Організація роботи PR-структури в Міністерстві по справах сім"ї, молоді та спорту України

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ PR-СТРУКТУРИ В МІНІСТЕРСТВІ ПО СПРАВАХ СІМ'Ї, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЗМІСТ ВСТУП

Розділ I. ДІЯЛЬНІСТЬ МІНІСТЕРСТВА ПО СПРАВАХ СІМ'Ї, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

1.1 Загальна характеристика діяльності Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту

1.2 Програми підтримки молоді як основа для роботи PR-структури в Міністерстві по справах сім'ї, молоді та спорту України

Розділ II. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ PR-СТРУКТУРИ В МІНІСТЕРСТВІ ПО СПРАВАХ СІМ'Ї, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ

2.1 Використання зв’язків з громадськістю як елементу макромаркетингу державних установ

2.2 Організація зв’язків із громадськістю в демократичному суспільстві на рівні Міністерства по справах сім'ї, молоді та спорту України

2.3 Організація роботи PR-структури в Міністерстві по справах сім'ї, молоді та спорту України з пропаганди здорового способу життя

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП Демократичний розвиток незалежного українського суспільства створив нову ситуацію у взаєминах громадян із владою, коли їхні формування стають менш залежними від держави. Водночас органи державної влади дедалі більшою мірою залежать від громадян та їхніх об'єднань. За цих умов владні структури вже не можуть ефективно виконувати свої функції без взаємодії з суспільством. Колишні примус і диктат сьогодні поступаються місцем публічним формам роботи владних органів, їх більшій прозорості, координації дій з різними групами населення. В умовах демократії від держави, крім суто управлінських зусиль, вимагається цілеспрямоване формування громадської думки, опора на неї, вміння систематично здійснювати постійний, двосторонній зв’язок з громадськістю.

Все це спричинило створення в органах державної влади спеціальних структур зі зв’язків із громадськістю (паблик рілейшнз, PR), які мають забезпечувати не просто інформування, а постійний діалог із громадськістю, стимулюючи при цьому проведення нових за своїми цілями соціологічних досліджень.

В українській соціології проблема формування зв’язків із громадськістю в міністерстві, її теоретичні засади, роль та ефективність застосовуваних тут PR-моделей, ефективність їх використання практично не досліджувалися, незважаючи на те, що зв’язки із громадськістю є однією з ключових сфер діяльності управлінських структур плюралістичного суспільства.

Слід наголосити, що в світовій і вітчизняній суспільній науці вже достатньо розроблено різні аспекти цієї проблеми, що мають наукове й прикладне значення. Зокрема, питання ідеології й філософії суспільних зв’язків як ширшого явища та зв’язків із громадськістю, практичної взаємодії різноманітних структур, інститутів суспільства висвітлюються в працях низки західних учених: Т. Парсонса, Р. Мертона, К. Дьюбойса, Р. Парка, В. Барклі, Г. Тарда, Е. Росса, Р. Лап'єра, П. Селфа, Е. Фрома, Ю. Габермаса, А. Тоффлера.

Цю проблематику активно досліджували російські соціологи Е. Макаревич, М. Шишкіна, Л. Савінов, А. Чуміков. Розробкою теоретичних і методологічних засад власне PR як прикладної соціологічної науки займалися західні, російські та українські вчені. Серед західних учених слід назвати Дж. Грюніга, Е. Бернайза, С. Блека, Р. Харлоу, М. Менчера, Т. Ханта, С. Катліна, А. Сентера, Г. Брума. Серед російських учених можна вирізнити Н. Григор'єва, А. Ужанова, І. Альошину, І. Яковлева, Г. Тульчинського. В Україні цими проблемами займаються В. Королько, Г. Почепцов та інші дослідники.

Окремі елементи системи зв’язків із громадськістю, зокрема проблеми комунікації, формування громадської думки вивчають вітчизняні соціологи В. Оссовський, В. Полторак, О. Вишняк та інші. Дослідженням питань регіональних еліт займалися О. Якубовський, І. Попова, М. Кунявський та ін.

Віддаючи належне науковій і практичній значущості праць, в яких розглядаються різні аспекти досліджуваної проблеми, все ж наголосимо очевидну відсутність у вітчизняній науці комплексного аналізу, що поєднував би висвітлення її теоретичних, методологічних, методичних та емпіричних аспектів. До того ж у них бракує й узагальненого соціологічного досвіду вивчення саме зв’язків із громадськістю в міністерстві.

Дослідження змін у політичному житті України з урахуванням законів про міністерство, спроб адміністративної реформи потребує нового підходу до аналізу зв’язків із громадськістю не тільки в теоретичному, а й у прикладному плані. Слід також відзначити недостатню вивченість даної сфери безпосередньо в соціологічному контексті. Сьогодні практично відсутні публікації, що узагальнюють результати попередніх напрацювань. Недостатньо досліджені й застосовувані моделі зв’язків Міністерства по справах сім'ї, молоді та спорту України із громадськістю.

Отже, наукова проблема полягає в необхідності всебічного вивчення діалектики розвитку нового для українського суспільства соціального інституту PR, конкретизації його понятійного апарату, принципів і правил інституціонального аналізу, розробки системи критеріїв оцінки ефективності використовуваних в Україні моделей комунікації з громадськістю і на цій основі з’ясування чинників, що спричиняють політичну напругу та недовіру до владних органів різного рівня.

Розділ I. ДІЯЛЬНІСТЬ МІНІСТЕРСТВА ПО СПРАВАХ СІМ'Ї, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

1.1 Загальна характеристика діяльності Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту Пріоритети діяльності Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту:

— подальший розвиток національного усиновлення і впровадження сімейних форм виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

— державна підтримка молоді та створення умов для її самореалізації;

— створення дієвого механізму організації дозвілля дітей та молоді, спрямованого на забезпечення їх інтелектуального розвитку та формування високоморальних життєвих принципів, підготовка відповідної концепції;

— створення ефективної системи залучення широких верств населення до занять фізичною культурою та спортом;

— забезпечення участі національних збірних команд України в Олімпійських і Паралімпійських іграх 2008 року в м. Пекіні (Китай), подальше створення державної системи олімпійської підготовки;

— підготовка до проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу.

