Особливості організації зовнішньоекономічної діяльності на підприємстві ВАТ «ЗМК» Запоріжсталь

Міністерство освіти України Запорізький інститут економіки і інформаційних технологій Фінансово-економічний факультет Кафедра економіки підприємства і міжнародної економіки КУРСОВА РОБОТА З дісціплини «Міжнародна економічна діяльність України»

Тема: Особливості організації зовнішньоекономічної діяльності

на підприємстві ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь»

Виконала ст. гр. МЕ -116 Д. О. Кальниш Запоріжжя 2010

Зміст Вступ

1. Організаційні форми здійснення ВЕД на підприємстві

2. Методика аналізу зовнішньоекономічної діяльності на підприємстві

3. Коротка організаційно-економічна характеристика підприємства

4. Механізм підвищення ефективності міжнародної економічної діяльності

Виводи і рекомендації

Література Додатки

Вступ Темою курсової роботи є «Особливості організації зовнішньоекономічної діяльність підприємства» на прикладі ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь». Ця тема на сьогодні є досить актуальною, оскільки від зарубіжних ринків, тобто політики підприємства стосовно пошуку нових ринків та виходу на міжнародні ринки збуту залежить конкурентоспроможність підприємства. Наявність дискусійних питань по даній темі свідчить про чималий інтерес до обраної проблематики та необхідність більш детального дослідження.

Під зовнішньоекономічною діяльністю (ЗЕД) розуміють діяльність суб'єктів господарської діяльності України (частіше підприємств) та іноземних суб'єктів господарської діяльності (іноземних підприємств), яка заснована на взаємовідносинах і здійснюється або на території України, або за її межами.

Практика здійснення зовнішньоекономічної діяльності в сучасних умовах відтворюється через зовнішньоекономічні зв’язки суб'єктів господарювання, які здійснюються за такими напрямками: зовнішня торгівля; спільне підприємництво на території України; спільне підприємництво за кордоном; іноземне підприємництво на України; міжнародні об'єднання та організації; консорціуми; підрядна співпраця; концесії; лізинг; співробітництво на компенсаційній основі; співробітництво на умовах розподілу продукції між партнерами; переробка давальницької сировини; залучення іноземної робочої сили; виробниче кооперування; науково-технічна співпраця; торгівля ліцензіями й технологією; прибережна та прикордонна торгівля; торгівля будівельними послугами; торгівля транспортними послугами; співробітництво в банківській сфері; іноземний туризм; співробітництво у вільних економічних зонах; інші форми міжнародного економічного співробітництва (біржі, торговельні будинки, асоціації). Зовнішньоекономічну діяльність підприємств ототожнюють, передусім, зі здійсненням експортних та імпортних торговельних операцій. Це і зрозуміло, адже на такі операції припадає майже 80% усіх здійснюваних у зовнішньоекономічній діяльності операцій.

Експорт товарів (EXPORT) — це продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою не у грошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України.

Імпорт товарів (IMPORT) — купівля (у тому числі з оплатою не у грошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів із вивезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установам та організаціям України, розташованим за її межами.

Огляд літературних джерел показав, що дослідженням конкурентоспроможності підприємства займалися такі провідні вчені й теоретики як Ф. Ф. Бутинець, Ю.С. Цал-Цалко, Б.І. Холод, Л.І. Шваб, А. В. Шегда та інші.

Предметом дослідження у курсовій роботі виступає сукупність теоретичних і практичних аспектів особливості організації зовнішньоекономічної діяльності підприємства, форм ЗЕД і оцінці ефективності ЗЕД.

Метою курсової роботи є виявлення особливості організації ЗЕД на ВАТ «ЗМК Запоріжсталь», а також недоліків в організації ЗЕД, формування висновків і рекомендацій до удосконалення слабких місць.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

Охарактеризувати форми здійснення ЗЕД на підприємстві.

Проаналізувати і виявити особливості організації ЗЕД на підприємстві.

Виявити шляхи підвищення ефективності ЗЕД на підприємстві.

Об'єктом дослідження є ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь».

1. Організаційні форми здійснення ЗЕД на підприємстві

Підприємство на зовнішньому ринку — це якісно нове явище для української економіки. Вихід на зовнішній ринок самостійних господарюючих суб'єктів повинен сприяти пристосуванню економіки до системи світо-господарських відносин, до формування економіки відкритого типу.

Зовнішньоекономічна діяльність підприємства здійснюється за такими основними напрямками:

· вихід на зовнішній ринок;

· експортно-імпортні поставки товарів, послуг і капіталу;

· валютно-фінансові і кредитні операції;

· створення й участь у діяльності спільних підприємств;

· міжнародний маркетинг;

· моніторинг національної економічної політики й економіки світогосподарських зв’язків.

Організація ЗЕД — дуже складна і клопітка робота. Вона вимагає уважного опрацювання таких питань як кон’юнктура ринку, потенціальні покупці і продавці, встановлення ділових контактів з ними, проведених переговорів, підписання угод і т.д.

Тому, для ефективного керівництва ЗЕД на рівні підприємства, необхідна адекватна до умов його роботи структура управління. Слово «структура» означає каркас, основу. Будь-яке підприємство має відповідний каркас, що пов’язує всі його підрозділи, служби, органи.

Розрізняють:

— організаційно-виробничу структуру;

— структуру управління;

— організаційну структуру підприємства.

На будь-якому підприємстві є системи, які управляють і якими управляють. До першої відносяться органи, служби, апарат управління. До іншої - виробничі підрозділи (цехи, участки, відділи).

Організаційно-виробнича структура відображає побудову системи, якою управляють, структура управління — системи, яка управляє, а організаційна структура підприємства — побудову і взаємозв'язок двох даних систем.

Таким чином, структура управління ЗЕД відображає побудову системи управління в даній сфері, тобто органи, служби, апарат, що здійснює управління ЗЕД.

Апарат управління будується з урахуванням необхідного оновлення ланок (по горизонталі) і ступенів чи рівнів управління (по вертикалі). Ланка управління — це структурний підрозділ чи окремі спеціалісти, що виконують відповідні функції управління.

