Рыночный механізм та елементи його функціонування
Рынки приймають найрізноманітніші форми. Східний базар і вітчизняна «товкучка «є шумне токовище, де кожен продавець сподівається отримати покупця на товар і за можливості обдурити його. Організатори аукціонів зводять разом покупців і продавців предметів мистецтва, антикварних цінностей, скакових коней тощо. Багато розвозять чи розносять свій товар у домівках і квартирах у зручний для господарів… Читати ще >
Рыночный механізм та елементи його функціонування (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Рыночный механізм та елементи його функционирования
П.Г. Ермишин.
1. Сутність і функції ринку
Рынок — обов’язковий компонент товарного господарства. Без товарного виробництва немає ринку, без ринку немає товарного виробництва. Об'єктивна необхідність ринку викликана все те, як і товарне виробництво: розвитком громадського поділу праці та економічним відмежуванням суб'єктів ринкових відносин. Ці умови зароджувалися і Єгиптом розвивалися як єдине ціле, як процес взаємодії виробництва та збуту.
Рынок багатоликий і саме різноманітно його визначення. У підручнику політекономії під редакцією У. Медведєва і Л. Абалкина дається таке визначення ринку: «Ринок — це обмін, організований за законами товарного виробництва та звернення, сукупність відносин товарного та грошового обігу ». Тут виникає чимало інших питань: 1. Що за закони товарного виробництва та звернення? 2. Як розуміти сукупність відносин товарного і грошової звернення? Є спрощене тлумачення ринку як місця продажу, де зустрічаються продавці та покупці.
Рынок — є тип господарських перетинів поміж суб'єктами господарювання, це громадська форма функціонування економіки. Ринок — це форма руху суспільного продукту і постачальники послуг.
П. Самуэльсон визначає ринок як «процес конкурентних торгів ». Можна (і може бути й краще) визначати ринок як механізм, який зведе разом покупців (пред'явників попиту) і продавців (постачальників) окремих товарів та надаваних послуг. Під цю визначення підходять магазин, закусочна, АЗС, перукарня, фондова і товарна біржі, кадри будь-якого підприємства тощо.
Рынки приймають найрізноманітніші форми. Східний базар і вітчизняна «товкучка «є шумне токовище, де кожен продавець сподівається отримати покупця на товар і за можливості обдурити його. Організатори аукціонів зводять разом покупців і продавців предметів мистецтва, антикварних цінностей, скакових коней тощо. Багато розвозять чи розносять свій товар у домівках і квартирах у зручний для господарів час. Представник великої фірми допомагає випускникам Університету отримати добру роботу. Він пов’язує потенційних покупців з потенційними продавцями робочої сили. Одні ринки є локальними, інші носять національний, міжнародний характер. Ринок виник поки що не стадії варварства протягом всієї історії виконував творчу функцію. Він відкривав простір підприємницької діяльності, активно впливав формування виробничих та особистих потреб населення. Конкуренція між продавцями призводила до з того що нежиттєздатний підприємець вибував з ринкових відносин, розорявся. Процвітаючий ставав ще більше, ще багатшими. Викидали із виробничого процесу опускався на «дно «невмілий, мало знає чи недбайливий працівник. Механізм ринку — це механізм прогресу. Його зворотний бік у його жорстокості. Остання суть всього який живе за законами природного відбору.
На економічному ринку постійно відбуваються революції. Виросли ціни на всі м’ясо і іншу продукцію тваринництва, — покупець переключився на картопля і хліб, зросли на картопля, — і сьогодні вже, не знаходячи підходящої заміни, потенційний покупець, гнаний нуждою, повернулося на вихідне суспільству становище — сам видобуває собі їжу на незручних землях. У потенційного продавця у зв’язку з цим змінюється структура виробництва. Принаймні того як змінюються людські потреби та бажання, технологія виробництва, запаси природних багатств та інші виробничі чинники, ринок реєструє зміна цін, кількості реалізованих товарів хороших і наданих послуг.
Рынок виконує певні функції:
— видає сигнали виробництву з вироблення певних товарів та послуг, їх збільшення або скорочення,.
— врівноважує попит,.
— забезпечує збалансованість економіки,.
— з урахуванням диференціації товаровиробників веде до утвердження нового, прогресивного у суспільства,.
— це своєрідний двигун науково-технічного прогресу,.
— об'єктивно формує корпус умілих підприємців, дисциплінує суб'єктів ринкових відносин.
