Маркетингова політика комунікацій

Курсова робота на тему:

Імідж фірми і заходи «паблік рілейшнз»

Вступ

Всі компанії прагнуть досягти успіху. Для процвітання компанії має значення багато факторів: правильно вибрана стратегія, віддані компанії службовці, добре налагоджена система інформування, точне виконання програми маркетингу. Однак сьогоднішні компанії, що процвітають, на всіх рівнях мають одну спільну рису — вони максимально зорієнтовані на споживача і всю роботу будують на основі маркетингу. Всі ці компанії присвятили себе одній меті: розумінню і задоволенню потреб споживача на чітко відзначених цільових ринках. Вони спонукають кожного службовця своєї компанії створювати найвищу споживацьку цінність, забезпечуючи повне задоволення потреб клієнтів. Вони знають, що тільки такий підхід дозволить одержати бажану долю ринку і прибуток.

В даній роботі я розробляю створення і ефективне впровадження маркетингових заходів на птахофабриці. Актуальність обраної теми полягає в сучасному становищі сільського господарства України з його проблемами та радужними перспективами розвитку. Особисто для мене є цікавим вирішення питання: чи можна ефективно організувати роботу великого підприємства по створенню таких видів продукція, як яйця, м’ясо, відходи виробничого процесу. Метою роботи є розробка системи маркетингових заходів, пов’язаних з діяльністю фірми у конкретних умовах на конкретних ринках.

1. Загальна характеристика фірми

середовище маркетинговий стратегія асортимент Організація виробничого призначення в галузі АПК, а точніше в тваринництві, яка займатиметься повно цикловим вирощуванням птахів, що включає в себе: утримання племінного стада, промислового стада, інкубація та вирощування молодняку, продаж яєць, м’яса та інших відходів птахівництва.

Діяльність моєї організації ВАТ «Гусачок» — спеціалізується на розведенні гусей. Основною метою нашої організації - завоювати місце на ринку, продемонструвавши високу якість продукції. Підприємство створюється з метою одержання максимального прибутку від виробничої діяльності по забезпеченню потреб населення у товарах народного вжитку. Для вирішення цих завдань підприємство здійснює:

1). виробничу діяльність у обсязі та асортименті, що забезпечують потреби населення у товарах народного вжитку та прибуток підприємства;

2). організацію господарських зв’язків між підприємствами, організаціями пов’язаних з напрямком діяльності товариства;

3). підприємство самостійно визначає форми, методи і механізм здійснення виробничої, господарської та інших видів діяльності.

У відповідності із характером виконуємих робіт усі робітники нашого підприємства «Гусачок» поділяються на керівників, спеціалістів і робітників.

Розташоване за 50 км від Кіровограда і 20 км — від райцентру Новоукраїнка, в центральній зоні України. Упродовж свого існування підприємство постійно нарощує виробничі потужності. Останнім часом значно збільшило виробництво та продаж гусячих яєць, гусенят та гусячого м’яса.

Розведення гусей — справа надзвичайно вигідна, оскільки ця птиця високопродуктивна, скоростигла і краще за свиней та іншу птицю використовує та оплачує корми. Випасання гусей на природних пасовищах значно знижує собівартість виробленої продукції. Пошуки шляхів розв’язання проблеми зниження виробничої собівартості гусячого яйця та м’яса спонукали керівника підприємства вивчати досвід колег з інших регіонів України. У результаті для годівлі гусей тут почали самостійно виготовляти й застосовувати годівниці, що забезпечували б тваринам цілодобовий доступ до кормів. Корми засипають в годівницю раз на тиждень. Такі годівниці, різні за формою та розміром, підприємство виготовляє не лише для потреб власного господарства, а й на замовлення.

У господарстві розводять гусей великої сірої та білої італійської порід. На сьогодні батьківське стадо нараховує 7 тис. гол. Середня несучість однієї гуски становить 44 яйця на рік. На вирощування відбирають добре розвинутих пташенят із характерними для цієї породи ознаками. Придатний для подальшого вирощування молодняк характеризується такими ознаками: рухливий, стійкий на ногах, активно реагує на звук, має чітко визначений рефлекс клювання; живіт м’який, підібраний, пупкове кільце щільно закрите, клоака чиста; очі повністю відкриті, круглі, блискучі; пух повністю підсохлий, рівномірно розподілений по всьому тілу, крила притиснуті до тулуба; голова, дзьоб, суглоби, пальці без дефектів. Жива маса кондиційного молодняку гусей через 12−18 годин після вибірки його із вивідної шафи повинна становити: для легких порід — не менше 87 та 93 г., відповідно до призначення: для промислових чи племінних цілей; для важких порід — 93 та 100 г. Жива маса кондиційних гусенят повинна становити 62−64% маси яєць до закладання на інкубацію.

