Специфіка використання наочності в період навчання грамоти

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА ПЕДАГОГІЧНИЙ КОЛЕДЖ Початкове навчання

КУРСОВА РОБОТА

з методики навчання української мови

Специфіка використання наочності в період навчання грамоти Виконала:

студентка групи ШКВ-23

Свястин Наталія

Керівник:

викладач методики навчання української мови

Стахів Марія Олексіївна

Львів — 2006

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Використання наочності
• 1.1 Наочність, як один із найкращих методів навчання учнів
• Розділ 2. Використання наочності у першому і третьому класі, з використанням загадок, приказок, скоромовок і ребусів, як вид наочності
• 2.1 Застосування наочності у 1 класі
• 2.2 Використання таблиць як наочність у третьому класі
• 2.3 Застосування загадок, приказок, скоромовок, ребусів як наочність у початкових класах
• Висновки
• Додатки

Вступ

У початкових класах застосування наочності має на меті: збагачення й розширення безпосереднього чуттєвого досвіду учнів, розвиток спостережливості, пізнання конкретних властивостей предметів під час практичної діяльності, створення умов для переходу до абстрактного мислення, опори для самостійного навчання й систематизації навчального матеріалу.

Відповідно до функцій наочності засоби унаочнення також дуже різноманітні: предмети та явища навколишньої дійсності; дії вчителя й учнів, що демонструють, як треба виконувати ту чи іншу операцію та як і яким обладнанням користуватися; зображення реальних предметів — різноманітні іграшки, предметні малюнки, картини, образні моделі з паперу, картону й символічні зображення — карти, таблиці, схеми, креслення, картки з математичною символікою.

До наочних засобів належить також інформація, яку учні сприймають за допомогою технічних засобів навчання: кінофільми, діафільми, звукозапис, радіо, телепередачі. Ці види наочності називають аудіовізуальними, оскільки інформацію вони передають через звук і зображення.

У початкових класах застосовується природна, малюнкова, об'ємна, звукова і символічно-графічна наочність. Зрозуміло, що кожна з них має свої «плюси» і «мінуси», і це слід враховувати, визначаючи їх роль на уроці.

У навчальних програмах з предметів дається, як правило, перелік наочності та навчального обладнання.

Використання наочності відіграє переважно допоміжну роль, однак іноді навчальний матеріал (наприклад, явища, предмети, які учні не можуть безпосередньо спостерігати) має такий характер, що без унаочнення правильне уявлення про новий об'єкт взагалі неможливе. Щоб запобігти звуженню поняття або уявлення, доцільно використовувати різні зразки зображення об'єкта. Це допоможе учням розпізнати типове, зробити крок від конкретного до абстрактного, перейти від уявлення до поняття. Отже, важливо не тільки правильно дібрати наочність до уроку, а й продумати, як поставити запитання, щоб створюваний в учнів зоровий образ активно «працював» на досягнення мети уроку.

Як відомо, найперша властивість сприймання — вибірковість. Завдяки запитанням учителя, попередньому досвіду учень вихоплює зором, слухом ті чи інші сторони спостережуваного. І чим менша дитина, тим більше значення мають конкретність і особистісна значущість установки вчителя на сприймання. Не можна залишити поза увагою і вплив фону на якість сприймання. Наголосити на цьому спонукає поширене серед класоводів прагнення всіляко прикрашати роздавальний матеріал (квіточки, замальовки, аплікації). Але ж це відволікає увагу учнів! Адже навчальна сутність картки, таблиці має чітко проглядатися. Водночас на схемах-опорах добре використовувати змісторозрізнювальні властивості кольорів, умовні позначення для виділення головного, зв’язків між елементами схемну

Мета: Як доцільно і зрозуміло використовувати наочність у початкових класах. Які види наочності використовують при навчанні грамоти.

Об`єкт дослідження: є процес використання наочності у початкових класах.

Предмет дослідження: наочність як основний вид у початкових класах.

