Проектування удосконалення стада великої рогатої худоби, технології виробництва молока та яловичини

Зміст

Вступ

1. Огляд літератури

2. Характеристика навчального стада за основними селекційними ознаками

2.1 Породний та віковий склад

2.2 Екстер'єрно-конституційні особливості

2.3 Продуктивні якості тварин

2.4 Виробниче використання корів

2.5 Придатність корів до машинного доїння

3. Вихідні дані

4. Завдання на проектування удосконалення стада великої рогатої худоби, технології виробництва молока та яловичини

5. Проектна частина

5.1 Шляхи та методи удосконалення стада, придатного до інтенсивного виробництва молока та яловичини

5.1.1 Методи добору та підбору в стаді при створенні худоби бажаного типу

5.1.2 Визначення планового надою

5.1.3 Направлене вирощування молодняку

5.2 Удосконалення технології виробництва молока та яловичини

5.2.1 Характеристика та оцінка запланованої технології виробництва

5.2.2 Обґрунтування загальної технологічної схеми та розрахунок потоково-цехового виробництва молока та яловичини

5.2.3 Розрахунок річної потреби в кормах та землі, затрати корму на одиницю продукції

5.2.4 Розрахунок кількості основних робітників на фермі

5.2.5 Економічна ефективність виробництва молока та яловичини

5.2.6 Охорона навколишнього середовища Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

Молочне і м’ясне скотарство серед галузей тваринництва посідає провідне місце. Це зумовлюється не тільки кількістю худоби в господарствах України, а й високою питомою вагою молока та яловичини у структурі тваринницької продукції. Велика рогата худоба характеризується різнобічною продуктивністю. У структурі продукції галузі скотарства 99% становить молоко та близько 50% - м’ясо. Після забою великої рогатої худоби одержують цінну шкірну сировину, використовують кров, ендокринні залози, з яких виготовляють цінні лікарські препарати, шлунково-кишковий тракт, жирові відкладення на внутрішніх органах.

Молочна продуктивність великої рогатої худоби значно переважає показники інших сільськогосподарських тварин. У ряді господарств України удій на корову становить 6000−9000 кг в рік. Від корів-рекордисток одержують понад 25 000 кг молока за лактацію, а за життя 150 000 кг і більше. Світовий рекорд щодо надою 25 247 кг належить корові голштинської породи Бічер Арлінда Елин, а вищий добовий 110,9 кг — Убре Бланки. За раціональної повноцінної годівлі молодняку середньодобові прирости становлять 1500−2000 г. Молоко є основним видом продуктивності. Воно містить легкоперетравні найпотрібніші поживні речовини для тварин і людини. Перетравність поживних речовин молока досягає 98%. З молока виготовляють масло, сир, молочнокислі, інші продукти та казеїн — сировину для промисловості. Яловичина, будучи цінним харчовим продуктом, що дає велика рогата худоба, у загальному виробництві м’ясних продуктів становить 45−47%. Між тваринництвом і рослинництвом у сільському господарстві існує тісний взаємозв'язок: чим інтенсивніше землеробство, тим вищою буде продуктивність тваринництва, і навпаки, чим вища продуктивність тваринництва, тим інтенсивнішим повинно ставати землеробство.

В 1916 році в господарствах України нараховувалося всього 7,9 млн. голів великої рогатої худоби, а на 100 душ населення припадало 29,4 голови. За роки громадянської війни поголів'я великої рогатої худоби значно зменшилося і було відновлено тільки у 1928 році як за загальною кількістю, так і у розрахунку на 100 душ населення та на 100 га сільськогосподарських угідь. Найбільшої кількості поголів'я великої рогатої худоби з розрахунку на 100 душ населення і на 100 га сільськогосподарських угідь досягло у 1980 р.

В 1990 році на душу населення було вироблено 84 кг м’яса в забійній вазі і 472 кг молока. Підвищення молочної продуктивності корів в 1980;1990 роках на 648 кг зумовлене імпортом в Україну значної частини високомолочних голштинів з США, Канади, Західної Європи, покращенням генетичного потенціалу корів існуючих порід та деяким поліпшенням кормової бази. У свій час в Україні побудували багато нових великих молочних комплексів, а також реконструювали частину існуючих молочних ферм. Вони давали змогу впроваджувати сучасну прогресивну технологію виробництва молока і значно підвищити продуктивність праці. Організація невеликих приватних фермерських господарств дозволяє більш раціонально і продуктивно використовувати сільськогосподарські угіддя.

1. Огляд літератури

Симентальська худоба — одна зі стародавніх порід світу. По даним ряду дослідників (Вількенс, Кеппелі, Келлер та ін.),її предки були завезені у Швейцарію в середині V століття н.е. Відносяться симентали до краніологічного типу Bos Taurus frontosus (Nilsson), яка характеризується довгим та широким лобом.

Тривалий час худоба відрізнялась примітивними формами будови тіла та низькою продуктивністю і лише з 50−60-х років XIX століття під впливом повноцінної годівлі, а також підбору та добору перетворились на дуже велику і грубого складу породу.

По даним Ю. Д. Рубана назва породи виникла від полонини річки Симма, в якій створювались найкращі групи цієї худоби. Формуванню породи сприяли помірно теплий клімат, багаті альпійські луки і пасовища та інтенсивний експорт Швейцарією в інші країни світу сиру, яловичини і племінної худоби.

Швейцарські симентали старого типу були грубокостими, пізньостиглими, з невисокою молочною продуктивністю. В їх екстер'єрі відмічали великі недоліки — перед усім високоногість та надмірно велику піднесеність крижів. Гірські умови Швейцарії сприяли закріпленню у тварин таких особливостей, як розкид передніх та слоновість задніх кінцівок.

Тому був вироблений новий стандарт, затверджений у 1952 році. Бажаний тип передбачав у тварин гарне здоров’я З 1967;1970 рр. симентальську породу стали завозити на Американський континент, у Східну та Західну Африку, Англію. При цьому у США, Канаді, Новій Зеландії сименталів, які відрізняються високими акліматизаційними здібностями, доброю плодючістю та відмінними показниками приросту живої маси, використовують у схрещуваннях з м’ясною худобою для поліпшення її молочності та збільшення росту тварин.