Організаційна структура управління ЗЕД як складова частина внутріфірмового управління визначається, насамперед, загальною стратегією підприємства, а також стратегією ЗЕД як її складової. Загально прийнято вважати стратегію засобом виживання підприємства шляхом адаптування до середовища, а структуру — конструкцією, що її підтримує. Ланки ланцюга «середовище — стратегія — структура» взаємопов'язані і взаємозумовлені. Якщо вони не відповідають одне одному, то під загрозу ставиться саме існування підприємства.

Організаційна структура управління ЗЕД визначається тією метою і завданнями, які вона покликана вирішувати. ЇЇ мета — максималізація прибутку на довготривалий період за рахунок ефективної участі в міжнародному підприємництві. Організаційна структура управління ЗЕД, як і внутріфірмового управління, повинна постійно розвиватися і вдосконалюватися, пристосовуватися до змін у зовнішньому середовищі і сфері управління. Її форми і методи не можуть залишатися незмінними.

Перед підприємствами — суб'єктами ЗЕД завжди стоять два важливих питання:

1. Як сформувати найбільш сприйнятливу і ефективну оргструктуру управління?

2. Як керувати нею, щоб досягти поставленої мети? На формування організаційної структури управління ЗЕД значний вплив здійснюють такі фактори:

— розмір підприємства;

— значення і характер зарубіжної діяльності;

— ступінь диверсифікації і складність продукції, що випускається;

— характер експортної і виробленої на іноземних підприємствах продукції;

— специфіка ринків приймаючих країн і рівень конкуренції на них та ін.

Організаційні форми управління ЗЕД на виробничих підприємствах в Україні багато в чому індивідуалізовані. Разом з тим можна виділити деякі загальні риси.

На виробничих підприємствах, що приймають активну участь у зовнішньоекономічній діяльності, зовнішньоекономічний апарат в даний час існує в основному в двох формах:

1. Відділу зовнішньоекономічних зв’язків (ВЗЕЗ) в рамках діючого апарату управління.

2. Зовнішньоторгової підприємства (ЗТФ).

На підприємстві «Запоріжсталь» існують у тісної співпраці обидві форми організації ЗЕД, що можна виділити як особливість організації ЗЕД даного підприємства.

Відділ зовнішньоекономічних зв’язків (ВЗЕЗ) не являється самостійним структурним підрозділом підприємства. Він являє собою частину апарату управління. Його головне завдання полягає в управлінні ЗЕД як елементом єдиної цілісної системи внутріфірмового управління. Цей відділ не займається безпосередньо транспортуванням вантажів, митними процедурами і т. д. Він існує для планування, організації і координації ЗЕД.

Головними завданнями ВЗЕЗ підприємства:

1. Участь в розробці стратегії ЗЕД підприємства.

2. Сприяння розвитку ЗЕД підприємства з метою прискорення його соціально-економічного розвитку.

3.Управління експортним потенціалом підприємства, постійне його зміцнення й розвиток.

4.Забезпечення виконання зобов’язань, що випливають з договорів та угод із зарубіжними партнерами.

5.Вивчення коньюктури іноземних ринків, збір і накопичення відповідної інформації.

6. Організація експортно-імпортних операцій, забезпечення їх ефективності.

7. Здійснення рекламної діяльності.

Відповідно до завдань визначаються функції ВЗЕЗ і формується оргструктура управління. ВЗЕЗ зазвичай очолює начальник відділу. Відділ складається із ланок (груп, секторів, бюро і спеціалістів).

Кожен із секторів (груп) має свої конкретні завдання і виконує відповідні функції.

Наприклад, комерційний сектор забезпечує: виконання зобов’язань по міжнародних контрактах і угодах, участь у підготовці і проведенні комерційних переговорів; організацію поставок згідно контракту і контроль за їх виконанням; перегляд-рекламацій по експорту й імпорту та ін.

Сектор маркетингу як ведуча служба підприємства вивчає кон’юнктуру світових товарних ринків, приймає участь у визначенні цін на експортну продукцію, в розробці і здійсненні рекламних заходів, аналізі конкурентів, можливостей руху товару і т. ін. Завдання науково-технічного сектору: вивчати діючі на світовому ринку технічні вимоги до товару; аналізувати технічний рівень і якість продукції, її конкурентоздатність; брати участь в розробці пропозицій по оновленню виробництва, випуску нової продукції; забезпечувати технічне обслуговування експортної продукції та ін.

Організаційні принципи побудови управління ЗТФ залежить від її завдань і функцій, зображених в уставі.

Основними завданнями ЗТФ являються:

1. Планування, організація і регулювання зовнішньоторгових угод.

2. Збільшення об'єму експорту і вдосконалення його структури.

3. Підвищення ефективності імпортних закупок у відповідності до стратегії підприємства.

4. Підвищення конкурентоздатності продукції за кордоном, сприяння покращенню її якості.

5. Вивчення кон’юнктури товарних світових ринків і виявлення критеріїв та вимог, які ставляться до конкурентоздатності товарів.

6.Вивчення діяльності конкурентів, їх сильних і слабких сторін.

7.Організація після продажного обслуговування за кордоном.

8. Вироблення рекламних заходів з метою розширення експорту.

9.Забезпечення правового захисту зовнішньоекономічних інтересів підприємства.

10.Участь разом з іншими підрозділами в організації транспортування і збереження продукції.

11.Участь в купівлі-продажу патентів і ліцензій, «ноу-хау» .

12.Участь в здійсненні протокольних заходів і т. д.

Директор ЗТФ підлягає директору підприємства по зовнішньоекономічних зв’язках.

Основними функціональними підрозділами ЗТФ являється маркетингова і оперативно-комерційна служба. Також діють служби, що забезпечують обслуговування ЗЕД підприємства: планово-економічних розрахунків, валютно-фінансових операцій, обліку і звітності, юридичних та інженерно-технічних питань.

