Аналіз фінансового стану комерційного банку

Дипломна робота

на тему: «Аналіз фінансового стану комерційного банку»

ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ТА ЗМІСТ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ

1.1 Характеристика об'єкта дослідження

1.2 Місце ПриватБанку на ринку фінансових послуг та в банківській системі України

1.3 Інформаційне забезпечення фінансового аналізу банку

1.4 Теоретичний зміст системи комплексного аналізу банківської діяльності комерційного банку РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСВОГО СТАНУ ПАТ КБ ПРИВАТБАНКУ

2.1 Аналіз активу та пасиву ПАТ КБ ПриватБанку

2.2 Аналіз ліквідності та платоспроможності банку

2.3 Аналіз рентабельності

2.4 Якість кредитного портфеля РОЗДІЛ 3. ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ПОКРАЩЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПАТ КБ ПРИВАТБАНКУ РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ

ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДОДАТКИ ВСТУП В умовах становлення та розвитку банківської системи України актуальна проблема аналізу діяльності банківських установ з метою оцінювання їхньої інвестиційної привабливості, надійності та фінансової стійкості.

Аналіз діяльності банку повинен містити реальну та всебічну оцінку досягнутих результатів, висвітлювати позитивні й негативні аспекти його роботи, визначати конкретні шляхи вирішення загальних проблем. Він є відправним пунктом ефективного управління як кожним конкретним комерційним банком, так і банківською системою в цілому, а також вихідною базою для прийняття управлінських рішень на всіх рівнях.

Аналізом керуються при виконанні більшості банківських операцій — він підказує, як забезпечити дохідність та ліквідність банку, витримати конкуренцію на ринку банківських послуг, здобути довіру вкладників та клієнтів.

Результати фінансового аналізу дозволяють застережити споживачів банківських послуг від проблемних банків, самі кредитні установи потребують об'єктивної та надійної системи оцінки поточного (і, можливо, перспективного) стану, оскільки ефективність управління комерційним банком визначає можливість здійснювати свою діяльність уміло та в повній відповідності з потребами й економічними цілями держави, чого не можливо досягнути, не маючи оперативної інформації.

Фінансовий стан банку — це комплексне поняття, яке відображає систему показників, які характеризують наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Отже, за допомогою аналізу можна виявити тенденції діяльності, звернути увагу на слабкі місця і посилити розвиток ефективних напрямів роботи. Тож оцінка фінансового стану є потрібною як для керівництва банку, — щоб знати результати своєї роботи, так і для клієнта чи партнера, щоб знати свого контрагента.

З вищесказаного можна зробити висновок, що тема роботи є актуальною і потребує подальшого вивчення.

Мета роботи:

· ідентифікувати фінансове положення ПАТ КБ ПриватБанку;

· виявити зміни у фінансовому стані у порівнянні за два роки;

· визначити основні фактори, що викликали зміни у фінансовому стані;

· з прогнозувати основні тенденції щодо фінансового стану банківської установи;

· надати пропозиції щодо покращення фінансового стану та навести рекомендації для подальшого розвитку банку.

Об'єктом дослідження є ПАТ КБ ПриватБанк.

Предметом дослідження є оцінка фінансового стану ПАТ КБ ПриватБанку та виявлення можливостей підвищення ефективності функціонування суб'єкта.

Для реалізації поставлених завдань в роботі необхідно розглянути такі питання, як: визначити сутність і етапи попереднього аналізу фінансового стану підприємства, ознайомитися з системою показників оцінки фінансового стану підприємства, а саме: оцінка ліквідності, оцінка рентабельності, а також аналіз доходів та прибутку банку.

При написанні даного звіту використовували класичний метод аналізу господарської діяльності та фінансового аналізу.

Фінансовий аналіз у комерційних банках розглядаються у працях таких вчених та теоретиків, як М. Г. Чумаченко, О. С. Галушко, В. В. Ковальов, А. Д. Шеремет, Д. Мефем, В. Г. Швець, О. В. Павловський та інш., саме в їхніх працях найбільш повно підставлені сучасні підходи до проведення фінансового аналізу підприємств.

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ТА ЗМІСТ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ платоспроможність банк фінансовий комерційний

1.1 Характеристика об'єкта дослідження ПАТ КБ «ПриватБанку» заснований в 1992 році є лідером банківського ринку країни та найбільшим банком з вітчизняним капіталом, що має генеральну ліцензію Національного банку України (далі НБУ) на здійснення повного переліку банківських операцій, які надаються на українському ринку банківських послуг.

Діяльність Банку заснована на нормативно-правових актах України, що регулюють умови функціонування, економічний та інший взаємозв'язок між фінансовими установами й суб'єктами усіх форм, а саме:

· Цивільний кодекс України № 435-IV від 16.01.2003р. із змінами і доповненнями;

· Господарський кодекс України № 436-IV від 16.01.2003р. із змінами і доповненнями;

· Закон України Про банки і банківську діяльність № 2121-III від 07.12.2000р. із змінами і доповненнями[1];

· Закон України Про Національний банк України № 679-XIV від 20.05.1999р. із змінами і доповненнями[2];

· Закон України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні № 2346-III 05.04.2001р. із змінами і доповненнями;

· Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996- XIV від 16.07.1999р. із змінами і доповненнями;

· Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена Постановою Правління Національного банку України № 368 від 28.08.2001р., із змінами і доповненнями;

· Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене Постановою Правління Національного банку України № 254 від 18.06.2003р., із змінами і доповненнями, Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ), та іншими нормативними документами, що регулюють діяльність банківського сектора.

ПАТ КБ «ПриватБанк» — це системний банк, діяльність якого забезпечується структурними підрозділами Головного офісу, а також розгалужена мережа регіональних підрозділів.

До основної діяльності Банку відносяться операції, визначені статтею 47 Закону України Про банки і банківську діяльність № 2121-III від 07.12.2000р. із змінами і доповненнями.