Цього року в господарстві планують отримати по 50 яєць на одну гуску. Утримувати гусей будь-якому господареві дешевше і легше. Саме ця птиця має низку переваг порівняно з іншими свійськими тваринами:

технологія утримання наближена до природних умов (на природних пасовищах та біля річок);

потребує набагато менше концентрованих кормів;

менш вимоглива до умов утримання;

навесні, у період фінансової кризи, є одним з основних джерел доходу господарства;

через наявність попиту дає змогу забезпечити потреби населення, а працівникам своєчасно сплачувати заробітну плату.

Водночас мешканці села можуть вчасно вносити орендну плату за користування земельними ділянками. Тому селяни вже традиційно тримають на своїх подвір'ях гусей. Нагромадження в господарстві позитивного досвіду утримання та вирощування гусей є підгрунтям для подальшого нарощування обсягів виробництва. Зваживши свої можливості, працівники господарства передбачають у перспективі збільшити кількість поголів'я гусей до 10 тис. та одержати не менш як 55 тис. гусячих яєць.

У своєму проекті я вирішила використати найбільш поширений підхід до побудови організації - лінійно-функціональний, або змішаний. Лінійно-функціональна структура поєднує переваги лінійної та функціональної структур і ґрунтується на єдності розпорядження й кваліфікованому здійсненні функцій управління спеціальним апаратом фірми.

Ринок конкуренції достатньо розвинутий, так як дозволяє доставляти продукцію на великі відстані. До них належать:

· СВАТ «Гайсинське підприємство з племінної справи у тваринництві», Вінницька область;

· ЗАТ «Агро-Союз», Синельниківський район, Дніпропетровська область;

· ПСП «Краснолиманська страусина ферма», Донецька область;

· ТОВ «Перкос», Хустський район, Закарпатська область;

· ТОВ «Ясногородська гусина ферма», Макарівський район, Київська область;

· ПП «Аграрна фірма «Хлібодар», Баштанський район, Миколаївська об-ласть.

2. Оцінка стану оточуючого середовища

середовище маркетинговий стратегія асортимент Маркетингове середовище — сукупність активних суб'єктів і сил, що діють за межами фірми, впливають на її стратегію і не підпадають під безпосередній контроль.

Зовнішнє середовище підприємства — сукупність суб'єктів господарювання, економічних, суспільних і природних умов, що діють у глобальному оточенні. Залежно від характеру впливу різноманітних факторів зовнішнє середовище поділяють на макроі мікросередовище.

Макросередовище охоплює матеріально-технічні й економічні умови, суспільні відносини та інші чинники, що впливають на діяльність підприємства опосередковано. До них належать демографічні, економічні, політичні та інші чинники, що постійно змінюються і є джерелом постійного занепокоєння для фірми.

Мікросередовище — середовище прямого впливу на підприємство. До нього належать постачальники, посередники, конкуренти, споживачі тощо.

Розглянемо докладніше кожну класифікаційну групу:

· Постачальники — ділові фірми і фізичні особи, що забезпечують фірму та її конкурентів ресурсами та послугами для здійснення функціональної діяльності (виробнича, соціальна, політична громадська і т.і.). Цей елемент здатен або створити конкурентні переваги для фірми, або повністю дестабілізувати її діяльність. Постачальники впливають на нашу діяльність через види сировини, що постачається, матеріалів, напівфабрикатів, основних виробничих фондів, обсяги постачань, ціни постачань, відстань доставки, види транспортних засобів.

Для фірми постачальники не відіграють важливої ролі, хоча і потребують постійної уваги. Важливим буде доставка буд матеріалів, техніки, обладнання та інших ресурсів на початковому етапі при спорудженні основного комплексу організації. Коли ж підприємство розпочне свою діяльність, її потреба в постачанні зведеться тільки до доставки кормів та тари, які, крім того, завжди будуть у надлишку на складі підприємства.

· Посередники — ділові фірми і фізичні особи, що допомагають фірмі доставити товар від місця виробництва до місця вжитку. Розрізняють торгівельних посередників:

o Класичні посередники

o Посередники з отриманням права власності - забезпечує фізичне просування товару, передачу права власності, бере на себе ризик.

До них належать:

— торгові посередники — сприяють доведенню товару до кінцевого споживача;

— маркетингові фірми — здійснюють маркетингові дослідження на замовлення фірми;

— рекламні агентства — виступають суб'єктами маркетингових комунікацій фірми.

Роль постачальників як фактора маркетингового мікросередовища визначається тим, що матеріально-технічні ресурси та комплектуючі вироби є вхідними елементами процесу виробництва товарів. У розвиненій ринковій економіці майже не існує проблеми постачання ресурсів. Підприємство має змогу вибирати постачальників за тими чи іншими критеріями (ціна, рівень обслуговування тощо).

Дуже важлива складова для успішної діяльності нашого підприємства — це взаємодія з посередниками. Адже для доставка нашої продукції безпосередньо до споживача на 99% залежить від співпраці з супермаркетами, магазинами та іншими точками продажу продукції птахівництва. Значна роль приділятиметься і рекламним агентствам, для ефективного просування власної продукції на потенційні ринки.

· Конкуренти — підприємства-суперники, які оперують на тому самому ринку, використовують схожі стратегії.

