Організація і техніко-економічне обґрунтування роботи потокової лінії для виготовлення деталі типу «кришка»

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Тернопільський національний технічний університет

імені Івана Пулюя Курсова робота з курсу «Організація виробництва»

Організація і техніко-економічне обґрунтування роботи потокової лінії для виготовлення деталі типу «кришка»

Тернопіль, 2012

Вступ

1. Характеристика об'єкту виробництва

2. Розрахунок виробничої програми

3. Розрахунок основних параметрів і оперативне планування потокової лінії

3.1 Розрахунок такту потокової лінії

3.2 Розрахунок кількості робочих місць і вибір обладнання

3.3 Розрахунок запасів на лінії

3.4 Розрахунок тривалості виробничого циклу

4. Організаційно-графічна частина

4.1 Складання просторового плану розташування робочих місць на потоковій лінії

4.2 Вибір транспортних засобів

5. Визначення чисельності працівників

6. Розрахунок капітальних вкладень

7. Розрахунок поточних витрат виробництва

7.1 Розрахунок витрат на основні і допоміжні матеріали

7.2 Розрахунок заробітної плати

7.3 Визначення витрат на енергоносії

7.3.1 Розрахунок витрат на електроенергію

7.3.2 Розрахунок витрат на воду

7.3.3 Розрахунок витрат на пару

7.3.4 Вартість річних витрат стиснутого повітря

7.4 Складання кошторису загальновиробничих витрат

7.5 Адміністративні витрати

7.6 Позавиробничі витрати

8. Складання кошторису витрат на річний випуск продукції та розрахунок собівартості одиниці продукції

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Вступ Джерелом існування, розвитку та підвищення життєвого рівня людини є виробнича діяльність. Виробнича діяльність спрямована на задоволення потреб. Засоби для задоволення потреб, тобто споживчі блага, створюються у виробництві.

Реформування економіки країни, що відбувається, перш за все торкається зміни характеру організаційно-економічних відносин у процесі виробництва. Сучасні підходи до ринкового господарювання ставлять перед виробництвом конкретні цілі: випускати певні види продукції (надавати послуги) за номенклатурою, кількістю, якістю та ціною, які відповідають існуючому попиту чи прогнозу щодо нього. Тому завданнями виробництва є: систематичне підвищення рівня його організації, гнучкості реагування на зміни попиту, мобільності проектування та освоєння нової продукції (послуг); підтримання оптимальності функціонування з найменшими витратами; забезпечення високої культури трудової діяльності персоналу, спрямованої на точне і своєчасне виконання замовлень належної якості та конкурентоспроможності.

Проблема надання гнучкості та мобільності виробничим підприємствам особливо актуалізується на сучасному етапі реформування економіки, проведення широкомасштабних заходів реструктуризації промислового виробництва. Це потребує розроблення і впровадження нових підходів, способів та методів організації виробництва, які б узгоджувались із змінами, що виникають навколо та всередині підприємства.

Методи и умови створення та раціонального функціонування самої структури виробничої системи характеризують організацію виробництва. Практика показала, що традиційні, класичні концепції організації та управління виробництвом, що ґрунтуються на дрібному розподілі праці, стали стримувати розвиток, створювати бар'єр між вимогами своєчасного задоволення потреб споживачів та прагненням отримати якомога більшу економію на масштабах виготовлення продукції.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.

Об'єктом дослідження курсової роботи є теоретичні засади економіки. Предмет дослідження — організація виробництва. Метою дослідження курсової роботи є дослідження організації виробництва.

1. Характеристика об'єкту виробництва В даній роботі потрібно розрахувати основні показники заходів з організації і техніко-економічного обґрунтування роботи потокової лінії для виготовлення деталі типу кришка При виготовленні даного виробу потрібно передбачити такі операції як «Токарна «, «Фрезерна «, «Свердлильна «, «Шліфувальна «,, та розрахувати основні показники виробництва. Матеріал деталі Сталь 45. Її маса становить 1,5 кг., маса заготовки 1,8 кг. Річна програма випуску 200 000 шт.

2. Розрахунок виробничої програми Проведемо розрахунок виробничої програми при проектуванні потокової лінії. Програму запуску деталей Nзап на плановий період визначають за формулою:

Nзап = (Nв * 100) / (100-а), (1)

де Nв — програма випуску деталей на плановий період, шт.;

а — технологічні втрати, які зумовлені виготовленням пробних деталей в процесі налагодження обладнання, або втрати деталей на контрольних операціях (5−8%).

Тобто в роботі задано програму випуску на плановий період але реально в процесі виробництва певна частина виробів втрачається через виникнення відхилень в ході виконання технологічного процесу, при налагодженні обладнання. Тому в нашому випадку програма запуску деталей на плановий період становитиме:

Nзап = (200 000 * 100) / (100 — 5) = 210 526 шт.

Отже, запланована виробнича програма становить 210 526 шт. деталей заданого типу.

3. Розрахунок основних параметрів і оперативне планування потокової лінії

3.1 Розрахунок такту потокової лінії

Такт потокової лінії розраховують за формулою:

r = (60 * Фдо) / Nзап, (2)

де r — такт потокової лінії;

Фдо — дійсний фонд часу роботи потокової лінії на плановий період. Даний показник розраховується за формулою:

Фдо = Фн * (1-(а1+а2)), (3)

де Фн — номінальний фонд часу роботи потокової лінії на плановий період;

а1 — коефіцієнт, що враховує витрати часу на ремонт і обслуговування обладнання (0,03…0,07);

а2 — коефіцієнт, що враховує витрати часу на заміну інструменту та на підналагоджування обладнання під час робочих змін (0,05…0,1).

