Економічний аналіз оподаткування підприємств

Економічний аналіз оподаткування підприємств (реферат, курсова, диплом, контрольна)

ДипломнаДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Деб. заборгованість

План Вступ Розділ 1. Теоретико-методологічні засади обліку, контролю та економічного аналізу оподаткування підприємств по податку на додану вартість

1.1 Економічна сутність податку на додану вартість та його роль в податковій системі України

1.2 Економіко-правовий аналіз та огляд нормативної бази і спеціальної літератури з оподаткування підприємств по податку на додану вартість

1.3 Характеристика виду діяльності та організаційно-економічна характеристика підприємства Розділ 2. Сучасний стан та удосконалення обліку оподаткування підприємств по податку на додану вартість

2.1 Сучасна практика первинного обліку податку на додану вартість

2.2 Систематизація інформації про податок на додану вартість у фінансовому обліку

2.3 Порядок складання та подання звітності з податку на додану вартість

2.4 Організація обліку податку на додану вартість в умовах застосування сучасних інформаційних технологій та систем Розділ 3. Розробка системи контролю та економічного аналізу оподаткування підприємств по податку на додану вартість

3.1 Інформаційні джерела, показники аналізу та методи контролю оподаткування по податку на додану вартість

3.2 Розробка та апробація контролю оподаткування по податку на додану вартість

3.3 Сучасна інтерпретація методики економічного аналізу оподаткування по податку на додану вартість Висновки і пропозиції

Список використаних джерел

Вступ Перехід України до економіки ринкового типу зумовлює потребу формування нових правових відносин у сфері оподаткування. Нині провадиться активна робота з удосконалення податкового законодавства України, її успіх залежить від того, наскільки вдасться узагальнити накопичений досвід, зіставити його з теперішньою зарубіжною практикою, виявити успіхи та прорахунки, намітити орієнтири. Однак прийняття і дія великої кількості законодавчих актів, що регулюють відносини у сфері оподаткування, часті зміни, неоднозначність тлумачення їхніх норм створюють значні перешкоди в практичній діяльності як для суб'єктів оподаткування, так і для органів контролю. Крім того, непідготовленість значної частини працівників державної податкової адміністрації та органів внутрішніх справ негативно впливає на попередження зловживань у сфері оподаткування. За таких умов зростають значення та роль права як інструменту державного управління економікою. Але право може успішно виконувати свою функцію лише за умови жорсткого дотримання його вимог в усіх сферах діяльності, в тому числі і в податковій.

Податок на додану вартість є одним із основних податків, що формують вітчизняну податкову систему. Більшість вітчизняних підприємств є платниками податку на додану вартість, а доля даного податку в загальній сумі податкових платежів таких підприємств є, зазвичай, суттєвою.

Чинне вітчизняне податкове законодавство передбачає достатньо складний порядок формування та представлення у податковій звітності інформації щодо визначення суми податку на додану вартість до сплати, що й актуалізує питання якісної організації податкового обліку та внутрішнього контролю розрахунків за даним податком. Безперечно, що облікова система будь-якого платника ПДВ має забезпечувати такий якісний рівень організації та здійснення розрахунків з бюджетом за податком, який, з одного боку, унеможливить формування зайвих сум до сплати, які не передбачені чинним податковим законодавством, а, з іншого боку, забезпечить повний та своєчасний розрахунок із бюджетом за ПДВ, що, в свою чергу, має унеможливити випадки застосування до підприємства штрафних санкцій. Таким чином, для кожного платника податку на додану вартість формування ефективної системи обліку та внутрішнього контролю розрахунків з бюджетом за цим податком є надзвичайно важливим. Вирішення даного завдання потребує відповідного методичного забезпечення, особливо у частині прийомів внутрішнього контролю порядку визначення сум податку на додану вартість до сплати, що й актуалізує обраний напрямок наукового дослідження.

На початок 2014 року система оподаткування в Україні ПДВ дозволила податковій системі, в загальному рейтингу ефективності, піднятися на 19 пунктів і сьогодні посідає 164 місце серед 189 аналізованих країн. Але все ж дана позиція говорить про те, що податкова система України більшою мірою є чинником зниження рівня економічного зростання та інвестиційної активності в країні, а діюча система адміністрування не здатна повною мірою виключити можливість ухилення від сплати податків.

Податок на додану вартість відноситься до податків на споживання оскільки ним оподатковується споживання товарів, робіт і послуг.

Податок на додану вартість є одним з найдавніших податків в податковій системі України. Його попередниками за часів СРСР та у 1991 р. були інші непрямі податки — податок з обороту та податок з продажів. Податок на додану вартість був започаткований Законом УРСР «Про систему оподаткування» ще в 1991 р. Наступні роки існування податку на додану вартість в самостійній Україні позначені змінами та доповненнями.

Упровадження ПДВ обумовлено цілим рядом його позитивних характеристик. Насамперед це можливість охопити більш широку базу оподаткування порівняно з нижчими формами універсальних акцизів. Також ПДВ пристосований і до експортно-імпортних операцій. Немало важно й те, що ПДВ практично не залишає шансів ухилитись від сплати. Надходження з ПДВ доволі рівномірно розподіляються по території країни, що спрощує проблему взаємовідносин між центральним та місцевими бюджетами.

Питанням обліку і контролю розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість присвячені дослідження багатьох вітчизняних науковців, серед яких Л. В. Нападовська [41], А.В. Алексєєва [41], О. А. Бакурова [41], С. Я. Король [41], Н.І. Морозова [41], А. П. Шаповалова [41], Т. М. Сльозко [48], С. Я. Салига [31], М. П. Войнаренко [32], Г. В. Пухальська.

Л.В. Нападовська, О. А. Бакурова, А. П. Шаповалова та ін. висвітлюють основні методи відображення податкового зобов’язання та податкового при здійсненні операцій пов’язаних з торговельною діяльністю, а також підприємств ресторанного господарства. Т. М. Сльозко давно цікавила економічна природа доданої вартості, яка декларується об'єктом оподаткування у однойменному податку, запровадженому в Україні з грудня 1992 року. С. Я. Салига, Т.О. Меліхова зосереджують увагу на завданнях та етапах контролю ПДВ в цілому, а також етапах контролю податкових зобов’язань та податкового кредиту, передбачаючи залучення методів прямого документального контролю. М. П. Войнаренко і Г. В. Пухальська зосереджують увагу на перевірці правильності визначення сум та дат виникнення податкових зобов’язань та податкового кредиту, а також на перевірці коригування податкових зобов’язань і податкового кредиту із застосуванням прийомів документальної перевірки відповідних первинних і облікових документів.

Інформаційну базу магістерської роботи склали законодавчі та нормативні акти України, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів, періодична література, статистична інформація, первинна документація, регістри обліку та звітність ПАТ «Універмаг «Дитячий світ».

Метою дослідження є розширення науково-методичних основ і практичних рекомендацій щодо обліку і аудиту ПДВ із метою підвищення його ефективності.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішити такі завдання:

— дослідити причини виникнення і динаміку розвитку, переваги і недоліки непрямого оподаткування ПДВ;

— проаналізувати критерії оцінки ефективності ПДВ і надати пропозиції щодо їх практичного використання в Україні;

— здійснити аналіз концепцій реформування ПДВ у роботах вітчизняних вчених та розробити рекомендації, щодо удосконалення механізму оподаткування ПДВ;

— визначити роль ПДВ у системі економічних взаємовідносин та в наповненні бюджету різних країн світу;

— дослідити особливості планування ПДВ, виявити вплив окремих макроекономічних показників на величину його надходжень до бюджету та розробити методику оцінки ризиків планування ПДВ;

— проаналізувати ефективність контролю податкових органів за стягненням ПДВ і розробити рекомендації, спрямовані на вдосконалення механізму його справляння.

Об'єктом дослідження є процес обліку, контролю та економічного аналізу оподаткування підприємств по податку на додану вартість.

Предметом дослідження є сукупність теоретико-методичних та практичних аспектів обліку, контролю та економічного аналізу оподаткування підприємств по податку на додану вартість.

Наукова новизна одержаних результатів роботи полягає в теоретико-методичному обґрунтуванні, апробації та практичному вирішенні завдань, пов’язаних з удосконаленням системи обліку, контролю та економічного аналізу оподаткування підприємств по податку на додану вартість.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань у роботі використовувалися загальнонаукові і спеціальні методи пізнання. У процесі дослідження історичних аспектів функціонування ПДВ використано метод наукової абстракції; для визначення ролі та сутності ПДВ — методи якісного аналізу і синтезу, індукції і дедукції; для характеристики структури і динаміки фінансових відносин між суб'єктами господарювання і державою у процесі справляння ПДВ — методи кількісного аналізу економічних показників (спостереження, порівняння, групування, структурування та узагальнення).

Однією з глобальних проблем стосовно ПДВ є його ставка. В сучасних умовах низької заробітної платні переважної частини населення, тяжкої економічної ситуації ставка ПДВ все-таки завищена. Ми вважаємо, що на період подолання економічної кризи доцільно було б знизити ставку до 10−15% з метою розширення сукупного суспільного попиту. А також можна було б ввести декілька податкових ставок для різних груп товарів.

При зменшеній ставці податку у суб'єктів господарювання можуть з’явитися додаткові стимули для збільшення обсягів виробництва продукції та надання послуг, в результаті чого буде мати місце розширення бази оподаткування та, у кінцевому рахунку, зростання загальної суми доходів бюджету. Нарешті, зменшення податкового тиску може сприяти збільшенню доходів населення та зростанню сукупного попиту.

Обсяг та структура роботи. Магістерська робота складається із вступу, трьох розділів та висновків до них, загального висновку магістерської роботи, списку використаних джерел і додатків. Вона викладена на 112 сторінках, ілюстрована 9 таблицями, 7 рисунками та ?? додатками. Список використаної літератури включає 66 найменування.

Апробація. Основні елементи дослідження були висвітлені у науковій статті «Засадничі аспекти обліку і контролю ПДВ».

Розділ 1. Теоретико-методологічні засади обліку, контролю та економічного аналізу оподаткування підприємств по податку на додану вартість

1.1 Економічна сутність податку на додану вартість та його роль в податковій системі України З розвитком виробництва товарів тривалого використання розширювалася й сфера підакцизних товарів: до неї почали входити телевізори, мотоцикли, автомобілі, велосипеди, холодильники і т.д. Розширення асортименту споживаємої продукції обмежувало розвиток акцизів в специфічній формі. Запровадження нових акцизів на кожний товар або групу товарів (робіт, послуг) збільшувало затрати на збір податків. Динамічні зрушення в споживанні потребували відповідних змін в податковому законодавстві. Так виник універсальний акциз, який автоматично враховував всі зміни в товарному асортименті і котрим став оподатковуватись валовий оборот торгівельного або промислового підприємства. В більшості країн світу універсальний акциз в наш час використовується у формі податку на додану вартість.

Податок на додану вартість (ПДВ) — це непрямий податок, що є частиною новоствореної вартості, яка утворюється на кожному етапі виробництва або обігу, його сума входить до продажної ціни на товари (роботи, послуги) і сплачується кінцевим споживачем.

Економічна сутність ПДВ полягає у сплаті податку продавцем (виробником, постачальником) товарів, робіт, послуг з тієї частини вартості, яку він додає до вартості своїх товарів (робіт, послуг) до стадії реалізації їх. Додана вартість створюється в процесі всього циклу виробництва і обігу товарів, починаючи із стадії виготовлення їх і закінчуючи реалізацією кінцевому споживачеві. Відповідно податок сплачується на кожній стадії виробництва та обігу. ПДВ має широку податкову базу, практично охоплює всі види товарів і послуг. Продавець включає податок на додану вартість у вартість товарів та наданих послуг. Але й сам він сплачує ПДВ за придбані ним у процесі виробництва товари (роботи, послуги). Таким чином, сума сплаченого ним податку становить різницю між сумами податку, отриманими від покупців за реалізовані товари і послуги, та сумами податку, сплаченими постачальникам при придбанні тих товарів і послуг, які необхідні в процесі виробництва оподаткованих товарів (робіт, послуг).

В багатовіковій історії людства податок на додану вартість — порівняно новий вид податку. Вперше він був ведений у Франції в 1954 р. економістом М. Лоре. Потім ПДВ набув широкого поширення — спочатку в інших країнах Європи (кінець 60-х — початок 70-х рр.) і дещо пізніше — в країнах Азії, Африки і Латинської Америки. Нині податок на додану вартість стягується майже у 80-ти країнах, серед яких практично всі промислово-розвинуті країни. Поряд з цим слід також зазначити, що даний податок й досі не запроваджений в таких країнах як Австрія, Швейцарія, США. У кінці 80-х — на початку 90-х рр. ПДВ було введено в країнах Східної Європи (Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія, Словаччина, Чехія), а також в деяких країнах СНД (Білорусь, Казахстан). В Україні і Росії ПДВ введено в 1992 р.

Податок на додану вартість був уведений в Україні з 1 січня 1992 p. згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» від 20 грудня 1991 p. Декрет Кабінету Міністрів України «Про податок на додану вартість», що почав діяти з 1993 p., було підписано 26 грудня 1992 p. З урахуванням доповнень і змін, що вносилися в наступних періодах, указаний декрет регламентував порядок обчислення і сплати ПДВ протягом 1993;1997 pp. (до 1 жовтня 1997 p.).

З 1 жовтня 1997 p. порядок обчислення і сплати ПДВ регламентується Законом України «Про податок на додану вартість» від З квітня 1997 р. На жаль, податкове законодавство щодо ПДВ є дуже нестабільним. Так, тільки з часу прийняття вказаного Закону і до введення його в дію було прийнято чотири закони, які вносили зміни щодо ПДВ. Усього ж з 27 червня 1997 р. по 24 березня 1998 p. було ухвалено 14 законів, згідно з якими вносилися певні зміни в Закон «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 p.

Непрямі податки включають у ціни товарів, що реалізуються, робіт, що виконуються, послуг, що надаються. Отже, ці податки є ціноутворюючим елементом і можуть суттєво впливати на загальний рівень цін.

Слід звернути увагу, що є особливості у визначенні бази (об'єкта) для обчислення окремих видів непрямих податків залежно від сфери діяльності, умов придбання товарів.

Податок на додану вартість, що включається в ціну, розраховується виходячи з відсоткової ставки податку до ціни виробника і суми акцизного збору, включеного в ціну.

Існує три можливих ставки оподаткування — звичайна (20%), знижена (7%) і нульова (0%).

Реальними платниками непрямих податків є покупці (споживачі) товарів, робіт, послуг. Ними можуть бути: фізичні особи (населення); юридичні особи; фізичні особи — суб'єкти господарської діяльності; організації, установи, що не е суб'єктами господарювання.

Населення сплачує непрямі податки зі своїх власних доходів. Відтак більше податків сплачують ті категорії населення, що більше споживають товарів, мають більш високі доходи.

Достатньо складним є вплив непрямих податків на фінансову діяльність, фінансовий стан суб'єктів підприємництва. Останні є платниками непрямих податків, коли вони купують товари, роботи, послуги. Водночас суб'єкти підприємництва, реалізуючи товари, роботи, послуги, у складі виручки від реалізації одержують на свої рахунки певні суми непрямих податків, сплачених покупцями (споживачами), а отже вони є платниками непрямих податків до бюджету.

При цьому вплив непрямих податків на фінансову діяльність суб'єктів підприємництва залежить від багатьох обставин і чинників. Цей вплив можна розглядати у двох аспектах.

По-перше, він пов’язаний зі сплатою непрямих податків у процесі придбання товарно-матеріальних цінностей, оплати виконаних робіт і отриманих послуг. На даному етапі сплата непрямих податків здійснюється за рахунок оборотних коштів суб'єктів підприємництва, тобто має місце тимчасова іммобілізація оборотних коштів для сплати податків. У цьому разі необхідно врахувати такі чинники: умови оплати та обсяги придбання товарно-матеріальних цінностей, ставки й пільги щодо податків, джерела і терміни відшкодування сплачених непрямих податків суб'єктам підприємницької діяльності.

По-друге, цей вплив пов’язаний із надходженням непрямих податків на рахунки суб'єктів підприємства, які реалізують товари, роботи, послуги. Непрямі податки, що надходять на рахунки суб'єктів підприємництва, використовуються для відшкодування сплачених ними непрямих податків у процесі придбання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг). При цьому, певний час, до перерахування в бюджет, непрямі податки можуть залишатися в розпорядженні (обороті) підприємств. Відтак необхідно враховувати: умови реалізації та оплати, обсяги й напрямки реалізації товарів (робіт, послуг); ставки й пільги щодо непрямих податків; терміни їх сплати у бюджет.

Податком на додану вартість обкладається споживання товарів і послуг. Це одна з найхарактерніших форм непрямого оподаткування. Величина ПДВ залежить не від величини доходу платника, а від обсягу його споживання. Непрямі податки з’явилися наприкінці XVIII століття, коли розвиток податкових форм відбувався одночасно в двох напрямках — прямого й опосередкованого оподаткування. Непряме оподаткування одразу ж було піддано нищівній критиці, воно трактувалося як податки на бідних. Особливе занепокоєння непрямі податки викликали серед марксистів, соціалістів та представників інших соціал-демократичних течій. Проте розвиток фіскальної практики, а також теорії оподаткування підтвердив, що непряме оподаткування виникло й розвивалося як явище об'єктивне, зумовлене розвитком суспільного життя, оскільки забезпечити постійно зростаючі державні видатки лише за рахунок прямих податків стало неможливим.

Слід зазначити, що непрямі податки мають низку істотних переваг і насамперед у забезпеченні доходів бюджету. Непрямі податки сплачує багато платників за місцем створення нової вартості, ці податки різняться простотою обрахування [31, 209]; широка база оподаткування непрямих податків сприяє зростанню доходів бюджету, вилученню податку на всіх етапах руху товарів, сприяє рівномірному розподілові податкового тягаря між усіма суб'єктами підприємницької діяльності [31, 210]. Усі ці переваги непрямого оподаткування сприяли тому, що розвиток усієї системи оподаткування здійснюється як оптимальне співвідношення прямих і непрямих податків залежно від економічних умов розвитку кожної держави.

Усе це зумовило пошук нових варіантів непрямого оподаткування і в 70−80- х роках XX століття було обґрунтовано доцільність оподаткування лише доданої вартості. Така система оподаткування зберігає переваги податку з обороту щодо оподаткування всіх етапів руху товарів, але водночас усуває його головну ваду — кумулятивний (каскадний) ефект [43, 110].

У статистичному підрахунку показник доданої вартості можна визначити як різницю між вартістю реалізованої продукції і затратами на її виробництво й реалізацію, між загальною сумою продажу і загальною сумою закупівель від усіх інших господарюючих суб'єктів.

Наочніше створення доданої вартості й нарахування ПДВ показано на рис. 1.1.

Під час кожного акта купівлі-продажу податок нараховується за стандартною ставкою, а фактично виплачується в сумі, зменшеній на величину ПДВ, сплачену на попередній стадії (ці величини вказані в табл.1.1, в графі 8). Кінцевий споживач оплачує товар за ціною, збільшеною на всю суму платежів ПДВ, авансованих на попередніх стадіях виробництва і руху товару.

Рисунок 1.1 — Створення доданої вартості як об'єкту оподаткування.

