Дослідження ринку біопалива в Україні

Курсова робота з дисципліни:

«Маркетингові дослідження»

План:

Вступ

1. Характеристика цільового ринку

2. Формулювання проблеми, мети, завдання і робочої гіпотези дослідження

3. Кабінетні дослідження

4. Анкетування

4.1 Опис генеральної сукупності, формування вибірки

4.2 Механіка проекту

4.3 Результати анкетування

5. Глибинне інтерв'ю

6. Аналіз результатів дослідження Висновки Список використаної літератури Додатки

Вступ

Маркетингові дослідження є основним засобом збору й аналізу інформації, яка потрібна для прийняття економічно обґрунтованих рішень у мінливих умовах ринкового середовища. Саме маркетингові дослідження дають можливість оцінити кон’юнктуру ринку та конкурентні позиції підприємства і визначити основні напрямки його розвитку, які є адекватними зовнішнім умовам і потенціалу підприємства. Практика доводить, що ринкового успіху досягають насамперед ті підприємства, які реально володіють інформацією про ситуацію на ринку і тенденції її розвитку, вміють обертати на свою користь наявні можливості і протидіяти ринковим загрозам.

Енергетична стратегія України орієнтована в основному на ядерну енергетику, і потрібно вносити зміни щодо переходу України на відновлювальні джерела енергії. Для розвитку біоенергетики потрібно буде вирішити наступні питання: по-перше, прийняти політичне рішення про перехід і підтримку біопалива, по-друге, врегулювати нормативно-правову та нормативно-технічну базу, по-третє, створити економічні умови для підтримки біопалива.

Предметом даної роботи є маркетингові дослідження.

Метою роботи є збір інформації, яка допоможе прийняти правильне управлінське рішення і знайти шляхи вирішення поставленої проблеми, зазначеної у пункті 2.

1. Характеристика цільового ринку та опис досліджуваного питання

Цільову аудиторію складають наявні та потенційні споживачі, посередники, тобто особи, що приймають рішення про купівлю товару або мають вплив на процес купівлі. Одним з методів вибору цільової аудиторії є факторна сегментація споживачів. Для того, щоб не помилитися у виборі інструментів маркетингових комунікацій, що дозволять позиціонувати ідею біопалива найкращим чином, необхідно досконально дослідити цільову аудиторію, визначити її всебічні характеристики.

Безумовно цільовою аудиторією є власники транспортних засобів оснащених дизельним двигуном. А саме:

— у сільському господарстві всі трактори та самохідні комбайни працюють на звичайному дизельному паливі (вони становитимуть суттєву частку споживачів біопалива),

— серед вантажних автомобілів майже 85% працюють на дизелі,

— серед автобусів і мікроавтобусів — 95%,

— серед легкових автомобілів їх частка значно менша — 5%.

Саме вище зазначені категорії власників транспортних засобів і становитимуть цільову аудиторію. Але мову про це можна буде вести при спрозиціонованому продукті. На даному етапі існує потреба створення у населення стійкого враження про біодизель (у Законі України «Про альтернативні види рідкого та газоподібного палива» (14,01,2000) одним з основних принципів державної політики у сфері альтернативних видів палива визначено «пропаганда серед населення економічних, екологічних, соціальних та інших переваг виробництва (видобутку) і споживання альтернативних видів палива»).

Біодизель — один із видів альтернативних видів палива, що може знизити нафтову залежність і зменшити глобальне забруднення атмосфери. Використання концентрованих сумішей біодизельного палива у існуючих транспортних дизельних двигунах може забезпечити їх значні переваги в порівнянні з роботою на дизельному паливі у відношенні екологічних показників, отруйних виділень, при цьому біодизельне пальне є відновлювальним.

Біодизель — це метиловий ефір, що має якості горючого матеріалу і виготовляється в результаті хімічної реакції із рослинних жирів. Окрім відносно високого цетанового числа біопаливо має ряд корисних якостей: рослинне походження, «біологічна нешкідливість», менше викидів СО₂, відносно чисте паливо, невеликий вміст сірки, добрі змащувальні властивості, збільшення строку служби двигуна і висока температура запалювання. Доступність у його отриманні (майже із всього що росте або колись росло) — ще одне з багатьох переваг біодизеля. Адже ті ж нафта і газ були колись такими ж рослинними залишками, але високі температури і тиск за мільйони років зробили їх тим, за що сьогодні ведуться війни.

2. Формулювання проблеми, мета, завдання і робочої гіпотези дослідження

Як відомо, приблизно 80% механічної енергії, яку використовує людство у своїй діяльності, виробляється двигунами внутрішнього згоряння, для котрих основними є рідкі палива нафтового походження. Україна належить до енергодефіцитних країн, оскільки забезпечена власними паливно-енергетичними ресурсами лише на 53% (імпортує 75% необхідного обсягу природного газу та 85% — сирої нафти і нафтопродуктів)[1]. Залежність від імпорту нафти більшість розвинених країн розглядають як проблему національної й енергетичної безпеки [2], тому сьогодні для України настав час розвивати власні потужності для виробництва біопалива з поновлюваних сировинних ресурсів [3, 4, 5].

Окрім того, широке використання нафтопродуктів як джерел енергії становить значну небезпеку для навколишнього природного середовища.

Кожен автомобіль при згорянні 1 кг бензину використовує 15 кг повітря, зокрема 5,5 кг кисню. При згорянні 1 т пального в атмосферу потрапляє 200 кг окису вуглецю. Автотранспорт «дарує» понад 200 різних сполук: оксиди вуглецю, свинцю, азоту, сірчистий ангідрид, формальдегіди, зокрема домішки ароматичних вуглеводнів, бензапірен, канцерогени, у тому числі ПАР (поверхнево активні речовини), серед яких чимало мутагенів. Окиси сірки та азоту, які потрапляють у повітря спричиняють кислотні дощі, які є причиною загибелі життя у водоймах, лісах, врожаю, рослинності. Окрім того кислотні дощі руйнують споруди і пам’ятники архітектури, трубопроводи, знижують плодючість ґрунтів і можуть призвести до просочування токсичних металів у водоносні шари ґрунту.

