Амортизаційна політика підприємства ТДВ «Трембіта»

ВСТУП амортизація основний фонд Актуальність теми дослідження. Процес зносу й поступового перенесення вартості основних засобів на виготовлюваний за їхньою участю продукт називається амортизацією. Водночас амортизація є елементом системи оподаткування прибутку підприємств. У Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» записано: «Під терміном амортизація основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань» .

Амортизаційні кошти надходять підприємству у складі виручки від реалізації готової продукції (робіт, послуг) і накопичуються для подальшого використання як джерела відтворення вартості основних засобів. Вони являють собою кошти для простого відтворення основних засобів. Проте якщо в результаті технічного прогресу у відповідних галузях народного господарства відбувається зниження собівартості засобів виробництва, що там створюються, і, відповідно, зниження оптових цін на них, то амортизаційні кошти можуть виступати і як джерело розширеного відтворення основних засобів.

Амортизаційні кошти накопичуються підприємствами поступово і використовуються для вкладень в основні засоби не відразу, а в міру накопичення. Тому якийсь час вони є вільними, відкладаються на банківських рахунках або вкладаються підприємствами в оборотні засоби й засоби обігу. Вкладення цих коштів (які є частиною фонду основних коштів) в оборотні засоби й засоби обігу переконливо свідчить про неприпустимість змішування понять «основні засоби», «засоби обігу» з фінансовими поняттями «основні кошти», «оборотні кошти»: вочевидь, у даному разі мова йде про фінансування оборотних засобів і засобів обігу за рахунок основних коштів. Така позиція, проте, в економічній літературі та господарській практиці поки що не знаходить визнання. Зазвичай вільні амортизаційні кошти відносять до оборотних коштів.

Сума амортизаційних відрахувань від вартості основних засобів має покрити витрати підприємства на придбання (будівництво, монтаж) і витрати на поліпшення основних засобів (реконструкція, модернізація). Виходячи з цього побудована система нарахування амортизації, причому вона побудована за різними, несхожими між собою принципами в системі податкового обліку (для цілей оподаткування) та в системі бухгалтерського обліку (за П (С)БО 7).

Нова система національних стандартів бухгалтерського обліку не пов’язує розмір статутних капіталів підприємств будь-якої форми власності (як, втім, і інших елементів власного капіталу, за винятком додаткового капіталу у разі проведення переоцінок основних засобів та інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів) з нарахуванням зносу (амортизації), амортизаційний фонд як окремий елемент власного капіталу не створюється, амортизаційні кошти після реалізації продукції підприємства надходять йому у складі виручки і вливаються в загальний «котел» його фінансових ресурсів. Оскільки амортизація основних засобів, нематеріальних активів має цільове призначення — фінансування відтворення саме цих активів підприємства, його фінансова служба повинна постійно контролювати цільове використання цих коштів, тобто на фінансування капітальних вкладень. Досягається це в основному засобами управлінського обліку.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.

Об'єктом дослідження є фінансова діяльність підприємств ТДВ «Трембіта».

Предмет дослідження — фінансове забезпечення простого відтворення засобів підприємства (амортизаційна політика).

Метою курсової роботи є дослідження амортизаційної політики підприємства ТДВ «Трембіта».

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

дослідити теоретико-методологічні засади здійснення амортизаційної політики;

охарактеризувати ефективність відтворення та використання основних фондів;

обґрунтувати основні шляхи розвитку, вдосконалення амортизаційної політики в Україні.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ АМОРТИЗАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ

1.1 Економічна сутність амортизації підприємства

Основні фонди протягом свого тривалого функціонування зазнають фізичного (матеріального) і економічного спрацювання, а також техніко-економічного старіння. Під фізичним (матеріальним) спрацьовуванням основних виробничих фондів розуміють явище поступової втрати ними своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, тобто споживної вартості, що призводить до зменшення їхньої реальної вартості - економічного спрацьовування. На швидкість і розміри фізичного спрацювання основних фондів впливають їхня надійність та довговічність, спосіб використання (екстенсивне чи інтенсивне), особливості технологічних процесів, якість технічного догляду й ремонтного обслуговування, кваліфікація робітників, інші організаційно-технічні фактори [13, 106].

Фізичне спрацювання будь-якого знаряддя праці (машини, устаткування) можна поділити умовно на дві частини: ту, що періодично усувають проведенням ремонтів, і ту, що її в такий спосіб усунути неможливо. З часом спрацювання поступово збільшується і врешті-решт стає таким, що унеможливлює дальше використання засобу праці у виробництві, тобто настає момент повного фізичного спрацювання, коли треба замінити такий засіб праці на новий аналогічного призначення. У зв’язку з цим розрізняють усувне (тимчасове) та неусувне (постійно нагромаджуване) фізичне спрацювання основних фондів.

Ступінь фізичного спрацювання окремої одиниці засобів праці можна визначити двома розрахунковими методами: 1) за строком її експлуатації (через зіставлення фактичної та нормативної величин з урахуванням ліквідаційної вартості); 2) за даними обстежень технічного стану. Відносну величину економічного спрацювань окремої фізичної одиниці або певної сукупності основних фондів визначають як відношення накопиченої суми спрацювання, тобто їхньої вартості, вже перенесеної на вартість продукції, до загальної балансової вартості.

Техніко-економічне старіння основних фондів — це процес знецінення діючих засобів праці до настання повного фізичного спрацювання під впливом науково-технічного прогресу. Старіння властиве передовсім знаряддям праці та транспортним засобам і зв’язане з реальними економічними збитками для підприємств, що експлуатують застарілу техніку.