Об'єкт оподаткування — додана вартість — створюється всіма незалежними учасниками виробничо-комерційного процесу. Якщо уявити собі компанію як єдине ціле із закінченим виробничо-торгівельним циклом (від власної сировини і виготовлення виробничого обладнання до реалізації готової продукції), то повна вартість продукції, що реалізується, стала б результатом власної діяльності такої компанії, а базою податку на додану вартість вважалася б величина чистої суми продажу. В нашому прикладі через процес послідовних стадій виробництва й реалізації продукції загальна додана вартість дорівнює вартості остаточного продажу кінцевому споживачеві без податку на додану вартість.

Суб'єктами податку на додану вартість є фізичні та юридичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю у сфері виробництва, торгівлі та послуг Фактично платником ПДВ є споживач незалежно від того, чи це юридична, чи фізична особа.

Базою податку на додану вартість є фактична (договірна) ціна товару чи послуги. У випадку, якщо звичайна ціна (ціна даного товару чи послуги за умови його продажу стороннім особам — які не мають жодних відносин з постачальником) перевищує фактичну більш, ніж на 20%, то базою оподаткування є звичайна ціна. Якщо товар чи послуга є імпортованою, то базою є договірна ціна, але не менша за митну вартість.

Слід мати на увазі, що до бази оподаткування включено всі податки — в тому числі і акцизний та митний збори.

Впровадження ПДВ в Україні й досі потребує вирішення питань, пов’язаних з обліком та реєстрацією платників, визначенням критеріїв оподаткування окремих видів товарів, робіт та послуг, засобів виробництва продукції за договірними цінами та проданою в кредит.

Правове регулювання оподаткування податком на додану вартість здійснюється Податковим кодексом України.

Кодекс визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Платники податку (ст. 180) [2]:

1) будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

— особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

— особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

4) особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи;

5) особа — управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов’язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном.

Фактично всю систему платників можна розділити на дві групи: юридичні та фізичні особи. Особа — це будь-яка із зазначених далі осіб, незалежно від того, чи є така особа резидентом або ні [2]:

— суб'єкт підприємницької діяльності, у тому числі підприємство з іноземними інвестиціями незалежно від форми та часу внесення цих інвестицій;

— інша юридична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності;

— фізична особа (громадянин, іноземний громадянин або особа без громадянства), діяльність якої віднесено до підприємницької відповідно до законодавства, або та, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

У разі ввезення (пересилання) товарів (предметів) фізичними особами, не зареєстрованими як платники цього податку, в обсягах, що перевищує неторговий оборот, який підлягає оподаткуванню, такі особи сплачують податок на додану вартість під час перетину такими товарами (предметами) митного кордону України без реєстрації виходячи з митної вартості товарів (предметів), що перевищують розмір неторгового обороту.

Відповідно до міжнародних норм справляння ПДВ та необхідності створення єдиної бази даних про платників податку останні проходять спеціальну реєстрацію у державній податковій адміністрації за місцем їх знаходження з метою отримання Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ та індивідуального податкового номера платника ПДВ.

Індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість має 12-значний код. Оригінал свідоцтва видається у єдиному примірнику і зберігається на підприємстві як документ суворої звітності. Крім цього, можна одержати і необхідну кількість копій для своїх філій, торгівельних точок тощо. Це може бути звичайна ксерокопія, але обов’язково засвідчена у відповідній податковій адміністрації. Необхідною умовою реєстрації в якості платника ПДВ є також наявність у бухгалтера і директора особового ідентифікаційного номера громадянина-податкоплатника.

Після проходження вищезгаданої процедури реєстрації платники отримують право на нарахування податку та складання податкової накладної при продажу товарів (робіт, послуг). Податкова накладна надається продавцем покупцеві за умови їхньої реєстрації як платників ПДВ та є документом, який дає право:

— продавцю на визначення податкових зобов’язань;

— покупцю на зменшення податкових зобов’язань протягом звітного періоду на суму ПДВ, сплаченого у зв’язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат (податковий кредит).

Податкова накладна — один з найважливіших документів для осіб, зареєстрованих як платники податку на додану вартість. Вона є підставою для можливого отримання податкового кредиту у покупця та податкового обов’язку у продавця, її відсутність не дає права включення до податкового кредиту будь-яких витрат щодо сплати податку.

Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і має індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна виписується платником податку-продавцем товарів (робіт, послуг) у момент виникнення податкового обов’язку в двох примірниках. Оригінал видається покупцеві, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна видається у разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцеві на його вимогу. У будь-якому випадку видається товарний чек або інший розрахунковий чи платіжний документ, що підтверджує передачу товарів (робіт, послуг) і (або) прийняття платежу з вказівкою суми податку. У разі порушення продавцем порядку виписки податкової накладної покупець має право звернутися до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до податкової інспекції за своїм місцезнаходженням. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів (робіт, послуг). Вчасно подана заява є підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену в зв’язку з придбанням цих товарів. У разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцеві (не зареєстрованому як платник податку на додану вартість), включаючи постачання на експорт, продавець складає податкову накладну в двох примірниках.

Реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника ПДВ, яке здійснюється, як ми вже зазначили, шляхом вилучення з реєстру платників. Законом № 4834 з 01.07.2012 р. вилучено одну з підстав для втрати статусу платника ПДВ. Це підстава пп. «и» п. 184.1 ПКУ: «обсяг постачання товарів/послуг платниками податку, зареєстрованими добровільно, іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання». Отже, можна зробити висновок: ті платники ПДВ, що були добровільно зареєстровані за вже колишньою умовою абз. 1 п. 182.1 ПКУ, з 01.07.2012 р. не повинні стежити за тим, кому і на скільки продали. Якщо переважна більшість покупців буде неплатниками ПДВ або кінцевими споживачами, вже немає підстав для втрати статусу платника ПДВ за рішенням органу ДПС!

Відповідно до п. 184.2 ПКУ анулювання реєстрації здійснюється на дату:

1) подання заяви (на нашу думку, це стосується лише випадку анулювання реєстрації за самостійним рішенням особи) або підписання рішення про анулювання реєстрації, якщо у Свідоцтві про реєстрацію платника ПДВ не було визначено граничного строку дії (найімовірніше, це всі випадки анулювання реєстрації за рішенням органу ДПС);

2) зазначену в судовому рішенні;

3) закінчення строку дії Свідоцтва про реєстрацію платника податку;

4) що передує дню втрати особою статусу платника ПДВ.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з (ст. 185):

1) Постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

2) Постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

3) Ввезення товарів на митну територію України;

4) Вивезення товарів за межі митної території України;

5) Постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов’язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв’язку, що включається до ціни товарів). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв’язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Слід зауважити, що при визначенні бази оподаткування треба враховувати [46]:

— зміну суми компенсацій за продаж товарів (повернення проданих товарів, визнання боргу покупця безнадійним);

— вартість зворотної тари за договором (контрактом), яка не долучається до бази оподаткування;

— комісійну винагороду, яка є базою оподаткування з продажу товарів, що були у вжитку (комісійна торгівля).

У разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов’язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов’язаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Для готової продукції, виготовленої на території України з давальницької сировини нерезидента, у разі її поставки на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість такої продукції з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну такої готової продукції згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на момент виникнення податкових зобов’язань. При цьому податок сплачується до бюджету покупцем у порядку, передбаченому для оподаткування товарів, що імпортуються, а відповідальність за сплату податку покупцем такої продукції несе вітчизняний її переробник.

Якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Вартість тари, що згідно з умовами договору (контракту) визначена як зворотна (заставна), до бази оподаткування не включається. У разі коли протягом строків, установлених Кабінетом Міністрів України, але у строки не більше дванадцяти календарних місяців, з моменту отримання зворотної тари вона не повертається відправнику, вартість такої зворотної тари включається до бази оподаткування отримувача.

У випадках коли платник податку здійснює підприємницьку діяльність з поставки вживаних товарів (комісійну торгівлю), що придбані в осіб, не зареєстрованих платниками податку, базою оподаткування є комісійна винагорода такого платника податку. Правила комісійної торгівлі та визначення комісійної винагороди встановлюються Кабінетом Міністрів України. У випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів.

У разі коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (послуг) під забезпечення боргових зобов’язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів, випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями — договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.

З метою врахування принципу соціальної справедливості в механізмі обчислення податку передбачено звільнення від оподаткування низки операцій. Ці операції складають 5 груп:

1) операції соціального змісту;

2) операції закладів освіти;

3) послуги державних органів культури та охорони здоров’я;

4) окремі операції виробничого змісту;

5) інші операції.

Якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 — за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості. Правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв’язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням. У разі коли внаслідок ліквідації основного фонду отримуються комплектуючі, складові частини, компоненти або інші відходи, які мають вартість, ліквідація таких комплектуючих, складових частин, компонентів або інших відходів проводиться за правилами, встановленими для ліквідації основного фонду.

При наданні послуг із транзитного перевезення (переміщення) товарів (вантажів, пасажирів) митною територією України база оподаткування розраховується виходячи з вартості послуг із такого транзитного перевезення (переміщення), наданих на митній території України (з урахуванням відстані від пункту першого перетину державного кордону України до пункту останнього перетину державного кордону України).

Порядок нарахування і сплати податку регулюється окремою статтею. Найбільш раціональним методом розрахунку податку на додаткову вартість є заліковий, використовуваний у більшості країн, що застосовують цей податок. Нараховується ПДВ таким чином, що основою числення його є вартість оподатковуваного обороту, тобто вартість реалізованих товарів (робіт, послуг), без включення в неї самого податку, при праві на відрахування податку, сплаченого постачальникам за придбані товари (роботи, послуги). У поняття «додана вартість» включаються суми, зв’язані з власним виробничим процесом підприємства і додані їм до «старої вартості» (реалізованої у використовуваній сировині, матеріалах, що комплектують і т.д.). Таким чином, додана вартість включає всі складові, котрі сформувалися на стадії власного виробництва й охоплюють прибуток, заробітну плату, відрахування на соціальне страхування, частину амортизаційних відрахувань (саме цієї стадії виробництва).

Числення і сплата податку на додану вартість за товари, завезені на територію України, здійснюється до і після митного оформлення на основі вантажної митної декларації, у якій нарахована сума податку виділяється окремим рядком. При надходженні імпортних товарів, увезених по цільовому призначенню і використовуваних не по чи призначенню з комерційною метою, ПДВ обчислюється виходячи з ціни їхньої реалізації з урахуванням податку на додану вартість, але не нижче їхньої митної вартості з обліком фактично оплачених сум митних зборів, мита, акцизного збору (за відповідні товари) і ПДВ.

Датою виникнення податкового зобов’язання з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, що приходиться на податковий період, протягом якого відбувається яке-небудь з подій, що наступило раніш:

— дата зарахування засобів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податків як оплату товарів (робіт, послуг), предметів продажу, а у випадку продажу товарів (робіт, послуг) за готівку — дата їх оприбуткування в касі платника податків, а при відсутності такий — дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податків;

— дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) — дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

У випадку продажу товарів (валютних цінностей) або послуг з використанням торгових автоматів іншого подібного устаткування, що не передбачає наявності касового апарата, контрольованого уповноваженим на це фізичною особою, датою виникнення податкового обов’язку вважається дата виїмки з таких торгових апаратів чи подібного устаткування грошового виторгу.

Суми податку, що підлягають сплаті в бюджет чи відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли в зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, і сумою податкового кредиту звітного періоду.

Податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

1) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), — протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

2) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), — протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

3) календарному року, — протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Враховуючи господарську діяльність платника, визначаємо базу оподаткування (БО):

БО = СВ + П + ВМ + АЗ, де (1.1)

СВ — собівартість;

П — прибуток;

ВМ — ввізне мито;

АЗ — акцизний збір.

Обчислюємо суму ПДВ (податкові зобов’язання — ПЗ) за товарами, які підлягають продажу:

ПЗ_ПДВ = (БО — 20%): 100 (1.2)

Формуємо вільну або регульовану ціну:

В (Р) Ц = БО + ПДВ (1.3)

Визначаємо суму податкового кредиту (ПК) протягом звітного періоду:

ПК = ПДВ_тмц + ПДВ_оф + ПДВ_нма, де (1.4)

ПДВ_тмц — сума податків, сплачених платником в зв’язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей, у тому числі імпортних;

ПДВ_оф — сума податків, сплачених у зв’язку з придбанням основних фондів;

ПДВ_нма — сума податків, сплачених у зв’язку з придбанням нематеріальних активів.

Визначаємо суму ПДВ для сплати до бюджету (відшкодування з бюджету): [48]

П ДВ = ПЗ — ПК (1.5)

За умови, якщо митна вартість менша, ніж договірна (контрактна) вартість, для нарахування ПДВ застосовується договірна (контрактна) вартість.

Водночас, не дозволяється застосовувати нульову ставку податку щодо операцій із продажу товарів вітчизняними товаровиробниками за допомогою безмитних магазинів, якщо такі операції звільнені від оподаткування на митній території України.

Податок на додану вартість досить нейтральний до процесів ціноутворення, оскільки податковий тягар розподіляється рівномірно між усіма групами товарів і послуг, податок не впливає на поведінку платників, як учасників господарської діяльності, не примушує їх змінювати економічні рішення. Широка база оподаткування, яка включає товари, роботи, послуги забезпечує значні бюджетні надходження, а універсальні ставки полегшують обчислення ПДВ для платників і контроль податкових органів за повнотою та своєчасністю сплати податку до бюджету.

1.2 Економіко-правовий аналіз та огляд нормативної бази і спеціальної літератури з оподаткування підприємств по податку на додану вартість Становлення вітчизняної податкової системи супроводжується значними змінами у правовому полі, що, відповідно, впливає і на бухгалтерський облік. Незважаючи на підвищений інтерес до вивчення ПДВ з юридичного погляду, більшість учених досліджують його як економічну категорію без урахування правового його аспекту, у зв’язку з чим на сьогодні відсутні ґрунтовні напрацювання в цьому напрямі.

ПДВ в Україні стає стабільним джерелом формування доходів Державного бюджету. Це зумовлено тим, що він є податком на споживання, і кінцевий споживач виступає платником цього податку. Хоча, ПДВ — це дохідноформуюче джерело бюджету, він є одним із домінуючих податків, яким маніпулює тіньовий сектор через недосконалість економіки. Зокрема, це проявляється в ухиленні від сплати ПДВ, незаконному відшкодуванні величезних сум податку з державного бюджету, значній кількості зловживань платників при користуванні пільгами і формуванні податкового кредиту, що є досить обтяжливими для бюджету. Ці негативні риси функціонування ПДВ зумовлені недосконалістю організації обліку, звітності та контролю за ним.

Основні законодавчо-нормативними документами, що регламентують облік податку на додану вартість на підприємствах промисловості - це Податковий Кодекс України, Інструкція № 291 та Інструкція з бухгалтерського обліку податку на додану вартість.

З 1 січня 2011 року в дію вступив Податковий кодекс України, який став новим етапом розвитку всієї податкової системи нашої держави. Тепер, це основний законодавчим документом, що регулює відносини у сфері справляння податків і зборів, в тому числі й ПДВ. Зокрема, ПКУ визначає порядок адміністрування податку на додану вартість, платників податку, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Загалом, методика бухгалтерського обліку ПДВ та відображення інформації про нього у фінансовій та податковій звітності регулюється Податковим Кодексом України, постановами Кабінету Міністрів України, Наказами Міністерства фінансів України та Наказами Державної податкової адміністрації. Аналізуючи новий Податковий кодекс України, необхідно зазначити, що суттєвих змін в порядку обліку та звітності з ПДВ не відбулося. До того ж, Податковий кодекс, так як і діючий до цього Закон України «Про податок на додану вартість», (втратив чинність з 1 січня 2011 р.) має ряд недоліків в частині організації обліку податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ.

Прийняття ПКУ спричинило зміни як і в оподаткуванні податком на додану вартість так і в податковій системі України в цілому, про що зараз досить активно говориться в спеціалізованій літературі.

Деяких змін зазнав механізм реєстрації платником ПДВ. Так у ПКУ збереглася 300-тисячна норма оподатковуваних постачань, передбачена Законом про ПДВ. Суттєвих змін зазнав порядок добровільної реєстрації. Так щоб за власним бажанням стати платником податку, обсяг постачання іншим платникам ПДВ за останні 12 місяців повинен становити не менше ніж 50% загального обсягу постачань. Натомість у ПКУ зникли норми, що встановлюють необхідність обов’язкової реєстрації для постачальників товарів (послуг) на митній території України з використанням глобальної чи локальної комп’ютерних мереж. Нульова ставка застосовується щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України. При цьому товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України, якщо їх вивезення (експортування) засвідчено належно оформленою вантажною митною декларацією.

Важливим питанням є правильне ведення обліку податку на додану вартість. Це питання регулює Інструкція з бухгалтерського обліку податку на додану вартість затверджена наказом Міністерства фінансів України вiд 01 липня 1997 року № 141 із змінами та доповненнями. Зокрема, цим документом регламентується правильність відображення сум податкового кредиту та податкових зобов’язань з податку на додану вартість на рахунках бухгалтерського обліку.

Крім зазначеної вище Інструкції № 141 питання регулювання обліку ПДВ регламентується Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291 та Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999 р. План рахунків встановлює перелік рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності, тобто кореспонденцію рахунків у бухгалтерському обліку, а Інструкція № 291 — призначення і порядок ведення цих рахунків для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов’язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств та організацій.

Характерною рисою сплати ПДВ до бюджету в Україні є те, що не вся нарахована сума, виходячи з оборотів по реалізації, сплачується до бюджету, а лише різниця між нарахованою сумою і сумою ПДВ, яка оплачена або підлягає оплаті конкретним платником при купівлі сировини, матеріалів, товарів. Це забезпечує оподаткування не всіх оборотів, а лише величини вартості, що додається до матеріальних затрат та закупівельних цін.

Слід зазначити, що в умовах перехідного періоду, на початку 90-х років, наша економіка не була готовою до введення податку на додану вартість. Нездатність державних органів влади правильно використовувати фіскальні функції ПДВ та часті зміни податкової політики призвели до появи значних негативних наслідків його функціонування. Зокрема, ставки ПДВ змінювалися три рази. Законом «Про податок на додану вартість» 1991 р. було встановлено ставку ПДВ в розмірі 28%, а вже через рік, однойменним урядовим декретом, ставку було знижено до 20%.

Розрахунки з бюджетом бухгалтерський облік розглядає, як зобов’язання. Порядок формування та відображення у звітності інформації про зобов’язання визначає П (С)БО 11 «Зобов'язання».

Для визнання зобов’язань повинні бути дотримані дві умови:

1) оцінка їх може бути достовірно визначена;

2) існує ймовірність зменшення вигод внаслідок їх погашення.

В П (С)БО 11 «Зобов'язання» відсутнє визначення критеріїв визнання того чи іншого виду зобов’язань. Зобов’язання виникають на балансі підприємства та відображаються у фінансовій звітності в наступних випадках:

1) при визнанні активу, придбаного в борг;

2) при створенні забезпечення за рахунок витрат звітного періоду, що супроводжується збільшенням витрат та збільшенням зобов’язань;

3) при зменшенні забезпечення та збільшенні зобов’язання.

Поточні зобов’язання погашаються за рахунок поточних активів, до яких належать грошові кошти та інші ресурси, щодо яких можна вважати, що вони будуть перетворені на (продані за) грошові кошти чи використані протягом року з дати складання бухгалтерського балансу або протягом нормального операційного циклу підприємства (із двох термінів обирають триваліший). Окрім того, статті включаються до поточних зобов’язань, якщо вони оплачуються на вимогу кредитора. За П (С)БО 11 «Зобов'язання» в Балансі (ф. № 1) всі зобов’язання відображаються за сумою погашення, тобто у фінансовій звітності в розділі зобов’язань відображається сума, яка буде фактично сплачена при погашенні такого зобов’язання.

