Діагностика технічного стану автомобілів

[Введите текст]

АНОТАЦІЯ

В першому розділі проведено аналіз стану технологічної бази підприємства СТОА «Вінничина-Авто», виявлені основні недоліки в організації праці та дано основні рекомендації щодо усунення основних несправностей.

У другому розділі проведено розрахунок виробничої програми по обслуговуванню та ремонту облікового рухомого складу на СТОА «Вінничина-Авто».

Крім цього, в даному розділі розрахована трудомісткість робіт визначено кількість робітників та спроектовано план робочого місця.

В третьому розділі розраховано фонд оплати праці робітників, розраховано витрати на електроенергію, інші витрати, складена таблиця кошторису.

У четвертому розділі описано заходи для безпеки життєдіяльності працівників СТОА «Вінничина-Авто». Приведений розрахунок вентиляції для даного приміщення.

ANNOTATION

In the first section analyses the status of technological base of the enterprise, highlights the shortcomings in the organization of work and gives basic recommendations for addressing the major problems.

In the second section of calculation of the production program for maintenance and repair of the account of the rolling stock of the company.

In addition, this section the calculated volume of work are determined, the number of workers and designed the plan of the workplace.

In the third section the calculated Fund of a payment of workers, calculated energy costs, other expenses, formed table estimates.

In the fourth section describes the measures of safety STO workers. The calculation of ventilation for the space.

ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ

АТП — автотранспортне підприємство;

КР — капітальний ремонт;

ПР — поточний ремонт;

РС — рухомий склад;

СО — сезонне обслуговування;

СТОА — станція технічного обслуговування автомобілів;

ТО — технічне обслуговування;

ЩО — щоденне обслуговування.

ВСТУП

Діагностика технічного стану автомобілів є невід'ємним елементом технічного сервісу, і дозволяє своєчасно виявити несправності вузлів, агрегатів і систем, спрогнозувати їхній залишковий ресурс та планувати ремонтні втручання. В останні роки автомобільні парки різноманітних підприємств оновлюються за рахунок сучасної техніки, керування процесами в якій здійснюється за допомогою електронних (мікропроцесорних) систем керування. Однією з найважливіших проблем сучасного автотранспортного підприємства є швидке і якісне виявлення несправностей у автомобілів.

Під час експлуатації автомобіля можуть виникати сховані несправності, які зовні ні чим себе не проявляють, але, будучи непоміченими, вони можуть привести до серйозних поломок, а, отже, до дорогого ремонту.

Крім того, профілактична діагностика дозволяє підприємству заощаджувати значні засоби за рахунок виявлення несправностей і своєчасного їхнього усунення, що скорочує час простою в ремонті, а, отже, дозволяє знизити затрати праці й вартість ремонту.

Поява напівпровідникових приладів, інтегральних мікросхем, мініатюрних мікро-еом дозволяє швидко і якісно виявляти виникаючі несправності й усувати їх як у процесі експлуатації автомобіля, так і в процесі його підготовки до роботи.

На станціях технічного обслуговування для діагностики сучасних зразків автомобілів широко застосовується обладнання яке випускається такими провідними фірмами у галузі діагностики як «BOSCH», «Trisco», «Launch». Таке обладнання дає змогу у повному обсязі оцінити технічний стан електронних систем керування двигунами. Проте не всі вітчизняні станції технічного обслуговування не завжди мають у своєму розпорядженні необхідну номенклатуру діагностичного обладнання для діагностики та ремонту сучасних автомобілів, тому що обладнання для діагностики має досить високу вартість.

1. АНАЛІЗ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

1.1 Загальна характеристика підприємства

Підприємство створено на базі Вінницької станції техобслуговування шляхом реорганізації 21 лютого 1975. З цієї дати підприємство отримало назву Вінницьке виробниче товариство «Вінничина автотехобслуговування».

Протягом останніх 30 років підприємство надає повний комплекс робіт технічного обслуговування і ремонту автомобілів.

За час свого існування підприємство пережило ряд перетворень — 26 жовтня 1992 підприємство було реорганізовано в «Організацію орендарів Вінницької СТО — Автосервіс», а з 9 жовтня 1994 Наказом Фонду державного майна України на базі підприємства створено Відкрите акціонерне товариство «Вінниччина-Авто».

Зараз ПАТ «Вінниччина-Авто «має, крім Головного підприємства, філії - «Прогрес-Авто» в м. Вінниця, «Могилів-Подільський-Авто», «Жмеринка — Авто», «Хмільник — Авто», «Тульчин — Авто». ПАТ «Вінничина-Авто» структурний підрозділ Української автомобільної корпорації і офіційно представляє у Вінницькій обл. ЗАТ «Запорізький автомобілебудівний завод».

ПАТ «Вінничина-Авто» найпотужніша структура в регіоні, яка надає послуги з гарантійного та післягарантійного ремонту автомобілів, технічного обслуговування автомобілів.

Підрозділи і головне підприємство ПАТ «Вінничина-Авто» обладнані необхідним сучасним обладнанням. Фахівці Товариства проходять навчання і підвищують кваліфікацію в навчальних центрах ЗАТ «ЗАЗ» та Корпорації «УкрАВТО».