Забруднення навколишнього середовища завдає й економічних втрат. Наприклад, економічні втрати від кислотних дощів у США, за оцінками одного дослідження, становлять щорічно на східному узбережжі 13 мільйонів доларів і до кінця століття збитки досягнуть 1.750 мільярдів доларів від втрати лісів; 8.300 мільярдів доларів від втрати врожаїв (тільки в басейні ріки Огайо) і тільки в штаті Мінессота 40 мільйонів доларів на медичні витрати. Єдиний спосіб змінити ситуацію до кращого, на думку багатьох фахівців, — це зменшити кількість шкідливих викидів в атмосферу. Слід враховувати досвід провідних країн світу і залучатися до процесів екологізації країни.

У зв’язку з наведеними причинами, в Україні великої актуальності набувають наукові дослідження та практичні дії, направленні на пошук, розробку і застосування альтернативних палив з відновлювальних джерел. Одним з таких видів палива є біодизель.

Біодизельне паливо (БДП) (біодизель, МЕРО, РМЕ, RME, FAME, EMAG, біонафта та ін.) — це екологічно чистий вид палива, який одержують із жирів рослинного і тваринного походження та використовують для заміни нафтового дизельного палива (ДП).

Біодизель, як показали досвіди, при потраплянні у воду не заподіює шкоди рослинам і тваринам. Крім того, він піддається практично повному біологічному розпаду: у ґрунті або у воді мікроорганізми за 28 днів переробляють 99% біодизеля, що дозволяє говорити про мінімізацію забруднення рік й озер.

При згорянні біодизеля виділяється рівно така ж кількість вуглекислого газу, що було спожито з атмосфери рослиною, що є вихідною сировиною для виробництва масла, за весь період його життя. Біодизель у порівнянні зі звичайним дизельним паливом майже не містить сірки. Це добре з точки зору екології.

Точка запалення для біодизеля перевищує 100 °C, що дозволяє назвати біопаливо відносно безпечною речовиною.

Розглянемо вплив деяких фізико-хімічних показників біодизельного палива, зумовлених стандартом EN 14 214:2003, на параметри дизеля і його еколого-експлуатаційні характеристики. Підвищення, порівняно з дизельним паливом густини на 10% і кінематичної в’язкості в 1,5 рази сприяє певному (на 14%) зростанню далекобійності паливного факела і діаметра краплі розпиленого палива, що може спричинити збільшене потрапляння біодизельного палива на стінки камери згоряння і гільзи циліндра.

Менші значення коефіцієнта стисливості повітряно-біодизельної суміші приведуть до збільшення справжнього кута випередження впорскування палива і максимального тиску у форсунці. Високе цетанове число біодизельного палива (51 і більше) скорочує період затримки запалення і зменшує «жорсткість» роботи дизеля.

Наявність окислювача безпосередньо в молекулі палива інтенсифікує процес згоряння і забезпечує більш високу температуру в циліндрі дизеля, що, з одного боку, сприяє підвищенню індикаторного й ефективного ККД двигуна.

При використанні біодизеля на 90% знижується ризик ракових захворювань. За рахунок того, що біодизель містить 11% кисню, кількість вуглекислого газу зменшується на 80%, вигарного газу — на 35%, окислів сірки — на 100%, аерозолів (димових часток розміром менше 10 мікронів) — на 32%. Ясно, що ці вражаючі показники мають першорядне значення для поліпшення екологічної ситуації. Цікаво також і те, що біодизель має приємний запах попкорну або смаженої картоплі.

Біодизель може бути використаний у чистому вигляді (марка В 100) або в суміші зі звичайним дизельним паливом. Так, найпоширеніший склад В 20 відповідає 20% біодизеля й 80% звичайного палива. Біодизель успішно застосовується в Європі вже близько 20 років і всебічно випробуваний у США, де з його використанням загальний пробіг транспорту склав 50 млн. кілометрів.

У Євросоюзі лідером по виробництву біодизеля є Німеччина, де зосереджена 40% його європейського виробництва й розташовано 1 900 заправних станцій, де можна залити в бак чистий біодизель або з добавкою 30% дизельного палива. Попит на нього збільшується щорічно на 50%. Вільне від акцизного збору пальне коштує на 15−20 євроцентів менше, ніж звичайне. В 2006 р. німецький уряд виділив 43 млн. євро на будівництво величезної фабрики біопалива.

Франція у 2007р збільшила виробництво біодизеля й біоетанолу. Тут побудована перша в Європі фабрика по виробництву етанолу з кукурудзи. Сприятливі для біопалива нормативи в Австрії, Швеції, Італії, Чехії, де біокомпоненти також повністю або частково позбавлені акцизу.

Виробництво біодизеля в ЄС в 2006 р. склало 2% споживаного палива. Поставлено мету до 2010 р. досягти рівня 5,75%, а до 2020;му — 20%. У Швеції ще більш масштабні плани: до 2020 р. вона зобов’язується провадити 100% біодизеля на потреби держави. Китай призупинив експорт насіння кукурудзи, тому що весь її врожай іде на виробництво біодизеля. В 2005 р. країни ЄС виготовили 3,4 млрд. л біодизеля, а в 2006 р. його виробництво зросло вдвічі.

Ціна біодизеля в ЄС становить від 0,71 до 0,74 євро за літр. У Німеччині система ціноутворення на це паливо, використовуване в сільському господарстві, найвигідніша у світі: на нього накладається федеральний акцизний збір у розмірі 4 євроцента на літр. Біодизель, вироблений у приватному господарстві бауера (хазяїна), оцінюється за ціною дизпалива «франко-ферма» без обліку провінційних податків і ПДВ.

Складові сировинної бази для виробництва біодизельного палива в Україні - це олії, одержувані з насіння олієвмісних рослин, «мультисировина» м’ясокомбінатів (жири тварин), фритюрний жир тощо. Враховуючи досвід європейських держав, виробництво вітчизняного біодизельного палива можна організувати на дрібнотоннажних установках 300—3000 т/рік (для фермерів), регіональних (обласних) заводах 10 000—30 000 т/рік, промислових заводах державного значення — 50 000—100 000 т/рік.

Перша в Україні спеціалізована автозаправна станція відкрилася в Чернівцях у травні 2008 року. На цій АЗС реалізується два види моторного палива — БІО-100 і біодизель. Ціни на біопальне нижчі ніж на традиційне пальне.