В 60-х роках перейшли до інтенсивної селекції з метою створення тварин подвійної продуктивності, які відрізняються підвищеною молочністю; почалась систематична перевірка биків за якістю нащадків та перевірка швидкості молоковіддачі у корів; вміст білку в молоці стає селекціонуємою ознакою. Був заснований союз по штучному осіменінню тварин, та почався експорт тварин та сперми биків до США і Канади. Почалося схрещування сименталів з червоно-рябою голштино-фризькою худобою.

В 70-ті роки велась інтенсивна селекція сименталів за молочністю і м’ясністю, продовжувалось його схрещування з червоно-рябою голштино-фризькою худобою, биків стали оцінювати за м’ясною якістю та за якістю відгодівлі нащадків, а дані племінного обліку країни обчислювались на ЕОМ. Почався експорт симентальської худоби до Англії та інших країн.

Симентальська худоба України створювалась у другій половині XIX століття на території Харківської, Чернігівської, Полтавської та деяких інших (на той момент) губерній в результаті схрещування місцевої сірої української худоби з симентальською, а також чистопорідного розведення останньої, яка потрапила сюди з закордону.

Тварини симентальської породи, у останні роки, завозяться з Австрії до окремих регіонів Росії, для розвитку як молочного, так й особливо м’ясного скотарства.

В останні 20 років цих тварин продовжують завозити на американський континент, що сприяє світовому визнанню.

Тварини відрізняються гарною адаптацією до умов навколишнього середовища. Масть худоби червона, червоно-ряба, полова, полово-ряба, руда, рудо-ряба. У чистопорідних тварин і висококровних помісів носове дзеркало, рогове покриття копитець і ріг пофарбовані в білий або рожевий колір.

Голова у них, як правило, біла, відмітини з ясною та різкою границею різні за формою, розміром та місцем розташування. Низ черева, ноги та кінчик хвосту завжди білі.

По даним Е. М. Доротюка [5], сучасні симентальські тварини бажаного типу високі на зріст, міцної конституції, з великою головою, з добре розвиненою лобною частиною, середньою довжини шиєю, широкою холкою, груди у них глибокі та широкі, спина і поперек широкі, тулуб середньої довжини пропорційний з доброю мускулатурою, кінцівки та копитний ріг міцний, шкіра у тварин міцна, еластична, важка (на її долю припадає 7,8−9,4% живої маси тварини), плодючість висока, вим’я у корів середнє за розміром, (індекс вимені у симентальських корів дорівнює в середньому 43%; максимальна швидкість молоковіддачі 2,3−2,4 кг, а у деяких тварин — 2,8 кг за хвилину).

На основі вивчення угорського досвіду по вдосконалюванню худоби симентальської угорської породи (мадьяртака) схрещуванням з червоно-рябою голштинською у 1976 році. Ю. Д. Рубан вніс пропозиції міністру сільського господарства СРСР про необхідність впровадження у виробництво нашої країни даного методу. На початок 1981 року була прийнята ВАСХНІЛ програма виведення червоно-рябої молочної породи (від України авторами нового проекту були В. П. Буркат і В.В.Борзов).

У 1982 р. В. П. Буркат, М. В. Зубець, А. П. Кругляк та О. Ф. Хаврук розробили програму «Червоно-ряба порода — 1982» Вона передбачала на материнській основі симентальської породи створити нову породу методом відтворного схрещування з червоно-рябою голштинською, монбеліардською і айширською породами. Симентальська порода не сповна відповідала вимогам придатності до умов промислової технології й одержання високої молочної продуктивності.

Напрямок удосконалення породи.

У зв’язку з вимогами ринку по збільшенню попиту на пісну яловичину, в структурі порід нині перевага віддається тваринам таких порід, які відрізняються високою енергію росту та доброю оплатою корму, здатні давати важкі туші з невеликим накопиченням жиру та високим виходом м’язової тканини. З цією метою, в першу чергу, використовують сименталів.

За розповсюдженням у країнах світу симентальська худоба, вдало поєднавши в собі молочну та м’ясну продуктивність, займає одне з провідних місць.

Її розводять у 35 країнах, у тому числі, молочного напрямку продуктивності у 8, м’ясо-молочного — в 12, м’ясного — в 15 країнах. В Україні вона розповсюджена здебільшого в областях Лісостепу та Прикарпаття, а також в Поліських та Степових регіонах.

По даним Г. Т. Шкуріна, за американською класифікацією до найбільш великих тварин з добре розвиненою мускулатурою відносяться 2 породи — шароле та симентальська. Переваги тварин симентальської породи заключаються у кращій молочності.

Більшість держав світу використовує сименталів для виробництва молока і яловичини. Тому тварин оцінюють і відбирають одночасно за молочною і м’ясною продуктивністю. У США, Великобританію і Канаду їх завозять для схрещування з місцевими молочними і м’ясними породами з метою підвищення енергії росту і покращення м’ясних якостей у помісних тварин. У результаті на базі м’ясо-молочних сименталів, створена симентальська м’ясна порода. Її розводять чистопородним методом у 15 країнах, але найбільшої популярності набули м’ясні симентали північноамериканської (США і Канада) і західноєвропейської (Австрія і Німеччина) селекції.

Так у Германії племінна робота з сименталами направлена на отримання тварин молочно-м'ясного типу з вираженими м’ясними признаками. В Австрії майже 75% загальної кількості великої рогатої худоби складає симентальська порода. Мета селекційної роботи є створення типу тварин з гарними молочними та м’ясними якостями. В Швейцарії метою селекції залишається вдосконалення економічно вигідних корів зі спадково закріпленими якостями високої молочної та м’ясної продуктивності, стану здоров’я, плодючості, використанню грубих кормів, пристосуванню до машинного доїння. З метою створення тварин, придатних до умов промислової технології, швейцарські селекціонери на протязі багатьох років схрещують сименталів з червоно-рябим голштино-фризькими тваринами. Помісі, отриманні в результаті такого схрещування, перевершують по молочній продуктивності чистопорідних сименталів на 1000−1500 кг. В США, Канаді, Австралії, Новій Зеландії сименталів схрещують з місцевими породами для підвищення енергії росту та поліпшення м’ясної продуктивності помісів. Найбільшої популярності як м’ясна порода симентали досягли у Канаді. Тут вони відрізняються високою енергією росту, порівняно низькими витратами корму на приріст, легкістю отелень та гарною молочністю. До Росії сименталів почали завозити на початку XIX століття. Симентали та їх помісі вперше були представлені на I Всеросійській виставці у Петербурзі у 1869 році, де вони складали 4% від усієї виставленої худоби, на виставках 1882−1884 рр. їх було близько 24,4%, а у 1907;1909 рр. — 50,7%.

