Вплив розвиваючих ігор на розвиток уяви дітей дошкільного віку

Зміст

Вступ Розділ 1. Основи розвитку уяви та її особливості в дошкільному віці

1.1 Психологічна сутність уяви та основні аспекти її виявлення в психології

1.2 Характеристика дошкільного віку

1.3 Психологічні умови розвитку дитячої уяви Розділ 2. Емпіричні дослідження особливостей розвитку уяви дітей дошкільного віку

2.1 Обґрунтування вибору методик

2.2 Методи дослідження уяви дошкільників

2.3 Організація проведення дослідження Розділ 3. Аналіз результатів дослідження

3.1 Аналіз рівня уяви

3.2 Порівняльний аналіз результатів після розвиваючих ігор

3.3 Рекомендації щодо розвитку уяви дошкільнят Висновок Список використаної літератури

Вступ

Уява, як психічний процес, привертає до себе увагу з боку дослідників в області психології потягом багатьох років, а саме з того часу, коли у науковому просторі народилась наука психологія — у 1879 році. Проблема уяви і її розвитку належить до мало вивчених у психології, хоча відтоді уяву намагається дослідити не одна психологічна школа. Провідну ж роль в дослідженні цього процесу займає саме вітчизняна психологія, в якій вивчення сутності й розвитку уяви пов’язують, передусім, з роботами Л. С. Виготського.

Соціально-економічні перетворення в суспільстві диктують необхідність формування творчо активної особистості, із здатністю ефективно і нестандартно вирішувати нові життєві проблеми. У зв’язку з цим перед дошкільними установами постає важливе завдання розвитку творчого потенціалу підростаючого покоління, що у свою чергу вимагає вдосконалення учбово-виховного процесу з урахуванням психологічних закономірностей всієї системи пізнавальних процесів.

Проблема розвитку творчої уяви дітей актуальна тим, що цей психічний процес є невід'ємним компонентом будь — якої форми творчої діяльності дитини, її поведінки в цілому. В останні роки на сторінках психологічної та педагогічної літератури все частіше ставиться питання про роль уяви в розумовому розвитку дитини, про визначення сутності механізмів уяви.

Як показали дослідження Л. С. Виготського, В. В. Давидова, Є.І. Ігнатьєва, С.Л. Рубінштейна, Д.Б. Ельконіна, В. А. Крутецького та інших, уява виступає не тільки передумовою ефективного засвоєння дітьми нових знань, але і є умовою творчого перетворення наявних у дітей знань, сприяє саморозвитку особистості, тобто в значній мірі визначає ефективність навчально-виховної діяльності.

Досвід дитини складається і росте поступово, він відрізняється глибокою своєрідністю в порівнянні з досвідом дорослого. Відношення до середовища, яке своєю складністю або простотою, своїми традиціями і впливами стимулює і спрямовує процес творчості, у дитини знову зовсім інший.

Інтереси дитини і дорослого різні і тому зрозуміло, що уява у дитини працює інакше, ніж у дорослого. Останніми роками на сторінках психологічної і педагогічної літератури все частіше ставиться питання про роль уяви в розумовому розвитку дитини, про визначення суті механізмів уяви. Дошкільний вік є сенситивним (найбільш сприятливим) для розвитку моральної сфери особистості дитини.

Творча уява дітей представляє величезний потенціал для реалізації резервів комплексного підходу в навчанні і вихованні. Великі можливості для розвитку творчої уяви являє образотворча діяльність дітей.

Уява і фантазія — це найважливіша сторона життя дитини. Засвоїти будь-яку програму без уяви неможливо. Разом з тим саме ця здатність потребує здібності людини. А розвивається уява особливо інтенсивно у віці від 5 до 15 років. І якщо в цей період уяву спеціально не звивати, то в подальшому наступає швидке зниження активності цієї функції.

Разом зі зменшенням здатності фантазувати у дітей збіднюється особистість, знижуються можливості творчого мислення, гасне інтерес до мистецтва, творчої діяльності. Для того щоб розвивати творчу уяву у дітей, необхідна особлива організація образотворчої діяльності.

Об'єкт — уява дошкільника.

Предмет — розвиток уяви в дошкільному віці.

Мета — дослідити вплив розвиваючих ігор на розвиток уяви.

Завдання курсової роботи:

§ Розкрити особливості уяви дітей дошкільного віку та їх зміни в процесі тренінгів;

§ Визначити особливості дітей з найвищими показниками та їх значення;

§ Провести дослідження розвитку уяви дітей дошкільного віку;

§ Систематизувати поняття та структуру;

§ Проаналізувати вплив ігрових методик на розвиток дошкільної уяви діток.

Методи дослідження: дві методики на вияв рівня розвитку уяви дошкільників, тести «я його зліпила з того що було», та «намалюй що-небудь».

Гіпотеза: спрямоване і організоване ігрове заняття впливає на розвиток уяви в дошкільному віці.

Розділ 1. Основи розвитку уяви та її особливості в дошкільному віці

1.1 Психологічна сутність уяви та основні аспекти її виявлення в психології

Фантазія, або уява, належить до найважливіших психологічних проявів людської особи. Творчий, дієвий характер фантазії, її сила і істотний для багатства показник розвитку особистості. А. М. Горький вказував, що саме вигадка і задум піднімають людину над твариною. [3]

Уява виконує важливу функцію в загальному психічному розвитку дитини дошкільного віку :вона слугує засобом, який забезпечує універсальне творче і діяльне присвоєння дитиною історично створеної культури людського суспільства, засобом ідеальної діяльності дитини .

Будь-яка діяльність людини, результатом якої є не відтворення вражень і дій, що були в її досвіді, а створення нових образів або дій, належатиме до творчої діяльності. Мозок є не тільки орган, що зберігає і відтворює наш колишній досвід, він є також органом, що комбінує, творчо переробляє і створює з елементів цього колишнього досвіду нові образи і нову поведінку. Якби діяльність людини обмежувалася одним відтворенням старого, то людина була б істотою, зверненою тільки до минулого, і уміла б пристосовуватися до майбутнього тільки тоді, коли вона відтворює це минуле. Але її творчу діяльність, засновану на комбінуючій здатності нашого мозку, психологія називає уявою.

Зазвичай, під уявою розуміється все те, що не реально, що не відповідає дійсності. Справді ж, уява як основа всякої творчої діяльності однаково виявляється у всіх важливих сторонах культурного життя, роблячи можливою художню, наукову і технічну творчість.

