Лісові пожежі. 
Лісопорушення. 
Ревізії майстерських дільниць

1. Лісові пожежі, їх види і причини виникнення. Основні способи гасіння лісових пожеж

Лісова пожежа — це стихійне поширення вогню по лісовій площі, що не знаходиться під контролем людини.

Види: низові, верхові і підземні.

Низові поділяють: низові стійкі, низові біжучі.

Верхові поділяють: верхові стійкі, верхові біжучі.

Види лісових пожеж за розмірами:

— особливо великі (S лісові пожежі більше 200 га)

— великі (S=5−200 га)

— невеликі (S до 5 га)

Площа лісової пожежі - це територія яка обмежена кромкою пожежі.

Види лісових пожеж за силою:

— сильні;

— середні;

— слабкі.

Класифікація пожеж по силі

Мал. Кромка лісової пожежі складається з наступних елементів:

Низові пожежі - розповсюджуються по ґрунтовому покриву (мохи, лишайники, трави, деревний опад, лісова підстилка) і нижнім пологом (підріст, підлісок).

Низові біжучі - горить ґрунтовий покрив, опале листя, хвоя. Характерні для весни, коли підсох верхній шар горючих матеріалів. Поширюється з великою швидкістю, згоряє самосів, обгоряє поверхня кори в нижній частині дерева, згоряє хвойний підріст і підлісок.

Низові стійкі - розвивається при наявності лісової підстилки. Бувають з середини літа, коли підстилка добре підсохла. Горіння повільне і продовжується довгий час на одному місці. Насадження сильно пошкоджується: вигоряє підстилка, дуже обгоряє кора і коріння дерев, згоряє підріст, підлісок.

Низова пожежа може перейти у верхову.

Верхові - вогонь поширюється по кронах і стовбурах дерев. Це подальша стадія розвитку низових пожеж.

Верхові стійкі - бувають у хвойних молодняках і середньовікових насадженнях, які ще не очистились від нижніх сучків. Можуть поширюватись у безвітряну погоду. Поширюються по мірі поширення кромки низової стійкої пожежі з невеликою швидкістю (1−2км/год.). Згоряє підстилка, ґрунтовий покрив, сухостій, підріст, підлісок, гілки, сильно обгорять стовбури дерев.

Цю пожежу називають повальною — після неї залишаються лиш обвуглені залишки стовбурів і великі сучки.

Верхові біжучі - виникають при сильному вітрі в стиглих і пристигаючих насадженнях. Полум’я поширюється стрибками, періодично випереджаючи фронт низового вогню. Вітер розносить іскри, горючі гілки, які можуть створювати нові вогнища пожеж за кілька метрів чи навіть сотень метрів попереду основного осередку.

Під час стрибка, полум’я поширюється зі швидкістю 15−25км/год., однак швидкість самої пожежі менша, оскільки після стрибка відбувається затримка, доки низова пожежа не пройде ділянку, на якій крони вже згоріли, і не створюються умови для нового спалаху верхового вогню.

Низова пожежа може перейти у підземну.

Підземні - поширюються в шарах торфу або перегною (шар більше 20 см) Називають торф’яними пожежами. Це подальша стадія стійкої низової пожежі. Виникає після тривалої засухи. Торф чи підстилка прогоряє на всю глибину, до мінерального шару або вологих шарів. При цьому згоряють і корені дерев, а самі дерева вивалюються. Поширюється дуже повільно (від декількох дециметрів до кількох метрів на добу).

Вони дуже небезпечні оскільки ліквідувати їх дуже важко.

Причини виникнення лісових пожеж:

1. природні процеси — приблизно 10%

1.1. виверження вулкану

1.2. самозагоряння торфу, кам’яного вугілля

1.3. блискавка

2. людська діяльність — приблизно 90%

2.1. по вині місцевого населення (збирачі ягід, грибів, мисливці і ін.)

2.2. по вині організацій (с/г пали, експедиції, лісозаготівельні і ін.)

В 10-ти кілометровій зоні навколо міст і населених пунктів відбуваються більше 90% від усіх лісових пожеж.

