Напрямки вдосконалення організації міжбюджетного трансфертування в Україні

Вступ

Після набуття Україною статусу незалежності почався процес становлення національної фінансової системи.. Це викликало становлення в державі інституту місцевого самоврядування, процесами розмежування функцій та завдань публічної влади по вертикалі між її центральним, регіональним і місцевим рівнями. Процес відродження місцевих фінансів супроводжується появою цілого комплексу нових для держави теоретичних і практичних проблем. Коло цих проблем зумовлює формування нової, самостійної галузі фінансової науки України. Ця наука є системою знань про місцеві фінанси, або вченням про фінанси місцевих органів влади.

Мета даної роботи полягає у дослідженні напрямків вдосконалення організації міжбюджетного трансфертування в Україні.

Саме поняття «трансферт» (від франц. transfert — переношу, переміщую) означають виділення бюджетом нижчого тереторіального рівня грошових коштів з фонду фінансової підтримки місцевого самоврядування на нормативній основі.

Міжбюджетне трансфертування — це кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.

Актуальність обраної теми полягає у визначенні напрямків, проблем вдосконалення організації міжбюджетного трансфертування в Україні в умовах фінансовоекономічної кризи, а також вплив бюджетноподаткового реформування на ефективність трансфертної політики.

Основне завдання аналізу критичної статті заключаєть у аналізі кола проблем таких як:

• · Рівень фінансової достатності бюджетів різних рівнів, які є водночас і результатом і умовою сталого соціальноекономічного розвитку відповідної адміністративнотереторіальної одиниці.
• · Структурі дохідної бази місцевих бюджетів в розрізі зростання частки міжбюджетних трансфертів над власною дохідною базою обумовлює неспроможність бюджетів до самофінансування .

Вирішення цих гострих для України проблем ускладнюється через низку організаційних недоліків системи міжбюджетного трансфертування в розрізі правових, нормативних та методичних аспектів.

На сьогоднішній день автор статі «Напрямки вдосконалення організації міжбюджетного трансфертування в Україні» Фещенко Л. В. вважає, що ефективність системи міжбюджетних трансфертів пов’язана зі ступенем досконалості нормативнозоконодавчої бази. Враховуючи його позитивний вплив на організацію та функціонування системи міжбюджетних відносин в цілому та міжбюджетного трансфертування, зокрема, слід наголосити на необхідні позробки нормативноправової бази стосовно питань формування міжбюджетних трансфертів та механізму іх розподілу. Основним правовим актом, що регулює організацію міжбюджетного трансфертування є Бюджетний кодекс України. Він передбачає застосування системи міжбюджетних трансферів.

В новому Бюджетному кодексі України надано визначення трансфертів як коштів, одержаних від інших органів державної влади, органів влада АРК, органів місцевого самоврядування ,інших держав або міжнародних організацій на безоплатній і безповоротній основі. У відповідості з Бюджетним Кодексом міжбюджетні трансферти подіяються на дотації вирівнювання, субвенції, кошти, що передаються до державного та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів, додоткові дотації.

Кодексом наданий вичерпний перелік субвенцій на здійснення державних програм соціального захисту та категорії громадян, яким надаються пільги за рахунок цих субвенцій. Крім того, доповнено перелік трансфертів «додатковою дотацією» на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів та «іншими дотаціями і субвеціями». Згідно з новим Бюджетним кодексом передбачено на постійній основі:

• 1. механізм перерахування міжбюджетних трансфертів місцевим бюджетом .
• 2. пропорції розподілу додаткової дотації на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів між бюджетами різних рівнів.ю
• 3. склад кошика доходів загального фонду державного бюджету для надання міждюджетних трансфертів.
• 4. регулювання міжбюджетних відносин між районним бюджетом та бюджетами місцевого самоврядування.

Крім того, автор зазначає, що новий Бюджетний Кодекс визначає перелік основних принципів та засад надання місцевим бюджетам на виконання інвестеційних програм.

Інший автор Буряк О. П. у своїй книзі «Міжбюджетні відносини та перспективи формування місцевих бюджетів» вважає, що основна роль трансфертів полягає у вирішенні проблеми вертикальної не збалансованості окремих бюджетів, яка виникає внаслідок невідповідності між відновідальністю за фінансування видатків та можливостями збору податків на місцевому рівні. Система трансфертів сприяє згладженню нерівномірностей між адміністративно-тереторіальними одиницями, тобто на горизольтальному рівні, зумовлених соціально-економічними особливостями розвитку кожного регіону, та їх фінансовими можливостями.

По книжному варіанту автор не описує, що надано,і зазначено, а новому Бюджетному Кодексі детально. Він вказує, що передбачає Бюджетний кодекс при використанні видів трансфертів :

• · Міжбюджетний трансферт у формі дотації вирівнювання — передача грошових коштів з метою вирівнювання доходів відповідного бюджету.
• · Міжбюджетний трансферт у формі субвенціїпередача грошових коштів для фінансування за цільовим призначенням у порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенцій. Субвенції можуть мати теке цільове спрямування:
  • 1. здійснення програм соціального захисту.
  • 2. компенсація втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, які встановлені державою.
  • 3. виконання інвестиційних проектів.
• · міжбюджетний трансфетр у формі передач інших коштів, що передаються до державного бюджету України та місцевих з інших місцевих бюджетів.

А також по книжному варіанту автор розкриває суть понять таких як :

субвемнція (від лат. subvenio «приходжу на допомогу») — це форма грошової допомоги місцевим бюджетам із державного бюджету, яка призначена для конкретно визначеної цілі/цілей.