Свободный ринок характеризується такими рисами:
— необмеженим числом учасників ринкових відносин також вільної конкуренцією з-поміж них,.
— вільного доступу до видів господарську діяльність всіх членів суспільства,.
— необмеженої свободою просування капіталу робочої сили,.
— наявністю в кожного учасника повної інформації про ринок,.
— стихійним встановленням цін ході вільної конкуренції,.
— на вільний ринок жоден учасник неспроможна змінити ринкову ситуацію на власний розсуд.
В відомої мері можна говорити, що ринок представляє саморегулюючий механізм. Проте, будь-яку систему поруч із достоїнствами має і свої недоліки. Що стосується вільного ринку ці недоліки полягають наступного:
— Ринок веде до диференціації доходів, отже, і рівнів життя населення,.
— Не створює умов реалізації права на працю,.
— Не гарантує повну зайнятість населення,.
— Не створює стимулів для товарів та послуг колективного користування,.
— Не створює мотивацій для фундаментальних наукових досліджень про,.
— Не захищає середовище проживання людини від забруднення,.
— Ринок готовий задовольнити будь-яку потреба, до патологічної.
В чистому вигляді капіталізм і ринок будь-коли існували і, мабуть, будь-коли існуватимуть. Свобода ринку завжди була відносної. Уряди втручалися в ринковий механізм та прагнули використати його для досягнення якихось конкретних цілей. Щось заборонялося на продаж, щось облагалось податком, щось заохочувалося. З розвитком суспільства регулююча роль держави у організації господарському житті зростала. З переходом до машинному виробництву той процес став протікати особливо помітно. На межі XIX і XX століть стала очевидною, що велике высококонцентрированное виробництво стало просто більше не може успішно розвиватися без прямий підтримки з державного боку.
В силу цих обставин, — стверджує видатної американський економіст і соціолог П. Гелбрейт, не може бути вільного ринку часів А. Сміта — і хто закликає до цього — людина з на психічне захворювання клінічного характеру.
Ниже ми повернемося до цього питанню оцінки і розглянемо їх у спеціальному розділі. У цьому лекції потрібно усвідомити два становища: 1) дію ринкової системи з прикладу спрощеної моделі чистого капіталізму і 2) якої ринкової системи намагаються прийти колишні республіки колишнього СРСР.
2. Ринковий механізм та його елементи
Рынок так можна трактувати за географічною становищу (місцевий, регіональний, національний, світової), характером й обсягом продажу (роздрібна, оптової торгівлі), по товарному асортименту (рибний, м’ясної, ринок одягу, взуття, житла) і з деяких інших ознак. А нас, передусім, цікавить розподіл ринків за видами чи об'єктах виробничих ресурсів:
1. Ринок коштів виробництва.
Торговля засобами виробництва — це грандіозний ринок, у якому взаємодіють між собою безпосередні виробники продукції. Усі підприємства органічно пов’язані одне з одним як постачальники і споживачів машин, устаткування, сировини, паливних ресурсів. Товари виробничого призначення купуються і продаються зазвичай оптом, великими партіями. Оптова торгівля виступає посередником між підприємствами-виробниками і предприятиями-потребителями продукції.
Характерная особливість ринкової економіки у тому, кожен покупець і продавець знаходять у цьому безбережному просторі свого партнера, продукція і що його влаштовують. Це торгівля за прямими договірним зв’язкам. З цієї схемою ринок коштів виробництва розвивався споконвіку і це об'єктивно вів до прогресу у виробництві.
2. Ринок робочої сили в.
Рынок робочої сили в як найтісніше пов’язані з ринком коштів виробництва. Вони виникли й розвивалися одночасно, паралельно, доповнювали одне одного. Ринок робочої сили в є складним із усіх що у економіці. Протягом тисячоліть йшла торгівля рабами і кріпаками, а незмінними супутниками капіталізму стали біржі праці.
Рыночный попит на працю є сума попиту фірм. Еластичність попиту працю залежить від еластичності попиту продукцію фірми, від продуктивність праці і зажадав від легкості та ефективності заміни живого праці машинами.
3. Ринок капіталу і фінансів.