Основні способи гасіння лісових пожеж:

Чотири основних способи:

1. збивання полум’я або закидання грунтом кромки лісової пожежі;

2. гасіння пожеж водою і розчинами вогнегасних хімікатів;

3. влаштування мінсмуг і канав грунтооброблюючими знаряддями і за допомогою вибухових речовин;

4. зустрічний вогонь або відпал.

1-ий і 2-ий способи направлені на безпосереднє гасіння кромки пожежі - це активні способи гасіння.

3-ій і 4-ий способи пов’язані із зарання відомою втратою від вогню певної лісової території. Їх відносять до пасивних способів гасіння.

При активному гасінні швидше зупиняється поширення вогню, але воно не прийнятне на сильних пожежах через неможливість працювати близько до кромки пожежі.

Пасивні способи дозволяють створювати надійні перешкоди на шляху навіть найсильніших пожеж.

Вибір способу гасіння залежить:

1. від характеру пожежі (виду і сили пожежі);

2. від умов в яких вона діє (ТУМ);

3. наявності сил і засобів пожежогасіння;

Найчастіше способи пожежогасіння застосовують комбіновано.

1. Збивання полум’я — найпростіший спосіб гасіння біжучих низових пожеж слабкої чи середньої сили. Для цього беруть пучки гілок довжиною 1−2 м. або цілі деревця (краще листяні), збивають кромку вогню ударами у вигорівшу сторону, ніби змітаючи полум’я. Цей спосіб використовують коли горить суха трава, лишайники (при полум’яному типі горіння).

Закидання кромки пожежі ґрунтом вручну проводять на легких (піщаних, супіщаних) ґрунтах лопатами (механізовано — грунтометами).

Копають біля кромки ямки з яких грунт накидають на вогонь вздовж кромки суцільною смугою товщиною 6−8 см., шириною 40−60 см. Потрапляючи на горючі матеріали, грунт їх охолоджує і припиняє доступ кисню.

2. Гасіння пожежі водою і розчином вогнегасних хімікатів.

Вода — найбільш доступний і надійний засіб гасіння. Потрапляючи на горючий матеріал і випаровуючись, вода охолоджує його до температури нижче температури його загоряння, і горіння припиняється.

Окутуючи плівкою горючу речовину — припиняє доступ кисню.

При полум’яному горінні слід гасити розпиленим струменем води (щоб захопити більшу площу горючих матеріалів).

При безполум’яному горінні - тонким струменем води (щоб підвищити проникність води в горючі матеріали).

Вогнегасні хімікати ділять на три групи:

1) Розчини неорганічних солей і кислот (20%- ні розчини) Принцип дії: для їх нагрівання і випаровування потрібно затратити більше тепла, вони інтенсивніше знижують температуру.

H₃PO₄ — фосфорна кислота;

CaCI₂ — хлористий кальцій;

MgCl₂ — хлористий магній;

(NH₄)₂SO₄ — сульфат амонію (добриво)

2) ПАР — поверхнево активні речовини (змочувачі).

Принцип дії: добавка невеликої кількості ПАР в воду — зменшує величину поверхневого натягу води, що дозволяє воді краще проникати в горючі матеріали (тобто горючі матеріали краще змочуються, досягається ефект «мокрої води»)

сульфанол НП-1

миючі засоби ОП-7; ОП-10, пральні порошки.

3) Вогнегасні суміші.

Принцип дії: додавши суміш у воду, вони розкладаються на радикали, які не підтримують горіння.

Піноутворювачі, ЭС-1, ЭС-2, ЭФ-1, ЭФ-2, ФОС.

Хімікати готують заздалегідь до початку пожежонебезпечного періоду в бочках і підвозять на місце пожежі в герметично закритих ємностях.

Для роботи з хімікатами робітники повинні бути спеціально навчені.

Використовують наступні машини і обладнання при гасінні пожеж водою і хімічними речовинами: пожежні автомобілі, або спеціальні автоцистерни, пожежні всюдиходи, переносні пожежні мотопомпи (МП -600, МП -800), насоси, напірні пожежні рукави, стволи торф’яні, ранцеві обприскувачі (РЛО-6м, МОРХ-3), гелікоптери (Мі-2, Мі-3МТ, Ка-26)

3.Влаштування мінералізованих смуг та канав за допомогою ґрунтооброблюючих знарядь і при допомозі вибухових речовин

За Курбатським ширина мінералізованих смуг повинна бути не менша подвійної висоти полум’я, мінімальна 1,4 м.