Рис. 1. Структура Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту Державна молодіжна політика є складовою державної політики в сфері соціально-економічного, культурного й національного розвитку України і являє собою цілісну систему заходів правового, організаційно-управлінського, фінансово-економічного, наукового, інформаційного, кадрового характеру, спрямованих на створення необхідних умов для свідомого вибору молодими громадянами свого життєвого шляху, для відповідальної участі у розбудові України.

Державна молодіжна політика — це системна діяльність держави у відносинах з особистістю, молоддю, молодіжним рухом.

Мета державної молодіжної політики полягає у створенні економічних, правових, організаційних умов та гарантій для розвитку творчої самореалізації кожної молодої людини — громадян України, реалізації інноваційного потенціалу молоді у всіх сферах суспільного життя, вихованні покоління людей, здатних ефективно працювати і навчатися протягом життя, зберігати й примножувати цінності нації та громадянського суспільства, розвивати і зміцнювати суверенну, демократичну, правову державу як невід'ємну складову європейської та світової спільноти.

Державна політика реалізується органами державної влади та місцевого самоврядування, громадськими організаціями.

Стратегічні принципи формування та реалізації молодіжної політики ґрунтуються на основних європейських та загальносвітових принципах:

— Принцип рівності - визнання прав та обов’язків всіх молодих людей щодо рівних можливостей та рівного розподілу послуг та ресурсів;

— Принцип участі - визнання того, що кожна молода людина є активним учасником розбудови суспільства, відіграє в ньому важливу роль та несе відповідальність у процесах прийняття рішень на всіх рівнях, які впливають на їх життя;

— Принцип доступності (рівного доступу) — доступ молоді до відповідних та необхідних програм та послуг незалежно від статі, місця проживання, соціального, культурного, економічного чинників.

Пріоритетними напрямами державної молодіжної політики є:

— сприяння інтеграції молоді до європейського та світового демократичних просторів;

— надання гарантій участі та впливу молоді на політичні процеси;

— створення умов для розвитку молодіжного самоврядування в ЗНЗ, ВНЗ, трудових колективах та громадах;

— забезпечення участі неурядових (громадських) організацій та установ різних форм власності у процесах прийняття рішень, реалізації державно політики, розбудові громадського молодіжного сектору;

— забезпечення рівних умов та можливостей для отримання якісної освіти;

— виховання загальнолюдських цінностей демократичного суспільства;

— протидія розвитку екстремізму, насильства та асоціальних форм поведінки в молодіжному середовищі;

— створення умов та рівних можливостей для отримання якісних медичних послуг та пропагування здорового способу життя;

— забезпечення гарантій для професійної самореалізації молоді;

— створення дієвого інституту соціальних послуг для молоді;

— збереження та збагачення національних традицій, культурної спадщини націй, народностей та культур;

— забезпечення рівних можливостей використання інформаційного простору;

— забезпечення підтримки розвитку молодіжного бізнесу та підприємництва;

— підтримка розвитку фізичної культури та спорту;

— підтримка розвитку інституту сім'ї та дитини;

— створення безпечного довкілля;

— захист прав та інтересів молоді

Реалізація комплексних заходів запровадження нової молодіжної політики забезпечується єдністю нормативно-правових, інституційних, кадрових, науково-аналітичних, інформаційно-методичних, матеріально-технічних і фінансово-економічних дій. Важливим є створення дорадчих, експертних, координаційних органів у галузі молодіжної політики для:

— узагальнення та поширення кращого досвіду в молодіжному секторі в регіонах України;

— залучення позабюджетних коштів та переходу до інвестиційного принципу фінансування;

— наближення заходів реалізації молодіжної політики до місця проживання молодих людей;

— ефективного інформаційного забезпечення молодіжної сфери та здійснення моніторингу якості процесів у молодіжному середовищі.

Здійснення моніторингу реалізації державної молодіжної політики є обов’язковою складовою реалізації молодіжної політики. Моніторинг виконує регулюючу та прогностичну функції та є інструментом держави та громадськості ефективного управління молодіжним сектором. Результати моніторингу будуть використовуватись для прийняття рішень, інформування громадськості та вивчення громадської думки щодо реалізації молодіжної політики.

Принципами моніторингу реалізації молодіжної політики є: систематичність, прозорість, різнорівневість, оприлюднення отриманих результатів.

1.2 Програми підтримки молоді як основа для роботи PR-структури в Міністерстві по справах сім'ї, молоді та спорту України В Україні проживає понад 11 млн. молодих громадян, які становлять 22,6 відсотка населення країни. Молодь як соціально-демографічна група характеризується не лише віковими ознаками, але й специфікою соціального становлення, особливим місцем у структурі суспільства.

Для України одним із найважливіших завдань є громадянське, національно-патріотичне виховання дітей та молоді, їх залучення до соціально-політичних та економічних перетворень, процесу інтеграції України до світової спільноти.

Проте проблеми, пов’язані з бездуховністю, бідністю, безробіттям, насильством, відсутністю змістовного дозвілля, що загострилися в останні роки, справили негативний вплив на молодь. Загрозливого поширення серед молоді набули такі соціально небезпечні хвороби, як туберкульоз, СНІД, наркоманія, хвороби, що передаються статевим шляхом. Порівняно з початком 90-х років скоротилася кількість молоді, що займається фізичною культурою та спортом. Значна частка молодих громадян зайнята в тіньовому секторі економіки. Збільшуються обсяги нелегальної зовнішньої трудової міграції. Рівень злочинності та правопорушень серед молоді зріс у 1,5 раза порівняно з початком 90-х років.

Зменшується інтерес молоді до літератури, мистецтва, культурної спадщини, негативно впливають на неї недоброякісні зразки вітчизняної та іноземної масової культури.