ПриватБанк здійснює свою діяльність відповідно до:

· Статуту банку, затвердженого рішенням Загальних зборів акціонерів,

· Банківської ліцензії Національного банку України № 22 від 04.12.2001р. на право проведення банківських операцій,

· Дозволів № 22−1 від 04.12.2001 р., № 22−2 від 29 липня 2003 р. на право здійснення операцій, визначених п.п.1−4 частини 2-ї та частиною 4-ю ст. 47 Закону України — Про банки і банківську діяльність.

ПАТ КБ «Приватбанк» — найбільший український універсальний комерційний банк, входить до складу семи системних банків України, має один з найбільших обсягів капіталу і чистих активів. За оцінкою експертів журналів Euromoney і Global Finanсe в 1999 г. ПАТ КБ «Приватбанк» був визнаний кращим українським банком в номінації кращих банків на ринках, що розвиваються. У банківській системі України «Приватбанк» відноситься до групи нових комерційних банків, так званих банків «другої хвилі», на відміну від колишніх державних банків першої хвилі. За восьмилітній період свого існування банк добився лідируючих позицій на ринку банківських послуг України за рахунок збільшення частки ринку, підвищення ефективності діяльності, постійного підвищення надійності, збільшення конкурентоспроможності і комплексності надання банківських продуктів для своїх клієнтів. Досягти цього удалося спільною роботою згуртованого колективу банку на базі прогресивної системи менеджменту і передових банківських Стратегія банку спрямована на подальше збільшення капіталу банку, розширення кількості й обсягів операцій.

Національна мережа банківського обслуговування Приватбанку, що включає більше 3 000 філій і відділень по всій Україні, дозволяє будь-якому клієнтові отримати найвищий рівень обслуговування практично в будь-якій точці країни. Широкий круг зарубіжних партнерів Приватбанку не лише демонструє його визнання як повноправного учасника світової банківської системи, але і, найголовніше, дозволяє найширше задовольняти потреби клієнтів банку, пов’язані з їх міжнародною діяльністю. Приватбанк підтримує кореспондентські стосунки з найбільшими іноземними банками, ефективно співпрацюючи з ними на різних сегментах фінансового ринку. Приватбанк є уповноваженим банком по обслуговуванню кредитних ліній Світового банку реконструкції і розвитку (МБРР), Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР) і Українсько-німецького Фонду, направлених на розвиток малого і середнього бізнесу. Приватбанк єдиний з українських банків має зарубіжну філію на Кіпрі, також банк активно розвиває систему сучасних фінансових послуг в Росії, Латвії, Португалії, Грузії через свої дочірні банки «Москомпріватбанк», Paritate Banka, TaoПріватБанк. Представництва банку працюють в Казахстані і Китаї.

Тип структури організаційного управління ПриватБанк та її характеристика Організаційна структура ПриватБанку являє собою міжрегіональний універсальний та системний Банк, що має розгалужену мережу філій та відділень на всій території України, а також за її межами, а тому має гнучку організаційну структуру (далі ОСУ). ОСУ ПАТ КБ «ПриватБанку» є однією з найбільших прогресивних як серед банків України,, так і банків Східної Європи. Вона комбінована, оскільки містить ознаки широко розповсюджених у світовій практиці видів ОСУ:

1. Горизонтальна (площинна):

а) виділено лише 3 рівні управління, що виконують різні функції:

· 1-й рівень (вищий) — Head-office (Головний офіс);

· 2-й рівень (середній) — Middle-office (Головні регіональні управління, Регіональні управління, Самостійні філії);

· 3-й рівень (нижчий) — Front-office (відділення гр. Ф, А, Б, В, Г, Д) б) в межах кожного рівня виділяються не більше 3-х ступенів управління (керівники бізнесів / напрямів, їх заступники / керівники департаментів та спеціалісти).

Провідним підрозділом системи управління ПриватБанку є Head-office (ГО), що має повну господарсько-економічну та адміністративну самостійність. Управління ГО і системою ПриватБанк здійснюється Правлінням Банку, що очолюється Головою, який делегує ряд своїх функцій заступникам та керівникам бізнесів / напрямків ГО.

Під керівництвом Голови Правління функціонують колегіальні органи, основним завданням яких є підготовка, обговорення та прийняття стратегічних і важливих тактичних рішень. До таких колегіальних органів належать (Рис.1):

· Правління Банку;

· Стратегічний комітет;

· Кредитний комітет;

· Бюджетний комітет;

· Комітет з питань безпеки.

·

·

·

·

Рис. 1.1. Керівництво банку ПАТ КБ ПриватБанку

Middle-office представлений Головними регіональними управліннями (ГРУ), Регіональними управліннями (РУ) та самостійними філіями (СФ). За суттю своєї роботи і набору функцій ці види РП нічим (окрім назви) між собою не відрізняються.

Front-office представлений відділеннями гр. Ф, А, Б, В, Г, Д. Статус (група)відділень визначається залежно від чисельності персоналу та кількості робочих місць продажів у відділенні відповідно до Класифікатора відділень ПриватБанку. Метою роботи front-office є обслуговування клієнтів. Вони являються повністю бізнесовими доходними підрозділами. Вони майже повністю позбавлені підтримуючих функцій.

2. Лінійно-функціонально-штабна В ОСУ сформовано штаби при Голові Правління — Head-office (ГО), а при Директорії ГРУ, РУ та філій — Middle-office і крім лінійних широко використовуються функціональні вертикальні зв’язки.

3. Дивізіонна клієнтоі функціонально-орієнтована Чітко виділені дохідні (бізнесові) та витратні (підтримуючі) девізіони (направлення), що орієнтовані на виконання комплексу однорідних функцій або комплексне обслуговування певних груп клієнтів.