Розділ 1. Використання наочності

Використання наочності на уроках грамоти полегшує процес вивчання і закріплення звуків і букв, конкретизує поняття, зв’язані з навчанням грамоти; допомагає швидше засвоїти виучуване, дає можливість урізноманітнити форми роботи з навчанням грамоти.

Використання наочності в процесі навчання грамоти підносить активність учнів.

На всіх уроках навчання грамоти насамперед треба використати ілюстративний матеріал, вміщений у букварі.

Тематичні малюнки подані на сторінках букваря, малюнки окремих предметів необхідно використати як у наступній бесіді перед початком вивчання матеріалу на сторінці, так і в процесі дальшої роботи над ними.

У добукварний період при проведені бесіди про школу вчитель використовує предмети й речі, що є в класі, — парти, дошку, стіл, стільці; приносить кольорові олівці, папірці, виготовляє з паперу зірки, кружечки за допомогою яких розвиває поняття «багато», і «мало»; демонструє різні кольори, розміри.

Як ілюстративний матеріал використовуються городні, садові рослини, овочі, фрукти, що їх діти спостерігають під час екскурсій прогулянок.

На уроках навчання грамоти можуть бути використані як наочність чучала сови, їжака, ховраха; колекції комах; в натурі, гриби, риби, груші, яблука; предмети, чашка, обруч, човен (іграшка), ялина (гілочка).

Серед різних видів наочності, що використовуються при навчанні грамоти, найбільше значення мають ті посібники, за допомогою яких щоденно проводиться робота з навчання читання і письма.

До таких посібників належить: розрізна азбука, набірне полотно, учнівські каси, картки з складами й словами, різні картки для гри, демонстраційні таблиці. До навчальних посібників належать також прописи, таблиці з друкованими і рукописними буквами українського алфавіту, настінні таблиці з складами і реченнями.

Найважливішим наочним посібником під час навчання грамоти є букви розрізної азбуки. Ці букви використовуються для складання учнями слів після їх поділу на склади і звуки, та для читання складених слів, письма. Для кращого запам’ятовування букв вживається ще картинний алфавіт, де до кожної букви додається малюнок предмета (його назва починається цією буквою). Основне призначення картинного алфавіту — допомогти дітям краще запам’ятати букви, спираючись на перший звук слова — назву малюнка. Якщо під малюнком є крапки, то використовується він для аналізу звукової структури слова, для складання з розрізної азбуки слів, для письма.

Для зображення букв розрізної азбуки виготовляють буквені каси — великі для вчителя і малі для учнів.

Учнівську касу повинен мати кожен учень і користуватися нею протягом усього періоду навчання грамоти як у класі, так і вдома.

Картки з словами і складами зручно виготовляти на смужках твердого паперу. Смужки беруть шириною 12−15 см., а довжина — по розміру складу, слова чи речення. Склади й слова пишуться буквами такого розміру, як букви розрізної букви; писати краще чорним чорнилом чи тушшю, щоб написане чіткіше виділилось.

Учителі виготовляють також настінні таблиці слід для використання їх при застосуванні різних прийомів читання.

Таблиця слів, розміщених за подібністю

Таблиця слів, розміщених за принципом нарощування:

Під кінець вивчення всіх букв українського алфавіту можна використати таблицю букв в які позначають голосні і приголосні звуки. Одні з них написати червоним інші чорним.

Букви, що позначають приголосні звуки:

а, о, у, е, и, і, я, ю, є, ї.

Букви, що позначають приголосні звуки:

б, в, г, д, ж, з, к. л, м, н, р, с, т, ф, х, ц, ч, ш, щ, дж, дз, й:

Широко використовуються таблиці складів, виготовлених на аркуші паперу.

Наприклад, для складання слів з буквою н можна виготовити таку таблицю:

Комбінуючи різні склади, що на них вказує вчитель, учні складають слова: порох, пила, липа.

Можуть бути таблиці виготовлені з великих і малих букв — друкованих і рукописних.

З метою вироблення в учнів позиційного читання доцільно виготовляти такі таблиці:

Спочатку діти читають слова, а потім учитель водить указкою, поєднуючи склади в словах:

Або ж таблиці для читання слів:

Читають слова стань, пень, станьте, пеньки, синька.