В русі капітальної вартості грошова форма ка-питала є найбільш чутливої всім збоїв у процесі реалізації і розширеного відтворення. Потреба заемном капіталі існувала завжди. Кредит — неодмінна умова будь-якої підприємницької діяльності. Як продавців капіталу (дача в борг визначений термін за певну платню — відсоток) виступали і виступають лихварі, власники великих капіталів, банки. У ХІХ столітті розвивався і сьогодні процвітає ринок цінних паперів — акцій і облігацій. Торгівля капіталом забезпечує постійне його пересування між видами підприємницької діяльності. Тим самим було, створюється, звужується чи розширюється та діяльність чи галузь, де виробляються товари або ж послуги задоволення виробничих та особистих потреб. Ринок капіталів надає пропорційність, збалансованість всьому господарству.
4. Ринок споживчих товарів.
На ньому взаємодіє й усе населення з виробниками продавцями продовольства, одягу, взуття та інших предметів споживання. Без розвитку цього ринку втрачається громадський сенс відносин обміну. Від стану споживчого ринку залежить забезпеченість населення, рівень споживання, стійкість грошового звернення. Це судинна система суспільства, з якої забезпечується доставка всього потрібного людині для життєдіяльності, в відповідність до його купівельною спроможністю.
5. Ринок інформаційних матеріалів та інформаційних послуг.
Для ринкового господарства досить високий рівень невизначеності. Витрати і вигоди, що впливають рішення, пов’язані з попитом й пропозицією, це очікувані витрати й вигоди. Виробники й споживачі, продавці та покупці приймає рішення, з очікуваних умов. Якість прийнятого рішення то вище, що більше інформації є після ухвалення рішення.
Основной спосіб уникнути помилкового рішення — отримати більше інформації колись, ніж розпочати діяти. На ринках, де інформації недостатньо, з’являються посередники, які збирають і продають інформацію, створюються фірми, які спеціалізуються збиранні інформації попит і пропозиції. Інформація — це дороге благо. Ви цього хочете продати будинок на найвищої ціні. вам треба знайти когось єдиного покупця, готовим заплатити таку ціну. Без посередника не обійтися ні продавцю, ні покупате. У гаданої угоді вони обидва можуть виграти від послуг. Посередник зводить їх, надасть у тому розпорядження необхідну інформацію.
Человек виявився без роботи. Він може шукати її самотужки, і може звернутися до посереднику. Роботодавці своєю чергою звертаються до агентства. Вигідно обом сторонам.
Для успішної конкуренції над ринком будь-який фірмі передусім потрібен точний і ретельний аналіз кола покупців та його потреб. Треба знати:
— хто не готовий купити даний товар чи послугу,.
— чому споживач купуватиме саме ваш товар чи послугу,.
— у вигляді споживач хоче отримувати ваш товар,.
— коли він має намір купувати ваш товар,.
— де він хотів б купувати ваш товар,.
— якими партіями як і часто готовий купувати ваш товар тощо.
Надо знати ємність ринку України і багато іншого. Здатність ринку дешево виробляти високоякісну інформацію є його найважливішим гідністю. Інформація — це дані про те, що й за яких обставинах хочуть робити інші. Від послуг посередників в інформації залежить добробут людей більшою мірою, ніж ми це вважаємо.
В останні десятиліття швидко формується ринок інформації та інформаційних послуг. Розгорнулася торгівля науково-технічними розробками, программно-математическим забезпеченням для ЕОМ, інтелектуальної продукцією.
Любой ринок, незалежно з його конкретної, виходить з з трьох основних елементах: ціні, попиті і пропозиції, конкуренції.
Цена — це мову ринку, його сигнальна система. Система цін ринкової економіки ж виконує функцію основний організуючою сили. Ціна — це орієнтир для продавця (виробника) і покупця (споживача). Зростає ціна — це сигнал до розширення виробництва, падає - сигнал до зменшення. У ціні висвітлюються все три підходи до встановленню вартості товару: гранична корисність, витрати виробництва, попит. Стихійне дію підприємців призводить до встановленню більш-менш оптимальних економічних пропорцій. Діє регулююча «невидима рука », яку писав ще Адам Сміт: «Підприємець має на увазі лише свій власний інтерес, переслідує власну вигоду, причому у цьому випадку невидимою рукою іде до мети, яка не входить у його наміри. Переслідуючи свої власні інтереси він часто дійовішим способом служить інтересам суспільства, чому тоді, коли свідомо прагне служити їм » .
В сучасних умовах економіка управляється як «невидимою рукою », а й державними важелями, проте регулююча роль ринку продовжує збережуться, багато в чому визначаючи збалансованість народного господарства.