Виділяються такі напрямки у структурі Банку:

· бізнесові доходні напрямки (отримують дохід у результаті прямого контакту із клієнтами, на звітну дату їх чисельність складає 11);

· бізнесові керуючі (витратні) напрямки (займаються здебільшого управлінням і координацією діяльності регіональних підрозділів, а також частково вступають у прямий контакт із клієнтами, на звітну дату їх нараховується 7 таких напрямків);

· підтримуючі напрямки (основною метою є забезпечення необхідних умов для функціонування інших напрямків діяльності підрозділів Банку, при цьому не вступаючи в прямий контакт із клієнтами, таких напрямків нараховується 16).

4. Дивізіонна продуктова У межах окремих бізнесів виділяються підрозділи, які спеціалізуються на розробці й просуванні до клієнтів однорідних продуктів або послуг.

5. Дивізіонна регіональна та мережна

Існує велика кількість регіональних підрозділів та пов’язаних (дочірніх) Банків і компаній.

6. Проектно-матрична Для вирішення важливих завдань у межах організаційної структури управління Банку часто створюються тимчасові проектні групи для реалізації конкретного проекту або робочі групи. Положення про організаційну структуру системи ПриватБанку (Оргположення) є основним документом для формування та актуалізації ОСУ Банку.

7. Регіональна мережа Одним з пріоритетних завдань стратегічного розвитку ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» є розвиток регіональної мережі філії та відділень. Цей показник має суттєвий вплив на показники діяльності Банку. Регіональна мережа структурних підрозділів ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» представлена у всіх адміністративно — територіальних центрах України та Автономній Республіці Крим, підрозділи Банку функціонують також у всіх містах обласного підпорядкування, районних центрах та в найбільш перспективних населених пунктах.

Наглядова Рада Банк Наглядова Рада Банку (далі — Рада) представляє інтереси акціонерів в перерві між проведенням Зборів і в межах компетенції, визначеної Статутом, контролює і регулює діяльність Правління Банку. Члени Ради не можуть бути членами Правління Банку та Ревізійної комісії Банку. Рада обирається Зборами з числа акціонерів у складі не менше ніж 3 особи строком на 3 роки. Обрання членів Ради ПриватБанку здійснюється виключно шляхом кумулятивного голосування.

У межах своєї компетенції Наглядова Рада Банку:

· затверджує положення, якими регулюються діяльність Банку;

· готує порядок денний загальних зборів, приймає рішення про дату їх проведення та про включення пропозицій до порядку денного, крім скликання акціонерами позачергових загальних зборів;

· приймає рішення про проведення чергових та позачергових загальних зборів на вимогу акціонерів або за пропозицією виконавчого органу;

· приймає рішення про анулювання акцій або продаж раніше викуплених товариством акцій;

· приймає рішення про розміщення Банком інших цінних паперів, крім акцій;

· приймає рішення про викуп розміщених Банком інших, крім акцій, цінних паперів;

· затверджує ринкову вартість майна у випадках, передбачених законодавством;

· обирає та відкликає повноваження голови і членів Правління;

· затверджує умови цивільно-правових, трудових договорів, які укладатимуться з членами виконавчого органу, встановлення розміру їх винагороди;

· приймає рішення про відсторонення голови Правління від виконання його повноважень та обрання особи, яка тимчасово здійснюватиме повноваження голови Правління;

· обирає та припиняє повноваження голови і членів інших органів Банку;

· обирає реєстраційну комісію, за винятком випадків, встановлених Законом;

· обирає аудитора Банку та визначає умови договору, що укладатиметься з ним, встановлення розміру оплати його послуг;

· визначає дату складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядку та строки виплати дивідендів не пізніше шести місяців після закінчення звітного року;

· визначає дату складання переліку акціонерів, які мають бути повідомлені про проведення загальних зборів відповідно до Статуту Банку та мають право на участь у загальних зборах відповідно до Статуту Банку та ін.

Усі повноваження, що передбачені вище вказаними пунктами належать до виключної компетенції Ради і не можуть бути делеговані іншім органам управління Банку. На Раду, за рішенням Зборів, може бути покладено виконання окремих функцій, що належать до компетенції загальних зборів акціонерів за винятком тих, які згідно з законом віднесено до виключної компетенції Зборів. За рішенням Ради повноваження, що не належать до її виключної компетенції, можуть бути делеговані Правлінню Банку.

Правління Банку Правління Банку (далі - Правління) є виконавчим органом Банку, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, до компетенції якого належать усі питання діяльності Банку, крім тих, що згідно з чинним законодавством, Статутом або рішенням Зборів віднесені виключно до компетенції іншого органу Банку та несе відповідальність за ефективність його роботи, згідно принципам та порядку, встановленому Статутом Банку, Положенням «Про Правління», рішеннями Зборів та Ради. Головою та членами Правління можуть бути особи, які перебувають з Банком у трудових відносинах. Кандидатура Голови Правління узгоджується з Національним Банком України.

До функції Правління відносять:

1) організація та здійснення керівництва оперативною діяльністю Банку, забезпечення виконання рішень Зборів і Ради;

2) затвердження положення про структурні підрозділи Банку;

3) розгляд і вирішення інших питань діяльності Банку згідно з Положенням «Про Правління», яке затверджується Зборами;

4) затвердження стратегічних, бізнес-планів та бюджетів Банку в цілому, його підрозділів та звітів про їх виконання;

5) прийняття рішення про відкриття територіально відокремлених без балансових відділень Банку, затвердження їх положень;

6) прийняття рішення про вчинення значних правочинів, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить менше 10 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності;

7) прийняття рішень по розпорядженню рухомим та нерухомим майном, грошовими коштами Банку в межах граничної суми, встановленої відповідно до підпункту 28 компетенції Наглядової Ради;

8) затвердження поточних планів діяльності Банку та заходи, необхідні для вирішення його завдань;

9) затвердження щорічних кошторисів, штатних розкладів та посадових окладів співробітників Банку (крім членів Правління), встановлення показників, розміри та строки їх преміювання;

10) надання та затвердження Загальним зборам акціонерів річного звіту та балансу Банку;

11) прийняття рішення про отримання і надання довгострокових кредитів;

12) формування фондів, необхідних для статутної діяльності Банку;

Правління підзвітне Зборам і Раді, обирається Радою строком на 3 роки. Голова Правління Банку (далі - Голова Правління) керує Поточною діяльністю Правління на підставі Статуту[22].