Безперервний процес виробництва потребує постійного відтворення фізично спрацьованих і технічно застарілих основних фондів. Необхідною умовою відновлення засобів праці в натурі є поступове відшкодування їхньої вартості, яке здійснюється через амортизаційні відрахування (амортизацію). Амортизація основних фондів — це процес перенесення авансованої раніше вартості всіх видів засобів праці на вартість продукції з метою її повного відшкодування.

Для відшкодування вартості зношеної частини основних фондів кожне підприємство робить амортизаційні відрахування, тобто встановлює певну грошову компенсацію відповідно до розмірів фізичного спрацювання й техніко-економічного старіння. Ці відрахування включають до собівартості продукції, реалізують під час продажу товарів, а потім накопичують у спеціальному амортизаційному фонді, що служить відновленню основних фондів.

Амортизаційні відрахування обчислюють за певними нормами, які характеризують щорічний розмір відрахувань у відсотках до балансової вартості основних фондів. Розрахунки норм амортизаційних відрахувань на повне відновлення (реновацію) основних фондів здійснюють централізовано за формулою [13, 108]

де Ф — балансова (первісна чи відновна) вартість основних фондів;

Л — ліквідаційна вартість основних фондів;

А — амортизаційний період (нормативний строк функціонування) основних фондів.

За встановлення норм амортизаційних відрахувань слід виходити з економічно доцільних середніх строків функціонування засобів праці, необхідності забезпечення повного відшкодування вартості основних фондів і врахування техніко-економічного їхнього старіння. Найбільш складним є правильне визначення тривалості амортизаційного періоду (доцільного строку використання) конкретних видів засобів праці. Звичайно його встановлюють з урахуванням багатьох факторів, зокрема загальної фізичної довговічності та економічності капітального ремонту засобів праці, умов їхньої експлуатації, строків настання техніко-економічного старіння, можливих темпів оновлення тощо.

У міру розвитку техніки, удосконалення технології та організації виробництва змінюються тривалість і характер використання окремих видів основних фондів, виникає об'єктивна необхідність скорочення нормативних строків їхнього функціонування. У зв’язку з цим норми амортизаційних відрахувань періодично треба переглядати та уточнювати.

Забезпечення нормального відтворення основних фондів потребує правильного нарахування амортизації за встановленими нормами. Щорічну суму амортизаційних відрахувань на реновацію основних фондів обчислюють множенням їхньої середньорічної вартості на відповідні норми амортизації та поправочні коефіцієнти до них, що враховують конкретні умови експлуатації окремих видів засобів праці. Середньорічна вартість кожного виду основних фондів визначається додаванням до вартості на початок розрахункового року різниці між середньорічними величинами введення в дію нових і вибуття діючих елементів засобів праці. Середньорічне введення (вибуття) визначають за результатом множення абсолютного його розміру та коефіцієнта функціонування протягом розрахункового року засобів праці, що будуть уведені в дію і виведені з дії, тобто відношення кількості місяців експлуатації до числа 12.

Для здійснення правильної амортизаційної, політики важливим є знання можливих методів амортизації основних фондів.

1.2 Роль амортизації в інвестуванні підприємства

Інвестиційна активність є основою економічного зростання. Зіставлення його темпів за 1961;1991 рр. в 15 державах показало, що на кожен відсоток збільшення ВВП частка інвестицій має збільшуватися від 3 до 20% ВВП. Тим часом в Україні питома вага інвестицій у складі ВВП знизилася з 22,6% у 2009 р. до 21,1% у 2010 р. [4]

Якщо врахувати величезне фізичне та моральне спрацювання фондів (як наслідок низької інвестиційної активності), то проблема зрушень у складі ВВП в бік істотного підвищення капіталізації економіки на основі інвестиційних технологій стає найголовнішою для успішного економічного та соціального розвитку країни.

На особливу увагу заслуговує амортизація як важливе джерело самофінансування інвестицій. Сутність амортизації, її роль у затратах на виробництво і в інвестиційних процесах розглядаються у багатьох працях [2;5]. Проте єдиної думки щодо цього немає.

На нашу думку, слід погодитись з твердженнями Т. Беня про те, що через певний час практично вся вартість інвестицій повертається у вигляді амортизації.

Потреба поновлення основних виробничих фондів, викликана конкуренцією товаровиробників, примушує підприємства здійснювати прискорене списання обладнання з метою створення нагромаджень для подальшого вкладення їх у інновації. Таким чином здійснюється інтенсивне відтворення. Внаслідок чого, амортизація набуває власних форм існування та руху і перестає бути виявленням фізичного зносу основного капіталу, відбувається розмежування між амортизаційним фондом та чистим доходом, фондами відшкодування та нагромадження. Таким чином розширюється і стає більш стійкою фінансова база інвестування. Амортизація перетворюється у важливий інструмент регулювання інвестиційної діяльності підприємств.

Прискорена амортизація (як економічний стимул інвестування) може здійснюватися двома способами.

Перший спосіб полягає в тому, що штучно скорочуються нормативні строки служби та відповідно збільшуються норми амортизації.

Другий спосіб прискореної амортизації полягає в тому, що без скорочення встановлених державою нормативних строків служби основного капіталу окремим фірмам дозволяється протягом ряду років здійснювати амортизаційні відрахування у підвищених розмірах, але із зниженням їх в подальші роки.

