Використання матеріалів експертних закладів у профілактичній роботі (реферат)

Реферат на тему:

Використання матеріалів експертних закладів у профілактичній роботі.

Профілактичні документи експертних закладів (в основному у вигляді профілактичного листа) можуть направлятися для реалізації безпосередньо в організації, підприємства, де були здійснені правопорушення. Незалежно від адресата рекомендації експерта в процесі їх реалізації іноді виникає необ­хідність в узгодженні окремих питань. На визна­чення ефективності роз­роб­ле­них профілактичних заходів у будь-якому аспекті впливають хід і результати їх реа­лізації. Судово-експертні заклади можуть визначити, як реалізу­ються їх про­позиції шляхом направлення адресатам профілактичних рекомендацій від­повідних запитів. Разом з тим, практика їх направлення не виправдовує се­бе повною мірою. Це пов’язано з відсутністю належних відомчих вказівок, які б зобов’язували правоохоронні органи повідомляти про результати ви­ко­ри­стання профілактичних реко­мен­дацій. В Україні практикувалось нап­рав­ле­ння у вищі органи МВС і прокуратури ко­пій документів з профілактики або уза­гальнена інформація за місяць. Хоча не можна ска­зати, що така практика до­зволяла здійснювати належний контроль за реалізацією профілактичних документів, але, разом з тим, і ця практика останнім часом не застосову­ється, ос­кільки не виправдала себе. За інструкцією про профілактичну роботу кон­троль за реалізацією своїх ре­комендацій повинен здійснювати сам екперт. Про­те така форма контролю не забезпечує отримання необхідних відомостей і в майбутньому не сприятиме підвищенню ефективності профілактичної ро­бо­ти.

Суб'єктом профілактичної діяльності, як відомо, є слідчий, прокурор, суд, які, відпо­відно до закону, аналізують усі наявні в їх розпорядженні ма­те­ріали кримінальних справ.

Аналіз показав, що в більшості випадків слідчі і суди успішно ви­ко­ри­стовують профілактичні рекомендації експертів. Орган дізнання, слід­чий, про­курор і суд зобов’я­зані, згідно із законом, виявляти причини та умови, що спри­яли скоєнню злочину, а встано­вив­ши їх, вносити у відповідний дер­жав­ний орган, громадську організацію або посадовій особі подання (окрему ухвалу) про вжиття заходів щодо усунення цих причин і умов. Необхідні заходи щодо по­дання або окремої ухвали повинні бути вжиті відповідно до кримінально-про­­цесуального закону протягом місяця, а рез­ультати повідомлені особі (ор­гану), яка направила такий документ.

Щодо до експертних закладів, то адресати профілактичних ре­ко­ме­н­да­цій такими обов’язками не наділені. Було б неправильним, якби слідчий або суд у своєму поданні (окремій ухвалі) вказували на необхідність при реа­гуванні направляти відповідне повідомлення і в експертний заклад. Про­фі­ла­к­­тичні дані експертних установ дозволяють конкретизувати подання і окремі ухва­ли, більш чітко сформулювати пропозиції з профіла­ктики правопо­ру­шень. Разом з тим, існує ряд недоліків, безпосередньо пов’язаних з діяль­ністю як слідчих і судів, так і експертів (експертних закладів). До них варто від­нести наступні:

1. Деякі слідчі і суди не використовують або використовують фор­ма­ль­­но, не у повному обсязі профілактичні рекомендації експертів. У біль­шо­с­ті ви­падків це мало місце у справах, щодо яких не виносились подання або ок­ремі ухвали. Як правило, це справи, закриті з тих чи інших підстав, хоча за ба­га­тьма з них вказані експертами криміногенні фак­тори мали значення для по­передження можливих випадків аналогічних правопорушень, і тому, не див­ля­чись на закриття справи, потрібно було б застосовувати заходи профі­ла­­к­ти­чного характеру.

Експертна практика показує, що при призначенні експертиз на розгляд ек­спертів рідко ставляться питання з виявлення та усунення обставин, які сприяли правопорушенням. Майже не використовуються можливості для про­ведення профілактичної роботи експер­тами, які беруть участь у судових за­сіданнях.