Корисною буде і так звана «рухома азбука», яку можна виготовити велику за розміром для класу і малу — для кожного учня. Береться лист картону, в ньому прорізується шість віконець по величині букв, під них кладеться лист картону без віконець і зшивається поміж отворами.

Встановляють смужки паперу з буквами так, щоб можна читати різні слова, пересуваючи смужку.

Таку ж рухому таблицю вчитель може виготовити для читання складів з буквою, що позначає приголосний звук з усіма голосними: на вузькому аркуші пишеться чи прикріплюється буква т, поруч — віконечко, в яке встановляється смужка паперу з усіма буквами, що позначають голосні звуки.

Під час навчання грамоти використовують, серії картин, за якими під керівництвом учителя діти складають невеликі оповідання.

Велика увага приділяється розвитку фонетичного слуху, тобто вмінню розпізнавати окремі звуки в мовному потоці, виділяти їх зі складів, слів. Фонетичний слух необхідний як для успішного читання, так і для граматичного письма. Від того, як буде для дитини розкрито звукову дійсність мови, будову звукової форми слова, залежатиме не лише засвоєння грамоти, а й усе наступне засвоєння мови граматики і пов’язаної з нею орфографії. Тому навчати грамоти доцільно різними слуховими вправами. Найцінніше невичерпне джерело — усна народна творчість, завдяки якій активізується пізнавальна діяльність дітей, збагачується словниковий запас, формується самостійне мислення, розвиваються творчі здібності, спостережливість, інтерес до рідного слова.

Систематичне і постійне використання всіх жанрів фольклору сприятиме всебічному вихованню дітей, збагачуватиме їхню мову зразками народної мудрості.

У дидактичному матеріалі до уроків навчання грамоти для кожної букви, яка позначає голосні чи приголосні звуки (тверді або м’які), дібрано вірші, де влучуваний звук часто повторюється.

Класовод звертається до учнів: «Уважно послухайте і скажіть, який звук найчастіше повторюється.» Учні називають звук, чітко вимовляють його за вчителем самостійно (колективно, групами, поодинці). На основі спостереження за активним усвідомленням артикулюванням й акустичними властивостями відносять цей звук до голосних чи приголосних встановлюють спосіб позначення його фішкою.

(?, — , =)

Потім виконують вправи на впізнання виділеного звука у заданих словах (звучить на початку, в середині чи в кінці слова), аналізують звукові моделі слів (подані в Букварі чи запропоновані вчителем усно): самостійно добирають слова з виучуваними звуками.

Звукова робота — основа навчання грамоти шестирічних школярів. Оволодіння необхідними операціями зі звуками в цей період сприяє формуванню повноцінних навичок читання. Уміння встановлювати послідовність звуків у слові допомагає уникати найчастіше уживаних помилок учнями 1−2 класів на пропуск, зміну, переставляння букв під час письма. Загалом оволодівати нормами літературної вимови, артикуляційними навичками.

З початковим навчання грамоти шестирічних школярів виникає потреба спеціального аналізу звукової сторони мовлення. В цей період у них формуються такі початкові фонетичні уявлення і поняття, «звуки мовлення «, «голосні «, «приголосні «, «тверді, та м’які приголосні», «склад «, «наголос» .

Ще Ушинський розробив і вивів у шкільну практику цілу систему підготовчих звукових вправ, які передують вивченню букв, намітив прийом аналітико-синтетичної роботи. Багато з них використовуються у наш час.

Аналіз і синтез — протилежні, але однаково, важливі способи пізнання, взаємо пов’язані в ході звукової роботи.

1.1 Наочність, як один із найкращих методів навчання учнів

Уточнення на уроці взагалі, а в молодших класах особливо, є невід'ємною частиною навчального процесу. Чим більше органів чуття бере участь в акті сприймання, тим міцніше і швидше засвоюють діти новий матеріал.