Кожна із даних служб виконує відповідні функції. В компетенцію маркетингової служби входять:

— участь підприємства в розробці стратегії і планів ЗЕД підприємства;

— вивчення ринків збуту і можливостей виходу на них;

— забезпечення реклами і руху товару;

— підготовка конкурентних матеріалів і конкурентного листа, необхідних для формування базисних умов контракту;

— прогнозування кон’юнктури товарних ринків і динаміки цін;

— аналіз ефективності експортно-імпортних операцій і окремих угод;

— збирання, накопичення і обробка необхідної інформації;

— методичне забезпечення роботи по вивченню зовнішніх ринків і вимог до якості продукції;

— забезпечення участі підприємства у виставках, ярмарках, аукціонах, торгах та ін.

Функціями оперативно-комерційної служби являються:

— проведення переговорів з іноземними фірмами;

— підготовка комерційних розрахунків по базисних і валютно-фінансових умовах контракту;

— організація поставок (перевезення, страхування зовнішньоторгових вантажів) відповідно до контракту і контроль за їх виконанням;

— забезпечення технічного і гарантійного обслуговування експортної та імпортної продукції;

— перегляд рекламацій по експорту й імпорту;

— ведення комерційної переписки з іноземними фірмами та ін.

2. Методика аналізу зовнішньоекономічної діяльності на підприємстві

Ефективність зовнішньоекономічної діяльності проявляється у максимізації прибутку при мінімальних витратах, пов’язаних із здійсненням зовнішньоекономічних операцій.

Показники, що характеризують ступінь вигідності для підприємства зовнішньоекономічних операцій доцільно розраховувати перед укладанням зовнішньоторговельних угод, при плануванні зовнішньоторговельної діяльності, а також з метою оцінки ефективності експортних та імпортних операцій за попередній період. Для загальної характеристики експортної діяльності підприємства використовують такі показники: ефективність експорту, рентабельність експорту, економічний ефект експорту. Ефективність експорту підприємства (Е еф. Е.) розраховується за формулою:

Ееф. Е. = (2.1)

де ЧВ — чиста виручка в іноземній валюті за реалізований товар, переведений у гривні за офіційним курсом на день надходження валютної виручки;

ЧВ = (ВВ Ч КР) — ДВ — МП (2.2)

де ВВ — валютна виручка за експортований товар; Кр — діючий ринковий курс іноземної валюти до гривні; Д в — додаткові витрати усередині країни, пов’язані з експортом товару (можливі витрати на оплату ліцензії, комісійні посереднику, транспортні, складські та інші витрати); МП — митні платежі; ОП — обсяг продажів за експортом, грн. Показник ефективності експорту показує, наскільки ефективно підприємство проводить свою ЗЕД, а також частку виручки в загальному обсязі експорту підприємства. Якщо цей показник більше одиниці, тоді реалізація товарів на зовнішньому ринку буде вигідніше, ніж усередині країни. Рентабельність експорту розраховується за формулою:

Р е = Ч100% (2.3)

де ПЗ — повні витрати підприємства на експорт продукції, грн. Цей показник демонструє суму інвалютного доходу від реалізації експортних товарів, що припадає на кожну витрачену гривню фірмою. Наведені показники ефективності експорту необхідно порівняти з аналогічними показниками за минулий період, щоб встановити, як змінилася ефективність реалізації у звітному періоді в порівнянні з минулим.

Економічний ефект експорту (Е е) розраховується за формулою:

Е е = ЧВ + В оп — ПЗ (2.4)

де В оп — виручка в гривнях від обов’язкового продажу частини валюти держави. Для визначення економічної ефективності діяльності на рівні підприємства широко використовую методику, згідно з якою визначаються такі три показники економічної ефективності:

Е1еф.е =, (2.5)

Е2еф.е =, (2.6)

де Q е — обсяг експорту у внутрішніх середньорічних цінах; Се — виробнича собівартість експортних товарів.

Е3еф.е = Ч 100% Ч, (2.7)

де К е — середньорічна вартість основних виробничих і оборотних фондів, що використовуються у виробництві експортної продукції. Показник Е3еф. е. свідчить про ефективність використання виробничих фондів при експорті. Показники Е1еф. е., Е2еф. е, Е3еф. е доцільно використовувати при укладанні угоди з метою вибору найбільш оптимального за критерієм максимуму економічного ефекту і за умови, що Е1еф. е> 1, а Е1еф. е> Е2еф.е. Якщо виконуються ці дві умови, то експорт відповідних товарів для підприємства є економічно вигідним. Звідси слід шукати шляхи збільшення експорту цих товарів. Показник Е3еф. е вказує на рівень ефективності відповідних товарів, причому перша частина формули вказує, який саме відсоток від результатів експорту підприємства становить дохід від експорту, а друга частина формули визначає, скільки разів за досліджуваний період зміг обернутися авансований на експорт капітал. Таким чином, чим більше обидві частини формули, а значить і Е3еф. е., тим вигідніше експорт цих товарів. Для характеристики імпортної діяльності підприємства використовуються показники: економічної (абсолютної) ефективності імпорту, економічний ефект імпорту, рентабельність імпорту. Показник економічної (абсолютної) ефективності імпорту товарів розраховується за формулою:

Е эф. и = (2.8)

де Ц і. в. р — вартість імпортної продукції на внутрішньому ринку, грн; В і - витрати на придбання імпортної продукції, грн;

В і = Вм + П + А + ПДВ + Тз + Ді + ПДВД, (2.9)

де Вт — митна вартість товару, перерахована у гривні за офіційним курсом (К) на дату подання митної декларації, яка включає валютні витрати імпортера (ВВ;) до місця ввезення товару на митну територію України, тобто:

Вм = ВВі х К; (2.10)

Де П-імпортнемито, А-сума акцизного збору з підакцизних товарів; ПДВ-податок на додану вартість; Тз-митнізбори; Ді-додатковівитрати імпортера; ПДВд — податки на додану вартість щодо додаткових витрат імпортера. Чим більше цей показник за одиницю, тим ефективніше буде імпортна діяльність для підприємства. Економічний ефект імпорту розраховується за формулою:

Е і = Ц р. і. — В і, (2.11)

де Ц р. і - ціна реалізації імпортних товарів на внутрішньому ринку, грн. Цей показник характеризує прибуток від реалізації імпортних товарів. Рентабельність імпорту розраховується за формулою:

Р і = (2.12)