Регулирующая функція ринку — найважливіша. Вона пов’язані з впливом ринку попри всі сфери економіки. Ринок відповідає стосовно питань: «Що виробляти? Як виробляти. Для кого виробляти. «Ринок немислимий без конкуренції.
Американские професора економіки Кембелл Р. Макконнелл і Стенлі Л. Брю стверджують, що «сутність конкуренції залежить від широкому розосередженні економічної влади в середині складових економіку двох головних сукупностей — підприємств і домогосподарств. Коли на конкретному ринку перебуває велика кількість покупців і продавців, жоден покупець чи продавець неспроможна пред’явити попит чи пропозицію на кількість продукту, якого було б досить, щоб суттєво вплинути на ціну «(«Економіка, принципи, ж проблеми і політика ». Баку, 1992 р., т. 1, гл.3).
Широкое розсіювання економічної влади, що становить основу конкуренції, регулює використання цій владі і обмежує можливість зловживання нею. Економічне стан перешкоджає економічним одиницям заподіювати друг другу руйнівний збитки, коли вони хочуть збільшити свій особисту вигоду. Конкуренція встановлює межі для реалізації покупцями і продавцями їх особистого інтересу.
Конкуренция передбачає свободу вступу економічних одиниць на будь-яку конкретну галузь і політичну волю виходу і неї. Ця свобода необхідна у тому, щоб економіка могла міг би належно адаптуватися до змін смаків споживачів, технології чи речення ресурсів. Основне економічна перевага ринкової системи залежить від її постійному стимулюванні ефективності виробництва.
Объектом конкуренції є ціна з її вихідним базисом — витратами виробництва, якість продукту і дизайн. Конкуренція одночасно має і позитивні і негативні сторони:
1) вона сприяє розвитку науково-технічного прогресу, постійно примушуючи товаровиробника застосовувати кращі технології, раціонально використовувати ресурси. У її вимиваються економічно неефективні виробництва, застаріла техніка, неякісні товари,.
2) вона чуйно реагує зміну попиту, веде до здешевлення витрат виробництва, гальмує зростання цін, а деяких випадках до їх зниження,.
3) певною мірою вирівнює норму прибутку із капіталу і культурний рівень заробітної плати в усіх галузях національної економіки.
К числу негативних сторін можна віднести:
1) надає бізнесу певну нестабільність, створює умови для безробіття, інфляції і банкрутства,.
2) веде до диференціації доходів населення і створює умови їхнього несправедливого розподілу,.
3) її наслідком то, можливо надвиробництво товарів хороших і не довантаження потужностей у періоди виробничих спадів.
3. Попит і психологічні чинники, що визначають його величину
Важнейшим інструментом ринкової економіки є попит. «Навчіть папугу вимовляти слова «Попит і Пропозиція «- і для вами економіст! «- таке значення надають цим категоріям Кемпбел Р. Макконнелл і Стенлі Брю у сенсі економічних процесів.
В цій дошкульній жарті велика частка рації, оскільки за суті, ці найпростіші економічні важелі здатні дати глибоке уявлення як про окремих економічні проблеми, але й функціонування всієї економічної системи загалом.
Каждый може переконатися, що його речей, купованих людьми, залежить від ціни: що стоїть ціна товару, тим менший за нього купують, і що нижче його ринкова ціна, тим буде куплено, за інших рівних умов, більше одиниць цього товару. Між ціною товару і тих його кількістю, яким пред’являється попит, завжди існує певна співвідношення. Ця взаємозв'язок називається кривою попиту. Кількість і перебувають у зворотної залежності: коли падає, більшає, коли зростає до небес, купувати копченную ковбасу і сири може лише багаті люди (дорогу сільськогосподарську техніку тільки дуже багаті колгоспи).
Действует закон поступового зменшення попиту. Покупець набуває кількість певного товару, що йому потрібно. За межами цієї кількості «цінність «цього товару йому зменшується. Корисність, яку приносить кожна наступна одиниця цього товару, виявляється менше корисності попередньої одиниці. Її називають граничною корисністю. Перші дві яблука то вона може з'їсти з апетитом, третє - із меншим бажанням, а четверте може викликати в нього неприємні відчуття. Зі збільшенням кількості яблук гранична корисність убуває, тобто. кожне додаткове яблуко дедалі менше приносить додаткове задоволення. Припущення про убутній граничною корисності дозволяє нам пояснити поведінка споживача, максимизирующего загальну корисність і побачити цим характер залежності попиту від ціни. Споживач прагнуть отримати максимальне суб'єктивне задоволення, чи корисність, використовуючи свій обмежений дохід. Якщо ціну будь-якого товару підвищується, він намагається замінити його іншими товарами. Завелика шкіряна куртка коштує Україні близько 200 доларів. Багато молодики хотіли б мати такий її різновид одягу, але обмежуються купівлею простіший та дешевої куртки. Придбання шкіряної пов’язані з обмеженням задоволення інших насущніших потреб, тобто. з деякими жертвами.
