Економічне обґрунтування технологій вирощування і переробки рослинної біосировини на тверді види палива

Економічне обґрунтування технологій вирощування і переробки рослинної біосировини на тверді види палива

В Україні проведена досить широка інформаційно-роз'яснювальна робота з проблем використання біоенергетики на заміну викопним видам палива, які все ще є для нашої держави великим дефіцитом. Однак наукові дослідження щодо практичного використання відновлювальних джерел енергії, зокрема, цілого ряду біоенергетичних рослин для виготовлення твердих, рідких і газоподібних видів біопалива, поки що малорезультативні й розпорошені по різних наукових установах України. На жаль, пропаганда та ейфорія з приводу широких можливостей України з виробництва біопалива значно переважає практику й не підкріплюється реальними технічними проектами. Досить нагадати, що в нашій державі лише 2% спожитої енергії від її загального обсягу одержується з біомаси, тоді як у Західній Європі 10−12%, а в ряді скандинавських країн — від 17 до 40%. Практично в усіх вітчизняних наукових публікаціях, аналітичних записках, концепціях і програмах досить ґрунтовно описуються максимальні можливості біоенергетики в Україні та майже відсутні, за деяким винятком, ґрунтовні технічні, технологічні, особливо економічні обґрунтування. Тому не дивно, що під райдужним впливом реальних можливостей окремі господарники без достатніх попередніх економічних розрахунків будують великі заводи з переробки біомаси, які потім погано працюють або не працюють зовсім, а приносять збитки.

Так, не виправдовує себе велике переробне підприємство з брикетування соломи в с. Турбів Липовецького району Вінницької області, оскільки не може вийти на свою проектну потужність, на яке витрачено значні кошти; тривалий час не можна було налагодити продуктивну роботу досить дорогої великої біогазової установки в Глобинському цукровому заводі, проте в 2014 році зусиллями агропромхолдингу «Астарта-Київ» введено цей потужний біоенергетичний комплекс, й у ряді інших середніх і дрібних підприємствах, навіть котелень. У даній справі багато аматорства, невдалих технічних рішень, недостатньо попередніх техніко-економічних розрахунків. Водночас ряд підприємств, які вдумливо ставляться до техніко-економічних проектів із біоенергетики, успішно працюють, особливо з виготовлення та реалізації пелетів із біосировини. Такі фірми не тільки забезпечують потреби внутрішніх споживачів у біопаливі, а й експортують пелети за кордон.

На сучасному етапі наукові матеріали з питань біоенергетики займають перше місце за кількістю та полемічністю як у друкованих виданнях, так і в Інтернеті. При цьому вони поділяються на дві контрастні категорії - ту, що «за» вітчизняну біоенергетику, й ту, що на словах «за», а на ділі «проти». В матеріалах обох груп є багато наносного, поверхового. У першій — це зайва ейфорія з приводу швидкого переходу на біологічні види палива, в другій — песимізм щодо можливостей використання біопалив, особливо рідких. Само собою зрозуміло, що остання — це позиція енергетичних компаній, які володіють ринком викопних джерел енергій. Але в обох випадках можна знайти багато чого цінного, яке слід використовувати в практичній роботі.

Більш-менш цілеспрямовано та концентровано ведеться науково-дослідна робота з біоенергетики в Інституті біоенергетичних культур і цукрових буряків (ІБКіЦБ) НААН, Національному університеті біоресурсів і природокористування України, Вінницькому національному аграрному університеті, Інституті продовольчих ресурсів НААН, Біоенергетичній асоціації України й інших. Серед вітчизняних учених, які вносять найбільший вклад у розвиток біоенергетики, слід відзначити Г. Г. Гелетуху [1], М. Я. Гументика [2, 7], Г. М. Калетніка [4], М.В. Роїка [7−8], О. М. Шпичака [3] та інших. Ці проблеми добре висвітлюються в наукових дослідженнях зарубіжних учених [9−14]. У цілому слід зауважити, що більшість наукових публікацій українських учених із біоенергетики мають все-таки загальний макроекономічний характер і надто мало змістовних методологічних та конкретних техніко-економічних розробок.

Для дослідження відібрано основні для України біоенергетичні культури: зернові (солома), міскантус, енергетична верба, свічграс, цукрове сорго. Дослідження велися також із деревними рештками й лушпинням соняшнику.

На основі даних польових досліджень із вищезазначеними культурами в науково-дослідній мережі ІБКіЦБ та в ряді господарств були складені детальні технологічні карти їх вирощування й збирання із зазначених усіх без винятку операцій, обсягів використання матеріально-технічних засобів і праці для їх виконання та виконано розрахунки виробничої собівартості 1 т сировини й 1 га посіву (посадки) за такими статтями (табл. 1).