Тому забезпечення соціального становлення і розвитку молоді, реалізації її конституційних прав та свобод потребує посилення координації зусиль держави і громадськості в цьому напрямі.

Мета Програми — створення сприятливих політичних, соціальних, економічних, законодавчих, фінансових та організаційних передумов для життєвого самовизначення і самореалізації молоді, розв’язання її нагальних проблем.

Основними завданнями Програми є:

— сприяння ініціативі та активності молоді в усіх сферах життєдіяльності суспільства, розширення її участі у формуванні та реалізації державної політики щодо розв’язання соціальних проблем молоді;

— поліпшення координації зусиль органів державної влади та громадських організацій у сфері реалізації державної молодіжної політики;

— підвищення ефективності державної молодіжної політики на регіональному рівні;

— зміцнення матеріально-технічного та фінансового забезпечення установ, закладів, громадських організацій, що працюють з дітьми та молоддю;

— підтримка молодіжних і дитячих громадських організацій та їх спілок у реалізації програм, спрямованих на вирішення проблем молоді.

Основними напрямами виконання Програми є:

1) створення умов для доступності якісної освіти, сприяння творчому та інтелектуальному розвитку молоді, що передбачає:

— оновлення змісту освітніх програм, інформатизацію навчального процесу, повне забезпечення потреб навчальних закладів у комп’ютерній техніці, забезпечення середніх та вищих навчальних закладів доступом до мережі Інтернет, модернізацію форм і методів навчання, запровадження стандартів освіти та поглиблення її демократизації;

— розробку та впровадження механізму отримання першого робочого місця випускниками вищих навчальних закладів;

— підтримку професійно-технічних закладів освіти, оновлення їх матеріальної бази, поліпшення забезпечення навчального процесу посібниками, підручниками;

— удосконалення системи кредитування для здобуття освіти;

— створення умов для всебічного розвитку особистості, навчання обдарованих дітей та молоді;

— створення умов для наукової та науково-технічної діяльності учнівської та студентської молоді;

— формування системи підтримки молодих учених;

— організацію та підтримку здійснення програм з міжнародного навчання та міжнародного обміну студентами;

— створення умов для інформування молоді, яка бажає здобути відповідну освіту;

— запровадження системи цільового забезпечення талановитої студентської молоді працевлаштуванням у наукових установах;

— підтримку друкованих видань студентської молоді;

— створення умов для реалізації творчих ініціатив молоді;

— удосконалення виховної роботи у навчальних закладах, використання українських національних традицій навчання та виховання, посилення соціальної роботи з учнівською та студентською молоддю;

— удосконалення нормативно-правової бази щодо впровадження у навчальних закладах системи студентського самоврядування;

— сприяння програмам стажування педагогічних працівників України в країнах розселення української діаспори і педагогічних працівників-українців з цих країн в Україні;

— підтримку програм, спрямованих на співпрацю навчальних закладів з молодіжними та дитячими громадськими організаціями, їх спілками, органами шкільного та студентського самоврядування;

— законодавче врегулювання положення, згідно з яким при встановленні органами державної влади, органами місцевого самоврядування спеціальних стипендій останні є додатковими до основної стипендії та звільняються від оподаткування;

— поліпшення умов проживання учнів та студентів у гуртожитках навчальних закладів;

— удосконалення системи пільг на проїзд у транспорті для учнів і студентів;

— розвиток системи знижок, які надаються підприємствами всіх форм власності для придбання учнями та студентами товарів і послуг;

— участь студентів у громадському контролі за наданням освітніх послуг вищими навчальними закладами;

— створення умов для інформування молоді про міжнародні навчальні програми;

— підтримку програм освіти з питань екології та розвитку свідомості молоді у сфері екології;

2) забезпечення зайнятості та розвиток підприємницької діяльності молоді, що передбачає:

— сприяння гарантованому забезпеченню молоді першим робочим місцем, стимулювання створення роботодавцями додаткових робочих місць для молоді;

— стимулювання програм підтримки молодіжних центрів праці, бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів, створення у вищих навчальних закладах підрозділів з працевлаштування студентів та випускників;

— створення умов для праці студентської молоді без відриву від навчального процесу;

— нормативно-правове, фінансове та організаційне забезпечення вторинної зайнятості молоді, діяльності молодіжних трудових загонів;

— запровадження механізму державної підтримки розвитку молодіжного фермерства та молодіжного підприємництва у сільській місцевості, відповідних програм; розробку та впровадження освітніх проектів для сільської молоді щодо стимулювання підприємницької діяльності;

— створення умов для професійної орієнтації та професійного навчання молоді;

— інформаційне та правове забезпечення молоді, яка здійснює трудову міграцію за межі України;

— підтримку програм молодіжних громадських організацій та їх спілок, спрямованих на вирішення проблем зайнятості молоді та реалізацію її підприємницьких ініціатив;

3) формування здорового способу життя молоді, що передбачає:

— формування у молоді відповідального ставлення до свого здоров’я та здоров’я оточуючих, усвідомлення життєвої необхідності у здоровому способі життя;

— підвищення якості проведення щорічного медичного обстеження молоді;

— поліпшення матеріально-технічної бази спеціалізованих лікувально-профілактичних закладів та установ, що надають медичну допомогу різним категоріям молоді;

— розвиток мережі центрів ресоціалізації наркозалежної молоді «Твоя перемога», а також таких, які створюються молодіжними громадськими організаціями, підтримку діяльності центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та їх спеціалізованих формувань, розширення мережі цих закладів;

— підготовку і впровадження в навчальних закладах програм, курсів, навчальних посібників, дидактичних та відеоматеріалів з питань здорового способу життя;

— забезпечення інформаційними матеріалами профілактичного спрямування педагогічних, медичних, соціальних працівників, учнів, студентів, їх батьків, представників груп ризику, залучення засобів масової інформації до цієї діяльності;

— підтримку програм, спрямованих на створення та забезпечення діяльності спортивно-оздоровчих центрів молоді;

— підтримку програм, спрямованих на створення та забезпечення діяльності центрів статевого здоров’я молоді;