Симентали, як правило, тварини молочно-м'ясного типу, часто з уклоном у сторону молочності. По даним А.М. Угнівенко та Г. Т. Шкуріна [18], симентальська худоба займає одне з провідних місць, серед м’ясних порід за молочною продуктивністю.

Корови симентальської породи характеризуються рівним протіканням лактації, яка бажана при утриманні підсисних телят: кожна корова може вигодувати, в разі необхідності, ще одне теля.

При сприятливих умовах годівлі, утримання та використання продуктивність симентальських корів в племінних господарствах, за даними Л. К. Ернста, становить 4240 кг при жирності молока 3,73% у господарствах, розташованих на рівнинах, надій перевищує 5000 кг при жирності молока близько 4%. Вміст білка в молоці сименталів в середньому становить 3,26−3,51%.

По даним Е. М. Доротюка [5], симентали мають найвищу м’ясну продуктивність серед усіх молочних і молочно-м'ясних порід. У віці п’яти років і старше симентальські плідники за живою масою і майже не поступаються шароле і переважають усі інші м’ясні породи на 30−150 кг. Їх широко використовують як при чистопородному розведенні, так і схрещуванні з м’ясними і молочними породами для одержання помісів із високими енергією росту і молочністю протягом тривалого періоду.

При вдалому поєднанні порід промислове схрещування надає ефект як по збільшенню м’ясної продуктивності, так і по поліпшенню якості м’яса. Так промислове схрещування бугаїв лімузинської та герефордської порід (м'ясні породи) з маточним поголів'ям сименталів (м'ясо-молочна) призводить до збільшення живої маси помісних бичків у 18-місячному віці порівняно з симентальськими на 4,2 ти 4,8% та порівняно з червоною степовою (молочна) — на 18 та 18,8% відповідно.

Перевага лімузин х симентальських та герефорд х симентальських помісів проявилась також и по показникам забійної маси перед бичками симентальської породи — на 15,7 кг (6%) та 22,1 кг (8,5%), тваринами червоної степової породи — на 49,5 кг (21,8%) та 55,9 кг (24,6%) відповідно. Перевага по виходу туші - 1,7−2,4% та 2,4−3,1% відповідно.

Цільовий стандарт породи: жива маса дорослих бугаїв — 1100−1200 кг; корів 500 — 650 кг жива маса телят при народженні становить в середньому 35−45 кг, бичків у 8 місяців — 300−350 кг, 12 місяців — 450−500 кг, у 15 місяців — 550−600 кг, у 18 місяців 650−700 кг; швидкість росту бичків після відлучення — 1200−1500 г, маса туші у 18 місяців — 400−450 кг; забійних вихід 56−59,0%, вихід кісток — 16−17%, витрати корму на 1 кг приросту — 6−6,5 к.од., плодючість — 95−100%.

По даним Н. Ф. Ростовцева та І. І. Черкащенко [9], жива маса дорослих тварин коливається від 533 до 784 кг, маса туші - від 326 до 431 кг, забійний вихід від 53,3 до 61%, вміст в тушах костей та сухожилок — від 17 до 22%. Максимальні показники забійного виходу корів живою масою 822 — 1052 кг.

Корови симентальської породи відрізняються кращою енергією росту, їх жива маса за 3 місяці відгодівлі збільшується до 110 кг, вони дають важкі туші з малим накопиченням жиру і високим виходом м’язової тканини.

По даним відділу технології виробництва яловичини науково-дослідницького інституту тваринництва, середньодобовий приріст живої маси бичків симентальської породи за 392 дня вирощування і відгодівлі складав 1065 г, а їх жива маса при закінченні відгодівлі становила 470 кг.

Симентальську породу використовують не тільки як молочно-м'ясну, але й також як спеціалізовану м’ясну для чистопорідного схрещування з молочними та м’ясними породами. У м’ясному скотарстві її використовують для створення товарних стад, генетичного покращення багатьох класичних м’ясних порід та виведення нових високопродуктивних м’ясних порід.

За м’ясними якостями симентальська порода вдало конкурує з багатьма спеціалізованими породами, тому вона в перспективі буде мати великий вплив у збільшенні м’ясних ресурсів багатьох країн. При інтенсивному вирощуванні та відгодівлі молодняк симентальської породи здатен досягати великої живої маси та давати важкі туші з високим виходом м’якоті.

Подальша племінна робота з сименталами направлена на створення тварин, придатних для умов великих молочних комплексів, виявлення рекордисток по надою за лактацію та продуктивності за все життя, вдосконалення молочно-м'ясного типа тварин та доведення забійного виходу до 60%. Важливо також продовжувати формування в породі нових заводських ліній та родин шляхом використання биків-поліпшувач

Сучасні технології виробництва молока та яловичини

Молочне скотарство України знаходиться у кризовому стані, що пов’язане з адаптацією галузі до ринкових умов, та з великими помилками, які були допущені зі сторони держави в ході реформування переходу аграрного сектору економіки на нові економічні умови господарювання. В наслідок цього поголів'я корів, яке раніше було сконцентроване на спеціальних молочних фермах, зменшилось у декілька разів, а багато молочних ферм взагалі перестали функціонувати. Незначний відсоток молока виробляється на спеціалізованих молочних фермах. Здебільшого молоко виробляється на селянських подвір'ях, але воно ні за якістю, ні за кількістю не задовольняє вимоги молокопереробних підприємств. Це вкотре переконує, що за дрібнотоварного виробництва створити необхідні умови для отримання молока високої якості практично неможливо. Цілком очевидно, що для стабільного забезпечення населення високоякісними молочними продуктами. А молокопереробних підприємств — якісною сировиною необхідно створювати спеціалізовані високорентабельні молочні ферми.