В економічної теорії Попит називається зв’язок між двома конкретними перемінними: ціною і пишатися кількістю. Попит визначається комбінацією біологічних і психологічних чинників, громадських відносин також набором економічних змінних (рівень доходу, наявність замінників).
К чинників, смещающих криву попиту, ставляться: зміна смаків покупців, їхньої кількості, зміна доходів населення і ціни поєднані товари. Наприклад, турбота про духовне здоров’я привела у багатьох країнах до підвищення на кросівки і велосипеди. Зміна доходів у країни призвело до зростання попиту більш в цінні й до того ж час менш калорійні продукти і знизило попит на такі товари нижчою категорії, як картопля, капуста, ріпа. Перестали здобути попит ношена одяг, відновлені шини. У нашій країні різке зростання ціни авиапассажирские перевезення на початку 1993 року викликало напруження як у роботі пасажирського залізничного транспорту, а підвищення на проїзд автобусом приміського повідомлення перемістило пасажирів на приміські електропоїзда.
Величина Попиту визначається витратами. Але поняття попиту ні з жодному разі не передбачає, що — це єдиний, що є значення для таких людей.
В здорової економіці молоко продають пляшках і пакетах (пропонується вибір). У пакетах дешевше, оскільки пляшки треба платити заставну суму. Що віддасть перевагу домогосподарка? Тут треба зважити всі затрати: відстань додому, до приймального пункту тари, наявність черги, миття посуду, для вдома купівля або заради дачі, близькість сміттєпроводу тощо. Усе це набір витрат під час проведення самої повсякденною купівлі блискавично прораховується у свідомості, і тільки тоді ми приймають рішення. Гроші ж — це загальний знаменник, і тому вони зручні як зміни поведінки людей. Вища ціна спонукає людей до пошуку нових рішень. Висока ціна товару Чи, можливо провадити до зниження попиту товар Б, зростання ціни на всі бензин знижує попит на автомобілі. І, навпаки, падіння ціни на всі бензин збільшує попиту на автомобілі.
На величину попиту впливають зміни у очікуваннях майбутніх цін. Ці очікування відіграють істотне значення у визначенні становища лінії попиту. Якщо очікується підвищення ціни на сіль і сірники, то, при інших рівних умов лінія попиту зміститься вправо. Якщо очікується ціни, лінія попиту зміститься вліво. Позаяк в «перебудовний час «колишні радянські громадяни повністю втратили очікування зменшення цін, то величина попиту зростає разом із зростанням обсягу покупок. З очікування вищої ціни ростуть купівлі «про запас » .
Мы підійшли до поняття інтенсивності реакції покупця зміну цін. Якщо невеличке зміну ціни сильно змінює обсяг покупок, то кажуть, що еластичний. Але навіть велике зміну ціни лише трохи змінює обсяг покупок, то попит нееластичний. Цінова еластичність попиту окреслюється приватне від розподілу відсоткового зміни величини попиту відсоткове зміну ціни. Якщо коефіцієнт еластичності більше одиниці, то попит еластичний. Якщо підприємець впевнений, що зниження ціни не збільшить обсягу продажу, він нічого очікувати подешевшати. Але він не підвищити ціну, якщо це не призведе до зростання продажу. Приклад з сіллю є не еластичності попиту. В неї мало замінників, обсяг споживання постійний, питома вага витрат їхньому купівлю бюджеті родини малий. На принципі обсяг купівель і ціна завжди рухатимуться в протилежних напрямах. Люди бажають більшого чи меншого певного благ, коли вона їм обходиться дешевше чи дорожче.