Виробничо-технічна база підприємства являє собою сукупність приміщень, споруд, технологічного обладнання й інструменту, які призначені для технічного обслуговування, ремонту і зберігання дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, а також створення необхідних умов для високопродуктивної праці персоналу. Підприємство має достатньо розвинену виробничо-технічну базу для проведення ТО і ПР автомобілів. Забудова підприємства проводилась об'єднаним способом в одному адміністративно-виробничому корпусі розташовані всі виробничі зони ТО і ПР, дільниці ПР, адміністративні та побутові приміщення, котельня, склади, магазин запасних частин тощо. Підприємство має в своєму розпорядженні земельну територію на якій розташований адміністративно-виробничий корпус, автосалон, стоянка автомобілів для працівників і клієнтів, очисні споруди та зелені насадження. В цілому на СТО обладнано 22 поста для ремонту і ТО автомобілів. Біля виробничого корпусу розміщена стоянка для автомобілів, і відкриті автомобіле-місця автосалону. При проведенні робіт підприємство використовує сучасну техніку, яка відповідає усім технологічним нормам, що дозволяє здійснювати всі необхідні роботи максимально якісно.

двигун керування сигналізація ремонт

1.2 Організаційно-технологічна характеристика об'єкту проектування

1.2.1 Призначення об'єкту проектування та організація проведення робіт

На електротехнічній дільниці виконують роботи перевірки, технічного обслуговування, ремонту та випробовування приладів електрообладнання, що зняті з автомобілів.

Прилади, що надходять на дільницю, підлягають частковому поверхневому очищенню від бруду, попередньому огляду і випробовуванню на відповідних стендах. Після визначення технічного стану прилади, що підлягають ремонту, розбирають на вузли та деталі. Вузли та деталі, що не мають обмоток, промивають у ванні гасом або спеціальними розчинами із наступним обдувом стиснутим повітрям. При наявності обмоток вузли приладів протирають ганчір'ям, яке змочене в бензині, та після ретельного витирання сушать у камері при температурі 90…100°С протягом 45…90 хв. Чисті та сухі елементи приладів надходять на відповідні робочі місця для ремонту шляхом заміни непридатних деталей (втулок, підшипників, щіток, контактів тощо) новими або відновленими.

На дільниці виконуються і ремонтні роботи елементів приладів: зачищення та проточка колекторів і контактних кілець, фрезерування ізоляції між пластинами, відновлення пошкодженої ізоляції проводів та котушок, просочення обмоток, пайка наконечників тощо.

Після складання прилади електрообладнання підлягають перевірці на відповідних стендах і регулюванню параметрів при необхідності.

1.2.2 Аналіз забезпечення технологічним обладнанням, інструментом, технологічною та нормативною документацією

СТО в повному обсязі задовільно забезпечене обладнанням та інструментом. В цілому на електротехнічній дільниці для проведення діагностики використовуються нове діагностичне обладнання. Наприклад: пристрій регулювання фар Techno 573, сканер автомобільний X — 431 RU LUX 2022, стенд діагностики (SCAN — 100, ASCAN — 10), спрут-форсаж турбо 714, тестер АКБ + принтер. ПАТ «Вінничина — Авто» забезпечена нормативною та технологічною документацією. В наявності багато книг з обслуговування та ремонту автомобілів, ліцензоване діагностичне програмне забезпечення, ліцензовані диски майже для кожної марки автомобіля який обслуговується.

1.3 Основні висновки та постановка завдання на проектування

Одним з головних недоліків в організації праці на електротехнічній дільниці є недостатня завантаженість та оснащеність технологічним обладнанням та засобами механізації, недостатня кількість пристроїв для якісного та швидкого проведення відновлюваного ремонту. Існуюче обладнання має значний строк експлуатації, мала кількість універсального обладнання. Відсутня значна частина необхідних технологічних карт. В електротехнічній дільниці застаріла витяжна вентиляція, що значно впливає на санітарно-гігієнічний стан в зоні. Для підвищення продуктивності електротехнічної дільниці потрібно створити окреме виробниче місце, де буде проводитись діагностика та ремонт систем керування двигуном.

2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-РОЗРАХУНКОВИЙ РОЗДІЛ

2.1 Вибір і обґрунтування вихідних даних

Проведемо розрахунок дорожньої СТОА, розташованої біля автомобільної дороги третьої категорії.

Визначимо кількість автомобілів, що заїжджають на СТОА на протязі однієї доби.

Кількість заїздів легкових автомобілів на СТОА визначається у відсотках від інтенсивності руху автомобілів на автомобільній дорозі. Кількість автомобілів, що заїжджають на СТОА для виконання ТО і ПР і кількість автомобілів, що потребують прибирально-мийних робіт різна.

Інтенсивність руху на автомобільній дорозі третьої категорії: Wд = 1000 авт/добу.

Для дорожніх СТОА виробнича програма визначається загальним добовим числом заїздів автомобілів на станцію для надання їм технічної допомоги.

Кількість заїздів на дорожню СТОА залежить від інтенсивності руху автомобілів на дорозі в найбільш напружений місяць року:

(2.1)

де — доля (%) автомобілів, що заїжджають на СТОА;

— інтенсивність руху автомобілів на дорозі в найбільш напружений місяць року, авт/добу.