Номінальний фонд часу роботи потокової лінії визначається, виходячи з тривалості однієї робочої зміни, кількості змін за один робочий день та кількості робочих днів у плановому періоді (році).

Отже, в нашому випадку дійсний фонд часу роботи потокової лінії на плановий період становить:

Фдо = 8 * 2 * 246 = 3936 год.

Отже такт потокової ліній в нашому випадку дорівнює:

r = (60 * 3936) / 210 526 = 1,12 хв.

3.2 Розрахунок кількості робочих місць і вибір обладнання В потоковому виробництві розрахункова кількість робочих місць (Рмі) (обладнання) визначається для кожної технологічної операції за формулою:

Рмі = tшт.і / r, (4)

де tшт. — норма штучного часу на і-й операції, хв.

Розрахункова кількість робочих місць, визначена за попередньою формулою, як правило, виражається дробовим числом. Тому на кожній операції встановлюється прийнятна кількість робочих місць (Рпрі), виходячи з наступних міркувань. Якщо розрахункова кількість робочих місць не більше, ніж на 5…6% одночасно розробляють організаційно-технічні заходи щодо зменшення tшт.і. У випадку, коли розрахункова кількість значно перевищує ціле число, то його округляють до найближчого більшого числа.

Визначимо кількість робочих місць для наступних операцій:

Токарна :

Рм.1.баз = 20 / 1,12 = 17,83 роб.м.

Рпр.1.баз. = 18 роб.м.

Рм.1.проект. = 25 / 1,12 = 22,29 роб.м.

Рпр.1.проект.= 22 роб.м.

Фрезерна :

Рм.2.баз = 25 / 1,12 = 22,29 роб.м.

Рпр.2.баз. = 22 роб.м.

Рм.2.проект. = 20 / 1,12 = 17,83 роб.м.

Рпр.2.проект.= 18 роб.м.

Свердлильна :

Рм.3.баз = 15 / 1,12 = 13,37 роб.м.

Рпр.3.баз. = 13 роб.м.

Рм.3.проект. = 10 / 1,12 = 8,91 роб.м.

Рпр.3.проект.= 9 роб.м.

Шліфувальна :

Рм.4.баз = 10 / 1,12 = 8,91 роб.м.

Рпр.4.баз. = 9 роб.м.

Рм.4.проект. = 10 / 1,12 = 8,91 роб.м.

Рпр.4.проект.= 9 роб.м.

Рм.5.баз = 0 / 1,12 = 0,00 роб.м.

Рпр.5.баз. = 0 роб.м.

Рм.5.проект. = 0 / 1,12 = 0,00 роб.м.

Рпр.5.проект.= 0 роб.м.

Рм.6.баз = 0 / 1,12 = 0,00 роб.м.

Рпр.6.баз. = 0 роб.м.

Рм.6.проект. = 0 / 1,12 = 0,00 роб.м.

Рпр.6.проект.= 0 роб.м.

Рм.7.баз = 0 / 1,12 = 0,00 роб.м.

Рпр.7.баз. = 0 роб.м.

Рм.7.проект. = 0 / 1,12 = 0,00 роб.м.

Рпр.7.проект.= 0 роб.м.

Рм.8.баз = 0 / 1,12 = 0,00 роб.м.

Рпр.8.баз. = 0 роб.м.

Рм.8.проект. = 0 / 1,12 = 0,00 роб.м.

Рпр.8.проект.= 0 роб.м.

Рм.9.баз = 0 / 1,12 = 0,00 роб.м.

Рпр.9.баз. = 0 роб.м.

Рм.9.проект. = 0 / 1,12 = 0,00 роб.м.

Рпр.9.проект.= 0 роб.м.

Рм.10.баз = 0 / 1,12 = 0,00 роб.м.

Рпр.10.баз. = 0 роб.м.

Рм.10.проект. = 0 / 1,12 = 0,00 роб.м.

Рпр.10.проект.= 0 роб.м.

Коефіцієнт завантаження робочих місць визначають по кожній операції технологічного процесу і по лінії загалом за формулами:

— для окремих операцій Кз.і. = Рм.і. / Рпр.і. (5)

— по лінії взагалі:

Кз = Сума Рмі / Сума Рпр.і (6) *100% (6)

де Кз.і. — коефіцієнт завантаження робочих місць по кожній операції технологічного процесу; Rp — коефіцієнт завантаження робочих місць по лінії загалом; k — кількість операцій технологічного процесу.

Коефіцієнт завантаження в нашому випадку по окремих операціях становить:

Токарна :

Кз.1.баз. = (17,83 / 18) * 100% = 99,05%

Кз.1.проект = (22,29 / 22) * 100% = 101,30%

Фрезерна :

Кз.2.баз. = (22,29 / 22) * 100% = 101,30%

Кз.2.проект = (17,83 / 18) * 100% = 99,05%

Свердлильна :

Кз.3.баз. = (13,37 / 13) * 100% = 102,86%

Кз.3.проект = (8,91 / 9) * 100% = 99,05%

Шліфувальна :

Кз.4.баз. = (8,91 / 9) * 100% = 99,05%

Кз.4.проект = (8,91 / 9) * 100% = 99,05%

Кз.5.баз. = (0,00 / 0) * 100% = #DIV/0! %

Кз.5.проект = (0,00 / 0) * 100% = #DIV/0! %

Кз.6.баз. = (0,00 / 0) * 100% = #DIV/0! %

Кз.6.проект = (0,00 / 0) * 100% = #DIV/0! %

Кз.7.баз. = (0,00 / 0) * 100% = #DIV/0! %

Кз.7.проект = (0,00 / 0) * 100% = #DIV/0! %

Кз.8.баз. = (0,00 / 0) * 100% = #DIV/0! %

Кз.8.проект = (0,00 / 0) * 100% = #DIV/0! %

Кз.9.баз. = (0,00 / 0) * 100% = #DIV/0! %

Кз.9.проект = (0,00 / 0) * 100% = #DIV/0! %

Кз.10.баз. = (0,00 / 0) * 100% = #DIV/0! %

Кз.10.проект = (0,00 / 0) * 100% = #DIV/0! %

Коефіцієнт завантаження лінії:

Кз.баз. = (17,83 + 22,29 + 13,37 + 8,91) /

/ (18 + 22 + 13 + 9) * 100% = 100,65%

Кз.проект = (22,29 + 17,83 + 8,91 + 8,91) /

/ (22 + 18 + 9 + 9) * 100% = 99,90%

Відповідно до технологічного процесу і кількості робочих місць проводимо вибір складу та характеристик обладнання. Дані зводимо у таблицю 1.

Таблиця 1 — Склад, характеристика технологічного обладнання та витрати на нього (базовий варіант)

Таблиця 2 — Склад, характеристика технологічного обладнання та витрати на нього (проектний варіант)

Витрати на перевезення і монтаж обладнання приймаються рівними 6−10% від його вартості.

3.3 Розрахунок запасів на лінії

Всі незавершені обробкою предмети праці (вироби, вузли, деталі), які знаходяться на лінії, називаються запасами. Запас, що знаходиться на виробничій лінії, називається лінійним запасом. Він поділяється на технологічний, транспортний і страховий. Технологічний запас — це кількість деталей, що знаходяться в даний момент часу в процесі обробки на всіх операціях потокової лінії. Технологічний запас визначають за формулою:

Зт = Сума Рпр.і. * n (7)

де n — кількість деталей, обробка яких одночасно здійснюється на кожному робочому місці.

Транспортний запас — кількість деталей, що знаходяться в процесі передавання з однієї операції на іншу (в процесі транспортування).Його величина визначається за формулою:

Зтр = Сума Рпр.і. — 1 (8)

В нашому випадку технологічний запас в базовому варіанті становитиме 62 дет., транспортний — 10 дет.

Що стосується проектного то маємо: технологічний 58 дет., транспортний — 10 дет.

Також існує страховий (резервний) запас, який створюється на найбільш відповідальних і нестабільних за часом виконання операціях. Основне його призначення — забезпечення безперебійної роботи лінії у разі виникнення непередбачених відхилень від нормального ходу виробництва. Величину цього запасу встановлюють на основі аналізу імовірності відхилення від заданого такту роботи на лінії. Його величину переважно приймають рівною 4−5% від змінного завдання. Отже страховий запас для базового і проектного варіанту становитиме 200 000 / (246 * 2) = 406,50 * 4 / 100% = 16,26 дет. Тобто маємо 17 дет.

Сумарний запас на лінії рівний сумі встановлених для даної лінії технологічного, транспортного і страхового запасів. В нашому випадку величина сумарного запасу становить:

Зсум.баз. = 62 + 10 + 17 = 89 дет.

З сум.проект. = 58 + 10 + 17 = 85 дет.

Після розрахунку запасу деталей на лінії потрібно розрахувати тривалість виробничого циклу.

3.4 Розрахунок тривалості виробничого циклу Тривалість виробничого циклу обробки одної деталі на неперервно-потоковій лінії з робочим конвеєром рівна:

Тц = r * (Сума Рпр.і.) + (lроб + lрез) / v (9)

де Тц — тривалість виробничого циклу обробки одної деталі на неперервно-потоковій лінії; lроб — загальна довжина робочої зони лінії (м), яка визначається за формулою

lроб. = l0 * (СумаРпр.і) (10)

l0 — крок конвеєра (м), який визначається з врахуванням габаритних розмірів обладнання та його розташування відносно конвеєра;

lрез — загальна довжина резервної зони на лінії, м;

v — швидкість руху конвеєра (м/хв.), яка визначається за формулою:

v = l0 / r (11)

Приймаємо крок лінії для базового і проектного варіантів рівним 2 м, тоді швидкість руху конвеєра дорівнює:

v = 2 / 1,12 = 1,78 м/хв Загальна довжина робочої зони ліні дорівнює:

lроб. баз = 2 * (18 + 22 + 13 + 9) = 124 м.

Іроб. пр. = 2 * (22 + 18 + 9 + 9) = 116 м.

Отже, загальна довжина робочої зони лінії для базового варіанту дорівнює 124 м. і для проектного 116 м. Тепер визначимо тривалість виробничого циклу обробки однієї деталі на неперервнопотоковій лінії. Для базового варіанту тривалість виробничого циклу дорівнює:

Тц.баз. = 1,12 * (18 + 22 + 13 + 9) +

+ (124 + 6,2) / 1,78 = 142,58 хв.

Тц.пр. = 1,12 * (22 + 18 + 9 + 9) +

+ (116 + 5,8) / 1,78 = 133,38 хв.

4. Організаційно-графічна частина

4.1 Складання просторового плану розташування робочих місць на потоковій лінії

Просторовий план — це план розташування технологічного обладнання і робочих місць на потоковій лінії (дільниці). На плані також необхідно вказати будівельні елементи — стіни, колони, двері та вікна і т.д.; складські площі; піднімально-транспортні пристрої - крани, конвеєри тощо. План потокової лінії повинен відповідати принципу прямоточності. Згідно нього обладнання розташовують послідовно по операціях технологічного процесу. Також слід передбачити зручні підходи до робочих місць, площу для розташування деталей при створенні запасів та для виконання контрольних операцій.