Гонитва за першістю в індустріалізації тваринництва за умов недосконалої організації проектування і будівництва тваринницьких ферм з промисловою технологією виробництва продукції за різних способів утримання тварин призводила до застосування у проектах окремих архітектурно-планувальних, технологічних, технічних та організаційних рішень, які не мали достатнього обґрунтування, опрацювання й апробації у виробничих умовах. Крім того, теоретична і практична підготовка кадрів масових професій сільгосппідприємств на час впровадження промислових технологій виробництва тваринницької продукції була дуже низькою, що гальмувало успішне їхнє застосування.

Використання удосконалених параметрів утримання і обслуговування молочних корів, зокрема штучного освітлення приміщень, активного примусового моціону корів різного фізіологічного стану, операційних технологій підготовки нетелей до лактації і машинного доїння та комбінованої технології прив’язного утримання дає змогу реально поліпшити стан здоров’я, підвищити продуктивність і відтворну здатність корів при заощадженні кормових, трудових, енергетичних та інших ресурсів для зростання ефективності технологій молочного скотарства на фермах сільськогосподарських підприємств різних форм господарювання.

Технологія виробництва на яких відповідала б сучасним вимогам і забезпечувала б отримання високоякісного і дешевого молока. Це можливо за рахунок будівництва нових і реконструкції діючих ферм. З огляду на економічну ситуацію будівництво найближчим часом нових спеціалізованих високотехнологічних ферм є проблематичним, оскільки вимагає великих інвестиційних вкладень. Реальнішим шляхом, що потребує менших капітальних вкладень і часу, є створення сучасних молочних ферм на базі існуючих тваринницьких приміщень, які через відсутність поголів'я худоби не використовуються. Але відновлювати такі молочні ферми необхідно на новій технологічній та технічній основі, оскільки вибір оптимальної технології утримання тварин, використання машин має вирішальне значення.

У технології виробництва молока основним фактором, як відомо, є система і спосіб утримання худоби. Заміна тільки системи утримання корів передбачає докорінну перебудову технології виробництва молока. Від правильного вибору і використання системи утримання тварин залежить і ефективність виробництва молока. У молочному тваринництві поширені два основних способи утримання корів — прив’язний і безприв’язний. Використання кожного з них залежить передусім від рівня розвитку сільськогосподарського виробництва та природних особливостей. Так, у країнах з розвитим молочним скотарством основним способом утримання корів є безприв’язний, який дає змогу використовувати високопродуктивну сучасну доїльну техніку, в т. ч. і роботизовані системи, знизити затрати праці на виробництво 1 ц молока.

Молочне скотарство України зорієнтоване, в основному, на прив’язний спосіб утримання, що стримує впровадження сучасних технологій виробництва молока і високопродуктивної техніки. Але у багатьох господарствах України вже почався перехід від прив’язного утримання зі збором молока у переносні відра до безприв’язного утримання і доїнням на сучасних доїльних установках «Паралель» фірмі «Westfalia» (Німеччина) з 24 доїльними місцями обладнана системою ідентифікації тварин і лічильниками надоїв. Це сучасна автоматизована, комп’ютеризована прогресивна доїльна установка, використання якої в доїльних залах сприяє збільшенню молочної продуктивності корів, поліпшенню їх фізіологічного стану, суттєво полегшують умови праці та знижують їх затрати на виробництво одиниці продукції, створюють сприятливі умови для отримання високоякісного молока [8,23,24].

Порівняно з прив’язним утриманням та використанням молокопроводу безприв’язне дозволяє знизити витрати труда на доїння корів у 1,5−2 рази, максимально реалізовувати генетичний потенціал стада, автоматизувати зоотехнічний облік, покращити санітарно-гігієнічні вимоги. Слід зазначити, що витрати на будівництво доїльного залу та обладнання його сучасною технікою у розрахунку на корову відповідають витратами на придбання нової установки для доїння в молокопровід в умовах прив’язного утримання.

В доїльних залах доцільно використовувати сучасні автоматизовані установки типу «Ялинка», «Тандем», «Європаралель», а на крупних фермах — «Карусель», «Полігон» и «Тригон».

Одним із головних організаційно-економічних напрямів розвитку молочного скотарства є забезпечення у кожному господарстві збалансованих за поживними речовинами, особливо протеїном, раціонів годівлі корів на рівні не менше 50 ц к. од. у рік і на цій основі поліпшення якісних параметрів молока (збільшення вмісту жиру, білка та ін.).

Аналіз динаміки поголів'я великої рогатої худоби, виробництва молока та яловичини в Україні показує, що забезпеченість молочними продуктами випереджає потребу у м’ясі. Так, попит на молоко та продукти його переробки задовольняється на 80−85%, а у яловичині - менше 40%. За станом на 1 січня 2003 року у сільськогосподарських підприємствах усіх форм власності нараховують 9183,3 тис. голів великої рогатої худоби. Порівнюючи з 2001 роком поголів'я цієї худоби скоротилося на 459,0 голів, у тому числі корів на 271,2. Частково це пов’язано з тим, що господарства часто змушені розраховуватися живою худобою за надані товарні кредити у періоди посівної і збиральної компанії. Крім того, збільшились забої великої рогатої худоби напередодні новорічних і різдвяних свят, змушених забоїв тварин до досягнення забійної ваги і рядом інших причин.

Проблема забезпечення населення м’ясом і м’ясопродуктами завжди була і надалі буде важливою, особливо вона загострилася в останні 10 років минулого століття і на початку нового. Так, якщо у 1991 році в Україні було вироблено 1878 тис. тонн яловичини та телятини у забійній масі, то у 2002 році виробництво скоротилось до 754 тис. тонн, або у 2,7 рази.

Нині рівень виробництва цього цінного продукту не відповідає науково обґрунтованим нормам харчування людей. Споживання м’яса і м’ясопродуктів в Україні на душу населення повинно становити 85,2 кг, у тому числі - 39,6 кг яловичини, фактично цей показник складає відповідно 33,6 і 15,1 кг, або у 2−2,5 рази менше.

До нині виробництво яловичини ведеться за рахунок розведення худоби молочних і комбінованих порід. Очевидно у найближчі роки ця тенденція зберігатиметься. Разом з тим, як показує досвід держав з високорозвиненим тваринництвом, по мірі підвищення удою молочних корів, як правило, скорочується їх чисельність. Це у свою чергу веде до зменшення обсягів виробництва яловичини і забезпечення населення м’ясом, яке можна компенсувати за рахунок збільшення поголів'я м’ясної худоби. У більшості високорозвинених держав світу (США, Канада, Франція, Австрія, Італія) м’ясне скотарство є провідною галуззю, що забезпечує оптимальне співвідношення виробництва молока і яловичини.