Отже, кількість автомобілів, що заїжджають на СТОА:

для ТО і ПР:

(авт./добу);

для прибирання і миття:

(авт./добу).

Вихідні дані до розрахунку виробничої зводимо в таблицю 2.1.

Таблиця 2.1 — Вихідні дані до розрахунку виробничої програми СТОА

2.2 Вибір і корегування нормативів обслуговування і ремонту автомобілів

Нормативи трудомісткості ТО і ПР автомобілів індивідуального користування вибираються в залежності від типу СТОА, класу автомобілів та виду робіт, що виконуються на СТОА.

Для дорожньої СТОА визначається разова трудомісткість на один заїзд автомобіля на СТОА. Цей вид трудомісткості не корегується.

Значення нормативів трудомісткості ТО і ПР заносимо в таблицю 2.2.

Таблиця 2.2 — Нормативи трудомісткості ТО і ПР для СТОА

2.3 Розрахунок виробничої програми в трудових показниках

Визначення обсягу робіт, що виконуються на станції технічного обслуговування Річний обсяг робіт, що виконуються на дорожній СТОА, визначається окремо для легкових і вантажних автомобілів (якщо СТОА передбачає обслуговування вантажних автомобілів) і складається з таких видів робіт:

— роботи ТО і ПР;

— роботи прибирання і миття автомобілів перед виконанням ТО і ПР;

— роботи косметичного прибирання і миття автомобілів, як окремої послуги;

— роботи приймання і видачі автомобілів;

— допоміжні роботи.

Річний обсяг кожного виду робіт визначається на основі кількості заїздів автомобілів на СТОА для виконання відповідного виду робіт та разової трудомісткості за один заїзд:

; (2.2)

;

;

.

де — кількість заїздів автомобілів на СТОА за добу для виконання відповідно робіт ТО і ПР та робіт косметичного миття і прибирання;

— кількість днів роботи СТОА на рік;

— разова трудомісткість за один заїзд на СТОА відповідно робіт ТО і ПР, прибирально-мийних робіт та робіт приймання і видачі автомобіля, люд•год.

Річний обсяг допоміжних робіт на СТОА визначається як частина від загального обсягу робіт на СТОА:

(2.3)

де — доля (%) допоміжних робіт від загальної трудомісткості

Річний обсяг робіт ТО і ПР за формулою (1.2):

Річний обсяг прибирально-мийних робіт, які виконуються перед ТО і ПР:

Річний обсяг косметичного прибирання і миття, як окремого виду послуг:

Річний обсяг робіт приймання і видачі:

Річний обсяг допоміжних робіт за формулою (2.3):

Результати розрахунків зводимо в табл. 2.3.

Таблиця 2.3 — Річна трудомісткість робіт на СТОА

Всі роботи по обслуговуванню автомобілів на СТОА поділяються за місцем їх виконання:

а) постові роботи — виконуються на постах ТО і ПР безпосередньо біля автомобіля. До таких робіт відносяться:

— всі роботи ТО і частина робіт ПР;

— роботи прибирання і миття автомобілів;

— роботи антикорозійної обробки автомобілів;

— роботи приймання і видачі автомобілів.

Річна трудомісткість всіх постових робіт на СТОА:

(2.4)

де — доля (%) постових робіт від загальної трудомісткості робіт ТО і ПР б) дільничні роботи — виконуються у виробничих дільницях для ремонту агрегатів і вузлів, знятих з автомобіля. До таких робіт відноситься частина робіт ПР.

Трудомісткість постових робіт на СТОА за формулою (2.4):

Для СТОА, які проектуються і, для існуючих СТОА, в яких планується збільшити потужність після модернізації, необхідно розрахувати загальну кількість робочих постів, яка залежить від трудомісткості постових робіт:

(2.5)

де — річна трудомісткість постових робіт, люд-год;

— коефіцієнт нерівномірності завантаження постів (приймається рівним 1,15);

— число днів роботи СТОА;

— число робочих змін протягом доби;

— тривалість робочої зміни, год;

— середнє число робітників, одночасно працюючих на посту

— коефіцієнт використання робочого часу поста (приймається рівним:

Орієнтовна кількість постів на СТОА, яка визначає потужність СТОА, за формулою (2.5):

Для визначення кількості постів електротехнічної дільниці необхідно розподілити трудомісткість робіт по ТО і ПР за видом та місцем виконання.

Розподіл річного обсягу робіт ТО і ПР за видами робіт та місцем їх виконання виконується згідно додаттком в відсотковому відношенні за формулою:

(2.6)

де — розрахункова трудомісткість окремого виду робіт, люд•год;

— річна трудомісткість робіт ТО і ПР, люд•год;

— відсоткова доля окремого виду робіт від річної трудомісткості робіт ТО і ПР, %.

Результати розподілу зводимо в таблицю 2.4.

Таблиця 2.4 — Розподіл трудомісткості ТО і ПР

Для проектування виробничого місця для обслуговування систем керування двигуном обираємо (2529 люд*год):

Контрольно-діагностичні роботи (ел.) = 628,83 люд*год.;

Електротехнічні роботи = 1048,05 люд*год.