Характеристика потокової лінії:

Назва показника Базовий варіант Проектний варіант Крок конвеєра (l0), м. 2 2 Загальна довжина робочої зони (lроб.), м. 124 116 Кількість робочих місць 62 58

Рисунок 1 — Схема потокової лінії для виготовлення деталі типу кришка

4.2 Вибір транспортних засобів У даній курсовій роботі необхідно обґрунтувати вибір транспортних засобів для між операційного переміщення деталей. При цьому слід узгодити можливості переміщення транспортних засобів з розташуванням обладнання згідно просторового плану. В нашому випадку в якості транспортного засобу для переміщення деталей між операціями застосовуємо конвеєр.

5. Визначення чисельності працівників Працівники, зайняті виготовленням продукції у виробничому підрозділі, відносяться до промислово-виробничого персоналу підприємства. Вони виконують різні функції, відповідно до чого їх поділяють на наступні категорії: робітники (основні та допоміжні), інженерно-технічні працівники (ІТП), службовці та молодший обслуговуючий персонал (МОП).

Розрахунок чисельності робітників основного виробництва можна провести двома методами: по числу робочих місць і по трудомісткості робіт.

Перший метод застосовується для розрахунку чисельності робітників на потокових лініях. Так розраховується явочна чисельність робітників, які повинні щодня виходити на роботу в плановому періоді. Ця чисельність повинна бути рівною прийнятій кількості робочих місць на лінії. Після цього встановлюється спискова чисельність робітників (чисельність робітників, що забезпечують функціонування обладнання протягом планового періоду його роботи). Отже, в нашому випадку кількість працівників є наступною: для базового варіанту 62 пр. і для проектного — 58 .

В подальшому необхідно створити відомість складу основних робітників по варіантах технологічного процесу.

Таблиця 3 — Зведена відомість складу основних робітників (базовий варіант)

Таблиця 4 — Зведена відомість складу основних робітників (проектний варіант)

У курсовій роботі чисельність допоміжних робітників, ІТП, службовців, МОП визначається укрупнено в процентному відношенні до основних (виробничих) робітників.

Орієнтовно чисельність цих категорій працівників можна прийняти:

— допоміжні робітники складають 20…25% в серійному виробництві і 35…40% в масовому, причому 60% з них — робітники, що обслуговують обладнання;

— інженерно-технічні працівники (ІТП) — 6…12%;

— службовці - 2…3%;

— молодший обслуговуючий персонал (МОП) — 1…2%.

Середній розряд допоміжних робітників (Ксд) звичайно приймається вищим за середній розряд виробничих робітників.

Таблиця 5 — Зведена відомість потреби в працівниках (базовий варіант)

Таблиця 6 — Зведена відомість потреби в працівниках (проектний варіант)

6. Розрахунок капітальних вкладень Розрахунок капітальних витрат на основні виробничі фонди виконують по групах:

а) будівлі виробничого, допоміжного і адміністративно-побутового призначення;

б) споруди і передавальні пристрої;

в) обладнання (виробниче, допоміжне, енергетичне, підіймально-транспортне і контрольно-вимірювальне);

г) цінні інструменти і пристрої;

д) виробничий і господарський інвентар.

Витрати на будівлі визначаються згідно вартості 1 м.кв. площі з врахуванням всіх комунікацій: вентиляції, опалювання, водопроводу і каналізації. При укрупнених розрахунках вартість будівель виробничого, допоміжного і адміністративно-побутового призначення розрахується по питомій вартості 1 м.куб. будівлі або 1 м.кв. площі.

Внутрішня виробнича площа цеху (дільниці, лінії) визначається по питомій площі (м.кв.), яка припадає на одиницю обладнання. Вона складає:

— 10…12 м.кв. для легких верстатів;

— 15…25 м.кв. для середніх верстатів;

— 30…4,5 м.кв. для важких верстатів;

— 3,0…4,0 м.кв. для одного верстатника;

— 15…12 м.кв.- для одного слюсаря-складальника.

До легких відносяться верстати, що мають габарити (в плані) до 1500 мм х 1700 мм. До середніх відносять верстати, габарити яких становлять від 1500 мм х 1700 мм до 2000 мм х 3500 мм. До важких відносяться верстати, що мають габарити від 2000 мм х 3500 мм до 3000 мм х 5000 мм або масу — 5−15 т.

Питому вартість 1 м.кв. площі будівель виробничого призначення допускається приймати:

— для верстатів нормальної, підвищеної точності і автоматичних ліній — 400 грн./м.кв.;

— для верстатів високої і особливої точності - 450 грн./м.кв.

Площа допоміжних приміщень (відділення ремонту пристосувань, відділення приготування сумішей, майстерні цехового механіка, різного роду комор і т.п.) розраховується по існуючих нормах на один верстат, що обслуговується, або може бути укрупнено прийнята в розмірі 35…40% від виробничої площі.

Площа адміністративно-побутових приміщень визначається з розрахунку 7 м.кв., що припадають на одного працівника. При укрупнених розрахунках її можна приймати в розмірі 25…30% від виробничої площі. Питома вартість 1 м.кв. — 550 грн. за 1 м.кв.

Висоту будівлі приймають до 6 м для механічних цехів і до 5 м для інструментальних цехів.

Вартість споруд і передавальних пристроїв (споруди зв’язку, комунальні і транспортні споруди, трубопроводи, електромережі та інші) приймається укрупнено в розмірі 5…7% від вартості будівель.

Вартість виробничого обладнання визначаться згідно виконаних раніше розрахунків (таблиця 2).

Вартість силових машин і обладнання, з врахуванням витрат на їх транспортування, монтаж і налагодження, при укрупнених розрахунках приймається на рівні 65…80 грн. на 1 кВт встановленої потужності електродвигунів металообробних верстатів і транспортного обладнання.

