Міжнародна економічна статистика

1. ОРГАНІЗАЦІЯ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СТАТИСТИКИ

1.1 Предмет міжнародної економічної статистики Міжнародна економічна статистика є важливою галуззю знань і практичної діяльності по збиранню, обробці, аналізу і публікації статистичної інформації про економічні явища на рівні світової економіки в цілому.

Міжнародна економічна статистика розробляється статистичними службами міжнародних організацій після одержання вихідної інформації від національних статистичних органів, приводиться до зіставного виду, узагальнюється в регіональних і світових підсумках, публікується для широкого використання при порівняльному аналізі. Вона оцінює й аналізує дані про рівні і динаміку розвитку світового співтовариства і є базою для відповідних прогнозів.

Головна функція міжнародної економічної статистики — розробка міжнародних рекомендацій щодо уніфікованого розрахунку системи статистичних показників та їхніх угруповань за стандартними класифікаціями для всіх країн і територій на основі міжнародних стандартів обліку і статистики, побудованих-за єдиною методологією. Зони забезпечують порівнянність складу і методів розрахунку всієї системи показників для аналізу тенденцій і закономірностей економічного розвитку країн. Саме це виокремило міжнародну економічну статистику з її особливим предметом, об'єктом і методами.

Предметом міжнародної економічної статистики є методологія вивчення кількісної сторони стану та закономірностей розвитку світової економіки. Вона характеризує не тільки кількісні, але і якісні аспекти економічного стану та розвитку країн, їх світогосподарських зв’язків, а також регіонів і світу в цілому.

Тепер вона представлена широкою мережею порівняно самостійних і незалежних організацій. Так, якщо об'єктом статистичного спостереження є світове господарство та економічні явища, які в ньому відбуваються, то за одиницю спостереження, як правило, беруть окрему країну.

Статистична інформація про світове господарство ґрунтується на єдиній системі статистичних показників, які обчислюються за єдиними рекомендаціями, розробленими і схваленими міжнародними організаціями як міжнародні статистичні стандарти.

Міжнародна економічна статистика узагальнює поточний досвід застосування єдиної системи показників у різних країнах і міжнародних організаціях, виробляє та вдосконалює систему міжнародної статистичної інформації за допомогою діяльності Статистичної комісії ООН і статистичних служб інших міжнародних організацій системи ООН, Міжнародного статистичного інституту та інших міжнародних організацій.

Статистична інформація країн, як правило, розрізняється за змістом показників, методикою їх розрахунку, розумінням об'єкта статистичного спостереження, періодами і моментами спостереження, одиницями виміру та ін.

Тому перед міжнародною економічною статистикою постає низка проблем, для вирішення яких необхідно:

1) скоординувати всі найважливіші статистичні роботи глобального характеру через Статистичну комісію ООН шляхом розробки відповідних програм;

2) перейти від розробки міжнародних стандартів для окремих статистичних показників до розробки й удосконалення їхньої системи для різнобічної характеристики світової економіки в її різноманітних формах;

3) розробити і застосувати методології розрахунку зведених вартісних показників у однакових грошових одиницях з урахуванням реальної купівельної спроможності валют різних країн;

4) здійснити побудову достовірних значень динамічних рядів порівнянних показників для виявлення світових тенденцій і складання прогнозів можливого розвитку світу й окремих країн як на короткостроковий, так і на довгостроковий періоди, розробляючи для цього необхідні моделі;

5) домогтися зіставності змісту національних показників відповідно до визначених міжнародних стандартів. Сприяння розвитку національної статистики на базі впровадження міжнародних стандартів зі статистики і вирішенню проблем уніфікації збирання, обробки і поширення статистичних публікацій міжнародних організацій.

У міжнародній економічній статистиці як навчальній дисципліні можна виділити такі основні розділи:

1. Предмет міжнародної економічної статистики.

2. Організація міжнародної економічної статистики.

3. Основні етапи розвитку міжнародної статистики.

4. Міжнародні стандарти економічної статистики.

5. Міжнародні класифікації.

6. Міжнародна система національних рахунків.

7. Показники міжнародної статистики сільського і лісового господарства.

8. Показники міжнародної статистики промисловості.

9. Показники міжнародної статистики торгівлі.

10. Показники міжнародної статистики фінансів.

11. Показники міжнародної статистики цін та інфляції.

12. Міжнародні зіставлення макроекономічних показників.

1.2 Основні етапи розвитку міжнародної статистики Зачатки міжнародної статистики простежуються в окремих збережених писемних та інших джерелах інформації з давніх часів. Але перші спроби систематизувати уривчасті дані про інші країни зафіксовані в Європі в XVI—XVII століттях: це роботи представників «описової школи» і особливо «політичних арифметиків».

Створення національних статистичних служб у багатьох країнах в IX — на початку X ст. відкрило можливість узагальнення результатів їх діяльності і вироблення загальних підходів розв’язання виниклих проблем і зіставності даних, що збираються. Такі узагальнення були започатковані періодичними міжнародними статистичними конгресами, ініціатором яких став бельгійський статистик А. Кетле. З 1853 р. по 1876 р. було проведено дев’ять таких конгресів.

Перша сесія Міжнародного статистичного конгресу відбулась у 1853 р. у Брюсселі. Він почав свою діяльність з розробки міжнародної класифікації хвороб— першої міжнародної класифікації. (Сучасна версія цієї класифікації— 10 видання — є безпосереднім продовженням роботи над цією класифікацією, прийнятою наступником Міжнародного статистичного конгресу — Міжнародним статистичним інститутом — у 1893 р. у Чикаго.)

Хоч увесь аспект важливих ідей, що стосуються міжнародної статистики (методологія та міжнародне збирання даних), уперше було відпрацьовано Міжнародним статистичним конгресом, необхідно зважати на його міжурядовий статус (та статус його Постійної комісії). Особливістю ери Міжнародного статистичного конгресу було впровадження статистичних методів, загальновживаних для країн-учасниць.

На міжнародних статистичних конгресах розглядалися питання методології і змісту програм демографічної і карної статистики, їх уніфікації стосовно методів збирання й обробки даних. Предметом обговорень стало вироблення правил проведення переписів населення, промисловості, сільського господарства і торгівлі. У результаті діяльності конгресів почав налагоджуватися обмін інформацією, було покладено початок регулярному виданню матеріалів з міжнародної статистики.