В місті Суми ще немає жодної АЗС яка б надавала можливість заправити автомобіль біодизелем, і порівняти традиційне дизельне пальне і біодизель. Тому, невідоме ставлення сумських автовласників до біопального і чи готові вони переходити на новий вид пального.

Отже, метою даного маркетингового дослідження є виявлення готовності сумських користувачів дизельного пального перейти на біодизель.

Завданнями даного дослідження є:

1. Виявити обізнаність водіїв про біодизель.

2. Визначити їх ставлення щодо біодизеля.

3. Готовність перейти на даний вид пального.

4. Визначення ціни, за якої користувачі традиційного дизельного пального готові перейти на біодизель.

5. Визначення кількості користувачів, які готові доплачувати «за екологічність».

Робоча гіпотеза дослідження:

Сумські автовласники-користувачі дизельного пального є досить обізнаними щодо біодизельного пального, позитивно до нього ставляться і готові перейти на даний вид пального за ціни не вищої від традиційного дизельного пального. Очікується, що кількість користувачів, які готові платити за екологічний товар більшу ціну не перевищіть 5% від усіх опитаних.

3. Кабінетні дослідження

Основне правило проведення маркетингового дослідження звучить так: спочатку слід зібрати і проаналізувати вторинну інформацію, а лише потім збирати первинну. Вторинні дані мають дві важливі переваги: заощадження часу (потрібна інформація вже зібрана і систематизована) і заощадження коштів (інформація безплатна або коштує вартість носія: примірника довідника чи газети, що значно менше, ніж вартість оригінального дослідження). Водночас переваги вторинної інформації можуть звести нанівець кількома значними недоліками: вторинні дані застаріли вже на момент, коли були опубліковані, вони стосуються іншого часу, інших організацій і часто інших проблем, деякі дані та результати можуть не відповідати меті дослідження; інформація, зібрана з іншою метою, може бути недостатньою для потреб конкретного дослідження.

Проаналізуємо основні нормативно-правові акти стосовно цього питання:

v Програма розвитку виробництва дизельного біопалива (22,12,2006) згідно з якою Україна планує до 2010 року збудувати не менш ніж 20 зовлдів з виробництва біодизеля продуктивністю від 5 до 100 тис. тон за рік і загальною потужністю не менше 623 тис. тон. З цього можна судити про серйозність намірів з боку держави щодо біодизеля.

v Розпорядження Президента України «Про заходи стосовно забезпечення енергетичної безпеки України» (20,10,2005), де наголошується необхідність стимулювання пропозиції щодо забезпечення вітчизняних споживачів енергетичними ресурсами українського походження, зокрема за рахунок збільшення рівня використання нетрадиційних і відновлювальних джерел енергії.

v Наказ Президента України «Про заходи стосовно розвитку виробництва палива з біологічної сировини» (26,09,2003) саме тут, окрім визначних заходів щодо розроблення на основі використання біологічної сировини нових компонентів, зазначено про необхідність використання біопалива у побуті та на виробництві.

v Закон України «Про альтернативні джерела енергії» (20,02,2003), де визначено, що альтернативні джерела енергії — це поновлювальні джерела, до яких вносять енергію сонячного випромінювання, вітру, морів, річок, біомаси, теплоти Землі, та вторинні енергетичні ресурси, які існують постійно або виникають періодично у довкіллі. Також тут зазначено по необхідність розробки фінансового механізму стимулювання розвитку альтернативної енергетики. На нашу думку це є основний законопроект, що стосується досліджуваного питання. Тут визначені:

§ Ознаки альтернативних видів палива Паливо визначається альтернативним, якщо воно:

— повністю виготовлене (видобуте) з нетрадиційних джерел і видів енергетичної сировини або є сумішшю альтернативного і традиційного видів палива у пропорціях, встановлених відповідно до державних стандартів;

— виготовлене (видобуте) з нафтових, газових, нафтогазоконденсатних родовищ непромислового значення, вичерпаних родовищ, з важких сортів нафти тощо і за своїми ознаками відрізняється від вимог до традиційного виду палива. Якщо таке паливо за своїми ознаками відповідає вимогам до традиційного виду палива, дія цього Закону поширюється тільки на його виробництво (видобуток) і не поширюється на споживачів палива;

— нормативи екологічної безпеки і наслідки застосування альтернативних видів палива для довкілля і здоров’я людини відповідають вимогам, встановленим законодавством України для традиційних видів палива.

§ Альтернативні види рідкого палива До альтернативних видів рідкого палива належать:

— горючі рідини, одержані під час переробки твердих видів палива (вугілля, торфу, сланців);

— спирти та їх суміші, олії, інше рідке біологічне паливо, одержане з біологічної сировини (у тому числі з поновлюваних відходів сільського та лісового господарства, інших біологічних відходів);

— горючі рідини, одержані з промислових відходів, у тому числі газових викидів, стічних вод, виливів та інших відходів промислового виробництва;

— паливо, одержане з нафти і газового конденсату нафтових, газових та газоконденсатних родовищ непромислового значення та вичерпаних родовищ, з важких сортів нафти та природних бітумів, якщо це паливо не належить до традиційного виду.

§ Власник має право переобладнувати технічні засоби для роботи на альтернативному виді палива у разі, якщо при цьому не погіршуються їх відповідні характеристики в порівнянні з роботою на традиційних видах палива. Факт переобладнання технічного засобу повинен підтверджуватися документом підприємства (підприємця), який виконував це переобладнання, та відповідним органом державного нагляду.