«Всякий винахід, — говорить А. Рібо, — велике або дрібне, перш ніж окріпнути, здійснившись фактично, було об'єднано тільки уявою — спорудою, зведеною в думці за допомогою нових поєднань або співвідношень».

Уява — не дійсність, але вона не може існувати без дійсності, оскільки саме елементи дійсності є для неї живлячим середовищем. З іншої сторони, саме уява часом визначає програму дій людини, хід її думок, її відношення до навколишньої дійсності, до власної роботи, до різноманітних форм своєї діяльності.

Уяву породжує задум, тобто уявлення про майбутнє творіння. І коли людина приступає до будь-якої роботи, вона «бачить» мету своєї діяльності, її результат. У літературі зустрічаються різні визначення уяви.

Так Л. С. Виготский відзначає, що «Уява не повторює в тих же поєднаннях і в тих же формах окремих вражень, які накопичені раніше, а будує якісь нові ряди з раніше накопичених вражень. Інакше кажучи, принесення нового в самий перебіг наших вражень і зміну цих вражень так, що в результаті цієї діяльності виникає деякий новий, раніше не існуючий образ, складає, як відомо саму основу тієї діяльності яку ми називаємо уявою».

" Уява, — пише С.Л. Рубінштейн, — пов’язана з нашою здатністю, і необхідністю творити нове". І далі «Уява — це відхід від минулого досвіду, перетворення його. Уява — це перетворення даного, здійснюване в образній формі» .

" Основна ознака процесу уяви, — пише Е.І. Ігнатьєв, — в тій або іншій конкретній практичній діяльності полягає в перетворенні і переробці даних сприйняття і іншого матеріалу минулого досвіду, внаслідок чого виходять нові враження". «Філософська енциклопедія» визначає уяву, як психічну діяльність, що полягає в створенні уявлень і уявних ситуацій, що ніколи в цілому безпосередньо не сприймалися людиною насправді. Тому чим багатший досвід людини, тим більшим матеріалом володіє її уява. К. Г. Паустовський писав: «Знання органічно пов’язані з людською уявою. Сила уяви збільшується в міру збільшення знань» .

Основна умова розвитку уяви дитини — залучення її до різносторонньої діяльності. В процесі розвитку дитини розвивається і уява. Чим більше дитина бачила, чула, пережила, чим більше вона знає, тим продуктивнішою буде активність її уяви — основи всякої діяльності. Багато дослідників відзначають, що уява є процесом створення нових образів в наочному плані.

Уява — це психічний процес, в якому віддзеркалення дійсності відбувається в специфічній формі - об'єктивно або суб'єктивно нового (у вигляді образів, уявлень, ідей), створеного на основі образів сприйнять, пам’яті, а також знань придбаних в процесі мовного спілкування.

Коли йдеться про об'єктивно нове, то це мається на увазі, що даний продукт уяви взагалі вперше створюється в суспільстві.

Коли ж йдеться про суб'єктивне нове, то це означає, що створений продукт володіє новизною тільки для самого творця, тоді як в суспільстві він вже відомий. Уява — це аналітико-синтетична діяльність, яка здійснюється під направляючим впливом свідомо поставленої мети або відчуттів, переживань, які володіють людиною в даний момент.

Найчастіше уява виникає в проблемній ситуації, тобто в тих випадках, коли необхідно відшукати нове рішення, тобто потрібна випереджаюча практична дія віддзеркалення, яке відбувається в конкретно-образній формі, як результат операції образами.

Уява залежить від багатьох чинників: віку, розумового розвитку і особливостей розвитку (присутність якого-небудь порушення психофізичного розвитку), індивідуальних особливостей особистості (стійкості, усвідомленості і спрямованості мотивів; цінних структур образу «Я»; особливостей комунікації; ступені самореалізації і оцінки власної діяльності; рис характеру і темпераменту), і, що дуже важливо, від розробленості процесу навчання і виховання. Досвід дитини складається і росте поступово, він відрізняється глибокою своєрідністю в порівнянні з досвідом дорослого. Відношення до середовища, яке своєю складністю або простотою, своїми традиціями і впливами стимулює і спрямовує процес творчості, у дитини знову зовсім інше.

Інтереси дитини і дорослого різні і тому зрозуміло, що уява у дитини працює інакше, ніж у дорослого. Як наголошувалося вище, уява у дитини бідніша, ніж у дорослого. В той же час до цих пір існує думка, що у дитини уява багатша, ніж у дорослої людини. Діти можуть зі всього зробити все, говорив Гете. Дитина живе у фантастичному світі більш, ніж в реальному. Але ми знаємо, що інтереси дитини простіші, елементарніші, бідніші, нарешті, відносини її з середовищем також не мають тієї складності, тонкості і різноманіття, які відзначають поведінку дорослої людини, адже це все найважливіші чинники, які визначають роботу уяви. В процесі розвитку дитини розвивається і уява. От чому продукти справжньої творчої уяви у всіх областях творчої діяльності належать тільки вже доспілій фантазії.

Французький психолог Т. Рібо представив основний закон розвитку уяви в трьох стадіях:

— дитинство і отроцтво — панування фантазії, ігор, казок, вигадки;

— юність — поєднання вигадки і діяльності, «тверезого обачливого розуму» ;

— зрілість — підпорядкування уяви розуму інтелекту.

Уява виражається в такому:

1) У побудові образу засобів і кінцевого результату предметної діяльності суб'єкта ;

2) У створення програми поведінки, коли проблемна ситуація не визначена;

3) У продукуванні образів, які не програмують, а замінюють діяльність;

4) У створенні образів, які відповідають опису предметів.

Уявляти — означає перетворювати, створювати нове. Причому поняття «новизна» використовується не лише в соціальному плані, а й у психологічному аспекті (образ як результат уяви є «новим» у досвіді кожної окремої людини, дитини, суб'єкта уяви, при цьому суспільної значущості він може й не мати).

1.2 Характеристика дошкільного віку

Дошкільним віком вважається період від 4 до 6−7 років. Основними особливостями цього віку є те, що складається нова соціальна ситуація розвитку, провідною діяльністю стає гра, під час якої дошкільники опановують інші види діяльності, виникають важливі новоутворення у психічній та особистісній сферах, відбувається інтенсивний інтелектуальний розвиток дитини, формується готовність до навчання у школі.