2.4 Розрахунок чисельності робітників

Явочна і штатна чисельність ремонтно-обслуговуючих робітників залежить від обсягу робіт і фонду робочого часу:

;, (2.7)

де Ті - річний обсяг робіт на виробничому місці;

Фр.м. — річний фонд часу робочого місця ремонтно-обслуговуючих робітників, год;

Фв.р. — річний ефективний фонд часу робітника з урахуванням трудових втрат, спричинених хворобою, виконанням державних обов’язків, відпусткою тощо, год.

Фонд часу робочого місця Фр.м. залежить від кількості вихідних і святкових днів в році, визначається за формулою:

Фр.м. = (Дк-Двих-Дсв) · tзм — Дпс· 1, (2.8)

де Дккількість календарних днів;

Двих — кількість вихідних днів;

Дсв — кількість святкових днів;

tзм — тривалість робочої зміни, год;

Дпс — кількість передсвяткових днів, в які тривалість робочої зміни скорочується на одну годину;

Дпв — кількість передвихідних днів, в яких тривалість робочої зміни скорочується на дві години Річний ефективний фонд часу робітника Фв.р. залежить від кількості днів основної та додаткової відпусток та кількості пропусків за хворобою та інших поважних причинах. Фв.р. може бути взятий з додатку Н або розрахований за формулою:

(2.9)

де , — кількість днів основної та додаткової відпусток, = 24, = 7;

— кількість пропусків за хворобою та інших поважних причинах, = 5.

Фонд робочого часу робочого місця та ефективний фонд часу робітників СТОА за формулами (1.8) і (1.9):

Фр.м. = (365 — 102 — 8) · 8 — 8 · 1 = 2032 (год);

Фв.р. = 2032 — (24 + 7 + 5) · 8 = 1784 (год).

Кількість робітників на виробничому посту:

(чол.);

(чол.).

Для роботи на виробничому місці для обслуговування систем керування двигуном потрібний один робітник

2.5 Вибір технологічного обладнання

Технологічне обладнання для обслуговування систем керування двигуном заносимо в таблицю 2.5.

Таблиця 2.5 — Табель технологічного обладнання та оснастки

2.6 Розрахунок площ виробничих приміщень

Площа електротехнічної дільниці обчислюється за формулою:

(2.1)

де — площа дільниці;

— сумарна площа виробничого обладнання,

— коефіцієнт щільності розташування обладнання.

По отримані площі будуємо план дільниці (рисунок 2.1)

Рисунок 2.1 — Схема виробничого місця для обслуговування систем керування двигуном: 1 — двохстойочний підйомник; 2 — слюсарний верстак; 3 — шафа для одягу; 4 — візок для інструменту; 5 — умивальник; 6 — мотор-тестер «Cпрут-Диагностик»

2.7 Умови роботи систем керування двигуна

Паливні форсунки управляються контролером і забезпечують одночасну подачу палива у впускний колектор кожного циліндра двигуна при кожному обороті колінчастого вала. Кількість надходить у камери згоряння палива пропорційно часу відкриття форсунок. Контролер, у свою чергу, регламентує цей час визначаючи його за сигналами датчиків, встановлених на двигуні. Момент подачі керуючого сигналу на форсунки контролер визначає по сигналу датчика положення колінчастого валу.

У режимі пуску двигуна контролер переходить в асинхронний режим керування форсунками до досягнення обертів двигуна на рівні 800 об/хв.

Подача палива в камери згоряння припиняється у режимі охолодження двигуна (дросельна заслінка відкрита більш ніж на 75%, а обертання колінчастого валу при цьому — менше 800 об/хв) і може короткочасно припинятися у режимі гальмування двигуном залежно від температури охолодної рідини, частоти обертання колінчастого вала, швидкості руху автомобіля й кута відкриття дросельної заслінки.

Збагачення паливної суміші в режимах підвищеної навантаження двигуна і прискорень контролер виробляє збільшуючи час відкриття форсунок, регламентуючи його за сигналами датчика положення дросельної заслінки і датчика масового витрати повітря, враховуючи при цьому швидкість руху автомобіля, за сигналами датчика швидкості.

Електронний блок керування контролює напругу живлення бортової мережі автомобіля і при його значному зниженні збільшує час відкриття форсунок, компенсуючи (з-за низького напруги живлення) уповільнене включення електромеханічних клапанів форсунок.

На всіх режимах роботи двигуна за сигналами датчиків положення дросельної заслінки і масової витрати повітря контролер визначає кількість надходить у двигун повітря і регулює подачу палива форсунками для забезпечення необхідного складу паливної суміші. При прогрівання холодного двигуна на холостому ходу контролер управляє роботою регулятора холостого ходу і в залежності від навантаження і температури двигуна забезпечує обороти колінчастого валу на необхідному рівні. При швидкому закриття дросельної заслінки на ходу автомобіля контролер збільшує подачу повітря регулятором холостого ходу. Таким чином збіднюється паливна суміш для забезпечення зниження токсичності вихлопних газів.