1.2 Місце ПриватБанку на ринку фінансових послуг та в банківській системі України ПриватБанк є визнаним лідером вітчизняного ринку платіжних карток. На сьогодні банком випущено понад 6,74 мільйона пластикових карток (40% від загальної кількості карток, емітованих українськими банками). У мережі обслуговування пластикових карток банку працює 2 306 банкоматів, пластикові картки банку приймають до оплати понад 16 тисяч торговельно-сервісних точок по всій Україні. Наявність широкої мережі обслуговування карткових продуктів дозволяє ПриватБанку активно впроваджувати послуги з автоматизованої видачі корпоративним клієнтам заробітної плати з використанням пластикових карток.

ПриватБанк також займає лідерські позиції на ринку послуг фізичним особам. У табл.1.1 наведені дані по наданим кредитам банками України за період з 2003;2012рр., і як ми бачимо ПриватБанк займає лідерські позиції.

Таблиця 1.1 Кредити банків України, млн.грн.

Щоб краще сприйняти дані наведені в таблиці 1.1, ми відобразили їх графічно (див.рис.1.2).

Рис. 1.2. Рейтинг наданих кредитів банками України З наведеного рисунку, можна зробити висновок, що понад 40% клієнтів банків, які оформлюють кредити на купівлю побутової техніки, користуються кредитними програмами ПриватБанку.

Також послугами ПриватБанку користуються 27,8% усіх клієнтів депозитних програм (табл.1.2), понад 26% клієнтів, які здійснюють обмін валюти. Близько 21% клієнтів українських банків обирають ПриватБанк для відкриття поточного рахунку та понад 15% користуються послугами банку під час здійснення грошових переказів.

Таблиця 1.2 Депозити банків України, млн.грн.

Дані приведені у таблиці 1.2 для наочності відображені графічно (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Депозити банків України Проаналізувавши рис. 1.3, можна зробити висновок, що трійку лідерів із залучення коштів населення у 2011 році стали Приватбанк — 75 183 мільйонів гривень, що на 50% більше порівняно з попереднім роком; Укрексімбанк — 27 332 мільйонів гривень та Ощадбанк — 24 421 мільйонів гривень.

Щодо інноваційної політики ПриватБанку, то вона орієнтована на впровадження на українському ринку принципово нових, провідних банківських послуг, які надають клієнтам нові можливості управління своїми фінансами. ПриватБанк першим в Україні запропонував своїм клієнтам послуги Інтернет-банкінгу «Приват24» та GSM-банкінгу, а також послуги з продажу через мережу своїх банкоматів та POS-терміналів електронних ваучерів провідних операторів мобільного зв’язку та IP-телефонії. Ці послуги є дуже перспективними та активно розвиваються завдяки активній позиції банку та розвитку Internеt-технологій взагалі в Україні. Про це свідчить рис. 1.4.

Рис. 1.4 Розвиток інтернет-банкінгу та мобаіл-банкінгу Що стосується прибутковості банку, за даними Національного рейтингового агентства «Рюрик» (Рис. 1.5) найбільш прибутковим банком у 2011 р. залишається ПриватБанк (1 370,18 млн.грн.). Друге та третє місце належать ОТП Банку (581,8 млн.грн.) та ВТБ Банку (581,5 млн.грн.).

Рис. 1.5 Рейтинг найприбутковіших банків України, станом за 2011р.

Отже, проаналізувавши рейтинги банків, можна зробити висновок, що ПриватБанк займає лідерську позицію не тільки по вкладам фізичних і юридичних осіб, а також має якісний кредитний портфель та підтримує імідж високим рівнем обслужуванням клієнтів.

1.3 Інформаційне забезпечення фінансового аналізу банку Оцінка банківської діяльності передбачає проведення комплексного аналізу, який дає можливість дослідити всі аспекти роботи банку. Основою інформаційного забезпечення фінансового аналізу банків є фінансова звітність, яка складається як для потреб менеджменту, так і для зовнішніх користувачів.

Метою складання фінансових звітів є надання користувачам для прийняття економічних рішень повної, правдивої та непередбаченої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та грошові потоки банку.

Відповідно до Законів України «Про Національний банк України» (1999) та «Про банки та банківську діяльність» (2000), фінансова звітність банків складається на підставі Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої Постановою НБУ від 28 серпня 2001 р. № 368 (зі змінами та доповненнями), та Інструкції про складання річного фінансового звіту банків України, затвердженої Постановою НБУ від 26 грудня 2001 р. № 545 (зі змінами та доповненнями).

До складу банківської звітності належать:

· Балансовий звіт — це бухгалтерський баланс, який відображає стан активів, пасивів та власного капіталу в грошовій формі на певну дату (додаток). Актив і пасив балансу поділяють за окремими статтями. Кожна стаття характеризує окремий вид господарських засобів або джерел їх формування. Статті балансу групують за економічним змістом і розміщують згори донизу в міру зниження ліквідності (активні рахунки) та збільшення строків зобов’язань (пасивні рахунки).

· Звіт про фінансові результати — надання інформації про доходи, витрати та фінансові результати від діяльності за звітній період;

· Звіт про рух грошових коштів — надання інформації про надходження і вибуття грошових коштів унаслідок операційної, інвестиційної та фінансової діяльності провадження звітного періоду

· також низка додатків до цих звітів, у яких наведена інформація про структуру активів, зобов’язань та власних коштів банку, ризики, якість кредитного портфеля, а також про інші показники, які е дуже важливими для характеристики фінансового стану банку.

Наявність таких додатків дає змогу відобразити звітність комерційних банків на рівні міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та звітності. Завдяки цьому фінансова звітність задовольняє вимоги користувачів інформації поза банком (акціонерів, клієнтів та партнерів банку, НБУ, фінансових органів тощо).