Для пожвавлення ділової активності та розширення процесу нагромадження держава (в умовах ринку) додатково до прискореної амортизації знижує ставки оподаткування прибутку. Такий захід стимулює інвестування. Найбільш стимулюючий ефект досягається при поєднанні пільгової амортизаційної політики з кредитною експансією (політикою «дешевих» грошей). Така політика, що проводиться на Заході, дозволила корпораціям накопичити достатній капітал (у грошовій формі) та забезпечити на тривалий період високий рівень самофінансування інвестицій. У нашій країні упродовж тривалого часу використовувалась своєрідна амортизаційно-податкова політика, заснована на взаємному переплетенні двох перерозподільних процесів: у межах підприємства; за межами підприємства.

Враховуючи невідповідність матеріально-технічної бази підприємств вимогам конкурентного середовища в умовах ринку важливу роль відіграють амортизаційні відрахування, як джерело власних інвестиційних ресурсів підприємства. Але враховуючи відсутність законодавчої бази для стимулювання інвестиційних процесів, сьогодні кошти від амортизації широко використовуються не за призначенням. З огляду на це, доцільно спрямувати амортизаційну політику на стимулювання підприємницької діяльності суб'єктів господарювання, зокрема:

— скасувати обмеження на формування і використання амортизаційного фонду суб'єктами господарювання;

— запровадити моніторинг амортизаційної системи для коригування її параметрів і забезпечення об'єктивної оцінки стану основного капіталу;

— не оподатковувати ту частину амортизаційних коштів, які використані для інвестиційної діяльності.

Сказане про роль амортизації в інвестиційному процесі може бути доповнене ще одним міркуванням. В одержавленій системі економіки СРСР, коли і підприємства, і банки перебували в державній власності, зарахування сум амортизації на особливий рахунок (як це передбачалося законодавством) давало змогу також розглядати амортизаційні відрахування як джерело інвестицій.

Отже, амортизація — це не тільки списання довгостроково використовуваних активів, але й джерело інвестицій. Розраховуючи ефективність інвестиційних (інноваційних) проектів доцільно включати амортизаційні витрати у витрати виробництва і в надходження коштів.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ТА АМОРТИЗАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ТДВ «ТРЕМБІТА» ЗА 2009;2010 РОКИ

2.1 Характеристика та аналіз фінансових результатів ТДВ «Трембіта»

Акціонерне товариство відкритого типу «Трембіта» створене відповідно до Установчого договору між Фондом Державного майна України та організацією орендарів Чернівецького виробничого швейного об`єднання «Трембіта» від 17.06.1993р. Регламентація власності здійснюється у відповідності з цивільним законодавством України, щодо правового режиму спільної колективної власності.

Товариство є юридичною особою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки у банківських установах в національній та іноземній валютах, печатку (зі своєю назвою), кутовий штамп, товарний знак та інші притаманні юридичній особі реквізити.

Товариство у своїй діяльності керується законодавством України та Статутом.

Повна назва:

— Товариство з додатковою відповідальністю «Трембіта», скорочена: ТДВ «Трембіта».

— Англійською мовою: повне найменування — Additional liability company «ТRЕМВІТА». Скорочене найменування — «ТRЕМВІТА», ALC.

Для забезпечення діяльності товариства, за рахунок обміну акцій ТДВ «Трембіта» на частки в статутному капіталі товариства, створений Статутний капітал у розмірі 3 597 265,45 грн. (три мільйони п’ятсот дев’яносто сім тисяч двісті шістдесят п’ять гривень 45коп.).

Об'єднання спеціалізувалось на масовому пошиття чоловічої, жіночої та дитячої одежі та виконувало спеціальні замовлення по пошиття верхнього одягу. Було значно збільшено випуск швейних виробів. Так на швейних дільницях пошивались:

— чоловічі: костюми, штани, куртки зимові та весняні, плащі;

— жіночі: куртки, плащі;

— дитячі: комбінезони, курточки, костюми, штани, шкільна форма.

У червні 1993 року колектив приватизував підприємство і створив акціонерне товариство відкритого типу «Трембіта», з 2010 року АТВТ «Трембіта» було перетворено в Товариство з додатковою відповідальністю «Трембіта».

Завдяки курсу на співробітництво з західними партнерами та залученню іноземних інвестицій, найновіших технологій та обладнання підприємство працювало і розвивалось.

У 1992 році почалась співпраця з італійськими фірмами на умовах давальницької сировини. Питома вага продукції іноземної фірми в загальному обсязі становила 4%. З 1993 року діяльність з інофірмами розширилась, почалась співпраця з німецькими фірмами. У 1995 році вироби з давальницької сировини для інофірм становили 93% загального обсягу виробництва. На базі співпраці з іноземними підприємствами були організовані спільні підприємства: українсько-італійське «Конфтрем», «Сузір'я», українсько-сірійське «Алчер», це сприяло створенню додаткових робочих місць.

З 2010 року АТВТ «Трембіта» було перетворено в Товариство з додатковою відповідальністю «Трембіта» .

В даний час акціонерне товариство відкритого типу «Трембіта» є одним з успішно господарюючих підприємств на ринку чоловічого та жіночого одягу України, близького та далекого зарубіжжя. Підприємство працює стабільно, постійно нарощує обсяги виробництва. Основні ділові партнери підприємства є іноземні замовники: такі як «Formens s.r.l.» Франція, «Abbigliamento», «Nigitex», «Benetton» Італія, «Polaris» Австрія, та інші.