Управління запалюванням здійснює контролер за сигналами датчика положення колінчастого валу і враховуючи поточний режим роботи двигуна за сигналами інших датчиків.

Електронний блок керування (контролер) є мікропроцесорною системою з енергонезалежним постійним запам’ятовуючим пристроєм (ПЗП), енергонезалежним перепрограмовуваним запам’ятовуючим пристроєм (ППЗП) і оперативним запам’ятовуючим пристроєм (ОЗП) зберігає дані тільки при наявності напруги живлення. В даних ПЗУ зберігаються програма роботи мікропроцесора і таблиці параметрів двигуна. Для зберігання проміжних значень мікропроцесор використовує ОЗП. Контролер керує виконавчими пристроями вприскування палива (запалювання, форсунки тощо) і, крім того, здійснює діагностику роботи датчиків. При виявленні несправності контролер запалює лампу «CHECK ENGINE» і зберігає в ОЗП код помилки, який може бути виявлений діагностичним прибором або лампою «CHECK ENGINE» в режимі сканування кодів діагностики.

2.8 Несправності систем керування двигуном

Несправності які виникають в системах керування бензинових двигунів приведені в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6 — Відмови та несправності

2.9 Розробка технологічної карти керування двигуном

Операційна технологічна карта Зміст робіт: Технологія перевірки стану систем керування двигуном бензинового двигуна.

Дільниця: електротехнічна.

Число виконавців, спеціальність, розряд: автослюсар 4-го розряду.

3. ЕКОНОМІЧНА ЧАСТИНА

3.1 Розробка технологічної карти на ремонт автосигналізації

Операційна технологічна карта Зміст робіт: сигналізація спрацьовує а двері не замикаються (сигналізація встановлена без додаткового блоку керування замками) Дільниця: Електротехнічна Трудомісткість, 0,5 люд/год.

Число виконавців, спеціальність, розряд: один, автослюсар IV р.

3.2 Кількість робітників, які будуть виконувати даний вид робіт

На дільниці працює один робітник. Трудомісткість цих робіт є досить малою, тому визначимо Заробітну плату по всім видам робіт.

3.3 Матеріальні витрати

При здійсненні основної діяльності СТО виникає потреба в запчастинах та матеріалах. Вартість матеріалів і запчастин обчислюється на підставі даних про їх потребу і відповідних цін на матеріали та запчастини із врахуванням транспортно-заготівельних витрат. Дані про вартість матеріалів та запчастин заносяться до таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 — Вартість матеріалів та комплектуюсих

Вартість матеріалів і запчастин на виробничу програму визначається сумою матеріальних витрат на один автомобіль помноженою на кількість автомобілів.

Транспортно-заготівельні витрати в середньому складають 5−8% від вартості матеріалів, тобто складає:

Загальна вартість визначається сумою:

Мзаг.=Мр+Тзв (3.1)

де: Мр — матеріальні витрати на виробничу програму;

Тзв — транспортно-заготівельні витрати.

Отже, загальна вартість матеріалів необхідних для технічного обслуговування та ремонту автомобільної сигналізації, враховуючи транспортно-заготівельні витрати, складає:

5442,82+(5442,82 0,08) = 5878,25 грн.

Розрахунок річного фонду оплати праці

Розраховуємо річний фонд оплати праці робітника по всім видам робіт.

Годинна тарифна ставка будь-якого розряду визначається:

ГТСі = ГТС1Крозр.і (3.2)

де ГТСі - годинна тарифна ставка певного розряду;

ГТС1 — годинна тарифна ставка першого розряду;

Крозр.і - відповідний розрядний коефіцієнт (таблиця 3.2).

Таблиця 3.2 — Розрядні коефіцієнти

Годинна тарифна ставка четвертого розряду визначається:

ГТСІV = ГТСІКрозр.ІV=9,51,33 = 12,63 грн.

Тарифний фонд оплати праці робітників певного розряду обчислюється за формулою:

ФОПтар.і = Чрі ГТСі Тефр (3.3)

де Чрі - чисельність робітників даного розряду;

ГТСі - відповідно годинна тарифна ставка;

Тефр — річний ефективний фонд робочого часу робітника в годинах.

За формулою 3.3. тарифний фонд оплати праці робітника четвертого розряду:

ФОПтар.IV =1 12,63 1748= 22 077,24 грн.

Годинний фонд оплати праці робітників визначається за формулою:

(3.5)

де %Д год — відсоток доплат до годинного фонду оплати праці.

Річний фонд оплати праці визначається за формулою:

(3.6)

де, %Д річ. відсоток доплат до річного фонду оплати праці 10%.

Середньомісячна заробітна плата одного робітника обчислюється за формулою:

(3.7)

де Чр — чисельність робiтникiв у вiддiленнi;

3.4 Розрахунок витрат на соціальні потреби

Відрахування на соціальні потреби здійснюється кожним підприємством у відповідні соціальні фонди з метою соціального захисту окремих верств населення державою, відповідно до класів професійного ризику виробництва.

Технічне обслуговування та ремонт автомобілів підприємствами віднесено до 22 класу за професійним ризиком виробництва, для яких відсоток єдиного соціального внеску складає 37,5% від .