До статистичної звітності належить звітність про кредитні та депозитні операції в національній та іноземній валютах, процентні ставки, операції з цінними паперами та інші банківські операції.

Важливою вимогою до фінансової та статистичної звітності є достовірність та реальність інформації, які забезпечуються документуванням банківських операцій, проведенням періодичних інвентаризацій, за допомогою яких контролюється та уточнюється наявність і вартість активів та пасивів банку, цінностей та операцій, що обліковуються на позабалансових рахунках. Найважливішим принципом міжнародних стандартів обліку та звітності є принцип відкритості (транспарентності), тому відповідно до нормативних актів Національний банк України встановив порядок публікацій банками в засобах масової інформації звітності про свою діяльність та надання її до НБУ.

Для отримання більш ґрунтовної оцінки фінансового стану банку рекомендується проаналізувати не тільки баланс та матеріали звітності самого банку, а й провести дослідження кон’юнктури ринку, оцінити конкурентів, здійснити аналіз фінансового стану позичальників тощо. Крім того, можливості фінансового аналізу ширші, коли вони базуються на побудові різного виду економіко-статистичних та математичних моделей зв’язку, а також узагальнюючих характеристиках структури та динаміки показників.

1.4 Теоретичний зміст системи комплексного аналізу банківської діяльності

Рис. 1.6. Система комплексного аналізу банківської діяльності комерційного банку Аналіз пасиву банку Дослідження діяльності банків необхідно починати з пасиву балансу, який характеризує джерела коштів і природу фінансових зв’язків банку, оскільки саме пасивні операції значною мірою визначають умови, форми та напрями використання банківських ресурсів, тобто склад і структуру активів.

Головною метою аналізу пасивних операцій банку є визначення ефективності формування ресурсної бази банку за зниження її вартості та підвищення фінансової стабільності.

Аналіз пасивів банку проводиться в такому розрізі:

— аналіз структури пасивів за джерелами формування ресурсів (співвідношення власного капіталу та зобов’язань);

— визначення розміру власного капіталу, його структури та достатності;

— аналіз дотримання основних нормативів достатності капіталу;

— аналіз зміни статутного капіталу банку;

— дослідження та оцінка обґрунтованості розподілу прибутку;

— аналіз структури зобов’язань з позиції витратності та стабільності ресурсної бази;

— розроблення стратегії розширення клієнтської бази з метою здешевлення ресурсів;

— оцінка ділової активності банку щодо залучення ресурсів;

— розроблення прогнозу конкурентоспроможності та фінансового потенціалу банку.

Аналіз пасивів банку починається з визначення співвідношення між капіталом банку та його зобов’язаннями. Структура ресурсів банку визначає його тактику у формуванні ресурсів.

На наступному етапі аналізу вивчають зміни у структурі пасивних операцій банку.

При цьому визначають:

— питому вагу кожного складника ресурсів банку в їх загальній сумі;

— абсолютне відхилення загальної суми ресурсів і кожен її складник на звітну дату порівняно з базовим періодом.

Після вивчення структури пасивних операцій аналізують кожен її складник. Насамперед здійснюють аналіз власного капіталу банку і виявлення його суми за балансом.

Під час аналізу капітал банку оцінюють за різними аспектами: брутто-капітал (балансовий капітал) і нетто-капітал (регулятивний капітал).

Стан капіталу банку характеризується його розміром, структурою (відносними частками складників) і темпами зростання як капіталу загалом, так і окремих його складників.

Потім вивчають зміни в структурі балансового капіталу та в його складниках.

Крім аналізу структури капіталу, важливо визначити ефективність його використання, для чого можна скористатися такими показниками:

Прибутковість капіталу = ;

Розмір кредитних вкладень на 1 грн капіталу = ;

Під час аналізу наведених показників порівнюють дані на звітню дату з даними на відповідні дати минулих років.

На наступних етапах аналізу власного капіталу банку докладно аналізують достатність банківського капіталу та зміни, які відбулися у його складниках.

Достатність капіталу — це здатність банку захистити інтереси своїх кредиторів та власників від незапланованих збитків, розмір яких залежить від обсягу ризиків, що виникають у результаті виконання банком активних операцій.

Під час аналізу для оцінки достатності капіталу визначають виконання економічних нормативів капіталу банку за двома показниками, встановленими НБУ:

1) Н1 — регулятивний капітал банку є одним із найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків. Він є базою для розрахунку економічних нормативів.

ОК — основний капітал (капітал 1-го рівня);

ДК — додатковий капітал (капітал 2-го рівня);

В — відвернення.

2) Н2 — норматив адекватності регулятивного капіталу:

;

де РК — регулятивний капітал банку;

Ар — активи, зменшені на суму створених відповідних резервів за активними операціями, на суму забезпечення (але не більше ніж сума основного боргу за окремою операцією) кредиту (вкладень у боргові цінні папери) безумовним зобов’язанням або грошовим покриттям у вигляді застави майнових прав (за умови, що забезпечення відповідає вимогам пункту 2.5 глави 2 розділу VI Інструкції), на суму дооцінки (рахунок 5100/4)(2) та зважені на відповідний коефіцієнт ризику залежно від групи ризику, до якої віднесено актив;

Свр — сукупна сума відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами.