Товариство має чітку організаційну структуру підприємства, що відображена на рис. 2.1.1

Рис. 2.1.1. Організаційна структура підприємства Щорічно зростає продуктивність праці, завдяки модернізації та автоматизації виробництва. З власного прибутку на оновлення технічної бази за останні три роки використано 23 млн. гривень, тільки за рахунок зростання продуктивності праці обсяг виробництва у 2010 році збільшився на 3490тис.грн.

За 2010 рік випущено товарної продукції у діючих цінах на 36 518тис.грн., 5183тис.грн., більше ніж у попередньому році, що забезпечило виконання планових показників на 116.5%. Реалізовано товарної продукції на 40 722тис.грн., у тому числі експорт 38 950тис.грн. Створено додатково 140 робочих місць. У модернізацію і технічне переоснащення вкладено 10млн.грн., а головне ці кошти зароблені підприємством.

На ТДВ «Трембіта» працює 566 чоловік, з яких 85% працюючих — жінки. За останні роки контингент робочих змінився, багато молоді високої кваліфікації. Середній вік робітників становить трохи більше 30 років. Майстри, технологи, які працюють на виробництві, мають відповідну освіту. 37,8% мають вишу освіту, 48.7% - середню та спеціальну, 13,5% - закінчили професійно-технічні училища. На підприємстві працюють робітники, які досягли пенсійного віку — 115 чоловік. Серед робітників підприємства більш 40 чоловік являються студентами заочного навчання.

За 67 років своєї діяльності ТДВ «Трембіта» довело, що якість і сучасність — основні критерії, за допомогою яких можна завоювати своє місце на світовому ринку. Міжнародне визнання «Краща торгова марка», «Орден пошани», «Диплом 100 кращих товарів України» — таку оцінку отримав колектив за свою повсякденну працю. Вироби під торговою маркою «Трембіта» занесені в міжнародний каталог «Реєстр кращих товарів України». «Трембіта» приймає участь у акціях благодійності і милосердя, надає матеріальну допомогу пенсіонерам. За рік на благодійні заходи використано 230,0 тис.грн.

За рік підприємство сплачує майже 8 млн.грн. податків та платежів, тільки до соціального фонду перераховано 5072 тис.грн. Прибутковий податок з громадян 1646 тис.грн., комунальний податок 12 тис.грн., податок на землю 154 тис.грн., разом 1812 тис.грн., ці податки наповняють місцевий бюджет. Беручі до уваги, що обсяги ТДВ «Трембіта» становлять 65 — 70% від обсягів легкої промисловості краю, тому у економічному і соціальному житті міста «Трембіта» займає важливу роль.

Основні показники фінансово-господарської діяльності підприємства наведено в табл. 2.1.2.

Табл. 2.1.2.Аналіз балансу підприємства*(тис. грн.)

*складено на підставі даних звітності підприємства ф.1 «Баланс» (Додаток А, Б) Згідно до таблиці 2.1.2. загальна сума активів збільшилась на 772 тис. грн., або на 2,5%. Такий ріст відбувся за рахунок збільшення оборотних активів майже на 36%. У той же час зменшилась сума основних засобів на 3%.

Стосовно структури оборотних коштів, то можна зазначити, що вона незначним чином проте погіршилася. Виробничі запаси зменшилися за рік на 25 тис. грн або на 5,3%. Зменшилася також величина готової продукції (на 17 тис. грн.). Все це свідчить про скорочення обороту підприємства і негативні тенденції у його роботі. В той же час, збільшилася сума і частка дебіторської заборгованості за товари — в абсолютному вимірюванні на 1135 тис. грн. (на 61,5%). Це означає, що підприємство фактично кредитувало своїх партнерів по бізнесу, які вчасно не розраховувалися за товари, що надавалися підприємством. Але з іншого боку, якщо підприємство має надійних партнерів, то слід очікувати надходження коштів у наступних періодах, що трохи поліпшить ситуацію з показниками ліквідності.

При аналізі пасивів підприємства слід зазначити, що зобов’язання підприємства також зменшились, у тому числі короткострокові зобов’язання було повністю ліквідовано. Проте значно (на 56%) збільшилися поточні зобов’язання за розрахунками, у тому числі, зі страхування, з оплати праці та з учасниками. В цілому слід зазначити, що динаміка показників ліквідності є позитивною. Зменшення короткострокової заборгованості підприємства збільшує ліквідність підприємства і його фінансову стійкість.

Фінансове становище підприємства суттєво залежить від наявності власних оборотних коштів (таб. 2.1.3)

Табл. 2.1.3. Розрахунок власних оборотних коштів* (тис. грн.)

*складено на основі Додатка А, Б Отже, власні оборотні кошти в кінці звітного періоду зросли на 2636 тис. грн., тобто на 344%, що означає надзвичайно стрімкий ріст виробничих можливостей товариства.

Табл. 2.1.4.Темпи зростання фінансових показників* (тис.грн.)

*складено на основі Додатка А, Б, В, Г Виходячи з даної таблиці, можна зробити висновок, що підприємство ефективно використовує капітал, про, що свідчить зростання показників, що характеризують фінансові результати товариства в багато разів перевищують темпи зростання валюти балансу.

Однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є його фінансова стійкість, що відображає рівновагу між власними та залученими засобами, незалежність від випадковостей ринкової кон’юнктури і партнерів, довіру кредиторів і інвесторів та рівень залежності від них, наявність такої величини прибутку, який би забезпечив самофінансування. Основні коефіцієнти, що характеризують стійкість підприємства показані в Додатку Д.