4. Пропозиція товару та її крива
Предложение можна з’ясувати, як шкалу, яка ніколи різні кількості продукту, які виробник бажає й здатний зробити і запропонувати на продаж над ринком по кожної конкретної ціні з низки можливих цін протягом часу й. Інакше кажучи, під пропозицією товару економісти розуміють чиюсь бажання продати товар, а під обсягом пропозиції - то якомога більше товару, яке окремий продавець хотів би продати в одиницю часу при умовах.
Продавцы завжди перебувають у суперечливості. З одного боку, прагнуть продати товар за вищою ціні, з іншого — збільшити обсяг продажу. З підвищенням цін відповідно зростає й величина пропозиції, зі зниженням цін скорочується ще й пропозицію. Ця специфічна зв’язок називається законом пропозиції. З погляду споживача, висока ціна постає як стримуючий чинник: ніж нижче цінової бар'єр, тим більше коштів споживач купуватиме. Для постачальника ціна є виручку кожну одиницю продукту, тож вона лежить стимулом до того що, щоб виготовляти і навіть пропонувати свій продукт на продаж на ринку.
Можно піти трохи далі і зробити те, що виробник, приймаючи рішення про обсяг виробництва для пропозиції над ринком буде щоразу вибирати що обсяг виробництва, що забезпечує йому найбільшу прибуток. Випуск додаткової одиниці виробленої продукції при даному значенні ціни товару викликає збільшення загальної виручки певну величину, що називається граничною величиною, і водночас збільшення загальних витрат на величину, яку називають граничними витратами.
Если випуск додаткової одиниці виробленої продукції додає до спільної виручці величину велику, ніж величина, добавляющаяся з допомогою цієї одиниці виробленої продукції до загальним недоліків (тобто гранична виручка більше граничних витрат), то прибуток виробника збільшується. Інакше, коли гранична виручка менше граничних витрат, прибуток зменшується. Найбільшу прибуток виробнику забезпечить що обсяг випуску, у якому граничні витрати дорівнюватимуть граничною виручці, тобто ціні товару.
Для ясності звернімося простому прикладу. Багато фермерів комплектують стадо корів з таким розрахунком, щоб надій молока від транспортування кожної корівки на рік був максимально наближений до 6 тыс.кг. Менша величина говорить про недостатньою продуктивності тваринного, що веде до зростання витрат за кожен літр молока. За межами 6 тис. зростає собівартість кожного наступного літра внаслідок меншою прибавки молока на одиницю корми й витрат у цілому. Це економісти називають граничною продуктивністю факторів виробництва. Убування граничною продуктивності означає нічим іншим, як зростання граничних витрат. Закон убутній продуктивності говорить: якщо з чинників виробництва є змінним, інші - постійними, то починаючи з певного моменту гранична продуктивність кожній такій одиниці змінного чинника зменшується. Закон убутній продуктивності пояснює поведінка виробника, максимизирующего прибуток і визначальний характер залежності пропозиції від ціни.
Кривая пропозиції будь-якого товару полягає в витратах виробництва. Вони залежать від ціни на всі ресурси, технології виробництва, величини податків, ціни інші товари, числа продавців над ринком. Зміна кожного з компонентів витрат призведе до зрушення пропозиції продукту або вправо, або вліво.
Цены на ресурси. Підвищення ціни ресурси збільшить витрати виробництва та скоротить пропозицію. У нашій економіці безупинне підвищення цін енергоносії торкнулося всі галузі господарства і зробив виробництво багатьох видів продукції невигідним. Високі ціни на всі готової продукції різко зменшили попит її у, в результаті чого виробництво продовжує скорочуватися. Зниження ресурсних цін знижує витрати виробництва та збільшує пропозицію.
Технология. Удосконалення технології означає, що відкриття музею та впровадження нових знань дає змогу виробляти з меншою витратою ресурсів. При даних цінах ними знижуються витрати виробництва та збільшується пропозицію. У цей час під час передачі електричної енергії дротами втрати становлять близько тридцяти відсотків. Недавні потужні прориви у сфері надпровідності відкривають перспективи передачі її чи взагалі без втрат. Перехід до ресурсозберігаючим технологіям став центральною проблемою фірм, галузей, держав.
Цены інші товари. Зміна ціни інші товари також здатні змістити криву пропозиції продукту. Обсяг пропозиції цього товару залежить від цін всіх інших товарів. Товари можуть бути між собою у відношенні взаємодоповнюваності і взаємозамінності як і виробництві, і у споживанні. Зниження ціни на всі один товар може спонукати виробника виготовляти і навіть пропонувати на продаж більше від іншого товару перспективами кожного із можливих цін.