— здійснення пропагандистської діяльності, спрямованої на популяризацію здорового способу життя, запобігання тютюнопалінню та вживанню наркотиків, зниження шкоди від вживання наркотиків, дотримання безпечної сексуальної поведінки;

— створення умов для сезонного оздоровлення дітей та молоді, підтримку дитячих та молодіжних оздоровчих центрів;

— забезпечення програм дитячого та молодіжного туризму, відновлення мережі центрів юнацького туризму, туристичних станцій;

— підтримку заходів, спрямованих на популяризацію любительського спорту, проведення районних, міських, обласних, всеукраїнських змагань з різних видів спорту серед непрофесійних молодіжних команд;

— реалізацію програм, спрямованих на запобігання захворюванню на ВІЛ/СНІД, підтримку та соціальну інтеграцію інфікованої молоді;

— підтримку ініціатив міжнародних організацій у галузі охорони здоров’я дітей та молоді, втілення їх у формі «лікарень доброзичливого ставлення до дитини» та «дружніх до молоді клінік» ;

— сприяння діяльності молодіжних та дитячих громадських організацій, їх спілок щодо формування здорового способу життя, залучення дітей, підлітків та молоді до занять фізичною культурою, спортом і туризмом;

— впровадження нових стандартів міської забудови з метою збільшення кількості спортивних споруд, майданчиків та закладів;

— запровадження механізмів фінансового, в тому числі і податкового, стимулювання будівництва спортивних споруд, майданчиків та закладів, а також діяльності з надання послуг спортивних споруд, майданчиків та закладів населенню;

— поступову (до 2006 року) законодавчу заборону рекламування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також торгових марок цих виробів;

— законодавчу заборону паління та вживання алкогольних виробів (незалежно від відсоткового вмісту алкоголю) на вулицях та в громадських місцях;

— законодавче посилення відповідальності за продаж особам, які не досягли повноліття, тютюнових виробів та алкогольних напоїв;

— законодавче обмеження часу продажу алкогольних напоїв періодом з 11 до 21 години;

— підтримку та популяризацію спортивного молодіжного руху України за кордоном;

4) підготовка молоді до сімейного життя та підтримка молодих сімей, що передбачає:

— виховання у молоді почуття відповідальності за виконання шлюбно-сімейних і батьківських обов’язків, подальше зміцнення сім'ї як соціального інституту;

— створення системи пільг та розширення допомоги молодим сім'ям при народженні дитини;

— забезпечення розвитку мережі центрів планування сім'ї, центрів підтримки дитинства, зокрема центрів «Родинний дім», соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді тощо;

— розвиток альтернативних форм виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, зокрема створення дитячих будинків сімейного типу, підтримку сімей з прийомними дітьми;

— подальший розвиток пільгового довгострокового державного кредитування молоді і молодих сімей, які бажають будувати (реконструювати) житло, у тому числі в сільській місцевості;

— запровадження пільгового довгострокового державного кредитування молодих сімей для придбання товарів тривалого користування;

— сприяння розв’язанню соціальних проблем студентських сімей, зокрема оздоровлення, працевлаштування в межах одного населеного пункту;

— інформаційне забезпечення роботи з молодими сім'ями;

— пропаганду українських традицій подружнього життя, виховання дітей;

— залучення громадських організацій (у тому числі молодіжних, жіночих, релігійних, благодійних) до проведення заходів щодо підготовки молоді до сімейного життя та соціальної підтримки молодих сімей;

— поліпшення матеріального становища молодих сімей, поступове підвищення матеріальної допомоги при народженні дитини з метою наближення розміру цієї допомоги до рівня аналогічної допомоги, яка надається в тих країнах світу, де питанню матеріального забезпечення молоді приділяється пріоритетна увага, поступове підвищення розміру матеріальної допомоги по догляду за дитиною;

5) сприяння вихованню патріотизму, розвитку духовності, моральності дітей та молоді, організації їх змістовного дозвілля, що передбачає:

— сприяння утвердженню у свідомості молодих людей притаманних Українському народові моральних цінностей, засвоєнню кращих зразків вітчизняної та світової культурної спадщини, вихованню любові до Батьківщини;

— підтримку професійної та самодіяльної художньої творчості, діяльності творчих спілок та об'єднань, військово-патріотичних об'єднань, просвітницьких, спортивних закладів та секцій, технічних станцій для школярів, фізкультурно-оздоровчих клубів, центрів та інших позашкільних навчальних закладів, молодіжних та дитячих клубів за місцем проживання;

— покращення виховної роботи у лавах Збройних Сил України, оновлення матеріальної бази, залучення до цього представників молодіжних громадських організацій;

— реформування системи допризовної підготовки і поліпшення військово-патріотичного виховання молоді, залучення до цього представників Збройних Сил України;

— підтримку та розвиток організацій Товариства сприяння обороні України, оновлення їх матеріальної бази;

— удосконалення організації та проведення молодіжних культурно-мистецьких, спортивних та дозвіллєвих, туристично-краєзнавчих заходів, спрямованих на розвиток інтелектуальних, творчих і спортивних здібностей молоді;

— пропаганду культурних цінностей Українського народу, в тому числі мистецтва, кінематографії, книговидання, поширення кращих світових досягнень у цих сферах і поступове збільшення обсягів бюджетних асигнувань та економічного стимулювання відповідної діяльності;

— законодавчу заборону вживання нецензурних виразів у засобах масової інформації, посилення адміністративної відповідальності за нецензурні висловлювання в громадських місцях;

— сприяння проведенню державних, народних та традиційних свят із залученням молоді;

— створення і підтримку центрів дозвілля молоді та інших форм організації змістовного дозвілля молоді;

— удосконалення проведення заходів, присвячених визначним подіям, ювілейним датам вітчизняної історії;

— підтримку трудових та волонтерських загонів молодіжних громадських організацій, діяльність яких спрямована на реставрацію та відновлення пам’яток історії, культури та архітектури, меморіальних комплексів, пам’ятників військової та трудової слави, допомогу соціально незахищеним верствам населення;

