Ретроспективний епідеміологічний аналіз захворюваності на лептоспіроз

Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця Кафедра епідеміології

Ретроспективний епідеміологічний аналіз захворюваності на лептоспіроз Київ — 2012

Зміст

• Вступ
• Завдання 1. Аналіз багаторічної захворюваності на лептоспіроз
• Завдання 2. Аналіз річної динаміки захворюваності на лептоспіроз
• Завдання 3. Розподіл захворюваності лептоспірозом по вікових групах
• Використана література

Вступ

Лептоспіроз (син.: хвороба Васильєва-Вейля, водна гарячка) — гостра інфекційна хвороба з групи бактеріальних зоонозів; спричиняється лептоспірами, передається аліментарним, контактним і аспіраційним шляхами, характеризується гарячкою, міальгією, склеритом, ураженням нирок, печінки і центральної нервової системи, у ряді випадків — жовтяницею і геморагічним синдромом.

Актуальність. Лептоспіроз — небезпечна інфекційна хвороба, що завдає значних соціально-економічних збитків. Лептоспірозна інфекція має глобальне поширення, зустрічається на всіх континентах світу, крім Антарктиди.

Лептоспіроз включено ВООЗ у число найважливіших захворювань зоонозної природи, які мають найбільш важливі соціально-економічні наслідки (поряд зі сказом, бруцельозом, сибіркою та ін.).

В Україні щорічно реєструються спорадичні випадки і групові спалахи лептоспірозу. В останні роки спостерігається ріст захворюваності зі значним збільшенням етіологічної ролі найагресивніших збудників серогрупи Icterohaemorrhagiae. Найбільш поширений лептоспіроз у західних і центральних областях України.

Етіологія. Хворобу спричинюють патогенні лептоспіри L. interrogans, яких за антигенною структурою налічується понад 200 серологічних варіантів, об'єднаних у 25 серогруп. Основне значення в патології людини мають серовари icterohaemorrhagiae, grippotyphosa, hebdomadis, canicola, pomona та ін. Лептоспіри утворюють екзотоксин і ферменти патогенності, а при їх загибелі вивільнюється ендотоксин. Лептоспіри стійкі до дії низьких температур (добре зберігаються в замороженому стані), тривало виживають у воді, однак дуже чутливі до висушування, сонячного проміння, високої температури, кислот, препаратів хлору.

Інкубаційний період триває від 1 до 20 діб, частіше — 7−14 діб.

Імунітет. Після перенесеної хвороби залишається стійкий типоспецифічний імунітет, проте можливі повторні випадки, спричинені тим самим (дуже рідко) або іншим сероваром лептоспір.

Джерелом збудника інфекції для людини є численні представники ссавців. Їх можна підрозділити на 2 групи: до першої належать гризуни та комахо їди — представники природного резервуару інфекції; до другої - свійські тварини (свині, велика рогата худоба, собаки та ін.), а також тварини, яких тримають у клітках (норки, песці та ін.).

У наш час основним резервуаром патогенних лепто спір на землі вважають сільськогосподарських тварин.

Території, на яких виявляють лептоспіроз у тварин, — це лептоспірозні осередки, які потенційно небезпечні для людини. Лептоспірозні осередки ділять на природні, антропургічні (господарські) та змішані.

Основним носієм серогрупи grіppotyphosa в Україні є звичайні полівки, pomona — польові миші, icterohaemorrhagіae — сірі щури. Хвора людина не становить небезпеки щодо зараження інших людей. Пряма передача інфекції від людини можлива лише в разі вродженої інфекції та вигодовуванні дитини грудним молоком.

Механізм передачі збудника — аліментарний або контактний. Зараження відбувається під час вживання контамінованої води і харчів, купання, риболовлі, догляду за хворими тваринами, укусу гризуном. До групи ризику належать тваринники, меліоратори, працівники м’ясокомбінатів, робітники очисних споруд і каналізації, мисливці, рибалки, шахтарі.