Міжнародний статистичний інститут (з 1885 року) Міжнародний статистичний інститут є міжнародною професійною асоціацією, мета якої — удосконалення статистичних методів і сприяння їх однаковому застосуванню в різних країнах. Питання міжнародної зіставності статистичних даних стало важливим напрямом його рекомендацій, які, однак, не є обов’язковими ні для країн, ні для міжнародних організацій.

При МСІ в 1913 р. було створено Постійне бюро, яке організовує діяльність цієї міжнародної організації і керує роботою комісій МСІ. Бюро займається видавничою діяльністю, з 1916р. Видає свій Міжнародний статистичний щорічник, а з 1923 р. — і Спеціальний бюлетень. Цим було відкрито ряд перших міжнародних регулярних статистичних публікацій, в яких узагальнювалися різноманітні статистичні дані.

У 1905 р. в Римі почав функціонувати Міжнародний аграрний інститут, в якому сформувалася секція статистики, її завданням було узагальнення й аналіз даних, що малися по країнах, про земельні угіддя та їх використання, виробництво сільськогосподарської і лісової продукції тощо. Після 1919р. цей інститут співробітничав з Лігою Націй, з її Статистичною секцією, а в 1946 р. він увійшов до складу спеціалізованих установ ООН, узагальнюючи широкий спектр інформації про сільське, лісове і рибне господарство, торгівлю їхньою продукцією у світі і т. ін.

У 1919р. було засновано два міжнародні органи: Міжнародний інститут торгівлі і Міжнародне бюро праці (зараз — Міжнародна організація праці), що збирали відповідну інформацію від країн, узагальнювали її у своїх статистичних довідниках і бюлетенях, якими широко користувались у світі. Ці організації тісно співпрацювали з Лігою Націй, а після 1946 р. увійшли до складу організацій системи ООН.

Ліга Націй (1919—1944 рр.)

Лігу Націй засновано в серпні 1919р. у Лондоні. Важливим етапом становлення міжнародної статистики є скликана Лігою Націй у 1919 р. Конференція з міжнародного співробітництва в галузі статистики, а також створення в Секретаріаті Ліги Націй секції економіки і фінансів, до складу якої входив спеціальний підрозділ статистики. Ця секція за допомогою Міжнародного статистичного інституту почала розробку системи показників міжнародної статистики, сформулювала принципи і рекомендації з однакового розрахунку таких показників. До розробки такої системи показників залучалися й інші міжнародні організації, в яких функціонували статистичні служби.

У 1928 р. відбулася конференція з економічної статистики, її завдання полягало в розробці переліку статистичних даних для порівняльної характеристики і методів розрахунку показників розвитку окремих країн та світового господарства в цілому. Повною мірою такої мети конференція не досягла, але для окремих галузей статистики було сформульовано загальні принципи (статистики зовнішньої торгівлі, промисловості, сільського господарства, рибальства, статистики професій, методи розрахунку оптових цін та індексів прожиткового мінімуму). Статистичний апарат Ліги Націй спільно з Міжнародним статистичним інститутом розпочав реалізацію міжнародних зіставлень статистичних показників на порівняльній основі (індекси фізичного обсягу промислової продукції, національного доходу, а також ряду натуральних показників виробництва і характеристик населення). Але переважна частина статистичних матеріалів, що публікувалися, являла лише просте зведення матеріалів, отриманих від окремих країн. Причому охоплення країн у виданнях Ліги Націй найчастіше було неповним, хоча регулярно робилися спроби включати дані щодо більшої кількості країн і показників.

Статистичні публікації під егідою Ліги Націй, по суті, започаткували регулярні випуски міжнародних щорічників, довідників, бюлетенів і різних досліджень стану світового господарства й окремих регіонів. Значна частина таких публікацій і нині використовується при аналізі довгострокових тенденцій розвитку світового господарства і людства.

ООН та інші міжнародні організації (з 1945 року) Сучасна система міжнародної статистики сформувалася і розвинулася після Другої світової війни. Ця система набагато досконаліша від попередніх, але все ж таки дуже до них подібна. Тому нема потреби описувати існуючу систему навіть у загальному плані. В центрі системи — статистичні органи ООН. Існують спеціалізовані агенції та інші структурні одиниці під егідою ООН. Крім того, створено регіональні організації, такі як СС та ОЕСР, які не є складовими ООН. ООН та деякі її агенції мають свої регіональні представництва в усіх регіонах світу, але найкраще вони репрезентовані в Європі.

Сучасна система організацій з міжнародної статистики є більш інтернаціональною, ніж раніше, навіть незважаючи на неоднаковість соціальних умов та рівня економічного розвитку країн.

Сучасний етап розвитку міжнародної статистики істотно відрізняється від усіх попередніх своїм високим методологічним і організаційним рівнем завдяки використанню накопиченого раніше досвіду міжнародної статистики і національних статистичних органів поряд із практичною діяльністю окремих фахівців.

Відповідно до Статуту ООН у 1946 р. заснована Економічна і соціальна рада ООН (ЕКОСОР) як один з органів всесвітнього форуму країн. До його функції було віднесено дослідження міжнародних проблем у галузі економіки, соціального життя, культури, освіти, охорони здоров’я та інших аналогічних аспектів життя міжнародного співтовариства країн, розробка рекомендацій у цих галузях для Генеральної Асамблеї ООН, а також країн-членів і зацікавлених спеціалізованих установ.

При ЕКОСОР засновано п’ять регіональних економічних комісій, при яких почали працювати регіональні конференції статистиків у Європі, у країнах Азії й Океанії, Африки, Латинської Америки. У секретаріатах останніх створено статистичні відділи як постійні виконавчі органи регіональних статистичних конференцій для сприяння впровадженню міжнародних статистичних стандартів і рекомендацій ООН стосовно до умов цих регіонів чи для розробки регіональних варіантів міжнародних стандартів.