В структурі м’яса яловичина, як джерело високоякісного білкового продукту харчування населення, займає 58,6%. Тому збільшення її виробництва має велике народногосподарське значення. Для успішного розвитку м’ясного скотарства, враховуючи різноманітність природно-кліматичних зон України, необхідно мати більше м’ясних порід, створити їх «ринок», який би налічував би не менше 15−20 м’ясних порід.

По даним О.І.Сокола [11], природно-кліматичні умови України є сприятливими для створення розвиненої галузі м’ясного скотарства. У зонах Лісостепу і Степу господарства спеціалізуються на виробництві зерна, цукрових буряків, а у структурі кормо виробництва біля 80% займає солома, інші грубі та соковиті корми, які найбільш раціонально можуть бути використані м’ясною худобою. Разом з тим, природні сінокоси та пасовища складають лише 17,1% сільськогосподарських угідь.

Нині при виробництві яловичини у молочному скотарстві використовується тристадійна технологія вирощування молодняку великої рогатої худоби (молочний, дорощування і відгодівля) Ця технологія базується на не стабільному рівні годівлі: високий або помірний в молочний період, низький при дорощуванні і високий на відгодівлі зі значними витратами концентратів. При цій технології недоцільно використовується біологічний потенціал росту та розвитку у відповідні вікові періоди. У результаті молодняк реалізується на м’ясо з низькою живою масою (300−350 кг у дворічному віці).

В основу технології м’ясного скотарства входе так звана система «корова-теля», яка включає в першу чергу відтворювання та вирощування підсисних телят до 6 — 8-місячного віку при максимальному використанні пасовищ. Другий етап виробництва яловичини — інтенсивне дорощування та відгодівля молодняку після відлучення від матері до високих забійних кондицій.

Організація виробництва молока, яловичини на фермах базується на придбанні поголів'я, реконструкції або новому будівництві виробничих приміщень для утримання тварин, споруд для зберігання кормів, гною, водопостачання тощо, придбанні усіх технічних і технологічних засобів та обладнання для тваринництва і корма виробництва.

Для рентабельності ведення галузі м’ясного скотарства розведення м’ясної худоби має стати значно ефективнішим завдяки підвищенню її продуктивності (зокрема за середньодобовими приростами живої маси худоби всіх статевовікових груп до 850−900 г, виходом телят на 100 середньорічних корів — 87−93 голів), що сприятиме зниженню витрат кормів на 1 ц виробництва живої маси (включаючи годівлю корів) до 13,5−14 ц к.од.

2. Характеристика навчального стада за основними селекційними ознаками

2.1 Породний та віковий склад

В процесі розведення порід худоби були створені характерні якості тварин. По цих параметрах і з врахуванням молочної продуктивності породи худоби можна розділити на наступні групи:

1) з високими удоями і пониженим вмістом жиру в молоці (чорно-ряба, червоно-ряба, червона степова і ін.). Удої корів складають в середньому 4−5 тисяч кг молока на 1 голову за рік, жирномолочність — 3,6−3,7%;

2) жирномолочні (джерсейська, англерська, червона датська і ін.). Удої цих корів складають 3−4 тисяч кг молока на 1 голову за рік, жирномолочность — 4,2−5% і більш;

3) з різними по величині удоями і середньою по величині жирністю молока (симментальская і ін.)

Разом з породою враховують також внутрішньопорідних типів тварин за конституцією організму і напрямами продуктивності: молочні, комбіновані і м’ясні. Найбільша молочність спостерігається у корів молочного типа, найменша — в м’ясних, корови комбінованого типа займають проміжне місце.

Одним з селекційних показників в молочному скотарстві є довголіття тварин. Тривале їх використання в племінному і продуктивному відношенні економічно вигідно.

Віковий склад корів в стаді по кількості отелень знаходиться в прямій залежності від інтенсивності введення первотелок в стадо і безумовного вибраковування тварин, не придатних до використання.

Молочна продуктивність корів підвищується до 4-ої, 5-ої, 6-ої лактації, а потім знижується. Вона залежить від біологічних особливостей, пов’язаних з віковими Ії продуктивними якостями тварин.

У сучасних умовах з метою прискорення удосконалення молочної продуктивності стада використовують інтенсивне роздоювання первотелок.

Табл. 1. Розподіл стада корів за отеленнями

Як видно з таблиці 1. за віковим складом стадо складається переважно з різновікових корів. Більшість корів 3 -го отелення складають 50% стада, 2-го отелення 30%, 1-го — 15%, найменше 4−5-го отелення 5% Середній вік в отеленнях дорівнює 2.45. Середній вік першого отелення 25 міс.

2.2 Екстер'єрно-конституційні особливості

Важливе значення у зоотехнії приділяється екстер'єру або зовнішній будові їх тіла за окремими статями. На основі екстер'єрної оцінки встановлюють екстер'єрно-конституційні особливості організму.

Під конституцією розуміють загальну будову організму тварини, обумовлену спадковими особливостями його розвитку, внутрішнім взаємозв'язком будови і функцій тканин і органів як єдиної системи, яка характеризує напрям продуктивності, пристосованість до місця існування.

Існує декілька класифікацій типів конституції тварин. Найбільшого поширення набула класифікація запропонована професором П. Н. Кулешовим, яка визначала 4 типи конституції: грубу, ніжну, щільну і рихлу, але академік М.Ф. Іванов і професор Е. А. Богданов запропонували виділити міцного типа конституції.

При вивченні конституційних типів слід також враховувати поведінку і темперамент тварин. Оцінка тварин по екстер'єру дає можливість досить повно охарактеризувати фортецю конституції, стан здоров’я, напрям продуктивності, індивідуальні особливості будови тіла, кондиції і придатність до певної технології.