Особливості епідемічного процесу. З еколого-епідеміологічних позицій лептоспіроз можна характеризувати як водно-грунтову інфекцію. Зараження людини відбувається різними шляхами, але при цьому водний шлях залишається провідним.

Тварини-носії лептоспір — за певних умов можуть забруднювати своєю сечею природні та штучні водойми, грунт, рослинність, речі побуту, харчові продукти.

Описані численні спалахи лептоспірозної інфекції серед різних груп населення. Основні типи спалахів:

1) водний тип — захворювання пов’язані з купанням у водоймах, забруднених виділеннями свійських або диких тварин, а також із вживанням води з них;

2) сільськогосподарський тип — захворювання пов’язані з зараженням при проведенні меліоративних робіт, в умовах поливного землеробства, особливо на рисових ланах;

3) тваринницький тип — захворювання виникають переважно серед персоналу тваринницьких господарств.

Епідеміологічна особливість лептоспірозної інфекції пов’язана з серогруповою та сероваріантною характеристикою збудника.

Для захворювань, які зумовлені лептоспірами серогрупи Pomona, джерелом інфекції є свині та велика рогата худоба, у зв’язку з чим захворювання реєструються в антропургічних осередках. Спостерігаються епідемічні спалахи. Рідше джерелом інфекції є польові миші - носії сировару mozdok. У цьому випадку зараження настає в природних осередках. Звичайно реєструється спорадична захворюваність. У сільській місцевості переважно реєструються захворювання спричинені збудниками серогрупи Grippotyphoza. Джерелом збудника як правило є велика рогата худоба.

При захворюваннях, зумовлених представниками серогрупи Icterohaemorragiae, джерелом збудника є пацюки, рідше собаки та сільськогосподарські тварини. Хворіють люди, які у процесі роботи зустрічаються із синантропними гризунами або працюють у забрудненому ними середовищі.

Захворювання, які спричинюються представниками серогрупи Canicola, зустрічаються переважно в містах. Джерелом збудника інфекції, як правило, є собаки. Серед людей відзначають спорадичну захворюваність внаслідок зараження від собак — лептоспіроносіїв. Захворювання реєструють протягом усього року.

Специфічна профілактика. Для імунопрофілактики населення використовують корпускулярну вакцину (вбиту нагріванням і консервовану 0,3% фенолом). Вакцина містить суміш культур лепто спір найпоширеніших сироварів: pomona, icterohaemorrhagiae, grippotyphosa, hebdomadis.

Вакцину вводять під шкіру двічі з інтервалом у 5−7 днів по 2 мл та 2,5 мл відповідно. Ревакцинацію проводять через рік. Показанням до проведення щеплень є робота в господарствах, пов’язана з доглядом за тваринами, забій та переробка тушок тварин з неблагополучних господарств, робота на заболочених місцях, на території природних осередків тощо. Вакцинацію розглядають як допоміжний засіб у боротьбі з лептоспірозом.

Протиепідемічні заходи. Сучасні напрямки профілактики лептоспірозу направлені базуються на комплексі медико-санітарних та ветеринарно-санітарних заходів. Запорукою підвищення її ефективності є заходи щодо своєчасного виявлення хворих людей та тварин. Фахівці охорони здоров’я та ветеринарної служби спільно розробляють комплексні плани з профілактики лептоспірозів.

Враховуючи, що зараження людей лептоспірами відбувається як у природних осередках так і в господарських, необхідно проводити широкомасштабні заходи, спрямовані на виявлення осередків різних типів, їх вивчення та наступне оздоровлення.