Для визначення економічної ефективності імпорту можуть використовуватися різні методики залежно від мети здійснення імпорту: 1) імпорт товару здійснюється для виробничого споживання імпортером з метою зниження витрат виробництва як альтернатива його закупівлі на внутрішньому ринку, 2) імпорт товарів здійснюється для його реалізації на внутрішньому ринку з метою отримання прибутку (це імпорт товарів народного споживання). Для товарів виробничого призначення економічна ефективність імпорту визначається за двома формулами:

Е1еф.і =, (2.13)

де Ц к — купівельна ціна імпортного обладнання; ЦП — повна ціна споживання імпортного обладнання;

ЦП = ЦК+Ер, (2.14)

де Ер — експлуатаційні витрати при використанні обладнання;

Ер = Вс + Вэ + Вр + В3 + ЗП, (2.15)

де Вс — вартість сировини, матеріалів, які споживаються на одиницю виробленої на даному обладнанні продукції; Ве — вартість палива та енергії на одиницю виробленої на даному обладнанні продукції; Вр — вартість ремонту обладнання; Вз — вартість запчастин для обладнання; ЗП — заробітна плата робітників, які обслуговують обладнання. Чим більше Е1еф.і наближається до 1, тим ефективніше імпорт відповідних товарів. Використовуючи цей показник, підприємство може придбати обладнання, не тільки виходячи з найменшої ціни, але й майбутніх експлуатаційних витрат.

Е2еф.і =, (2.16)

де Q n — обсяг продукції, що випускається на даному обладнанні, у внутрішніх середньорічних цінах; Зі - витрати на імпорт даного обладнання. Показник Е2еф.і повинен бути більше 1. Він показує кількість продукції, що випускається на даному обладнанні на 1 грн. витрат на його придбання для підприємства. На показник ефективності зовнішньоекономічної діяльності можуть впливати умови кредитування. Експортні операції, як правило, здійснюються на умовах кредиту. Тому важливо знати, наскільки вигідно підприємству реалізувати товар з відстрочкою платежу.

3. Коротка організаційно-економічна характеристика підприємства ВАТ «Запорізького металургійного комбіната «Запоріжсталь»

Будівництво «Запоріжсталі» розпочалося 22 січня 1932 року і мало на меті забезпечення потреб машинобудівної промисловості, що дуже швидко розвивалася, листовим металом. За своїми масштабами металургійний завод повинен був стати найкрупнішим на той час в Європі, його проектна потужність була розрахована на 1 224 000 т. чавуна та 1 430 000 т. високоякісної сталі. Металургійний завод (пізніше «Запоріжсталь») почав працювати 16 листопада 1933 р., коли на доменній печі № 1 була видана перша плавка чавуна. Цей день вважається днем народження «Запоріжсталі». У 1935 році вступила до роботи перша мартенівська піч. У наступні роки були збудовані та введені в експлуатацію цеха для виробництва гарячекатаного та холоднокатаного листа. К початку Великої Вітчизняної Війни (1941;1945 рр.) на «Запоріжсталі» вже працювало більшість металургійних агрегатів та допоміжних цехів. Завод мав в своєму складі основні (доменний, мартенівський, гарячого та холодного прокату), та необхідні допоміжні цеха. Питома вага комбінату з виробництва основних видів продукції в системі чорної металургії держави був значущим, в особливості по випуску високоякісної гарячекатаної та холоднокатаної тонколистової сталі.

На даний момент, ВАТ «Запоріжсталь» — індустріальний гігант, підприємство з повним металургійним циклом, що спеціалізується на виробництві гарячого та холодного прокату з вуглецевої, легованої, низьколегованої на нержавіючої сталі. ВАТ «Запоріжсталь» є єдиним в Україні підприємством по виробництву тонколистового прокату з нержавіючої та легованої сталей і консервної жесті. По об'єму виробництва «Запоріжсталь» входить до четвірки найкрупніших підприємств України.

Діаграма 3.1 Галузевий розподіл споживачів металопрокату ВАТ «Запоріжсталь»

Продукція комбінату добре відома більш ніж у 100 країнах світу (Китай, Туреччина, Росія, Білорусь, Польща, В'єтнам, Ізраїль, Алжир, США). Основними споживачами продукції комбінату є виробники зварених труб, підприємства автомобільного, сільськогосподарського, транспортного машинобудуванні, виробники побутової техніки.

Таблиця 3.2 Розподіл споживачів ВАТ «Запоріжсталь» за областями України.

Згідно зі статутом, метою діяльності підприємства є отримання прибутку за рахунок підприємницької діяльності та задоволення цього за рахунок соціально-економічних інтересів акціонерів та трудового колективу товариства.

Предметом діяльності підприємства є:

виробництво та збут металургійної продукції, продукції виробничого та побутового призначення, інших супутніх видів продукції металургійного циклу;

виробництво та збут будівельних матеріалів, конструкцій та виробів;

Виробництво та збут іншої продукції промислово-виробничого призначення, сільскогосподарської продукції, товарів народного споживання та продуктів харчування;

Видавнича та рекламна діяльність;

зовнішньоекономічна діяльність;

здійснення інвестиційної діяльності;

проведення торгівельно-посередницьких операцій з товарами та послугами, як на території України, так і за її межами;

торгівельна діяльність, в тому числі шляхом створення оптової та роздрібної торгівельної мережі як на території України, так і за її межами;

інша діяльність, завбачена статутом;

Сьогодні особлива увага приділяється якості продукції, що випускається. З метою чого здійснюється контроль за дотриманням встановлених технологій на кожній стадії виробництва, а також за якістю сировини, що постачається, матеріалів та готової продукції.

Створення на комбінаті «Запоріжсталь» Системи керування якістю, що відповідає вимогам міжнародних стандартів ISO серії 9000 є першим кроком на шляху до реалізації на комбінаті концепції загального менеджменту якості.

Розроблено програму технічного переоснащення до 2011 року. Передбачені заходи спрямовані на підвищення якості так конкурентоспроможності продукції, обновлення основних фондів, запровадження новітніх технологій, розширення сортаменту, захист оточуючого середовища, а також економію матеріально-сировинних так енергетичних ресурсів.