Всоц.потр. =25 256,36×0,375 = 9846,135грн. (3.8)

3.5 Амортизація обладнання

Амортизація — це процес поступового перенесення вартості основних виробничих засобів і нематеріальних активів з урахуванням витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення згідно з нормами амортизаційних відрахувань, установленими законодавчими актами.

Амортизаційні відрахування — грошове відображення розміру амортизації, відповідного ступеня зносу основних фондів. Вони включаються до собівартості продукції та компенсуються при її продажу у виручці, що надходить.

За рахунок амортизаційних відрахувань фінансуються витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів для власного виробничого використання.

Існують різні методи нарахувань амортизації. Найбільш спрощеним є прямолінійний метод, в основі якого річно сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів.

Порядок нарахування амортизації при застосуванні прямолінійного методу можна подати у вигляді наступних простих формул.

Вам = Вп — Л (3.9)

де Вам — вартість основних засобів, що амортизується в грн.

Вп — початкова, або балансова вартість.

Л — ліквідаційна вартість.

Річна сума амортизації визначається:

А = Вам / Т (3.10)

де Т — очікуваний період корисного використання об'єкту.(таблиця 3.3.)

Вам — вартість об'єкта, що амортизується.

А — річна сума амортизаційних відрахувань.

Для розрахунку амортизаційних відрахувань основних виробничих фондів складаємо наступну таблицю:

Таблиця 3.3 — Розрахунок амортизаційних відрахувань основного обладнання

Загальна сума амортизаційних відрахувань складає: Авзаг. = 5000 грн.

3.6 Витрати на електроенергію

Сумарні витрати на електроенергію по електромеханічному відділенню умовно поділяють на дві складові: залежну (змінну) і незалежну (постійну) від обсягу ремонтних робіт.

Змінна частина складає витрати електроенергії на виконання діагностики автомобілів. Постійна частина складає витрати на освітлення приміщення і входить до статті «Інші витрати, що містять витрати на утримання і ремонт приміщення, обладнання, тощо»

Таблиця 3.3 — Вартість енергії на технологічні цілі

Час споживання на один автомобіль беремо в залежності від часу проведення технічного обслуговування.

Отже:

Рріч = t х N авт (3.11)

де: Рріч — споживана потужність за рік, кВтгод.;

t — час споживання на 1 автомобіль, год.;

Nавт — кількість автомобілів, 250 шт.

Суму на рік знаходимо як:

(3.12)

де: Т — тариф на електроенергію.

Отже, витрати енергії на технологічні цілі, в гривнях, складають приблизно 1092 грн., при вартості 1кВт енергії 1,34 грн.

3.7 Інші витрати

До складу «інших витрат» включаємо витрати по електромеханічному відділенню, які не ввійшли до складу попередніх статей кошторису. До них слід віднести витрати на утримання і амортизацію приміщення відділення, управлінські витрати, витрати на техніку безпеки і охорону праці, послуги системи зв’язку, обчислювальної техніки, тощо.

Вони обчислюються в заданому відсотку від річного фонду оплати праці основних робітників:

(3.13)

де: %Вінші - відсоток інших витрат 80%.

ФОПріч — річний фонд оплати праці робітників.

3.8 Таблиця кошторису витрат

Кошторис витрат включає всі витрати, пов’язані з технічним обслуговуванням електроустаткування автомобілів на протязі поточного року в електромеханічному відділенні.

Він складається за економічними елементами і включає слідуючі витрати:

— матеріальні витрати;

— заробітна плата робітників;

— відрахування на соціальні потреби;

— амортизаційні відрахування за нормами амортизації.

— інші витрати — всі витрати, що не ввійшли до попередніх статей.

Таблиця 3.4 — Кошторис витрат

4. ОХОРОНА ПРАЦІ

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров’я та працездатності людини в процесі праці.

До робіт по обслуговуванню і ремонту автотранспорту допускаються особи, які в установленому порядку пройшли навчання в учбових закладах, щорічні навчання з охорони праці і пожежної безпеки і навчені безпечному веденню робіт.

Працюючі допускаються до виконання робіт тільки після одержання всіх передбачених видів інструктажів і стажування. До робіт підвищеної небезпеки допускаються особи, які пройшли навчання в учбових закладах по професії, одержали всі передбачені види інструктажів, щорічне навчання з охорони праці і пожежної безпеки, згідно розроблених програм, затверджених на підприємстві і узгоджених з органами Держгірпромнагляду за охороною праці, пройшли медогляд і не мають протипоказань до виконання даних робіт підвищеної небезпеки.

4.1 Аналіз умов праці на СТОА «Вінничина-Авто»

В даному приміщенні проводяться роботи по обслуговуванню систем керування двигуном.

У цьому приміщенні є ряд небезпек:

небезпека ураження електричним струмом;

отруєння вихлопними газами та парами бензину;

небезпека наїзду автомобіля;

опіки;

психологічно та фізичне стомлення;

падіння автомобіля з підйомника;

несправність інструменту.