Налоги. Підприємства розглядають податки як наслідок виробництва. Тому збільшення податків на продажу чи власність збільшує витрати виробництва та скорочує пропозицію. Держава, здійснюючи законодавчу діяльність, встановлює цим правил поведінки економічних агентів. Податкова політика повинна розроблятися як виходили з інтересів формування державного бюджету, але й метою тієї чи іншої впливу виробництво товарів.
Число продавців. При даному обсязі виробництва кожного підприємства що більше число постачальників, то більше вписувалося ринкове пропозицію. Принаймні вступу до галузь великої кількості фірм крива пропозиції стане зміщатися вправо.
Ожидания. Сподівання змін цін продукту майбутньому також можуть бажання виробника поставляти продукт ринку нині: притримати його чи викинути якнайбільше. Це відомо кожному наша людина.
5. Пропозиція і попит: ринкове рівновагу
Для здобуття права встановити, як визначається конкурентна ринкова ціна, потрібно об'єднати аналіз попиту з аналізом пропозиції, виходити взаємодія рішень домогосподарств про купівлю продукту і рішень виробників про продажу банку. До цього часу ми розглядали ціни як можливі. Ми: якщо ціна така-то, те й сума буде інший. Умовно передбачалося, що взаємодія йде між одиничним покупцем поодиноким продавцем. Приватний власник пред’являє попит чи пропонує свій товар продаж залежно від структури цін, структури наявних проблем нього запасів й правничого характеру переваг. Реалізація бажань може подибати перешкода: то потрібного товару немає, то вона є, але у недостатній кількості, то ціна виявляється невідповідної.
На ринку продавців і покупців багато. Усі вони має певну криву попиту чи речення. При досконалої конкуренції одне із продавців чи покупців неспроможний надати істотно на ціну товару. Чисельність і склад груп продавців і покупців змінюється за зміни ціни. При високої відносної ціні даного блага над ринком з’явиться безліч продавців, навпаки, під час падіння відносної ціни багато вирішать відмовитися від продажу цього блага і, можливо, стануть покупцями. Ринкове рівновагу встановлюється тоді, коли кількості, представлені на продаж, збігаються зі попитом при даної ціні. Рівноважної ціною і називається ціна, коли він врівноважуються попит. При будь-який ціні, перевищує рівноважну ціну, величина пропозиції виявиться більше величини попиту. Цей надлишок викликає конкурентне збивання ціни продавцями, прагнуть позбудеться свого надлишку. Зниження ціни скоротить пропозицію відкинув і одночасно спонукає покупців купувати даний продукт більшій кількості. Будь-яка ціна нижче рівноважної тягне у себе виникнення нестачі продукту.
Способность конкурентних сил пропозиції з попиту встановлювати ціну лише на рівні, у якому рішення щодо продажу і купівлі синхронизируются, називається врівноважуючої функцією цін. Рівноважна ціна немає обтяжливий надлишок у продавців і створює суттєвих недоліків для потенційних покупців. Взаємодія попиту й пропозиції є процес взаємного пристосування. При зміні цін люди змінюють свою поведінку.
При досить великому числі учасників обміну ринок є навдивовижу стабільну систему, здатну протистояти найсильнішим потрясінь. Найважливішим умовою існування такої набору цін, який призводить до встановленню стану рівноваги усім ринках, є опуклість безлічі виробничих можливостей та безлічі споживчих переваг.
Если у галузі є лише одне виробник товару чи послуг, може взяти обсяг пропозиції з дуже проводити ціни. Сила монополіста то більше вписувалося, що стоїть вхідні бар'єри у галузь і що менше товарозаменителей у цього товару. У реальної економіці розвинутих країн немає чистої монополії, як і немає досконалої конкуренції. Найнаочніше монополізм виявився у економіці СРСР, коли обсяги виробництва та ціни диктувалися галуззю і глядачі знаходилися під контролем держави. За повної негнучкості цін коливання попиту й пропозиції викликали тут поява дефіциту чи затоварення. У совєтського люду склалася психологія очередника. Те, що з товаром необхідно стояти в черги, означає, що з споживача видатки придбання товару складаються з грошової ціни, яка встановлено продавцем, і гіркоту втрат, пов’язаних із стоянням у черзі. З метою обмеження всевладдя монополій у низці країн поки що не межі XIX і XX століть було прийнято антитрестовские закони.
Список литературы
Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.