§ Організаційно-економічні заходи щодо стимулювання виробництва (видобутку) та споживання альтернативних видів палива включають:

— визначення джерел і напрямів фінансування заходів у сфері альтернативних видів палива;

— створення системи державних стандартів у сфері альтернативних видів палива, які містять нормативно-технічні показники споживчої якості, питомих витрат палива в різних галузях народного господарства, нормативи екологічної безпеки та показники щодо безпеки праці і здоров’я людини;

— застосування у сфері альтернативних видів палива економічних важелів і стимулів, передбачених законодавством України для підприємств, установ, організацій і громадян, діяльність яких пов’язана з розробками і впровадженням маловідхідних ресурсозберігаючих та екологічно безпечних технологій у процесі використання нетрадиційних та поновлюваних джерел і видів енергії, у тому числі викидів та скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище в процесі виробництва альтернативних видів палива;

— надання юридичним і фізичним особам субсидій, дотацій, податкових, кредитних та інших пільг, встановлених відповідними законами України для стимулювання розробок і впровадження нових технологій, обладнання, матеріалів у процесі виробництва (видобутку) альтернативних видів палива;

— стимулювання підприємств — виготовлювачів машин, механізмів, приладів, енергетичних установок, інших технічних засобів та пристроїв до них, що працюють на альтернативних видах палива, а також підприємств, установ, організацій і громадян, які переобладнують технічні засоби, що працюють на традиційних видах палива, для споживання альтернативних видів палива;

— стимулювання інвестиційної діяльності і запровадження новітніх технологій у сфері альтернативних видів палива шляхом створення пільгового режиму інвестиційної та іншої господарської діяльності іноземним інвесторам;

— надання відповідно до закону спеціальних державних гарантій захисту іноземних інвестицій, спрямованих на розвиток сфери альтернативних видів палива;

— створення спеціального інформаційного фонду з метою накопичення, систематизації та поширення інформації про наявність в Україні нетрадиційних джерел та видів енергетичної сировини.

§ Фінансування заходів щодо стимулювання виробництва (видобутку) та споживання альтернативних видів палива здійснюється за рахунок коштів підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, коштів державного та місцевого бюджету, інших не заборонених законом джерел.

§ Стандартизація. Метою стандартизації у сфері альтернативних видів палива є встановлення комплексу норм, правил, вимог, показників щодо технології виробництва (видобутку) та споживання цих видів палива, їх якості, екологічної безпеки, безпеки для здоров’я і праці людей.

Стандарти, якими встановлюються вимоги щодо якості альтернативних видів палива, повинні забезпечувати ефективне та економічне використання енергетичного потенціалу палива. Показники споживчої якості кожного альтернативного виду палива встановлюються у відповідних стандартах. Ці показники мають бути основою для всіх розрахунків щодо альтернативних видів палива (обсяги виробництва та реалізації, техніко-економічні, комерційні та інші показники). Нормативи екологічної безпеки альтернативних видів палива та показники щодо безпеки для здоров’я і праці людей повинні перебувати в межах, встановлених законодавством для традиційних видів палива.

v Закон України «Про альтернативні види рідкого та газоподібного палива» (14,01,2000), де одним з основних принципів державної політики у сфері альтернативних видів палива визначено «пропаганда серед населення економічних, екологічних, соціальних та інших переваг виробництва (видобутку) і споживання альтернативних видів палива»

v Наказ Міністерство аграрної політики України 20 листопада 2003 р. за N 1070/8391 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у Державному бюджеті України на програму розвитку виробництва біодизеля» Головним розпорядником коштів, що виділяються з Державного бюджету України для забезпечення розвитку виробництва біодизеля, є Міністерство аграрної політики України Визначення одержувачів, яким будуть надаватися кошти з державного бюджету для проведення робіт та послуг, здійснюється шляхом проведення тендерів постійним тендерним комітетом Міністерства аграрної політики України відповідно до Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти». Кошти виділяються виключно на оплату робіт та послуг з розвитку виробництва біодизеля (далі - роботи). До таких робіт належать:

· розробка проекту Державної програми розвитку виробництва біодизеля на період до 2010 року;

· відпрацювання і впровадження передових вітчизняних і зарубіжних технологій отримання сировини для виробництва біодизеля, проведення комплексу польових робіт щодо вирощування ріпаку та інших олійних культур, аналіз ґрунтів, страхування посівів від вимерзання або засухи, сертифікація та застосування прилипачів, придбання (у частині поточних видатків) насіння, засобів захисту рослин, мінеральних добрив, інших матеріально-технічних ресурсів, необхідних для випробування та впровадження зазначених технологій;

· розробка техніко-економічної, науково-дослідної і нормативної документації, технологій, техніки й обладнання для виробництва біодизеля та будівництва біодизельного заводу.

v У вересні 2008 року в Києві проходила IV Міжнародна конференція «Енергія з біомаси». Її організаторами були Інститут технічної теплофізики НАН України, Національне агентство України по питанням забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів та НТЦ «Біомаса». Анатолій Долінський, голова конференції, академік НАН України, директор Інституту технічної теплофізики НАН України, у зверненні до учасників стверджує, що 2008 рік буде сприятливим для впровадження біоенергетичних технологій в Україні. За його словами, біомаса є основним відновлюваним джерелом енергії в країні, що може замінити використання мінеральних традиційних палив. Її потенціал становить близько 24 млн. т умовного палива на рік, що складає понад 10% від загального споживання первинних енергоресурсів України. Крім того, це допоможе скоротити шкідливі викиди в атмосферу.

За словами Георгія Гелетухи, директора НТЦ «Біомаса», загальне використання енергії в Європі у 2004 році становило 1,7 млрд. т умовного палива, із них 109,2 млн. т — відновлювальних джерел і тільки 71,9 млн. т припадає на біомасу. За прогнозами на 2010 і 2020 роки, використання біомаси збільшиться до 125 і 235 млн. т відповідно. Отже, на біомасу припадає 65,8% усіх відновлювальних джерел енергії. Для виробництва теплової енергії з відновлювальних джерел на біомасу припадає 95,7%, електроенергії - 15,6%, рідких біопалив — 100%. За прогнозами експертів потенціал біомаси збільшиться: у 2010 році - в межах від 186 до 189 млн. т, у 2020 році - від 215 до 239 млн. т і у 2030 році - від 243 до 361 млн. т, з них в майбутньому найбільший відсоток припадатиме саме на енергетичні культури.

Аналізуючи ресурси України, вчений стверджує, що потенціал соломи в Україні становить 20−23 млн. т. Оскільки тваринництво нині скорочується, відповідно залишається додаткова солома, яка може використовуватись для виробництва біопалива. Так, найбільший потенціал соломи в Дніпропетровській, Харківській, Кіровоградській, Донецькій, Запорізькій, Одеській, Херсонській і Луганській областях.