При ЕКОСОР було також утворено дев’ять функціональних комісій, зокрема Статистичну комісію ООН (СК ООН). Поряд з цими функціональними комісіями ЕКОСОР заснував систему спеціалізованих установ, зв’язаних зі статистичним відділом ООН спеціальними угодами.

З ООН співпрацюють десятки інших міжнародних організацій, пов’язаних безпосередньо з її діяльністю, функціонуючих самостійно і які не входять формально в систему ООН, але також мають свої статистичні служби, які вносять пропозиції щодо розробки і впровадження відповідних статистичних стандартів.

У 1993 р. в Секретаріаті ООН було створено Департамент соціально-економічної інформації та аналізу результатів проведеної міжнародними організаціями політики і програм розвитку. Його завдання полягає в узагальненні і координації діяльності всієї інформаційної системи ООН (не тільки статистичної) у сфері соціальних проблем та економіки. Він покликаний інтегрувати і поліпшувати всю відповідну інформацію у світі на основі концепцій СНР і баз даних міжнародних обчислювальних центрів системи ООН. На цей департамент також покладено обов’язок підготовки світового економічного і соціального огляду.

Тим самим ООН заклала основи унікальної системи міжнародної статистики на базі єдиних методологічних принципів і координації найважливіших статистичних робіт як окремих країн, так і міжнародних організацій. Ця система успішно функціонує і вдосконалюється шляхом впровадження в практику дедалі більшої кількості країн і міжнародних організацій статистичних стандартів, розроблених ООН, серед яких першорядне значення має стандарт національного рахівництва для системи взаємозалежних узагальнюючих характеристик стану та розвитку країн.

1.3 Сучасний стан глобальної статистичної системи Основою глобальної статистичної системи є статистичні служби ООН — Статистична комісія і Статистичний відділ в її Секретаріаті, а також статистичні підрозділи спеціалізованих агенцій та інших органів у системі ООН.

Ключова роль в організації статистики не тільки в системі ООН, айв усьому світі належить Статистичній комісії ООН. Вона заснована рішенням першої сесії. ЕКОСОР у 1946 р. як орган, що готує проекти всіх міжнародних рекомендацій в галузі статистики. На неї покладено такі основні завдання:

— сприяти розвитку національної статистики і її міжнародній зіставності;

— координувати статистичні роботи організацій системи ООН;

— удосконалювати статистичну службу Секретаріату ООН;

— розробляти рекомендації із загальних проблем збирання, обробки і поширення статистичних даних у світі;

— сприяти загальному вдосконаленню статистики та її методів;

— консультувати міжнародні організації з проблем збирання, обробки і поширення статистичних даних;

— служити центральним органом по збиранню, аналізу, стандартизації і вдосконаленню статистичних даних та їх публікації.

Нині СК ООН складається з 24 членів, які обираються на ротаційній основі терміном на 3 роки, її сесії проводяться щорічно в штаб-квартирі ООН. Рішеннями СК ООН остаточно формулюються міжнародні принципи і стандарти. Комісія також готує огляди практики країн в окремих галузях статистики. Результати кожної сесії СК ООН доповідаються ЕКОСОР.

До спеціалізованих агенцій системи ООН належать ті, які пов’язані з ООН спеціальними угодами і мають підрозділи для узагальнення статистичної інформації у своїх сферах діяльності:

Ш Продовольча і сільськогосподарська організація;

Ш Міжнародна організація праці;

Ш Міжнародний валютний фонд;

Ш МВФ, правління бюлетеня по поширенню даних;

Ш Міжнародний Союз по телекомунікаціях;

Ш Міжнародний центр торгівлі;

Ш Інститут статистики ООН з питань освіти, науки і культури;

Ш Організація ООН з промислового розвитку;

Ш Світовий банк;

Ш Міжнародна організація цивільної авіації;

Ш Всесвітня організація охорони здоров’я;

Ш Міжнародна метеорологічна організація.

Як особливі органи ООН діють такі міжнародні організації, зі своїми статистичними відділами:

Ш Дитячий фонд;

Ш Комісаріат у справах переміщених осіб;

Ш Програма розвитку ООН;

Ш Інститут з підготовки і досліджень;

Ш Міжнародна фінансова корпорація;

Ш Всесвітня туристична організація;

Ш Агентство допомоги і сприяння переміщеним особам;

Ш Дослідний інститут соціального розвитку;

Ш Міжнародна продовольча програма та інші.

Охарактеризуємо діяльність деяких з них.

Продовольча та сільськогосподарська організація розробляє систему показників статистики сільського господарства, рибальства і суміжних галузей — лісового господарства, торгівлі цими продуктами, балансів продукції тваринництва і т. ін. Вона розробляє програми переписів цих галузей та інших обстежень, методологію розрахунку відповідних показників, розраховує індекси світового виробництва сільськогосподарської продукції.

Міжнародна організація праці розробляє і вдосконалює систему показників для різноманітних характеристик робочої сили, її використання, оплати праці, тривалості робочого тижня, безробіття, рівня життя, продуктивності праці, споживчих цін, страйків і т. ін. Вона також готує проекти рекомендацій, класифікацій, обстежень у цій галузі статистики, поряд з узагальненням вихідної інформації від країн і підготовкою статистичного щорічника МОП і різних бюлетенів.

МВФ на основі узагальнення інформації про діяльність фінансових установ у світі готує міжнародні рекомендації з однакового обліку фінансових операцій, реєстрації грошових і валютних ресурсів, курсів національних валют, розрахунків між країнами, оцінює їхній економічний стан для визначення розмірів можливих міжнародних кредитів і ставок користування такими кредитами. Найважливішим методологічним стандартом МВФ є Посібник по складанню платіжного балансу.

ЮНЕСКО (з питань освіти, науки та культури) виробила і продовжує удосконалювати уніфіковану систему показників і методологію статистичного обліку процесу навчання, культури і науки в країнах світу, тому що до утворення цієї міжнародної організації в 1950р. такого розділу міжнародної статистики не існувало. ЮНЕСКО здійснює найрізноманітніші обстеження шкіл та інших навчальних закладів, засобів масової інформації, навчання іноземців та інші аспекти цієї галузі статистики. Видається статистичний щорічник, звіти про проведені обстеження тощо.