дотамція (від лат. dotatio — дар, пожертва) — доплата з державного бюджету задля збалансування бюджетів нижчих рівнів; різновид субсидії. Дотація — це безвідплатна, безповоротна допомога з бюджету вищого рівня бюджету нижчого, яка не має цільового характеру та надається у випадку перевищення видатків над доходами.

міжбюджетне трансфертування — це кошти які надаються безповоротно і безоплатно з одного бюджету до іншого; що було розглянуто автором статті.

Фещенко Л.В. детально розглянув (описав) про дотації. Він зазначив, що трансферти місцевих бюджетів за видами поділяються на:

• n для короткострокового збалансування фінансових можливостей бюджету (дотації). необхідність у дотаціях виникає, коли доходи і видатки бюджетів різних рівнів змінюються пр-різному і можливим наслідком цього може бути нестача ресурсів.
• n Для вирівнювання фінансової спроможності бюджетів (дотації вирівнювання). Основним завданням є вирішення проблеми незбалансованості місцевого бюджету, яка виникає внаслідок невідповідності між податкоспроможністю адміністративнотереторіальної одиниці та відповідальністю за фінансування певних видатків.
• n Для фінансування заходів цільового спрямування (субвенції).

Він не розкрив останній вид трансфертів, на відміну від нього по книжному варіанту детально розписано про субвенції.

Автор книжного варіанту вказав, що субвенції мажуть передбачатися яу у державному бюджеті, так і у складі місцевих бюджетів.

Найбільшим за обсягом субвенціями з державного бюджету є соціалбні субвенції, да яких належать: субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату допомог сім`ям з дітьми ,інвалідам з дитинства;субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на будівництво та придбання житла військовослужбовцям, на надання пільг ветеранам війни і праці на оплату електроенергії, природного газу, квартплати, компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян та інші.

Обидва автори чітко згадують про бюджетну реформу в Україні, та зазначають ща вона не призвела до зростання фінансової самодостатності місцевих бюджетів, а головне — пов’язаної з нею відповідальності місцевої влади за забезпечення соціально — тереторіальних одиниць.

Автор статті зазначає статистичні дані. Бюджетна система України сьогодні розвивається в напрямку подальшої централізації бюджетних ресурсів, що відображається динамікою питомої ваги міжбюджетних трансфертів у доходах місцевих показників 2004 -2010 років: якщо у 2004 році ця величина складала 34,19 відсотки, то у 2010 році вже 57,89 відсотків.

Книжний варіант подає статистичні доні в застарілому варіанті 1994; 2003 роки, у 1994 році питама вага міжбюджетних трансфетрів становила 10,45 відсотка, а с 2003 році становила 33,04 відсотка. Це говороть про те що Україна сьогодні розвиваються в напрямку подальшої централізації бюджетних ресурсів фінансовий міжбюджетний трансфертування податковий.

Висновок

На мою думку, власна система міжбюджетних відносин на Україні в умовах становлення самостійної бюджетної системи, побудована на принципах децентралізму, формується не завжди послідовно та раціонально, чим викликає дискусії з приводу її вдосконалення на всіх рівнях влади. Суперечливість процесу становлення та реформування бюджетної системи та законодавчої бази формування місцевих бюджетів на Україні було висвітлено в першій частині даної роботи. Виявлено, що протягом майже десяти років існування незалежної України питанню міжбюджетних відносин не приділялось належної уваги. Навіть саме поняття таких відносин не було законодавчо визначено. Аналіз літературних джерел з питання міжбюджетних відносин показує, що досі на Україні не має належної теоритчної бази та фундаментальних наукових праць у галузі науки про місцеві фінанси.

Роблячи аналіз статті «про напрямки вдосконалення організації міжбюджетного трансфертування в Україні» я зрозуміла, що автор дуже серйозно віднісся до проблеми трансфертування в Україні тому, що він вбачав, що трансформація міжбюджетних відносин є невідмінною передумовою забезпечення сталого соціальноекономічного розвитку адміністративнотереторіальних одиниць різного рівня. Особисто я вважаю, що трансформація міжбюджетних відносин має відбуватися на базі науково обгрунтованих підходів до побудови на системі економічних принципів і критеріїв і системі міжбюджетних відносин в цілому і дієвої системи міжбюджетних трансфертів, зокрема.

Порівнюючи статтю з книжним варіантом можу сказати, що обидва автори приділяють велику увагу Новому Бюджетному кодексу, вказують заходи щодо вдосконалення організації та функціонування системи міжбюджетного трансфертування в Україні.

Список використаної літератури

• 1. Фещенко Л. В. Напрямки вдосконалення організації міжбюджетного трансфертування в Укаїні // Зовнішня торгівля: економіка ,Єфінанси, право., -2011р. № 5,.-с63−66.
• 2. Буряк П. О. Міжбюджетні відносини та перспективи формування місцевих бюджетів// Фінанси України.-№ 6,2001
• 3. Кириленко О. П. Місцеві фінанси: Підручник / О. П. Кириленко. — К.: Знання, 2006. — 677с.
• 4. .Василик О. Д., Павлюк К. В. Бюджетна система України: Підручник /. О. Д. Василик, К.В. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 544с.
• 5. Сунцова О. О. Місцеві фінанси: Навчальний посібник/ О. О. Сунцова. — Київ: Центр навчальної літератури, 2005. — 560с.