2. Дані про реалізацію винесених подань та окремих ухвал, які були при ана­лізі кри­мі­нальних справ, свідчать про вжиття установами й орга­ні­за­ці­я­ми конкретних захо­дів щодо усунення недоліків і порушень, які сприяли право­по­рушенням і були зазначені експертами. Але в більшості матеріалів справ такі відомості були відсутні. Це ускладнювало проведення ефективної профілактичної роботи, призводило в деяких випадках до виправданого дуб­лю­вання судом в окремих ухвалах тієї інформації з про­філактики пра­во­по­ру­шень, яка містилася в поданні і отримана з повідомлення або вис­новку екс­пер­та. Подібні факти пояснюються недостатнім контролем за впровадженням про­філактичних рекомендацій, відсутністю в розпорядженні суду відомостей про реалізацію пропозицій, що містяться в повідомленні (висновку) експерта і покладені в основу подання або окремої ухвали. Відповідно до Постанови Пле­нуму Верховного Суду «Про подальше вдосконалення судової діяльності з попередження злочинів» від 26 квітня 1984 року № 7 суд повинен вста­но­ви­ти, які заходи вжиті за поданням слідчого або прокурора. Якщо ніяких заходів не було вжито, то про це необхідно вказати в окремій ухвалі і за наявності від­повідних підстав поставити питання про відповідальність посадової особи. Від­сутність у справі відомостей про вжиття заходів профілактичного харак­те­ру вищі судові інстанції вважають порушенням закону (ст. 23 КПК України).

3. Реалізуються не всі можливі напрями проведення профілактичної ро­бо­ти з викори­станням матеріалів судових експертиз. При призначенні ек­спер­тизи слідчі (суди) в біль­шості випадків не обдумують питання про мо­жливі напрями використання спеціальних знань для профілактики злочинів і інших правопорушень, не ставлять перед експертами питань про­фі­лак­тич­но­го характеру. Були встановлені факти, коли експерти викори­стовували не всю інформацію про обставини, що сприяли правопорушенням, яка могла бу­ти отримана при аналізі матеріалів, що були в їх розпорядженні: складали про­філактичні рекомендації без достатніх на те підстав, що, по суті, наперед виз­начало неможливість їх використання.

4. Результати профілактичної роботи часто оформляються несвоє­ча­с­но. Винесення подання затягується іноді до закінчення розслідування, хоча є мож­ливість і необхідність зробити їх значно раніше. Якщо експертиза про­во­ди­­ться в кінці розслідування, то іноді неможливо використовувати по­ві­дом­ле­ні експертом відомості, особливо, якщо вони викладені в повідомленні (ли­с­ті), яке напрявляється пізніше висновку.

Несвоєчасне використання всіх наявних у справі відомостей знижує ефе­к­­тивність профілактичної роботи.

5. Відбиваються на ефективності профілактичної роботи також не­до­лі­ки в оформленні документів з профілактики правопорушень. Крім не­ком­пе­тен­тності і неповноти деяких документів, підготовлених як слідчим (судом), так і експертами, можна виділити і такі недоліки, як відсутність у необхідних ви­падках посилань на відповідні законодавчі чи нормативні акти або ж по­мил­кові посилання, недостаньо чітко сформульовані профілак­тичні ре­ко­мен­да­ції. Загальним недоліком багатьох висновків, у яких відображені про­фі­лак­тичні рекомендації, є те, що експерти лише констатують відповідний факт, не приводять ніяких даних порівняльного дослідження або інших доказів свого твердження. Профілактичні документи експертів, як правило, не ілю­с­тру­ю­ть­ся і не мають необхідних посилань на спеціальну літературу.

6. В експертних профілактичних документах не завжди досить чітко по­­­­­­­казано, як вияв­лені недоліки сприяли або могли сприяти скоєнню злочину.