В області системи управління підприємством виведена потрійна формула: технологічний порядок, тверда виробнича дисципліна й висококваліфіковані кадри. Основною величиною формули успіху стала боротьба за самостійність підприємства. При цьому принциповим було посилення відповідальності й зацікавленості трудового колективу в ефективному виробництві.

Для підвищення конкурентоспроможності підприємства необхідний добір як висококваліфікованих технологій, так і найбільш здібних працівників. Чим вищі резерви людського потенціалу, тобто чим більшими професійними знаннями, уміннями, навичками володіють працівники, тим швидше удосконалюється і продуктивніше використовується матеріальний чинник підприємства.

Розглянемо детальніше організаційну структуру підприємства — роботу його дирекцій, служб, відділів, їх підпорядкованості.

До складу дирекції з технічних питань входить управління дирекції; технічний відділ; відділ автоматизації і метрології; відділ охорони праці. Спектр діяльності технічної дирекції - технологія виробництва, технічне переозброєння, поточний та капітальний ремонт, охорона праці, природоохоронна сфера, тобто постійна праця на перспективу.

Вся діяльність техвідділу спрямована на підвищення технічного рівня виробництва на основі впровадження досягнень науки. Технічний відділ займається розробкою та впровадженням прогресивних норм витрати сировини, метала, основних і допоміжних матеріалів. Дуже велика робота проводиться з поліпшення якості продукції, що випускається та зниження її собівартості. Розроблена та впроваджена система управління якістю на основі міжнародних стандартів ISO серії 9001−2000, що підвищило конкурентоспроможність продукції комбінату. Організовано роботу зі стандартизації та сертифікації продукції. Ще один дуже важливий напрям — організація патентної, раціоналізаторської та винахідницької діяльності.

Відділ автоматизації і метрології здійснює автоматизацію виробничих процесів, займається впровадженням та експлуатацією автоматичних систем сигналізації і пожежогасіння. Наукове співробітництво — один із напрямів цієї служби.

Відділ охорони праці приділяє велику увагу створенню на виробництві сприятливих, здорових і безпечних умов праці, усуванню причин виробничого травматизму і професійних захворювань. Велике значення в системі проведених заходів по охороні праці і виробничій санітарії має пропаганда знань нормативно-правових актів по охороні праці.

Служба ремонтів і технічного переозброєння основних фондів також відноситься до дирекції з технічних питань. Вона займається поточними і капітальними ремонтами, будівництвом та реконструкцією обладнання агрегатів комбінату.

Служба головного енергетика також входить до складу дирекції з технічних питань. Вона складається з управління служби; відділу головного енергетика; відділу ремонту і експлуатації електричного обладнання.

Головна задача служби головного енергетика — безперебійне забезпечення усіх підрозділів комбінату енергоресурсами з обліком їхнього раціонального використання.

Дирекція з виробництва займається організацією виробничих процесів у всіх цехах: доменному, мартенівському, залізничному, на аглофабриці, у прокатному. Тому найважливіше в цій роботі - погодити дію всіх виробничих підрозділів.

У дирекцію з виробництва входить управління дирекції; виробничий відділ; відділ оперативного планування виробництвом.

Відділ оперативного планування здійснює щодобове, щотижневе, щомісячне планування, контроль виплавки сталі по маркам й планування по замовленнях.

Першочергова задача дирекції з маркетингу і зовнішньоекономічної діяльності - отримати більше замовлень, завантажити на 100% виробничі потужності комбінату. А також — контроль одержання коштів, платіжної дисципліни, регулювання взаємовідносин зі споживачами та клієнтами. Склад дирекції: управління дирекції; відділ збуту; відділ маркетингу; зовнішньоторгова фірма; відділ митних операцій; бюро аналізу і перспективного планування.

Відділ збуту виконує такі функції: контроль відвантаження, забезпечення плану перевезень, формування звітності з поставок продукції.

У зв`язку з ростом об`єму експортних та імпортних операцій у 1992 році на комбінаті створюється зовнішньоторгова фірма. У 1996 році - відділ митних операцій.

В задачі дирекції з постачання входить: своєчасне забезпечення виробництва сировиною, матеріалами, постачання необхідних комплектуючих для проведення капітальних будівничих робіт, ремонту устаткування та ін. Все, що споживає «Запоріжсталь», проходить крізь службу постачання.

В функції управління дирекції входить оформлення договорів, акцепт рахунків, заявка матеріалів. Справи ведуть декілька відділів:

— відділ сировини і палива — займається постачанням руди, концентрату, коксу, алюмінію, феросплавів, вогнетривів, металобрухту;

— відділ матеріально-технічного постачання відповідає за постачання технологічних матеріалів: сіркової кислоти, алюмінію, нафтопродуктів. Також забезпечує капітальне будівництво і роботи по реконструкції цехів;

— відділ устаткування забезпечує планові і поточні ремонти. Це оснащення різноманітних виробничих процесів двигунами, насосами, нестандартним устаткуванням, кабелями та ін.

Дирекція з фінансово-економічних питань створена в 1999 році у зв`язку зі змінами в організаційній структурі управління комбінатом. До її складу входять: управління дирекції; планово-економічний відділ; фінансовий відділ; бюро вексельних розрахунків; бюро аналізу фінансово-господарської діяльності; відділ автоматизованої системи управління виробництвом. Така реорганізація дозволила комбінату успішно здійснити комплексний підхід до рішення оперативних й перспективних задач техніко-економічного планування, фінансування й аналізу виробничо-господарської діяльності.

У складі дирекції по кадрам і соціальним питанням декілька підрозділів: управління дирекції; відділ праці, управління і соціальної політики; відділ кадрів; відділ підготовки кадрів; відділ по роботі з молоддю. На рахунку служби цілий ряд розробок по економіці і організації праці, які використовуються не тільки на «Запоріжсталі», але і у всій металургійної галузі країни. Розробили і впровадили єдину тарифну систему, уперше серед промислових підприємств України.

Головна бухгалтерія комбінату забезпечує ведення бухгалтерського обліку, складання фінансової та статистичної звітності, вірогідність сум витрат виробництва та прибутку від реалізації продукції. Здійснює калькуляцію собівартості продукції, робіт і послуг. На основі первинних документів забезпечує складання державної бухгалтерської звітності.