Використовують для прокладання мінералізованих смуг:

— Бульдозери;

— Трактор з плугом (ПКЛ-70 з ТД-75, ТДТ-55);

— Автомашину підвищеної прохідності в агрегаті із плугом.

— Трелювальний трактор з причепленою пачкою хлистів.

Попередньо трасу розвідують (для трактора з плугом) спершу іде людина, показує трасу між деревами. Захаращення прибирають, підріст звалюють вершинами до пожежі.

Якщо немає трактора чи бульдозера використовують трелювальний трактор з причепленою пачкою хлистів. Мінсмуга прокладена грунтооброблюючим знаряддям — надійний засіб для зупинки поширення вогню.

Канави створюють щоб зупинити підземні пожежі, до мінералізованого шару грунту чи до рівня ґрунтових вод.

Використовують:

— Канавокопачі;

— Екскаватори.

Мінсмуги можна створювати, використовуючи вибухові матеріали, у випадку, коли не можливо вчасно доставити машину з грунтооброблюючими знаряддями.

В ґрунті на віддалі 2−5 м. одна від одного, готують заглибини (40−70см.) ручними бурами чи лопатами, в які вкладають вибухівку (амоніт), з детонатором і шнуром.

При вибухові утворюється яма (воронка), а земля викидається на бік. Віддаль між закладеними зарядами повинна бути розрахована таким чином, щоб утворилась суцільна мінсмуга. Цей спосіб використовується рідко через дороговизну, трудомісткість і потребу у спеціалістах.

4. Зустрічний вогонь або відпал.

Пуск зустрічного вогню або відпал використовують коли не можливо застосувати активні способи гасіння.

Відпал — це завчасний пуск вогню по грунтовому покриву на зустріч низовій чи верховій пожежі з метою створення на її шляху смуги, на якій знищені всі горючі матеріали.

Відпал — це зустрічний низовий вогонь (палять підстилку).

Перед фронтом низової пожежі випалюють смугу шириною до 10−20м., при біжучій верховій пожежі - шириною 100−200м.

Відпал проводять від опорної лінії (річки, болота, ставка, пожежного розриву, асфальтованої дороги), або без неї. При сильному вітрі більше 2−3м/с, не використовують.

Є кілька способів пуску вогню:

— Гребінчатий

— Плямистий

— Виступаючий

— Ступінчатий

При відпалі послідовно виконують наступні дії:

— Розвідка місцевості і вибір дороги пуску вогню;

— Підготовка дороги до пуску;

— Пуск вогню;

— Окараулювання дороги;

Зустрічний верховий вогонь — це випалювання насадження, використовують для гасіння верхових лісових пожеж.

2. Поняття про лісопорушення, їх види, відповідальність за збитки спричинені лісовому господарству. Порядок складання документів

лісовий пожежа єгер відповідальність

Лісопорушення — це дія яка спричинила або може спричинити шкоду лісовому господарству.

Види лісопорушень (стаття105 л. кодексу 19 пунктів)

1. Рубка дерев без наявності ордера (лісорубочного білету), або при його наявності, але не на тій ділянці як зазначено в ордері.

2. Знищення або пошкодження лісу внаслідок підпалу, або при порушенні правил пожежної безпеки в лісі.

3. Привласнення зрубаних, буреломних і вітровальних дерев чи самовільна рубка сухостійних дерев.

4. Знищення або пошкодження л/к, сіянців, саджанців в лісових розсадниках, а також самосіву на землях призначених для відновлення лісу.

5. Розкорчування лісових ділянок, їх розорювання, або використання будівель, складських приміщень і інше.

6. Самовільна заготівля сіна та випас худоби в лісах.

7. Пошкодження лісу промисловими, хімічними і радіоактивними відходами.

8. Заготівля лісових ресурсів способами, що негативно впливають на стан і відтворення лісів.

9. Знищення та пошкодження відмежувальних знаків у лісах.

10. Знищення або пошкодження лісоосушувальних канав, дренажних систем і доріг.

Та інші.

Відповідальність за збитки

Матеріальна — відшкодування збитків, нанесених лісовому господарству.

Адміністративна — це грошові штрафи, оголошення попередження, догани.

Кримінальна — позбавлення волі.