Загалом, проаналізувавши коефіцієнти, можна сказати, що підприємство є досить стабільним і майже всі показники відповідають рекомендованому значенню, проте існує досить велика різниця між реальним коефіцієнтом забезпеченості власними оборотними засобами і оптимальним значенням.

Виходячи з даних розрахованих в таблиці 2.1.5. можна зробити висновки про фінансову стійкість ТДВ «Трембіта».

Табл. 2.1.5 Аналіз фінансової стійкості досліджуваного підприємства (тис.грн)

Отже, виходячи з таблиці підприємство показує абсолютну стійкість, тобто воно:

— не залежить від випадковостей ринкової кон’юнктури;

— володіє довірою інвесторів;

— та має достатній прибуток для самофінансування.

Стійкий фінансовий стан підприємства в ринкових умовах значною мірою обумовлюється його діловою активністю.

Ділова активність підприємства проявляється через розширення ринків збуту продукції, підтримання ділової репутації, вихід на ринок праці і капіталу тощо. Ділова активність оцінюється системою показників (коефіцієнтів), які характеризують найважливіші сторони діяльності підприємства.

Табл. 2.1.6.Аналіз ділової активності підприємства*

*складено на основі Додатка А, Б, В, Г Загалом вище наведені показники, не мають конкретно рекомендованого значення, вони є індивідуальними для кожного підприємства. Дані коефіцієнти найзручніше аналізувати в порівнянні з попереднім роком.

Виходячи з таблиці 2.1.6., потрібно відмітити позитивну динаміку. Коефіцієнти оборотності активів, оборотних активів, виробничих запасів та власного капіталу зросли, в той час коли коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості та кредиторської заборгованості знизився. Така ситуація свідчить про розвиток підприємства та посилення його ділової активності.

Отже, ТДВ «Трембіта», є одним з найбільших виробників текстильної продукції в Чернівецькій області. Воно має свою складну організаційну та виробничу структуру та є активним учасником ЗЕД. На підприємстві в 2010 році було зареєстровано 566 працівників. Також товариство розширило свій модельний ряд на 21,2%.

В результаті проведеного фінансового аналізу необхідно відмітити наступне:

— загальна сума активів збільшилась на 2,5%, в основному за рахунок збільшення оборотних активів майже на 36%;

— структури оборотних коштів незначним чином проте погіршилася.

— виробничі запаси зменшилися за рік на 5,3%;

— збільшилася сума і частка дебіторської заборгованості за товари на 61,5%.

— значно зменшились зобов’язання підприємства, у тому числі короткострокові зобов’язання було повністю ліквідовано;

— надзвичайно стрімкий зросли виробничі можливості товариства;

— відповідно до показників ліквідності товариство показало неспроможність швидко ліквідувати заборгованість;

— підприємство показує абсолютну стійкість до зовнішніх факторів, і має достатній прибуток для самофінансування;

Загалом підприємство показую позитивну динаміку по всім фінансовим показникам і розвивається в подальшому.

2.2 Розрахунок амортизаційних відрахувань ТДВ «Трембіта» за допомогою різних методів Податковим кодексом України встановлюється новий порядок нарахування податку на прибуток, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року. Слід відмітити, що Податковий кодекс запроваджує багато змін в оподаткуванні прибутку підприємств. Зокрема, вводяться нові методи амортизації основних засобів.

Відповідно до положень Податкового кодексу України нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс) і призупиняється на період його виводу з експлуатації.

Згідно з пп. 145.1.5 п. 145.1 ст. 155 ПКУ амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів:

Прямолінійний метод, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів.

В цьому контексті буде правильна така формула: А = Вa: T — де, A — річна сума амортизації; Ва — амортизована вартість об'єкта ОЗ; Т — термін корисного використання об'єкта ОЗ (років). Станом на 2011р. амортизована вартість основних засобів ТДВ «Трембіта» становить 26 034 тис. грн. термін використання Т — 10 років. Виходячи з цього:

А = 26 034: 10 = 2603,4 тис. грн

Метод зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається, як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість; тут можна використовувати формулу — А = Вз х (1 — (Вл: Вп)1/т, де :

Вз — залишкова або первісна вартість об'єкта ОЗ на дату початку нарахування амортизації;

Вл — ліквідаційна вартість об'єкта ОЗ;

Вп — первісна вартість об'єкта ОЗ;

Т — термін корисного використання об'єкта ОЗ (років).

Виходячи з цього: А = 26034(1 — (26 034: 42 149) = 2604,3 тис. грн.

Прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об'єкта і подвоюється. При цьому, метод прискореного зменшення залишкової вартості застосовується лише при нарахуванні амортизації до об'єктів основних засобів, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби);

Кумулятивний метод, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання; - виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів. На основні засоби груп 1 «Земельні ділянки» та 13 «Природні ресурси» амортизація не нараховується (пп. 145.1.7 п. 145.1 ст. 145 ПКУ). Тут буде доцільна формула ;

А = (Вп — Вл) х (Рк: Кр) де:

Вп — первісна вартість об'єкта ОЗ;

Вл — ліквідаційна вартість об'єкта ОЗ;

Рк — кількість років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта ОЗ;

Кр — сума числа років корисного використання об'єкта ОЗ. Наприклад, для терміну корисного використання об'єкта у 4 років сума чисел років буде складати — 1+2+3+4=10, а кумулятивний коефіцієнт у перший рік експлуатації становитиме 4/10. Розрахувавши за цим методом, амортизаційні відрахування дорівнювали — 2602, 4 тис. грн.