Розглядаючи методику обліку та звітності з ПДВ необхідно зазначити, що відповідно до чинного податкового законодавства України, в обліку та звітності з ПДВ вибраний найскладніший підхід щодо обліку податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ. Він полягає у поєднанні системного бухгалтерського обліку та несистемного податкового обліку шляхом визнання доходів одночасно двома способами (за першою з подій).

Аналізуючи чинний порядок бухгалтерського обліку зобов’язань з ПДВ необхідно відмітити про громіздкість процесу відображення в бухгалтерському обліку зобов’язання з ПДВ та про певні суперечності з чинним Планом рахунків бухгалтерського обліку.

Зокрема, розглядаючи порядок відображення податкового зобов’язання на рахунках бухгалтерського обліку, коли першою подією є передоплата, кореспонденція рахунків Д-т 643 К-т 641 є некоректною. Якщо взяти до уваги той факт, що на дату складання фінансової звітності відбулася тільки перша подія у фінансовій звітності зобов’язання з ПДВ за такою операцією не будуть відображені, оскільки рахунок 643 «Податкові зобов’язання» «нейтралізує» суму податкових зобов’язань, яка відображена на рахунку 641. Це зумовлено тим, що рахунок 643 є пасивним і виникнення дебетових оборотів раніше за кредитові по вказаному рахунку є невірним та суперечить чинному Плану рахунків бухгалтерського обліку в частині вказівок з ведення обліку на рахунку 643.

Постійні зміни в нормативних документах не впливають позитивно на процес бухгалтерського обліку ПДВ. Як показало дослідження розвитку регулювання бухгалтерського обліку розрахунків за податком на додану вартість, спостерігається тенденція до ускладнення бухгалтерського обліку розрахунків за ПДВ шляхом застосування нових рахунків, первинних документів, форм звітності тощо. У зв’язку з ускладненням механізму обкладання ПДВ та бухгалтерського обліку за цим податком замість розв’язування існуючих проблем з’являються нові, пов’язані із запровадженням механізму бюджетного відшкодування через виділення податкового кредиту та податкового зобов’язання, порядку заповнення документів, що підтверджують суми податкового кредиту, розподілу сум ПДВ між оподатковуваними і неоподатковуваними операціями, а також пов’язані з пошуком як законних, так і незаконних схем ухилення від оподаткування та отримання сум бюджетного відшкодування.

Тому сьогодні на більшості підприємств бухгалтерський облік спрямований не на задоволення інформаційних потреб управління (власників, менеджерів тощо), а на забезпечення виконання фіскальних функцій. Вважаємо, що потрібно максимально спростити методику бухгалтерського обліку ПДВ.

Проведемо паралелі між фіскальною політикою держав-членів ЄС та України в питаннях адміністрування податків. По-перше, в країнах ЄС пріоритетом діяльності податкових органів є робота з несумлінними платниками. Маються на увазі зареєстровані платники, котрі не подають або припинили подавати податкову звітність та сплачувати податки. Також європейські податківці ведуть пошук та беруть на облік осіб, які ведуть господарську діяльність, одержують доходи і при цьому не стали на облік у контролюючому органі. Українське законодавство, на жаль, передбачає роботу працівників контролюючих органів лише з платниками, котрі зареєстровані в установленому порядку в державних реєстрах та стоять на обліку в контролюючому органі.

По-друге, багато країн ЄС дотримуються такого принципу обліку платників податків: адміністративні послуги їм надають у податковій службі, а не в окремому її підрозділі. Такий підхід є доречним як для платників податків, так і для контролюючих органів. Мається на увазі, що надання адміністративних послуг центрами обслуговування платників податків може здійснюватись у будь-якому органі податкової служби без прив’язки до місцезнаходження платника, що дає змогу підвищити якість обслуговування суб'єктів господарювання й економити час обом сторонам податкових відносин. Нині в Україні адміністративні послуги надають за місцезнаходженням/місцем проживання платника.

16 січня 2014 року прийнято нове Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість. Відповідно до його норм спрощено процедуру реєстрації платником ПДВ [29], тому заяву про добровільну реєстрацію платника податку на додану вартість можна подати державному реєстратору. Скановану електронну копію заяви форми 1-ПДВ державний реєстратор надсилає до контролюючих органів одночасно з відомостями з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи-підприємця згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Недоліки ПДВ передовсім пов’язані з проголошенням законодавства, яке регулює цей податок, зокрема є норми, що сприяють зловживанням у сфері оподаткування і навіть стимулюють їх. Недосконалою і громіздкою є система адміністрування ПДВ, також маємо низьку правову культуру та обізнаність усіх суб'єктів податкових відносин. Усунення цих недоліків, яке можна здійснити в досить короткі строки, дасть змогу зробити цей податок більш технологічним і придатним для застосування в Україні. Вважаємо, що для підвищення ефективності оподаткування і прозорості системи адміністрування ПДВ доречно внести такі зміни до законодавства:

1) Зменшити основну ставку податку на додану вартість.

2) Удосконалити процедуру адміністрування шляхом застосування принципу — «надання адміністративних послуг платнику податків відбувається в податковій службі, а не в окремому її підрозділі».

3) Трансформувати механізм обліку платників податку на додану вартість, враховуючи нормативні недоліки та технічну недосконалість.

4) Упровадити застосування системи єдиного рахунку для сплати податків та зборів чи інших платежів на основі досвіду держав-членів ЄС у цій сфері.

На наступному етапі представимо узагальнену оцінку літературних джерел обліку предмета дослідження.

На мій погляд більш детально та систематизовано розглянуто питання обліку податків в книзі «Бухгалтерський фінансовий облік» Сопка В.В.

Питанням податкового обліку і контролю розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість присвячені дослідження багатьох вітчизняних науковців, серед яких Л. В. Нападовська, А.В. Алексєєва, О. А. Бакурова, О. Г. Веренич, В.М. Горностаєва, С. Я. Король, Н.І. Морозова, А. П. Шаповалова [40], Т. М. Сльозко С.Я. Салига [30], М. П. Войнаренко, Г. В. Пухальська.

Останнім часом з’явилася низка публікацій, з-поміж яких звертаємо увагу на доробок А. Берлач, котрий виокремлює стимули економічного зростання України, серед яких пріоритетним вважає розмір ставки податку на додану вартість. Дослідниця Г. Вронська простежує основні етапи становлення податку на додану вартість як правового інституту в Україні та світі. Спільна робота Д. Гетьманцева, В. Форсюк, Н. Бойко дала змогу простежити порядок адміністрування непрямих податків, зокрема податку на додану вартість. Видання Державного департаменту адаптації законодавства Міністерства юстиції містить порівняльно-правове дослідження фіскальної політики України та країн ЄС. Проте рівень розроблення проблеми в науковій літературі є ще недостатнім, оскільки немає комплексного наукового дослідження на основі порівняльно-правової характеристики законодавчого регулювання податку на додану вартість в Україні та країнах ЄС.

На сучасному етапі особливо важливим є детальне використання можливостей програм обліку та накопичення інформації щодо платників податку на додану вартість.

Протягом останніх років питання впровадження в практику обліку платників ПДВ інформаційних технологій та перспективних напрямів створення автоматизації обліку розрахунків з ПДВ висвітлено в працях відомих вітчизняних вчених: В. Л. Андрущенко [54], І. Головко [55], В. М. Мельника [56], Т.Н. Клементьєвої [57], Г. Н. Лазового. Підготовлено, навіть, навчальні посібники. Разом з цим багато аспектів організації обліку і контролю податкових платежів, зокрема ПДВ, розроблені недостатньо повно і вимагають подальших досліджень, а також уточнення з урахуванням сформованих конкретних умов і перспектив розвитку суб'єктів господарювання в Україні.

Серед питань, що досліджуються науковцями, найчастіше у спеціальній літературі зустрічаються такі:

— дослідження сутності податку на додану вартість та доцільності його застосування;

— проблеми обліку податку на додану вартість;

— проблеми законності бюджетного відшкодування ПДВ;

— реформування ПД;

— особливості оподаткування ПДВ у відповідності до ПКУ.

Більшість авторів присвячують увагу даті визнання податкового зобов’язання та кредиту. Головна проблема, яка виникає при відображенні ПДВ в бухгалтерському обліку пов’язана з тим, що правило першої події, яке використовується для визначення ПДВ не співпадає з моментом визнання доходів та витрат в бухгалтерському обліку.

Бухгалтерський облік податкових зобов’язань залежить від дати їх виникнення, якою є дата першої з подій, що сталася раніше [63]:

1) дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (послуг), що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів (послуг) за готівку — дата оприбуткування коштів у касі платника податку, в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

2) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів — дата оформлення вантажної митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг — дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Датою виникнення податкового кредиту з ПДВ є дата події, що відбулася раніше [63]:

— дата списання коштів з банківського рахунку платника податку;

— дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Облік податкового кредиту при настанні першої події - передоплати за товари, роботи, послуги здійснюється за допомогою субрахунку 644 «Податковий кредит». На цьому субрахунку ведеться облік суми ПДВ, на яку підприємство набуло право зменшити податкове зобов’язання.

У спеціальній літературі можна прослідкувати, що між окремими науковцями існує певна дискусія, щодо доцільності застосування ПДВ. Так, окремі дослідники сподіваються на те, що податку на додану вартість залишилося існувати недовго і незабаром його буде замінено на один із різновидів податку з продажу — податку з реалізації або на симетричний ПДВ у формі «податок з односторонньої дії».

Проте, методологічні аспекти облікових процесів в сукупності двох видів обліку недостатньо досліджуються в наукових працях, що негативно впливає на стан не лише теоретичних, так і практичних передумов ефективної організації адміністрування податку.

Також у навчальній літературі та наукових публікаціях щодо сплати ПДВ недостатньо уваги приділяється питанню його впливу на фінансово-господарську діяльність платників указаного податку, не до кінця розкривається механізм впливу або не розроблено дієвих заходів з мінімізації негативних наслідків такого впливу. Це зумовлює актуальність цієї проблеми та необхідність подальшого її дослідження.

Проаналізувавши особливості нарахування та сплати ПДВ в бухгалтерському обліку за Податковим кодексом України слід вказати на необхідність удосконалення методики бухгалтерського обліку ПДВ.

Проблеми, які виникають при відображенні ПДВ в бухгалтерському обліку, можна вирішити шляхом внесення змін до нормативно-правових актів в частині змін назви субрахунків 643 і 644 та внесення коригувань до їх характеристик.

В практичній діяльності підприємств слід використовувати аналітичні рахунки до субрахунку 644 «Податковий кредит» в частині підтверджених та непідтверджених сум податкового кредиту, що надасть детальну інформацію про стан розрахунків за ПДВ.

Ці зміни забезпечать управлінський персонал підприємства належною інформацією, що дасть можливість визначити податкове навантаження та шляхи оптимізації оподаткування на підприємстві.

1.3 Характеристика виду діяльності та організаційно-економічна характеристика підприємства Публічне акціонерне товариство «Універмаг «Дитячий світ» (далі - підприємств) було створене у 1959 році, зареєстроване Дніпровською державною адміністрацією у місті Києві. Ідентифікаційний код юридичної особи 21 504 897. Форма власності підприємства — приватна. Більш ніж за 50 років існування підприємства воно пройшов шлях від першого магазину, що знаходився по вул. Хрещатик, 29 «Пасаж» та тринадцяти філій в кожному районі міста — до одного з найкрупніших та відомих торгових центрів в Україні, який було збудовано в 1987 році. У 1994 році підприємство було приватизоване.

Основною метою діяльності даного суб'єкта господарювання є отримання прибутку від торговельної та інших видів підприємницької діяльності. Предметом діяльності підприємства є:

1) оптова, роздрібна та комісійна торгівля непродовольчими, продовольчими товарами, продукцією громадського харчування та плодоовочами; предметами антикваріату, виробами із золота, срібла та інших дорогоцінних металів, коштовностями обрамленими та не обрамленими, дорогоцінним та напівдорогоцінним камінням;

2) виробництво та реалізація продуктів харчування;

3) створення власної системи оптових та роздрібних магазинів, торгівельних комплексів самообслуговування, продаж товарів з відкритою викладкою за зразками, торгівля у місцям масових гулянь та на підприємствах;

4) біржова та аукціонна торгівля, брокерська діяльність;

5) здійснення та сприяння здійснення товарообмінних (бартерних) операцій на внутрішньому та зовнішньому ринках, інша діяльність, що базується на форма зустрічної торгівлі;

6) інвестиційна діяльність: здійснення інвестиційних проектів, залучення коштів акціонерів та інших інвесторів для розвитку власної торговельної мережі, складів для збереження товарів, мережі кафе та таке інше;

7) зовнішньоекономічна діяльність; торгівля за попереднім замовленням, доставка товару за адресами, влаштування дитячих ігор і вікторин;

8) інші види діяльності, не заборонені чинним законодавством.

Підприємство є юридичною особою, керується в своїй діяльності Законом України «Про підприємства в Україні», чинним законодавством України, Статутом, має відокремлене майно, самостійний баланс, свій фірмовий бланк, печатку з найменуванням, штамп, поточний, валютний та інші рахунки в установах банків.

Власниками універмагу є акціонери підприємства, ними можуть бути державні установи, фізичні та юридичні особи, котрі набули права власності на акції товариства в ході приватизації, випуску нових акцій та на вторинному ринку цінних паперів. Управління товариством здійснює вищий орган Товариства, правління товариства та ревізійна комісія.

Вищим органом Товариства є збори акціонерів, котрі скликаються не рідше, ніж 1 раз на рік. Позачергові Збори можуть скликатися на вимогу Правління, Ревізійної комісії або акціонерів, які володіють в сукупності не менше, ніж 20% акцій.

Місцезнаходження підприємства: 2 192, м. Київ, вул. Малишка, ПАТ «Універмаг «Дитячий світ» є великим платником податків.

В Додатку Г зображена організаційна структура підприємства.

Дана структура управління підприємством економічно доцільна, тому що структурні елементи мають не тільки вертикальний взаємозв'язок, але і й горизонтальний. Тобто елементи одного рівня здійснюють свої функції нерозривно один від одного. Така структура передбачає також і чіткий зворотний зв’язок.

Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» всі підприємства повинні вести бухгалтерський облік. За даними цього обліку складається вся звітність: фінансова, податкова та інші види звітності, що використовують грошовий примірник.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Облікова політика на підприємстві (Додаток Ґ) проводиться у відповідності до чинного законодавства України, норм та Положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні.

ПАТ «Універмаг «Дитячий світ» здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, а також веде статистичну звітність і падає її в установленому порядку й обсязі органам державної статистики.

Згідно наказу про облікову політику на підприємстві встановлюється така облікова політика:

1) При веденні бухгалтерського обліку і формуванні фінансової звітності керуватися Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність і Україні», Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, планом рахунків, з метою отримання доходів та задоволення матеріальних та інших соціальних потреб працівників підприємства.

2) Організацію та ведення бухгалтерського обліку здійснює бухгалтерія підприємства, яку очолює головний бухгалтер.

3) Встановити, що права та обов’язки головного бухгалтера та всіх посадових осіб бухгалтерії визначаються Законом про бухгалтерський облік, цим наказом та затвердженими посадовими інструкціями.

Відповідальність за приймання документації на тимчасове зберігання до архіву підприємства, за зберігання документації в архіві та здавання відповідної документації до державного архіву покладається на архіваріуса.

Загальну відповідальність за ведення податкового обліку покладається на заступника головного бухгалтера. За окремими працівниками бухгалтерії закріплюються окремі ланки обліку: випускання податкових накладних та ведення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних доручити провідному бухгалтеру. Ведення підрахунку валових доходів та валових витрат покласти на заступника головного бухгалтера.

Відповідальність за недопущення несанкціонованого доступу до облікової інформації покладається на головного бухгалтера.

Основним джерелом обігових коштів підприємства є власна діяльність, підприємство періодично здійснює емісію акцій. Використовує нові прогресивні форми торгівлі, реклами, маркетингу.

Організація бухгалтерського обліку на ПАТ Універмагу «Дитячий світ» ґрунтується на застосуванні загальноприйнятих у міжнародній практиці передумов та принципів.

Бухгалтерський облік здійснюється на основі таких принципів:

1) двоїстості господарських фактів;

2) фактичної собівартості, що передбачає оцінку активів підприємства за фактичними витратами на їх власне виробництво чи придбання;

3) визнання доходів. Цей принцип передбачає, що доходи визнаються і відображаються в обліку за методом нарахування, тобто з моменту виникнення права на них;

4) розмежування доходів і витрат між періодами та узгодження доходів звітного періоду з витратами, завдяки яким одержані ці доходи;

5) повноти відображення всіх господарських операцій і виробничих процесів;

6) достовірного і точного подання фінансової звітності;

7) обережності і передбачливості, згідно з чим передбачені потенційні збитки, (сумнівна) заборгованість клієнтів, знецінення активів тощо, мають бути відображені у результатах звітного періоду;

8) постійності, тобто незмінності прийнятої методології відображення окремих господарських операцій та оцінки майна протягом поточного року. Зміна на наступний рік має бути пояснена у річній бухгалтерській звітності.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на ПАТ «Універмаг «Дитячий світ» несе керівник.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи на ПАТ «Універмаг «Дитячий світ» складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо — безпосередньо після її закінчення.

Інформація, що міститься у прийнятих для обліку первинних документах ПАТ «Універмагу «Дитячий світ», систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного і аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємно пов’язаних рахунках бухгалтерського обліку.

У ПАТ «Універмаг «Дитячий світ» завдання обліку, аналізу і контролю виконує програма МSМ.

Що стосується пропозицій щодо ефективності організації бухгалтерського обліку, необхідно звернути увагу облікову політику. А саме, на зміни в ній, вони повинні обґрунтованими, оформленні наказом і доведені до користувачів звітності в примітках до річної фінансової звітності.

Розділ 2. Сучасний стан та удосконалення обліку оподаткування підприємств по податку на додану вартість

2.1 Сучасна практика первинного обліку податку на додану вартість Фінансовий облік побудований на суцільному і безперервному спостереженні за станом господарюючого суб'єкта та процесів, що відбуваються в господарстві. Для проведення такого спостереження необхідно кожний господарський факт або процес оформити відповідним документом.

Згідно облікової політики в ПАТ «Універмаг «Дитячий світ» ведення реєстру виданих податкових накладних здійснює бухгалтер по касовим операціям; ведення реєстру отриманих податкових накладних — заступник головного бухгалтера.

Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІV та Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», облікова політика підприємства — це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Облікова політика підприємства включає сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Вплив зміни облікової політики на події та операції минулих періодів відображається у звітності способом:

1) коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року;

2) повторного надання порівняльної інформації щодо попередніх звітних періодів.

Якщо суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року неможливо визначити достовірно, то облікова політика поширюється лише на події та операції, які відбуваються після дати зміни облікової політики.

Пунктом 5 ст. 8 до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16.07.1999 р. № 996-XІV встановлено, що підприємство самостійно затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку. Так, відповідно п. 5.1 наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»: З метою упорядкованості руху та своєчасного одержання для записів у бухгалтерському обліку первинних документів наказом керівника підприємства, установи встановлюється графік документообігу, в якому вказуються дата створення або одержання від інших підприємств та установ документів, прийняття їх до обліку, передача в обробку та до архіву.