7. Відповідна інформація, яка має значення для встановлення обс­та­вин, що сприяли вчиненню злочинів і інших правопорушень, може бути вик­ла­дена не лише в тому розділі експертного висновку, який соціально при­свя­че­ний профілактиці правопорушень, але й в інших, які також повинні оці­ню­ва­тися з профілактичного погляду. Інформація, яка має профілактичне зна­че­ння, повинна, по можливості, використовуватися і за висновками тих екс­пер­тиз, щодо яких профілактична робота не велася.

Наприклад, з метою розробки профілактичних заходів можуть бути вик­ористані дані про спосіб здійснення злочину, застосування технічних за­со­бів, що містяться у висновку експерта.

Встановлення обставин, що сприяли злочину, який розслідується, по­ви­нне проводи­тися слідчим і судом на підставі всіх матеріалів справи. Тому, оц­інюючи відомості, що містяться у висновку або повідомленні експерта, необ­хідно зіставляти з іншими матеріа­лами справи, що характеризують об­ста­вини, які сприяли цьому злочину. Таке зіставлення і загальна оцінка є кін­цевим критерієм для вирішення питання про те, які з відомо­стей і ре­ко­мендацій, повідомлених експертом, необхідно використовувати при під­го­то­в­ці подання (окремої ухвали). У профілактичному документі експерта мо­же йтися про такі обставини, які в цьому випадку злочину (пра­во­по­ру­ше­нню) не сприяли, але можуть сприяти скоєнню інших подібних злочинів (пра­вопорушень). Якщо оцінка цих обставин показує, що вони належать до кри­міногенних факторів, то це не повинно залишитися поза увагою, хоча слід­чий (суд) звертається до конкретної справи з поданням (окремою ухва­лою) щодо обставин, які сприяли злочину чи правопорушенню, що роз­гля­да­ється.

8. Ефективність профілактичної роботи в багатьох випадках залежить від рівня реко­мендацій з усунення обставин, що сприяли правопорушенням. Екс­пер­тами такі профілак­тичні рекомендації часто даються з урахуванням ві­до­мо­стей, отриманих з інших справ. Вони не впливають на вирішення конкретної спра­ви, і, разом з тим, не підлягають перед­час­ному розголошенню з так­тич­них причин. Оцінюючи таку профілактичну реко­мендацію, необхідно ви­рі­шу­вати питання, чи підлягає вона розголошенню, чи може знахо­дитися серед ма­теріалів, які приєднуються до кримінальної справи, ураховуючи, що всі ма­теріали повинні пред’являтися обвинуваченому й іншим учасникам процесу. У Поста­нові № 10 від 1 грудня 1983 року зі змінами, внесеними Постановою «Про засто­сування про­це­су­аль­но­го законодавства при розгляді цивільних справ у суді першої інстан­ції» від 3 квітня 1987 року, Пленум Верховного Су­ду зазначав про необхідність при розгляді цивільних справ судами більше ува­ги приділяти виявленню причин і умов, що сприяли скоєнню пра­во­по­ру­шень. Залучаючи при складанні окремих ухвал матеріали судових експертиз, зок­рема, рекомендацій експерта з питань профілактики правопорушень, необ­хідно також вирішити питання про можливість оголошення ухвали, для якої ці відо­мості були використані. Ухвала, у якій містяться технічні по­дро­би­ці про спосіб здійснення правопо­рушення (наприклад, розпечатування пломб), повідомлення експер­та, оголо­шувати недоцільно. У випадку, коли оголошення окремої ухвали визнано недоцільним, суд, як вказує Пленум, оголошує в судовому засіданні про винесення їм такої ухвали.

9. Передумовами підвищення ефективності подань і окремих ухвал є їх за­конність, об'єктивність, повнота, обґрунтованість матеріалами справи. Ефек­тивність залежить та­кож від правильного і конкретного відображення в цих документах криміногенних факторів, зокрема тих конкретних порушень пра­вил оформлення документів, які були зазначені експертами.