Слід відмітити, що суми амортизаційних відрахувань не підлягають вилученню до бюджету, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків та зборів (пп. 145.1.8 п. 145.1 ст. 145 ПКУ).

Нарахування амортизації в цілях оподаткування здійснюється підприємством за методом, визначеним наказом про облікову політику з метою складання фінансової звітності, та може переглядатися в разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. При цьому, нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації (пп. 145.1.9 п. 145.1 ст. 145 ПКУ).

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ АМОРТИЗАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ТДВ «ТРЕМБІТА» ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ Перехід на ринкові умови господарювання, запровадження комерційних засад у діяльність підприємств, приватизація державних підприємств потребують нових підходів до формування фінансових ресурсів. Так, нині збільшується значення прибутку, амортизаційних відрахувань та позичкових коштів у формуванні фінансових ресурсів підприємств. Усе це змушує підприємства виявляти ініціативу та винахідливість. Раціональне застосування амортизаційної політики на підприємстві є важливою ланкою його фінансового управління і дає можливість керівництву підприємства розширити виробництво чи створити новий напрям бізнесу.

Господарським кодексом України передбачено, що одним з основних напрямів державної економічної політики є амортизаційна політика, спрямована на створення для суб'єктів господарювання найбільш сприятливих і рівноцінних умов забезпечення процесу відтворення основних виробничих і невиробничих фондів переважно на якісно новій техніко-технологічній основі.

З цією метою інвестиційна політика держави спрямована на створення суб'єктом господарювання необхідних умов для залучення і концентрації коштів для потреб розширеного відтворення основних засобів виробництва, а також на забезпечення ефективного і відповідального використання цих коштів та здійснення контролю за ним.

Важливою умовою реалізації інвестиційної політики держави є його податкова система, що повинна стимулювати якнайшвидше відновлення підприємствами, насамперед активної частини основних засобів.

Сучасні норми амортизації для оподаткування в Україні значно обмежують інвестиційні можливості підприємств навіть порівняно з дореволюційним і радянським періодами, не кажучи вже про такі розвішені країни, як США.

Крім того, варто пам’ятати, що в минулому в Україні застосовувалися знижувальні коефіцієнти до суми нарахованої амортизації, частину амортизації перераховували в бюджет, була заборона на нарахування податкової амортизації основних засобів, що вибули з експлуатації, до 2004 р. діяли норми в діапазоні 1,25−6,25%.

Саме наслідком такої податкової політики є відсутність у багатьох підприємств коштів, необхідних для відтворення основних засобів.

Підсумовуючи викладене, можна констатувати, що правова система повинна забезпечити не декларування амортизаційної політики держави, а реальні умови для розвитку підприємницької діяльності, у тому числі шляхом продуманої податкової політики, спрямованої на стимулювання інвестиційної діяльності.

Для забезпечення відтворення основних засобів важливе значення має вивчення їхнього стану та використання. Стан і використання і використання основних засобів є важливим фактором підвищення ефективності діяльності підприємства.

У процесі виробництва основні засоби зношуються фізично і старіють морально. Рівень фізичного зносу основних засобів визначається у процесі нарахування амортизації. Цей процес можна розглядати в кількох аспектах:

по-перше, як метод визначення поточної оцінки не зношеної частини основних засобів;

по-друге, як спосіб віднесення на готову продукцію одноразових витрат на основні засоби;

по-третє, як засіб нагромадження фінансових ресурсів для заміщення виведених з виробничого процесу основних засобів або для вкладення коштів у нові виробництва.

Система показників, яка може вичерпно характеризувати ефективність основних фондів, охоплює два блоки: перший — показники ефективності відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці; другий — показники рівня використання основних фондів у цілому та окремих їхніх видів. Чинна система показників ефективності відтворення основних фондів в Україні потребує вдосконалення щодо методики обчислення деяких з них та повноти охоплення окремих сторін відтворення засобів праці.

Товариство «Трембіта» є на сьогодні одним з найактивніших учасників в зовнішньоекономічній діяльності області, і загалом показує досить хороші результати. Проте обсяги продажів в 2009 році порівняно до 2007 року значно спали, що говорить про значний вплив кризових явищ на експортні потоки товариства. Звичайно підприємство відновило показники зовнішньої торгівлі вже в 2010 році, і навіть змогло перевищити обсяги продажу порівняно з 2007 роком. Також товариство переорієнтувало своє виробництво здебільшого на західноєвропейський ринок текстильних виробів, майже повністю відмовившись від внутрішнього ринку. Таким чином підприємство змогло вижити та збільшити свої прибутки майже вдвічі.

Керівництво товариства чітко усвідомлює той факт, що на світовому ринку одягу спостерігається перевиробництво, а обсяги продажу виробів падають. Тому фірми, з якими працює підприємство зменшують об'єми партій, вводять нові технологічні елементи, змінюють методи обробки. Саме це спонукає виробників постійно оновлювати виробничу базу. Зокрема на вдосконалення виробництва ТДВ «Трембіта» планом розвитку підприємства на 2012 рік передбачено7 млн. грн.

Передбачено впровадити в виробництво:

— 15 швейних автоматів;

— 18 спеціальних машин ;

— 10 пресів фірми «Індупрес»;

— Швидкісний плотер для виготовлення розкладок фірми «Гербер"(країна виробник США).

На сьогоднішній день єдиною можливістю ефективної роботи підприємства є виробнича кооперація з іноземними фірмами по виготовленню одягу на замовлення, на що і спрямований план розвитку підприємства.