Соціальна ситуація розвитку в дошкільному віці характеризується тим, що у дитини з’являється коло елементарних обов’язків; змінюються взаємини з дорослими, набуваючи нових форм: спільні дії поступово змінюються самостійним виконанням дитиною вказівок дорослого; з’являється можливість систематичного навчання; дитина вступає в певні стосунки з однолітками (розширюється соціальне оточення); внутрішня позиція дошкільника стосовно інших людей характеризується усвідомленням свого «Я» та своїх вчинків, величезним інтересом до світу дорослих, їхньої діяльності та взаємин; дитина діє, як дорослий, але у формі сюжетно-рольової гри.

Як бачимо, провідною діяльністю для даної соціальної ситуації розвитку є сюжетно-рольова гра — діяльність, у якій діти беруть на себе ролі дорослих людей і узагальнено, у спеціально створених ігрових умовах відтворюють їхні дії та стосунки між ними. У грі дитина спочатку емоційно, а потім інтелектуально засвоює всю систему людських взаємин. Сюжетно-рольова гра має свою структуру, яка складається з сюжету, ролі, дій образотворчого характеру, уявної ситуації та правил.

Розвиток ігрової діяльності, її перехід у дошкільному віці до сюжетно-рольової гри — найважливіша умова розвитку уяви. Виконання ролі у грі вимагає від дитини складної діяльності уяви: передбачити, що повинен робити герой, планувати його подальші дії.

Мотивом сюжетної гри є сам процес її здійснення, що характерно і для творчості взагалі. Гра за сюжетом означає, що дитина наперед має ідеальну картину того, що відбудеться у грі, визначає ролі, підбирає замінники і предметний матеріал. Саме у грі, як і у творчості, дитина виражає себе якнайповніше.

Творчість починається у грі, де дитина виявляє свою ініціативу, вміння організовувати, планувати, робить перші кроки на шляху до здатності діяти цілком у плані образів та уявлень, які Я. О. Пономарьов назвав «внутрішнім планом діяльності».

Дитина, на думку Ж. Піаже, є природною істотою, і в той же час з моменту народження вона представляє автономну і активну одиницю, що володіє внутрішньою структурою. Її дії детермінуються навколишнім світом. Однак дитина не просто відповідає на зовнішні впливи, а й переробляє їх. У свою чергу, зовнішній світ виступає як щось, що опирається дитині, чим викликає її дії у відповідь. У результаті цього дитина починає сприймати середовище як щось чуже для себе.

Соціальна ситуація розвитку цього віку обумовлює появу двох нових потреб у дитини:

1)потреба у спілкуванні з однолітками;

2) потреба у спільно значимій діяльності.

Ці потреби породжують основне протиріччя дошкільного віку:

дитина є членом суспільства і поза ним жити не може, основна її потреба — жити разом з оточуючими людьми, але дитина ще не розвинена так, щоб це здійснити: її життя проходить в умовах опосередкованого (через гру), а не прямого зв’язку зі світом.

Протягом дошкільного віку в психіці дитини виникають особливо важливі для її подальшого життя психологічні новоутворення:

1) починає розвиватися творча діяльність, яка виражається у здатності перетворювати навколишню дійсність, створювати нове. Проявляється це в конструкційних іграх, технічній і художній творчості;

2) пізнавальні психічні процеси починають працювати в режимі єдиної інтелектуальної діяльності, проявляється об'єднання зовнішніх і внутрішніх дій;

3) виникає та починає успішно функціонувати внутрішнє мовлення як засіб мислення, з’являється опосередкована певними уявленнями довільна поведінка;

4) дитиною усвідомлюються норми і правила. Вони починають керувати її поведінкою, перетворювати її дії на довільні та морально регульовані вчинки;

5) виникають первинні моральні настанови, передусім розрізнення того, що є добрим і поганим;

6) дитина вже не може жити у безладі. Все, що бачить, вона намагається впорядкувати, збагнути закономірні відношення навколишнього світу, що є свідченням виникнення первинного, хоча ще схематичного дитячого світогляду.

Діяльність дитини все більше спонукається і спрямовується не окремими мотивами, які змінюються або вступають в конфлікт між собою, а певним підпорядкуванням мотивів окремих дій. Відокремлення дитини від дорослого наприкінці раннього віку призводить до нових взаємин дошкільника з ним, та до нової ССР. Вперше дитина виходить за межі свого сімейного кола і встановлює нові стосунки з більш широким світом дорослих людей.

Спілкування дитини з дорослим ускладнюється і набуває нової форми та нового змісту. Дошкільнику вже замало уваги дорослого і спільної діяльності з ним. Завдяки мовному і мислевому розвитку значно розширюється спілкування дитини з оточуючими. Зміст спілкування стає поза ситуативним, який виходить за межі ситуації, що сприймається. Протиріччя ССР дошкільника полягає у розриві між його прагненням бути як дорослий і неможливістю реалізувати це прагнення безпосередньо. Єдиною діяльністю, яка дозволяє розв’язати це протиріччя є сюжетно-рольова гра.

Криза 7 років: у зв’язку з просуванням у загальному розвитку з’являється явно виражене прагнення посісти нове, більш доросле становище у житті та виконувати нову, важливо не лише для самої дитини, але й для оточення діяльність. Реалізуючи це прагнення дитина вступає у суперечки і з тим стилем свого життя, який становив основний смисл її діяльності на попередньому етапі, — її перестає тішити гра. Розв’язуючи цю суперечність, дитина входить в такий етап розвитку, який у психологічній літературі називається кризою семи років.

Уява дошкільника обмежена внаслідок недостатності знань і уявлень. Водночас бурхливе дитяче фантазування зумовлене низькою критичністю мислення. Дошкільник легко об'єднує різні враження і некритично ставиться до одержаних комбінацій, що особливо помітно у молодшому дошкільному віці (Л. С. Виготський).

Переважає пасивна уява: у дитини комбінації образів не спрямовані на практичне втілення. Вона фантазує заради самого фантазування, яке перетворюється на своєрідну гру. Спочатку уява спрямовується на предмети, з якими дитина діє, потім спирається на ігрові дії у сюжетно-рольовій грі, а наприкінці дошкільного віку переходить у внутрішній план. Здатність уявного оперування образами призводить до виявів творчої активності дітей у різноманітних сферах: у мовленні (складання казок, оповідань, загадок), малюванні, конструюванні, музичній діяльності. Зростає довільність уяви, що відкриває можливість для створення перших завершених продуктів творчості. Дошкільник не створює нічого принципово нового з погляду суспільної культури. Характеристика новизни образів має значення тільки для самої дитини.

На думку О. М. Дьяченко, у дошкільному віці вирізняються два етапи розвитку уяви.