Оцінюючи пропозиції експерта, необхідно визначити, наскільки вони реальні та економічно доцільні. У деяких профілактичних рекомендаціях ек­с­пертів пропонується, наприклад, заборонити виписку документів на папері, що про­свічується, оскільки на ній можливе, з метою підробки, перемальовування під­писів через просвічування. Керівник закладу, куди направлено подання з та­кою рекомендацією, не може заборонити вико­ристання стандартних типо­гра­фських бланків документів, віддрукованих на такому па­пері в державних типо­графіях з дотриманням усіх існуючих вимог. Мабуть, не можна визнати реальним і економічно доцільним проведення у великому обсязі таких за­хо­дів, не враховуючи ті можливості, які існують для використання різних сор­тів паперу при виготовленні бланків документів.

10. Оцінюючи встановлений експертами криміногенний фактор і його ре­комендацію в тих випадках, коли відсутнє посилання на нормативний акт, по­рушення якого експерт зафіксував, потрібно перевірити, чи дійсно встано­влено відповідне правило, про пору­шення якого говориться. Необхідно звер­нутися за відповідним роз’ясненням до спеціаліс­тів або витребувати від­по­­відний нормативний акт і, лише пересвідчившись у його пору­шенні, вклю­ча­­ти таку констатацію в подання (окрему ухвалу). Наприклад, у деяких вис­нов­­­ках і повідомленнях кваліфікується як порушення факт виконання під­пи­сів у документах через копіювальний папір. Такі підписи в документах часто по­­гано помітні, змазані, можливість їх виконання полегшує підробку шляхом пере­­малювання через копію­вальний папір. Але не для всіх категорій до­ку­мен­тів існує заборона виконання підписів через копіювальний папір. Тому перед тим, як ставити питання про наявність порушення, необхідно, оці­ню­ючи викладене експертом, пересвідчитись, що для цієї категорії доку­мен­тів та­ка заборона існує. В іншому випадку може говоритися про мотивовану ре­комендацію з метою введення такої заборони.

11. Комплексне дослідження з метою встановлення криміногенних фак­то­рів часто проводиться одним спеціалістом, який володіє відповідними зна­ннями в суміжних галузях. Оцінюючи документ, у якому викладені резуль­тати таких досліджень, необхідно, виходячи з відомостей про освіту експерта, йо­го спеціалізації і стажу роботи, посилань на норма­тивні акти, визначати, чи дій­сно експерт володіє комплексом необхідних спеціальних знань. Будь-які сум­ніви повинні бути націлені на додаткове вивчення встановлених кри­мі­но­генних факторів і рекомендацій щодо їх усунення, що дозволить правильно ви­рішити питання про зміст і напрям подальших профілактичних заходів.

У практиці експертих закладів мають місце випадки, наприклад при про­веденні великої кількості експертиз документів у справах про викрадення дер­жавної власності, коли експерти в багатьох висновках фіксують об­ста­ви­ни, що полегшують здійснення викрадень. Часто за кожною з експертиз від­зна­чаються однотипні обставини, але щодо різних документів, які дослід­жують­­ся. Оцінюючи відомості, подані експертами, необ­хідно згрупувати їх для то­го, щоб узагальнені і систематизовані відомості могли бути зіставлені з ін­шими матеріалами справи і дозволили найбільш ефективно без повторів вико­ристати їх при підготовці подання (окремої ухвали).

12. Якщо інформація за погодженням з органом, який призначив експертизу, направ­ляється для реалізації безпосередньо у відповідне відом­ство або організацію, то копія такого документа повинна направлятися особі або органу, який призначив експертизу. Оцінюючи відомості, що містяться в до­кументі експерта, необхідно співставити їх з іншими відомостями з про­фі­лак­тики правопорушень, які є в розпорядженні слідчого і суду. Це дозволить виз­начити правильність і повноту запропонованих експертом заходів, ви­рі­ши­ти питання про доцільність додаткового внесення подання (окремої ухвали), його змісту й адресата. Приймаючи рішення про необхідність вне­се­ння подання (окремої ухвали) з того ж питання, а, можливо, і тому ж ад­ре­сату, до якого звертається експерт, слід вияснити, чи не були раніше вжито необхідних профілактичних заходів щодо листа експерт­ного закладу. Якщо вжитих заходів недостатньо, то, можливо, доцільно звернутися до вищої організації з ме­тою більш оперативного й ефективного реагування. Необхідно вра­хо­ву­ва­ти і профілактичні заходи, які іноді застосовуються після проведення інвентаризацій, ревізій, висновків різних інспекцій тощо.