Всесвітня організація охорони здоров’я узагальнює досвід статистичних спостережень у різних країнах за станом здоров’я людей, їхніми хворобами і причинами смерті, розробляє класифікації для таких явищ, збирає також інформацію про наявні медичні установи, їх персонал та ін.

Порівняно недавно стала функціонувати ЮНЕП — Програма ООН з навколишнього середовища, співробітники якої розробили ряд міжнародних рекомендацій з оцінки впливу людини на навколишнє середовище. Розроблено систему показників відтворення і використання природних ресурсів, що взаємопов'язана з СНР-93, а також ряд нормативів граничне допустимих концентрацій шкідливих речовин у водному, повітряному середовищі та ін.

Великого значення набули міжнародні стандарти для статистики результатів інтелектуальної діяльності, розроблені фахівцями Всесвітньої організації інтелектуальної власності. Ці стандарти регламентують однакове розуміння заявок на патенти, що реєструються в країнах світу в різних галузях людської діяльності, виданих патентів у межах їхньої єдиної класифікації, дати видачі і термінів дії затверджених патентів. Аналогічним чином регламентується порядок реєстрації індивідуальних торгових марок, зразків і моделей виробів тощо.

Нині функціонують, збирають, обробляють і аналізують різну інформацію близько п’яти тисяч міжнародних організацій. Але далеко не всі з них можна віднести до міжнародної статистики, тому що тільки близько двох тисяч з них регулярно збирають і обробляють одержувану статистичну інформацію і є джерелами даних для міжнародної статистики. З цих міжнародних організацій можна виділити такі важливі групи за масштабом і характером статистичних даних, які вони публікують:

1) всесвітні — це організації системи ООН, що вихідну інформацію країн зводять у регіональні і світові підсумки за певною системою показників і за єдиними методами їхнього розрахунку;

2) регіональні — це організації певних угруповань країн типу ЄС, СНД і сотні інших, статистичні служби яких збирають, узагальнюють і публікують дані щодо цих груп країн, виходячи із завдань цих організацій;

3) професійні організації, що розробляють наукові проблеми статистики й аналізу найважливіших соціально-економічних явищ у світі. Тут істотну роль відіграє Міжнародний статистичний інститут, Міжнародна асоціація дослідження доходів і багатства (МАДДІБ), Панамериканський статистичний інститут (ПАСІ), а також інші, що активно беруть участь в обговоренні проблем на СК ООН. Поряд з ними існують ще сотні міжнародних професійних установ, які різною мірою розробляють проблеми, пов’язані з порівнянням статистичних показників, та інші проблеми міжнародної статистики;

4) вузькопрофесійні — Іде міжнародні організації, що узагальнюють детальну інформацію від країн за окремими видами продукції чи послуг. Серед них можна назвати міжнародні об'єднання виробників цукру, пшениці, кави, олова, каучуку, бавовни, джуту і багатьох аналогічних сировинних товарів. Ці організації визначають величину наявних запасів продукції (на початок і на кінець року), виробництва, споживання, торгівлі, а також цін на ці товари і послуги. Інакше кажучи, вони складають регіональні і світові баланси сотень видів продукції.

Яскравим прикладом регіональної статистичної організації є Євростат (Статистичне управління європейського співтовариства) — статистична служба Європейського Союзу (ЄС), штаб-квартира якої знаходиться в Люксембурзі. Заснована в 1953 році.

Євростат працює для задоволення зростаючого попиту на статистичну інформацію у зв’язку з розширенням європейської інтеграції; міжнародних організацій з торгівлі та промисловості; політичних діячів; приватних і громадських інституцій, університетів та інших навчальних закладів; засобів масової інформації; приватних осіб.

Щороку Євростат здійснює понад 100 різних публікацій, які виходять через нерівні проміжки часу. Залежно від теми та її важливості вони перекладаються дев’ятьма мовами Союзу.

Ряд видань має тематичний характер: загальна статистика; економіка і фінанси; населення і соціальні умови; енергетика і промисловість; сільське, лісове і рибне господарство; зовнішня торгівля 5 платіжний баланс; послуги і транспорт; навколишнє середовище та інші.

Окремі видання класифікуються по серіях: щорічники, короткотермінові видання, звіти, огляди і статистика, дослідження і аналізи, методи і методологія, скорочені звіти.

Євростат виготовляє і поширює статистичну інформацію також у вигляді електронної продукції різної періодичності й обсягу. Це можуть бути дискети, магнітні стрічки тощо. Євростат зберігає велику кількість інформації в різних базах даних, деякі з них доступні широкому споживачу через комерційні структури, їх можна отримати на дискетах.

1.4 Міжнародні економіко-статистичні стандарти Розбіжності між системами обліку й статистики, що використовуються в окремих країнах світу, створюють труднощі для розвитку зовнішньоекономічних зв’язків країн та їх співпраці з міжнародними організаціями, інтеграції в міжнародне співробітництво.

Процеси, які відбуваються в економіці України, посилили необхідність тіснішого наближення діючої статистичної методології до міжнародних стандартів.

Дані про наявність та зміст чинних стандартів для статистики і бухгалтерського обліку є, очевидно, першочерговою умовою забезпечення переходу на ці стандарти. Такі стандарти розроблено в різний час фахівцями ООН та міжнародних організацій, які входять до складу спеціалізованих органів системи ООН. Вони побудовані на певних принципах.

Серед можливих принципів діяльності в галузі економічної статистики важливими є точність, своєчасність та вагомість економічної статистики, ступінь комп’ютеризації, покриття при збиранні інформації про економічні процеси, якість та ефективність статистичної інформації.

Зараз все гостріше постає питання про збільшення витрат на виробництво статистичних даних порівняно із зростанням корисності даних. На це впливає низький ступінь комп’ютеризації економічної статистики, недостатнє покриття, несвоєчасність надання статистичних даних.

Серед статистичних стандартів ООН можна виділити такі: міжнародні стандартні класифікації в галузі статистики; міжнародні положення з обчислення статистичних показників; міжнародні рекомендації щодо побудови системи національних рахунків платіжного балансу, статистики державних фінансів, грошово-кредитної статистики; міжнародні довідники зі статистики та різні технічні положення.