Графік документообігу в ПАТ «Універмаг «Дитячий світ» розробляється головним бухгалтером, затверджується і вводиться в дію наказом голови правління для того, щоб бути безумовно обов’язковим не тільки для облікових, але й для інших працівників, пов’язаних з первинними документами та веденням обліку (рис. 2.1 та 2.2)

Рис. 2.1. Організація документообігу з обліку ПДВ в ПАТ «Універмаг «Дитячий світ»

Рис. 2.2. Схема документального оформлення розрахунків з бюджетом по податку на додану вартість Для фіксації господарських операцій, що здійснюються, ПАТ «Універмаг «Дитячий світ» використовує первинні документи. Одним з головних таких документів для обліку розрахунків з бюджетом є податкова накладна.

Податкова накладна є одночасно звітним податковим і розрахунковим документом. Виписується на кожну повну або часткову поставку товарів. Підприємство зберігає податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов’язань зі сплати податків.

Платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, що наведені у додатку Е. Відсутність хоча б одного з реквізитів є підставою для признання податкової накладної недійсною.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань підприємства у 2-х примірниках. Оригінал податкової накладної віддається покупцю, копія залишається у продавця товарів. Податкова накладна може бути заповнена або українською, або російською мовами. За операціями, що обкладаються ПДВ і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов’язань із сплати податків — протягом трьох років (1095 днів).

У всіх випадках, надання послуг, включаючи продаж за готівку, за бартерним обміном, в обов’язковому порядку складаються рахунки-фактури, накладні реєстри, в яких сума податку зазначається окремим рядком і обов’язково вказуються: дата складання, назви і адреси постачальника і покупця. Кількість, ціна і сума ПДВ повинні вказуватися по кожній позиції окремо.

Копія податкової накладної залишається у продавця товарів (робіт, послуг) як звітний розрахунковий податковий документ і зберігається в порядку та протягом строку, передбаченого законодавством для зобов’язань із сплати податку.

Оригінал податкової накладної надається покупцю товарів (робіт, послуг) на його вимогу.

Зазначений документ зберігається покупцем разом із розрахунковими, платіжними документами з придбання товарів (робіт, послуг) у порядку і протягом терміну, визначеного для зберігання облікових податкових документів та зобов’язань із сплати податків.

Особливостями складання податкової накладної є:

1) під час одночасної поставки одному покупцю як оподатковуваних товарів (послуг), так і звільнених від оподаткування продавець повинен складати окремі податкові накладні. Не дозволяється заповнювати в одній накладній одночасно графу 10 та графи 7, 8 і 9. У разі поставки товарів (послуг), звільнених від оподаткування в податковій накладній у розділі шостому та графі 10 робиться позначка «Без ПДВ» з обов’язковим посиланням на відповідний підпункт, пункт, статтю нормативно-правового акта;

2) під час одночасної поставки одному покупцю товарів (послуг), до яких одночасно застосовуються різні ставки податку (0%, 7% та 20%), складається одна податкова накладна, у якій заповнюються відповідні графи;

3) у разі часткової поставки, коли частка товару (послуги) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) таких частково поставлених товарів зазначається в додатку 1 до податкової накладної і в повній вартості враховується у податковій накладній та загальних податкових зобов’язаннях.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку — продавець товарів/послуг зобов’язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі, коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари, продукцію, а також у зв’язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв’язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому ПАТ «Універмаг «Дитячий світ» зменшує суму податкового зобов’язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов’язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов’язань при збільшенні суми компенсації продавцю. При цьому продавець товарів (робіт, послуг) виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної у двох примірниках за формою згідно з додатком № 2 до податкової накладної.

Розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі в тексті - розрахунок коригування) може друкуватися поліграфічним способом, за допомогою комп’ютера або іншим методом.

Розрахунок коригування складається у двох примірниках.

Оригінал розрахунку коригування надається покупцю товарів (робіт, послуг). Копія залишається у продавця Розрахунки коригування як покупцем, так і продавцем зберігаються в порядку, аналогічному порядку збереження податкових накладних.

Розрахунок коригування дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на збільшення чи зменшення податкового кредиту з відповідним подальшим коригуванням податкового зобов’язання із обов’язковим відображенням зазначених коригувань у книзі обліку придбання з від'ємним чи позитивним значенням.

На титульному аркуші розрахунку коригування вказується, до якої податкової накладної та за яким договором вносяться зміни.

Розрахунок коригування складається виключно ПАТ «Універмаг «Дитячий світ» — особою, яка є платником податку, філією чи структурним підрозділом, якому делеговано право виписки податкової накладної, а також особою, яка веде облік результатів під час виконання договорів про спільну діяльність та відповідальна за утримання та внесення податку до бюджету, із обов’язковим включенням зазначених коригувань до зміни податкових зобов’язань та одночасним відображенням у книзі обліку продажу з від'ємним чи позитивним значенням.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної фіскальної служби України є дата та час, зафіксовані у квитанції. Відсутність факту реєстрації платником податку — продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов’язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов’язань за відповідний звітний період. Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної фіскальної служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки постачальника для з’ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов’язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією. Якщо продавець не порушував порядку виписування (оформлення) податкової накладної, а просто не міг ї оформити внаслідок об'єктивних причин (наприклад, на момент виникнення першої події продавець ще не був платником податку), то заява права на податковий кредит не дає.

У реєстрі вказуються порядковий номер підприємства, дата початку його ведення та дата його закінчення. У разі ведення реєстру філіями та іншими структурними підрозділами платника номер реєстру присвоюється з урахуванням встановленого для цих філій та інших структурних підрозділів коду (номера, шифру) і визначається числовим значенням через дріб: у чисельнику проставляється порядковий номер реєстру, а в знаменнику — код (номер, шифр). Особа, яка веде облік результатів під час виконання договорів про спільну (сумісну) діяльність, веде окремі реєстри із зазначеної діяльності і окремо — з діяльності, що не належить до спільної (сумісної).

У реєстрі окремо обліковуються операції:

1) з придбання товарів (послуг) з метою використання у господарській діяльності платника для здійснення операцій, які оподатковуються податком на додану вартість за ставкою 20%, 7% чи 0%, звільнених від оподаткування, та тих, що не є об'єктом оподаткування, а також тих, які не призначаються для використання у господарській діяльності цього платника податку;

2) з поставки товарів (послуг), які оподатковуються податком на додану вартість за ставкою 20%, 7% чи 0%, звільнених від оподаткування, та тих, що не є об'єктом оподаткування. У розділі I реєстру (додаток Є) відображаються отримані податкові накладні, розрахунки кількісних та вартісних показників (додаток 2 до податкової накладної), вантажні митні декларації та інші аналогічні документи.

У розділі II реєстру (Додаток Ж) відображаються видані податкові накладні, а також податкові накладні, які зберігаються у продавця.

Виходячи з вищесказаного можна зробити висновок, що документування первинних документів операцій з ПДВ є досить трудомістким процесом, який вимагає чіткості та послідовності в складанні податкових документів як від облікових працівників, так і від зовнішніх контрагентів, що співпрацюють з ПАТ «Універмаг Дитячий світ». Для забезпечення справної роботи бухгалтерії потрібен високий рівень професійності облікових працівників та сучасне програмне забезпечення для заощадження часу та грошей.

2.2 Систематизація інформації про податок на додану вартість у фінансовому обліку Для узагальнення інформації про розрахунки підприємства за всіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства, та за фінансовими санкціями, що справляються в дохід бюджету призначено рахунок 64 «Розрахунки за податками й платежами» згідно з Інструкцією № 291. Цей рахунок балансовий, пасивний, призначений для обліку джерел засобів.

На субрахунку 641 «Розрахунки за податками» ведеться облік усіх бюджетних податків (податок на прибуток, податок на додану вартість тощо). Зокрема, для обліку ПДВ до субрахунку 641 «Розрахунки за податками» відкривається окремий аналітичний рахунок «Розрахунки за податком на додану вартість» (наприклад, 6412 «Розрахунки за ПДВ»). До речі, також можливо запровадити ведення аналітичного обліку з іншою потрібною деталізацією обліку розрахунків з ПДВ (з використанням рахунків третього, четвертого порядку), що дозволить забезпечити узагальнення інформації, необхідної для складання податкової декларації та оперативного контролю розрахунків за цим податком.

За кредитом субрахунку 641 «Розрахунки за податками» аналітичний рахунок «Розрахунки за податком на додану вартість» відображається виникнення податкових зобов’язань з ПДВ, а за дебетом — сума податкового кредиту з ПДВ та суми ПДВ, перераховані до бюджету.

Крім того, Інструкцією № 291 для обліку ПДВ передбачено ще два субрахунки, а саме:

1. 643 «Податкові зобов’язання», на якому ведеться облік суми податку на додану вартість, визначеної, виходячи із суми одержаних авансів (передоплати) за готову продукцію, товари, інші матеріальні цінності та нематеріальні активи, роботи, послуги, що підлягають відвантаженню (виконанню);

2. 644 «Податковий кредит», на якому ведеться облік суми податку на додану вартість, на яку підприємство набуло право зменшити податкове зобов’язання.

На бухгалтерську службу підприємства покладена подвійна робота — ведення бухгалтерського фінансового та обліку податків окремо. В деяких аспектах вони збігаються, але взагалі мають деякі відмінності. Для з’ясування відмінності проведемо порівняльну характеристику цих відокремлених систем обліку інформації про господарську діяльність підприємств. Розглянемо приклад господарських операцій з обліку ПДВ та їх відображення в наступній таблиці 2.1:

Таблиця 2.1. Журнал реєстрації господарських операцій ПАТ «Універмаг «Дитячий світ» за 2014 р.


№	Зміст господарської операції	Первинні документи	Сума, грн.	Кореспонденція рахунків
				Д-т	К-т
	Надійшли товарно-матеріальні цінності на суму 1200грн. з ПДВ	М-1, рахунок-фактура, податкова накладна

	Перераховано кошти за отримані ТМЦ	Виписка банку, рахунок-фактура, платіжне доручення
	Надійшли кошти за реалізовані у листопаді товари	Накладна, рахунок-фактура
	Надійшла передоплата	Виписка банку, рахунок-фактура, платіжне доручення
	Відвантажено товари	Накладна, рахунок-фактура
	Придбано МШП для господарських цілей	МШ-1, рахунок-фактура, податкова накладна

Всього		;	;

В бухгалтерському обліку оборот коштів за грудень склав 12 180 грн., при тому суми податкового кредиту та податкових зобов’язань з ПДВ відображаються один раз за першою з подій — рух грошових коштів, або рух товарно-матеріальних цінностей.

За даними бухгалтерського обліку результат діяльності за грудень звітного року склав:(операція 3 + операція 4 — операція 2)(без ПДВ) = 2000+3000−1000= 4000грн.

За даними обліку ПДВ до бюджету підлягає до сплати: (600−230) = 370грн.

Питання обліку податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість досить актуальні для ПАТ «Універмаг «Дитячий світ», враховуючи що більшість підприємств є платниками цього податку. Насамперед це пов’язано з тим, що методика побудови бухгалтерського обліку за розрахунками з податку на додану вартість прямо залежить від порядку оподаткування окремих господарських операцій. Нормативно-правовим актом, що визначає ведення бухгалтерського обліку ПДВ, відповідно до вимог податкового законодавства є Інструкція з бухгалтерського обліку податку на додану вартість № 141.

Нижче розглянемо порядок відображення в бухгалтерському обліку податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ при здійсненні підприємством операцій з продажу та придбання товарів (робіт, послуг).

Припустимо, що вартість товарів (робіт, послуг) становить 1000 грн., крім того ПДВ — 200 грн. Всі учасники операції є платниками ПДВ (табл. 2.2).

Таблиця 2.2. Відображення в бухгалтерському обліку податкових зобов’язань з ПДВ при продажу товарів (робіт, послуг) ПАТ «Універмаг „Дитячий світ“» за грудень 2014 р.


№	Зміст господарської операції	Первинний документ	Сума, грн	Кореспонденція рахунків
				Д-т	К-т
Перша подія — відвантаження товарів (робіт, послуг) покупцю
	Відвантажено товари (виконано роботи, послуги) покупцю, відображено дохід від реалізації	Накладна, рахунок-фактура			702, 703, 712
	Відображено суму податкового зобов’язання з ПДВ за операцією	Податкова накладна		702,703,71	641 /ПДВ
	Отримано кошти від покупця	Виписка банку, рахунок-фактура, платіжне доручення
Перша подія — отримання коштів від покупця (замовника)
	Одержано передоплату за товари (роботи, послуги)	Виписка банку, рахунок-фактура, платіжне доручення
	Відображено суму податкового зобов’язання з ПДВ за операцією	Податкова накладна			641 /ПДВ
	Відвантажено товари (виконано роботи, послуги) покупцю, відображено дохід від реалізації	Накладна, рахунок-фактура			702, 703, 712
	Списано раніше відображену суму податкового зобов’язання з ПДВ за операцією	Податкова накладна		702,703,712
	Здійснено залік заборгованості за розрахунками	Відомість бухгалтерії
Коригування податкових зобов’язань з ПДВ при поверненні товарів від покупця (замовника)
	Зменшено дохід від реалізації на суму продажної вартості	Рахунок-фактура, договір, платіжне доручення
	Відображено коригування податкового зобов’язання з ПДВ за операцією (методом «сторно»)	Податкова накладна	(100)		641 /ПДВ
	Погашено заборгованість перед покупцем	Виписка банку, платіжне доручення, рахунок-фактура

Далі приділимо увагу відображенню в бухгалтерському обліку ПДВ у наступних випадках, а саме: ліквідації основних засобів за рішенням платника податку у випадках, передбачених законодавством; безоплатної передачі матеріальних цінностей (у тому числі основних фондів), робіт і послуг; переведення основних фондів до складу невиробничих фондів; невиробничого використання матеріальних цінностей (окрім основних фондів), робіт і послуг. Так, у випадку ліквідації основних фондів за самостійним рішенням платника податку чи їх безоплатної передачі особі, не зареєстрованій платником податку, а також переведення основних фондів до складу невиробничих фондів у підприємства виникають податкові зобов’язання з ПДВ, виходячи із звичайної ціни, що діє на момент такого продажу, а для основних фондів — із звичайної ціни, але не менше їх балансової вартості. Водночас при безоплатній передачі товарів (робіт, послуг) чи їх невиробничому використанні податкові зобов’язання з ПДВ нараховуються за ставкою 20% виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни. Розглянемо ці операції на прикладі.

Наприклад. Первісна вартість обладнання становить 5000 грн. Сума зносу — 4500 грн. Обладнання вирішено списати внаслідок недоцільності його ремонту та неможливості продажу. Залишкова (балансова) вартість цього обладнання 500 грн., припустимо, що ця вартість і є звичайною його ціною. Сума ПДВ, виходячи зі звичайної ціни, — 100 грн. (500×20%: 100%).

Також підприємством здійснено такі операції:

— безоплатно передано комп’ютер — звичайна ціна комп’ютера, що діє на момент передачі, становить 1500 грн. (залишкова вартість становить 1000 грн.). Сума податкових зобов’язань з ПДВ, виходячи зі звичайної ціни, — 300 грн. (1500×20%: 100%);

— безоплатно передано матеріальні цінності - на суму 2000 грн. (звичайна ціна). Податкове зобов’язання з ПДВ, виходячи із звичайної ціни, становить 400 грн. (2000×20%: 100%).

Облік зазначених операцій наведено в табл. 2.3.

Таблиця 2.3. Бухгалтерський облік операцій за договором доручення


№	Зміст господарської операції	Первинний документ	Сума, грн.	Кореспонденція рахунків
				Д-т	К-т
1. Ліквідація основних засобів за самостійним рішенням платника податку
1.1	Списано суму зносу обладнання, що ліквідується	ОЗ-3, ОЗ-6, ОЗ-8
1.2	Списано залишкову вартість обладнання	ОЗ-3, ОЗ-6, ОЗ-8
1.3	Нараховано податкове зобов’язання з ПДВ	Податкова накладна			641 /ПДВ
2. Безоплатна передача основних засобів та запасів
2.1	Передано безоплатно: комп’ютер	ОЗ-3, ОЗ-6, ОЗ-8

	Запаси	З-2			20, 22, 28
2.2	Нараховано податкове зобов’язання з ПДВ, виходячи зі звичайних цін	Податкова накладна		976*	641 /ПДВ

* При переведенні основних фондів до складу основних невиробничих фондів сума податкових зобов’язань з ПДВ відображається записом: Д-т 977 — К-т 641 /ПДВ

Також розглянемо облік податкових зобов’язань з ПДВ у випадку невиробничого використання товарів (робіт, послуг).

Приклад. ПАТ «Універмаг «Дитячий світ» придбало для здійснення своєї діяльності товари на суму 3000 грн., у тому числі ПДВ — 500 грн. Товари було використано у негосподарських цілях, наприклад, для організації новорічного свята для працівників підприємства. Звичайна ціна товарів не перевищує вартості їх придбання.

Відображення зазначених операцій в бухгалтерському обліку наведено у табл. 2.4.

Таблиця 2.4. Облік ПДВ при придбанні товарів для невиробничого використання


№	Зміст господарської операції	Первинні документи	Сума, грн.	Кореспонденція рахунків
				Д-т	К-т
	Отримано товари від постачальника	М-1, рахунок-фактура, податкова накладна
	Відображено суму податкового кредиту з ПДВ за операцією (за наявності податкової накладної)	Податкова накладна
	Оплачено товари	Виписка банку, рахунок-фактура, платіжне доручення
	Використано товари для організації новорічного свята	Наказ, накладна на відпуск, кошторис, звіт про використання товарів, акт списання
	Нараховано податкове зобов’язання з ПДВ	Податкова накладна

ПАТ «Універмаг «Дитячий світ» придбало легковий автомобіль вартістю 51 000 грн., у тому числі ПДВ — 8500 грн. Усі сторони є платниками ПДВ. Сума ПДВ, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат.

Отже, в бухгалтерському обліку це відображатиметься таким чином (табл. 2.5). У випадку придбання матеріальних цінностей та послуг, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності, права на податковий кредит у підприємства не виникатиме.

Таблиця 2.5. Облік придбання легкового автомобіля ПАТ «Універмаг «Дитячий світ»


№	Зміст господарської операції		Сума, грн.	Кореспонденція рахунків
				Д-т	К-т
	Здійснено авансовий платіж за автомобіль	Довідка-рахунок, платіжне доручення	51 000
	Отримано автомобіль від постачальника	ОЗ-1, ОЗ-6
	Відображено суму ПДВ; сплачену у вартості автомобіля, відповідно до податкової накладної	Податкова накладна
	Проведено закриття розрахунків з постачальником	Розрахунок бухгалтерії	51 000

Сума ПДВ, сплачена у зв’язку з таким придбанням, зараховується до первісної вартості запасів, основних засобів і нематеріальних активів (ПСБО 7, ПСБО 8, ПСБО 9), до витрат діяльності в кореспонденції з кредитом рахунків обліку зобов’язань. Це також стосується і операцій, що звільнені від оподаткування ПДВ або не є об'єктом такого оподаткування.

В ПАТ «Універмаг «Дитячий світ» введена журнально-ордерна форма обліку. Суть її полягає в тому, що аналітичний і синтетичний облік здійснюють одночасно в спеціальних бухгалтерських реєстрах синтетичного і аналітичного обліку, записи в яких поєднуються в хронологічному і систематичному порядку. Крім цього, записи в нагромаджувальні реєстри здійснюють відповідно до показників, потрібних для контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, а також для складання місячної, квартальної та річної звітності.