13. Інформацію експерта з питань профілактики правопорушень необ­хід­но брати до уваги і в тому випадку, коли кримінальна справа закрита, ос­кільки обставини, що полегшують скоєння злочинів, не усунені.

14. Якщо в межах, відведених для проведення експертизи, профілак­тична робота в повному обсязі не може бути здійснена, необхідно вияснити, чи бу­дуть найближчим часом встановлені факти після експертизи, викладені в окре­мому повідомленні (листі) або повідомлені тільки після проведення до­дат­кового дослідження (вивчення).

У тих випадках, коли отримані відомості недостатні для відповідного по­відом­лення профілактичного характеру і необхідне зібрання більш об­грун­то­ваних і наглядних відомостей з використанням матеріалів і інших експертиз, екс­перт повинен зафіксувати ці відомості (у відповідному журналі).

При вивченні і вирішенні питання про випуск експертизи керівник екс­пертного закладу (структурного підрозділу) повинен перевірити повноту і пра­вильність, обґрунтованість і аргументованість проведеної профілак­тичної ро­боти, вибір належного адресата.

В експертному закладі повинен здійснюватися контроль за ходом реалізації профілак­тичних пропозицій з направленням, у необхідних випад­ках, нагадувань органом розслідування і судом.

У більшості судово-експертних закладів контроль проводиться не зов­сім задовільно. У багатьох випадках це позв’язано з відсутністю осіб, які б конкретно відповідали за цю ділянку роботи. Наявність таких співробітників (у межах структурного підрозділу з профілактики або безпосередньо підпорядкованих керівнику СЕЗ) дозволить своєчасно отримувати необхідні ві­домості, планомірно вивчати ефективність профілактичної роботи.

Ця ідея була підтримана у свій час і на конференції з питань про­фі­лак­тики, яка прохо­дила в м. Баку в 1986 році [4]. Висловлювання на користь ство­рення таких підрозділів неодноразово мали місце і в криміналістичній лі­те­ратурі, причому в багатьох випадках вони базувалися на матеріалах анке­ту­ва­ння, проведеного серед експертів і співробітників правоохоронних органів [5].

Анкетування, яке охопило всю судово-експерту систему Міністерства юс­тиції, проводилося і в 1985;1986 роках в Азербайджанському НДІСЕ. Біль­шість керівників СЕЗ тоді висловились за створення структурних підрозділів з експертної профілактики.

Подібний підрозділ (сектор) був би методичним і координуючим цен­тром проведення всієї профілактичної роботи СЕЗ. Сектор повинен ком­плектуватися висококваліфіко­ваними фахівцями, які б володіли знаннями як у галузі окремих видів судової експертизи і експертної профілактики, так і в кри­мінології і ряді інших правових наук. Підготовка таких фахівців — процес складний: експерт формується протягом 2−3 років, у нього повинне формуватися експертне мислення, а для підготовки фахівця потрібен до­дат­ковий термін. Сектор повинен мати у своєму складі представників різних ви­дів судових експертиз (для початку судово-бухгалтерську, автотехнічну, кри­міналістичну експертизу документів).

Безперечно, що для успішного контролю за використанням про­філактичних рекомен­дацій експертів необхідно також врегулювати питання про своєчасне направлення органами розслідування і судами відповідних відомостей в СЕЗ. На жаль, не дивлячись на важливість цього питання, воно три­валий час знаходиться у стадії обговорення і ніяк не вирішується. У ре­комендаціях конференції говориться про необхідність розробки системи за­ходів, які б забезпечували інформування експертних закладів про реалізацію профілактичних пропозицій експертів.

Важливим питанням організації профілактичної роботи експертного зак­ладу (і не лише щодо контролю за ходом реалізації профілактичних про­позицій) є питання про створення структурних підрозділів з профілактики правопорушень. Наукова конферен­ція із застосування науково-технічних засобів попередження правопорушень (Баку, 1965) рекомендувала орга­ні­за­­цію в закладах судової експертизи спеціальних відділів з вивчення причин і роз­робки заходів попередження злочинності, які і були створені в деяких СЕЗ. Про необхідність створення таких відділів ішлося і на науковій кон­ференції з проблем профілактичної діяльності експертних закладів (Баку, 1973) [2].