Класифікації показників галузей статистики, розроблені у системі організації ООН, становлять важливий після СНР розділ міжнародних стандартів у галузі статистики. Ці документи значною мірою враховано при створенні аналогічних класифікацій, якими користуються статистики України, але впроваджені вони недостатньо.

Наступним розділом міжнародних стандартів у галузі статистики слід вважати погоджені ООН положення з методології розрахунків багатьох статистичних показників та їх систем. У них також містяться окремі класифікації для статистики окремих галузей. Серед цих положень можна виділити «Тимчасові міжнародні керівні принципи щодо національних і галузевих балансів» (1979) та «Керівні принципи щодо статистики національного багатства» (1979), в яких запропоновано методологію і класифікацію показників національного багатства.

Привертають увагу і програми для регулярних всесвітніх переписів населення та житла, промислового, сільського господарства, які періодично видаються, численні положення для обстеження сімейних бюджетів, домашніх господарств, регістрів населення та аналогічних систем обліку, проведення вибіркових обстежень, а також зі статистики енергетики, соціального забезпечення, зайнятості, безробіття і робочої сили, випадків каліцтва на виробництві.

Найважливішим міжнародним статистичним стандартом є Система національних рахунків (СИР). Перший варіант його було розроблено у 1951 р., схвалено — у 1953 р. ЕКОСОР. Другий варіант схвалено ЕКОСОР у 1968 р. і третій варіант — у 1993р. У даний час опрацьовуються пропозиції з подальшого вдосконалення цього стандарту.

Використання в СНР принципів подвійного запису всіх операцій з бухгалтерського обліку вимагало від СК ООН погодити принципи бухгалтерських записів для відображення і балансування операцій у національному рахівництві. Для такого погодження систем первинного і загальнонаціонального обліку залучалися фахівці Комітету з міжнародних стандартів фінансової звітності і Міжнародної комісії з цінних паперів. Результатом цієї роботи була поява Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ). Ці стандарти регламентують лише найважливіші положення бухгалтерського обліку, що забезпечує однаковий зміст І операцій бухгалтерського обліку, їх зіставність. Але форми звітності й облікової документації на підприємствах розробляються відповідно до наявних можливостей без обов’язкової єдності форм облікової документації.

МСФЗ має ЗО таких стандартів бухгалтерсько-фінансової звітності (фінансові документи, дослідження і розробки, інвестиції та ін.). Крім того, ця система стандартів містить розроблені нові стандарти чи їх проекти (Нематеріальні активи, Звітність за сегментами, Прибуток у розрахунку на акцію, Проміжна звітність, Інформація для розкриття у фінансовій звітності, Відображення у звітності оборотних активів і пасивів та ін.). МСФЗ припускає включити для розробки принципи і форми фінансової звітності для сільськогосподарських підприємств. Однак у цьому фонді немає ще стандарту, який регулює форму і зміст фінансової звітності, окремі елементи якої містяться в кількох чинних стандартах.

МСФЗ може стати всесвітньо визнаною системою правил складання фінансових звітів. Це може сприяти підвищенню якості зведених показників.

Стандарти МСФЗ можна згрупувати за такими напрямами:

Ш загальнометодологічні;

Ш стандарти, що характеризують комерційні об'єднання;

Ш стандарти, що характеризують окремі види діяльності;

Ш стандарти, що враховують державні субсидії і соціальні заходи.

В окремий розділ можуть бути виділені міжнародні довідники зі статистики, що видаються СК. Серед них — «Довідник міжнародних мір і ваги» (1955, 1966), «Номенклатура географічних регіонів для потреб статистики» (1950, 1960), «Довідник коефіцієнтів перерахунку даних про сільськогосподарську продукцію» (1968), «Назви країн і національностей» (1966), «Митні зони у світі» (1950) та ін.

Нині Україна вводить у повсякденну практику програми удосконалення вітчизняної статистики, а також бухгалтерського і фінансового обліку відповідно до міжнародних стандартів у цій галузі.

Крім цього, є також і стандарти інших організацій, які не входять у систему ООН, але ґрунтуються на принципах стандартів ООН, а також на рекомендаціях фахівців, що працюють у системі ООН.

Головне завдання таких міжнародних стандартів — забезпечення однакової побудови національних систем статистичної інформації, зіставності показників за їх змістом і методологією розрахунку; сприяння порівняльному аналізу розвитку країн у зіставленні з регіональними і світовими явищами. Дуже важливо дотримуватись таких стандартів при публікації даних у статистичних щорічниках, довідниках, бюлетенях, аналітичних доповідях ООН та ін.

У розробці міжнародних стандартів беруть участь також і міжнародні професійні організації, серед яких важливу роль відіграють Комітет з міжнародних стандартів і фінансової звітності (з 1973р.), Міжнародна федерація бухгалтерів (з 1977 р.), Європейська федерація бухгалтерів-експертів (з 1983 р.).

З 1982р. міжнародні стандарти узагальнюються і координуються спеціальною Міжурядовою робочою групою експертів ООН, яка вносить пропозиції щодо вдосконалення чинних і впровадження нових стандартів, починаючи від первинного обліку до зведених фінансових показників по країні. Ці стандарти обліку узгоджуються крок за кроком з методологією національного рахівництва, особливо на основі принципів міжнародного стандарту СНР-93.

СК ООН також узагальнює досвід країн з удосконалення й уніфікації статистичної інформації у світі для внесення відповідних корективів у систему міжнародних стандартів обліку і статистики. Для цього створюються робочі групи фахівців, які вивчають усі нововведення в різних галузях статистики і готують свої проекти пропозицій з удосконалення чинних чи вироблення нових міжнародних стандартів ООН.

Схвалені міжнародні стандарти, рекомендації, класифікації, технічні посібники, довідники й інші документи ООН в галузі статистики публікуються в двох основних серіях:

Ш Методологічні записки (Серія Р) — стандарти і рекомендації.

Ш Статистичні доповіді (Серія М) — вказівки про порядок проведення статистичних обстежень, довідники й інші документи.