В кінці місяця підсумки журналів-ордерів переносять до Головної книги, на основі якої складають бухгалтерський баланс. Журнально-ордерна форма обліку в порівнянні з іншими формами обліку, які використовуються при ручній роботі, найбільш раціональна. Вона забезпечує більш ритмічну роботу апарату бухгалтерії, оскільки покращується розподіл роботи між ними.

2.3 Порядок складання та подання звітності з податку на додану вартість

Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість регламентує наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 23.09.2014 № 966. Наказ складається з 8 розділів в яких вказані звітні податкові періоди, порядок оформлення та подання податкової та уточнюючої звітності.

До податкової звітності з податку на додану вартість належать [15]:

— податкова декларація з податку на додану вартість з додатками;

— уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок з додатками;

— розрахунок податкових зобов’язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.

Податкова звітність подається до контролюючого органу особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами розділу V Податкового кодексу, за винятком розрахунку податкових зобов’язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України, який подається особою, не зареєстрованою платником податку на додану вартість, і тільки за той звітний (податковий) період (календарний місяць), у якому такі послуги отримано.

Звітний (податковий) період визначається у порядку, встановленому статтею 202 розділу V Податкового кодексу, і може дорівнювати одному календарному місяцю, а у випадках, визначених Податковим кодексом, — календарному кварталу з урахуванням таких особливостей [15]:

1) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;

2) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

При обранні квартального звітного (податкового) періоду платник податку, разом з декларацією за останній звітний (податковий) період календарного року подає до органу державної податкової служби заяву про вибір квартального звітного (податкового) періоду. При цьому квартальний податковий період починає застосовуватися з першого податкового періоду наступного календарного року до кінця такого року або до моменту втрати права на застосування ставки 0 відсотків податку на прибуток.

Якщо платник податку разом з декларацією за наслідками останнього звітного (податкового) періоду календарного року не подав до органу державної податкової служби, у якому перебуває на обліку, указану вище заяву, такий платник податку зобов’язаний з першого звітного (податкового) періоду наступного календарного року застосовувати місячний звітний (податковий) період.

Про перехід з квартального на місячний звітний (податковий) період платник податку зобов’язаний зазначити у відповідній податковій декларації за наслідками місяця, у якому здійснено такий перехід.

Якщо звітний (податковий) період дорівнює календарному місяцю, декларація подається до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податку, протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Якщо звітний (податковий) період дорівнює календарному кварталу, декларація подається до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

До декларації вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період без наростаючого підсумку.

Податкова звітність у паперовій формі подається на аркушах формату, А 4, в електронній формі - у порядку підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв’язку, встановленому центральним органом державної податкової служби.

Усі показники у податковій звітності проставляються у гривнях без копійок з відповідним округленням за загальновстановленими правилами.

Податкова звітність повинна бути підписана:

1) керівником платника податку або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку і подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку;

2) фізичною особою — платником податків або його законним представником;

3) особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації згідно з договором про спільну діяльність, управління майном або угодою про розподіл продукції.

Декларація подається платником за звітний період незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Додатками до декларації є:

1) розрахунок коригування сум податку на додану вартість (Д1);

2) розрахунок суми залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до 01 лютого 2015 року (Д2);

3) розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3);

4) заява про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (Д4);

5) розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5);

6) довідка (Д6) подається платниками, які заповнюють рядки 3, та/або 4, та/або 5 декларації, та підприємствами (організаціями) інвалідів;

7) розрахунок (перерахунок) частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях (Д7);

8) заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8);

9) розрахунок питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг у вартості всіх товарів/послуг (ДС9).

Платники, які зареєстровані суб'єктами спеціального режиму оподаткування не менше 12 послідовних звітних податкових періодів, розраховують питому вагу за формулою 2.1 [15]:

(р. 6.1 + р. 8) колонки, А декларацій 0121−123/0130 відповідних звітних (податкових) періодів* сума (р. 6.1 + р. 8) колонки, А декларацій 0110 та (р. 6.1 + р. 8) декларацій 0121−123/0130 відповідних звітних (податкових) періодів x100.(2.1)

Платники, які подають податкову звітність в електронному вигляді, оригінали митних декларацій (примірників декларанта) подають окремо у порядку, визначеному для подання податкової звітності у паперовому вигляді.

Декларація складається із вступної частини, службових полів, чотирьох розділів та обов’язкових додатків.

Платником заповнюються вступна частина, службові поля, перші три розділи (Розділ I «Податкові зобов’язання», Розділ II «Податковий кредит», Розділ III «Розрахунки з бюджетом за звітний період») та додатки.

Розділ IV заповнюється працівниками органів державної податкової служби лише на оригіналі декларації, який залишається в органах державної податкової служби.

2.4 Організація обліку податку на додану вартість в умовах застосування сучасних інформаційних технологій та систем Сьогодні в Україні на підприємствах різних видів економічної діяльності застосовуються різноманітні бухгалтерські програми, за допомогою яких можна автоматизувати і удосконалити процеси податкового обліку. Використання автоматизованої комп’ютерної форми обліку — це підвищення ефективності, якості роботи як бухгалтерів так і бухгалтерії в цілому, це економія часу і коштів. Тому на сучасному етапі особливо важливим є детальне вивчення можливостей програм для обліку інформації.

Формування електронних файлів реєстру податкових накладних до органів ДФС у визначеному ДПА України форматі також можна здійснити за допомогою бухгалтерських програм «1С-Бухгалтерія», «Бест-Звіт», «Парус».

Переваги впровадження електронної системи подачі реєстру наступні [50]:

1) спрощує процедуру подання реєстру до податкових органів;

2) забезпечує автоматичну перевірку документів на наявність арифметичних помилок;

3) дозволяє значно заощаджувати робочий час платників податків;

4) веде до зменшення паперового документообігу та підвищує рівень обслуговування платників;забезпечує автоматизацію та упорядкування документообігу при нарахуванні ПДВ по операціях з основними фондами (придбання, продаж, ліквідація);

5) дозволяє привести приведення до єдиних стандартів документообігу в органах ДФС і платників податків щодо ведення обліку податкових накладних, реєстру отриманих і виданих податкових накладних та податкової декларації з ПДВ при одночасному здійсненні оподатковуваних та неоподатковуваних ПДВ операцій; забезпечує упорядкування податкового обліку по операціях з придбання товарів та послуг у нерезидентів;

6) забезпечує автоматизовану обробку та аналіз реєстру отриманих і виданих податкових накладних в єдиній базі даних, обмеження та контроль доступу до реєстру, що не дасть можливості зловживання протизаконними схемами відшкодовування коштів ПДВ з державного бюджету;

7) дозволяє уникнути (або обмежити) необґрунтованих виїзних перевірок;дозволяє перейти від адміністративного до функціонального методу управління процесами оподаткування.

При автоматизації облікових операцій з розрахунку податку на додану вартість, слід врахувати ряд особливостей [63]:

1) Підприємство може одночасно вести облік операцій, які підпадають під різні ставки оподаткування (0% чи 20%), або звільняються від оподаткування.

2) Існують господарські операції, які включаються в розрахунок податкового кредиту та зобов’язань й такі, які не включаються. Відповідно й облік вказаних операції потрібно вести окремо.

3) Розрахунок сум ПДВ відбувається за першою подією, якою може бути відвантаження товарів чи отримання оплати. При цьому слід врахувати, що первинні документи бухгалтерського обліку, за якими фіксуються операції оплати-відвантаження не є підставами для включення суми в кредит чи зобов’язання. Формування суми ПДВ до сплати чи відшкодування здійснюються лише на підставі виписаних належним чином податкових накладних покупця чи постачальника.

4) На підприємстві циркулює два потоки податкових документів: податкові накладні, які виписують при реалізації товарів з частковою реєстрацією в податковій службі, й податкові накладні, що надходять від зовнішніх контрагентів. Обидва потоки документів потрібно чітко контролювати, щоб уникнути проблеми не включення сум у розрахунок ПДВ чи введення подвійних документів.

5) Для операцій придбання можливий пропорційний розподіл ПДВ (ст. 199 Податкового кодексу. Пропорційне віднесення сум податку до податкового кредиту). У разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково — ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

Частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.

Вказані особливості ускладнюють процедуру формування зобов’язань з ПДВ, що призводить до:

1) невірного визначення суми податку до сплати;

2) помилок у заповненні податкових декларацій;

3) недостовірного обліку ПДВ.

Автоматизоване формування оперативної звітності забезпечує щоденний контроль за господарськими операціями підприємства. Аналіз норм законодавства, практики і теоретичних досліджень свідчить, що на сьогодні в теоретичному аспекті доцільно виділити дві: паралельна (незалежна) і послідовна (вбудована).

Автоматизація і введення інформаційних систем бухгалтерського обліку на підприємстві є однієї з найбільш важливих задач. Сучасні реалії такі, що сам по собі облік на підприємстві може розглядатися як внутрішня справа підприємства, а основою для оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства з боку держави служить звітність, зокрема податкова, складання якої є досить трудомістким процесом. Ось чому комп’ютерні програми дозволяють заощадити час і сили облікових робітників за рахунок автоматизації рутинних операцій, знайти арифметичні помилки в податковому обліку і звітності, оцінити поточне фінансове становище підприємства і його перспективи. Слід звернути особливу увагу на те, що бухгалтера часто стикаються з проблемою усвідомлення послідовності проводок, пов’язаних з нарахуванням на сплатою податку на додану вартість.

На мою думку, найбільш повно задовольняє всі потреби, пов’язані з автоматизацією процесу розрахунків з бюджетом з ПДВ на українських підприємствах програма 1С: Бухгалтерія.

Для автоматизації бухгалтерського обліку ринок програмних продуктів пропонує сьогодні кілька десятків пакетів програм. Щоб освоїти будь-яку з них, треба зрозуміти логіку її функціонування, тобто логіку взаємозв'язків між об'єктами програми. Програма 1С: Бухгалтерія є частиною програми 1С: Підприємство, яка призначена для автоматизації обліку діяльності підприємства. Програма 1С: Підприємство розроблена фірмою 1С (Москва). Вона має свої представництва в Україні, які адаптують програму до вимог ведення національного бухгалтерського обліку і впроваджують їх у практику.

Програма 1С широко і активно використовується для ведення обліку як великими підприємствами, так і малими фірмами. Її використовують не лише бухгалтери, а й менеджери, складські працівники, працівники відділу кадрів, керівники підприємств тощо. Програма є незамінною у веденні бухгалтерського та управлінського обліків. Розглянемо основні можливості цієї програми для автоматизації розрахунків з ПДВ на підприємстві. Програма 1С з точністю до секунди відстежує першу подію, тобто що сталося раніше — оплата або поставка і залежно від цього використовує ту чи іншу проводку. Тому в обліку треба строго дотримуватися послідовності документів в програмі. Зауважимо, що важлива не тільки послідовність по числах місяця, а й послідовність за часом протягом одного дня.

Для відображення оподатковуваних операції використовуються наступні документи: платіжне доручення вхідне, платіжне доручення вихідне, надходження товарів і послуг, реалізація товарів і послуг, податкова накладна, реєстрація вхідного податкового документа, додаток 1 до податкової накладної, додаток 2 до податкової накладної.

Для обліку податкового кредиту з ПДВ використовуються субрахунок 6441 «Податковий кредит» і 6442 «Податковий кредит непідтверджений». На рахунок 6442 потрапляють суми вхідного ПДВ, які не підтверджені податковими накладними. На рахунок 6441 потрапляють суми вхідного ПДВ за передплатами, що не закритим поставками. Бухгалтерський облік податкового кредиту в 1С 8.2. наведено в табл. 2.6.

Таблиця 2.6. Бухгалтерський облік податкового кредиту в 1С


Перша подія	Назва документу в 1С	Бухгалтерське проведення	Сума
Оплата постачальнику	Платіжне доручення вихідне			На суму передоплати
				На суму ПДВ
	Реєстрація вхідного податкового документа			На суму ПДВ
	Надходження товарів і послуг	20 (28, 92…)		На суму без ПДВ
				На суму ПДВ
				На суму передоплати
Надходження товарівпослуг	Надходження товарів і послуг	20 (28, 92…)		На без ПДВ
				На суму ПДВ
	Реєстрація вхідного податкового документа			На суму ПДВ
	Платіжне доручення вихідне			На суму оплати

Таким чином, субрахунок 6441 використовується тільки з передплатами постачальникам. Якщо в обліку підприємства є сальдо (залишки) за К-т 6441, то це означає що є незакрита передоплату постачальнику. Перевірити правильне чи ні сальдо можна порівнявши рахунки 6441 і 3771. Якщо 1/6 від сальдо за Д-т 3771 дорівнює за сумою сальдо по К-т 6441, то значить облік правильний.

Якщо в обліку підприємства є сальдо (залишки) за Д-т 6442, то це означає що підприємство не отримало податкові накладні від постачальника. Для обліку податкового зобов’язання з ПДВ використовуються субрахунок 6431 «Податкові зобов’язання» та 6432 «Податкові зобов’язання непідтверджені». На рахунок 6432 потрапляють суми вихідного ПДВ, які не підтверджені податковими накладними. На рахунок 6431 потрапляють суми вихідного ПДВ, нараховані за передплатами і не закриті відвантаженнями. Бухгалтерський облік податкового зобов’язання в 1С 8.2. наведено в табл. 2.7.

Отже, субрахунок 6431 використовується тільки в операціях передплат від покупця. Якщо в обліку підприємства є сальдо (залишки) за Д-т 6431, то це означає що є незакриті відвантаженнями передоплати від покупця. Перевірити правильність суми сальдо за дебетом рахунка 6431 можна порівнявши рахунки 6431 і 6811. Якщо 1/6 від сальдо за К-т 6811 дорівнює за сумою сальдо по Д-т 6431, то значить облік правильний. Якщо в обліку підприємства є сальдо (залишки) за К-т 6432, то це означає що підприємство не виписало податкові накладні за першою подією, тобто не підтвердило своє податкове зобов’язання.

Таблиця 2.6. Бухгалтерський облік податкового зобов’язання в 1С


Перша подія	Назва документу в 1С	Бухгалтерське проведення	Сума
Оплата від покупця	Платіжне доручення вхідне			На суму передоплати
				На суму ПДВ
	Податкова накладна			На суму ПДВ
	Реалізація товарів і послуг			На загальну суму доходу
				На суму ПДВ
				На суму передоплати покупця
Відвантаження товарівпослуг	Реалізація товарів і послуг			На суму доходу
				На суму ПДВ
	Податкова накладна			На суму ПДВ
	Платіжне доручення вхідне			На суму оплати

У зв’язку з цим доцільним є розгляд процедури вивантаження реєстру податкових накладних із програми 1С і на підставі цих даних створення пакету звітності (декларації з ПДВ) за допомогою системи електронного документообігу «MEDoc».

У першу чергу, необхідно вивантажити з програми 1С реєстр податкових накладних. Для цього в головному меню програми вибираємо «Звіти > Регламентовані звіти». У вікні, у полі «Група звітів» необхідно вибрати потрібний звітний період, після чого в полі «Список звітів» в категорії «Податкові органи» клікнути на заголовок «Реєстр податкових накладних». У розпочатому бланку реєстру задається звітний період і натискаємо на кнопку «Заповнити». Потім необхідно експортувати дані реєстру у формат XML. Для цього потрібно клацнути мишкою по активному полю «Зберегти у форматі XML» (див. рис. 2.3). У вікні «Експорт звіту в XML» в полі «Каталог збереження файлів експорту» вказується шлях (місце) збереження реєстру.

Рис. 2.3 — Вивантаження з програми 1С реєстру податкових накладних Требу звернути увагу на те, що дата складання реєстру відповідає системній даті програми, але при необхідності її можна змінити. Для збереження даних необхідно натиснути кнопку «Сформувати». Якщо експорт даних був проведений без помилок, то програма в окремому вікні повідомить про успішне завершення операції. Тепер на підставі вивантажених з програми 1С даних можна сформувати пакет звітності (декларації з ПДВ) в програмі «MEDoc» («Облік ПДВ > Реєстр виданих та отриманих податкових накладних») (див. рис. 2.4).

Рис. 2.4 — Формування декларації з ПДВ в програмі «MEDoc»

У полі «Період» треба зазначити необхідний звітний місяць. У полі «Тип» програма надає користувачеві право вибрати один з чотирьох варіантів типу звіту. У полі «До Декларації з ПДВ» можна вибрати один з двох наданих варіантів: «звітної» або «звітної Нової». Після цього в меню «Файл > Імпорт > Імпорт звітів XML» і у вікні, треба обрати потрібний файл, після чого натиснути кнопку «Відкрити». Після цього з’явиться вікно «Вибір періоду імпорту документа», в якому можна вибрати спосіб завантаження: «Додати рядки» — у разі завантаження даних вперше за цей місяць або «Замінити дані» — у тому випадку, якщо виникла необхідність у завантаженні зміненого реєстру.

У програмі реалізована функція контролю коду ЄДРПОУ. У тому випадку, якщо бухгалтер спробує імпортувати дані звіту, які належать іншій фірмі, програма повідомить йому про невідповідність коду ЄДРПОУ. При цьому імпорт даних в програму не відбудеться.

Реєстр податкових накладних складається з трьох закладок: «Отримані»; «Видані»; «Відсутні у реєстрі». За допомогою функцій «Створити запис», «Редагувати запис» і «Видалити запис» при необхідності можна змінювати імпортовані дані. Далі на підставі завантажених даних формуємо декларацію з ПДВ («Файл > Експорт > Експорт у форматі звітності > Експорт в Декларацію з ПДВ > Повна (J0200110)».

Згідно з законодавчими нормами, які містяться в поточній версії програми, автоматично формується декларація з ПДВ. У зв’язку з тим, що в нашій країні досить часто змінюються принципи складання звітності, а також самі форми звітів, вважаємо за доцільне, зокрема, для складання податкової звітності використовувати саме програму «MEDoc».

Крім реєстру податкових накладних та декларації з ПДВ, потрібно також сформувати розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів («Файл > Експорт > Експорт у форматі звітності > Експорт в розшифровки > Повна (J0215102)». Після цього сформується ще одна закладка вже з автоматично створеним звітом.

У вікні «Підпис» необхідно вказати шлях до папки, у якій зберігається електронний ключ директора (файл з розширенням *.sk) та ввести пароль. Далі програма запропонує провести аналогічну дію і для здійснення підпису печатки організації.

Пакет звітності вважається прийнятим районною податковою інспекцією тільки після отримання підприємством Квитанції № 2 для кожної з трьох форм відправленої звітності, в якій буде вказано, що «документ прийнято на районному рівні».

Розглянуті підходи та практичні рішенні щодо автоматизації обліку ПДВ дозволяють отримати достовірну і найбільш повну інформацію про поточні та минулі операції з ПДВ. Рекомендовано використовувати програму 1С у якій повною мірою реалізовані вимоги податкового законодавства щодо обліку ПДВ, забезпечено відображення поточних розрахунків з ПДВ на рахунках бухгалтерського обліку, формування податкових накладних, реєстру виданих та отриманих податкових накладних та декларації з ПДВ. Однак, проблеми автоматизації обліку ПДВ залежать більшою мірою не від недосконалості програмного забезпечення, а від складності процедур обліку і сплати податку та мінливості й суперечливості вітчизняного податкового законодавства.