Частка відновлювальних джерел у 2005 році в Україні становила 2,7%, з них на біомасу припадало лише 1,3 млн. т; у 2030 році передбачається збільшення цих показників до16,5% і 20 млн. т. відповідно.

Георгій Гелетуха підкреслив, що тенденції останніх років позитивно впливають на розвиток біоенергетики. Серед таких тенденцій швидкий ріст цін на природний газ; підвищення інтересу до експорту української біомаси в країни ЄС — Німеччину, Польщу, Швецію, Данію, Італію; розвиток законодавства для деяких секторів біоенергетики; надлишок ріллі (до 5 млн. га); відносно недорога робоча сила (500 доларів/людину на місяць); хороший урожай 2008 року і відносно низькі ціни на зерно та солому. Микола Даценко, директор Департаменту інженерно-технічної політики Міністерства аграрної політики України, зробив детальний огляд потенціалу сировини для відновлювальних джерел енергії в Україні. За його словами, валовий збір ранніх зернових у 2008 році становив більше 44 млн. т зерна і близько 35 млн. т соломи, для виробництва біопалива можна було б використати не менше 15 млн. т соломи. Площа посіву ріпаку постійно збільшується і фактично є однією з найбільших в Європі, нині вона складає 1,8 млн. га, а валовий збір — майже 3 млн. т насіння. Площі посіву соняшнику зросли до 4,2 млн. га, посіви кукурудзи на зерно склали більше 2,5 млн. га, посіви сої - більше 550 тис. га, цукрових буряків — майже 400 тис. га.

Крім цього, наголошує урядовець, Україна має велику переробну промисловість. Наявні в Україні потужності по переробці олійних культур складають більше 7 млн. т насіння. Для виробництва спирту в державі є більше 88 спиртових заводів, що за рік виробляють понад 32 млн. т етилового спирту. Та через проблеми з реалізацією спирту, нині вони використовуються лише на 20%.

v Інтернет видання «Першоджерело» від 17.02.2009 14:25 повідомляє про те, що Верховна Рада має намір зобов’язати Кабінет Міністрів ініціювати звільнення від оподаткування до 2017 року прибуток від господарської діяльності з виробництва біологічних видів палива. У зв’язку з цим суми коштів, що звільнилися в наслідок надання податкових пільг, пропонується направити на збільшення обсягів виробництва, переоснащення матеріально-технічної бази, впровадження нових технологій, що пов’язані із діяльністю по виробництву біопалива. Також Уряд, згідно з цим законопроектом, має ініціювати ліцензування виробництва біопалива для підприємств не менш 5 тис. тон за рік, а також внести зміни у закони, якими до 1 січня 2013 року звільняється від сплати мита за ввіз в Україну матеріалів, оснащення та комплектуючих, які будуть використовуватися в подальшому для виробництва устаткування (яке застосовується для виробництва біологічних видів палива). Уряд пропонує зобов’язати ініціювати звільнення від податку на додану вартість імпорт устаткування і матеріалів для виробництва біопалива, якщо дане устаткування ввозиться в Україну вітчизняними підприємствами. Аналогічні пільги, згідно законопроекту, повинні бути передбачені при імпорті матеріалів, устаткування і комплектуючих, які будуть в подальшому використовуватися для виробництва біологічних видів палива. Взагалі цей законопроект визначає основні правові, правові і організаційні принципи діяльності стосовно стимулювання виробництва і споживання біологічних видів палива, розвитку в Україні національного паливного ринку на базу залучення біомаси як поновлюваного джерела для виготовлення біологічних видів палива.

v «Українські новини» від 24,11,2008 повідомляють, що виробники біопалива створили Асоціацію. Найбільші гравці українського ринку альтернативних видів палива об'єдналися в Асоціацію виробників альтернативних видів палива й енергії. Про це на прес-конференції повідомив головний редактор міжнародного журналу «Альтернативне паливо» Віталій Давій. Давій зазначив, що до нової профільної організації увійшли компанії «Енергетичні стратегії і біотехнологія», «Оріана-Галев», «СИФ» (виробник паливних пелет), «Біоресурс Груп» (виробник паливних брикетів), «Паливна альтернатива», Галузевий інститут УКРНДІНП «Масма». За словами Давія, головними завданнями асоціації будуть відстоювання інтересів українських виробників палива й енергії з біологічно поновлюваної сировини, а також створення професійного інформаційного поля для популяризації і розвитку в Україні альтернативної енергетики.

«Ми сподіваємося, що за допомогою цього органу ми будемо не просто статистами, а справді інформаційним рупором, який допомагатиме розвиватися паливним проектам, допомагатиме формувати високу екологічну культуру в Україні. Тому що культура споживання біопалива — це невід'ємна складова розвитку цієї галузі», — підкреслив Давій.

v Корреспондент.net від 3 жовтня 2007 повідомляє про неабиякій інтерес німецьких виробників біопалива до посівних площ України «Немецкие производители биотоплива ведут переговоры об аренде сельскохозяйственных угодий в Украине, чтобы обеспечить себя сырьем в долгосрочной перспективе. Об этом сообщил глава Ассоциации производства возобновляемого топлива (BBK) Питер Шрум. Переговоры находятся на завершающей стадии, и речь идет о 50 тыс. га земли, отметил он. Ожидается, что поставки рапсовых семян немецким производителям начнутся после сбора урожая в Украине летом. Собственный урожай позволяет производителям биотоплива избежать высоких мировых цен и периодов нехватки поставок, когда фермеры отказываются от продаж из-за низких цен».

v Корреспондент.net 28 вересня 2007 «Биотопливо и ряд других возобновляемых источников энергии, которые должны заменить нефть и природный газ, вызывают более значительный парниковый эффект, нежели последние. Об этом сообщила лондонская The Times со ссылкой на новейшие исследования британских ученых. Как установила группа специалистов из Эдинбургского университета, выбросы от сгорания биотоплива, произведенного из кукурузы или семян рапса, являются более разрушительными для атмосферы Земли, чем выбросы от сгорания аналогичного количества нефти и газа. В результате биотопливо создает от 50 до 70% больше парниковых газов, ведущих к разогреву климата планеты, чем традиционное топливо. Ведущие страны Запада в последние годы приняли амбициозные программы замены нефти и природного газа на альтернативные источники энергии, и в первую очередь биотопливо. В Евросоюзе 80% биотоплива делается из рапса. Как заявил также принимавший участие в нынешних исследований лауреат Нобелевской премии профессор Пол Крузен, следует более внимательно изучать последствия перехода на биотопливо. От ряда его разновидностей необходимо отказаться, так как это ведет к стремительному изменению климата на планете. Все производители нетрадиционного горючего в мире ждут, когда замкнется так называемый „биотопливный крест“. Цены на нефть непрерывно растут, а себестоимость биоэтанола и биодизеля, напротив, снижается, ведь технология становится совершеннее».