Перший — у 4−5 р. Рівень творчої уяви дещо знижується через орієнтацію на засвоєння зразків соціальної поведінки. Афективна уява призначена для створення емоційно важливих для дитини ігрових ситуацій, які допомагають подолати негативні переживання. Щоб позбутися страху дитина програє страшну ситуацію (гра у Бабу-Ягу, Поросят і Вовка). Пізнавальна уява збагачується. Вирізняється процес пошуку ідеї, створення задуму, а також підбору адекватних засобів їх втілення. Образ уяви — це вже не окремий предмет, а цілісна ситуація (квадрат домальовує до цеглини, яку піднімає кран на будівництві). Планування поширюється на всю діяльність, хоча і коригується у ході здійснення.

1.3 Психологічні умови розвитку дитячої уяви

Уява — один із важливих психічних процесів, що безпосередньо входять в будь — який творчий процес людини на різних етапах її життя та забезпечує засвоєння різних форм людської культури в онтогенезі.

Завдяки уяві дошкільник оволодіває сферою свого можливого майбутнього, будь — яка дитяча продуктивна діяльність (малювання, ліплення, конструювання та інше) набуває цілеспрямованого характеру.

Уява бере безпосередню участь у виникненні передбачень і припущень, коли розв`язується будь — яке завдання. Г. Костюк наголошував на важливій ролі уяви в розвитку здатності у дитини розуміти те, що вона сприймає: щоб побачити ціле, розкрити у ньому певні ознаки, риси, властивості, треба вийти за межі безпосереднього споглядання.

Показниками досягнень функціонального розвитку дитини в кожний віковий період є новоутворення, які визначають її свідомість, ставлення до навколишнього середовища, її внутрішнє та зовнішнє життя.

У психології розрізняють центральні та похідні новоутворення. Вони мають системний характер і становлять єдине ціле (Л. Виготський). Але ті новоутворення, які були центральними лініями розвитку в одному віці, стають побічними в іншому (Б. Ананьєв). Цю закономірність треба враховувати у виховній роботі з дітьми, визначаючи її зміст та спрямованість.

Центральним новоутворенням психічного розвитку дітей дошкільного віку є уява (Л. Виготський, Д. Ельконін, В. Давидов та ін.).

Уява — один із важливих психічних процесів, що безпосередньо входить у будь-який творчий процес людини на різних етапах її життя та забезпечує засвоєння різних форм людської культури в онтогенезі. Уява формується разом із допитливістю дитини ще в ранньому віці, але свого інтенсивного розвитку і особливого значення набуває саме в дошкільному віці.

Завдяки уяві дошкільник оволодіває сферою свого можливого майбутнього, будь-яка дитяча діяльність (малювання, ліплення, конструювання та ін.) набуває цілеспрямованого характеру. Уява бере безпосередню участь у виникненні передбачень, припущень, коли розв’язується будь-яке завдання.

Г. Костюк підкреслював важливу роль уяви в розвитку здатності у дитини розуміти те, що вона сприймає: щоб схопити ціле, розкрити в ньому певні ознаки, риси, властивості, треба вийти за межі безпосереднього споглядання. Із розвитком уяви та мови діти оволодівають довільними пізнавальними процесами: ставлять мету, наприклад, запам’ятати, спрямовують свої зусилля на її досягнення.

Дошкільний вік є сенситивним (найбільш сприятливим) для розвитку моральної сфери особистості дитини. У цьому процесі важливу роль відіграє емоційна уява, на основі чого виникають передбачені емоції. Дитина починає уявляти наслідки своїх дій та вчинків, як для себе, так і для інших людей. Лише завдяки уяві вона може пережити біль, страждання іншої дитини, якій зробила боляче, навіть ті самі емоції, співчувати їй.

Емоційна уява дає можливість регулювати свою поведінку, контролювати себе у стосунках з іншими: «Якщо я так зроблю, друг образиться». Розкриття смислу власної поведінки засобом емоційного передбачення (О. Запорожець) відіграє провідну роль у духовному зростанні дитини, у формуванні у неї моральних почуттів та просоціальних форм поведінки (вміння прийти на допомогу, узгодити свої дії з діями товариша, поступитися тощо). Без емоційної уяви не може розвинутися симпатія (співчуття), без неї не можна виховати у дитини доброту, співпереживання.

Важливо враховувати вікові особливості спілкування дитини з ровесниками і дорослими. О.Є. Кравцова показала, як змінюється позиція дорослого в спілкуванні з дитиною з метою розвитку уяви. У спілкуванні з молодшим дошкільником дорослий займає позицію незнаючого, невмілого, щоб за допомогою реплік і питань до дитини розхитати шаблони, показати, що одна і та ж задача може розв’язуватися по-різному. У 4−5 р. стимулом є змагання з однолітками, яким керує дорослий: «Хто придумає цікавіше?», «Хто придумає інакше, ніж у товариша?» А для старшого дошкільника слід створити умови, щоб він зайняв позицію вмілого і знаючого, особливо відносно молодших дітей.

У розвитку уяви дошкільника важливу роль продовжує відгравати дитяча книжка. При сприйманні дитячих оповідань, казок спостерігається дві тенденції. По-перше дитина намагається внести корективи в авторський текст, покарати несправедливих, захистити слабких. По-друге, казкові образи сходять зі сторінок книг у життя і допомагають дитині розібратись у незрозумілих ситуаціях, визначити, де добро, де зло. тісно пов’язаний з оволодінням законами рідної мови.

Важливим є формування уяви у контексті розумового розвитку, зростання пізнавальної активності та самостійності дитини. Адже пізнавальна потреба зумовлює появу питань «Чому?» і пошук відповідей на них за допомогою уяви. Ефективним є створення проблемних ситуацій ігрового характеру, які не мають готового способу рішення або його засоби відсутні.

Розділ 2. Емпіричні дослідження особливостей розвитку уяви дітей дошкільного віку

2.1 Обґрунтування вибору методик

Незважаючи на складність визначення етапів розвитку уяви у людини, можна виділити певні закономірності в його формуванні. Так, перші прояви уяви тісно пов’язані з процесом сприйняття.

Наприклад, діти у віці півтора років не здатні ще слухати навіть найпростіші казки, вони постійно відволікаються або засинають, але із задоволенням слухають розповіді про те, що вони самі пережили. У цьому явищі достатньо ясно видно зв’язок уяви і сприйняття. Дитина слухає розповідь про свої переживання тому, що чітко уявляє те, про що йде мова. Зв’язок між сприйняттям та уявою зберігається і на наступному щаблі розвитку, коли дитина у своїх іграх починає переробляти отримані враження, видозмінюючи в уяві сприймаються раніше предмети. Стілець перетворюється в печеру або літак, коробочка — в автомашину. Слід зазначити, що перші образи уяви дитини завжди пов’язані з діяльністю. Дитина не мріє, а втілює перероблений образ у свою діяльність, навіть, незважаючи на те, що ця діяльність — гра.