Ушинський К. Д пише, як уже було сказано: «Дитина… мислить, фарбами, барвами, звуками, відчуттями взагалі.» Тому не треба позбавляти дітей цієї можливості, а сприяти формуванню понять у них на основі конкретних предметів, уявлень, фактів.

Найбільш поширеним видом унаочнення є класи дошка, на якій вчитель чи учень записують слова, речення для аналізу, креслять схему чи малюнок. Красиве зразкове письмо вчитель на дошці - це теж вид унаочнення, учні й самі пишуть, красиво на дошці та в зошитах, коли вчитель привчає їх до цього письма на дошці.

Використання кольорові крейди, виділення способом підкреслень, або особливим шрифтом допоможе учням звернути увагу на те, що вчитель наголошує, що є головним в даному матеріалі. Дошка також служить унаочненням, коли на ній учитель креслить схему, таблицю, або пише завдання для учнів. Тому має значення зорова, моторна пам’ть, коли учні і бачать написано чи накреслено, і спостерігають процес його написання.

Розділ 2. Використання наочності у першому і третьому класі, з використанням загадок, приказок, скоромовок і ребусів, як вид наочності

2.1 Застосування наочності у 1 класі

Із практики заслуженої вчительки України О. М. Маринич.

Робота з учнями 1 класу вимагає від учителя старанної, ґрунтовної підготовки до кожного уроку. Готуючись до навчального року вчитель повинен ознайомитися з майбутніми учнями, з програмним матеріалом і підручними, перепитуючи методично літературу і виготовляти ілюстративний матеріал. Як відомо, одноманітні, нудні уроки породжують у дітей втому, сприяють порушенню робочої дисципліни. Враховуючи психологічні особливості дітей молодшого шкільного віку, широко використовують дидактичний матеріал.

Крім наявних у школі наочних посібників, виготовляють вчителі саморобні прилади, а саме: таблички з словниками, абак пересувних складів гербарії з листя і квітів, ілюстративний альбом з кольорованими малюнками.

Користуючись таким альбомом дуже зручно, зібрати в ньому малюнки легко розшиваються, що дає без утруднень зосереджувати матеріал на певну тему в одному місці.

Ілюстративний альбом з року в рік удосконалюється доповнюється і стає значимим допоміжним матеріалом до читання.

На кожну букву подають окремий малюнок, що наклеюється на картон. Під малюнком у кишеньках, зберігаються друковані і рукописні букви і повне слово, в якому виділяють новий звук. Таблиці з наклеєними малюнками можна використовувати на уроках письма, під час аналізу окремих слів та їх складових частин. Демонструється спочатку друкована, а потім рукописна буква.

Щоб полегшити роботу з новим звуком, до букваря додано кольорові малюнки, за якими проводять бесіди. Наприклад до букви н подано кольоровий малюнок, на якому зображено шкільне подвір'я, частину будинку школи, за ним видніється садок. Після цього вчитель говорить де є буква «ка» і за вчителем повторяють учні. Добре ознайомившись з цим звуком переходять до характеристики букви к. Спочатку показують друковану велику букву К, потім кожному учневі дають цю ж букву малого розміру. Діти розглядують її і вкладають у відповідну кишеньку. Далі знаходять цю букву на сторінці букваря. Щоб краще запам’ятати цю букву пропонується дітям намалювати у повітрі пальцем, або скласти паличками. Підбирають художні тексти де є буква «к» . Учні підкреслюють дану букву. Під час роботи вони змагаються хто більше підкреслить букв. Увага дітей активізується. При цьому працюють різні види пам’яті: слухова, зорова, моторна.

В роботі над складами використовують абаки рухомих складів

(малюнок №)

Наприклад при вивчанні букв вчителі можуть використовувати малюнковий словник. Тобто діти мають альбом і у ньому наклеюють малюнки тварин, птахів, назви предметів, які зображають певну вивчену букву, до цієї букви складають, а потім демонструють віршики загадки. Наприклад для букви «к» :

Про кота.

Коло бабусі

Сидить у кожусі

Проти печі гріється Без водички миється.

