Планування сім'ї. Ріст і розвиток людини

Класифікацію поведінки в шлюбі запропонував К. Сагер (1976 p.):

партнер, орієнтований на рівноправність (очікує рівних прав і обов’язків);

романтичний партнер (очікує щиросердної згоди, хоче створити міцну сім'ю); важливе значення для нього мають сентиментальні символи. Почу вається обманутим, коли партнер відмовляється «грати» з ним у ці романтичні ігри;

" батьківський" партнер (із задоволенням піклується про іншого, виховуючи його, тоді як інший займає «дитячу» позицію);

" дитячий" партнер (вносить у шлюб деяку спон танність, безпосередність і радість, але водночас забирає владу над іншим партнером своєю «дитя чою» безпорадністю);

раціональний партнер (стежить за проявом емоцій, точно дотримується права й обов’язку). Відповідальний, тверезий в оцінках, добре присто совується до життя, незважаючи на те, що парт нер не поводиться так, як він);

товариський партнер (хоче бути товаришем і шу кає для себе такого самого супутника, з яким міг би розділити повсякденні турботи);

незалежний партнер (зберігає в шлюбі визначену дистанцію стосовно свого партнера. Прагне уник нути зайвої інтимності у стосунках і хоче, щоб партнер ставився з повагою до цих його вимог).

Соціологи поставили нареченим запитання: «Чому ви вирішили вступити в шлюб?» Була відповідь: «Тому, що ми любимо один одного». За даними соціологів, більшість наречених не погоджуються з коханням «палким і сліпим». Вони надають перевагу почуттям, які народжуються не тільки в серці, а й у голові, і поєднують ці почуття з вірністю подружжя. При цьому підкреслюється важливість таких рис у супутника життя: інтелектуальність, працездатність, турботливість, відповідальність, почуття гумору. Якщо ці вимоги виконуються, шлюб повинен бути ідеальним. Але прогноз не завжди здійснюється.

Сьогодні соціологи світу говорять про типові моделі сім'ї.

Першою моделлю можна вважати «замкнуту сім'ю», яка будується на ідеалізованих ідеях подружжя. Ці ідеї називають малореальними. Обидва з подружжя переконані, що «належать тільки одне одному», що в сім'ї «особистість ніколи не буде почуватися одинокою», що «ревнивість — це гасло любові». Подружжя впевнені, що вони повинні завжди бути разом, а конфлікти — це ознака згасання любові. Серед таких сімей високий відсоток довгого подружнього життя, хоча згодом романтичні уявлення поступово минають, переважає відповідальність за сім'ю, дітей, працездатність, турботливість. Але добра половина таких шлюбів закінчується розривом через нескінченні конфлікти, оскільки не здійснюються мрії і приходить розчарування. Іноді в таких випадках ревнивість стає нестерпною, поряд з нею розвивається грубість, неповага і це призводить до розриву шлюбу.

Друга модель сім'ї порівнюється з дубом і плющем. Один із подружжя — «дуб» — владика над життям іншого, опорою якого він є. Другий з подружжя — «плющ». Він обвиває «дуб» і перекладає на його плечі всі проблеми, вирішення всіх питань. Не завжди «дубом» є чоловік, це може бути і дружина. Іноді ці ролі між подружжям можуть змінюватися. Такі родини живуть добре, коли ролі в «сімейному театрі» розподіляються за спільним бажанням. Розпадаються такі шлюби, якщо присутні лише відповідальність, турботливість за дітей, а відсутні теплота, сердечність, взаємодопомога.

Третя модель сім'ї — це сім'я «борців». Ледь прозвучить шлюбний марш, як починається боротьба за право бути «володарем сім'ї», диктатором своєї волі. Кожна дрібничка — це привід для конфліктів, для приниження протилежної сторони. У цих конфліктах ніколи не зважають на почуття іншого. Такі шлюби можуть існувати довго, коли один із подружжя підкоряється і повністю виконує волю і бажання іншого. Буває, що шлюби не розпадаються, хоча триває нескінченна боротьба, радощів у такій родині мало, подружжя зв’язані відповідальністю за дітей.

Четверта модель сім'ї — це сім'я «незалежних людей». Кожен із подружжя зберігає право на особисту свободу (іноді — до права на позашлюбні зв’язки). Буває, що подружжя живуть окремо, зустрічаються на спільній території однієї зі «сторін». Сім'я зберігається, обидва подружжя проявляють турботу про дітей. Кожен із подружжя перед іншими людьми хвалиться своєю прогресивністю, відсутністю закостенілої моралі пращурів, наявністю нової сучасної моралі. Але такий шлюб без справжньої любові, частіше будується на грошовій зацікавленості обох сторін або однієї сторони (шлюб за розрахунком). Кохання відсутнє з самого початку, іноді подружжя вступають у шлюб за домовленістю батьків і їм здається, що вони кохають одне одного. Обидва з подружжя за все життя можуть не зустріти справжнього кохання і тому такий шлюб триває. Живуть у шлюбі без конфліктів, без радощів, страждають на апатію, але переважає відповідальність за дітей, а іноді — почуття самозадоволеності, матеріального благополуччя, небажання щось змінювати.

П’ята модель сім'ї— це «шлюб соратників». Подружжя кохають одне одного. Любов зряча, спокійна, ґрунтується на довірі одне до одного, взаєморозумінні. У таких шлюбах подружжя доповнюють одне одного, допомагають одне одному у вдосконаленні особистості. Конфлікти в таких сім'ях перетворюються на розумні суперечки, коли народжується істина. Такі суперечки не є джерелом розчарування, навпаки, вони рухають родинний корабель. У таких сім'ях висока відповідальність, турботливість про дітей, яка є піклуванням не тільки про їх здоров’я, а й про виховання, формування особистості.

В абсолютно чистому вигляді класичні варіанти моделі сім'ї зустрічаються рідко. Відбувається змішування типів сімей. Але така класифікація соціологів заставляє подумати, переглянути свої власні спостереження, почуття іншої людини і, можливо, щось змінити, щоб не довести свій шлюб до розлучення.

Сімейне життя — довга дорога, щоб іти по ній разом, треба над цим працювати, сенс і мету цієї праці повинні розуміти обоє з подружжя.

Для планування сім'ї працюють психологи. Психолог обов’язково проводить бесіду з людьми, які вступають у шлюб. У своїй бесіді він насамперед пояснює, що є головним у шлюбі.