Вартість піднімально-транспортних засобів при укрупнених розрахунках може бути прийнята в розмірі 10…15% від вартості технологічного (виробничого) обладнання або 80…100 грн. на 1 верстат.

Витрати на контрольно-вимірювальне обладнання можна прийняти укрупнено в межах 2…5% від вартості виробничого обладнання.

Приблизні витрати на інструмент і пристрої складають: в масовому виробництві 25…30% від вартості виробничого обладнання; в серійному виробництві - 15…20% і в одиничному виробництві - 6…15% від вартості вказаного обладнання. З цієї суми в основні виробничі фонди включають 55…60%, а інші 40…45% витрат призначені для придбання малоцінного інструменту (пристроїв) і включаються в статтю «Зношення малоцінного інструменту» витрат на утримання та експлуатацію обладнання.

Вартість виробничого і господарського інвентаря становить 1−2% від вартості виробничого обладнання.

Розрахунок амортизаційних відрахувань проводиться по кожній групі основних виробничих фондів шляхом множення їх балансової вартості на норму амортизації. Норми амортизації по групах основних фондів встановлені діючим законодавством.

Таблиця 7 — Капітальні витрати на основні фонди (базовий варіант)

Таблиця 8 — Капітальні витрати на основні фонди (проектний варіант)

7. Розрахунок поточних витрат виробництва

7.1 Розрахунок витрат на основні і допоміжні матеріали Сировина і матеріали, що використовуються безпосередньо для виготовлення продукції, яка складає програму даного підприємства (цеху), відносяться до основних. Допоміжні матеріали — це мастильні речовини, матеріали для протирання, миючі та дезінфікуючі засоби і т.п.

Витрати на кожен вид сировини і матеріалу (Вм) розраховуються на основі норм їх витрат на одиницю продукції, річної програми випуску даної продукції та відповідних цін за формулою Вм = Нм. Nзап. Цм, (12)

де Нм — норма витрат певного виду сировини або матеріалу на одиницю продукції (кг);

Цм — ціна одиниці сировини чи матеріалу, грн.

Із визначеної загальної вартості сировини і матеріалів вираховується вартість повернутих відходів, які підлягають реалізації. Порядок її розрахунку аналогічний викладеному вище.

До одержаного результату слід додати транспортно-заготівельні витрати, що рівні 6−10% від вартості сировини і матеріалів.

Потреба в допоміжних матеріалах визначається, виходячи з встановлених норм їх витрат на один верстат або одного робітника. При укрупнених розрахунках вартість допоміжних матеріалів визначається в процентному відношенні від вартості основних матеріалів (1,5−2%).

Таблиця 9 — Визначення витрат на сировину і матеріали на одиницю продукції

В нашому випадку річна програма випуску становить 200 000 шт., тому загальна сума витрат на сировину і матеріали становить 2 379 456 грн.

7.2 Розрахунок заробітної плати Річний фонд заробітної плати персоналу цеху (дільниці, лінії) складається з основної і додаткової зарплати.

Основна заробітна плата робітників включає пряму зарплату по тарифних ставках або відрядних розцінках, а також доплати по прогресивних розцінках і преміальні надбавки за високі виробничі показники, роботу в нічний час, керівництво бригадою та інше.

Річний фонд прямої зарплати основних виробничих робітників при відрядній системі оплати праці (Фп.в) визначається за формулою Фпв = С1 * Кс * Тшт * Nв, (13)

де — С1 — годинна тарифна ставка робітника 1-го розряду відповідної професії, грн.;

Тштсумарна трудомісткість обробки одного виробу (деталі) по всіх технологічних операціях процесу, нормо-годин:

Сумарна трудомісткість обробки одного виробу в нашому випадку дорівнює:

Тшт.баз. = 70 хв.

Тшт.пр. = 65 хв.

Річний фонд прямої зарплати основних виробничих робітників становить:

Фпв.баз = 1 * 1,2 * 70 / 60 * 200 000 = 280 000 грн.

Фпв.пр. = 1 * 1,2 * 65 / 60 * 200 000 = 260 000 грн.

Річний фонд прямої зарплати робітників-погодинників (допоміжних робітників) (Фп.п) визначається на основі дійсного (ефективного) фонду робочого часу одного робітника і прийнятої чисельності цих робітників:

Фпп = Р * С1 * Ксд * Феф, (14)

де Р — середньоспискова чисельність допоміжних робітників, чол.

В нашому випадку витрати на заробітну плату допоміжних робітників приймаємо у сумі 60% від витрат на заробітну плату основних працівників і ця сума становить:

Фпп. баз. = 280 000 * 60 / 100 = 168 000 грн Фпп.пр. = 260 000 * 60 / 100 = 156 000 грн До складу додаткової заробітної плати входять оплати чергових і додаткових відпусток, учбових відпусток, оплата часу виконання державних і суспільних обов’язків та інше. Величину додаткової заробітної плати можна визначити у відсотках від основного фонду заробітної плати. Орієнтовно для основних і допоміжних робітників вона становить 3%…10% від основної заробітної плати. Річний фонд заробітної плати ІТП, службовців і МОП (Фзп.к) визначається згідно посадових окладів:

Фзп.к = О * Рк * 12 (15)

де О — місячний оклад працівника відповідної категорії; Рк — чисельність працівників певної категорії, чол.

В нашому випадку річний фонд оплати праці ІТП, службовців і МОП становить:

Фзпк.ІТП.баз = 1458 * 6 * 12 = 104 976 грн.

Фзпк.ІТП.пр. = 1458 * 6 * 12 = 104 976 грн.

Фзпк.служб.баз = 1579,5 * 2 * 12 = 37 908 грн.