Розділ 3. Розробка системи контролю та економічного аналізу оподаткування підприємств по податку на додану вартість

3.1 Інформаційні джерела, показники аналізу та методи контролю оподаткування по податку на додану вартість Аналіз господарської діяльності передбачає систему філософських, спеціальних економічних, математичних та інших знань, які допомагають робити обґрунтовані судження про природу, зміну і розвиток економічних явищ та процесів. Ці знання дають змогу формувати логіку мислення, формалізувати події, давати наукову інтерпретацію сутності об'єктивних і суб'єктивних змін.

В економічному аналізі використовується система аналітичних показників. Класифікація показників необхідна для вірного застосування інструментарію економічного аналізу.

Економічні показники використовують для оцінки стану економіки з досліджуваного питання. У результаті багатовікової практики аналізу статистичних даних в галузі економіки дослідним шляхом вироблено показники, що характеризують різні аспекти господарювання і торгівлі. Такими показниками є норма прибутку на вкладений у виробництво чи в торгівлю капітал, витрати на одиницю продукції та її рентабельність, дохід на душу населення та ін. Здебільшого це валові показники, які повною мірою характеризують економічний результат, але не відображають хід економічних процесів.

За своїм змістом показники поділяються на кількісні і якісні. Кількісні показники показують обсяг ресурсу або результату, наприклад, обсяг виготовленої продукції, чисельність працівників і т. ін. Якісні показники — це в основному показники, які характеризують співвідношення результатів і витрат або ресурсів, наприклад, продуктивність праці, рентабельність, витрати на 1 грн. товарної продукції, фондоозброєність праці, матеріаломісткість продукції і т. ін.

Показники розподіляються також на загальні і специфічні. До загальних відносяться показники, що характеризують результати діяльності підприємств усіх галузей економіки, наприклад, товарна, валова, реалізована продукція, витрати, собівартість, прибуток, рентабельність. Специфічні показники характеризують результати діяльності підприємств окремих галузей народного господарства.

Показники поділяються на абсолютні і відносні. Відносні показники визначаються у відсотках, коефіцієнтах або індексах. Абсолютні показники поділяються на натуральні (умовно-натуральні) і вартісні.

При вивченні причинно-наслідкових зв’язків показники поділяються на факторні і результативні. Якщо показник розглядається як результат впливу декількох причин і виступає як об'єкт дослідження, то він називається результативним. Показники, що визначають величину результативного показника, називаються факторними.

По способу формування розрізняють показники: нормативні, планові, облікові та аналітичні (оціночні).

Найважливішою складовою частиною управлінського процесу, основою фінансового аналізу є система економічної інформації. За джерелами формування економічна інформація поділяється на: нормативно-довідкову, планову, облікову, звітно-статистичну інформацію та дані спеціальних обстежень.

Нормативно-довідкова інформація об'єднує законодавчі акти, нормативи урядових і виконавчих структур, норми, нормативи, ліміти та інші регламенти господарських операцій. У процесі аналізу варто враховувати постійні зміни та поправки у чинній нормативній базі. Планова інформація виражена у системі планових завдань, показників та інших даних, які визначають поведінку господарюючих суб'єктів у визначеному плановому періоді. Облікова інформація утворюється за визнаними національними положеннями (стандартами) облікового процесу, за прийнятою підприємством обліковою політикою та іншими регламентами облікового процесу. Потреби аналізу чинять суттєвий вплив на зміст і структуру облікової інформації. Звітно-статистична інформація — це систематизована інформація обліку та інформація спеціальних статистичних обстежень. Якісні характеристики звітно-статистичної інформації дають змогу формувати діапазон аналітичних досліджень та їх результативність. Інформаційна база спеціальних обстежень формується при відсутності потоку стандартизованої інформації та при зміні методики аналізу на запит користувачів. До неї входять дані фотографії та хронометражу робочого часу, спеціальних замірів, проведених інтерв'ю тощо.

Формування інформаційної бази аналітичних досліджень повинно спиратися на такі основні принципи:

1) оптимізації інформаційних потреб, що забезпечує мінімальні затрати на збір, передачу та опрацювання інформації і максимальну результативність аналітичних обґрунтувань, висновків і пропозицій;

2) повноти й об'єктивності відображення економічних явищ і процесів. Для реалізації цього принципу доцільно проводити аудит інформаційних ресурсів;

3) єдності інформаційної моделі господарюючого суб'єкта, що дає змогу забезпечити комплексність досліджень, усунути дублювання та різнопланове тлумачення господарських явищ і процесів;

4) оперативності інформації, що дає змогу забезпечити своєчасність прийняття управлінських рішень відповідно до змін внутрішнього та зовнішнього економічного середовища;

5) максимальної алгоритмізації параметрів економічної системи, кодування і передачі опрацювання інформаційних ресурсів на ПЕОМ, що дає змогу формувати раціональну технологію аналітичного процесу.

Виділяють зовнішні і внутрішні джерела інформації. Зовнішні джерела даних аналізу: спеціалізовані окремі видання (бюлетені агентств з маркетингових досліджень, бюлетені агентств стратегічного планування і прогнозування, дослідження Інституту ринкових реформ тощо); вторинні видання (бюлетені статистики, баланси банків, бюлетені міжнародних інформаційних агентств); спеціальні джерела (соціологічного опитування, вибіркових обстежень та ін.). Внутрішні джерела інформації для аналізу: статут господарюючого суб'єкта та документи про його реєстрацію; протоколи засідань ради директорів, зборів акціонерів та інших органів управління; документи, які регламентують облікову політику; бухгалтерські документи; статистична звітність; документи планування діяльності господарюючого суб'єкта; контракти, договори, домовленості; внутрішні інструкції, звіти експертів та аудиторів; матеріали інвентаризації, перевірок контролюючих органів тощо.

Під методом економічного аналізу розуміють науково обґрунтовану систему теоретико-пізнавальних категорій, принципів, способів та спеціальних прийомів дослідження, що дають змогу приймати обґрунтовані управлінські рішення і базуються на діалектичному методі пізнання.

Метод аналізу реалізується через його науковий апарат, тобто через сукупність прийомів дослідження. Метод аналізу має певні специфічні особливості. До них належать:

1) використання системи показників, що характеризують діяльність підприємства;

2) вивчення причин зміни показників;

3) визначення та вимірювання взаємозв'язків та взаємозалежностей між ними з допомогою спеціальних прийомів.

Найважливішим елементом методики економічного аналізу є технічні прийоми та способи аналізу, які можна назвати інструментарієм аналізу. Вони використовуються ш різних етапах дослідження для:

4) первинної обробки зібраної інформації;

5) вивчення стану та закономірностей розвитку об'єктів, що досліджуються;

6) визначення впливу факторів на результати діяльності підприємств;

7) підрахунку невикористаних резервів збільшення ефективності виробництва;

8) узагальнення результатів аналізу та комплексної оцінки діяльності підприємств;

9) обґрунтування планів економічного та соціального розвитку, управлінських рішень, різних заходів.

Багато прийомів, що використовуються в економічному аналізі, запозичені з інших наук: математики, статистики, бухгалтерського обліку. Економічний аналіз, пристосовуючи ці прийоми до вивчення свого предмета, вносить у них необхідні зміни. Але певні прийоми притаманні тільки економічному аналізу. Усі прийоми економічного аналізу можна поділити на дві групи: якісні та кількісні.

Важливим аспектом ефективного управління підприємством є не лише бажання максимізувати прибутки підприємства, а й поліпшити аналіз податків підприємства, враховувати норми податкового навантаження, прогнозувати платежі у бюджет на наступні періоди. Протягом існування податкової системи розроблено багато зарубіжних та вітчизняних методик щодо визначення податкового навантаження, але єдиних підходів досі не існує. Причому більшість науковців розглядає податкове навантаження на рівні держави, і лише деякі - на рівні підприємства.

Аналіз розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість має надзвичайно важливе значення для фінансового благополуччя та економічного зростання підприємства.

Податок на додану вартість нерозривно пов’язаний із грошовими коштами, а розрахунки з бюджетом за цим податком — із рухом грошових коштів. Так, наприклад, відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету є не що іншим як надходженням грошових коштів, погашення зобов’язань за цим податком — їх витрачанням.

Окрім того розрахунки з бюджетом за податком на додану вартість можна розглядати як дебіторську та кредиторську заборгованість. Сума ПДВ нарахована до сплати в бюджет по своїй суті є ніщо інше як кредиторська заборгованість підприємства перед Державним бюджетом, а сума ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню — дебіторська заборгованість бюджету.

Одним із засобів формалізації аналізу розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість є розробка організаційно-інформаційної моделі. Важливим принципом створення такої інформаційної бази аналізу виступає забезпечення повноти інформації щодо досліджуваного об'єкта.

Організаційно-інформаційна модель аналізу розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість складається з шести взаємопов'язаних блоків.

Перший блок — «Мета і завдання аналізу».

Аналіз розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість здійснюється з метою дослідження стану і динаміки розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість, факторів, що спричиняють вплив на ці розрахунки та виявлення доступних джерел коштів і оцінки можливості їх мобілізації.

Досягнення цієї мети забезпечується вирішенням наступних завдань:

1) аналіз формування кредиторської заборгованості;

2) аналіз формування дебіторської заборгованості;

3) загальний аналіз розрахунків з бюджетом;

4) аналіз руху грошових коштів.

Другий блок — «Об'єкти та суб'єкти аналізу».

Об'єктами аналізу розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість являються дебіторська та кредиторська заборгованість, розрахунки з бюджетом в цілому та за видами податків і платежів, грошові потоки підприємства.

Суб'єктами аналізу розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість є вищі посадові особи підприємства, його економічні служби, керівники функціональних підрозділів, власника та акціонери, а також, зовнішні користувачі.

Третій блок — «Система показників аналізу».

Система економічних показників аналізу розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість складається із аналітичних та відносних показників.

До аналітичних відносять: абсолютні показники динаміки, залишки та обороти з надходження податку на додану вартість та погашення зобов’язань з цього податку.

До відносних показників належать відносні показники структури та динаміки розрахунків з бюджетом.

Четвертий блок — «Інформаційна база аналізу».

Інформаційне забезпечення аналізу розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість становить зовнішня (інформація, що виникає за межами підприємства) та внутрішня інформація (сукупність даних, які виникають на самому підприємстві та характеризують його діяльність та фінансовий стан).

До зовнішньої інформації належать: правова (законодавчі акти, що регулюють діяльність підприємств у сфері оподаткування), директивна (Постанови міністерств і відомств) нормативна, довідкова. Ця інформація в основному використовується для оцінки та контролю відповідності розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість вимогам законодавчих документів.

До внутрішньої інформації належать: фактографічна (дані бухгалтерського обліку та поза облікова інформація що міститься у наказах, актах ревізій, аудиторських висновках тощо). Фактографічна інформація використовується для характеристики стану розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість у певний момент часу або за певний період. Зіставлення цієї інформації з правовою, директивною та нормативно-довідковою є основою для загального економічного аналізу.

П’ятий блок — «Методичне забезпечення аналізу».

Методичні прийоми обробки інформації поділяються на дві групи: економіко-логічні та економіко-математичні.

До першої групи, економіко-логічних, відносяться: групування, порівняння, розрахунок відносних показників, розрахунок середніх показників, деталізація.

До другої групи, економіко-математичних, відносяться: методи обробки динамічних рядів, методи кореляційно — регресійного аналізу, методи моделювання.

Шостий блок — «Прийоми узагальнення та реалізація результатів аналізу».

Узагальнення і реалізація результатів аналізу розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість здійснюється наступними шляхами:

1) систематизація інформації;

2) розробка багатоваріантних засобів щодо поліпшення розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість;

3) оформлення результатів аналізу та передача їх в управлінські структури;

4) вибір оптимального варіанту заходів щодо поліпшення розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість;

5) прийняття рішення щодо обраного варіанту організації заходів;

6) доведення прийнятого рішення до виконавців;

7) забезпечення контролю за виконанням прийнятих рішень.

Загальний аналіз розрахунків з бюджетом за ПДВ передбачає наступні етапи:

1) Класифікація розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість: як дебіторська або кредиторська заборгованість.

2) Оцінка структури (вертикальний аналіз) — визначення питомої ваги ПДВ у всіх податках, розрахунок питомої ваги податкового кредиту в дебіторській заборгованості і податкових зобов’язань в кредиторській заборгованості підприємства.

3) Оцінка динаміки (горизонтальний аналіз) полягає в аналізі динаміки розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість.

4) Загальна оцінка стану та динаміки розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість.

Етапи аналізу розрахунків з бюджетом за ПДВ:

1) Побудова системи коефіцієнтів.

2) Обґрунтування критеріїв та оцінки показників.

3) Розрахунок відповідних коефіцієнтів на початок і кінець звітного періоду.

4) Оцінка динаміки коефіцієнтів протягом звітного періоду.

5) Загальна оцінка розрахунків з бюджетом за ПДВ.

Оскільки розрахунки за податком на додану вартість можна розглядати як дебіторську та кредиторську заборгованість, то доцільно проаналізувати динаміку та структуру дебіторської та кредиторської заборгованості ПАТ «Універмаг «Дитячий світ» та оцінити місце розрахунків з бюджетом за ПДВ в цій заборгованості.

Судячи з динаміки дебіторської заборгованості по розрахунках з бюджетом за податком на додану вартість, можна сказати, що заборгованість бюджету з податку на додану вартість зростає, що чітко видно з таблиці 3.1 та графіка поданого на рис. 3.1.

Таблиця 3.1. Дебіторської заборгованості за розрахунками з бюджетом за ПДВ

Зростання дебіторської заборгованості бюджету по ПДВ, означає збільшення сум даного податку до податкового кредиту, що є позитивним для підприємства, адже це дозволяє йому на більшу суму зменшити свої податкові зобовязання з цього податку.

Рис. 3.1. Динаміка дебіторської заборгованості за розрахунками з бюджетом за ПДВ Слід відзначити, що тенденція, до збільшення заборгованості бюджету з ПДВ проявляється не лише на ТОВ «Фенікс» а й на інших підприємствах, про що неодноразово заявляли вищі посадові особи держави. Проте маємо надію, що в найближчому майбутньому заборгованість бюджету за ПДВ знизиться, адже Податковим кодексом України передбачено нарахування пені за несвоєчасне бюджетне відшкодування ПДВ.

Якщо поглянути на динаміку кредиторської заборгованості ПАТ «Універмаг «Дитячий світ» за останні п’ять років, представлені у таблиці 3.2 та графіка поданого на рис. 3.2, то можна побачити, що починаючи з 2010 року по 2012 рік спостерігається збільшення суми поточних зобов’язань перед бюджетом, в 2013 році зобов’язання значно зменшилися, проте у 2014 році спостерігається невелике збільшення податкових зобов’язань. Це напряму пов’язане із збільшенням у 2010;2012 роках та зменшенням у 2013;2014 роках доходів від реалізації товарів та послуг підприємства, адже податкові зобов’язання становлять 20% від суми отриманої виручки.

На перший погляд зменшення кредиторської заборгованості, тобто зобов’язань з ПДВ перед бюджетом слід оцінити позитивно, проте це не так. Як вже згадувалося зменшення суми зобов’язань з даного податку викликане зменшенням доходів від реалізації, а останнє аж ніяк не можна назвати позитивним явищем в діяльності ПАТ «Універмаг «Дитячий світ».

Таблиця 3.2. Кредиторська заборгованості за розрахунками з бюджетом за ПДВ

Рис. 3.2. Динаміка кредиторської заборгованості за розрахунками з бюджетом за ПДВ Для більш детального аналізу розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість слід розглянути рентабельність кредиторської та дебіторської заборгованості по цим розрахункам, а також їх оборотність. Динаміка названих коефіцієнтів представлена у таблиці 3.3.

Судячи із таблиці 3.3 можна зробити висновок, що показники рентабельності дебіторської заборгованості за розрахунками з бюджетом за ПДВ мають нульове значення в період з 2010 року по 2012 рік. Тут можна відмітити лише одну позитивну тенденцію — збільшення у 2013 році в порівнянні з попередніми роками рентабельності дебіторської заборгованості за розрахунками з бюджетом за ПДВ.

Така відмінність показників рентабельності обумовлюються відсутністю дебіторської заборгованості протягом 3 років у ПАТ «Універмаг «Дитячий світ».

В динаміці коефіцієнтів оборотності слід відмітити наступні тенденції: збільшення за останні два роки оборотності кредиторської заборгованості за розрахунками з бюджетом за ПДВ та значне зниження у 2014 році оборотності дебіторської заборгованості розрахунків з бюджетом за ПДВ у порівнянні з 2013 роком.

Коефіцієнт покриття показує скільки грошових одиниць податкового кредиту припадає на кожну одиницю податкових зобов’язань. Критичне значення цього показника становить 1 і за останні два роки, 2013 та 2014 рік, воно було в межах цього ліміту. Якщо значення коефіцієнта від 1 до 1,5 то, підприємство здатне своєчасно ліквідувати свої борги.

Тривалий час в літературі досліджувалось питання саме зовнішнього контролю (податкового контролю й аудиту). Але в останні роки з’явилась потреба в організації внутрішнього контролю розрахунків за податками і платежами, в тому числі ПДВ.

Ефективний внутрішній контроль розрахунків за ПДВ може забезпечити повноту нарахування та своєчасність сплати податку, а також знизити податкові ризики та втрати, а отже, захистити суб'єкта господарювання від штрафних санкцій, чим, в свою чергу, підвищує податкову дисципліну платника податку. Тому важливо в сучасних умовах господарювання забезпечувати належний розвиток внутрішнього контролю розрахунків за ПДВ.

Проблеми внутрішнього контролю досліджували в своїх працях такі науковці, як: Ф. Ф. Бутинець, Т. А. Бутинець, І.А. Бєлобжецький, Б.І. Валуєв, Н. Г. Виговська, М.Д. Корінько, Л. В. Нападовська, та інші. Деякі аспекти внутрішнього податкового контролю розглядали А.Ю. Гріненко, І.Є. Риженко, О. Макеєва та інші.

Система внутрішнього контролю — це сукупність організаційних заходів, процедур, методів внутрішнього контролю, які застосовуються керівництвом підприємства з метою ефективного ведення господарської діяльності.

В сучасній літературі обґрунтовують поняття внутрішнього податкового контролю як ініціативного, попереджувального контролю, який організований та здійснюється суб'єктом з метою перевірки правильності та своєчасності виконання податкових зобов’язань перед державою.

При побудові системи внутрішнього контролю за нарахуванням та сплатою ПДВ керівництво переслідує мету забезпечення:

1) достовірною інформацією, необхідною для прийняття управлінських рішень, зокрема, в частині податкового планування;

2) збереження документів, що засвідчують право на визнання податкового кредиту та декларують виникнення податкового зобов’язання, оскільки такі документи служать доказовою базою при вирішенні судових спорів;

3) ефективності господарської діяльності з метою попередження неефективного використання ресурсів шляхом контролювання вчасності надходження податкових накладних від контрагентів, які надають право визнавати податковий кредит з ПДВ, і таким чином, законно зменшувати суму коштів до сплати в бюджет;

4) дотримання принципів затвердженої облікової політики в частині обліку розрахунків за ПДВ;

5) виконання вимог Податкового кодексу та інших нормативно-правових актів при нарахуванні та сплаті ПДВ.

Метою внутрішнього контролю розрахунків за ПДВ в узагальненому вигляді є забезпечення повноти нарахування та сплати ПДВ, а також захист управлінського персоналу від штрафних санкцій.

Об'єктом внутрішнього контролю розрахунків за ПДВ є господарська діяльність підприємства, господарські процеси та операції, що призводять до виникнення податкових зобов’язань і кредиту, а також дії та діяльність відповідальних за нарахування та сплату ПДВ осіб.