Важливим пунктом в плані розвитку підприємства є переоснащення виробничих ділянок та вдосконалення модельного ряду, що задовольнятиме вимоги іноземних партнерів.

Вже сьогодні товариство виробляє близько 90% товарів на експорт в європейські країни, тому розширення асортименту та забезпечення виготовлення якісного одягу є першочерговим завданням, що стоїть перед працівниками підприємства. Майже кожного року в текстильній промисловості з’являються нові тенденції та способи пошиття. Саме для того щоб постійно «крокувати в ногу» з модою ТДВ «Трембіта», і проводить постійне доукомплектування виробничого устаткування та переоснащення виробництва.

Позитивний ефект на виробництво матиме впровадження технологій (рис. 3.2.), які:

— зменшуватимуть витрати на оплату праці шляхом автоматизації виробництва;

— знизять час на виробництво одиниці виробу;

— зменшать кількість бракованої продукції;

— забезпечать виробництво будь-яких за складністю фасонів.

Рис. 3.2. План по модернізації виробництва ТДВ «Трембіта»

Виходячи з прогнозів розроблених плановим відділом ТДВ «Трембіта», обсяги виробітку підприємства щорічно зростатимуть приблизно на 2%, а в 2015 році повинні перевищити на 7,4% обсяги виробництва 2010 року. Зміни асортименту такого роду є дуже позитивним для товариства, оскільки розширення модельного ряду може привабити закордонних замовників. Також воно свідчить і про сучасне високотехнологічне обладнання, за допомогою якого стає можливим виконання будь-якого замовлення з боку іноземних партнерів.

Загалом підприємством заплановано значне збільшення прибутку. У відносних цифрах прогнозується наступне зростання:

— у 2011році порівняно до 2010 року прибуток зросте на 5,5%;

— у 2012 році відносно 2011 року — на 2,01%;

— у 2013 році порівняно з 2012 роком — на 1,1%;

— у 2014 році відносно до 2013 року — на 1,3%;

— у 2015 році порівняно з 2014 роком — на 2,2%.

Прогнозоване збільшення прибутку в 2015 році порівняно до 2010 року становить приблизно 13%.

Заходи що покращення даної ситуації:

Ї модернізація основних засобів;

Ї залучення інвестицій;

Ї введення нових більш якісне і матеріаломістке обладнання;

Ї заміна або ремонт діючих потужностей;

Підсумовуючи все вище сказане, можна зробити такі висновки та рекомендіції покращення амортизаційної політики та використання основних засобів ТДВ «Трембіта»:

1. Зменшення кількості недіючого устаткування, виведення з експлуатації зайвого та швидке залучення і виробництво не установленого устаткування.

2. скорочення і ліквідація внутрішньо змінних простоїв шляхом підвищення рівня організації виробництва, підвищення коефіцієнта змінності роботи обладнання.

3. Підвищення якості ремонтного обслуговування основних фондів.

4. Удосконалення виробничої структури основних фондів.

5. Модернізація діючого устаткування машин і механізмів.

6. Швидке освоєння проектних потужностей, введення в дію нових технологічних ліній агрегатів, устаткування.

7. Економічне стимулювання раціонального використання основних фондів.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Амортизація це важливе питання в економічній, фінансовій та податковій політиці. Основним джерелом відтворення основних засобів є амортизаційній відрахування. Відомо, що при великих масштабах виробничого потенціалу щорічні амортизаційні відрахування представляють собою досить вагоме джерело фінансових ресурсів суспільства і держави.

В теоретичній частині роботи було виявлено, що беручи участь у виробничому процесі, основні засоби поступово переносять по частинах свою вартість на готовий продукт, основою амортизації являється зношення основних засобів. Поняття зношення і зносу не є ідентичними. Двома головними причинами обмеженості строку служби активів є фізичний та моральний знос. Було розкрито їх поняття та різновиди. У сучасних умовах все більшого значення приймає облік морального зносу, тому що поява нових, більш сучасних видів обладнання з покращеними умовами обслуговування та експлуатації часто робить економічно доцільно заміну старих основних засобів ще до їх фізичного зносу. З досліджуваного матеріалу стало очевидним, що правильне визначення ступеня зносу основних засобів має дуже важливе значення для економіки виробництва, для визначення відновлюваної вартості основних засобів і розміру амортизаційних відрахувань. Під час дослідження зносу, було виявлено що амортизація на сучасному етапі суспільного і технічного розвитку підлягає і так званому соціальному зносу засобів праці.

Було розкрито суть амортизації (лат. amortisatio — погашення або amortization — сплата боргів) основних засобів — процес поступового перенесення вартості основних засобів на новостворену продукцію в міру їх зношування.

З вище сказаного випливає що знос і амортизація не тотожні поняття але взаємообумовлені категорії обліку. Якщо знос показує, наскільки змінилась вартість основних засобів у результаті їх участі у виробничому процесі, то амортизація — яка вартість включена у витрати за певний звітний період.

Розглядаючи економічну природу амортизації виділяють три концепції амортизації: класичну, економічну та фіскальну.

Були розглянуті функції амортизації. У сучасних умовах перехідної економіки амортизація виконує дві узагальнюючі функції: податкову (фіскальну) та економічну. Також потрібно відмітити думку деяких економістів, що сучасна теорія амортизації повинна розглядати набагато більшу кількість функцій. До них можна віднести інвестиційну, відтворювальну, стимулюючу, інноваційну, науково-технічну, калькуляційну та податкову.