Фзпк.служб.пр = 1579,5 * 2 * 12 = 37 908 грн.

Фзпк.моп.баз = 1255,5 * 1 * 12 = 15 066 грн.

Фзпк.моп.пр = 1255,5 * 1 * 12 = 15 066 грн.

Посадові оклади ІТП, службовців і МОП включають в себе основну і додаткову заробітну плату. Витрати на виробництво продукції крім річного фонду заробітної плати включають ще й соціальні нарахування. Нормативи нарахувань на заробітну плату наступні (станом на 01.12.2001 р.):

— фонд страхування від безробіття — 2,5%;

— пенсійний фонд — 32%;

— фонд соціального страхування — 2,5%;

— фонд соціального страхування від нещасних випадків і професійних захворювань — 1%.

Всього норматив нарахувань на заробітну плату становить 38%.

Таблиця 10 — Зведена відомість витрат на заробітну плату, грн. (базовий варіант)

виробничий вкладення витрата кошторис Таблиця 11 — Зведена відомість витрат на заробітну плату, грн. (проектний варіант)

7.3 Визначення витрат на енергоносії

7.3.1 Розрахунок витрат на електроенергію На промислових підприємствах електроенергія використовується для технологічних потреб, для освітлення і т.д.

Витрати на електроенергію для технологічних потреб (Вет) можна розраховувати укрупнено на основі часу роботи обладнання та загальної встановленої потужності енергоспоживачів

Вел = ((Рвст*Фдо*Кч*Кп) / Пд*Пм)*Це, (16)

де Рвст — сумарна встановлена в цеху (на дільниці) потужність електрообладнання, кВт;

Кч — коефіцієнт, який враховує завантаження електроприводів по часу (0,4−0,7);

Кп — коефіцієнт, який враховує завантаження електроприводів по потужності (0,5−0,8);

Пд — коефіцієнт корисної дії електродвигунів (0,90−0,96);

Пм — коефіцієнт, який враховує втрати в електромережах (0,86−0,90);

Це — ціна однієї кВт/год. електроенергії, грн.

В нашому випадку витрати на електроенергію становитимуть:

Вел.баз = (233,6 * 70 / 60 * 0,7 * 0,6) /

/ (0,92 0,86) * 0,8 * 200 000 = 23 147 421,64 грн.

Вел.пр = (253,2 * 65 / 60 * 0,5 * 0,6) /

/ (0,92 0,86) * 0,8 * 200 000 = 16 641 051,57 грн.

7.3.2 Розрахунок витрат на воду Вода в цеху витрачається на виробничі і побутові потреби. У виробництві вода споживається для приготування змащувально-охолоджуючих рідин (ЗОР) і для промивання деталей. Середні витрати води для приготування ЗОР становлять 14…18 м.куб. в рік на один верстат при двозмінній роботі. Витрати води в миючих машинах становлять 0,15…0,5 м.куб. на 1 тонну деталей, що промиваються.

Розрахунок витрат води на побутові потреби ведеться на основі наступних норм:

а) для господарсько-побутових потреб — 25л на кожного працюючого в зміну;

б) для душових — 40л гарячої води на кожного, хто користується душем. В середньому на підприємстві в механічних цехах щоденно душем користується 30% робітників.

Вартість 1 м.куб. холодної і гарячої води приймається згідно діючих тарифів.

Отже в нашому випадку витрати на воду становитимуть:

Ввод.баз = 62 * 14 + 0,3 * 300 * 2,1 = 2011,8 грн.

Ввод.пр. = 58 * 14 + 0,3 * 300 * 2,1 = 1894,2 грн.

7.3.3 Розрахунок витрат на пару В механічних цехах пара витрачається на виробничі потреби (на сушіння деталей, на підігрівання води в миючих машинах), а також на опалення і вентиляцію.

Усереднені витрати пари можна прийняти на рівні:

а) на сушіння 1 т деталей в сушильних камерах періодичної дії - 80…100 кг/год., в конвеєрних — 45…75 кг/год. при температурі сушіння 100−110°С. Період сушіння допускається приймати 2−3 год.;

б) для нагрівання води в миючих машинах — 60…90 кг/год. на 1 т деталей. Тривалість промивання деталей — до 1 год.

При умові що деталі сушаться 2 години витрати пари на сушіння деталей становитиме:

Пс.д.баз/пр. = 80 * 1,5 * 200 000 / 1000 * 2 = 48 000 кг Витрати пари на нагрівання води в миючих машинах при умові промивання деталей на протязі 1 години становить:

Пн.в.баз/пр. = 60 * 1,5 * 200 000 / 1000 * 1 = 18 000 кг

При цьому вартість потраченого пару становитиме (48 000 + 18 000) / 1000 * 137,7 = 9088,2 грн.

7.3.4 Вартість річних витрат стиснутого повітря При укрупнених розрахунках можна прийняти усереднені питомі норми витрат стиснутого повітря для пневматичних патронів — 1,5…2 м.куб./год, для пневматичних підйомників — 3,5 м.куб./год, для пневматичного пристосування — 0,9 м.куб./год. У курсовій роботі можна прийняти, що 30% верстатів обладнані одним пневматичним патроном. Час завантаження патрона прийняти рівним дійсному фонду часу роботи лінії (дільниці). Потребу в пневматичному устаткуванні інших видів передбачити самостійно. Приймаємо норму витрат стиснутого повітря для пневматичних патронів 2 м.куб./год. Для базового варіанту кількість верстатів обладнаних пневматичним патроном становить 62 * 0,3 = 19 верст. Дійсний фонд роботи лінії становить 142,58 * 200 000 / 60 = 475 253,03 год. Тому витрати стиснутого повітря в базовому варіанті становитимуть: 19 * 475 253,03 * 2 = 18 059 615,25 м.куб. При цьому його вартість при ціні 0,41 грн. дорівнює 7 314 144,18 грн. Для проектного варіанту кількість верстатів обладнаних пневматичним патроном становить 58 * 0,3 = 17 верст. Дійсний фонд роботи лінії становить 133,38 * 200 000 / 60 = 444 591,55 год. Витрати стиснутого повітря в проектному варіанті становитимуть: 17 * 444 591,55 * 2 = 15 116 112,59 м.куб. Отже, вартість повітря в проектному варіанті при ціні 0,41 грн. дорівнює 6 122 025,60 грн.