Отже вчитель з таким словником може легко повторювати в кінці уроку вивчену букву.

2.2 Використання таблиць як наочність у третьому класі

Важливим засобом підвищена ефективності навчання дітей, розвитку їхній самостійності, зацікавленості рідною мовою є застосування на уроках унаочнення, зокрема таблиць.

Для молодших школярів таблиці з мови мають відповідати сучасним вимогам розвивального навчання. Вони мусять містити значний за обсягом матеріал і сприяти активному засвоєнню знань з мови, а також загальному розумовому розвитку дітей. Таблиці, особливого до уроків повторення й узагальнення програмового матеріалу, слід виготовляти з урахуванням елементів програмування і проблемного навчання. Так, у третьому класі на початку року повторюється тема «Звуки і букви. Алфавіт» .

Третьокласники не тільки повторяють те, що вивчили у 1−2 класах, а й систематизують знання, практично усвідомлюють звуки і букви як сегменти «системи систем», отже, поглиблюють і закріпляють вивчене раніше.

Для систематизації знань третьокласників учитель ставить перед ними, наприклад, завдання проаналізувати і зробити висновки:

чим відрізняється група букв і, и, о, е, у, а від групи букв є, ю, я;

чим подібні буква ї до букв є, ю, я і чим відрізняється від них;

які букви можуть стояти після апострофа (скільком звукам такі букви відповідають — одному чи двом);

де у слові стоять букви я, ю, є що передають по одному звукові [a], [у], [е].

Ці і подібні запитання активізують інтелектуальну діяльність учнів. Таблиця ж допоможе їм вести самостійний пошук. Третьокласники, скажемо, дійдуть висновку, що букви є, я, ю передають по два звуки, якщо стоять на початку слова, після апострофа і після голосного.

Голосні букви і звуки.

Таблицю доцільно вивісити у класі під час виконання вправ на виявлення звуко-буквенного складу.

Після опрацювання всіх питань, що пов’язують з граматичною категорією часу дієслова — часи дієслова, змінювання дієслів за особами, числами, I і II дієвідміни, особові закінчення, їх правопис, зміна дієслів за родами й числами — можна запропонувати учням за такою таблицею.

Часи дієслова

Хоч ця таблиця дуже проста, однак містить не лише відомий дітям інформаційний матеріал, а ї новий: категорія часу представлена у системі.

Безумовно, корисним посібником таблиці, що дають змогу застосувати перфокарти для перевірки знань школярів.

До такої роботи слід готувати учнів поступово й систематично. Скажемо, перевірити третьокласники засвоїли дієслово, можна за допомогою таблиці.

Морфологічний розбір

Поступово опрацювавши з учнями всі графи таблиці, під кінець вивчення дієслова при морфологічному розорі варто використати таблицю в цілому.

Крім того, таблиця допомагає третьокласникам глибше усвідомити граматичну суть частини мови їх системні ознаки і взаємозв'язки.

На уроках мови в третьому класі, крім того, можна використати такі види унаочнення:

наочність предмета, природа (квіти, листок) наочність ілюстративна (картини, фотографії)

наочність схематична (схеми, таблиці, моделі)

Вибір навчального приладдя залежить від змісту начального матеріалу, його об'єму, а також від необхідності урізноманітнювати методичні прийоми. Використання наочності на уроці пожвавлює, навчальний процес, створює можливості для розвитку творчої уяви учня, викликає зацікавленість навчальним матеріалом.

Предметна наочність може бути використана в третьому класі під час пояснення суфікса. Наприклад: вчитель показує дітям лист, діти називають його і записують слово на дошці, потім менший листок, потім дрібненьке листячко. В результаті на дошці з’являється ряд споріднених слів, в яких виділяються корінь лист.

Під час вивчення споріднених слів, кореня слова, закінчення та суфікса можна використати таблиці, на яких під малюнками написані слова або речення, а також записані правила.

Ось зразки таких таблиць:

За малюнками проводиться бесіда, читаються речення та формулюється правило. Таку табличку можна лишити на певний час у класі, поки учні твердо засвоять даний матеріал.