Важливий етап у розвитку уяви пов’язані з тим віком, коли дитина опановує мову. Мова дозволяє включити в уяву не тільки конкретні образи, а й більш абстрактні уявлення та поняття. Більше того, мова дозволяє дитині перейти від висловлювання образів уяви в діяльності до безпосереднього їх виразу в мові[24].

Етап оволодіння мовою супроводжується збільшенням практичного досвіду і розвитком уваги, що дозволяє дитині легше виділяти окремі частини предмета, які він сприймає вже як самостійні і якими все частіше оперує в своїй уяві.

Наслідуючи діям дорослих, дитина вже в ранньому дитинстві починає маніпулювати олівцями і папером, створюючи каракулі. Поступово дитина йде від бездумного чиркання по паперу. Вона починає розуміти функцію олівців, його рухи стають більш точними і різноманітними. Малюнок з’являється, коли дитина пов’язує деякі зі своїх каракуль з предметами і спеціально створює уявні об'єкти.

Словесне формулювання наміру є початком образотворчої діяльності. Спочатку прагнення зобразити зі спогадом знайомого йому графічного образу. Найчастіше це кругоподібні криві, в яких дитина «бачить» дядька, тітку і т.д. Поступово таке зображення її вже не задовольняє, і вона починає шукати нові графічні образи. З’являються «Головоногі».

Значний стрибок у розвитку, як самої дитини, так і малювання, відбувається саме в дошкільному віці. Під впливом дорослих з’являються зображення будинків, дерев, квітів, машин. Дитина долає шаблони і починає малювати те, що їй цікаво. Все, що тільки вона здатна уявити, представити в своїй фантазії, дитина намагається намалювати. У багатьох спостерігається інтерес до фантастичного світу, вони малюють чарівників, принцес, фей, чаклунів тощо. Діти малюють і те, що відбувається в реальному житті дорослих. Малювання, як і гра, допомагає дитині освоїти його соціальне оточення, світ, в якому він живе[23].

Саме тому для вимірювання уяви у дошкільників було вирішено використати: «тест на уяву дитини намалюй що небудь (1)» та «тест я його зліпила, з того що було (2)».

З поміж усіх інших методик, на мою думку, саме ці дві ідеально підійшли для проведення емпіричного дослідження .Їх було обрано тому, що у дітей дошкільного віку дуже розвинута дрібна моторика, а також за допомогою малюнків та фігур з пластиліну легше обробляти результати та можна уникнути факторів, що заважають зовнішній валідності експерименту. При виборі цих тестів була врахована тяга дошкільняток до вираження своїх фантазій на папері або за допомогою підручних засобів, бо для них є важливим не тільки сказати але обов’язково продемонструвати, показати чи якимось чином відобразити та підтвердити те що вони стараються розповісти та донести іншим оточуючим.

2.2 Методи дослідження уяви дошкільників

Для дітей дошкільного віку є створені такі методики, що змушують дітей проявити фантазію до різної діяльності.

Наприклад, були знайдені такі тести, як:

1. Тест на уяву дітей 5 — 7 років. «Придумай гру» Дитина отримує завдання за 5 хвилин придумати яку-небудь гру і детально розповісти про неї, відповідаючи на наступні питання експериментатора:

1) Як називається гра?

2) У чому вона полягає?

3) Скільки чоловік необхідно для гри?

4) Які ролі отримують учасники в грі?

5) Як проходить гра?

6) Які правила гри?

7) Чим повинна буде закінчитися гра?

8) Як оцінюватимуться результати гри і успіхи окремих учасників?

2. Тест на уяву дитяти «Придумай розповідь». Дитині дається завдання придумати розповідь про кого-небудь або про що-небудь протягом 1 хвилини, а потім переказати його протягом 2 хвилин .Це може бути яка-небудь історія або казка.

Взагалі при виборі методик потрібно звертати увага на те, що вам потрібно дізнатися, чи є важливим вік дитини, її стать, щоденна діяльність, сімейний стан та інше.

Аналіз основних напрямів у вивченні проблеми розвитку уяви в дитячій психології доводить, що в основу проведених експериментальних досліджень були покладені такі методологічні положення .

Виникнення, функціонування, розвиток уяви в дитинстві соціально обумовлений; він пов’язаний із використанням двох видів засобів: образів певної культури і словесних засобів.

Уява виникає і розвивається у спілкуванні дитини з дорослими і дітьми в різних видах діяльності насамперед у грі. Дії дитини з іграшками стають істинно грою тільки за наявності «уявної ситуації», яка робить можливим специфічно ігрове відображення набутого у дитини соціального досвіду. Початок прояву уяви в грі у дитини пов’язаний із використанням предметів замінників, а потім включенням в гру повністю уявних предметів (коли діти домовляються — я начеб то приїхав на машині).

Завдяки уяві виникають різні прості сюжети у грі, їх зміни пов’язані з набуттям безпосереднього життєвого досвіду та опосередкованого соціального. Необхідно поступово переводити гру дитини у стан роботи, спрямувати її уяву на реальний світ. Тоді не буде виникати небезпеки для психічного розвитку дитини, вираженої у можливості її відчуження у світ фантазій і мрій.

Дитяча художня діяльність відіграє специфічну роль у розвитку уяви. Вона прямо ставить перед дитиною творче завдання: придумати, створити, виготовити що — небудь самостійно. Таке завдання сприяє як актуалізації уяви дитини, так і її розвитку .

Розвиток уяви проходить в процесі засвоєння дитини суспільно вироблених і фіксованих у культурі засобів. У дітей виділено два рівні розвитку уяви, відзначено два переломні моменти в їх розвитку.

2.3 Організація проведення дослідження

Розвиваючи уяву, творчий потенціал дитини, ми торкаємося розвиток особистісних, індивідуальних його особливостей, і ми повинні чуйно вловлювати такі особливості дитини, будувати всі впливи з їх урахуванням.

Дослідження проводилося в дитячому садку № 623 в місті Києві.

Для цього дослідження було обрано дві групи: «берізка» та «соняшник». В одній групі 17 дітей, в іншій — 19 дітей. Дослідження проходило в декілька етапів: спочатку в кожній групі проводилися дві методики: «я його зліпила з того що було (2)», «намалюй що небудь (1)».