— сприяння створенню комп’ютерних ігор з патріотичної тематики;

— підтримку діяльності молодіжних та дитячих громадських організацій, їх спілок, які сприяють розвитку духовності, патріотизму, організації змістовного дозвілля молоді;

— підтримку програм молодіжних громадських організацій, спрямованих на встановлення міжконфесійного взаєморозуміння;

— розвиток та підтримку молодіжного екологічного громадського руху;

— створення та підтримку діяльності молодіжних центрів, засновниками яких є молодіжні громадські організації;

6) формування у молоді поваги до закону та запобігання негативним явищам у молодіжному середовищі, що передбачає:

— розробку та підтримку програм, спрямованих на посилення ролі сім'ї, школи, засобів масової інформації, органів виконавчої влади, громадських організацій у процесі формування правової культури, попередження негативних проявів у поведінці молоді;

— поліпшення умов перебування неповнолітніх у спеціальних установах для неповнолітніх;

— удосконалення нормативно-правової бази України стосовно молоді, зокрема неповнолітніх, які скоїли злочин і несуть відповідальність згідно із законом;

— створення умов для соціальної, психологічно-педагогічної, медичної, правової підтримки і реабілітації підлітків та молоді з девіантною поведінкою, зокрема шляхом їх залучення до діяльності у молодіжних громадських організаціях, участі у фізкультурно-спортивних, туристичних, інформаційних, розважальних програмах і заходах, таборах праці та відпочинку, молодіжних трудових загонах;

— розширення мережі притулків для неповнолітніх служб у справах неповнолітніх, шкіл соціальної реабілітації та професійних училищ соціальної реабілітації органів освіти, центрів медико-соціальної реабілітації неповнолітніх закладів охорони здоров’я, центрів соціально-психологічної реабілітації неповнолітніх служб у справах неповнолітніх, кризових центрів для жертв насильства в сім'ї та членів сім'ї, стосовно яких існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї, центрів медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї, консультаційних центрів безкоштовної правової підтримки молоді із залученням до їх створення та діяльності молодіжних та громадських організацій;

— залучення молоді до охорони правопорядку на вулицях, у місцях масового перебування та відпочинку громадян;

— активізацію роботи з функціонально неспроможними сім'ями з метою виявлення дітей та підлітків, які перебувають у складних морально-психологічних умовах;

— проведення загальнодержавних та регіональних оперативно-профілактичних заходів щодо запобігання негативним проявам у молодіжному середовищі;

— запровадження спеціальних служб, телефонів соціально-психологічної підтримки для військовослужбовців строкової служби;

— запровадження спеціальних освітніх програм, проектів для учнівської та студентської молоді щодо їх громадянських прав та обов’язків;

— підвищення ролі служб і органів у справах неповнолітніх та спеціальних установ для неповнолітніх у попередженні та боротьбі з правопорушеннями у молодіжному середовищі, збільшення чисельності підрозділів кримінальної міліції у справах неповнолітніх, збільшення їх повноважень та рівня фінансування;

— підтримку програм молодіжних громадських організацій та їх спілок, спрямованих на формування у молоді правової культури, пропаганду соціально безпечної поведінки молоді, співпрацю з органами внутрішніх справ, залучення студентської молоді до надання правової допомоги соціально незахищеним громадянам;

— запровадження реклами з соціальних питань на загальнонаціональних та місцевих каналах мовлення, у друкованих засобах масової інформації, спрямованої на запобігання негативним проявам серед молоді;

7) розвиток громадянської активності молоді, забезпечення постійної співпраці органів державної влади та органів місцевого самоврядування з молодіжними та дитячими громадськими організаціями, що передбачає:

— організаційну та фінансову підтримку на конкурсній основі програм, проектів молодіжних і дитячих громадських організацій та їх спілок, що спрямовані на соціальний розвиток молоді;

— сприяння розвитку волонтерського молодіжного громадського руху;

— стимулювання розвитку механізму соціального партнерства між органами державної влади та молодіжними і дитячими громадськими організаціями стосовно розробки і реалізації рішень з питань державної політики щодо дітей та молоді;

— удосконалення практики надання молодіжним і дитячим організаціям у пільгове або безоплатне користування будинків, споруд, іншого майна, необхідних для проведення їх статутної діяльності;

— створення центрів молодіжних і дитячих громадських організацій, забезпечення діяльності ресурсних, сервісних, інформаційних центрів та програм, спрямованих на підтримку молодіжних і дитячих громадських організацій;

— організацію навчання лідерів та активістів молодіжних і дитячих громадських організацій, організаторів молодіжного руху;

— підтримку засобів масової інформації, які діють при молодіжних і дитячих громадських організаціях;

— сприяння інтеграції українських молодіжних громадських організацій, їх спілок до світових молодіжних структур, підтримку зв’язків між молодіжними громадськими організаціями України та української діаспори, підтримку діяльності міжнародних українських молодіжних організацій;

— проведення щорічних всеукраїнських та регіональних конкурсів «Лідер молодіжного руху», «Молодіжна та дитяча громадська організація року» ;

— сприяння формуванню всеукраїнських дитячих і молодіжних організацій та кооперації місцевих молодіжних організацій;

— сприяння удосконаленню програм діяльності волонтерів молодіжних і дитячих громадських організацій та запровадженню експертної оцінки їхньої діяльності;

— сприяння громадській та політичній активності молоді, підвищенню її ролі у громадському та політичному житті країни через задоволення її інформаційних потреб, створення умов для самореалізації, творчого розвитку, життєвого самовизначення;

— забезпечення участі молодіжних громадських організацій та їх спілок у розробці і впровадженні державних програм, що стосуються молодіжної проблематики;

— створення умов для обговорення молодіжним загалом подій і процесів, які відбуваються в суспільно-політичному житті країни;

— розвиток лідерських якостей молоді;

8) залучення молоді до роботи в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування, що передбачає:

— розширення просвіти молоді з питань державного управління, державної служби, необхідність підготовки державних службовців;

— удосконалення системи добору соціально активної, талановитої молоді для навчання в освітній галузі «Державне управління», стажування в органах виконавчої влади з подальшим залученням до роботи на державній службі та до кадрового резерву цих органів;

— сприяння діяльності координаційних рад з питань молодіжної політики, які створюються в системі

— адміністративно-територіального устрою України;

— підтримку спільних програм молодіжних громадських організацій, їх спілок з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, спрямованих на стажування, здобуття фахових навичок, залучення молоді до роботи в органах державної влади, виховання суспільних лідерів;

— сприяння фінансовому та організаційному забезпеченню програм співпраці органів державної влади з всеукраїнськими молодіжними та дитячими громадськими організаціями;

— впровадження позитивного зарубіжного досвіду роботи з молодими державними службовцями;

9) інтеграція молоді до світової та європейської молодіжної спільноти, що передбачає:

— ініціювання розроблення проектів міжнародних договорів у сфері молодіжної політики та організацію їх виконання;

— врегулювання державної політики у сфері зовнішньої трудової міграції з країнами, куди виїжджає на тимчасову роботу молодь України;

— розширення можливостей для підвищення кваліфікації та стажування талановитої молоді за кордоном за рахунок фінансової підтримки спеціальних міжнародних програм;

— сприяння міжнародному молодіжному обміну між містами-побратимами, навчальними закладами, молодіжними громадськими організаціями та їх спілками;

— розширення в Україні обсягів міжнародного молодіжного туризму;

— організацію і проведення міжнародних творчих виставок, музичних, фольклорних, театральних фестивалів, конкурсів і концертів, а також міжнародних наукових, інформаційно-методичних та інших заходів для молоді;

— сприяння запровадженню в Україні міжнародних студентських та молодіжних дисконтних карток, які забезпечують надання знижок під час придбання товарів і послуг;

— розроблення і втілення на державному рівні програми вивчення іноземних мов громадянами України;

— сприяння вступу всеукраїнських молодіжних та дитячих громадських організацій, їх спілок до світових та європейських молодіжних структур;

— підтримку міжнародних програм молодіжних і дитячих громадських організацій та їх спілок;

— сприяння створенню європейських молодіжних центрів;

— сприяння міжнародному молодіжному співробітництву прикордонних областей;

— підтримку програм молодіжних і дитячих громадських організацій щодо співпраці молоді України та української діаспори;

10) формування інформаційного простору для реалізації державної молодіжної політики, що передбачає:

— висвітлення у друкованих та електронних засобах масової інформації, комп’ютерній мережі Інтернет ходу реалізації державної молодіжної політики, створення в мережі Інтернет єдиної інформаційної бази даних про вакансії для молоді, яка шукає роботу, інтернет-порталів для молоді, центру правової допомоги «on-line» ;

— розширення наукових досліджень у країні з питань реалізації державної молодіжної політики, вивчення інтересів, запитів, настроїв та уподобань молоді;

— підтримку україномовних молодіжних друкованих засобів масової інформації, телета радіопрограм, інтернет-центрів;

— підтримку інформаційних та видавничих проектів дитячих та молодіжних громадських організацій;

— підтримку молодіжних інформаційних агенцій, інформаційних служб та центрів;

— підготовку та видання інформаційних продуктів, які сприятимуть інформаційному забезпеченню державної молодіжної політики, у вигляді друкованих видань, електронних носіїв;

— створення умов і проведення інформаційних кампаній, спрямованих на інформування молоді про події та процеси, які відбуваються у молодіжній галузі, в суспільстві та державі, у міжнародних відносинах;

— забезпечення отримання інформації про проблеми та життя молоді в Україні;

— здійснення програм, спрямованих на збір та впорядкування інформації, яка стосується усіх сфер молодіжного життя;

— розробку методичної та інформаційної продукції, спрямованої на дослідження проблем молоді та її розвиток;

— впровадження програм, спрямованих на розширення доступу молоді до мережі Інтернет, інших інформаційних баз і мереж;

— підтримку програм молодіжних організацій, спрямованих на дослідження проблем молоді;

11) забезпечення реалізації прав молоді з особливими потребами, що передбачає:

— створення і запровадження системи фахової підготовки інвалідів у середніх і вищих навчальних закладах;

— створення системи дистанційного навчання та інформування про суспільні події молодих інвалідів шляхом доступу до мережі Інтернет;

— створення умов для професійної самореалізації молодих людей з обмеженими фізичними можливостями;

— сприяння підприємницькій діяльності молоді з особливими потребами, запровадження її навчання навичкам підприємницької діяльності;

— забезпечення оздоровлення дітей та молоді з особливими потребами;

— сприяння організації дозвілля молоді та дітей з особливими потребами;

— підтримку програм, спрямованих на соціальне відновлення та допомогу молоді, яка перебуває у місцях позбавлення волі;

— сприяння ресоціалізації, психологічній реабілітації молоді, яка звільнилася з місць позбавлення волі;

12) удосконалення нормативно-правової бази, державної регуляторної політики у молодіжній сфері, що передбачає:

— розробку пропозицій до проекту Податкового кодексу України щодо:

— пільгового оподаткування доходів молоді, яка розпочинає підприємницьку діяльність;

— звільнення від оподаткування платних послуг, які надають молодіжні та дитячі громадські організації;

— удосконалення механізмів економічного стимулювання суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють підтримку молодіжних та дитячих громадських організацій та створюють перші робочі місця для молоді;

— створення умов для пільгового кредитування підприємницької діяльності молоді;

— удосконалення нормативно-правової бази державного молодіжного житлового кредитування, механізмів громадського контролю за діяльністю Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву;

— нормативно-правове забезпечення міжнародної трудової міграції молоді;

— розробку законопроектів щодо підтримки засобів масової інформації, які засновані молодіжними та дитячими громадськими організаціями.