У природничих осередках лептоспірозів заходи не зводяться до їх повного або часткового оздоровлення, необхідно також не допустити заносу інфекції з них у тваринницькі господарства, для чого регулюють порядок випасу тварин. Не допускається використання підозрілих вододжерел для водопою. Не рекомендується організація на території осередку місць купання та відпочинку людей. У разі необхідності проведення робіт на території осередку обов’язковим є інструктаж працівників. У план заходів щодо оздоровлення даного осередку включають проведення меліоративних робіт, дератизаційних заходів. Дератизацію здійснюють також на прилеглих територіях, особливо в населених пунктах, тваринницьких господарствах, зерносховищах та інших об'єктах. Одночасно проводять санітарно-технічні заходи, спрямовані на запобігання міграції гризунів. При роботі у природних осередках люди повинні старанно дотримуватись правил особистої профілактики (використання гумового взуття, рукавичок, спецодягу) і не допускати порізів рук, ніг та ін. Має постійно здійснюватись суворий контроль за доставкою та зберіганням питної води, харчових продуктів. Не дозволяється вживати для пиття сиру воду з підозрілих водо джерел.

У господарських осередках основні зусилля повинні бути зосереджені на оздоровленні поголів'я тварин. Вважливим є дотримання персоналом господарств правил особистої профілактики при догляді за хворими тваринами.

Важливим профілактичним заходом є санітарно-просвітня робота з обов’язковим охопленням осіб підвищеного ризику. При захворюванні людини проводять епідеміологічне обстеження осередку з обов’язковим лабораторним обстеженням усіх хворих та осіб, які перехворіли протягом останнього місяця. Хворого на лептоспіроз госпіталізують у інфекційну лікарню, виписують після зникнення клінічних ознак хвороби.

У епідеміологічному осередку проводять роботи зі знищення гризунів, у першу чергу пацюків, а також переривання шляхів передачі збудника інфекції: дезінфекцію виділень, приміщень, убиральні, вигребних ям тощо. Харчові продукти і воду з осередка можна вживати тільки після термічної обробки.

Диспансерне спостереження за перехворілим триває 6 міс. Перехворілі обов’язково проходять клінічне обстеження у терапевта, невропатолога, окуліста, а діти — у педіатра 1 раз на 2 міс. У ці самі строки проводять контрольні загальні аналізи сечі й крові, а у тих, хто перехворів на лептоспірозну жовтяницю — біохімічний аналіз крові. З обліку знімають по закінченню терміну диспансерного спостереження за умови нормалізації клінічних і лабораторних показників.

Епідемічне обстеження осередку повинно проводитися разом із епізоотологом і бути спрямованим на виявлення хворих на лептоспіроз тварин, а також гризунів у помешканнях і на робочих місцях. Виявляють можливий зв’язок хвороби з використанням води, проводять бактеріологічне дослідження води. Встановлюють контингент населення, яке зазнає ризику зараження.

Епіднагляд за поширенням лептоспірозу грунтується на взаємодії і взаємоінформації медичної та ветеринарної служб, на підставі оперативного та ретроспективного аналізу епідситуації. Результати цього аналізу використовують для розробки спільного плану заходів з боротьби з лептоспірозом на конкретних територіях.

Завдання 1. Аналіз багаторічної захворюваності на лептоспіроз

1. Визначити багаторічну тенденцію захворюваності (ріст, зниження, стабілізація).

Таблиця 1. Вирівнювання динамічного ряду

Ісер. = 29,39/16 = 1,84

b = - 56,78/1360 = - 0,04

2. Розрахунки середнього темпу приросту чи зниження захворюваності (за Ю. П. Палтишевим, 1988)

= - 0,04/1,84×100% = - 2,8%

Висновок: Як видно з розрахунків = - 2,89%, що є критерієм помірної тенденції до зниження захворюваності.

3. Прогноз захворюваності лептоспірозом на наступний рік.

= 1.84 + (-0.04) х 17= 1,16

Межі відхилення теоретичного рівня, який прогнозується:

d — відхилення емпіричного показника від теоретичного зі знаком (+) або (-);

сер

D + (-) — середня величина відхилення фактичних даних від теоретичного показника зі знаком (+) чи (-):

сер

D + (-) =?d+ (-) / n+ (-), де

?d+ (-) — сума відхилень зі знаком + (-);

n+ (-) — кількість років при яких воно спостерігається.

Розрахунки відхилення емпіричного показника (d) наведено в табл.1.