Схеми і таблиці дають можливість шляхом порівняння і засвоїти певний граматичний матеріал чи правило. Такі схеми в третьому класі можна використовувати під час вивчення нового матеріалу, повторення вивченого в попередніх класах, під час закріплення. Так під час вивчення тем «Апостроф після префіксів», «Ненаголошені голосні е, и в корені слова», «Складні слова» можна використати, наприклад, такі схеми і таблиці:

Така наочність допомагає учням зрозуміти і засвоїти виучуваний матеріал, пожвавлює урок.

Об'єктом дослідження є процес використання наочності у початкових класах.

Предмет дослідження — наочність як основній вид у початкових класах.

У процесі дослідження про наочність у початкових класах.

2.3 Застосування загадок, приказок, скоромовок, ребусів як наочність у початкових класах

Формування навички читання — тривалий і складний процес, що потребує постійної, неослабленої уваги до занять і забезпечується перед усім добором навчального матеріалу та відповідними методичними прийомами введення уроку.

Саме тут і застосовує класовод загадки, прислів'я, приказки, скоромовки, ребуси, чистомовки, ребуси, кросворди, анаграми, метаграми вірші, які містять багатющий пізнавальний матеріал.

Скоромовки, приказки, чистомовки рекомендуються, як вправи для розвитку мовленнєвого апарату, відпрацьовування виразної дикції. Загадки, ребуси, кросворди, мета грами, анаграми — це захоплива гра, змагання на кмітливість. А прислів'я та приказки містять у стислі формі неабиякий життєвий сенс і мудрість.

Можливості використання такого матеріалу в ході уроків читання практично не обмежені: і при ознайомлені з новим звуком, і в словникових вправах, і для додаткового читання за темою занять, і для закріплення нового матеріалу… Вчитель має, можливість добирати, використовувати диференційовано пропоновані завдання за граматичними, розвивальними та виховними вимогами уроку.

На організацію уроку, підвищення його виховної ефективності впливають ігри та ігрові прийоми. Гра організовує, привчає учнів до порядку, підвищує активність, відкриває в собі нові сили, творчі можливості. На уроках проводять ігри, під час яких діти вправляються в моральних вчинках. В ігрових ситуаціях вони виконують обов’язки бригадирів, майстрів, командирів, прикордонників, контролерів, космонавтів і відповідно виявляють свої заняття та вміння. Майстер керує ділянкою, виробництвом, відповідає на якість праці своїх робітників. Контролер перевіряє продукцію, вилучує брак.

На уроках письма, аналізуючи тексти, написані на дощі, діти на хвилину стають прикордонниками, вони уважно вдивляються у написане. Якщо знаходять, помилку «вбивають» її хлопанням в долоні. Одразу ж пояснюють, чому треба писати так, а не інакше «розвідники» можуть «розмінювати поле», ліквідувати помилки, щоб успішно рухатися далі.

У всіх ігрових ситуаціях обов’язковою умовою для підсилення їх виховного значення є прояв старанності, пильності, чесності, скромності, товариської взаємодопомоги.

Використання загадок допоможе вчителям зробити урок навчання грамоти цікавими, а також і засвоєння матеріалу — більш глибше та міцніше. Адже загадки — це стислі поетичні запитання, де приховані формі одні предмети чи явища зображаються через інші завдяки спорідненості, подібності їхніх властивостей, часом ледь помітних.

Загадки — це є розваги

У знань перевірка

Часто відповідь знайдеться,

Та часом є - «дірка»

Не мусить відгадати,

Якщо не можливе

Тоді у відгадках знайдеш

Усе, що важливе

Відповідні є готові

Тільки пошукайте

І в той спосіб трохи знання

Про те, «щось» придбайте.

Що спонукає дитину вдуматись у кожне слово, порівнювати його з іншими, знаходити подібність і відмінність, виділяти головне у спостережені за природою.