маркетинг підтримка держава молодь

Розділ II. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ PR-СТРУКТУРИ В МІНІСТЕРСТВІ ПО СПРАВАХ СІМ'Ї, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ

2.1 Використання зв’язків з громадськістю як елементу макромаркетингу державних установ В сучасних умовах розвитку економіки України має місце тенденція подальшого розширення використання відомих ідей маркетингу при рішенні найрізноманітніших проблем життя суспільства та держави, а не тільки на рівні окремих організацій. В зв’язку з цим з’являються нові види маркетингу. Все більше активно використовується макромаркетинг як вид маркетингу, що реалізується на рівні держави в цілому та її регіонів; заснований на аналізі та усвідомленні потреба на рівні суспільства, визначенні впливу цих потреб на рішення, що приймаються в державі.

Використання маркетингового підходу в управлінні державою обумовлює доцільність впровадження маркетингової стратегії в систему стратегій державних установ. У маркетинговій стратегії держави знаходить вираз певне поєднання складових маркетингового комплексу. Формування відносин державних установ і організацій з споживачами послуг в форматі «підрядник — клієнт» актуалізує роль маркетингових стратегій в забезпеченні ефективної діяльності державних установ і організацій.

Маркетингова стратегія формується на основі забезпечення єдності наступних елементів: визначення і аналіз цільових сегментів ринку; розробка відмінних переваг і концепцій позиціонування послуг; розробка і реалізація маркетинг-мікс (товар, ціна, комунікації та розподіл).

Відповідно до маркетингової стратегії доцільно створити в структурі державної організації підрозділ маркетингу, що складається з наступних секторів: моніторингу, що виконує дослідження ринку, аналіз маркетингових можливостей, розробку стратегій маркетингу; структурної і податкової політики, що визначає оптимальну структуру ВВП, розміри податків та зборів; просування, що відповідає за поширення позитивної інформації про організацію, формує привабливий імідж.

Значна роль у реалізації маркетингової стратегії відводиться сектору просування, що складається з реклами, засобів прискорення реакції економічних агентів, особистих контактів та зв’язків з громадськістю. Останні можна розглядати як окремий елемент макромаркетингу, адже ефективність досягнення цілей в секторі державного управління в значній мірі залежить від здатності управляти відносинами з людьми, які складають середовище функціонування державних організацій.

В межах державного управління зв’язки з громадськістю — це частина управлінської діяльності, направлена на досягнення гармонії, взаєморозуміння, дієвого налагодження зворотного зв’язку між державними організаціями і громадськістю з метою досягнення ними найкращих результатів [3, с. 200].

Основними завданнями зв’язків з громадськістю в державних установах і організаціях є формування позитивної громадської думки, а також підвищення стійкості державних установ до впливу оточуючого середовища.

Зв’язки з громадськістю в системі менеджменту державних установ відіграють наступні функції: аналітико-прогностичну (вироблення інформаційної політики, стратегії і тактики); організаційно-технологічну (здійснення заходів по впровадженню інструментів зв’язків з громадськістю); інформаційно-комунікативну (здійснення інформаційно-роз'яснювальної і пропагандистсько рекламної роботи); консультативно-методичну (проведення консультацій з організації і налагодження відносин з громадськістю) [3, c. 205].

Основним інструментом, який використовують державні установи для реалізації функції зв’язків з громадськістю, є ЗМІ. Співпраця зі ЗМІ передбачає вибір певної форми передачі їм інформації про діяльність державної організації. Існує система інструментів співпраці ЗМІ, що включає п’ять груп: інструменти опосередкованого масового інформування, до яких відносяться прес-релізи, факт-листи; інтерв'ю, заяви, кейс-історії; оглядові статті; спеціальні заходи, що включають прес-конференції, брифінги, презентації, дні «відкритих дверей», круглі столи; підтримуючі інструменті передбачають виставки, інтерактивні інструменти; внутрішньо-спрямовані інструменти включають листки новин, дошки оголошень, чутки; виступи і щорічні звіти [1, c. 78].

Використання зв’язків з громадськістю в сфері державного управління можна розглянути на прикладі управління державним боргом. Метою зв’язків з громадськістю в цій сфері є створення позитивного іміджу органів державної влади в очах населення, зниження хвилювань громадськості з приводу зростання боргу країни, проведення пояснювально-консультативної роботи.

Розробку і реалізацію кампанії з інформування громадськості про методи, інструменти та результати у сфері управління боргом необхідно здійснювати в наступній послідовності: аналіз проблеми і оцінка ситуації; постановка цілі і визначення образу держави; аналіз цільової аудиторії; планування повідомлень; визначення інструментів впливу; планування бюджету; визначення критеріїв оцінки ефективності.

Оцінка ефективності спеціальних заходів, наприклад, брифінгів, прес-конференцій визначається ступенем ефективності заходу та його результативністю, а також позитивністю оприлюдненого матеріалу, що сприяє залученню стратегічно-важливих ЗМІ. Ефект інструментів опосередкованого масового інформування, таких як прес-релізи, прес-пакети визначається ступенем результативності і ступенем відповідності матеріалу концепції ЗМІ, пріоритетністю розміщення матеріалу, особливо зміною в громадській думці, що вони викликали.

2.2 Організація зв’язків із громадськістю в демократичному суспільстві на рівні Міністерства по справах сім'ї, молоді та спорту України Як соціальний феномен PR являє собою управлінську діяльність, спрямовану на формування публічних дискурсів соціального суб'єкта, що забезпечує оптимізацію його взаємодій із вагомими сегментами соціального середовища. Звідси, мета PR полягає у формуванні ефективної системи комунікацій соціального суб'єкта з його громадськістю, за якої досягається їх оптимальна взаємодія. Предметом PR є управління пабліцитним капіталом, під яким розуміють такі нематеріальні субстанції, як позитивна громадська думка, привабливий імідж, позитивне пабліситі тощо. При цьому до суб'єктної структури PR включають базисні суб'єкти (для яких здійснюється PR), і технологічні суб'єкти, що безпосередньо здійснюють PR. У процесі діяльності цих суб'єктів виникає субстанція PR — публічна комунікація. Характер і зміст PR визначаються цілями й завданнями діяльності базисного суб'єкта в сфері управління комплексом своїх комунікацій з іншими суб'єктами. Результати PR корелюють з його метою й предметом і становлять сукупність таких феноменів: оптимальне комунікативне середовище базисного суб'єкта; ефективні для нього публічний дискурс, пабліситі, позитивна громадська думка, репутація.

