Українські вчені — математики (реферат)

Реферат на тему:

Українські вчені - математики Феофан Прокопович.

(1681−1736).

Феофан Прокопович — видатний діяч науки, культури і освіти першої половини 18 ст.

Навчався в Києво-Могилянській колегії, філософське відділення якої успішно закінчив у К Продовжував освіту в Польщі та Італії. Повернувся до Києва і викладав у Києво-Могилянській академії. У 1711−1715 pp. Феофан Прокопович — ректор цієї академії.

Філософ, письменник, релігійний діяч приділяв велику увагу і математиці. У 1707−1708 pp. до циклу лекцій з філософії в Києво-Могилянській академії Ф. Прокопович включив лекції з математики. Це був перший курс математики, побудований на науковій основі.

Михайло Остроградський.

(1801−1862).

На світовий рівень підняв математику українець Михайло Остроградський, який народився в с. Пашенна (нині Пашенівка) на Полтавщині. У 1817 p. M. Остроградський став вільним слухачем відділення фізичних та математичних наук Харківського університету, який блискуче закінчив у 1820 р.

Продовжував освіту в Парижі, де на його здібності звернули увагу видатні вчені того часу — П. Лаплас, О. Коші, С.Пуассон.

З 1828 р. працював у Петербурзі. Його мемуар «Про числення варіацій кратних інтегралів» ще за життя був перекладений німецькою та англійською мовами.

За видатні досягнення в галузі математичних наук М. Остроградського, чи не першого серед українців, обирають членом Академії наук у Нью-Йорку, Туринської академії, Національної академії Ї u Римі членом-кореспондентом Паризької академії наук, почесним членом багатьох наукових товариств і університетів. Він автор знаменитої формули, відомої в математичному аналізі як формула Остроградського — Гаусса.

Михайло Ващенко-Захарченко.

(1825−1912).

І нині відіграє важливу роль у науці одна з перших праць з операційного числення «Символ числення і прикладання його до інтегрування лінійних диференціальних рівнянь», яка належить Михайла Ващенка-Захарченка. Він народився на Полтавщині, навчався в Київському університет. У Парижі слухав лекції видатних математиків того часу. У1868−1902 pp. працював професором Київського університету. Наукові праці і педагогічна діяльність Ващенка-Захарченка мали великий вплив на розві математичної культури Російської імперії.

Як вважають фахівці, і досі не втратила своєї актуальності його «Історія математики» (188! також переклад «Начал» Евкліда з пояснювальним вступом і примітками.

Михайло Кравчук (1892−1942).

Однією з яскравих зірок України на терені математики є академік Михайло Кравчук, який народився в Човниці на Волині. 1910 р. він вступив на фізико-математичний факультет Київського університету Володимира, який закінчив через чотири роки з дипломом І ступеня. Потім — педагогічна діяльність, якаднується з науковими пошуками.

1924 р. він блискуче захистив докторську дисертацію «Про квадратичні форми та лінійні перетворення». Про ультати дослідів Михайла Кравчука поінформовано того ж року Міжнародний математичний конгрес у Торонто, х) працею цікавляться видатні вчені Франції, Італії, Німеччини. Михайлові Кравчуку пропонують продовжити наукову діяльність у США, але вірний син України залишається на рідній землі. У 1929 р. Михайла Кравчука грають дійсним членом ВУАН. А потім він вісім років плідно працює над розв’язанням складних математичних проблем, одержуючи блискучі результати в галузі алгебри і теорії чисел, теорії аналітичних функцій, теорії ймовірностей, математичній статистиці. Зокрема, в теорії ймовірностей він увів многочлени біноміального розподілу, відомі у свідомій математиці як многочлени Кравчука. Не втратили й досі актуальності його дослідження з теорії аналітичних функцій, теорії диференціальних та інтегральних рівнянь, зокрема наближені методи їх розв’язування. Опубліковано більше 170 наукових праць М.Кравчука. Великий внесок ученого в розвиток української математично Стефан Банах.

(1892−1945).

За свідченням спеціалістів до видатних математиків XX ст., які працювали на українській землі, слід, віднести Стефана (Степана Степановича Банаха. Уродженець Рахова, він усе своє свідоме життя пов’язував зі Львовом. Тут С. Банах закінчив 1914 р. Політехнічний інститут, тут захистив докторську дисертацію, ста професором. Спочатку працював в «альма-матер», а згодом — у Львівському університеті. Світову славу Стефан шах здобув як один із засновників сучасного функціонального аналізу, що є нині основою математики.

Світове визнання — поряд з Празькою і Гетінгенською — одержала Львівська математична школа, заснована Банахом. Тут виховувалася ціла плеяда математиків, які після другої світової війни виїхали за кордон. А Стефан Банах до кінця свого життя працював у Львові, очолюючи, як і до війни, фізико-математичний факультет університету. Одна з вулиць Львова носить його ім'я. Польське математичне товариство встановило премію імені С.Банаха.

Микола Боголюбов.

(1909;1993).

Україна по праву може пишатися таким своїм вихованцем, як академік Микола Боголюбов. Народився він у Нижньому Новгороді, але через рік сім'я переїхала в Україну. До 1918 р. жив у Києві. Під час громадянської війни доля закинула родину Боголюбових до с. Велика Круча Полтавської обл., де Микола закінчив семирічку.

Після повернення родини до Києва вивчав самостійно курси вищої математики та фізики.

Тринадцятирічному хлопцеві, з огляду на його здібності, дозволяють відвідувати лекції в Київському університеті, а з 1923 р. його заняттями з математики керує відомий учений Микола Крилов.

У сімнадцять років Микола Боголюбов мав уже такі результати з теорії варіаційного числення, за які йому присудили кандидатський ступінь, а Болонська академія наук (Італія) відзначила спеціальною премією. Докторський ступінь йому присвоїли через два роки без захисту дисертації спеціальним рішенням Пленарного зібрання ВУАН за поданням академіка Дмитра Граве.

У 1928;1973 pp. працював в АН УРСР, 1936;1950 pp. — професор Київського і Московського університетів, а з 1949 р. працював у Математичному інституті ім. Стеклова АН СРСР, одночасно в Об'єднаному інституті ядерних досліджень.

За видатні заслуги в розвитку математики, механіки, теоретичної фізики, академік Микола Боголюбов удостоєний звання двічі Героя Соціалістичної Праці (1969, 1979), лауреата Ленінської (1958) та трьох Державних премій СРСР (1947, 1953, 1984).