Загадки завжди поетичні, легко запам’ятовуються. У ході розгадування дитина виконую ряд мислительних операцій: аналіз, синтез, порівняння, доведення, узагальнення. Загадки корисні ще й як засіб мовного розвитку дітей, збагачення словника. Цікава вигадка і несподівана відгадка викликає позитивні емоції. Тому можна використовувати загадки для опрацювання нового матеріалу.

Загадки до кожного звука можна добирати так, щоб він стояв у різних позиціях (початку, середині, у кінці слова) позначав би твердий та м’який приголосні.

Дуже люблять шестилітки складати звукову модель слова — відгадки з фішок — індивідуально чи парами. А якщо слово відгадка містить вивчені літери, то його можна викладати з розрізної азбуки. Цей вид роботи особливо корисний у класах — комплектах, де на самостійну роботу виділяються чимало часу. Тут учні вчаться допомагати один одному.

Для навчання і виховання школярів зроблено добірку прислів'їв та приказок, у яких виражено мудрість і життєвий досвід багатьох поколінь. Вони легко запам’ятовуються, бо майже завжди побудовані на співзвучності слів. Робота над прислів'ям і приказками сприяє розвитку самостійного мислення і мовлення учнів.

Для розвитку мовного апарату дитини, постановки правильної артикуляції звуків народна педагогіка здавна використовувала скоромовки. Це невеликі прозові або віршовані твори, побудовані на алітераціях. Специфіка скоромовок — дуже швидке промовляння їх.

Зміст скоромовок нескладний, пов’язаний з повсякденним життям людини, природою, близький і зрозумілий дітям. Простота змісту та ігровий характер полегшують сприймання їх дітьми, викликають інтерес до цікавих прав, які за висловом Ушинського, допомагають розвинути в дітях чуття до звукових красот рідної мови.

Методика роботи зі скоромовками передбачає спочатку ознайомлення зі змістом, заучування напам’ять з чітким і повільним вимовлянням звуків і поступовим наростанням темпу мовлення до дуже швидкого.

Своїм цікавим змістом увагу дітей привертають лічилки та мирилки. Вони використовуються переважно на початку рухливої або дидактичної гри і сприяють налагодженню ритму дихання, енергійної артикуляції мовного апарату, чіткому промовленню слів, створюють у дітей гарний настрій.

Лічилки нерідко смішні за змістом — дотепні перекручені форми слів своєю незвичайністю викликають веселощі. Крім того, мають дуже відчутну ритмічну побудову. Їх такт іноді супроводжується притупуванням, плесканням у долоні, ударами ціпка об землю. Це дає змогу використовувати лічилки для фізхвилинок.

Раз, два — усі пірнають

Три, чотири — виринають

П’ять, шість — на воді

Кріпнуть крильця молоді

Сім, вісім, що є сили ;

Всі до берега приплили,

Дев’ять, десять — розгорнулись

Обсушились, потягнулись

І розбіглись хто куди.

Мирилки відіграють важливу роль в естетичному вихованні учнів. Вони вчать доброзичливості, чемності, вмінню запобігати конфліктам.

Тобі яблучко, мені грушечка

Не сварімося, моя душечка.

І в лічилках, і в морилках учні можуть шукати слова з виучуваним звуком, називати місце звука в слові, аналізувати його.

Ребус — це задача — загадка, в якій текст представлено зображення предметів, нотами, цифрами, буквами та іншими знаками.

Ребус — це рід розваги

То загадки образкові,

Букви, слова і малюнки,

Зору вправи це — чудові.

Ребуси використовуються для диференційованого підходу.

Відгадування їх розвиває кмітливість, спонукає до самостійних пошуків, творчого мислення. Згодом ребуси знадобляться для організації дозвілля, як у групах продовженого дня, так і в дома.

Ребуси виготовляють на великому аркуші паперу. Спочатку відгадують легші, а потім важчі. Якщо зацікавити учнів, то вони зможуть самостійно складати їх.

Методика роботи над розгаданими словами подібна до роботи над словом — відгадкою до загадки.