Добре капіталізованим уважається банк, в якого:

— розмір регулятивного капіталу відповідає встановленим мінімальним вимогам Н1;

— співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику (норматив адекватності регулятивного капіталу Н2), перевищує його нормативне значення і становить не менше ніж 17%;

Достатньо капіталізованим уважається банк, в якого:

— розмір регулятивного капіталу відповідає встановленим мінімальним вимогам НІ;

— співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику (норматив адекватності регулятивного капіталу Н2), відповідає його нормативному значенню і становить не менше ніж 8% або наближається до 17%:

Н2? 8? 17%;

Недокапіталізованим уважається банк, в якого:

— розмір регулятивного капіталу відповідає встановленим мінімальним вимогам НІ;

— співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику (норматив адекватності регулятивного капіталу Н2), менше, ніж його нормативне значення, але становить не менше ніж 6%:

6% < Н2 < 10%;

Значно недокапіталізованим вважається банк, в якого:

— розмір регулятивного капіталу менше встановленого мінімального розміру регулятивного капіталу, але не більше ніж 20% установленого мінімального розміру регулятивного капіталу НІ;

— співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику (норматив адекватності регулятивного капіталу Н2) менше, ніж його нормативне значення (перебуває у межах від 6 до 2%);

2%? Н2? 6%;

Додатковими показниками достатності капіталу можуть бути такі коефіцієнти:

а) К1 — визначає рівень капіталу в структурі загальних пасивів:

К1 = Капітал/Пасив всього;

Рекомендовані значення знаходяться у межах 0,15—0,20;

б) К2 — співвідношення чистого капіталу та загальних активів:

К2 = Чистий капітал/Загальні активи;

Значення цього показника має бути не меншим 0,04;

в) К3 — коефіцієнт достатності капіталу, який показує максимальну суму збитків, за яких капіталу, що залишився (чистий нетто-капітал), вистачить для забезпечення надійності коштів вкладників та інших кредиторів банку. Передбачається, що капітал банку повинен на 25—80% покривати його зобов’язання. Показник розраховується за такою формулою:

К3 = Чистий капітал/ Зобов’язання;

г) К4 — коефіцієнт маневрування, дає змогу зробити якісну оцінку власного капіталу. Брутто-капітал містить як відвернені (іммобілізовані) власні кошти, так і фактичні залишки нетто-капіталу, які можна використати для кредитування. Якщо значення К4 від'ємне, це свідчить не лише про відсутність власних ресурсів, вкладення яких дає дохід, а й про використання депозитів не за призначенням, оскільки останні покривають власні витрати банку. Розрахунок коефіцієнта здійснюють за формулою:

К4 =Нетто-капітал/Брутто-капітал;

Оптимальне значення цього показника — від 0,5 до 1,0;

ґ) К5 — коефіцієнт достатності капіталу, характеризує залежність банку від його засновників. Сума коштів, які інвестуються в розвиток банку, повинна вдвічі перевищувати внески засновників:

К 5 = Статутний капітал/Брутт-капітал;.

Мінімальне значення цього показника — 0,15, максимальне — 0,5;

д) К6 — коефіцієнт захищеності капіталу, він розраховується за формулою:

К6 = Основні засоби/ Власний капітал банку;

Коефіцієнт К6 характеризує захищеність власного капіталу від інфляції вкладенням коштів у нерухомість, обладнання та інші матеріальні активи.

Однією з головних проблем планування капіталу банку є вибір значення співвідношення між власним капіталом та зобов’язаннями. З одного боку, чим більше це співвідношення, тим вищий рівень надійності банку. З іншого боку, чим більша частка зобов’язань у загальній сумі ресурсів банку, тим (за інших рівних умов) буде вищою прибутковість капіталу. У теорії фінансового аналізу такий ефект називається ефектом фінансового важеля.

Аналіз статутного капіталу починається з оцінки його динаміки, тобто зміни його розміру за кілька років, а також його частки в загальній сумі власного капіталу, у валюті балансу та в зобов’язаннях банку.

Крім того, в процесі аналізу формування статутного капіталу вивчають структуру акціонерного капіталу, і, передусім, склад акціонерів банку. Для цього використовують дані аналітичного обліку. При цьому враховують, що частка одного акціонера в загальній сумі статутного капіталу не повинна перевищувати 85%. Цей аналіз дає можливість визначити, яким фізичним та юридичним особам належить більшість голосів на загальних зборах акціонерів. Крім того, на початковому етапі аналізу діяльності банку аналізують оплату статутного капіталу і виявляють ще неоплачену його частину. Загальну характеристику масштабів діяльності банку дає показник приросту статутного капіталу (К_с.к.):

К_с.к. = Сума сплаченого статутного капіталу/Сума початкового або номінального капіталу;

Цей показник дає можливість визначити темпи експансії, тобто розширення діяльності банку й зміцнення його статусу.

Ефективність використання статутного капіталу визначають за допомогою таких показників, як:

— розмір кредитних вкладень на 1 грн статутного капіталу;

— розмір прибутку на 1 грн статутного капіталу;

— розмір прибутку на одну акцію;

— розмір прибутку на одного акціонера;

— строк окупності акціонерного капіталу.

Значення статутного капіталу в діяльності банку визначають за допомогою таких показників:

— питомої ваги статутного капіталу в загальній сумі капіталу;

— питомої ваги статутного капіталу у валюті балансу.

Рівень покриття активів за рахунок акціонерного капіталу характеризується особливим показником — мультиплікатором капіталу (М):

М = Активи банку/Статутний капітал;

Чим вище числове значення мультиплікатора капіталу, тим істотнішим є потенційний ризик втрат. Для середнього банку мультиплікатор капіталу становить 15%, а для великого банку, фінансового центру — 20−25%.

У процесі аналізу резервного капіталу банку необхідно:

— перевірити створення резервного капіталу відповідно до чинного законодавства;

— проаналізувати тенденції зростання резервного капіталу;

— з'ясувати причини витрат кожної суми вказаного капіталу (тобто причини, напрями, заходи).

У загальній сумі ресурсів, якими володіє банк" переважають зобов’язання банку.

Аналіз зобов’язань банку проводять у такій послідовності:

1) визначають загальний обсяг зобов’язань банку, їх частку в загальних пасивах і динаміку їх зміни за допомогою стандартних показників (абсолютний приріст, темп зростання та темп приросту);

2) аналізують частку окремих складників ресурсної бази (структуру зобов’язань) у динаміці (вертикальний аналіз);

3) аналізують окремі показники, що характеризують стабільність строкових депозитів, депозитів на вимогу та міжбанківських кредитів;

4) визначають ступінь використання залучених та запозичених коштів;

5) контролюють дотримання банком нормативів обов’язкового резервування коштів на коррахунку в НБУ;

в) визначають раціональність формування ресурсної бази банку з позиції витратності та стабільності й окреслюють окремі напрями її оптимізації.