Як соціальний інститут, PR — це особлива форма соціальної організації, спосіб закріплення різновидів діяльності, пов’язаних із виконанням суспільно необхідного завдання — оптимізації взаємодії соціальних суб'єктів із їхньою зовнішньою та внутрішньою громадськістю. Головна мета цього інституту — обслуговування суспільної потреби по забезпеченню ефективного публічного дискурсу для соціальних суб'єктів, якщо вони бажають збільшити свій пабліцитний капітал легітимними засобами. PR як різновид соціальної діяльності зумовлює появу сукупності соціальних практик, пов’язаних із виробництвом, функціонуванням ефективних систем публічних комунікацій, які й утворюють сферу цього різновиду діяльності. В ядрі даної сфери за певних умов PR формується як соціальний інститут. Суб'єктна структура інституту PR містить такі групи елементів: базисні й технологічні суб'єкти; суб'єкти регламентації, самоврядування, саморегулювання, освіти і підготовки кадрів для PR-діяльності; суб'єкти, що досліджують PR. Невід'ємним атрибутом інституту PR є розвинена нормативна система, що формує межі, порядок функціонування та визначає характер дії суб'єктів PR-діяльності. В Україні підгрунтям цієї системи виступають норми Конституції, законодавчі акти, що регламентують діяльність ЗМІ, поширення реклами, проведення виборчих кампаній тощо.

Інститут PR виконує дві базисні групи функцій: гносеологічні (конструювання публічного дискурсу, пізнавальна); соціологічні (адаптація, культурна трансформація, соціорегуляція). Крім названих, можна виокремити ряд інших функцій цього інституту, які залежать від характеру PR-впливу, предметної структури, соціосистемної ролі PR та інших факторів.

Розвиток інституту PR зумовлюється розвитком ринкової економіки та релевантних їй політичних інститутів, особливо зростанням соціальної відповідальності бізнесу, коли успіх на ринку стає залежним від репутації суб'єкта. Висока значущість репутації в умовах конкурентного середовища прискорила розвиток інституту PR, особливо коли на ринку почали складатися обов’язкові для всіх «правила гри», коли розвиток ЗМІ вможливив доведення до відома громадськості кожен випадок їх порушення. У політичному плані цей процес супроводжувався розвитком плюралізму, формуванням інститутів громадянського суспільства.

Зміцнення інституту PR було пов’язане з послідовним переходом від простих моделей організації зв’язків із громадськістю (прес-посередницької, інформаційної), де комунікаційні процеси спрямовані переважно від влади до громадськості, до технологічних моделей, які перетворюють PR на складову стратегічного соціального управління, що забезпечує взаєморозуміння і співпрацю між владою та громадськістю. Внаслідок цього процесу формуються фундаментальні принципи, що визначають сутність сучасного інституту PR. До них належать принципи демократії, альтернативності, громадянської злагоди й технологічності.

Специфіка PR в Міністерстві по справах сім'ї, молоді та спорту України обумовлюється конкретно-історичними умовами організації цього рівня соціального управління. Діюча Конституція України, чинне законодавство забезпечують певні умови для розвитку міністерства, але й існує низка нерозв’язаних проблем, які на практиці роблять його часто декларативним і суперечливим. Серед них вирізняється неузгодженість між обсягом відповідальності міністерства і реальними правами й можливостями, відсутність механізмів забезпечення самостійності територіальних громад, брак ресурсів для розв’язання місцевих проблем тощо.

Розглядаючи організацію PR на рівні Міністерства по справах сім'ї, молоді та спорту України зазначимо, що комунікація тут має будуватися за принципом двостороннього зв’язку, давати громадянинові можливість розуміти політику міністерства, обговорити її, зайняти позицію, яка відповідає і його власним інтересам, і можливостям влади. Тим часом сучасна практика міністерських PR часто будується як пропаганда успіхів міністра з урахуванням його особистих преференцій. Звідси унеможливлюється реалізація фундаментальних принципів інституту PR у повному обсязі. Подолання такої ситуації вбачається в розмежуванні функцій PR-служб та інших структур міністерства; в реалізації принципу взаємної доповнюваності цих структур; у випереджувальному стратегічному і тактичному плануванні та контролі PR-діяльності.

Розглядаючи моделі PR-комунікацій на рівні Міністерства по справах сім'ї, молоді та спорту України, звертнемо увагу на те, що до середини 1990;х років вони мали форму одностороннього інформування громадськості про вже прийняті рішення, тобто виконували роль прикрашання (орнаменту) міністерства. З середини 1990;х років починає затверджуватися ставлення до комунікації як до інструмента управління, покликаного формувати у громади позитивне ставлення до міністерства. Але попри неабиякий прогрес, цей підхід теж має суттєві хиби: комунікаційні потоки як і раніше спрямовані переважно від органів влади до громадськості; політика у царині публічних комунікацій і далі розглядається як другорядна по відношенню до організаційної політики.

Суттєві зміни в цій сфері може дати підхід до PR як інструмента стратегічного управління, що передбачає постійний двосторонній симетричний потік комунікації. Своєю чергою, це потребує, щоб управління комунікацією не випливало з організаційної політики, а узгоджувалося з нею і в разі рівноправного діалогу влада змінювала курс, якщо громадськість визнає його нелегітимним. За таких умов має змінитися й статус PR-фахівців в структурі Міністерства по справах сім'ї, молоді та спорту України, що давав би їм можливість зберігати критичну дистанцію від керівництва та забезпечувати можливості впливати на управлінський процес, що має публічний резонанс.