Можна виділити такі основні завдання внутрішнього контролю за нарахуванням та сплатою ПДВ:

1) перевірка правильності формування бази оподаткування, застосування різних ставок оподаткування, визнання податкового кредиту, а також дотримання вимог облікової політики в частині розрахунків за ПДВ та вимог фінансового планування;

2) оцінка стану бухгалтерського обліку на синтетичних рахунках та субрахунках різних порядків, а також аналітичних рахунків, що використовуються для обліку розрахунків за ПДВ;

3) контроль за відображенням розрахунків за ПДВ у фінансовій та податковій звітності. Завдання внутрішнього контролю розрахунків за ПДВ безпосередньо впливають на методику його контролю.

Методика внутрішнього контролю передбачає використання у певній послідовності відповідних інструментів та методів з дотриманням основоположних принципів контролю.

За часом здійснення розрізняють: попередній, поточний та наступний податковий контроль розрахунків за ПДВ.

Попередній контроль передбачає здійснення контрольних процедур до здійснення операцій, пов’язаних з нарахуванням та сплатою ПДВ. Основне призначення такого контролю — попередження здійснення економічно необґрунтованих операцій, тобто недопущення неправомірного визнання податкового кредиту та податкового зобов’язання з ПДВ. Крім того, такий контроль має важливе значення для попередження помилок у Декларації з ПДВ.

Поточний внутрішній контроль розрахунків за ПДВ проводиться під час нарахування та сплати ПДВ. Цей вид контролю проводиться з метою своєчасного виявлення помилок та попередження штрафних санкцій, що можуть бути накладені на підприємство.

Наступний контроль правильності розрахунків за ПДВ є найскладнішим, оскільки передбачає комплексну перевірку операцій з нарахування та сплати ПДВ після того, як вони відбулися. Такий контроль має здійснюватися в кінці звітного періоду перед поданням Декларації з ПДВ. Методика контролю розрахунків за ПДВ повинна бути направлена на перевірку правильності визначення бази оподаткування та правильності визначення сум податкового кредиту, податкового зобов’язання, а також вчасного їх перерахування.

Отже, правильно і вчасно організований внутрішній контроль за нарахуванням та сплатою ПДВ дає можливість платникам податку уникнути штрафних санкцій та знизити податкові ризики і втрати. Напрями подальших досліджень повинні бути спрямовані на подальше вдосконалення методики здійснення контролю за нарахуванням та сплатою ПДВ.

3.2 Розробка та апробація контролю оподаткування по податку на додану вартість Державну політику щодо адміністрування та відшкодування податку на додану вартість здійснюють ряд державних органів під наглядом Президента України, Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України:

Державна фіскальна служба, Державна митна служба, Держказначейство, Міністерство фінансів, органи судової влади й ін. Проте основне навантаження з контролю за правильністю нарахування та своєчасністю сплати до бюджету податків і обов’язкових платежів (утому числі і ПДВ) лягає на Державну фіскальну службу України.

Контроль за податками розглядається з двох сторін: як функція чи елемент державного управління економікою та як особлива діяльність щодо виконання податкового законодавства України. Обидві сторони податкового контролю знаходяться в нерозривній єдності і безупинному розвитку та в удосконалюванні.

Контроль є обов’язковим елементом будь-якої галузі державного управління. У статті 1 Лімської декларації керівних принципів контролю зазначається, що організація контролю є обов’язковим елементом управління суспільними фінансовими коштами, оскільки таке управління тягне за собою відповідальність перед суспільством. Саме об'єктивні потреби держави та органів місцевого самоврядування у грошових коштах вимагають забезпечення повного і своєчасного їх надходження у вигляді податків і зборів (інших обов’язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів.

Завданнями органів державної фіскальної служби є [30]:

1) здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, податків і зборів;

2) внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;

3) прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;

4) формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб — платників податків та Єдиного банку даних про платників податків — юридичних осіб;

5) надання податкових консультацій;

6) запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Проведення податкового контролю необхідно здійснювати за наступними етапами:

1) перед перевірочний аналіз;

2) планування контролю;

3) контакт з об'єктом контролю;

4) документальна перевірка;

5) завершальний етап контролю;

6) реалізація і контроль за виконанням матеріалів контролю.

Перевірочний аналіз включає наступні роботи: вивчення облікової політики платника в податковому органі, вивчення податкових декларацій та інших звітних документів, порівняння динаміки даних про нарахування і сплату податків, зборів та інших обов’язкових платежів, аналіз розвитку підприємства та основних показників підприємства.

При аналізі податковий інспектор одержує необхідні загальні відомості про підприємство і визначає основні напрямки перевірки.

На етапі планування контрою здійснюється вибір необхідних даних про платників податку, вибір об'єктів для проведення документальних перевірок, підготовка планів і графіків документальних перевірок, а також уточнення параметрів контролю, часу й обсягу контрольних процедур, визначення джерела інформації, методичних прийомів контролю, відповідальних осіб за проведення контролю та його результатів.

Програма перевірки складається виходячи з мети проведення контролю і визначає об'єкт оподаткування, правильність нарахування податків (або точніше ПДВ, якщо вже говорити про перевірку розрахунків з бюджетом саме за цим податком), стан звітності, фінансовий стан і ведення бухгалтерського та податкового обліку, сприяє виявленню фактів не донарахування і заниження сум податків платниками.

Перед початком позапланової виїзної, позапланової невиїзної та фактичної перевірки платникові вручають під розписку копію наказу про її проведення, а також направлення на перевірку. Платник податку може не допустити перевіряючого до перевірки, за умови непред’явлення направлення або якщо воно оформлено з порушеннями законодавства. При пред’явленні направлення посадова особа платника (особа, яка проводить розрахунок) повинна розписатися в направленні, зазначивши прізвище, ім'я, по-батькові, посаду, дату та час ознайомлення. У разі відмови буде складено акт про факт відмови, який стане підставою для початку перевірки. Також, при проведені перевірки працівники державних податкових органів зобов’язані пред’явити свої службові посвідчення керівнику підприємства, що перевіряється, а також:

1) ознайомити з метою перевірки і представити програму і графік перевірки;

2) представити членів контрольної бригади;

3) пояснити причини, з яких здійснюється перевірка;

4) вирішити організаційні питання (розміщення в приміщенні членів бригади, забезпечення організаційною технікою і т.д.);

5) обумовити порядок надання необхідної інформації для перевірки;

6) ознайомитися з попередніми результатами контролю;

7) якщо перевірка проводиться за межами даткові інспектори додатково пред’являють свого району, податкові інспектори додатково пред’являють посвідчення державного податкового органа на перевірку платника податків із вказівкою найменування району (області), де буде здійснено контроль.

Документальна перевірка передбачає дослідження первинних документів — це документи, в яких зафіксовані факти здійснення господарських операцій1. Документальну перевірку фінансово-господарської діяльності підприємства Проводять за місцезнаходженням підприємства та/або за місцезнаходженням об'єкта, якого перевіряють. За результатами документальної перевірки складається акт. Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень, зокрема норм податкового та валютного законодавства, а також невиконання платником податків законних вимог посадових осіб податкових органів. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі істотні обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, які стосуються фактів виявлених порушень податкового та валютного законодавства.

Камеральна перевірка оформлюється актом, підписаним податковим інспектором, що здійснив перевірку, та керівником податкової служби. Матеріали цієї перевірки використовуються для проведення наступних податкових перевірок. Так, наприклад, якщо під час камеральної податкової перевірки виявлено підстави, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування з ПДВ було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, то податковий орган має право протягом 30 календарних днів провести документальну позапланову виїзну перевірку платника податку на додану вартість, для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Документальна перевірка — це перевірка предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати всіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами). Під час такої перевірки перевіряються декларації (розрахунки), фінансову, статистичну та іншу звітності, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинні документи, що використовуються в таких видах обліку й пов’язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, а також отриманих ними документів та інформації за результатами перевірок інших платників податків. Документальні перевірки проводяться як планові так і позапланові.

Документальна планова перевірка проходить за планом-графіком. Про її проведення повинні попередити не пізніше ніж за 10 календарних днів. А періодичність її проведення визначатимуть залежно від ступеня ризику, до якого віднесено діяльність платника податку. Якщо ступінь ризику високий — підприємство відвідуватимуть не частіше одного разу на календарний рік, середній — не частіше ніж раз на два роки, незначний — максимум раз на три роки.

Особлива періодичність передбачена для юридичних осіб, які мають право на податкові канікули (нульову ставку податку на прибуток відповідно до пункту 154.6 статті 154 Податкового кодексу України [2]) та в яких сума сплаченого до бюджету ПДВ становить не менше 5% від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також для самозайнятих осіб, сума сплачених податків яких становить не менше 5% від задекларованого доходу за звітний податковий період. Її включатимуть до плану-графіка не частіше ніж раз на три календарних роки.

Документальні планові перевірки для великих платників податків не мають перевищувати 30 робочих днів, для суб'єктів малого підприємництва — 10 днів, а для інших платників — 20 робочих днів. Вони можуть бути продовжені на 15, 5 та 10 робочих днів відповідно.

Документальні позапланові перевірки можуть тривати 15 робочих днів для великих платників податків, 5 — для суб'єктів малого підприємництва та 10 — для інших платників. А продовжити їх мають право на 10, 2 і 5 робочих днів відповідно.

Якщо підставою для перевірки стала декларація з ПДВ, якою заявлено відшкодування цього податку та (або) з від'ємним значенням із ПДВ на суму більше 100 тис. грн, то тривалість перевірки визначає стаття 200 Податкового кодексу України. Відповідно до цієї статті документальна позапланова перевірка може тривати 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Окрім цього, документальна планова та позапланова перевірки можуть бути зупинені за рішенням керівника органу Державної податкової служби на строк не більше 30 робочих днів.

Документальна невиїзна перевірка, на відміну від камеральної, проводиться тільки на підставі рішення керівника органу Державної податкової служби та за наявності обставин, прописаних для проведення позапланових виїзних перевірок. Платникові податку не обов’язково бути присутнім на такій перевірці.

Фактичні перевірки проходять за місцем фактичного провадження платником своєї діяльності, розташування його господарських або інших об'єктів права власності. Її проводитиме орган Державної податкової служби у чітко прописаних випадках, що передбачають зосередження уваги на дотриманні порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами). А головне — вона здійснюється без попередження.

Підставою для продовження терміну перевірки є:

1) заява платника (наприклад, у разі необхідності подання ним документів, які стосуються питань перевірки);

2) змінний режим роботи чи підсумований облік робочого часу платника та (або) його господарських об'єктів.

Податковий кодекс України зобов’язує платників надавати копії всіх документів, які належать до предмета перевірки, щойно вона розпочалася. А великий платник ще й повинен надати в електронному вигляді копії документів з обліку доходів, витрат та інших показників, первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних із обчисленням та сплатою податків і зборів. Причому зробити це слід наступного робочого дня за днем початку документальної виїзної планової, позапланової перевірки, документальної невиїзної перевірки.

Документальна перевірка платників податків проводиться згідно з програмою перевірки, яка містить перелік питань, що перевіряються.

Документальна перевірка розрахунків з бюджетом по ПДВ включає в себе декілька основних напрямків, які детально розглядатимуться нижче.

Перший напрям — це перевірка належності суб'єкта підприємницької діяльності до платників ПДВ. При цьому основна увага звертається на те, чи зареєструвався суб'єкт підприємницької діяльності як платник у податковому органі та чи подає податкову декларацію з ПДВ у зазначені терміни.

Другий напрям — оцінка стану розрахунків з ПДВ проводиться на підставі аналізу даних фінансової звітності про наявність заборгованості перед бюджетом та інформації аналітичного обліку про залишки на рахунку 64 «Розрахунки за податками і платежами». Шляхом порівняння даних аналітичного обліку за субрахунками 643 «Податкові зобов’язання» і 644 «Податковий кредит» з даними синтетичного обліку перевіряється правильність визначення оборотів і залишків за цими субрахунками.

Третій напрям — перевірка повноти оборотів та обсягів операцій із продажу товарів (робіт, послуг) за звітний період, які є об'єктами оподаткування і зазначені в податковій декларації з ПДВ. Шляхом порівняння суми, зазначеної в декларації, з даними книги обліку продаж товарів (робіт, послуг), записами на рахунках 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках», 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», 377 «Розрахунки з іншими дебіторами», 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» та за кредитом субрахунку 641 «Розрахунки за податками». У разі необхідності як джерела інформації використовуються: договори купівлі-продажу, податкові накладні та інші первині документи. Слід упевнитися, що за кредитом субрахунку 641 відображено всі суми ПДВ, які показані в податкових накладних та реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, а також що всі порядкові номери в реєстрі збігаються з номерами податкових накладних і немає пропусків або втрат накладних.

Четвертий напрям — перевірка правильності визначення бази оподаткування обсягів продажу. При цьому слід пам’ятати, що правильність визначення бази оподаткування при продажі товарів регламентується статтями 188 і 189 Податкового кодексу України.

У бухгалтерському обліку операції з продажу товарів відображаються за дебетом рахунку 70 «Доходи від реалізації».

Особлива увага звертається на перевірку дати виникнення податкових зобов’язань, тому що в загальному випадку підприємства повинні відображати податкові зобов’язання за правилом першої події.

П’ятий напрям — перевірка правильності застосування пільг зі сплати ПДВ (операції що не є об'єктами оподаткування чи звільнені від оподаткування ПДВ).

Шостий напрям — перевірка правильності застосування ставок оподаткування податком на додану вартість. За ставкою ПДВ — 20% оподатковуються всі операції, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та тих, до яких застосовується нульова ставка ПДВ.

Сьомий напрям — правильність визначення суми податкового кредиту з ПДВ за звітний період перевіряється за даними бухгалтерського обліку відносно операцій:

1) на списання коштів в оплату придбаних цінностей, нематеріальних активів, робіт, послуг — за кредитовими оборотами за рахунками 30, 31,33 в журналі 1 та оприбуткування товарів (робіт, послуг) — за кредитовими оборотами за рахунками 63, 685 в журналі 3;

2) бартерних операцій — за кредитом рахунку 70 у журналі 6.

Правомірність включення платниками ПДВ сум податку в податковий кредит контролюється шляхом перевірки наявності та правильності оформлення документів, що підтверджують фактичну оплату ПДВ. У документах окремим рядком має бути виділена сума ПДВ, а у випадку наявності пільг зі сплати ПДВ перевіряючий визначає правомірність включення суми податку до податкового кредиту Восьмий напрям — перевірка повноти своєчасності та правильності проведення розрахунків з бюджетом за ПДВ ведеться на підставі даних банківських документів, де зазначені дати й суми, сплачені до бюджету, записів у регістрах бухгалтерського обліку за рахунком 64 та у формах фінансової звітності. Крім того платник податку може отримувати з бюджету відшкодування сум ПДВ. У цьому випадку перевіряється, як відображаються в бухгалтерському обліку підприємства суми отриманого відшкодування та операцій погашення заборгованості перед кредиторами — учасниками схеми розрахунків.

Після закінчення перевірки складається акт, а якщо порушень не виявлено, то довідка.

При виявленні правопорушень у ході перевірок податковими органами можуть накладатися наступні штрафи:

1) штраф у розмірі 25% суми нарахованого податкового зобов’язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування або від'ємного значення суми ПДВ;

2) при повторному порушенні протягом 1095 днів штраф становитиме вже 50%;

3) на третій та наступний раз — 75%.

В роботі фінансових служб ПАТ «Універмаг «Дитячий світ» чільне місце займає контроль за правильністю обчислення і сплатою податків. Внутрішньогосподарський податковий контроль — це діяльність відповідних посадових осіб з апарату управління підприємством і перш за все його бухгалтерської служби щодо точності обліку об'єктів оподаткування, відповідності методики обчислення та сплати податків прийнятим законодавчим актам з питань оподаткування, щодо виявлення відхилень, допущених у ході виконання податкових правил, та визначення впливу наслідків порушень на податкові зобов’язання.

Проведенню камеральної перевірки податкової декларації з ПДВ повинен передувати доперевірочний аналіз, сутність якого полягає в тому, що інспектор підрозділу адміністрування ПДВ вивчає:

1) матеріали реєстраційної справи, інформацію щодо статутних даних

2) суб'єкта господарювання;

3) інформацію щодо розміру вартості власних основних фондів платника, чисельності трудових ресурсів та іншу інформацію щодо господарської й фінансової діяльності платника;

4) історію платника, його податкову поведінку, результати перевірок;

5) наявність господарських операцій у складі інформаційних баз.

Перш за все, вивченню підлягають статутні дані суб'єктів господарської діяльності, склад засновників та співзасновників, їх зміна. Одночасно з цим розглядаються розмір та зміни статутного фонду. Якщо відбулися інші зміни, відображені в установчих документах, то аналізуються вплив таких змін на базу оподаткування, необхідність відображення їх у декларації.

За наявності таких змін необхідно проінформувати підрозділи аудиту з метою з’ясування: яким чином вони відбувалися (продаж частки чи в цілому корпоративних прав, матеріальних чи нематеріальних активів тощо) та за якою формою розрахунків; чи задекларовані такі операції.

Крім того, необхідно ознайомитись із видами діяльності суб'єкта господарювання, порівнявши їх з даними статистичної довідки, перевірити, чи не здійснює цей суб'єкт операції, на проведення яких необхідно мати відповідний дозвіл (ліцензію).

Необхідно звернути увагу на ритмічність діяльності суб'єкта господарської діяльності, динаміку обсягів продажу товарів (послуг), порівняти їх з розмірами задекларованих сум до сплати чи відшкодування, якщо мають місце відхилення, то встановити причини їх причини.

Основними напрямками податкової перевірки є:

1) Дотримання строків подання податкової декларації.

2) Правильність вибору форми декларації. Платники податку, в яких згідно з чинним законодавством суми ПДВ повністю залишаються у їх розпорядженні для цільового використання або спрямовуються включно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам, подають податкову декларацію з ПДВ (скорочену).

3) Перевірка відповідності між заповненням окремих рядків декларації та поданням певних документів.

4) Причини коригування податкових зобов’язань та податкового кредиту.

5) Методологічна перевірка.

Якщо за результатами камеральної перевірки податкової декларації з урахуванням результатів автоматизованого співставлення даних додатка Д5 до декларації з ПДВ порушень не виявлено, то висновок про віднесення платника до відповідної категорії уваги робиться у розділі IV податкової декларації (проставляється відмітка «порушень (помилок) не виявлено».

У разі якщо звітність сумлінного платника (категорія уваги 1) або платника податків помірного ризику (категорія уваги 2) за результатами системи автоматизованого співставлення даних додатка Д5 до декларації з ПДВ віднесено до другої категорії, то проводиться невиїзна документальна перевірка.

У разі наявності ризику здійснення платниками податків, віднесеними до 2 категорії уваги, нереальних (удаваних) операцій проводиться моніторинг показників діяльності такого платника та за необхідності передаються матеріали до підрозділу податкової міліції.

За платниками реального сектору економіки, віднесених до 3 категорії уваги, здійснюється попередня оцінка достовірності окремих звітних показників, відпрацьовуються дані системи автоматизованого співставлення даних додатка Д5 до декларації з ПДВ, системи ризиків щодо наявності сумнівних фактів або невідповідностей, що вказують на можливі порушення податкового законодавства, шляхом формування ймовірної схеми ухилення від оподаткування.