У 2002 і 2003 роках міжнародна аудиторська компанія «КРМО» проводила аудиторську перевірку фінансової звітності ВАТ «Запоріжсталь». Перевірка підтвердила високий рівень організації бухгалтерського обліку на комбінаті.

«Запоріжсталь» — підприємство багатопрофільне. На базі комбінату створено холдінг. Оскільки підприємство є акціонерним товариством, то придбання корпоративних прав інших підприємств позитивно відображається на роботі комбінату загалом, забезпечує його стабільність. Так, придбали пакет акцій ВАТ «Запорізький залізорудний комбінат», це поставка високоякісної руди. Маємо пакет акцій ВАТ «Запоріжкокс» — забезпечення коксом. Є контрольні пакети акцій трьох підприємств втормета (заготовка та переробка вторинного металобрухту) — Волинського, Полтавського і Константинівського.

До холдінгу комбінату входить декілька агрофірм: ВАТ «Агрофірма «Дружба» та ТОВ «Агрофірма «Жовтневий» у Вільнянському районі, ТОВ «Агрофірма «Україна» у Пологівському районі, ТОВ «Агрофірма «Степанівка» та ТОВ «Тубал» у Приазовському районі.

До складу металургійного виробництва входять агломераційний (6 агломашин), доменний (5 доменних печей), мартенівський (9 печей) цехи та цех підготовки сталерозливних складів. Прокатне виробництво має в своєму складі 4 прокатні цехи, призначених для виробництва гарячекатаної та холоднокатаної листової сталі, сталевої стрічки, білої жерсті та холодно гнутих профілів. Загальна виробнича потужність з виробництва листової сталі складає 3,5 млн. тон на рік, а також 600 тис. тон холодно гнутих профілів.

Таблиця 3.2 Аналіз основних показників господарської діяльності ВАТ «Запоріжсталь» за 2009 рік

Загалом на підприємстві спостерігається негативна тенденція розвитку. Знизилась продуктивність праці. Також на 63,59% знизився валовий прибуток. Розміри фонду оплати праці на підприємстві знизились майже на 10% унаслідок зменшення промислового персоналу на 0,84%.

Також можна відзначити зниження такого показника, як фінансовий результат від операційної діяльності. Зниження собівартості реалізованої продукції відбувається майже в тому ж розмірі, що й зниження об'ємів товарної продукції, що свідчить про те, що такий показник, як витратоємкість, залишається незмінним. Це є негативним фактором діяльності підприємства.

Слід звернути увагу на зниження такого показника, як розмір чистого прибутку та наявність збитку від діяльності у поточному році. Це свідчить про збільшення витратної частини виробництва в поточному періоді, у порівнянні із попереднім.

4. Механізм підвищення ефективності міжнародної економічної діяльності

Основним суб'єктом міжнародних економічних відносин виступає підприємство як ключова ланка ринкової економіки. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства є важливою і невід'ємною сферою господарської діяльності, при ефективному використанні всього комплексу сучасних форм і методів міжнародного бізнесу здатна позитивно впливати на ефективність виробництва, його технічний рівень, якість виробленої продукції. Вихід підприємства на зовнішні ринки сприяє пристосуванню економіки в систему світових господарських відносин, формує зовнішню економіку відкритого типу. Саме тому розвиток зовнішньоекономічної діяльності підприємств — це суттєвий фактор підвищення ефективності господарської діяльності, як на рівні мікроекономіки, так і в масштабах всього народного господарства. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства може здійснюватися зовнішньоторговельною фірмою, яка є зазвичай самостійним підрозділом підприємства, або відділом зовнішньоекономічних зв’язків підприємства. У нашому випадку підприємство поки має зовнішньоекономічний відділ та зовнішньоторговельну фірму це викликано значний питомою вагою зовнішньоекономічної діяльності на підприємстві.

ТОВ «ЗМК «Запоріжсталь"є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності мікроекономічного рівня. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства представлена у вигляді експорту та імпорту.

Експорт-є засобом реалізації власної продукції закордон.

Предметом експорту комбінату є:

Чавун;

Сляби;

Гарячекатаний прокат;

Холоднокатаний прокат;

Біла жерсть гарячого лудження;

Жерсть чорна;

Стрічка сталева холоднокатана;

Гнутий профіль.

Продукція комбінату експортується більш ніж у 100 країн світу: Китай, Туреччина, Росія, Білорусь, Польща, В'єтнам, Ізраїль, Алжир, США. Основними споживачами продукції комбінату є виробники зварених труб, підприємства автомобільного, сільськогосподарського, транспортного машинобудуванні, виробники побутової техніки.

Імпорт — є засобом поширення нових, ефективних машин і устаткування, реформування та інтенсифікації виробництва. Імпорт забезпечує для виробничих та індивідуальних споживачів, а також для країни, в яку ввозяться товари, низку додаткових порівняно з ситуацією переваг і можливостей. Це, зокрема:

* доступ до більш дешевих і більш якісним товарам — готових виробів, сировинних та інших матеріалів, вузлів і комплектуючих деталей;

* наповнення ринку дефіцитними товарами або товарами, які взагалі не виробляються на національній території;

* зростання конкуренції та стимулювання завдяки цьому оптимізації, підвищення виробництва на національній території;

* налагодження стійких виробничих зв’язків по кооперуванню виробництва з інонаціонального партнерами;

* розвиток технології завдяки поширенню ввезення наукомістких товарів. У нашому випадку імпорт є обов’язковим, його не можна обійти. Це викликано специфікою діяльності підприємства та імпортованих об'єктів. ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» кокс з Росії, а також необхідне обладнання з Німеччини, Росії, Вірменії. Необхідність імпорту викликана тим, що в Україні аналоги коштують дорожче ніж закордоном.

При експорті й імпорті товарів підприємством може бути отриманий як прямий економічний ефект від поліпшення фінансових результатів підприємства, так і непрямий економічний ефект від здешевлення виробництва і т.п. кількісно прямий економічний ефект ЗЕД виражається через показники економічної ефективності експортера та економічної ефективності імпортера.