15. Визнаючи інформацію експерта з профілактики злочинів непов­ною, недостатньо мотивованою тощо, але в той же час, вважаючи вжиття про­філак­тичних заходів щодо цього питання необхідним, слідчий (суд) по­винен вирішити питання про можливі шляхи усунення наявних недоліків. В од­них випадках потрібно витребувати додаткові мате­ріали, в інших — отримати відповідні пояснення від експерта, провести додаткову експер­тизу. Якщо ніяких заходів слідчим не вжито, то на це повинен звернути увагу про­ку­рор при затвердженні обвинувального висновку, суд — при відданні обви­нуваченого до суду.

У Постанові Пленуму Верховного Суду СРСР за № 8 від 28 листопада 1980 року та змінами і доповненнями, внесеними Постановою Пленуму від 18 квітня 1986 року «Про практику застосування судами законодавства при відданні обвинуваченого до суду» підкреслюється, що суд повинен на цій стадії ретельно перевіряти, чи виконані при розслідуванні вимоги статей КПК про виявлення причин і умов, що сприяли скоєнню злочину. Якщо вони з тих чи інших причин не виконані, суду необхідно вжити додат­кових заходів, які б забезпечили встановлення цих обставин (визвати на судове засідання експертів, додаткових свідків, витребувати необхідні документи тощо).

Як правило, керівник СЕЗ є особою, на яку покладені відповідні, до речі, обов’язкові, процесуальні функції у рамках тих процесуальних відносин, що виникають між особами (органами), які призначили експертизу, і експертами (судово-експертного закладу), що їх виконують, це має місце і в наведеному випадку профілактичної роботи з конкретної справи, результати якої отримані на основі застосування спеціальних знань, були виділені з висновку і повідомлені особі, яка призначила експертизу, окремим листком за підписом керівника експертного закладу, який в цьому випадку виконував відповідні процесуальні функції. Така профілактична робота повинна бути віднесена до процесуальної форми профілактичної діяльності.

Суб'єктом процесуальної діяльності в цьому випадку є не конкретний експерт, а судово-експертний заклад, від імені якого виступає наділений від­повідними процесуаль­ними повноваженнями його керівник.

За наявності багатьох невирішених питань у галузі експертної про­філактики, на жаль, перераховані заходи щодо її вдосконелення не є вичерпними.

Ліквідація СРСР, зміна економічних умов розвитку самостійних дер­жав, відсутність єдиної координації дій правоохоронних органів і експертних зак­ладів потягло за собою усунення не лише проблеми вдосконалення профілактичної діяльності експертних закла­дів, але й усунення і самої проб­ле­ми, яка залишається досить актуальною.

Тому сьогодні будь-які критичні зауваження на адресу керівників відповідних міні­стерств і експертних закладів не дають ніяких результатів.

Література:

1. Зудин В. Ф. Социальная профилактика преступлений. — М., 1983.

2. Вопросы судебной экспертизы: Материалы Всесоюзной научно-практи­ческой конференции, посвященной проблемам профилактической деятельности судебно-экспертных учреждений системы Министерства юстиции СССР. — Вып.16. — Баку, 1973.

3. Пути совершенствова­ния методики и организации профилактической деятельности экспертных учреждений: Материалы Всесоюзного научно-практического семинара. (Киев, 27−29 апреля 1976 г.). — М., 1978.

4. Правовые, организа­ци­онные и методические проблемы профилактической деятель­ности учреждений судебной экспертизы: Материалы Всесоюзной научно-практической конференции. — Баку, 1986.

5. Фридман И. Я. Информационное обеспечение профилактической роботы судебно-экспертных учреждений. Проблемы информационного и математического обеспечения экспертных исследований в целях решения задач судебной экспертизы: Тезисы докладов и сообщений на Всесоюзной научно-практической конференции (Москва, ноябрь 1983 г.). — М., 1983.