Проблема підвищення ефективності навчання грамоти шестиліток привертає особливо увагу психологів, дидактів, методистів, учителів. Усі компоненти пізнавальної діяльності дітей цього віку цілковито залежать від їхньої психолого фізіологічного стану. Тому слід добирати такі форми і методи навчально пізнавальної діяльності, які повністю відповідали віковим особливостям, і тоді процес пізнання для шестиліток стане радісним, цікавим і захоплюючим.

Висновки

Навчальні програми 1−4 класів спрямовані на здійснення всебічного розвитку учнів, на підготовку їх до трудового життя, до продуктивної суспільне корисної праці.

Успішне здійснення завдань, поставлених перед податковими класами, залежить, насамперед, від правильної організації навчально-виховного процесу, від активної діяльності учнів на уроках.

Глибоко продуманий зміст уроку, чітка організація роботи і вміле використання наочності розвивають активність учнів, забезпечують високу якість знань, виховують увагу, старанність і любов до праці.

Під час написання цієї роботи я дійшла висновку, що наочність навчання грамоти обов’язкове для учнів 1−2 класів.

За допомогою наочності діти розвивають пам’ять, уяву, мислення.

Наочність відіграє велику роль у дітей. Вчитель повинен під час навчання грамоти демонструвати дітям роздаткові букви, картини малюнків, ілюстрації, різні таблички, загадки, скоромовки, ребуси, лічилки, мирилки, що відносяться до наочності.

Наочність, можна сказати, що це найголовніший вид навчання дітей. Д них за допомогою наочності відкривається світ чудового навчання, фантастичного і реального мислення перед своїми очима сказане вони бачать і розуміють побачене на картині.

Додатки

Додаток А

Розповідь про чванькувату букву під час показу ілюстративного матеріалу букв

Була собі на світі Мудра Людина. Вона придумала букви. Вирізала їх з березової кори, склала в козубець і думає: ось піду завтра до людей і навчу їх читати й писати.

Минула ніч. Зібралася Мудра Людина йти до людей. Треба, думає, розташувати букви в такому порядку, щоб людям легше було вчитися читати. Розкладає букви: а, б, в… Думає, Як найти такий порядок, щоб кожна буква підказувала, яка сусідка іде за нею.

Усі букви лежить смирно, чекають на свою чергу. Одне тільки Я витерпіть не може. Вже лізе в руки Мудрій Людині й нагадує про себе: а Я куди.

Розгнівалась Мудра Людина й каже:

Ну, з тобою лиха не оберешся. Сиди й жди своєї черги.

Та букві Я нетерпеливиться:

А чого мене забуваєш?

Подумала Мудра Людина й каже:

Я буде на останньому місці.

Період навчання грамоти — найважливіший і найвідоміший у житті дітей, у розвитку мовлення і мислення, у формувані особистості. Вони вчаться читати і писати, а знання, уміння й навички, здобуті в ході оволодіння грамотою, стають основоположними для успішного навчання в наступних класах.

Життєвий досвід учнів першого класу невеликий, уявлення про оточення нечіткі, обмежені, вузькі.

" Дитина, — за висловом Ушинського, — мислить форми, фарбами, звукам, відчуваннями…"

Мета: Поняття про предмети в дитини створюються у зв’язку з формою, кольором, звуками даних предметів. Абстрактні поняття для дитини недоступні, вони створюються в неї поступово, внаслідок спостереження над навколишнім життям, внаслідок вивчення предметів, речей, явищ, в оточені яких перебуває дитина. Це вимагає від учителя максимального використання наочності в процесі навчальної роботи.

Об'єкт дослідження: Наочність виступає для дитини фіксованим уявленням і ним допомагає зосередитись на думках, не губити змісту при зусиллях, виразити його словами.

Предмет дослідження: Навчання допомагає дитині формувати і виразити власні думки словами, полегшує тренування у їх вимовлені.

Ушинський писав: «Дитяча природа виразно вимагає наочності. Вчіть дитині яких-небудь п’ять невідомих їй слів, і вона буде довго і даремно мучитися над ними; але зв’яжіть з малюнком двадцять таких слів і дитина засвоїть їх на льоту.»