3.3 Сучасна інтерпретація методики економічного аналізу оподаткування по податку на додану вартість Однією з найбільших статей доходу бюджету держави є надходження від сплати податку на додану вартість. Він становить п’яту частину від ціни на продукцію, що встановлена підприємством.

Для дослідження розрахунків з бюджетом з ПДВ доцільно проводити як ретроспективний так і перспективний економіко-математичний аналіз. В першому випадку можна визначити динаміку витрат на сплату податку, тенденцію його розвитку, здійснити контроль за виконанням попередніх планів, дослідити причини відхилень від планових показників та вжити необхідні заходи для оптимізації даних витрат. Перспективний аналіз допоможе спрогнозувати стан розрахунків з ПДВ в майбутньому, скласти план витрат на наступні періоди та уникнути небажаних результатів.

Для проведення аналізу розрахунків з ПДВ можна скористатися наступними прийомами економічного аналізу, логічна обробка інформації, факторний аналіз (детермінований (функціональний) і стохастичний (кореляційний)), способи оптимізаційного вирішення економічних завдань.

Розглянемо можливість застосування методів логічної обробки інформації для аналізу розрахунків з ПДВ. Логічна обробка інформації передбачає отримання висновків без проведення значних розрахунків та знаходження складних коефіцієнтів. Одним із видів логічної обробки даних є порівняння показників отриманих в різні періоди діяльності (планових з фактичними, поточних з минулорічними тощо). Таке порівняння дозволяє керівнику та податковим органам прослідкувати динаміку сплати податків та зборів, визначити абсолютні, відносні та структурні показники розрахунків з ПДВ.

Наступним видом логічної обробки даних є табличне або графічне подання аналітичної інформації. Дані методичні прийоми дозволяють унаочнити інформацію, спростити її сприйняття, полегшити проведення аналітичних робіт.

Методику аналізу розрахунків з бюджетом можна представити наступними послідовними етапами:

Перший етап — Збір інформації необхідної для аналізу. Джерелами інформації для аналізу розрахунків з ПДВ є первинна документація бухгалтерського обліку, планові розрахунки на поточний період, аналітичні таблиці минулих періодів, облікові регістри, звітність, акти звірок даних з податковими органами, банківськими установами, контрагентами підприємства. Для аналізу розрахунків з ПДВ актуальною є інформація поточного та минулих періодів. Зокрема для розрахунку показників динаміки доцільно отримати інформацію за як можна більший період діяльності підприємства. На даному етапі отриману інформацію необхідно систематизувати, обробити і оформити в зручну для аналізу форму. Такими формами найчастіше виступають аналітичні таблиці, які містять згруповані дані. Вони полегшують сприйняття інформації та сприяють підвищенню ефективності процесу аналізу.

На другому етапі проводять порівняння показників за різні періоди діяльності: планових з фактичними, фактичних з минулорічними тощо. Якщо досліджується група підприємств, то порівнюються також аналогічні показники різних підприємств, найбільші і найменші значення показників у групі. Таке порівняння дає змогу визначити тенденції розвитку економічних процесів, визначити шляхи поліпшення діяльності підприємства відносно конкурентів. Порівняння може бути горизонтальне, вертикальне, трендове, одновимірне, багатовимірне. Горизонтальний порівняльний аналіз використовують для визначення абсолютних і відносних відхилень значень фактичного показника від планового, показника попереднього чи базового періоду, середнього рівня чи аналогічного показника конкурентів. На даному етапі необхідно визначити систему показників, які характеризують напрям та інтенсивність зміни явища в часі, а саме: відсоток виконання плану, темп росту та темп приросту витрат на платежі до бюджету.

Вертикальний порівняльний аналіз дозволяє визначити структуру економічних явищ і процесів — частку складових у значенні загального показника, співвідношення частин цілого між собою.

Трендовий порівняльний аналіз дозволяє вивчити відносні темпи росту і приросту показників за певний період до рівня базового періоду, тобто при дослідженні рядів динаміки.

При одновимірному порівняльному аналізі проводять зіставлення за одним або декількома показниками певного підприємства чи декількох підприємств за одним показником. Наприклад, порівнюють величину всіх податків, зборів та інших платежів підприємства між собою.

Заключним етапом буде узагальнення отриманих результатів та підбиття підсумків стосовно аналізу розрахунків підприємств з бюджетом та позабюджетними фондами. На основі отриманих висновків від аналітиків управлінці, обліковці та інші зацікавлені особи приймають відповідні рішення.

Розглянемо динаміку розрахунків по податку на додану вартість ПАТ «Універмаг «Дитячий світ» наведену у таблиці 3.4 (додаток И).

Як видно з табл. 3.4 за п’ять років діяльності підприємства доходи від реалізації продукції, а відповідно і податок на додану вартість коливаються в однаковому діапазоні, що означає стабільну суму податку на додану вартість. В 2010, 2011 та 2012 роках дебіторська заборгованість по ПДВ була відсутня, але починаючи з 2013 року вона почала збільшуватися і в 2014 році вона склала 1359 тис. грн., що на 1038 тис. грн. більше ніж в 2013 році (323%). Помітне значне збільшення кредиторської заборгованості у 2013 році, вона склала 2486 тис. грн., у 2013 році вона знизилась і склала 979 тис. грн., що свідчить про зменшення порівняно з 2012 роком на 1507 тис. грн. (60%). Незначне збільшення ПДВ відбулося в 2014 році на 21 тис. грн. (2%) порівняно з 2013 роком.

У сучасних умовах господарювання, за наявності конкуренції як невід'ємного елемента ринкової економки та складнощів реалізації послуг підприємства, використовуючи форми послідовної оплати. При цьому у підприємства виникають податкові зобов’язання по ПДВ, а коштів на їх сплату фактично не поступило. Таким чином у підприємств з’являється дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги, яка виступає важливою складовою оборотного капіталу. Але по закінченню податкового періоду виникає кредиторська заборгованість по ПДВ строк сплати якої настав. При цьому підприємство згідно з законом повинно нарахувати і сплатити пеню за несвоєчасну сплату ПДВ, виходячи з 30% облікової ставки НБУ. При аналізі поточних активів особливе місце посідає вивчення динаміки, складу, структури, причин, строків існування і давності створення дебіторської заборгованості.

Необхідно розрізняти нормальну і прострочену заборгованість. Для ПДВ нормальна заборгованість до 30 числа наступного місяця за звітним. Наявність простроченої заборгованості, збільшення дебіторської заборгованості, призводить до створення фінансових труднощів, нестачі фінансових ресурсів для придбання виробничих запасів, виплати заробітної плати тощо.

— шляхом зарахування в рахунок платежів по ПДВ та іншим платежам (повне або часткове);

— шляхом перерахування на рахунок в установу банку;

— шляхом видачі казначейського чека.

У цьому розділі було спроектовано систему контролю та економічного аналізу розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість. А саме:

1) розглянуто методику та організацію контролю в системі управління підприємствами торгівлі;

2) досліджено методику контролю за станом розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість;

3) розглянуто систему аналітичних показників, інформаційну базу та основні методи економічного аналізу;

4) розроблено методику аналізу розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість.

Слід відзначити, що контроль на підприємствах, в тому числі і підприємствах торгівлі, має важливе значення для ефективної діяльності підприємства. За допомогою контролю встановлюють причини і відповідальних у відхиленнях з метою усунення негативних явищ і їх недопущення у майбутньому. Контроль як функція управління є засобом зворотного зв’язку між об'єктом і системою управління, інформує про дійсний стан керованого об'єкта, фактичне виконання управлінського рішення.

Важливою функцією економічного контролю на сучасних підприємствах є і вплив через систему управління на успішне виконання планів, раціональне використання ресурсів, оптимізацію господарських зв’язків, додержання законодавства.

Контроль на підприємствах торгівлі здійснюють безліч державних органів, проте, серед усіх них, важливе місце посідає контроль, що здійснюється податковими.

Слід не забувати, що для проведення перевірки податковий інспектор повинен мати належним чином оформлене посвідчення на перевірку, а також направлення на проведення цієї перевірки. Причому, якщо направлення оформлені з порушенням порядку встановленого законодавством, підприємець може не допустити податкового інспектора до проведення перевірки.

За результатами перевірок складаються акти, які підписуються особами, що здійснювали перевірку, керівником та головним бухгалтером підприємства.

Не менш важливим за контроль, є проведення економічного аналізу діяльності підприємства. Це дає можливість оцінити його фінансовий стан та здійснити прогнози щодо подальшої діяльності.

Одним із напрямків здійснення аналізу діяльності будь-якого підприємства, є його аналіз його розрахунків з бюджетом за податками, в тому числі і податку на додану вартість.

Слід відзначити, що методика аналізу розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість досить складна і чітко не висвітлена в спеціалізованій літературі.

Висновок

Із виходом держави з економічної кризи податки, як ніколи, мають стимулювати вітчизняного виробника до збільшення потужностей із виробництва конкурентоспроможної продукції (послуг).

Проведені дослідження та аналіз функціонування ПДВ у країні, дозволяють зробити висновок, що важко не помітити тих дискусійних, проблемних моментів, що супроводжують його адміністрування.

Метою написання даної роботи стало вивчення та засвоєння специфіки організації технології облікового процесу розрахунків з бюджетом по ПДВ, методів, принципів організації операцій по оподаткуванню податком на додану вартість. Під час проведення дослідження обліку розрахунків по податку на додану вартість на діючому підприємстві були розширені і закріплені теоретичні знання, підготовлені рекомендації щодо вдосконалення організації обліку оподаткування.

Об'єктом дослідження було обрано ПАТ «Універмаг «Дитячий світ», яке є платником податку на додану вартість.

Для досягнення поставленої мети була дана загальна характеристика теоретичних основ обліку розрахунків з бюджетом по податку на додану вартість; проаналізовані законодавчі акти та вимоги до організації обліку розрахунків з бюджетом по податку на додану вартість та виявлені розбіжності в чинному законодавстві; дана оцінка стану організації бухгалтерського обліку розрахунків з бюджетом по податку на додану вартість на підприємстві - ПАТ «Універмаг «Дитячий світ», Доречно, на наш погляд, розробити таку форму первинного документу, який би поєднував і рахунок — фактуру і податкову накладну, що, в свою чергу, є як обліковим, так і звітним документом. Податкова накладна є підставою для заповнення Книги обліку придбання товарів підприємствами-платниками податку на додану вартість. Тобто вона є першою ланкою ланцюжка «податкова накладна — книга обліку продажу у продавця (книга обліку придбання у покупця) — податкова декларація з ПДВ» і від правильності її оформлення значною мірою залежить правильність заповнення декларації і точність розрахунків платника податку з бюджетом. Рахунок-фактура при цьому буде слугувати підставою для списання витрат (доходів) від реалізації.

ПДВ по обсягу — один з найбільших податків і, тому, недоліком, на наш погляд, аналітичного і синтетичного обліку податку на додану вартість є відсутність окремого рахунку. наведені приклади синтетичного і аналітичного обліку, основні проводки, які його забезпечують; на основі аналізу нормативних документів висвітлені проблеми організації обліку розрахунків з бюджетом по податку на додану вартість, розроблені та запропоновані конкретні шляхи вдосконалення організації обліку розрахунків з бюджетом по податку на додану вартість.

Треба чітко розрізнити первинні документи, на основі яких розраховується база оподаткування і розмір податку, а також документи, де розраховується розмір податку на додану вартість до сплати і це є негативним. Потрібно уніфікувати первинні документи, тобто бажано в одному документі поєднати ці дві функції.

Потребує перегляду ситуація із справлянням ПДВ з імпортних товарів, базою оподаткування яких є митна вартість товарів з урахуванням сум мита, митних зборів, а з підакцизних товарів ще й акцизний збір. Це суперечить суті ПДВ, призводить до подвійного, навіть потрійного оподаткування, адже мито й акцизний збір не є доданою вартістю. За цієї ситуації держава переслідує суто фіскальні інтереси.

Запропоновані напрямки здійснення контролю за відшкодуванням ПДВ в Україні дозволяють визначити основні показники його ефективності, що передбачають: стан надходження до бюджету визначених сум ПДВ; кількість поданих заявок про відшкодування ПДВ, у тому числі й автоматичне відшкодування; стан реального відшкодування ПДВ в чітко передбачені терміни; причини несвоєчасного відшкодування ПДВ та пропозиції щодо їх усунення; кількість проведених перевірок платників ПДВ за їх видами та платниками податків, результати здійснених перевірок; причини непроведених перевірок у передбачені законом строки або проведених із порушенням вказаних строків; стан взаємодії відповідних державних органів при здійсненні діяльності з відшкодування ПДВ (у тому числі, й обмін інформацією); наявність податкових спорів з відшкодування ПДВ, динаміка їх виникнення, способи й результати вирішення; наявність даних про недобросовісних платників податків, наслідки їх незаконної діяльності; аналіз використовуваних ними способів й методів мінімізації оподаткування; дані щодо незаконного відшкодування ПДВ та розробка заходів протидії цьому явищу; стан законопроектної діяльності по удосконаленню законодавства з відшкодування ПДВ.

Для аналізу розрахунків ПАТ «Універмаг «Дитячий світ» з бюджетом за податком на додану вартість, нами було запропоновано розглянути їх як кредиторську та дебіторську заборгованість підприємства. Це дало змогу проаналізувати динаміку розрахунків, їх питому вагу в дебіторській та кредиторській заборгованості підприємства, розрахувати рентабельність та оборотність.

Також розрахунки з бюджетом за податком на додану вартість було розглянуто як джерела утворення та напрямки витрачання грошових коштів ПАТ «Універмаг «Дитячий світ».

У бухгалтерському обліку всі розрахунки з бюджетом (за рахунок прибутку, по податках з робітників і службовців та інших платежах) відображають на рахунку 64 «Розрахунки за податками й платежами». На кредиті цього рахунка нараховують суми платежів до бюджету (податкові зобов’язання), а на дебеті - належні до відшкодування бюджету податки, їх сплата, списання тощо. Кредитове сальдо показує заборгованість підприємства перед бюджетом, тобто суму, яку підприємство має перерахувати до бюджету. Дебетове сальдо за рахунком 64 означає переплату бюджету (податковий кредит), тобто надлишкове перераховану суму до бюджету, яку необхідно зарахувати в рахунок чергових платежів або повернути підприємству.

Рахунок 64 «Розрахунки за податками й платежами» має субрахунки за видами платежів до бюджету.

На підприємствах застосовують такі субрахунки: 641 «Розрахунки за податками»; 642 «Розрахунки за обов’язковими платежами»; 643 «Податкові зобов’язання»; 644 «Податковий кредит».

Аналітичний облік на рахунку 64 здійснюють за видами платежів до бюджету. Це має можливість перевірити правильність розрахунків за кожним видом платежу.

На наш погляд в обліковій політиці ПАТ «Універмаг «Дитячий світ» стосовно обліку ПДВ доцільно ввести аналітичні рахунки для обліку податкового кредиту без податкових накладних (наприклад, за чеками авансових звітів), а податкові зобов’язання вести з урахуванням авансів на рах. 643 «Податкові зобов’язання».

Проведення контролю ПДВ здійснюється шляхом перевірки нарахування сум ПДВ по розрахункам з постачальниками і підрядчиками, облік яких ведеться на рахунку 63, з різними дебіторами, облік ведеться на рахунки 37 (сум податкового кредиту) та розрахункам з покупцями і замовниками, облік ведеться на рахунку 36 (суми податкового зобов’язання).

Головна проблематика аудиту ПДВ — методи обчислення зобов’язань, зокрема — кредитний — існування часового лагу між сплатою податків ціні придбаних матеріальних ресурсів і відшкодування цієї суми після реалізації виробленої цим підприємством продукції завдяки перерахуванню до бюджету різниці між отриманим і сплаченим податком. Величина цього лагу залежить від тривалості виробничого циклу і може впливати на ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства. В умовах низького попиту та недостатньої конкурентоспроможності, що ускладнюють реалізацію, даний податок суттєво проявляє свої недоліки.

Складнощами ПДВ є також те, що виникає питання відокремлення товарів і послуг, які купуються безпосередньо споживачами для кінцевого використання від тих, які придбаваються для подальшої переробки і використання, що у свою чергу, зумовлює можливості ухилення від сплати даного податку.

економічний облік оподаткування правовий

Список використаних джерел

1. Салига С. Я. Аудит податків суб'єктів господарювання: [Монографія] /С.Я. Салига, Т.О. Меліхова. — Запоріжжя: Вид-во КПУ, 2011. — 224 с.;

2. Войнаренко М. П. Податковий облік і аудит / М. П. Войнаренко, Г. В. Пухальська. — К.: ВЦ «Академія», 2009. — 376 с. ;

3. Голов С. Ф. Бухгалтерський облік і фінансова звітність за міжнародними стандартами / С. Ф. Голов, В. М. Костюченко; 2-ге вид., перероб. і. доп. — Х.: Фактор, 2008. — 1008с.

4. Лондар С. Л. Фінанси: навч. Посібник / С. Л. Лондар, О. В. Терещенко. — Вінниця: Нова Книга, 2009. — 384 с.

5. Юхименко П.І., Федосов В. М., Лазебник Л. Л. та ін. Теорія фінансів: Підручник. — К.: Центр учбової літератури, 2010. — 576 с.

6. Осока М. П. Система внутрішнього аудиту на підприємстві. — К.: НУХТ. Підсекція удосконалення обліку, аудиту та аналізу на підприємствах переробної промисловості, 2010.

7. Чернелевський Л. М. Комп’ютерний бухгалтерський облік. — К.: УДУХТ, 2010. — 382 с.

8.. Деркач Н. Н. Гордєєва Л. П. Бюджет України. — Д.: Сфера, 2006. — 54 с.

9. Сопко В. В. Бухгалтерський облік: навч. посібник / В. В. Сопко. — 3 тє вид., перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2012. — 578 с.

10. Бутинець Ф. Ф. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів [Ф.Ф. Бутинець та ін. ]; під заг. ред. [і з передм. ] Ф. Ф. Бутинця. — 8-ме вид., доп. і перероб. -Житомир: ПП «Рута», 2009. -912 с.

11. Нападовська Л. В., Алексєєва А.В., Бакурова О. А. та ін. Бухгалтерський облік у торгівлі та ресторанному господарстві: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. — Київ: КНТЕУ, 2012. — 394 с.;

12. Шара Є.Ю., Фінансовий облік — І: навч. посіб. / Є.Ю. Шара, О.О. Бідюк, Н.В. Гуріна, І.Є. Соколовська-Гонтаренко — К.: «Центр учбової літератури», 2012. — 408 с.

13. Ткаченко Н. М. Бухгалтерський облік на підприємствах України з різними формами власності: Навч. посіб. — 5-те вид., доп. і перероб. — К.: А.С.К., 2011. — 784 с.

14. Бухгалтерський фінансовий облік: Посібник / Н. В. Чебанова, Ю. А. Василенко. — Київ: ВЦ «Академія», 2012. — 672 с.

15. Максімова В. Ф. Бухгалтерський облік: Підручник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 6.50 100 «Облік і аудит» — Одеса: ОНЕУ, 2012. 670 с.

16. Гавриловська Л. М., Ларіонова А.С. Фінансовий облік: Навч.-метод посіб. для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2006. — 320 с.

17. Калінеску Т.В. Інформаційні системи і технології в оподаткуванні: навчальний посібник / Т.В. Калінеску, Г. С. Ліхоносова, О.М. Антіпов. — Луганськ: вид-во СНУ ім. В. Даля, 2011. — 411 с.

Показати весь текст

Заповнити форму поточною роботою