Тому при оцінці екстер'єру враховують як загальну будову тіла, його гармонійність, так і розвиток окремих статей. [15]

Голова у комбінованих корів трохи більша ніж у корів молочного напрямку продуктивності і злегка подовжена. Загривок бажано довга і рівна. Комбінована худоба характеризується досить глибокими, і більш ширшими грудьми ніж у молочних корів. Поперек, як і спина, має бути широким і рівним. Кінцівки мають бути правильно і широко поставлені. Бажана форма вимені - ваноподібне і чашоподібне, вим’я добре прилягає до тіла, добре розвиненими частинами, з нормальними і широко поставленими сосками.

Табл. 2. Проміри та індекси корів

З даних таблиці видно, що висота в холці М = 132,65, m = 0.91, G = 4.107, CV = 3.09, індекс костистості та збитості дорівнює відповідно: М = 15,83 та 129,8, m = 0.15 i 1.24, G = 0,68 i 5.5, CV = 4.34 i 4.29 що є хорошими показниками для тварин симентальських порід.

2.3 Продуктивні якості тварин

Велика рогата худоба використовується для одержання від неї основної продукції - молока та м’яса. Молочна продуктивність корів визначається широким комплексом анатомо-морфологічних особливостей їх організму, загальні розміри тіла та пов’язана з ними здатність мобілізації внутрішніх резервів для забезпечення напруженої лактаціонної діяльності є фактором, який лімітує молочну продуктивність лише до визначеної межі. У таблиці 2.4 приведені показники живої маси та коефіцієнту молочності. Для усіх селекційних програм по молочним та комбінованим породах України передбачається збільшення живої маси, оскільки вона ще не відповідає вимогам бажаного типу. Великі корови молочного типу більш продуктивні і вигідні. Однак, якщо не враховувати тип худоби, то спостерігається криволінійний характер зв’язку між живою масою та молочністю корів: до певної живої маси тварин молочність підвищується, а потім знижується. Академік М.Д.Потьомкін, досліджуючи худобу симентальської породи 137 кращих господарств України та Росії, встановив зв’язок між ознаками. Найбільшу молочну продуктивність мали корови жива маса яких була 700 кг і більше. За оптимальних умов показники молочної продуктивності і живої маси корів після третього отелення і старше бажаного типу такі: 1000 кг молока і вище у тварин молочних порід з високим надоєм у розрахунку на 100 кг живої маси, 7000−8000 кг молока в корів комбінованих порід у розрахунку на 100 кг живої маси.

До продуктивних якостей відносять кількість дійних днів, надій за лактацію, відсоток жиру, кількість молочного білку. Тривалість лактації знаходиться у прямій залежності від наявності тільності. Нормальною вважається тривалість лактації 305 днів. Лактація у корів може бути скороченою — менше 305 днів та подовженою — більше 305 днів, що пов’язано з сервіс-періодом.

Таблиця 3. Жива маса та коефіцієнт молочності

В таблиці 3. показано як змінюється коефіцієнт молочності в залежності від живої маси. В середньому жива маса по стаду складатиме 630 кг, а коефіцієнт молочності буде 960.

З таблиці 4. ми бачимо продуктивність по стаду за останню закінчену лактацію. Ми можемо зробити висновки, що в середньому по стаду молочна продуктивність складає близько 5980 кг молока, з вмістом жиру 3.9 та молочного жиру 230 кг, при середній тривалості лактації 287 днів.

2.4 Виробниче використання корів

Молочна продуктивність обумовлюється високою напруженістю організму корів. У ході тільності молочна продуктивність різко міняється. Тому важливим є встановлення оптимального періоду від отелення корів до часу плодотворного запліднення, тобто тривалості сервіс-періоду.

Сервіс-період — період від отелення до запліднення.

Сухостійний період — період від припинення лактації до наступного отелення.

При плодотворному заплідненні корів у першу охоту тривалість лактації коротка (менше 305 днів), при подовженні сервіс-періоду за зазначений рік буде недоотримано телят. Інтенсивність лактації знизиться. Тому. Оптимальним циклом використання корів для багатьох промислових ферм і комплексів з виробництва молока вважається 365 днів.

Таблиця 4. Молочна продуктивність корів на 305 днів останньої закінченої лактації

Цей цикл включає тривалість лактації - 305 днів, сервіс-період — 60 днів. Сухостійний період — 60 днів. Сухостійний період необхідний для нормального розвитку плоду. Якщо він занадто короткий. Це негативно позначається на наступній лактації і розвитку плоду. Для забезпечення нормальної тривалості сухостійного періоду необхідно вчасно почати запуск корів. Для чого слід точно знати дату передбачуваного отелення (фактичного плодотворного запліднення за даними ректального дослідження) і добовий надій. Між рівнем молочної продуктивності і плідністю корів існує певний зв’язок. З підвищення молочної продуктивності знижується відтворна здатність. Високий рівень молочної продуктивності висуває підвищені вимоги до всіх систем органів і тканин організму корів, у тому числі і до відтворення. Негативний вплив на плідність виявляється при надої 4000 кг і вище. З підвищенням надоїв запліднюваність корів після першого запліднення знижується, збільшується тривалість сервіс-періоду корів. Підвищення надоїв на кожні 1000 кг призводить до збільшення сервіс-періоду на 22 дні, тобто на один статевий цикл. Ця обставина спонукала канадських учених до застосування обліку тривалості сервіс-періоду в корів при оцінці їхніх племінних якостей. Ними були розроблені поправки до надоїв для корів з рівнем продуктивності 5000 кг молока і вище. Оптимальним сервіс-періодом канадські вчені вважають 91−120 днів.

2.5 Придатність корів до машинного доїння

Найбільш трудомістким і складним у молочному скотарстві є доїння корів. Тому в технологічному процесі йому приділяється особлива увага. Ручне доїння залишилось в минулому. У сучасних умовах НТП тільки відсталі й недалекоглядні люди можуть рекомендувати ручне доїння корів для практики тваринництва. Основний спосіб доїння корів — машинний. При якому враховуються біологічні фактори тварин. Проводять двоі триразове доїння корів протягом доби. При триразовому доїнні у ряді випадків одержують на 10% більше молока, ніж при дворазовому. Але це характерно для корів з невеликою ємкістю вимені. У корів з великою ємкістю вимені надої у таких випадках не збільшуються. При скороченні ж кількості доїнь із трьох до двох витрати праці знижуються на 25−30%.

