Пластидна спадковість і методи її виявлення пластидної спадковість

Пластидної Спадковий, позахромосомних спосіб успадкування пластидної ознак, здійснюваний за допомогою самих пластид.

Залежно від умов запліднення при П. н. пластидної ознаки успадковуються або тільки по материнській лінії, або від обох батьківських форм (у разі перенесення пластид в зиготу і через пилкові трубки). Про перші факти П. н. і генетичних властивостях пластид повідомили ще на зорі розвитку генетики (1908) німецькі ботаніки та генетики Е. Баур і К. Корренс вивчили спадкування ряболиста в деяких рослин (герань, нічна красуня, хміль та ін.) Окремі автори вважають, що генетичними інформація пластид укладена в їх дезоксирибонуклеїнової кислоти (див. Нуклеїнові кислоти). Сукупність пластид клітини як структур, здатних передавати спадкову інформацію, названа пластідомом (О. Реннер, 1934). З усіх структурних елементів цитоплазми рослин, з якими можна зв’язати передачу деяких властивостей і ознак материнського організму потомству, пластиди найбільш зручні для аналізу, тому що в більшості випадків вони чітко помітні в цитоплазмі завдяки цілому ряду морфологічні особливостей. Крім того, вони здатні до стрибкоподібним змінам — пластидної мутацій, які згодом чітко відтворюються.