Аналізуючи обсяг зобов’язань банку, важливо дати їх як кількісну, так і якісну оцінку. Збільшення сум зобов’язань банку свідчить про зростання депозитної бази банку.

Склад зобов’язань банку приведений на рис. 1.7.

Рис. 1.7. Склад зобов’язань банку Чим вища частка зобов’язань перед клієнтами банку на довгостроковій основі, тим вища стабільна частина ресурсів банку, що позитивно впливає на його ліквідність і зменшує його залежність від міжбанківських позик. Проте строкові депозити є дорожчими, що негативно впливає на рентабельність та прибутковість роботи банку, водночас збільшення частки (понад 30%) банківських позик підвищує ризик незбалансованої ліквідності, оскільки посилюється залежність банку від зовнішніх джерел фінансування. Через дефіцит вільних коштів у суб'єктів господарювання частка міжбанківських кредитів у структурі зобов’язань досягає 40—50%.

Висока частка залишків на рахунках клієнтів знижує стабільність ресурсної бази банку, збільшує потребу у високоліквідних активах, спонукає банк до посилення трансформації частини короткострокових ресурсів у більш довгострокові вкладення і цим загострює проблему ліквідності.

Аналіз окремих видів залучених ресурсів дає змогу конкретизувати способи підвищення ліквідності та прибутковості роботи банку.

Аналіз активів банку У діяльності банку важливим моментом є не тільки формування ресурсів, а й ефективне їх розміщення. Тому одним з основних напрямів аналізу банківської діяльності є аналіз його активних операцій. Він має сприяти підвищенню ефективності управління активами банку.

Загальна сума активів — це сума всіх категорій активів за мінусом суми всіх контрактивних рахунків типу резервів під можливі збитки від кредитної діяльності та дисконт за придбаними цінними паперами.

Якісний аналіз активів банку передбачає аналіз активів банку за ступенями ризику та розрахунок і оцінку окремих показників.

Коефіцієнтний аналіз дає змогу оцінити стан ліквідності та платоспроможності банку, якість кредитного портфеля, надійність банку, стан розвитку ресурсної бази, прибутковість роботи банку.

Аналіз активів банку здійснюється в такій послідовності:

— вивчають динаміку зміни загальних активів, у тому числі окремих його статей (горизонтальний аналіз);

— аналізують структуру активів банку за різними класифікаційними ознаками (вертикальний аналіз);

— з'ясовують структуру активів за дохідністю, що характеризує ділову активність банку;

— аналізують структуру активів банку за ліквідністю та ризикованістю.

На основі горизонтального аналізу активних операцій банку аналізують зміни в динаміці через порівняння даних за різні періоди. Зіставлення даних дає змогу виявити відхилення в абсолютній сумі й у процентах за: основними робочими активами, неробочими активами, витратами на власні потреби; іммобілізованими активами та коштами. Наведені групування активів банку дають можливість охарактеризувати якісний склад активів банку.

Вертикальний і горизонтальний аналіз активних операцій дає змогу виявити зміни у розподілі агрегованих статей балансу як у динаміці, так і у внутрішній структурі активних операцій балансу банку і визначити, за рахунок яких операцій зросла (зменшилася) прибутковість (збитковість), виявити зміни (збереження пріоритетів у банківській діяльності).

Аналіз зміни загальних активів за допомогою стандартних показників динаміки передбачає розрахунок таких із них:

Абсолютний приріст активів = Активи на кінець періоду — Активи на початок періоду;

Темп зростання активів =;

Темп приросту активів =

Після аналізу динаміки загальних активів проводять горизонтальний аналіз окремих статей активу балансу.

Наступним етапом аналізу є структурний аналіз активів банку.

Для дослідження структури розміщення банківських ресурсів застосовують метод групувань. Групування активів банку здійснюють за такими ознаками:

— видами операцій;

— строками розміщення;

— ступенем ліквідності;

— ступенем ризику;

— впливом на рівень дохідності банку.

За видами операцій активи банку можна поділити на п’ять основних категорій (рис. 1.8):

Рис. 1.8. Основні категорії активів банку За строками розміщення банківських ресурсів активи балансу банку поділяють на: поточні, строкові; квазістрокові.

Поточні активи — це активи на вимогу, які повертаються на першу вимогу кредитора.

Строкові активи — це кошти, розміщені банком на певний строк.

Квазістрокові активи — кошти, які не мають визначеного строку повернення і не можуть бути повернені на першу вимогу. Вони повертаються тільки за певних умов.

Для визначення відхилень за статтями балансу, що впливають на стійкість банку, проводиться групування статей активу балансу за спадним ступенем ліквідності активів.

Ліквідність — це спроможність банку швидко перетворювати свої активи в грошові кошти без втрати їх вартості з метою виконання боргових зобов’язань. При цьому за ступенем ліквідності статті активу балансу поділяють на п’ять основних груп:

· Первинні резерви — це всі касові активи, кошти на кореспондентському рахунку в НБУ.

· Вторинні резерви, або «некасові», високоліквідні дохідні активи — це цінні папери, які можуть бути оперативно реалізовані на грошовому ринку та перетворені в грошову форму, тобто в первинні резерви з мінімальною втратою їх вартості.

· Інші ліквідні активи — надані банком кредити та інші платежі, до погашення яких залишилося не більш одного місяця.

· Малоліквідні активи — позикові активи, до погашення яких залишилося більше одного місяця.

· Неліквідні активи — капіталізовані активи, фінансові інвестиції, у тому числі фінансові вкладення в асоційовані та дочірні компанії, дебіторська заборгованість та інші іммобілізовані кошти.

Первинні та вторинні резерви формують високоліквідні активи. Високоліквідні активи — це кошти в касі, у Національному банку України та в інших банках, цінні папери, а також активи, що можуть бути швидко проконвертовані у готівкові чи безготівкові кошти.