Характер молоковіддачі можна оцінити також за її інтенсивністю, обумовленою кількістю молока, надоєного за 1 хв. Інтенсивність молоковіддачі 1 кг/хв. і більше характеризує бажаний тип тварин. Але й більш бажані корови, у який цей показник складає 2−2,5 кг/хв. Між молочністю корови й інтенсивністю молоковіддачі існує прямий корелятивний зв’язок. За характером молоковіддачі роблять висновок також про стресостійкість корів при машинному доїнні.

Деякі вчені вважали, що доїльна машина може відселекціонувати корів. Однак цього не трапилось. Треба вести селекцію на придатність корів до машинного доїння. Серед показників, що визначають цю придатність, такі: — тип худоби, що відповідає молочному напрямку тварин; морфофізіологічні властивості вимені корів (форма вимені, інтенсивність молоковіддачі, об'єм вимені й ін. Висока продуктивність і довголіття.

Вим’я оцінюють за його об'ємом, співвідношенням чвертей, розвитком дійок і прикріпленням до тулуба. Форма і будова вимені багато в чому визначають технологічні особливості використання молочних корів. За формою розрізняють вим’я ванноподібне, чашоподібне, округле, козяче і примітивне. Найбільш бажане вим’я ванно подібної та чашоподібної форми, що щільно прилягає до тіла, з великим «запасом», рівномірно розвиненими частками, з нормальними широко розставленими дійками. Козяче вим’я, як правило, має недорозвинені передні частки. Для машинного доїння корови з таким вим’ям непридатні. Примітивне вим’я нездатне синтезувати і вміщувати велику кількість молока. Оцінка форми і розташування вимені і дійок, рівномірність розвитку окремих часток вимені є обов’язковими при створенні стад, придатних до машинного доїння. Основними вимогами є: висота від підлоги — не менш 45−50 см, довжина дійок — 6−8 см, відстань між передніми дійками — 10−15 см, задніми — 6−10 см і між передніми і задніми 7−12см.

Таблиця 5. Характеристика корів за формою вим’я та швидкістю молоковіддачі

За даними таблиці 5. ми можемо зробити висновки, що у стаді 80% корів з бажаною чашоподібною формою вимені, і лише 20% -з ванноподібною. Середня швидкість молоковіддачі 1,92 кг/хв., у тому числі 45% зі швидкістю 2,00 і більше, 15% - з 1,20−1,49 кг/хв., 15%- з 1,50- 1,79 кг/хв., 20% - з 1,80−1,99 кг/хв., 5% 1,20.

3. Вихідні дані

Симентальська порода худоби. Стадо складається з 450 голів продуктивністю 5981 кг молока. Технологія виробництва базується на замкнутому циклі виробництва з впровадженням механізації та часткової автоматизації процесів.

4. Завдання на проектування удосконалення стада великої рогатої худоби, технології виробництва молока та яловичини

Удосконалення стада худоби симентальської породи проводиться методом схрещування з голштинською породою з генетичним потенціалом 8−11 тис. кг молока. Здійснюється відбір тварин, індивідуально-груповий підбір і направлене вирощування первісток.

Удосконалення технології виробництва молока і яловичини засноване на замкнутому циклі виробництва, потокової, ритмічності, комплексної механізації і автоматизації, власного кормовиробництва, відсутність захворювань і будівництвом нової ферми на основі типового проекту 801−01−28.83, який передбачає цілорічне, безпасовищне, роздільно-групову, потоково-цехову, прив’язну з самофіксацією технологію, з доїнням корів на груповій доїльній установці «Тандем».

На фермі планується виробляти 39 415 кг молока першого сорту, вирощувати за рік 403 гол перевірених первісток, реалізувати 2852 кг м’яса в живій вазі.

м’ясний молочний стадо худоба

5. Проектна частина

5.1 Шляхи та методи удосконалення стада, придатного до інтенсивного виробництва молока та яловичини

5.1.1 Методи добору та підбору в стаді при створенні худоби бажаного типу

Відбір корів в племінну групу здійснюється за показниками величини удою, процентним вмістом жиру в молоці, а також загального розвитку, живій масі, екстер'єру, конституції, формі вимені і швидкості молоковіддачі. Для можливості селекції за ознакою витрат корму на 1 ц молока необхідно ввести обов’язковий облік заданого корму кожній корові протягом доби і враховувати нез'їдені залишки корму. У племінну групу повинно ввійти 50% корів навчального стада (таблиця 6).

Таблиця 6. Характеристика корів, виділених в племінну групу

В таблиці 6. показано, що по першій лактації виділено 2 гол., по 2-й лактації - 3 гол., по 3-й лактації - 5 гол. В середньому по показниках: надій — 6759 кг, вміст жиру в молоці 4,1%, молочний жир 254 кг, жива маса — 615 кг.

Підбір виробників порівняно з підбором корів складніший і має свої особливості. У зв’язку з широким поширенням штучного запліднення сільськогосподарських тварин, потреба у виробниках у багато разів зменшилася, проте різко піднялися вимоги до їх якості. Підбір виробників виробляють за походженням, розвитку, конституції і екстер'єру, молочності, жирномолочності, живій масі і репродуктивній здатності.

Походження бичків, що залишаються для вирощування, встановлюють по їх родоводах. Дуже поважно, аби вибрані для племінних цілей бики відносилися до прогресуючих ліній і походили від матерів з видатними господарськими корисними якостями.

При відборі виробників звертають увагу на дефекти статури, які не рідко стійко передаються нащадкам. Основні коштовні якості биків молочного напряму молочній продуктивності визначають у молодому віці по продуктивності предків або напівсестер по батькові, а в 5−6 літньому віці і старше — по продуктивності нащадків. Також важливим показником є статева активність і якість сім'я бика. [17]

Підбір биків виробників до корів племінного ядра проводиться шляхом індивідуально-групового підбору, керуючись даними (таблиця 7).

Таблиця 7. Оцінка бугаїв за продуктивністю жіночих предків

З таблиці 7. видно, що дані показники по бугаях за продуктивністю жіночих предків значно перевищують племінну групу.

Розраховується ефект селекції, як результат втілення добору та підбору (табл. 8).