На наступному етапі в продовж двох тижнів були пробуджені вправи для розвитку уяви [Додаток 1].

На третьому етапі для того щоб виявити різницю між уявою дітей до та після проведення вправ на розвиток уяви було проведено повторне дослідження за тестами «я його зліпила з того що було (2)» та «намалюй що небудь (1)».

Матеріали та інструктаж. Для проведення тестів знадобилися пластилін, чисті аркуші паперу, фломастери. Спочатку було представлено інструкцію, яка базувалася на таких правилах: дітям дається 4−5 хвилин на майстрування якоїсь фігурки (для 1 методики), та 4−5 хвилин для малювання будь-якого малюнку (методика 2).

Вправи на розвиток уяви дошкільняток проводилася на протязі двох тижнів. Вони були проведені в більш ігровій формі. Дітям було запропоновано такі завдання:

1) Поглянь уважно, на що схожа кожна фігурка? Назви декілька варіантів, а потім можеш її домальовувати так, як ти собі це представляєш;

2) Домальовуй лінії і фігури так, щоб вийшов чарівний ліс зі своїми мешканцями;

3) Подумай, як можна ці фігури перетворити на дарунки для твоїх друзів. Спробуй домальовувати.

4) Поглянь уважно на кожну пляму і подумай, на що вона схожа. Спробуй домальовувати.

5) Домальовуй ці кружки так, щоб з них вийшла картинка. Можеш декілька кружків об'єднати в одну картину;

6) На картинці узори залишилися лише в одного метелика. Придумай узори для останніх метеликів і розфарбуй їх.

При виконанні цих вправ ми аналізували малюнки, доповнювали, також разом вирішували як їх креативно зобразити та які саме фігури чи предмети в них зобразити.

Після кожної такої вправи ми грали в цікаві ігри, ті, що пропонували діти. В разі коли пропозицій не було, я пропонувала придумувати ігри самим та програвати їх.

Розділ 3. Аналіз результатів дослідження

3.1 Аналіз рівня уяви

Спочатку у дитсадку були проведені тести на дослідження рівня уяви дошкільників на даний час. Було запропоновано два тести: «намалюй що небудь (1)» та «я його зліпила з того що було (2)». Після перевірки даних тестів було отримано певні результати та розподілили їх по рівнях розвитку уяви (див. мал. 1)

Мал.1 Результат двох тестів за рівнем розвитку уяви дошкільників За даними результатами можна сказати, що рівень уяви у дошкільників досить низький.

Щоб побачити скільки відсотків хлопців припало на кожен з рівнів, пропонуємо наступну статистику результатів (див. мал. 2)

Мал. 2 Результати рівня розвитку уяви хлопчиків за двома тестами Ці результати говорять про загальний середній рівень розвитку уяви у хлопчиків.

Мал. 3 Результати рівня розвитку уяви у дівчаток Порівнюючи результати розвиненої уяви у хлопців і у дівчаток, можна сказати, що у хлопців трохи краще розвинена уява, ніж у дівчаток.

3.2 Порівняльний аналіз результатів після розвиваючих ігор

Для визначення статистичної різниці між двома зрізами був використаний Т-критерій Стьюдента. За результатами, що ми отримали, була виявлена не значима різниця.

Це говорить про те, що заняття, які проводились на протязі двох неділь не значимо вплинули на розвиток уяви дошкільнят. І тому можна сказати, що для розвитку уяви у дітей дошкільного віку необхідно більше часу та можливо більша різноманітність вправ та ігор.

Після проведення з дітьми ігор та різних вправ на розвиток уяви (див дод. 1) було проведено знову дві методики, що проводилися початково («тест я його зліпила з того що було (2)» та «тест намалюй що небудь (1)») та отримано наступні результати.

Мал. 4 Результати отримані після проведення розвиваючих вправ З цієї діаграми видно, що результат змінився. Видно таку різницю, що високого та середнього рівню стало більше, а низький рівень зменшився. Тобто можна зробити висновки, що вправи розвинули все ж таки уяву дітей, але не на суттєвому рівні.

Тепер представимо ці самі результати, тільки розподіливши їх між дівчатами та хлопчиками (мал. 5, 6)

Мал. 5 Результати рівня розвитку уяви у хлопчиків після проведених вправ Мал. 6 Результати рівня розвитку уяви у дівчаток після проведених вправ З цих результатів, що ми отримали можна сказати, що у хлопчиків краще та швидше розвивається уява, ніж у дівчаток, але їх різниця не є суттєвою.

Але з усіх респондентів, що були представлені та обрані для дослідження, не всі показали результат. З 36 обраних респондентів, початкові результати та повторні змінилась тільки у 17 з усіх представлених (мал. 7)

Мал. 7 Кількість хлопчиків та дівчаток, у яких змінився рівень розвитку уяви на протязі двох тижнів У представленій діаграмі можна побачити результати 17 осіб, чия уява змінилась після проведення двох тижневих вправ (мал. 8)

Мал. 8 Результати 17 респондентів, до проведення занять на розвиток уяви Мал. 9 Результати 17 респондентів, на яких вплинули заняття на розвиток уяви Отже, за результатами отриманих з двох проведених методик, а саме «тест я його зліпила з того що було (2)» та «тест намалюй що небудь (1)», можна зробити висновок,

З допомогою «серйозних» (на думку дорослих) видів діяльності, що майже не залишають часу на дитячі ігри (колективні сюжетно-рольові, ігри з правилами та ін.), уяву дітей можливо розвинути, але на це потрібно більша кількість часу та, можливо, зусиль. А з результатів проведених методик можна сказати, що уява дошкільнят все ж таки розвинулась, але не в значній мірі.

3.3 Рекомендації щодо розвитку уяви дошкільнят

дошкільний уява дитячий гра Уява — один із важливих психічних процесів, що безпосередньо входить у будь-який творчий процес людини на різних етапах її життя та забезпечує засвоєння різних форм людської культури в онтогенезі. Уява формується разом із допитливістю дитини ще в ранньому віці, але свого інтенсивного розвитку і особливого значення набуває саме в дошкільному віці.

Завдяки уяві дошкільник оволодіває сферою свого можливого майбутнього, будь-яка дитяча діяльність (малювання, ліплення, конструювання та ін.) набуває цілеспрямованого характеру. Уява бере безпосередню участь у виникненні передбачень, припущень, коли вірити в свої можливості, ризикувати, коли дитина виконує нове завдання, сподіватися на успіх. Все це дає підставу стверджувати, що розвиток уяви у дітей дошкільного віку має бути найважливішим завданням виховного процесу.