Як видно із наведених у таблиці 1 даних, вирощування однорічних біоенергетичних культур (цукрового сорго, свічграсу) обходиться значно дешевше, ніж багаторічних (енергетичної верби, міскантусу), що пов’язано зі значними витратами при закладанні плантацій і протягом вегетації у перші три роки. Так, якщо на 1 га свічграсу потрібно витратити 6884 грн, цукрового сорго — 11 529 грн й одержати врожай уже в перший рік — відповідно 15 і 90 т/га, то на 1 га енергетичної верби у перші три роки вегетації слід витратити 23,6 тис. грн та одержати за цей період лише 22 т сировини; зате на п’ятий рік і через кожні два наступні роки верба може давати 24 т сировини за низькою собівартістю — 111 грн/т. Відповідно для закладання плантацій міскантусу за перші три роки необхідно витратити 27,6 тис. грн/га й одержати врожай за цей період 58 т/га, зате в наступні за ними роки витрати становитимуть по 2323 грн/га, а врожайність 33,4 т/га. До речі, плантації як енергетичної верби, так і міскантусу можуть продуктивно функціонувати 15−20 років підряд.

Наступна серія розрахунків стосувалась економічної ефективності переробки вирощеної сировини на пелети в промислових підприємствах іноземного виробництва потужністю 1,2 і 5,0 т/год із річною продуктивністю 7920 та 33 000 т пелетів і вартістю — відповідно 11,8 й 24,7 млн грн. Враховуючи статті витрат при переробці різних видів сировини на пелети, а саме: вартість сировини, витрати на її транспортування до місця переробки, заробітну плату з нарахуваннями, вартість спожитої електроенергії, води, пакування, амортизаційні відрахування, поточний ремонт та обслуговування, плата за земельну ділянку й адміністративні витрати одержали конкретні розрахунки собівартості 1 т пелетів, виготовлених із кожного виду сировини окремо (табл. 2).

Табл. 1. Розрахунок виробничої собівартості 1 т енергетичної верби, міскантусу, свічграсу і цукрового сорго в 2015 році.

Табл. 2. Розрахунок прогнозованої собівартості виготовлення пелетів із біомаси на стаціонарних заводах потужністю 1,2 і 5,0 т на годину, 2015 р.

економічний собівартість виробничи біосировина Підсумкові дані таблиці 2 показують, що собівартість виготовлення пелетів в обох заводах практично однакова. Найдешевший вид пелетів одержуємо при переробці деревних решток — відповідно 822 і 826 грн/т, сировини міскантусу на третій і наступні роки вегетації - 712 та 648 грн/т, енергетичної верби на п’ятий рік і через кожні два роки вегетації - 781 та 729 грн/т. Слід зазначити, що в цілому собівартість виготовлення пелетів у даних заводах дає можливість вести в Україні високоефективне виробництво твердих видів палива з місцевої біосировини, враховуючи досить високу їхню ціну на світовому ринку біопалива — 150 дол./т.

Для орієнтації в економіці вирощування, переробки й реалізації пелетів із біосирови-ни потрібно враховувати показники, наведені у попередніх розрахунках (табл. 3).

Табл. 3. Перелік показників, які прийнято у розрахунках.

Також зазначимо, що до 1 січня 2020 року введені певні преференції для виробників біопалива, а саме звільняються від оподаткування [6]:

• — прибуток виробників біопалива, одержаний від його продажу;
• — прибуток підприємств, одержаний ними від діяльності з одночасного виробництва електричної й теплової енергії з використанням біологічних видів палива та/або виробництва теплової енергії з використанням біологічних видів палива;
• — прибуток виробників техніки, обладнання, устаткування, визначених ст. 7 Закону України «Про альтернативні види палива» для виготовлення та реконструкції технічних і транспортних засобів, у тому числі самохідних сільськогосподарських машин та енергетичних установок, які споживають біологічні види палива, одержаний від продажу зазначеної техніки, обладнання й устаткування, що були вироблені на території України.

Також до 1 січня 2019 року, звільняються від сплати податку на додану вартість операції з:

• а) постачання техніки, обладнання, устаткування, визначених ст. 7 Закону України «Про альтернативні види палива», на території України;
• б) імпорту за кодами УКТ ЗЕД, визначеними вищезазначеною статтею Закону, техніки, обладнання, устаткування, що використовуються для реконструкції існуючих і будівництва нових підприємств із виробництва біопалива та для виготовлення й реконструкції технічних і транспортних засобів із метою споживання біопалива, якщо такі товари не виробляються та не мають аналогів в Україні, а також технічних і транспортних засобів, у тому числі самохідних сільськогосподарських машин, що працюють на біопаливі, якщо такі товари не виробляються в Україні.

Порядок ввезення зазначених техніки, обладнання, устаткування, технічних і транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України.