Також в процесі діяльності виникають наступні шкідливі виробничі фактори:

захаращеність робочого місця інструментом, пристосуваннями, матеріалами;

підвищена загазованість робочої зони;

знижена температура, підвищена вологість повітря в робочій зоні;

Присутні небезпечні фактори:

небезпека ураження людини електричним струмом;

використання несправного інструменту;

Наїзд автомобіля Карта умов праці (див. додаток А).

4.2 Організаційно-технічні заходи

Дане приміщення використовується для технічного обслуговування та ремонту автомобілів. Воно має розміри 6,5Ч10 м, площа приміщення складає 65 м². Стіни приміщення пофарбовані в світло-сірий колір, що забезпечує більшу освітленість приміщення. На дільниці працює один робітник.

Вхід людей здійснюється через ворота, ширина воріт 3 м, висота 3 м.

Двері відкриваються назовні. Розміри меблів на робочих місцях, зокрема робочого столу, відповідають ДНАОП 0.00−1.3199.

Що до заходів безпеки, заземлення, система опалення та освітлення.

План дільниці (див. додаток Б).

4.3 Санітарно-гігієнічні заходи

На підприємстві передбачені місця для переодягання та зберігання одягу, умивальники, місця для відпочинку, місця для куріння, туалет.

4.3.1 Мікроклімат

Мікроклімат виробничих приміщень — це метеорологічні умови внутрішнього середовища цих приміщень, які визначаються спільною дією на організм людини температури, вологості, швидкості руху повітря та теплового випромінювання.

Параметри мікроклімату: амплітуда температури навколишнього повітря — 18−20о С, відносній вологості -40−60%, а швидкість руху повітря -0,1−0,2 м/с і відповідає ГОСТ 12.1.005−88.

Для обігрівання і створення у виробничих приміщеннях нормованих показників мікроклімату на СТОА застосовується повітряне, парове або водяне опалення.

Система опалення забезпечує рівномірне нагрівання повітря в приміщеннях, можливість регулювання і вимикання, зручність в експлуатації, а також доступ при ремонті.

4.3.2 Вентиляція

Для захисту приміщення від дії шкідливих речовин застосовуються такі методи:

приміщення дільниці обладнане штучною місцевою вентиляцією;

своєчасний якісний ремонт вентиляційного обладнання;

спеціальна підготовка та інструктаж обслуговуючого персоналу;

регулярне прибирання приміщення.

Штучна вентиляція не відповідає вимогам, тому проектом пропонується розрахунок вентиляції.

4.3.3 Опалення

Опалення передбачено для підтримки температури повітря в робочій зоні в межах санітарно-гігієнічних норм.

Система опалення (водяне) забезпечує рівномірне нагрівання повітря в приміщенні дільниці.

Температура припливного повітря, яке подається в холодний період року знаходиться на рівні +16 оС і не вище 25 оС (СНиП2.01.02−85)

4.3.4 Шум і вібрація

Шум на дільниці виникає в наслідок роботи підйомників та місцевої вентиляції. Рівень шуму на дільниці згідно ГОСТ 12.1.003−83 та ДСН 3.3.6.037−99 не перевищує норми так, як вжито заходи захисту від шуму.

Використовують заходи зниження шуму та вібрації:

соосність;

балансування;

усунення шуму в самому джерелі.

4.4 Заходи по забезпеченню техніки безпеки

Дана дільниця відноситься до приміщень з підвищеною небезпекою. До технічних способів та засобів захисту працюючих при нормальних режимах роботи електроустановок в даній дільниці згідно ГОСТ передбачені наступні заходи захисту:

ізоляція струмопровідних частин;

захисні огорожі;

захисне заземлення та захисне занулення;

застосування установок (переносного освітлення) з малою напругою (12в);

робота в захисному спец одязі.

4.5 Заходи пожежної безпеки

Відповідно до ОНТП 24−86 дана будівля належить до категорії Б. При обслуговуванні та ремонтних роботах використовуються різні легкозаймисті рідини, прокладаються тимчасові електропровідники, здійснюється очищення окремих вузлів. Виникає додаткова пожежна небезпека, яка потребує відповідних заходів пожежного захисту.

До засобів гасіння пожежі, призначених для локалізації невеликих займань знаходиться вогнегасники типу ОУ-3 в кількості 4 штуки, сухий пісок, пожежний щит, плани евакуації, 3 аварійні виходи, відповідальний за протипожежну безпеку.

4.6 Організаційні заходи з охорони праці

На СТО створені необхідні умови для безпечного проведення робіт. Інструменти, обладнання, та прилади відповідають вимогам правил техніки безпеки, що зменшує можливість отримання травм під час користування ними.

Весь персонал перед прийняттям на роботу проходять вступний інструктаж з техніки безпеки на даному підприємстві, після чого проводиться інструктаж на робочому місці. Про проходження відповідного інструктажу робиться запис в спеціальному журналі. На кожному робочому місці висить табличка з правилами техніки безпеки, де обов’язково вказаний відповідальний за техніку безпеки.

4.7 Заходи по охороні навколишнього середовища

Забруднення атмосфери виникає в наслідок неправильного обслуговування систем впорскування. А це завдає великої шкоди навколишньому середовищу, в наслідок чого у працівників погіршується психологічний, моральний і фізичний стан, що призводить до зниження працездатності.