Ці міжнародні стандарти і рекомендації лежать в основі розроблених спеціальних анкет, які ООН розсилає в усі країни з кожного виду статистичних показників для збирання інформації від країн. Дані анкет, повернених в організації ООН, узагальнюються. Зібрані таким способом національні дані використовують у статистичних публікаціях ООН.

Більшість міжнародних стандартів статистики фінансових звітів періодично оновлюються і доповнюються в міру накопичення досвіду країн і вдосконалення в них систем статистичної інформації, а також підвищення достовірності розроблюваних показників міжнародної статистики.

1.5 Критичні проблеми економічної статистики Значна концептуальна, методологічна та практична робота в галузі міжнародної статистики зараз проводиться в аспекті так званих критичних проблем в економічній статистиці. Багато з них вирішувались за участю на добровільних засадах національних і міжнародних статистичних організацій різноманітного призначення.

У 1995 році Статистична комісія ООН при обговоренні критичних проблем в економічній статистиці визнала, що ефективна робота над проблемами, що стосуються розробки та поширення абсолютних, відносних та часових економічних індикаторів, а також і їх інтерпретацій та використання, підтримувала цілісність статистики. Відповідаючи на стурбованість статистиків чотирьох країн (Австралія, Канада, Індія, США), Статистична комісія ООН та Організація економічного співробітництва та розвитку створили Експертну групу з критичних проблем економічної статистики. Мета роботи Експертної групи полягала в систематизації видань та звітностей СК ООН на зустрічі 1997 року. Прийняття рішень Статистичною комісією ООН привернуло серйозну увагу міжнародних агенцій з проблем економічної статистики.

Експертна група Статистичної комісії ООН звітувала про прогрес у справі про так звані критичні проблеми економічної статистики в 1997 році. Проблеми було розглянуто як потенційні для впливу на користувачів економічної статистики у разі, якщо вони були надіслані не за адресою. Проблема набула гостроти завдяки спільним зусиллям багатьох національних і міжнародних статистичних агенцій.

Експертна група сфокусувала свою увагу на проблемах, які турбують користувачів економічної статистики. З них було визнано основними такі:

1) недостатність даних;

2) недовіра користувачів до статистичних даних;

3) незбіг пропозиції статистики з попитом користувачів.

Група визнала, що вирішення цих проблем знаходиться в межах:

Ш покриття, періодичності та строковості даних;

Ш її цілісності та публічного доступу;

Ш якості та відносності даних.

Було доведено, що цілісність, ясність та публічний доступ є фундаментальними принципами офіційної статистики. Експертна група сформулювала шість питань щодо опрацювання критичних проблем і конкретно визначила нові методи. Крім цього, було констатовано прогрес у справі щодо критичних проблем за останні декілька років — це якісна робота національних статистичних служб.

У 1999 році було погоджено зі Статистичною комісією ООН, що документ повинен просуватись, що поліпшить розуміння фундаментальних принципів офіційної статистики, пропагуватиме обізнаність та допоможе їх впровадженню. Статистична комісія ООН працювала над веб-сайтом, який демонструватиме цей документ та виступатиме як система, на яку можна було б посилатися щодо відносної державної практики.

Експертна група зазначила, що проблеми довкілля актуальні для програм національної статистики. Експертна група визначила, що це питання важливо також для міжнародних організацій.

Результати збалансування потреб у даних на регіональних, державних та національних рівнях було визнано Експертною групою як зростаючий фактор обмежених ресурсів статистичної діяльності. Регіональний облік було взято під особливу увагу, що викладено у 3-томнику «Напdbоок Rеgіопаl Ассоunts».

Статистична оцінка неформального сектору є важливим розділом економічної статистики. Група з міста Делі, створена індійським відомством статистики, займається статистикою неформального сектору на концептуальному та практичному рівні.

Ще одна проблема — статистичні наслідки глобалізації світової економіки. Останні роки вона була в центрі уваги міжнародних та національних статистичних агенцій.

Крім теоретичних проблем, є багато практичних проблем у дослідженні ринків капіталу та грошових потоків.

Було звернуто увагу на підйом попиту на ринках природних ресурсів, виражених у фізичних і грошових одиницях. Лондонська група обліку довкілля відповідає за проект довідника ООН про систему інтегрованого природно-економічного обліку.

Статистичні розрахунки так званого нематеріального продукту були визнані теж достатньо проблематичними, тобто ще однією з основних критичних проблем.

Експертна група визначила багато напрямів для розв’язання методологічних проблем індексів цін. Важливим результатом її роботи стала підготовка посібників зі статистики індексів споживчих і виробничих цін.

Експертна група була вповноважена розробити пропозиції для подальшого перегляду міжнародних стандартів.

Експертна група відзначила, що завдяки ясності та строковості міжнародного зіставлення цін було досягнуто значного просування міжнародної статистики.

Було відзначено роль МВФ у розвитку стандарту розповсюдження спеціальних даних та систем розповсюдження головних даних. Впровадження цього стандарту в національну статистику стало обов’язковим для кожної країни.

1.6 Роль статистики у формуванні інформаційної інфраструктури світової економіки

Міжнародні, закордонні інформаційні системи інтегровано з інформаційною інфраструктурою окремої держави. Держава не діє в ізоляції від іноземного економічного, громадського та інформаційного оточення. Політичні контакти, економічна взаємодія примушує до злиття інфраструктурних інформаційних систем різних країн. Цю ціль міжнародна громадськість реалізує шляхом утвердження інформаційних стандартів, а також інформаційних систем. Ними займається ООН та спеціалізовані організації, діючі у рамках ООН. Діяльність ця відома лише фахівцям. Комісії ООН, перш за все комісія статистична і статистичні відділи ООН, FАО, WHO, UNESСО, UNDР, UNIDО, ІLО, WІРО та багато інших, крім діяльності політичної, займаються збором інформації та розробкою інформаційних стандартів. Країни, члени цих організацій, крім самого факту членства, зобов’язані дотримуватися цих стандартів. Це такі системи:

1. Інформаційні структури міжнародних організацій, членом яких є країна чи її урядові органи, наприклад статистичні системи ООН.