Аналізуючи активи за ступенем ліквідності, необхідно виділити частку кожної групи активів за цією ознакою в загальних активах банку. При цьому особливу увагу звертають на питому вагу абсолютно ліквідних активів у загальних та робочих активах. Питома вага абсолютно ліквідних активів у робочих активах має бути в межах 20—25%. До складу робочих активів відносять: кошти на коррахунках,; касові активи;кошти, розміщені в інших банках; кошти, вкладені у цінні папери;надані кредити; інші активи, що дають дохід.

До неробочих активів належать рахунки, що не приносять дохід банку. До їх складу входять: кошти в розрахунках, резерви, дебітори, кошти, вкладені у майно та господарські матеріали, видатки та збитки.

За рівнем ризику всі активи банку поділяють на п’ять груп залежно від рівня відрахувань коштів на створення резервів за ними:

I група — 0%;

II група — 10%;

ІІІ група — 20%;

IV група — 50%;

V група — 100%.

Аналіз структури активних операцій поділяють на якісний і кількісний (коефіцієнтний).

На основі якісного аналізу активів і використання методу порівняння визначають пропорції між статтями балансу, тенденції їх зміни та простежують, якою мірою ці зміни та відхилення вплинули на ліквідність і прибутковість операцій банку.

Кількісний (коефіцієнтний) аналіз дає змогу оцінити в динаміці якість активів за такими критеріями, як дохідність, ризикованість, ліквідність, обіговість.

Дохідність активів може бути проаналізована за допомогою коефіцієнта дохідності (К_дох):

К_дох = Дохідні активи/Активи, всього ;

Цей коефіцієнт характеризує ділову активність банку з погляду ефективності розміщення ресурсів. У міжнародній практиці вважається, що цей коефіцієнт має бути вище 93%. Збільшення частки недохідних активів більше як на 7% може призвести банк до банкрутства. Враховуючи специфіку розвитку українських банків, середнє значення цього коефіцієнта коливається в межах 70%.

За ступенем ризикованості якість банківських активів можна проаналізувати за допомогою коефіцієнта ризикованості активів (К_риз):

К_риз = Активи, зважені за ступенем ризику/Активи, всього;

Збільшення цього коефіцієнта свідчить про зростання ризикованості банківських активних операцій.

Аналіз якості активів з позиції ліквідності можна провести за допомогою коефіцієнта ліквідності активів (К_{лікв. акт.}):

К_{лікв. акт.} = Активи, зважені за ступенем ліквідності/ Активи, всього;

Аналіз ліквідності банку Ліквідність банку — це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов’язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов’язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).

Метою аналізу банківської ліквідності є оцінювання та прогнозування можливостей банку щодо своєчасного виконання своїх зобов’язань за умови збереження достатнього рівня прибутковості. Банк постійно вирішує завдання пошуку оптимального співвідношення між активами і зобов’язаннями як з погляду забезпечення потреб ліквідності, так і щодо їх дохідності та вартості, тому ми у даній роботі спробуємо провести аналіз ліквідності банку на основі річної звітності, за допомогою визначення таких нормативів, як:

· Норматив (коефіцієнт) співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів відображає розмір регулятивного капіталу, необхідний для здійснення банком активних операцій. Нормативне значення нормативу Н3 має бути не менше ніж 9%.

Норматив співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів розраховується за такою формулою:

;

де РКрегулятивний капітал;

СА — сукупні активи.

· Норматив миттєвої ліквідності визначається як співвідношення високоліквідних активів до поточних зобов’язань банку. Цей норматив установлює мінімально необхідний обсяг високоліквідних активів для забезпечення виконання поточних зобов’язань протягом одного операційного дня. Нормативне значення нормативу Н4 має бути не менше ніж 20 відсотків[11].

Норматив миттєвої ліквідності розраховується за такою формулою:

;

де Ккр — кошти на кореспондентському рахунку;

Ка — кошти в касі;

Рп — поточні рахунки для розрахунку нормативу миттєвої ліквідності;

Ск — строкові кошти суб'єктів господарювання, фізичних осіб і небанківських фінансових установ, кінцевий строк погашення, яких настав.

· Норматив поточної ліквідності визначається як співвідношення активів з кінцевим строком погашення до 31 дня (включно) до зобов’язань банку з кінцевим строком погашення до 31 дня (включно). Цей норматив установлює мінімально необхідний обсяг активів банку для забезпечення виконання поточного обсягу зобов’язань протягом одного календарного місяця. Нормативне значення нормативу Н5 має бути не менше ніж 40 відсотків.

Норматив поточної ліквідності розраховується за такою формулою:

;

де, А — активи банку з кінцевим строком погашення до 31 дня для розрахунку нормативу поточної ліквідності;

ЗП — зобов’язання банку з кінцевим строком погашення до 31 дня для розрахунку нормативу поточної ліквідності.

· Норматив короткострокової ліквідності визначається як співвідношення ліквідних активів до зобов’язань з кінцевим строком погашення до одного року. Цей норматив установлює мінімально необхідний обсяг активів для забезпечення виконання своїх зобов’язань протягом одного року. Нормативне значення нормативу Н6 має бути не менше ніж 60 відсотків.

;

де Ал — ліквідні активи з кінцевим строком погашення до одного року для розрахунку нормативу короткострокової ліквідності;

З1 — зобов’язання банку з кінцевим строком погашення до одного року для розрахунку нормативу короткострокової ліквідності[16].

Аналіз кредитного портфеля

1. Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента встановлюється з метою обмеження кредитного ризику, що виникає внаслідок невиконання окремими контрагентами своїх зобов’язань. Показник розміру кредитного ризику на одного контрагента визначається як співвідношення суми всіх вимог банку до цього контрагента та всіх позабалансових зобов’язань, виданих банком щодо цього контрагента (або групи пов’язаних контрагентів), до регулятивного капіталу банку. Нормативне значення нормативу Н7 не має перевищувати 25 відсотків.