Підприємства можуть нараховувати амортизацію основних засобів (крім інших необоротних нематеріальних активів), згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку ««Основні засоби», затвердженим Наказом Міністерства фінансів від 27 квітня 2000 року № 92, який набув чинності з 1 липня 2000 року, застосовуючи такі методи: прямолінійний; зменшення залишкової вартості; прискореного зменшення залишкової вартості; кумулятивний; виробничий.

Три останні є методами прискореної амортизації. Крім того, підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амортизації, передбачені податковим законодавством. Але. на жаль, поки що на практиці підприємства змушені застосовувати лише методи нарахування амортизації, передбачені п. 26 Положення (стандарту) «Основні засоби»: «підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амортизації, передбачені податковим законодавством». Тому, що навряд чи на підприємстві підуть сьогодні на ризик нараховувати амортизацію одним із інших п’ять методів, оскільки використання їх не передбачено податковим законодавством.

Інтенсивність оновлення окремих видів операційних необоротних активів залежить від застосовуваної на підприємстві амортизаційної політики.

Відповідно до чинного законодавства ТДВ «Трембіта» як базу для нарахування амортизації застосовує залишкову вартість основних виробничих засобів, скориговану на суму капітального ремонту понад суми, віднесені на витрати виробництва з поправкою на індекс інфляції.

Розрахувавши амортизацію обладнання ТДВ «Трембіта» різними методами, можна зробити висновок, що найкращим методом розрахунку амортизації для здійснення оптимальної амортизаційної політики, є кумулятивний, оскільки при розрахунку цим методом обладнання повністю амортизується, тобто на час закінчення його служби вартість повністю переноситься на вартість продукції.

Висновком дослідження цієї курсової можна зробити необхідність добре осмисленої амортизаційної політики підприємства, як гарантія безперевної роботи підприємства, успішної реінвестиції в основні засоби та оновлення технічного переоснащення і як наслідок нарощування валового доходу підприємства. Результатом роботи кожного підприємства є прибуток, а амортизаційна політика це один із інструментів, який забезпечує економічний розвиток підприємства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. 3436-ІV. Із змінами та доповненнями.

Податковий кодекс України від 02.12.10 № 2755-V: http://www.sta.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=300 762&cat_id=300 760

Попович О.В. Сучасні підходи до управління фінансовими взаємовідносинами підприємств / О. В. Попович, В. В. Матвеев // Економіка. Фінанси. Право. — 2009. — № 8. — С. 29−31

Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента. Как управлять капиталом. — М.: Финансы и статистика, 2004. — 692 с.

Білик М.Д. Управління фінансами підприємств. — К.: Знання, 2005. — 362 с.

Бойчик І.М., Харів М.І. Економіка підприємств. — Львів: Сполом, 2008. — 212 с.

Борисенко З. Н. Амортизационная политика. — Киев, 2003. — 136 с.

Бригхем Ю., Гапенски Л. Финансовый менеджмент: Полный курс: В 2-х т. / Пер. с англ. под ред. В. В. Ковалева. — СПб.: Экономическая школа, 2006. — Т. 1. — 497 с.

Ван Хорн Дж. К. Основы управления финансами. — М.: Финансы и статистика, 2006. — 788 с.

Глухов В., Бахрамов Ю. Финансовый менеджмент. — СПб: Питер, 2008. — 628 с.

Горемыкин В.А., Бугулов Э. Р., Богомолов А. Ю. Планирование на предприятии. Учебник, издание 2-е, стереотипное. — М.: Информационно-издательский дом «Филинъ», Рилант, 2007. — 328 с.

Городянська Л. Податковий і бухгалтерський облік амортизації на підприємстві // Бухгалтерський облік і аудит. — 2003. — № 2. — C. 12−18.

Городянська Л. Раціональний вибір підприємством методу амортизації// Науко­ві праці Кіровоградського державного технічного університету. Економічні науки. Бухгалтерський облік, аналіз і аудит. — Ч.1: Вип. 4. — Кіровоград: КДТУ, 2003. — c. 141−147.

Економіка підприємства: Підручник. За ред. акад. С. Ф. Покропивного. 2-е вид., перероб. та доп. — К.: КНЕУ, 2008. — 528 с.

Економічний аналіз: Навч. посібник / М. А. Болюх, В. З. Бурчевський, M.I. Горбаток; За ред. акад. НАНУ, проф. М. Г. Чумаченка. — К.: КНЕУ, 2003. — 540 с.

Кононенко Т., Замлинський В. Про можливості інтеграції методики нарахування амортизації // Бухгалтерський облік і аудит. — 2005. — № 10. — C. 24;

Косова Т.Д. Амортизація як інвестиційний ресурс підприємства // Економіка підприємства. — 2007. — № 9. — С. 157−166.

Географічна структура зовнішньої торгівлі товарами області за 1996;2010 роки [Електронний ресурс] .- http://www.cv.ukrstat.gov.ua/statinf/zovekdij/tov.htm

Економічний аналіз: навчальний посібник / Б. Є. Грабовецький. — К.: Центр учбової літератури, 2009. — 256 с. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://pidruchniki.ws/15 840 720/ekonomika/ekonomichniy_analiz_-_grabovetskiy_bye

Орлова В.К. Сенчішак С. В. Зв’язок амортизаційної політики з дивідендною політикою на підприємстві // Наукові праці Кіровоградського державного технічного університету. Економічні науки. Бухгалтерський облік, аналіз і аудит. — Ч.І: Вип. 4. — Кіровоград: КДТУ, 2007. -С. 357−363.