Притягнення винної особи одночасно до кримінальної і адміністративної відповідальності не допускається.

Порядок складання документів.

Щоб лісопорушник поніс відповідальність, необхідно правильно оформити і вчасно направити всі необхідні документи про лісопорушення.

Є 4 форми актів, в яких фіксуються лісопорушення:

1. Акт про лісову пожежу;

2. Акт про лісопорушення.

Право складати акти мають робітники державної лісової охорони.

Акт дають лісопорушнику на підпис і пояснення, якщо його особа встановлена і він знаходиться на місті порушення.

Якщо особа не встановлена в лісі, його доставляють в міліцію для складання акта.

Якщо особа установлена, але на місці лісопорушення її не виявили, йому надсилають заказний лист про явку для складання акта з вказівкою місця і часу.

Якщо лісопорушник відмовився підписувати акт, не з’явився для його підпису, про це в акті робиться відмітка.

Лісова охорона має право затримувати в лісі, або на шляху з лісу незаконно добутий матеріал, якщо вивозка матеріалу була відсліджена лісовою охороною до місця споживання, запрошують представника місцевої ради і в його присутності накладають арешт на вивезену продукцію. В акті вказується кількість вилученої продукції.

Ідеальний варіант, коли при складанні акта є три сторони:

— Лісова охорона;

— Лісопорушник;

— Свідки;

Коли до підписання акта лісопорушника не вдалося залучити, свідків не виявилось, акт може бути підписаний тільки працівником лісової охорони.

Акт повинен бути складений не пізніше 2-ох діб з дня виявлення лісопорушення.

Для актів про лісові пожежі, строк вираховується з дня ліквідації пожежі, він не повинен перевищувати 3-ох діб.

Акт повинен бути написаний просто, зрозуміло, містити точні формулювання, без помарок і виправлень.

Помилки при складенні актів.

Інформація про лісопорушника повинна бути повною, точною. Прізвище, ім'я по батькові пишуть повністю, дається повна адреса.

Якщо порушник — організація, дається її повна назва без скорочень, зазначається підпорядкування.

При складанні актів, графи з даними, які потребують додаткових розрахунків не заповнюються (надана шкода від пожежі чи лісопорушення).

Акти про лісопорушення, вчинені організаціями, а також акти про лісові пожежі складаються в трьох екземплярах.

Акти про лісопорушення складають в двох екземплярах.

Акти, складені лісником в 3-ох денний термін передаюся в лісництво.

Лісничий на протязі 3-ох діб з моменту отримання акта зобов’язаний перевірити правильність його складання, визначити дані про шкоду і внести їх в акт.

Якщо всі необхідні розрахунки шкоди в бланк акта вписати важко, то складаються додатки до нього.

В якості додатків можуть бути також копії документів, фотографії і інше.

Після цього лісничий направляє акт з усіма додатками в лісгосп.

3.Обов'язки єгеря, майстра лісу, їх права. Порядок прийомки-передачі обходу, дільниці

Обов’язки майстра лісу.

1.Добре знати свою дільницю, тобто де знаходиться найбільш небезпечні в пожежному відношенні місця, дороги, стежки, річки, озера, мости і перевали, будівлі, пункти зв’язку, а також розміщення населених пунктів, прикріплених до дільниці на випадок пожежі.

2.Систематично проводити масово-роз'яснювальну роботу, направлену на виховання у населення бережного відношення до лісу, а також керувати проведенням протипожежних міроприємств на своєму обході (дільниці).

3.Охороняти ліси від пожеж, у випадку її виявлення негайно прийняти міри по її ліквідації, повідомити в лісництво, лісгосп, керувати гасінням пожежі до прибуття вищестоящих керівників, організувати підвезення робітникам їжі, вести табель людей, які працюють при гасінні пожежі.

4.Керувати проведенням лісогосподарських робіт (при заготівлі насіння, посадці л/к, доглядом за л/к, проведенні доглядових рубань, РГК, вчасно виявляти вогнища шкідників, осередки хвороб, приймати міри по їх ліквідації). Проводити приймання робіт (якість і об'єм). Приймати участь у відводі й таксації лісосік, а також лісових площ під сінокоси, пасовища і підсочку, інші побічні користування.