Таким чином для підвищення ефективності міжнародної діяльності ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» необхідно підвищити ефективність експорту та імпорту.

Підвищення ефективності проведення зовнішньоекономічних операцій потребує вирішення питань на зовнішньому ринках:

— орієнтація з асортиментом продукції на відповідні ринки;

— нарощування обсягів доходів на ринках;

— підвищення конкурентоспроможності;

— нарощування темпів росту продуктивності праці працівників;

— зменшення собівартості продукції та її збут;

— ефективне використання фінансових ресурсів;

— одержання оптимального ефекту від використання прибутку господарської діяльності;

— заключення ефективних договорів, врахування своєчасної практики ціноутворення.

При експорті товарів підприємство продає товари за кордон з метою отримання прибутку. У цьому випадку підприємство несе наступні витрати:

Собівартість експортованого товару,

Транспортні витрати, Організаційні витрати.

Під собівартістю товару розуміються витрати на виробництво товару підприємством. Транспортні витрати містять у собі витрати на транспортування товару, які несе підприємство-експортер. Ці витрати залежать від ціни контракту (CIF, FOB і т.д.). При експорті прийнято використовувати ціну FOB товару. Організаційні витрати — це витрати підприємства на укладення контракту, митні збори і збори при перевезенні товару через митний кордон і так далі Таким чином, експортні витрати рівні сумі собівартості товару, транспортних витрат і організаційних витрат. Експортний дохід підприємства від експорту товарів — це валютна виручка, що надходить на розрахунковий рахунок підприємства. У більшості випадків експортний дохід повинен бути представлений у гривневому еквіваленті. Перерахунок у гривні може здійснюватися або за курсом Національного банку України на день отримання валютної виручки або на день укладення контракту (це залежить від умов контракту), або за курсом продажу іноземної валюти на центральних біржах України.

Для того, щоб експорт товару був ефективний, необхідно, щоб експортний дохід перевищував експортні витрати. Проте ця умова не є достатнім. Експорт товару доцільний, якщо експортна прибуток перевищує внутрішню прибуток підприємства від продажу товару усередині країни. Експортне прибуток дорівнює експортному доходу за вирахуванням витрат експортних, а внутрішня прибуток — внутрішньому доходу за вирахуванням собівартості товару. При цьому внутрішній дохід — це гривнева виручка від продажу товару, призначеного на експорт, в Україні. Якщо підприємство збирається надалі здійснювати операції з іноземною валютою, наприклад, операції імпорту або інвестування, то для нього дуже важливим є питання про те, чи має сенс продавати валюту, отриману при експорті, і використовувати отримані гривневі кошти для вкладення їх у банк під відсотки, пуску їх в обіг, інвестування і т.д. Альтернативою продажу валюти може служити приміщення валюти на валютний рахунок в банку. У разі імпорту товарів споживання підприємство несе наступні витрати:

Вартість товару, Транспортні витрати,

Організаційні витрати,

Вартість товару — це контрактна ціна імпортованого товару. Транспортні та організаційні витрати аналогічні експортним транспортним та організаційних витрат. Імпортні витрати рівні сумі вартості товару, транспортних та організаційних витрат. Імпортний дохід — це гривнева виручка за імпортований товар. Як і у випадку з експортом товару, імпорт товару вигідний, якщо імпортний дохід перевищує імпортні витрати. Однак ця умова також не є достатнім. Необхідно з’ясувати, чи вигідна закупівля товарів за кордоном або ж їх вигідніше закупити всередині країни. Якщо імпортна прибуток перевищує внутрішню прибуток, то імпортувати товари вигідно. Імпортна прибуток представляє собою різниця імпортного доходу та імпортних витрат. Внутрішня прибуток, відповідно, різниця внутрішнього доходу і внутрішньої вартості товару. Тому що ціни на імпортний та вітчизняний аналогічний товар передбачаються однаковими, імпортний дохід дорівнює внутрішньому доходу, а внутрішня вартість — це оптова ціна на даний товар всередині країни. При імпорті товарів виробництва ситуація ускладнюється. У даному випадку необхідно враховувати дохід, що отримується підприємством від використання імпортованого товару, а також витрати, пов’язані з використанням цього товару. Таким чином, дохід від товару виробництва дорівнює гривневої виручки від продажу товарів, вироблених з використанням ТПР (без витрат на реалізацію). Витрати на товар виробництва — це сума вартості сировини й енергії, витрати на обслуговування і робочої сили. У разі, якщо товар є не устаткуванням, а сировиною або запчастинами, необхідно в якості витрат і доходу від товару виробництва взяти частки, що припадають на нього, від загальних витрат і доходу від виробництва товарів з використанням імпортованого ТПР. Дохід від товару виробництва додається до імпортного доходу, а витрати на товар виробництва — до імпортних витрат. Подальші розрахунки аналогічні розрахунками при імпорті товару споживання. Як у випадку експорту, так і у випадку імпорту витрати на зберігання товару, його подальше розподіл по території країни, реалізацію і т.д. не враховуються. При необхідності вони можуть бути враховані в експортних витратах та імпортних витратах відповідно. При цьому ці ж витрати необхідно врахувати і у внутрішніх витратах, тобто в собівартості товару при експорті та його внутрішньої вартості при імпорті.

Таким чином доцільним є зниження показників по елементам витрат експорта та імпорту для підвищення ефективності міжнародної економічної діяльності.

Для подальшого пошуку шляхів підвищення ефективності міжнародної економічної діяльності розглянемо схему організації ЗЕД на підприємстві ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь»:

Рис. 4.1 Схема організації зовнішньоекономічної діяльності на ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь».

Дана структура управління називається функціональна. Планування робот і контроль за їх виконання здійснюється функціональними підрозділами.

Функціональна структура заснована на поділі праці і необхідності узгодження, координації реальних дій всіх учасників спільної діяльності. Відповідно виникають чотири типи структурних підрозділів:

1. адміністративний персонал, керівники, в чиї обов’язки входить організація системи виробництва;

2. виробничий персонал, працівники, зайняті виробництвом продукції;

3. обслуговуючий персонал? працівники, зайняті забезпеченням системи виробництва, маркетинг, постачання, збут, техніка безпеки;

4. інженерно-технічний персонал-працівники, зайняті створенням нової техніки і технології, забезпеченням безперебійної роботи наявної техніки.