?d₊ = 0,09+0,63+1,13+1,84+0,23+0,02+0,12=4,06

?d _- = - (1,04+0,11+0,26+0,31+0,06+0,81+0,05+0,36+0,1) = - 3,1

сер

D₊ = 4,06/7 = 0,58

сер

D _- = (-3,1) /9 = - 0,34

Отже, межі відхилень складають:

1. верхня довірча межа — 1,16 + 0,58 = 1,74

2. нижня довірча межа — 1,16 — 0,34 = 0,82

4. Розрахунок середніх річних показників захворюваності в Україні та Києві.

Середній річний показник захворюваності в Україні = (1,4+2,25+2,37+1,94+2,75+3,17+2,8+1,57+2,03+1,66+0,83+1,54+1,43+1,04+1,44+ +1,14) /16 = 1,84

Середній річний показник захворюваності в Києві= (2,34+3,92+3,14+2,16+2,4+3,27+2,74+1,48+2,49+2,3+0,97+1,92+1,00+0,84+1,77+2,5) /16 = 2,36

Висновок: при аналізі захворюваності на лептоспіроз за 16 років, спостерігалося її підвищення в 1997, 1998 та 1999 роках (показник захворюваності на 100 тис. чол.2,75, 3,17, 2,8 відповідно); в інші роки фактичні показники захворюваності не перевищували 2,7 на 100 тис. населення.

Вирівнявши динамічні ряди та побудувавши лінію тенденції, бачимо, що захворюваність на лептоспіроз має помірну тенденцію до зниження.

Характер лінії тенденції можна пояснити впливом на епідемічний процес вакцинації декретованих контингентів, високим рівнем проведення протиепідемічних заходів в осередках (гідромеліоративні роботи, дератизація, дезінфекція), веденням санітарно-гігієнічної просвітньої роботи.

Показники середньої річної захворюваності в Києві знаходяться на вищому рівні ніж середні по Україні, що пов’язано з перенаселенням та погіршенням санітарного стану міста.

Завдання 2. Аналіз річної динаміки захворюваності на лептоспіроз

1. Розподіл захворюваності по місяцях року

При рівномірному розподілі захворюваності по місяцям року середньомісячний показник захворюваності становить 8,33% (100%: 12міс.).

Захворюваність перевищує 8,33% у літньо-осінній (липень-вересень) період.

Коефіцієнт сезонності = (11+19+16,2) /63,4 = 0,728 = 72,8%

Індекс сезонності = (11+19+16,2) / (0,8+0,6+0,4+2+4,4+4,8+2,4+1,8) = 2,68

лептоспіроз епідеміологічний захворюваність інфекційний

Висновок: при аналізі річної динаміки захворюваності на лептоспіроз спостерігаємо її підвищення з 7 по 9 місяці року. За графіком бачимо, що випадки захворювання на лептоспіроз частішають у 6, 7, 8, 9, та 10 місяцях (максимальний підйом у 8 та 9 місяці - 29,97%, 25,5% відповідно). Це можна пов? язати з сезоном інтенсивного розмноження диких та синантропних гризунів, початком сілськогосподарских робіт та сезоном полювання; купанням у відкритих водоймищах, забруднених лептоспірами, рибальством в них, використанням забрудненої води для сільскогосподарских та побутових потреб. Порушення правил гігієни при догляді за тваринами, при проведенні дератизаційних та асенізаційних робіт.

Завдання 3. Розподіл захворюваності лептоспірозом по вікових групах

Висновок: група ризику — вікова група старше 15-ти років (1,5 випадків захворювання на 100 тис. населення). Порівняно з іншими групами рівень захворюваності більше ніж в 5 разів вище ніж в інших групах. Такий показник можна пояснити тим, що в цю групу входять люди працездатного віку, які можуть мати професійний або побутовий контакт з зараженими тваринами, ґрунтом та водою. Також люди цього віку часто мають у себе вдома кішку або собаку (тварина може заразитися під час вигулу або з?ївши хворого гризуна і т.д.), в вільний час займаються риболовлею, полюванням та садоводством і тому, можуть мати справу з зараженими, водою, ґрунтом та дикими тваринами.