У разі порушення вимог щодо цільового використання зазначених товарів платник податку повинен збільшити податкові зобов’язання за результатами податкового періоду, на який припадає таке порушення, на суму податку на додану вартість, що мала бути сплачена в день ввезення таких товарів, а також сплатити пеню, нараховану на таку суму податку, виходячи з 120% облікової ставки Національного банку України, що діяла на день збільшення податкового зобов’язання, та за період із дня ввезення таких товарів до дня збільшення податкових зобов’язань.

Висновки.

• 1. Наведені розрахунки дають можливість керівникам і спеціалістам підприємств та господарств, що займаються біоенергетикою, складати економічно обґрунтовані бізнес-проекти, визначати обсяги виробництва біосировини й готової продукції, розраховувати ціни, прибутковість, розміри сировинних зон і т.п.
• 2. Технології, що нині використовуються в Україні при вирощуванні біоенергетичних культур, вимагають суттєвого доопрацювання з погляду повної заміни ручної праці на таких процесах, як садіння, збирання біосировини й інших, а також вимагають удосконалення вітчизняних засобів механізації, альтернативою яким є залучення іноземної техніки.
• 3. При плануванні економічних показників вирощування і переробки біосировини на тверді види палива обов’язково потрібно враховувати преференції держави щодо пільг при оподаткуванні прибутку виробників біопалива, одержаного від його продажу, прибутку виробників техніки, обладнання, устаткування; а також при їх імпорті, які діють до 2020 року.

Література

• 1. Гелетуха Г. Г. Біоенергетика в Україні: стан розвитку, бар'єри та шляхи їх подолання / Г. Г. Гелетуха, Т. А. Железна // Біоенергетика/Bioenergy. — 2014. — № 1 (3). — С. 16−19.
• 2. Гументик М. Я. Урожайність біомаси міскантусу / М. Я. Гументик, В. М. Квак, О.І. Замойський // Біоенергетика / Bioenergy. — 2013. — № 2. — С. 32−35.
• 3. Економічна ефективність виробництва біопалива в контексті продовольчої та енергетичної безпеки України / [О.М. Шпичак, С.А. Стасіневич, Т. В. Куць та ін.]; заред. акад. НААН О. М. Шпичака. — К.: ЗАТ «Нічлава», 2010. — 266с.
• 4. Калетнік Г. М. Розвиток ринку біопалив в Україні: [моногр.] / Г. М. Калетнік. — К.: Аграрна наука, 2008. — 464с.
• 5. Кузнецова А. Виробництво пелет в Україні: прибутковий варіант сталого розвитку?
• 6. Податковий кодекс України.
• 7. Роїк М.В. Біоенергетика в Україні: стан та перспективи розвитку / М.В. Роїк, В. Л. Курило, М. Я. Гументик, О. М. Ганженко // Біоенергетика/Bioenergy. — 2013. — № 1. — С. 5−10.
• 8. Роїк М.В. Біоенергетика як наука й галузь економіки: історія, концепція, періодизація (етапи) розвитку / М.В. Роїк, О. О. Ягольник // Біоенергетика / Bioenergy. — 2014. — № 1 (3). — С. 7−11.
• 9. Favero Alice. Using Markets for Woody Biomass Energy to Sequester Carbon in Forests / Alice Favero, Robert Mendelsohn // Journal of the Association of Environmental and Resource Economists. — Vol. 1 (½). — Spring/Summer 2014.
• 10. Fewell Jason E. Kansas Farmers' Interest and Preferences for Growing Cellulosic Bioenergy Crops / Jason E. Fewell, Melissa K. Lynes, Jeffery R. Williams, Jason S. Bergtold // Journal of the ASFMRA. — 2013. — № 76. — P. 132−153.
• 11. Heesun Jang. Price and Policy-Induced Innovations: The Case of U.S. Biofuel / Heesun Jang, Xiaodong Du // Journal of Agricultural and Resource Economics. — Vol. 38 (3). — December 2013. — P. 299−311.
• 12. Heller Martin C. Life cycle assessment of a willow bioenergy cropping system / Martin C. Heller, Gregory A. Keoleian, Timothy A. Volk // Biomass and Bioenergy. — Vol. 25 (2). — August 2003. — P. 147−165.
• 13. Manzone Marco. Energy and economic evaluation of a poplar plantation for woodchips production in Italy / Marco Manzone, Sara Bergante, Gianni Facciotto // Biomass and Bioenergy. — Vol. 60. — January 2014. — P. 164−170.
• 14. Zilberman David. The Impact of Biofuels on Commodity Food Prices: Assessment of Findings / David Zilberman, Gal Hochman, Deepak Rajagopal, Steve Sexton, Govinda Timilsina // American Journal of Agricultural Economics. — Vol. 95 (2).