Допитливість та уяву психологи вважають основою формування особистості дитини, її бажань, інтересів, сподівань[6].

Уява бере безпосередню участь у створенні образу свого «Я», дозволяє вірити в свої можливості, ризикувати, коли дитина виконує нове завдання, сподіватися на успіх. Все це дає підставу стверджувати, що розвиток уяви у дітей дошкільного віку має бути найважливішим завданням виховного процесу.

Виникнення новоутворень відбувається способом активного присвоєння дитиною структурних компонентів провідної діяльності, тому головним джерелом розвитку уяви у дітей дошкільного віку є ігрова діяльність.

В умовах гри дитина моделює реальність (уявна ситуація, роль дорослого, предмети-замінники, символічний характер ігрових дій та їх результатів), відтворює їх зміст, апробує різні схеми виконання або будує власний сюжет, переборює стереотипи власної поведінки тощо.

Гра носить активний, творчий імпровізаційний характер і виконує знаково-символічну функцію. Вона є тим ґрунтом, на якому зростають уява, мовлення і мислення.

Д. Ельконін неодноразово підкреслював: «Чим краще дитина грається, тим краще вона підготовлена до школи».. [16]Мотивація гри забезпечується її добровільністю: дитина входить у гру за власним бажанням. її невимушена поведінка (будь-коли може вийти з гри) характеризується широкими можливостями власного вибору та задоволенням потреби в самореалізації, в самоствердженні. Саме тому прискорення залучення дитини до гри не на користь дитячого розвитку, насамперед уяви.

Для розвитку уяви у дітей 6—7 років корисно проводити спеціальні вправи. Ось деякі з них.

1. Скласти казку (на задану тему, за поданим початком і кінцівкою), наприклад про неслухняного хлопчика, але з умовою, що твір матиме щасливий кінець, або розповідь про зустріч дитини з героєм казки, оповідання.

2. Створити казку за малюнком або намалювати за сюжетом казки, оповідання, прочитаного дорослим чи придуманого самостійно.

3. За кількома малюнками придумати оповідання (казку), об'єднати їх сюжетом, домалювати продовження сюжету.

4. 3 метою розвитку здатності варіювати образи уяви, можна запропонувати завдання придумати нові можливості використання знайомого предмета. Наприклад, цеглину використовують у будівництві. А де ще можна її застосувати?

5. Запропонувати спочатку вивчити схему конструктора, а потім за нею зібрати модель.

Такі вправи (як і багато інших) сприяють розвитку й удосконаленню механізмів уяви, засобів створення її образів.

За методикою домальовування контурних зображень частин предметів (наприклад, зламаної гілки, осколка розбитої вази тощо) або простої геометричної фігури (кола, квадрата, трикутника) можна вивчити особливості розвитку у дітей уяви (О. Дяченко), визначивши тип розв’язування завдання — домалювати, щоб у результаті отримати картину.

Психологи визначають такі типи:

· 0 тип — дитина не приймає завдання на побудову образу уяви з використанням даного елемента.

· 1 тип — дитина домальовує заданий елемент, створює малюнок окремого об'єкта, але без деталей, зображення схематичне (наприклад, кулька з ниткою, морозиво на паличці).

· 2 тип — до зображеного об'єкта додаються різні деталі (обличчя дівчинки з бантом).

· 3 тип — дитина малює сюжет, в який включає об'єкт із деталями (дівчинка збирає квіти).

· 4 тип — дитина малює сюжет, в який включає кілька об'єктів, що мають задану фігуру (хлопчик малює космос, усі планети та сонце круглі: (задана фігура — коло).

· 5 тип — задана фігура використовується як елемент зображення нового об'єкта, вона є деталлю цього об'єкта. Наприклад, кола — це колеса машини, до якої підходить водій з метою кудись поїхати.

Функції уяви, пов’язані з ситуаціями невизначеності, проблемності, із усвідомленням протиріч. Саме тому настанова дорослого на стандартне розв 'язання завдання, на однакові відповіді дітей на поставлене запитання, на групове наслідування єдиного зразка — все це загальмує розвиток уяви. Увага дорослих до інтересів дітей, схвалення їхньої допитливості, спонукання до самостійності, стимулювання незалежності, навпаки, стимулює розвиток уяви. Особливо шкідливе зневажливе ставлення до дитячого фантазування, вигадок, небувальщин тощо.

Важливо враховувати вікові особливості спілкування дитини з ровесниками і дорослими. О.Є. Кравцова показала, як змінюється позиція дорослого в спілкуванні з дитиною з метою розвитку уяви. У спілкуванні з молодшим дошкільником дорослий займає позицію незнаючого, невмілого, щоб за допомогою реплік і питань до дитини розхитати шаблони, показати, що одна і та ж задача може розв’язуватися по-різному. У 4−5 р. стимулом є змагання з однолітками, яким керує дорослий: «Хто придумає цікавіше?», «Хто придумає інакше, ніж у товариша?» А для старшого дошкільника слід створити умови, щоб він зайняв позицію вмілого і знаючого, особливо відносно молодших дітей.

Дошкільний вік є сензитивним (найбільш сприятливим) для розвитку моральної сфери особистості дитини. У цьому процесі важливу роль відіграє емоційна уява, на основі чого виникають передбачені емоції. Дитина починає уявляти наслідки своїх дій та вчинків, як для себе, так і для інших людей. Лише завдяки уяві вона може пережити біль, страждання іншої дитини, якій зробила боляче, навіть ті самі емоції, співчувати їй.

Емоційна уява дає можливість регулювати свою поведінку, контролювати себе у стосунках з іншими: «Якщо я так зроблю, друг образиться». Розкриття смислу власної поведінки засобом емоційного передбачення відіграє провідну роль у духовному зростанні дитини, у формуванні у неї моральних почуттів та просоціальних форм поведінки (вміння прийти на допомогу, узгодити свої дії з діями товариша, поступитися тощо). Без емоційної уяви не може розвинутися симпатія (співчуття), без неї не можна виховати у дитини доброту, співпереживання.

Сила емоційної уяви настільки велика, що за її допомогою можна набагато ефективніше впливати на дитину, уникаючи небажаної поведінки, ніж за допомогою умовлянь, дорікань, гримання. Таким чином, емоційна уява, передбачені емоції виконують регулюючу функцію в процесі засвоєння дитиною соціальних норм поведінки.