v Российская Бизнес-газета N689 от 10 февраля 2009 г. «Вице-президент Всемирного банка в ответ на вопрос нашей газеты даже не исключил, что мировое сообщество будет искать какие-то способы заставить фермеров отказываться от этого выгодного дела. Новейшее исследование Института глобализации и социальных движений показывает, насколько это было бы разумно — оказывается, биотопливо, забирая колоссальные площади посевных у производителей еды, все равно не будет в состоянии заменить бензин. Очередная модная „панацея“ оборачивается пшиком. С дорогостоящими последствиями. В ближайшие годы проекты, связанные с расширением использования топлива, производимого из продуктов сельского хозяйства, не удастся реализовать, поскольку это окажется невыгодно, говорится в исследовании указанного выше Института. Экономическая несостоятельность планов расширения использования биотоплива выявится в результате падения мировых цен на нефть на волне общего снижения потребления топлива. Произойдет это вследствие дальнейшего развития глобального кризиса.»

v «Комментарии» повідомляють, що 25 квітня 2008 р. у Чернівцях (вул. Південна кільцева, 2) розпочала роботу перша в Україні та країнах Східної Європи спеціалізована біопаливна автозаправна станція. АЗС працюватиме під брендом компанії «Енергетичні стратегії та біотехнології», яка є інвестором та оператором проекту розвитку в Україні мережі біопаливних станцій. На АЗС реалізується два види моторного палива, виготовленого з біологічної сировини: аналог високооктанового бензину — паливо «БІО-100» та дизельного палива — біодизель. Ціна біопалива — на 50 копійок на літрі нижча (5,50 гривні за літр), аніж аналоги нафтопродуктів. На попередньому етапі розвитку проекту — поставки цієї продукції будуть здійснювати з Молдови. У перспективі планується налагодити виробництво біопалива на території України. Очікується, що до кінця травня 2008 р. мережа біопаливних станцій зросте до 10 АЗС.

v «Друга смуга» провела власний аналіз стану споживацької готовності переходу на біодизель. «Друга Смуга» вирішила дізнатися, як ставляться до альтернативного пального українські автомобілісти. Ми звернулися до столичних водіїв із запитанням: якби у Києві з’явилася АЗС з біологічним пальним за ціною 5,50 грн., чи заправляли б ви своє авто таким пальним? Правду кажучи, результат нас трохи здивував. Лише 2,5% водіїв погодилися «годувати» своє авто в «зеленій» їдальні, якби… 1) біопальне відповідало всім стандартам; 2) його витрати на 100 км не перевищували б 20−25% у порівнянні зі звичними нафтопродуктами. Головні аргументи, які наводили автомобілісти проти використання альтернативного пального: «занадто люблю машину, щоб годувати її хтозна чим»; «чув, що потрібно адаптувати двигун до такого палива, а це додаткові витрати»; «кажуть, що вихлопи від біопального пахнуть смаженою картоплею»; «ріпак вбиває землю». І навіть апеляція до зменшення шкідливих викидів не змусила їх змінити свою думку. Так, українських автомобілістів екологією не проймеш, ми ще «недоєвропейці». Щоб примирити дві сторони — продавця та покупця — потрібно, так би мовити, роздивитися товар під мікроскопом. У якості останнього ми обрали Дмитра Жоголєва, старшого менеджера ТОВ «Цукрове виробниче об'єднання», який минулого року розробляв бізнес-проект з виробництва біопального в нашій країні.

Про особливості використання «зеленого» палива Дмитро розповів наступне: «Якщо двигун не адаптований до біопального, то витрати збільшаться на 3−8%, ніж за умов використання звичайного нафтового палива. Плюс потужність двигуна трохи впаде, тому доведеться активніше тиснути на педаль газу. Та таке трапляється, навіть якщо ви заправляєтеся нафтовим, але не дуже якісним пальним. Звідси висновок — зберігаючи екологію, ви витрачаєте трохи більше грошей на заправку авто».

За та проти:

«За» — Фахівці Американського союзу етанолу (АСЕ) стверджують, що будь-який автомобіль можна заправляти сумішшю, що на 10% складається з біопального. Це на 2−3 одиниці підвищує октанове число палива.

«Проти» — Біопальне згубно впливає на гумові деталі, прискорює корозію металу. Може постраждати паливний насос та паливний шланг, особливо якщо йдеться про машини, що зійшли з конвеєра до 1993 року.

«За» — При використанні біодизеля знижується зношуваність деталей та збільшується загальний ресурс двигуна. До того ж, в нього кращі змазувальні властивості, ніж у звичайного ДП.

Часто після першої заправки біологічним пальним мотор починає глохнути. Це пояснюється швидким розчиненням шлакових відкладень у баку та паливній системі, що призводить до засмічення паливного фільтра.

Заправляючи свій автомобіль біопальним, ви ризикуєте отримати відмову в гарантійному ТО, та зустрітися з протиріччями й непорозуміннями під час виплати по автостраховці, оскільки в нашій країні поки що не розроблена чітка система підрахунку амортизації авто, яке «годують» біологічним пальним.

Поки українські автомобілісти міркують над тим, заправлятися альтернативним пальним чи ні, а біозаправки намагаються довести водіям свою перевагу; букмейкерські контори сміливо можуть робити ставки на те, скільки коштуватиме бензин до кінця цього року…

4. Анкетування

4.1 Опис генеральної сукупності, формування вибірки

Як було зазначено вище, споживачами біодизеля є власники транспортних засобів оснащених дизельним двигуном. А саме:

— у сільському господарстві всі трактори та самохідні комбайни працюють на звичайному дизельному паливі (вони становитимуть суттєву частку споживачів біопалива),

— серед вантажних автомобілів майже 85% працюють на дизелі,

— серед автобусів і мікроавтобусів — 95%,

— серед легкових автомобілів їх частка значно менша — 5%.