2. Спеціалізовані інформаційні системи міжнародної діяльності, які є складовою інфраструктури країни, наприклад, економічний сервіс Reuters — джерело інформації про курси валют та біржові котировки, офіційних даних статистичних публікацій країн та міжнародних організацій; система патентної інформації DERWENT; інформаційна система міжнародної організації стандартизації ІSО тощо.

3. Міжнародні джерела масової інформації, з якими систематично взаємодіють системи інфраструктури даної країни.

З точки зору зв’язків внутрішньодержавних систем з міжнародними системами можна виділити:

а) інформаційні системи офіційних міжнародних організацій, перед якими кожна країна має обов’язки передачі інформації. Ці завдання покладено на відповідні інформаційні системи держави, що завдяки постійним зв’язкам з такими закордонними системами набувають вигляду інфраструктури. Наприклад, Україна є членом ООН, що вимагає від української статистики надання інформації статистичним службам ООН. Ще більше інформаційне зобов’язання накладає процес інтеграції України в структури ЕС. Членство України в більшості міжнародних організацій пов’язано з обов’язками передачі інформації;

б) інформаційні системи офіційних міжнародних організацій, з яких дана країна має право отримувати інформацію; звичайні інформаційні системи міжнародних організацій надають інформацію своїм членам на принципах виключності чи преференційності;

в) спеціалізовані міжнародні інформаційні системи, які пропонують інформацію всім бажаючим. Наприклад, система патентної інформації (DERWENТ);

г) спеціалізовані міжнародні інформаційні системи, які не мають офіційного статусу. Вони діють на комерційних засадах або фінансовані науковими, громадськими чи господарськими організаціями. Прикладом таких систем є системи науково-технічної інформації в галузі медицини (МЕDLINE), хімії (САС), електроніки та електротехніки (INSPEC). Існує також багато баз наукової та технічної інформації, розробленої різними науковими групами, які пропонуються в першу чергу через ITERNEТ.

д) міжнародні організації, які описують інформаційні стандарти, наприклад ЕАN (взаємодія в галузі штрихкоду), UNEDIFAKT (організація, яка оброблює інформацію для електронної передачі документів), FID (міжнародна федерація з установлення стандартів для бібліотекарських каталогів, описів, документів, нумерацій ІSBN і ІSSN, класифікацій, в тому числі UKD), і, нарешті, ІSО, яке провадить широку діяльність у галузі інформаційних стандартів.

Організації ініціюють та координують циклічні або одноразові процеси у глобальному обсязі. Наприклад, в усіх країнах — учасниках ООН повинні проводитись переписи населення, житлових умов, умов харчування, рівня розвитку сільського господарства, включаючи проблематику складності природних умов для сільського господарства. Ці переписи мають здійснюватися згідно з єдиними методологічними стандартами.

Важливу функцію стандартизації інформації у глобальному масштабі виконує СОТ, Світовий банк та Міжнародний валютний фонд. ООН використовує роботи таких спеціалізованих організацій в галузі стандартизації, як ІSО, UN/ЕDІFСТ. Для багатьох елементарних — і типових даних існують стандарти у глобальному діапазоні.

Аналізуючи практику річних країн, розглядаємо такі моделі інституціоналізації інформаційної інфраструктури держави:

І. Європейська модель, для якої характерними є принципи рівноваги між правами та інформаційними обов’язками держави, а також індивідуальних громадян. Ця модель використовується зазвичай у більшості європейських країн. Звідси запропонована назва цієї моделі.

Рисою європейської моделі є також регулювання інформаційної інфраструктури держави за допомогою правових актів ехрlisіtе, які відображають специфіку прав та інформаційних обов’язків громадян, державних органів та інших організаційних одиниць. Стосовно інформаційної інфраструктури цієї моделі ми стикаємося з так званою глибокою інтервенцією уряду в державному, регіональному чи навіть глобальному масштабі.

2. Американська модель. Характерною її рисою є те, що громадяни мають пріоритетне право на інформацію. На державу та на недержавні економічні і громадські формування покладено обов’язок доведення інформації до громадян. Крім того, характерною рисою цієї моделі є рівновага між правами та обов’язками щодо інформації державних органів та недержавних господарських і громадських формувань. Ця модель у досить неідеальній формі діє в США та інших країнах з подібними функціями громадської адміністрації. Звідси назва моделі,

3. Азіатська модель. Суть азіатської моделі полягає в тому, що держава залишає за собою право накопичення, засекречення та заборону доступу до інформації. В той же час громадяни та недержавні господарські та громадські формування зобов’язані надавати інформацію державним органам і отримувати інформацію через ці ж самі органи. Витрати з реалізації цих обов’язків покладаються на громадян, компанії, недержавні громадські формування. Вони зобов’язані збирати та зберігати інформацію у формі та за технологією, що визначається державою. Громадяни та інші недержавні формування несуть відповідальність за відмову та невиконання цих обов’язків. Це може бути фінансова чи навіть кримінальна відповідальність. Громадяни, інші недержавні об'єднання розраховуються також за помилки, що виникають внаслідок неефективного чи поганого функціонування інформаційних систем, нав’язаних державою. Ця модель у зміненій формі існувала в Радянському Союзі. Вона має місце в державах з сильним впливом державного апарату на громадське та господарське життя. Слід пам’ятати, що ця модель ще недавно існувала в більшості країн Європи, а в деяких присутні до сих пір її характерні риси. За Азіатською моделлю держава має виключне право формування інформаційної інфраструктури господарства та громадськості.

Вже зараз більшість країн відмовились від розробки власних інформаційних науково-технічних систем і користуються міжнародними інформаційними службами, як правило, англомовними.

Деякі інформаційні служби створюються групами країн. Такі міжнародні інституції в деяких випадках замінюють власні інформаційні служби. Інтенсивне створення міжнародних інформаційних структур спостерігається в ЕС. Це важлива риса інтеграції держав— членів ЕС, які є основою інтеграції в інших аспектах, у тому числі і в тих, в яких ЕС залучає кошти бюджету Союзу.

Вплив окремих країн, а особливо країн малих та середніх, на формування сегментів інформаційної інфраструктури обмежено. Обмеження насамперед виникають, тому що адміністрації цих країн не усвідомлюють повністю значення, яке для малих та середніх країн має функціонування зовнішніх інформаційних систем.