Висновок про епідемічну ситуацію:

За останні 30 років захворюваність на лептоспіроз в Україні зросла більш ніж у 200 разів. Наша держава має один із самих високих показників захворюваності на лептоспіроз в Європі, що в десятки разів перевищує показники захворюваності в економічно розвинутих країнах світу.

Як показують багаторічні спостереження, високий рівень захворюваності на лептоспіроз в Україні обумовлюється, перш за все, недотриманням комплексу санітарно-гігієнічних заходів, спільних для групи кишкових інфекцій зоонозної природи, інтенсивним забрудненням об'єктів довкілля, екологічною незахищеністю відкритих водойм, питної води та грунту, послабленням дератизаційних заходів у житловому фонді, об'єктах громадського харчування, торгівлі та ін. Із зростанням екологічних негараздів збільшується ризик зооантропогенного забруднення поверхневих водойм, котрі широко використовуються як джерела централізованого водопостачання, місця відпочинку та об'єкти промислового розведення риби. В цих умовах найбільш ефективно реалізується урино-оральний механізм передачі збудників лептоспірозу. Ситуація ускладнюється ще і тим, що великі штучні водойми, які входять до системи Дніпровського каскаду, виникли поблизу великих промислових центрів в густо заселених областях України. Поява вологих природних біотопів, придатних для сезонної міграції гризунів, обумовила значну активізацію епідемічного процесу в сучасний період.

Складна економічна ситуація, в якій знаходиться Україна, призвела до руйнування системи санітарного та ветеринарного контролю за популяцією гризунів — основних джерел збудників лептоспірозу. До мінімуму скоротилися обсяги лабораторного контролю за циркуляцією лептоспір у навколишньому середовищі. Незахищеними залишилися об'єкти підвищеного епідемічного ризику: тваринницькі ферми, підприємства харчової промисловості, продовольчі склади та об'єкти громадського харчування.

При аналізі захворюваності на лептоспіроз з’ясовано: багаторічна захворюваність на лептоспіроз має помірну тенденцію до зниження. Характерна літньо-осіння сезонність підвищення захворюваності лептоспірозом. Віковими «групами ризику» являються групи старші 15-ти років.

Рекомендації щодо покращення епідемічної ситуації при захворюванні на лептоспіроз:

— Організація та проведення санітарно-гігієнічних, санітарно-технічних і агротехнічних заходів.

— Організація та проведення санпросвітньої роботи серед населення, особливо серед людей працездатного віку, працюючих в харчовій промисловості або навчаючихся у ВНЗ. Також серед людей які займаються полюванням і рибальством.

— Санітарно-гігієнічне дослідження водоймищ в яких здійснюється масове купання чи рибна ловля. Прийняття мір по інформуванню населення про санітарно-гігієнічний стан водоймища.

— Санітарно-гігієнічне обстеження гуртожитків, об?єктів харчової промисловості, магазинів, складів, тваринницьких ферм, якщо такі є.

— Організація та проведення дератизації та дезінфекції в осередках

— Організація та проведення дератизації та дезінфекції на території підприємств харчової промисловості, гуртожитків.

— Контроль за проведенням дератизації та дезінфекції в зазначених вище місцях.

— Встановлення зв? язків з місцевою ветеринарною службою для відносного коригування рівня захворюваності серед домашніх і свійських тварин.

Використана література

1. Ж.І. Возіанова «Інфекційні і паразитарні хвороби» К — «Здоров`я» 2003

2. Н. П Шабалов «Педиатия» 2002 — Санкт — Петербург.

3. В. Д. Беляков «Эпидемиология» — «Медицина» М. 1989

4. каф. епідеміології «епідеміологічний метод дослідження» К. 2003

5. К. М. Синяк «Епідеміологія» «Здоров`я» К. 1998

6. Олексенко А. В. Эпидемиология лептоспироза в Северном регионе Украины. — Рукопись.