7.4 Складання кошторису загальновиробничих витрат Загальновиробничі витрати включають:

1. Витрати на управління виробництвом — основна і додаткова заробітна плата з нарахуваннями ІТП та службовців;

2. Амортизацію основних засобів загальновиробничого призначення — будівель та споруд;

3. Витрати на утримання і експлуатацію обладнання.

Дані витрати включають:

— амортизацію обладнання, транспортних засобів та цінного інструменту.

— витрати на допоміжні матеріали, електроенергію, стиснуте повітря, воду та пару для технологічних потреб;

— заробітну плату допоміжних робітників (основна і додаткова) з нарахуваннями. Дані витрати включають 60% фонду зарплати допоміжних робітників;

— витрати на поточний ремонт обладнання, транспортних засобів та інструменту;

— зношення малоцінного інструменту;

— інші витрати.

Таблиця 12 — Витрати на утримання і експлуатацію обладнання

Таблиця 13 — Витрати на утримання і експлуатацію обладнання (проектний варіант)

4. Витрати на вдосконалення технології та організації виробництва (оплата праці та нарахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології і організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик).

Дані витрати можна прийняти рівними 3% від суми основної і додаткової заробітної плати з нарахуванням основних виробничих робітників;

5. Витрати на утримання та ремонт виробничих приміщень:

— електроенергія для освітлення;

— вода для побутових та господарських потреб;

— витрати на опалення;

— поточний ремонт будівель та споруд (3% від їх початкової вартості);

6. Витрати на обслуговування виробничого процесу — основна і додаткова заробітна плата з нарахуваннями МОП та 40% фонду зарплати допоміжних робітників;

7. Витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього середовища (8−10% від фонду заробітної плати основних виробничих робітників);

8. Інші витрати: втрати від браку, оплата простоїв тощо.

Таблиця 14 — Кошторис загальновиробничих витрат (базовий варіант)

Таблиця 15 — Кошторис загальновиробничих витрат (проектний варіант)

7.5 Адміністративні витрати До адміністративних витрат відносяться загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо); витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, охорона); винагороди за юридичні, аудиторські і т.п. послуги; витрати на зв’язок; амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; витрати на врегулювання спорів у судових органах та інші витрати загальногосподарського призначення.

При укрупнених розрахунках адміністративні витрати допускається прийняти в розмірах 50−60% від суми основної і додаткової заробітної плати основних робітників.

В нашому випадку адміністративні витрати в базовому варіанті становлять 55,00 * 405 720,00 / 100,00 = 223 146,00 грн. для проектного: 55,00 * 376 740,00 / 100,00 = 207 207,00 грн.

7.6 Позавиробничі витрати Дані витрати включають витрати на збут продукції та інші операційні витрати (оплату торгово-збутової та рекламної діяльності, фінансування науково-дослідних робіт, створення фонду освоєння нових виробів та ін.).

При укрупнених розрахунках позавиробничі витрати допускається прийняти в розмірі 3−6,5% від виробничої собівартості.

Для базового варіанту сума позавиробничих витрат становитиме 33 719 244,81 * 3,00% = 1 011 577,34 грн. і для проектного: 25 974 270,57 * 3,00% = 779 228,12 грн.

8. Складання кошторису витрат на річний випуск продукції та розрахунок собівартості одиниці продукції

Собівартість річного випуску і одиниці продукції по базовому і проектному варіантах визначається на основі проведених вище розрахунків. Для річного випуску складається кошторис по елементах витрат, для визначення собівартості одиниці продукції розрахунок проводиться по статтях калькуляції.

Таблиця 16 — Кошторис витрат на річний випуск продукції

Таблиця 17 — Калькуляція собівартості випуску одиниці продукції

9. Розрахунок економічної ефективності проектних рішень Основним показником, який характеризує економічну ефективність виробництва і ступінь використання всіх ресурсів підприємства, є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу за звітний період на суму валових витрат та амортизаційних відрахувань.

Скоригований валовий дохід — це різниця між валовим доходом та сумою податку на додану вартість, акцизного збору та ін.

Валовий дохід — загальна сума доходу від усіх видів діяльності, яка включає доходи від продажу товарів та здійснення інших операцій.

Можливо визначати прибуток (П) за спрощеною методикою як різницю між доходами та витратами підприємства за рік П = Д — В, (17)

де Д — дохід від реалізації продукції, грн.;

В — витрати підприємства на виготовлення і реалізацію продукції, грн.

За умови, що підприємство реалізувало всю випущену за рік продукцію, дохід визначається за формулою Д = Ц * Nв, (18)

де Ц — ціна одиниці продукції, грн.

У даній роботі можна прийняти Ц=(1,10…1,15) * Сод. min, (19)

де Сод. min — менша з двох повних собівартостей (базова або проектна) одиниці продукції.

Отже, в нашому випадку приймаємо ціну виробу рівну

1,12 * 19,78 = 22,15 грн.

Дохід обчислюємо наступним чином:

Дбаз./пр. = 22,15 * 200 000 = 4 430 443,333 грн.