5.Охороняти ліси від самовільних рубок і лісопорушень, затримує осіб, винних у вчиненні лісопорушень, правил полювання, накладати арешт на незаконно добуту в лісі й на шляху з лісу продукцію. Проводити огляд речей, а також вилучення у правопорушників лісової і мисливської продукції, знарядь порушень, документи на них. Несе відповідальність за збереження наглядової агітації на трасах.

6.Майстер лісу, маючи в підпорядкуванні лісників, організовує їх роботу і контролює виконання ними своїх обов’язків. Перевіряє складені лісниками протоколи про лісопорушення, правильність відпуску лісу. Контролює дотримання робітниками виробничої трудової дисципліни. Проводить виробничий інструктаж робітників, стежить за дотриманням правил і норм охорони праці, витрату матеріалів і інше.

Обов’язки єгеря

Знати основи лісового, природоохоронного законодавства, «Положення про полювання»

1. Добре знати закріплені за ним мисливські угіддя;

— проводити облік біоспоруд, диких тварин;

— контролювати стан наглядної агітації.

2. Проводити масово-роз'яснювальну роботу серед населення, працівників і відвідувачів лісу про необхідність охорони і збереження диких тварин і птахів;

— знати і вміти проводити інструктаж з порядку проведення полювання і техніки безпеки на полюванні;

— супроводжувати колективи мисливців при полюванні по ліцензіях і відстрілочних картках.

3. Охороняти ліс від пожеж, приймати міри по їх ліквідації.

4. Вести щоденні записи в щоденнику єгеря;

— брати участь у природоохоронних рейдах;

— виявляти факти загибелі диких тварин;

— знищувати шкідливих тварин і птахів;

— виявляти факти незаконного полювання, вміти складати протокол про лісо порушення.

5. Виконувати доведені плани біотехнічних заходів.

6. Мати при собі документи підтвердження особи і документи на зброю;

— вміти користуватись табельною зброєю, службовими кіньми;

— вміти надавати першу медичну допомогу потерпілому.

Порядок прийомки — передачі майстерської дільниці.

Під час прийому — передачі дільниці проводиться ревізія (позапланова) у зв’язку із звільненням, наданням відпустки, затяжною хворобою, виходом на пенсію лісника (майстра лісу).

Проводить комісія, призначена директором ДЛГ:

1) голова — лісничий, пом. лісничого, або старший майстер комісії

2) бухгалтер

3) особи, що передають — приймають дільницю Перевіряється:

1. санітарний стан насаджень

2. збереженість квартальних стовпів і межових знаків

3. стан роботи по охороні лісу від пожеж, самовільних рубок, інших лісопорушень (встановлюється, чи є площі пошкоджені пожежами, самовільне розкорчування і розорювання лісових площ, самозахоплення ділянки, звалища відходів, випадки випасання худоби в лісі, самовільні (безбілетні) рубки — при яких проводиться клеймування пнів з буквою «К» — лісничий, пом. лісничого, або «СП» -старший майстер) У випадку недорубів — проводять перелік пнів зрубаних дерев і перелік дерев, що залишились на корені і підлягають рубці.

4. Дотримання умов експлуатації майна дільниці, будівель, транспортних засобів, службових коней, вогнепальної зброї, інших цінностей.

5. Наявність і умови збереження готової продукції, лісового насіння, бланків суворої звітності, інших цінностей, що знаходяться в підзвітності майстра лісу.

Заповнюється акт прийомки — передачі, який підписують всі члени комісії.

При виявленні самовільних порубок, недостачі або порчі майна, необґрунтовані надлишки готової продукції, майстер лісу несе дисциплінарну, матеріальну і кримінальну відповідальність відповідно до закону.

У випадку недостачі на суму більше 500 грн цей факт розглядають як злочин, про що негайно повідомляється в обласне управління, спеціалісти якого проводять службове розслідування причин виникнення з визначенням осіб, по вині яких допущені збитки.

4. Ревізії майстерських дільниць, їх види і порядок проведення

При ревізії майстерських дільниць відбувається детальна перевірка роботи майстрів лісу:

1) по охороні лісу від пожеж і лісопорушень,

2) сигналізації про появу шкідників і хвороб лісу, бурелому і всихання деревостанів,

3) по надзору за дотриманням правил і строків полювання в лісах,

4) перевіряється наявність і стан цінностей, що знаходиться в службовому користуванні майстра лісу і вказаного в паспорті дільниці (будинків, споруд, готової продукції, інших матеріальних цінностей).