Таблиця 8. Розрахунок ефекту селекції

СД1 = Продуктивність племінного ядра — Середня продуктивність стада СД2 = Продуктивність жіночих предків бугая — Продуктивність племінного ядра

h2 — коефіцієнт спадковості надою — 0,2, вмісту жиру — 0,4;

В — термін зміни поколінь — 5 років;

Р — ефект селекції.

Розрахунки: Вереск 427

СД1=6759 — 5981=778

СД1= 4,1−3,95= 0,15

СД2=9129- 6759=2370

СД2=4,4−4,1=0,3

СД3=778 + 2370/2 = 1574

СД3=0,15+0,3/2 = 0,225

Р = 1574*0,2/5= 63

Р = 0,225*0,4/5 = 0,018

Фінал 427

СД1=6759 — 5981=778

СД1= 4,1−3,95= 0,15

СД2=9106- 6759=2347

СД2=4,1−4,1=0

СД3=778 + 2347/2 = 1563

СД3=0,15/2 = 0,075

Р = 1563*0,2/5= 62,5

Р = 0,225*0,4/5 = 0,006

5.1.2 Визначення планового надою

Для кращої організації, контролю роздоювання і здобуття високих показників продуктивності необхідно проводити індивідуальне планування удою від кожної корови. Перш ніж починати планування удоїв, слід визначити: як було організовано годування і вміст корів в попередні роки і які перспективи в плановому році, а також в які місяці тварини отримують повноцінніший раціон, як виконуються правила по доїнню і розпорядку дня, яких результатів по роздоюванню окремих корів і груп досягли в минулі роки. [2]

Визначається плановий надій (середня продуктивність стада + ефект селекції + технологічний ефект). Технологічний ефект умовно приймається рівним 200 — 300 кг.

Плановий надій дорівнює 63+5981+300=6344 кг.

5.1.3 Направлене вирощування молодняку

Технологія вирощування молодняку великої рогатої худоби полягає у створенні таких умов годівлі і утримання, які б сприяли розвитку бажаних якостей, кращому використанню тваринами поживних речовин корму, більш інтенсивному зростанню і розвитку організму, високій оплаті корму продукцією, одержанню у подальшому здорового приплоду і розвитку здатності непохитно передавати у спадщину якості, які селекціонуються.

Сучасна технологія вирощування молодняку базується на ґрунтовних працях І.В. Бельговського, П. Д. Пшеничного та інших вчених, які поклали початок вивченню великої і багатогранної проблеми, якою є вирощування молодняку.

Розглядати цю проблему треба, виходячи із зазначених класичних робіт, виконаних нашими попередниками, випробуваних технологій вирощування ремонтних телиць у молочному скотарстві, племінних бичків, молодняку в м’ясному скотарстві, оскільки при вирощуванні зазначених груп тварин є свої особливості.

Сучасні технології передбачають спільне утримання новонародженого теляти з матір'ю у спеціальних приміщеннях (родильних боксах) протягом 20−24 годин, що благотворно позначається на здоров'ї телят молочних та комбінованих порід. У м’ясному скотарстві цей період триває до 6−8 місячного віку.

Технологія вирощування ремонтних телиць у молочному скотарстві передбачає годівлю і утримання тільних корів і нетелів, вирощування телят у молочний період (молозивний період: до 4−5-денного віку телят; профілактичний період: до 10−15-деного віку телят; після молозивний — молочний період: закінчується 3-місячним віком теляти), вирощування молодняку старше 6-місячного віку. У процесі вирощування молодняку важливим є молозивний період, використання холодного методу вирощування узимку і літнього утримання влітку. Вирощування племінних бичків має ряд особливостей у порівнянні з вирощуванням телиць, що пов’язано з племінним використанням майбутніх плідників. Залежно від породи та планової живої маси до 16-місячного віку треба забезпечити інтенсивне зростання тварин, формування міцного кістяка, щільної мускулатури і високої відтворної здатності. Бичкам у порівнянні з телицями згодовують більше молочних і концентрованих кормів, менше об'ємистих.

Вирощування молодняку в м’ясному скотарстві пов’язано із застосуванням технології «корова-теля»: вирощування теляти підсисним методом з використанням регламентованого (системного) підсису. Технологічні рішення при вирощуванні телят здійснюються за принципом «порожньо-зайнято», що забезпечує кращі умови очищення і дезінфекції приміщень для розміщення в них тварин.

5.2 Удосконалення технології виробництва молока та яловичини

Відродження молочного скотарства у нашій та інших областях, України треба здійснювати шляхом комплексного вирішення наступних проблем. Назріла загальна проблема широкого застосування прогресивних і ресурсозберігаючих технологій виробництва молока, в основі якої має бути безприв’язне цілорічне утримання корів і телиць на глибокій підстилці (довготривалий позитивний досвід «Кутузівки» Харківської області), випасання худоби на залужених і культурних пасовищах. При цьому має бути інтенсивне вирощування телиць (середньодобовий приріст — 550−700 г), відтворення маточного поголів'я (на 100 корів щорічно переводити у стадо 25−30 високопродуктивних первісток).

Потребує на фермах більшості господарств області впорядкування молочних блоків, удосконалення системи доїння корів з використанням вітчизняних нових доїльних агрегатів: для доїльних залів — УДГ-8; у молокопровід — УДМ-100 і УДМ-200 «Брацлавчанка», АДМ-8А-2 I МВС-12−2; для фермерів і особистих господарств населення — УІД-10 і УІД-20. Ці доїльні агрегати і установки порівняно дешеві, відповідають вимогам світових стандартів і забезпечують високу ефективність доїння корів. На жаль, на місцях і навіть у облсільгоспуправліннях не відомо: яка ціна таких агрегатів; хто може здійснити їх монтаж та обслуговування; техніко-економічні параметри тощо. Все це зумовлює виробництво цього обладнання значно поліпшити маркетингову діяльність, забезпечити райта облсільгоспуправління необхідною інформацією. Важливим напрямом удосконалення селекційно-племінної роботи у молочному скотарстві на регіональному рівні є застосування ротації ліній (через 2−2,5 року) плідників-поліпшувачів рекомендованих порід у кожному господарстві, районі, області та Україні у цілому. Реалізація запропонованих рекомендацій дає можливість забезпечити значну економію матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, а головне прискорити поліпшення генетичного потенціалу молочного скотарства в усіх формах господарювання.