Достоїнства функціональної структури: 1) висока компетентність спеціалістів із конкретних функцій; 2) зростання можливості лінійних керівників займатися перспективою; 3) можливість централізованого контролю стратегічних результатів; 4) відповідність структури стратегії; 5) більш ефективною є в стабільних виробництвах; 6) легше реагує на потребу створення функціональних служб, менше опору їх ліквідації. Недоліки функціональної структури: 1) складно підтримувати зв’язки співробітництва між функціональними службами; 2) та ж відсутність взаєморозуміння між ними; 3) низька відповідальність в умовах подвійного підпорядкування; 4) недотримання єдиноначальності; 5) відповідальність за результативність (прибуток) переноситься на вищі рівні; 6) «егоїзм» функціональних систем зумовлює внутрішні протиріччя в організації. 7) невисока гнучкість для вирішення нових завдань; 8) складність координації дій між функціональними системами; 9) ускладнення зміни в системах, через потребу втручання керівників вищої ланки для відповідальних змін в інших системах; 10) надмірна взаємодія по вертикалі;

Тому для підвищення ефективності необхідно максимально усунути недоліки даної системи організації ЗЕД.

Виводи і рекомендації

Глобалізація економічної діяльності є однією з головних тенденцій в розвитку сучасного світу, яка істотно впливає на економічне життя і має політичні (внутрішні і міжнародні), соціальні і навіть культурно — цивілізаційні наслідки. Ці наслідки все більше відчувають на собі практично всі країни і серед них, звичайно, Україна, яка цілком усвідомлено, активно і цілеспрямовано рухається в напрямку інтеграції в міжнародну економіку. Вихід на міжнародний рівень суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності повинен забезпечити зміцнення їх фінансово-економічного стану і держави в цілому. Сприяти цьому винні сучасні підходи до управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства, що базуються на економічному обгрунтуванні кожної операції, оцінки ефекту та ефективності від її здійснення. Підвищення ефективності експортно-імпортних операцій є ключовим моментом в підвищенні ефективності міжнародної діяльності

ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь».

Тема «Особливості в організації зовнішньоекономічної діяльності підприємства» на сьогодні є досить актуальною, оскільки від зарубіжних ринків, тобто політики підприємства стосовно пошуку нових ринків та виходу на міжнародні ринки збуту залежить конкурентоспроможність підприємства.

Організаційна структура управління ЗЕД визначається тією метою і завданнями, які вона покликана вирішувати. ЇЇ мета — максималізація прибутку на довготривалий період за рахунок ефективної участі в міжнародному підприємництві. Організаційна структура управління ЗЕД, як і внутріфірмового управління, повинна постійно розвиватися і вдосконалюватися, пристосовуватися до змін у зовнішньому середовищі і сфері управління. Її форми і методи не можуть залишатися незмінними На підприємстві «Запоріжсталь» існують у співпраці обидві форми організації ЗЕД (відділу зовнішньоекономічних зв’язків (ВЗЕЗ) в рамках діючого апарату управління, зовнішньоторгової підприємства (ЗТФ), що можливо виділити як особливість організації ЗЕД даного підприємства.

Тому що зовнішньоекономічна діяльність ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» здебільшого представлена у вигляді експортно-імпортних операцій, то для підвищення ії ефективності необхідно:

· знизити експортні витрати шляхом зниження собівартості експортованого товару, транспортні витрати, організаційні витрати;

· також важливе значення має вибір валюти у якій вкладаються контракти ЗЕД;

· зниження витрат імпорту шляхом пошуку вітчизняних аналогів.

Щодо до організаційної структури, то на мій погляд для підвищення ефективності ЗЕД на підприємстві необхідно удосконалити такі аспекти як:

· підвищити гнучкість для вирішення нових завдань;

· спростити потребу втручання керівників вищої ланки для відповідальних змін в інших системах;

· мінімізувати взаємодію по вертикалі.

Таким чином, на мій погляд, за деякий проміжок часу намітиться позитивна тенденція у зовнішньоекономічної діяльності на зростання.

Література

1. Закони України «Про зовнішньоекономічну діяльність./ www.rada.ua

2. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Підручник для вузів/ І. С. Багрова, Н.І. Редіна, Ст Є. Власюк, О. О. Гетьман. — Київ, Центр навчальної літератури, 2004. — 580 с.

3. І.М. Бойчик, Економіка підприємства: Навчальний посібник. — Видавництво 2-ге, доповнене і перероблене. — Київ: Атака, 2006. — 414 с.

4. М.І. Дідківський, Зовнішньоекономічна діяльність підприємства: Навчальний посібник — Київ: Знання, 2006. — 12,17,19−22,36,39−43,52−56,221,229−230,247−249 с.

5. Козак Ю. Р., Лук’яненко Д.Г., Макогон Ю. В. та ін. Міжнародна економіка. — 2-ге вигляд. — Київ: Центр навчальної літератури, 2004. — 672 с.

6. Новицький В.Є., Румянцев А. П., Юхименко В. В., Гребельник О. П., Основи зовнішньоекономічної діяльності: Підручник,-Київ; Центр навчальної літератури, 2004;384с.

7. Новіцький С.Є. Міжнародна економічна діяльність Україні: Підручник. — К.: КНЕУ, 2003. — 948 с.

8. А.П. Рум’янцев, Н.С. Рум’янцева, Зовнішньоекономічна діяльність: Підручник/18 — Київ: Центр навчальної літератури, 2004. — 4−6,208−212,218 с.

9. Внешнеэкономическая деятельность предприятия. Л. Е. Стровский, С. К. Казанцев, Е. А. Паршина и др. Под ред. проф. Л. Е. Стровского. — 2-е изд. — М.: ЮНИТИ, 1999. — 823 с.

10. Козик В. В., Панкова Л. А., Карп? як Я.С., Григор?єв О.Ю., Босак А. О. Зовнішньоекономічні операції і контракти: навч. посіб. — 2-ге вид. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 608 с

11. http://libr.org.ua/book/82/2448.html

ДОДАТКИ Додаток А