У ході дослідження визначається готовність автомобілістів міста Суми перейти на альтернативні види палива (біодизель). Отже, генеральною сукупністю анкетування є всі власники автомобілів, що працюють на дизелі у місті Суми. За даними ОРЕВ у м. Суми зареєстровано 1 700 власників автомобілів з дизельним двигуном. З них 9% складають жінки.

Отже, генеральна сукупність проведеного анкетування складається з 1 700 автомобілістів.

Планується провести без повторне вибіркове опитування, з граничною похибкою 1, при генеральній сукупності 1700 і при загальній дисперсії 50. Ймовірність становить 0,954, тобто прийнятий рівень довірчої ймовірності буде дорівнювати 2.

Для такого типу вибірки доцільно застосувати таку формулу для підрахунку чисельності вибірки:

Таким чином, ми визначили, що при вище перерахованих даних наша вибірка становитиме 180 осіб, з них 16 жінок та 164 чоловіка.

4.2 Механіка проекту

Дане опитування проводиться групою з 5ти чоловік. Отже, кожному треба опитати 36 респондентів.

Опитування здійснюється на автозаправних станція, тому що саме там можна зустріти необхідних нам автовласників, а також можна одразу побачити яким саме видом палива вони користуються, що позбавить нас зайвого уточнюючого питання в анкеті.

Опитувальний лист:

Сумський державний університет Кафедра маркетингу

Анкета

Шановний автомобіліст!

СумДУ проводить опитування серед користувачів транспортних засобів на дизельному паливі з метою з’ясувати відношення до біодизеля.

Нам важлива Ваша думка, допоможіть зробити наш світ чистим.

1.Чи вважаєте Ви, що Україна повинна переходить на екологічні, енергосберігаючі ресурси

Так Ні

2. Чи хотіли би Ви приєднатися до процесу екологізації країни?

Так Ні

3. Чи чули Ви о біодизелі?

Так Ні

4. З яких джерел Ви чули про БД (можливо декілька варіантів):

преса ТБ Internet друзі, знайомі

інше_____________________________________________

5. Чи згодні Ви перейти на БД

Так Ні Потрібно більше інформації Виникли труднощі у відповіді

6. Чи готові Ви придбати БД за ціною:

Вище ДТ На рівні ДТ Нижче ДТ

7. Ваш водійський стаж менше 1 року 1−3 4−5 6−10 більше 10 лет

8. Ваша стать

ч ж Оригінальний зразок анкети — Додаток А.

4.3 Результати анкетування

Результати анкетування наведені в Додатку Б.

За даними таблиць можна з’ясувати наступне:

— близько 96% респондентів вважають, що Україна повинна переходити на екологічні, єнергосберігаючі ресурси;

— 81% хотіли б приєднатися до процесу екологізації країни;

— 85% чули про біодизель;

— в основному вся получена інформація була отримана через ТБ (40%), також преса (32%), приблизно однаково віддають перевагу Internet та друзям (13% та 15% відповідно);

— 41% респондентів згодні перейти на біодизель, 28% респондентів відзначили, що їм необхідно більше інформації, і приблизно однакова кількість автомобілістів або не готові переходити на біодизель, або у них виникли труднощі у відповіді (16% та 15% відповідно);

— 56% готові купувати біодизель за ціною нижче ДТ, 23% - на рівні з ціною на ДТ, а також 2% готові придбати біодизель за вищою ціною, ніж на ДТ;

— в ході анкетування з’ясувалось, що 43% власників автомобілів з дизельним двигуном — це водії, водійський стаж яких перевищує 10 років, 19% та 18% - водії з водійським стажем 6−10 та 4−5 років відповідно, 15% - 1−3 роки, і, нарешті, 5% - менше 1 року;

— співвідношення чоловіків і жінок: 91% на 9%.

5. Глибинне інтерв'ю

Глибинне інтерв'ю застосовується для збирання інформації про нові товари, методи просування продукції на ринок тощо.

Глибинне інтерв'ю полягає у послідовному задаванні групі опитуваних зондуючих запитань, метою яких є визначення мотивів їх поведінки чи думок з приводу певної проблеми.

Даний метод передбачає суцільну вибірку, отже, як генеральна сукупність, так і вибірка становлять 6 осіб.

Респондентами для даного методу дослідження були обрані наступні експерти:

1. Павленко Костянтин Петрович — власник мережі станцій технічного обслуговування автомобілів МАN та Mercedes Benz у м. Київ

2. Назаренко Юрій Олександрович — підприємець, що допоможе виявити думку великого бізнесу (багато років займається бізнесом та особисто знайом з багатьма високопоставленими особами Сумської та міста Суми)

3. Линець Григорій Данилович — підприємець, власник мережі автомобільних майстерень в Сумській області

4. Костомаров Валентин Ігнатович — власник мережі АЗС

5. Ларинков Володимир Володимирович — працівник автосалону, що добре орієнтується на автомобільному ринку

6. Шкіря Олександр Георгійович — автомобіліст за стажем 32 роки, який допоможе визначити об'єктивне ставлення пересічного автомобіліста.

Глибинне інтерв'ю проведемо притримуючись наступного плану розмови, який розіб'ємо на наступні блоки:

Блок 1. Отримання загальної інформації про відношення потенційних споживачів до переходу на біологічне пальне у найближчий час.

Інформація, отримана у даному блоці, дозволить виявити настрої і відношення до теми біологічного палива.

З респондентом обговорюється факторологія і причини наступного:

— Регулярність заправок:

Як часто водій заправляє машину дизельним пальним?

Чи готовий буде водій перейти на біологічне пальне, якщо частота його заправок при цьому не зміниться?

— Технічне обслуговування:

Скільки разів на рік ви користуєтеся послугами автосервісу для заміни деталей всередині автомобіля?

Чи може бути причиною частого відвідування водіями автосервісів для заміни деталей неякісне дизельне паливо?

Як Ви вважаєте, біологічне пальне значно зменшить витрати на технічне обслуговування автомобіля при його використанні?