Недостатній розвиток уяви призводить до стійких негативних переживань, до нав’язливих страхів, тривожності: у дитини знижується самооцінка, порушуються контакти з навколишніми, виникає почуття самотності, зневіри. Такі діти вже потребують особливої уваги з боку дитячих психологів.

Таким чином, розвиток уяви в дошкільному віці тісно пов’язаний як з формуванням пізнавальних здібностей дитини, її загальним інтелектуальним розвитком, так і зі становленням її особистості, її морального самопочуття.

Висновок

Уява — це психічний процес створення образів предметів, ситуацій, обставин шляхом приведення знань, що є у людини, в нове поєднання.

Виділяють наступні види уяви: мимовільне або пасивне: сновидіння, марення, галюцинації (слухові і зорові); довільна або активна уява: що відтворює або репродуктивне і творче. У творчості, у свою чергу, входять мрія і фантазія.

Для розвитку уяви особливо важливим віковим етапом є дошкільне дитинство. Провідною діяльністю дошкільника є гра, тому психічні функції дошкільника, у тому числі уява розвиваються найефективніше саме в ігровій діяльності.

Для вивчення проявів уяви дошкільників в грі були використані методики: «тест я його зліпила з того що було (2)» та «тест намалюй що небудь (1)».

В дослідженні були встановлені результати, що свідчили про можливість розвитку дитячої уяви у в продовж двох неділь, які відводились для проведення занять та ігор на розвиток уяви. Але результати показали лише незначні зміни в розвитку уяви дітей дошкільняток.

Розвиток творчої уяви відбувається в процесі діяльності. Оптимальним засобом для його розвитку у шестирічних дітей є гра. На протязі двох неділь ми провели деякі заняття, що були представлені в більш ігровій формі. Дітям було запропоновано такі завдання:

1) Поглянь уважно, на що схожа кожна фігурка? Назви декілька варіантів, а потім можеш її домальовувати так, як ти собі це представляєш;

2) Домальовуй лінії і фігури так, щоб вийшов чарівний ліс зі своїми мешканцями;

3) Подумай, як можна ці фігури перетворити на дарунки для твоїх друзів. Спробуй домальовувати.

4) Поглянь уважно на кожну пляму і подумай, на що вона схожа. Спробуй домальовувати.

5) Домальовуй ці кружки так, щоб з них вийшла картинка. Можеш декілька кружків об'єднати в одну картину;

6) На картинці узори залишилися лише в одного метелика. Придумай узори для останніх метеликів і розфарбуй їх.

При виконанні цих вправ ми аналізували малюнки, доповнювали, також разом вирішували як їх креативно зобразити, та які саме фігури чи предмети в них зобразити.

Отже, уява — це здатність людини створювати нові образи шляхом перетворення попереднього досвіду. За допомогою уяви людина може змінювати навколишній світ і самого себе, робити наукові відкриття і створювати твори мистецтва.

Все — від перших казок, які ми чуємо в дитинстві, і до найбільших відкриттів — спочатку зобов’язані силі уяви людини. Іншими словами, саме уява багато в чому забезпечує прогрес людства, розвиток і діяльність кожної людини. Адже перш ніж щось створити, що-небудь зробити, прийняти важливе для себе рішення, людина завжди спочатку подає це у своїй уяві. Саме завдяки тому, що до того, як людина почне щось робити, вона здатна в уяві побачити кінцевий результат, уявити майбутнє, вона може підготуватися до нього, в якомусь сенсі навіть оволодіти ним.

Виховуючи дитячу уяву, необхідно домагатися, щоб вона була пов’язана з життям, щоб вона була творчим відображенням дійсності.

Знайомлячись на прогулянках, у бесідах з вихователями та батьками з навколишнім життям, дитина потім відображає сприйняте у своїх малюнках, іграх, і в процесі цієї творчої переробки накопиченого досвіду формується уява.

Необхідно пам’ятати, що уява дошкільника розвивається в діяльності: у грі, в малюванні, в заняттях з рідної мови. Тому організація цих видів діяльності, педагогічне керівництво ними мають вирішальне значення для розвитку уяви.

Важливу роль у розвитку уяви має художнє виховання дітей. Слухаючи казки та художні розповіді, будучи присутнім на спектаклях, розглядаючи доступні її розумінню твори живопису та скульптури, дитина навчається уявляти собі зображені події, у нього розвивається уява.

І, нарешті, добре розвинена уяву дошкільника стане запорукою успішного навчання в школі.

Список використаної літератури

1. Ф. Кейр. Воображение и память. 1898 г.

2. Ф. Кейр. Воображение и различные формы его у ребенка. 1912 г.

3. А. В. Петровский. Роль фантазии в развитии личности, М., 1961. с.3

4. Коршунова Л. С. Воображение и его роль в познании. М., Моск. Ун-та, 1979, с.3

5. Рубинштейн С. Л. Воображение. Основы общей психологии. М., 1940

6. Божович А.І. Особистість і її формування в дитячому віці. М., 2005

7. Виготський Л. С., Лекції по психології.

8. Дьяченко О. М. Уява дошкільника. М., 2008

9. Запорожець О. В., Ельконін Д.Б. Психологія дітей дошкільного віку: розвиток пізнавальних процесів. М., 2004

10. Ушинський К. Д. Історія уяви. Собр. соч.М. — Л., 2000. Т.8

11. Мухіна В.С. Психологія дошкільника / Под ред. Л. А. Венгера. — М.: Просвещение, 2005. — 239 с.

12. Дяченка О. М., Кирилова А. Про деякі особливості розвитку уяви у дітей дошкільного віку / / Зап. психол. — 2003. — № 2.

13. Абрамова Г. С. Вікова психологія: Навчальний посібник для студентів вузів. М., 2003

14. Смирнова Л. С. Психологія дошкільника — М., 2001.

15. Ельконін Д. Б. Современные проблемы психологии детской игры. М., 1973.

16. Грама Ніна Григорівна Теоретико-методичні засади фахової підготовки педагога-вихователя дошкільного закладу до економічного виховання дітей: Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. докт. педагог. наук: Харків, 2004. 45с.

17. Боровик О. Розвиваємо уяву / / Дошкільна освіта. 2001. № 1

18. Дьяченко О. Особливості розвитку уяви розумово обдарованих дітей / / Дошкільне виховання. 2003. № 8

19. Козлова С. А., Куликова Т. А. Дошкільна педагогіка. М., 2000

20. Немов Р. С. Психологія: Учеб. Для студентів вищ. пед. навч. закладів: У 3 кн. Кн.1. Загальні основи психології. М., 2005