Ревізії: планові, позапланові, контрольні, раптові.

1. Планові — проводять у всіх майстерських дільницях 2 рази в рік (весною після танення снігу і восени до його випадання). Ревізії закінчують відповідно до 15 червня і до 1 листопада.

Проводить лісничий, пом. лісничого або старший майстер іншого лісництва, згідно плану і затвердженого графіка.

Перевіряється:

1) сан. стан насаджень (наявність пошкоджених дерев і насаджень — шкідниками і хворобами)

2) збереження квартальних стовпів і межових знаків

3) стан роботи по охороні лісу від пожеж, самовільних рубок і інших лісо порушень, дотримання «Правил відпуску деревини на пні» виявляють (чи є): а) виділи пошкоджені пожежами б) самовільне розкорчування і розорювання лісових площ, самозахоплені ділянки в) самовільні звалища г)—випасання худоби в лісі або загинувші чи пошкоджені від цього насадження Коли виявлені самовільні рубки, дерева таврують (лісничий і помічник лісничого з буквою «К», старший майстер — «СП»). Відбиті до ревізії пні звіряють з даними книги обліку лісопорушень.

4) дотримання умов утримання і експлуатації майстра майстерської дільниці лісових кордонів, господарських будівель, транспортних засобів, службових коней, вогнепальної зброї, інших цінностей

5) наявність і умови збереження готової продукції, лісового насіння, бланків суворої звітності, інших товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться в підзвітності майстра лісу.

По результатах ревізії дільниці складається протокол в 2-х примірниках. Робиться заключення де записують дані про самовільну рубку, визначається маса і вартість самовільно зрубаної деревини, і збитки від інших лісопорушень.

1-ий примірник передають в лісгосп,

2-ий залишається в лісництві, де зберігається на протязі десяти років.

Після закінчення ревізій майстерських дільниць в лісництві, лісничий в триденний термін розглядає її результати і на виробничій нараді лісництва розробляє міри по усуненню виявлених недоліків, а при необхідності готує пропозиції директору ДЛГ для притягнення винних до відповідальності.

Інженер з охорони і захисту лісу в п’ятиденний термін із дня закінчення ревізії майстерських дільниць складає зведений звіт по підприємству, який після розгляду на виробничій нараді і прийняття рішення затверджується наказом по підприємству для надання вищестоячому органу.

2. Контрольні — проводяться в дільницях, де є найбільше порушень, відразу після планових ревізій. Проводить головний лісничий по охороні і захисту лісу, інші інженерні працівники, а також працівники міністерства лісового господарства.

Ревізія проводиться аналогічно, як при плановій ревізії (пункти 1−5).

Ревізуючи беруть на облік і відбивають своїми таврами з буквою «К» всі раніше виявлені і відбиті таврами пні. До протоколу ревізії додають дві польові відомості пнів і самовільно зрубаних дерев.

— одну на пні, не відбиті таврами,

— другу на пні, відбиті при проведенні планової ревізії.

Взяті на облік раніше відбиті таврами пні звіряють з даними книги обліку лісопорушень.

При контрольній ревізії крім вище перерахованих пунктів перевіряється правильність обліку при проведенні планової ревізії.

3. Позапланові — проводять при передачі майстерської дільниці в зв’язку зі звільненням або переводом майстра лісу, у випадку хвороби, а також коли він іде у відпустку або повертається з неї.

Проводить лісничий або помічник лісничого.

4. Раптові — проводяться по спеціальному завданню директора лісгоспу при необхідності перевірки скарг на роботу майстра лісу.

Проводить лісничий, помічник лісничого, або працівники вищестоячих органів лісового господарства.

Порядок проведення аналогічний при проведенні планових ревізій.

Результати раптової ревізії оформляються протоколом встановленої форми, який передається в ДЛГ для прийняття мір.

По закінченню ревізій дільниці - складається акт установленої форми.

Дані про лісопорушення, які виявились ревізіями майстерських дільниць, включає в статистичний облік про лісопорушення, який складається 2 рази в рік — на 1 липня і на 1 січня.