— Екологізація навколишнього середовища.

1. При підвищеному забрудненню навколишнього середовища чи вважаєте Ви доцільним перехід на біопаливо?

Блок 2. Мотиви поведінки потенційних споживачів біопалива

Інформація цього блоку дозволить зрозуміти мотивацію водіїв, що потенційно можуть стати споживачами біологічного пального і отримати суб'єктивну оцінку цієї ідеї.

1. «Ідеальне» пальне для автомобіля:

ціна економність використання регулярність заправок відсутність різкого запаху менше викидів СО₂

відносно чисте паливо невеликий вміст сірки

добрі змащувальні властивості

збільшення строку служби двигуна

висока температура запалювання.

2. Державна підтримка і регулювання ринку біопалива в Україні

— побудова розвиненої інфраструктури автозаправних станцій Якщо в межах міста Суми буде встановлено хоча б одну спеціалізовану автозаправну станцію, чи захочете Ви скористатися її послугами?

Чи є актуальним для нашої країни перехід на біологічне пальне при постійному здорожчанні світових цін на нафту?

Глибинне інтерв'ю виявило незначний ступінь зацікавленості в екологічній складовій продукту серед експертів. Ключовим фактором всі експерти зазначили ціновий. Як висловився один із експертів з цього приводу: «…українець буде їздити хоч на чорті, аби дешевше».

У ході співбесіди, всі експерти зазначили перспективність даного питання, але одностайно підкреслили проблему непоінформованості, що викликає за собою недовіру та насторогу, і в даній змальованій картині важко визначитись у системі мотивації.

Інтерв'ю виявило, що великі корпорації, що займаються нафтовидобутком і нафтопереробкою, співпрацюють з великими автомобілебудівельниками і у технічній документації автомоделей, що оснащені дизельним двигуном (наприклад, Mercedes Benz) читко зазначено, що застосування біологічного виду палива може призвести до непередбачених наслідків, що не підлягає гарантійному обслуговуванню компанії. Цей аспект суттєво знижує потенційний попит серед власників зазначених вище автомобілів та виявляє небажання нафтових компаній втрачати надприбутки.

Також ми дізналися, що протиріччя між «альтернативниками» і «нафтовиками» триває вже багато років і має коріння у США (республіканців вже не перше десятиріччя спонсорують великі нафтові корпорації), отже гучні заяви про продуктову кризу та про неабияку шкоду для атмосфери від біопалива будуть лунати ще довго. Ці світові настрої неодмінно відбиваються і на Україні, у тому числі на Сумщині.

Всі експерти за біодизелем вбачають як велику перспективу, так і значний опір (мова про це йшла вище), і погоджуються в необхідності проведення інформаційного «ликбезу» для населення, а особливо для цільової аудиторії.

Висновки

В ході проведеної роботи ми на практиці застосували теоретичне надбання курсу «Маркетингові дослідження». В роботі використовувалися такі методи дослідження, як:

кабінетні дослідження анкетування глибинне інтерв'ю.

Цей інструментарій допоміг нам досягти поставленої мети, а саме зібрати і проаналізувати необхідну інформації, за допомогою якої можна буде визначити оптимальний комплекс маркетингу для даної ідеї.

Метод кабінетних досліджень використовується для збору маркетингової інформації по даній проблемі, передбачає збір вторинної інформації. Ми використовували цей метод шляхом ретельної обробки нормативно-правових актів та періодичних видань.

Метод анкетування — це самий розповсюджений метод збирання первинної маркетингової інформації. У ході дослідження ми використовували структуроване опитування (містить стандартні запитання, які задаються усім респондентам).

Глибинне інтерв'ю полягає у послідовному задаванні групі опитуваних зондуючи запитань. Респондентами виступали експерти у даній галузі, які можуть докладно та достовірно надати інформацію та передати настрої споживацької аудиторії.

Література

1. Кобец Н. Перспективы производства и переработки семян рапса в Украине. Сборник докладов IV Международной конференции «Масложировая промышленность-2005», 15−16 ноября 2005 г., г. Киев — с. 46−52.

2. Ковальський В., Голодніков О., Григорак М., Косарєв О., Кузьменко В. Про підвищення рівня еколого-енергетичної безпеки України //Экономика Украины, 2000, № 10-с. 34−41.

3. Винтоняк В. Українська рапсодія //Агроперспектива, 2000, № 1-с. 10−14.

4. Семенов В. Г., Кухта В. Г. Дизельное топливо из рапса //Хранение и переработка зерна, 2000, № 12-с. 59−61.

5. Фукс И. Г., Евдокимов А. Ю., Джамалов А. А., Лукса А. Экологические аспекты использования топлив и смазочных материалов растительного и животного происхождения //Химия и технология топлив и масел, 1992, № 6-с. 36−40.

6. Ілляшенко С.М., Баскакова М. Ю. Маркетингові дослідження: Навч. посіб. За ред. д-ра екон. наук, проф. С.М.Ілляшенка. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 192 с.

7. Постанова Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2006 р. № 1774 Програма розвитку виробництва дизельного біопалива

8. Розпорядження Президента України «Про заходи стосовно забезпечення енергетичної безпеки України» 20 жовтня 2005 року N 1199/2005;рп

9. Наказ Президента України «Про заходи стосовно розвитку виробництва палива з біологічної сировини» 26 вересня 2003 року N 1094/2003

10. Закон України Про альтернативні джерела енергії (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, N 24, ст.155)

11. Закон України «Про альтернативні види рідкого та газоподібного палива» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2000, N 12, ст. 94)

12. http://rusbiodiesel.com — Производителей биотоплива освободят от налогов 2.2009

13. http://www.research-techart.ru

14. http://www.bioethanol.ru

15. http://www.ukranews.com

16. http://www.bioethanol.ru/biodiesel/news

17. http://r.vsekommentarii.com

18. http://ua.drugasmuga.com

19. www.expert.ru/printissues

20. http://subscribe.ru

21. http://www.bsuproduct.by

22. http://www.rsppenergy.ru

Сумський державний університет Кафедра маркетингу

Анкета

Шановний автомобіліст!

СумДУ проводить опитування серед користувачів транспортних засобів на дизельному паливі з метою з’ясувати відношення до біодизеля.