Заходи для зниження рівня забруднення навколишнього середовища:

регулювання системи впорскування;

використання каталізаторів;

відстійники води на автомийках;

спеціальні цистерни для зливу відпрацьованого мастила і гальмівної рідини.

4.8 Розрахунок вентиляції

Розрахунок штучної вентиляції в приміщенні ремонтного цеху (СО) на СТОА «Вінничина — Авто»

Основне завдання розрахунку загально обмінних систем штучної вентиляції-визначити кількість повітря L (м3/год), що необхідно подати або вилучити з приміщення. При розрахунку вентиляції в цехах, повітрообмін, як правило, визначають розрахунок шляхом за конкретними даними про кількість шкідливих виділень (теплоти, вологи, парів, газів, пилу).

Для цехів, де виділяються шкідливі речовини, повітрообмін визначають за кількістю шкідливих газів, парів, пилу, що надходять у робочу зону, з метою розбавлення їх припливним повітрям до гранично допустимих концентрацій (20 мг/м3).

Розрахувати кількість повітря (м3) яке необхідно подати в приміщення зони ТО і ПР з якою межує електротехнічна дільниця, щоб розчинити кількість СО до ГДК (20 мг/м3).

Вихідні дані:

вид роботи — регулювальні, ремонтні;

допустима концентрація СО в робочій зоні становить 20 мг/м3;

Об'єм приміщення, 260 м³ ;

в приміщенні одночасно знаходиться 1 автомобіль.

Розрахуємо витрачення палива одним автомобілем в приміщенні:

Б= 0,6+0,8 v (4.1)

де Б — витрачання палива одним автомобілем;

vробочий об'єм двигуна, л (легкового автомобіля в середньому 1,5 л.).

Б = 0,6+0,8· 1,5 = 1,8кг/год.

Знайдемо кількість оксиду вуглецю у відпрацьованих газах при роботі автомобіля протягом години.

G= (4.2)

де Р=1,5% - вміст оксиду вуглецю у відпрацьованих газах;

1,8 кг — кількість відпрацьованих газів при згоранні 1 кг палива;

G — кількість оксиду вуглецю у відпрацьованих газах;

Визначаємо необхідний об'єм повітря при вентиляції приміщення для розчину відпрацьованих газів.

L= (4.3)

де т — середня тривалість роботи автомобіля;

n — кількість автомобілів;

d — допустима концентрація оксиду вуглецю в робочій зоні;

L — необхідний об'єм повітря для вентиляції;

L= =20,25 м3/год Визначимо кратність обміну повітря

H= (4.4)

де V — об'єм приміщення;

H — кратність обміну повітря;

H= = 0,06

Приймаємо кратність обміну повітря 0,06 год.

ВИСНОВОК

У дипломному проекті спроектовано виробниче місце для обслуговування систем керування двигуном на СТО «Вінничина-Авто».

Розрахував виробничу програму СТО в цілому, після чого визначив трудомісткість робіт на даному виробничому місці. Визначивши кількість робітників обрав необхідне обладнання для робочого місця та нарисував схему дільниці, вказав таблицю неполадок датчиків керування двигуном та технологічну карту перевірки працездатності датчиків автомобіля.

В третьому розділі проекту розробив технологічну карту перевірки охоронної системи автомобіля та вказав трудомісткість робіт. Розрахував фонд оплати праці робітників, матеріальні витрати, витрати на електроенергію та інші витрати. Також визначив термін та вартість амортизації обладнання, після чого склав кошторис витрат.

В четвертому розділі описав заходи для підвищення рівня безпеки на працівників СТО та основні фактори які впливають на продуктивність праці робітників. Також розрахував параметри штучної вентиляції для даного робочого місця.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Ванін В. В, Бліок А.В., Гнітецька Г. О. Оформлення конструкторської документації, К.: Каравелла, — 2004 р., 378 с.

2. Грибков В. М., Карпекін П.А. Довідник по обладнанню для технічного обслуговування і поточного ремонту автомобілів.-М.: Россельхозиздат, 1984 р., 256 с.

3. Канарчук В.Є., Лудченко О. А. Основи технічного обслуговування і ремонту автомобілів. Книга 2. К: Вища школа, 1994 р., 498 с.

4. Лудченко О. А. Технічне обслуговування і ремонт автомобілів. Книга 1. К: Знання-Прес, 2003 р., 477 с.

5. Лудченко О. А. Технічне обслуговування і ремонт автомобілів. Книга 2. К: Знання-Прес, 2004 р., 459 с.

6. Шумик С. В., Болбасов М. М., Петухов Е. И. Техническая эксплуатация автотранспортных средств. Курсовое и дипломное проектирование.-Минск: Высшая школа, 1988., 368 с.

ДОДАТОК А

Таблиця А.1 — Карта умов праці

ДОДАТОК Б

Рисунок Б.1 — Схема виробничого місця для обслуговування систем керування двигуном: 1 — двохстойочний підйомник; 2 — слюсарний верстак; 3 — шафа для одягу; 4 — візок для інструменту; 5 — умивальник

ДОДАТОК В

Таблиця В.1 — Кошторис витрат

Таблиця В.2 — Кошторис витрат. Формули розрахунку