Більшість інформаційних систем міжнародних організацій створені і керовані країнами чи представниками країн, які домінують економічно або політично.

2. МІЖНАРОДНІ КЛАСИФІКАЦІЇ І РЕЄСТРИ

2.1 Міжнародні класифікації видів економічної діяльності

На 1 січня 2000 року Статистична комісія ООН зареєструвала такі класифікації видів економічної діяльності на міжнародному та національному рівнях.

Рекомендовані:

— Міжнародна стандартна галузева класифікація усіх видів економічної діяльності (Іntегnаtiоnal Standart Іndustrіаl СІаssіfiсаtіоn оf АLL Асtіvities ІSІС Rеу.3). Рекомендована в 1989 році;

— Міжнародна стандартна галузева класифікація усіх ви, економічної діяльності (ІSІС Кеу.2). Рекомендована в 1968 році;

— Міжнародна стандартна галузева класифікація усіх ви, економічної діяльності (ІSIC Kєу.1). Рекомендована в 1958 році;

— Міжнародна стандартна галузева класифікація усіх ви; економічної діяльності (ІSІС) — Оригінальна версія. Рекомендована в 1948 році.

Аналог:

— загальна галузева класифікація усіх видів економічної діяльності в Європейському Співтоваристві (GеnегаІ Іndustrial СІаssі саtіоn оf АІ1 Асtivites within thе Еигореаn Соmmunities NАС Rєу.1). Рекомендована в 1970 році.

Споріднені:

— Північна американська галузева класифікаційна система (North Аmerican Іndustrial Сlassification System NAICS-Саnаdа);

— Північна американська галузева класифікаційна системa (NAICS-Мехісо);

— Північна американська галузева класифікаційна система (NAICS-USA);

— Австралійська і Новозеландська галузева класифікація (Аustralian аnd New Zеа1аnd Іndustrial Classification АNZSIС).

Міжнародна стандартна галузева класифікація усіх видів економічної діяльності (ІSІС) призначена для опису інституційних одиниць за їхньою основною класифікаційною ознакою — видом економічної діяльності. Вона використовується у системі національних рахунків, бухгалтерському, податковому обліку та інших галузях економічної науки, у статистичній практиці, при ідентифікації підприємств згідно з видами економічної діяльності. ІSІС також використовується як основа для розробки класифікацій видів економічної діяльності на національному та міжнародному рівнях.

Спроби створення міжнародної стандартної класифікації усіх видів економічної діяльності датуються 1853, 1895, 1925, 1938рр. Початковий її варіант було прийнято у 1948р. Відтоді ІSІС широко застосовувалась як на національному, так і на міжнародному рівнях при класифікації даних за видом економічної діяльності в галузі народонаселення, зайнятості, виробництва, національного доходу, а також іншої економічної та соціальної статистики. У ряді країн, що розвиваються та трансформуються, міжнародну стандартну класифікацію усіх видів економічної діяльності застосовують як основу для розробки власних класифікацій усіх видів економічної діяльності. Наприклад, в Україні її було впроваджено в 1 996 році. Значного ступеня зіставності було досягнуто між класифікаціями окремих країн і міжнародною. При цьому забезпечувалась відповідність категорій на рівнях деталізації, прийнятих у національних класифікаціях, до міжнародної.

Тепер дедалі більше країн здійснюють побудову своїх статистичних рядів показників відповідно до міжнародної стандартної класифікації усіх видів економічної діяльності. Це ООН, Міжнародна організація праці, ФАО, ЮНЕСКО та інші міжнародні організації, які застосовують цю класифікацію для публікації й аналізу статистичних даних.

Як свідчить досвід використання міжнародної стандартної класифікації усіх видів економічної діяльності, необхідно періодично переглядати структуру і визначати її категорії та засадничі принципи, оскільки в організації економічної діяльності відбуваються зміни і набувають сили нові види економічної діяльності. Деякі аспекти слід розширювати, уточнювати чи поліпшувати. З цією метою у 1956, 1965 і 1979 рр. 1S1С була переглянута і перероблена Статистичною комісією ООН. У кожному з випадків комісія зберегла (наскільки це було можливо) зіставність між переглянутими і попереднім варіантами класифікацій, незважаючи на внесені зміни, модифікації та інші удосконалення.

В основі міжнародної стандартної класифікації усіх видів економічної діяльності лежить одна з трьох ознак: призначення продукції, яка виробляється; єдність технології виробництва; однорідність використовуваної сировини.

Об'єкт класифікації— види економічної діяльності господарюючих суб'єктів.

ІSІС складається з таких 17 розділів:

А. Сільське господарство, полювання і лісове господарство.

В. Рибальство.

С. Добувна промисловість (шахти і кар'єри).

D. Обробна промисловість.

Е. Виробництво електроенергії, газу та води.

F. Будівництво.

G. Оптова і роздрібна торгівля; ремонт автомашин, мотоциклів і домашньої техніки.

Н. Готелі і ресторани.

І. Транспорт, складське господарство і комунікації.

J. Фінансова діяльність.

К. Операції з нерухомістю, оренда і ділові послуги.

L. Державне управління.

М. Освіта.

N. Охорона здоров’я та соціальна допомога.

О. Колективні, громадські та особисті послуги.

Р. Приватна домашня обслуга.

Р. Екстериторіальна діяльність.

Інституційні одиниці класифікуються за критеріями діяльності. Якщо частка одного з видів діяльності у загальному обсязі доданої вартості становить більше 50 процентів, то цей вид діяльності визначає класифікацію цієї одиниці. В інших випадках повинні застосовуватись класифікаційні правила. Класифікація здійснюється ступенями зверху вниз, від найвищого рівня агрегації, що відповідає коду секції (1 буква), до підкласу (5 цифр); між ними розташовано підсекції (2 букви), розділи (2 цифри), групи (3 цифри) і класи (4 цифри). Групування на кожному рівні повинно бути сумісним з класифікацією на попередньому рівні.

Виробнича або економічна діяльність (далі — діяльність) визначається залежно від взаємодії засобів виробництва (обладнання, робочої сили, технології, інформаційної мережі, видів продукції), що спонукають виробництво певних товарів або послуг.