Витрати підприємства на виготовлення та реалізацію продукції визначаються за формулою В = Сод * Nв, (20)

де Сод — повна собівартість одиниці продукції, грн.

В нашому випадку витрати підприємства на виготовлення та реалізацію продукції будуть наступні

Вбаз = 21,24 * 200 000,00 = 4 247 357,56 грн.

Впр. = 19,78 * 200 000,00 = 3 955 752,98 грн.

Визначимо прибуток підприємства:

Пбаз. = 4 430 443,33 — 4 247 357,56 = 183 085,78 грн.

Ппр. = 4 430 443,33 — 3 955 752,98 = 474 690,36 грн.

Рентабельність виробництва Рв (в %):

Рв = П /(Фв.ос + Ноз) *100% (21)

де П — прибуток підприємства до виплати податків, грн.;

Фв.ос — середньорічна вартість основних фондів (основні фонди складають в середньому 95−97% від суми капітальних вкладень), грн.;

Ноз — середньорічна вартість нормованих оборотних засобів (її величину можна прийняти на рівні 20−30% від середньорічної величини основних фондів), грн.

Рентабельність виробництва буде наступною:

Рв.баз.= 183 085,78 / (5 004 354,82 + 1 501 306,45) * 100 = 2,81%

Рв.пр. = 474 690,36 /(5 445 830,57 + 1 633 749,17) * 100 = 6,71%

Рентабельність продукції Рпрод (в %):

Рпр.=Под / Сод *100% (22)

де Под — прибуток, отриманий від реалізації одиниці продукції, грн.

В нашому випадку рентабельність продукції буде наступною:

Рпр.баз. = 0,92 / 21,24 * 100,00 = 4,31%

Рпр.пр. = 2,37 / 19,78 * 100,00 = 12,00%

Процент зниження собівартості продукції визначається за формулою (в %)

ДС = (Сод.баз. — Сод. пр) / Сод.баз.* 100% (23)

де Сод. баз і Сод. пр — собівартість одиниці продукції відповідно по базовому і проектному варіантах, грн.

ДС = (21,24 — 19,78) / 21,24 * 100% = 6,87%

Продуктивність праці у вартісному вираженні (з розрахунку на одного працівника), грн./чол.:

ПП = Д / Чпвп (24)

де ПП — продуктивність праці;

Чпвпчисельність промислово-виробничого персоналу.

Ппбаз. = 4 430 443,33 / 91,00 = 48 686,19 грн Пппр. = 4 430 443,33 / 85,00 = 52 122,86 грн Зростання продуктивності праці (ПП) визначається за формулою (%)

ДПП = (ППпр — Ппбаз) / Ппбаз (25)

де ППпл та ППбаз — продуктивність праці відповідно у проектному та базовому варіантах.

ДПП = (52 122,86 — 48 686,19) / 48 686,19 = 0,07

Фондовіддача (Фв) визначається за формулою (грн./грн.)

Фв = Д / Фв.ос. (26)

Фв.баз. = 4 430 443,33 / 3 675 672,00 = 1,21

Фв.пр. = 4 430 443,33 4 222 296,00 = 1,05

Зведемо усі розрахунки в результуючу таблицю.

Таблиця 18 — Основні техніко-економічні показники лінії

Висновки та пропозиції

В даній курсовій роботі був проведений аналіз та розрахунки що стосуються організації і техніко-економічного обґрунтування роботи потокової лінії для виготовлення деталі типу кришка. В процесі роботи було розраховано основні параметри потокової лінії, а саме такт, кількість робочих місць, запасів і інше.

Дана робота вміщує розрахунок двох варіантів: базового і проектного. В кінці роботи приводяться таблиці порівняння цих двох варіантів з зазначенням більше економічно вигідного. Також в роботі проведений розрахунок необхідної кількості працівників, розраховані витрати на їхню заробітну плату. Під час розрахунків проводився підбір найбільш підходящого обладнання з зазначенням їх вартості і потужності. В роботі наведено обґрунтування найбільш економічного вигідного варіанту виготовлення заданого виробу з двох варіантів.

Список використаної літератури

1. Методичні вказівки до виконання курсової роботи з дисципліни «Організація виробництва» для студентів денної та заочної форм навчання спеціальностей 7.90 202, 7.90 203 та 7.50 201. -Тернопіль: ТПІ, 1997.

2. Методичні вказівки до виконання курсової роботи з «Організації, планування і управління приладобудівного виробництва» та організаційно-економічної частини дипломних проектів конструкторського характеру. -Тернопіль: ТПІ, 1996.

3. Технико-экономическое обоснование дипломных проектов / Под ред. Беклешова В.К.) — М.: Высшая школа, 1991.

4. Плоткін Я.Д. Організація і планування виробництва на машинобудівному підприємстві. -Львів: Світ, 1996. -352с.

5. Хопчан М.І., Харів П.С., Бойчик І.М., Лотиш О. Я. Організація і планування виробництва: теорія і практика: Навчальний посібник. — Тернопіль, ТАНГ, 1996. — 193с.

6. Сачко Н. С., Бабук Н. О. Организация и планирование машиностроительного производства: Курсовой проект, работа. -Минск: Высшейшая школа, 1985.

7. Мамаев В. С., Осипов В. Г. Основы проектирования машиностроительных заводов. М.: Машиностроение, 1974.

8. Закалов О. В. Проектування механоскладальних цехів. -Тернопіль: ТПІ, 1993.

9. Когут М. С. Механоскладальні цехи та дільниці у машинобудуванні. — Львів, 2000.

10. Боженко Л.І. Технологія машинобудування. — Львів: Світ, 1996.