Аналіз конкуренції дає можливість виявити ринкове положення фірми, конкурентоспроможність її товарів. Конкуренти можуть бути класифіковані за різними ознаками. Ф. Котлер розподіляє їх за ознакою конкурентних дій на активні, селективні, стохастичні та пасивні.

— Активні (агресивні) конкуренти — реагують швидко й агресивно на ринкові події, незважаючи на напрями розвитку конкуренції.

— Селективні - конкурують лише у вибіркових показниках (наприклад, вони лідери у зниженні ціни, але не підвищують ефективність рекламної діяльності).

— Стохастичні - характеризуються непередбачуваними діями: іноді протидіють агресивно, а інколи ігнорують напади конкурентів.

— Пасивні - майже не реагують на конкурентні напади.

Ринок конкуренції достатньо розвинутий, так як дозволяє доставляти продукцію на великі відстані. До них належать:

· СВАТ «Гайсинське підприємство з племінної справи у тваринництві», Вінницька область;

· ЗАТ «Агро-Союз», Синельниківський район, Дніпропетровська область;

· ПСП «Краснолиманська страусина ферма», Донецька область;

· ТОВ «Перкос», Хустський район, Закарпатська область;

· ТОВ «Ясногородська сгусина ферма», Макарівський район, Київська область;

· ПП «Аграрна фірма «Хлібодар», Баштанський район, Миколаївська об-ласть.

· Споживачі - ними можуть бути різні суб'єкти ринку, в залежності від того, на яких клієнтурних ринках діє підприємство. Виділяють такі клієнтурні ринки:

o споживчий ринок - окремі особи, чи сім'ї, що купують товари для задоволення власних потреб;

o ринок виробників - організації-споживачі, що купують товари для виробництва продукції чи послуг;

o ринок посередників - організації, що купують товари для подальшого їх перепродажу, маючи на меті одержання прибутку;

o ринок державних установ - урядові організації, які купують товари для їх подальшого використання.

Впливають на фірму через асортимент продукції, що споживається, обсяги споживання, ціна споживання, рівень платоспроможності, тенденції розвитку тощо.

Ринок споживачів нашої продукції необмежений.

· Контактні аудиторії - будь-яка група, яка проявляє реальний або потенційний інтерес до діяльності фірми або може здійснювати вплив на її здатність досягати поставленої мети.

В загальній класифікації можна виділити 6 типів контактних аудиторій:

1. Фінансові кола (банки, кредитні спілки)

2. ЗМІ

3. Державні установи

4. Групи громадської дії

5. Місцеві контактні аудиторії

6. Широка публіка

7. Внутрішні контактні аудиторії

Конкуренти впливають на нашу діяльність через ступінь освоєння ринку, якість пропонованої продукції, орієнтовні сегменти ринку, політика ціноутворення, асортимент пропонованої продукції, тенденції розвитку.

Усі розглянуті елементи мікросередовища формують так зване мікрооточення підприємства, яке, в свою чергу, функціонує в межах значного за обсягом і впливом макросередовища.

Макросередовище складають певні фактори або ті сили, які не піддаються прямому контролю з боку підприємства (неконтрольовані фактори). Можна виділити принаймні шість основних факторів, які в певний спосіб позитивно або негативно впливають на систему маркетингу:

Демографічні

Економічні

Природні

Науково-технічні

Політичні

Культурні

Підприємство ретельно відстежує всі зміни, які відбуваються в оточенні, та пристосовувати свою діяльність до цих змін.

У демографічному аспекті важливими факторами є зміна чисельності населення, рівень народжуваності, розподіл населення за віком та статтю, міграція населення, його національна культура тощо.

В економічному аспекті на прийняття маркетингових рішень впливає не лише кількісний та якісний склад споживачів, а й їхня купівельна спроможність. Цю спроможність, в свою чергу, зумовлюють економічні спади, рівень безробіття, цінова політика, заощадження населення, умови одержання кредитів.

В даному випадку, коли економіка України відчуває серйозні потрясіння для підприємства це негативний показник, адже яєчна і м’ясна продукція не належать до еластичних товарів і при погіршенні економічного становища рівень споживання може знизитися, що негативно відобразиться на діяльності підприємства.

Вплив факторів природного середовища особливо відчутний на сучасному етапі. Дефіцит природної сировини, збільшення забруднення оточення призвели до рішучого втручання уряду багатьох країн у підприємницьку діяльність.

Цей фактор безумовно має великий вплив на діяльність будь-якого підприємства, та у нашому випадку — це позитивний фактор. По-перше, наше підприємство не має в своєму розпорядженні забруднюючого обладнання і тому будь-які урядові чи інших організацій санкції нам не загрожують. По-друге, наша продукція корисна у споживанні їжі людиною і це може слугувати як рекламна акція.

Фактори науково-технічного середовища зумовлюють якісні зміни технології виробництва товарів та послуг. Кожне нове відкриття у науці і техніці може радикально як позитивно, так і негативно вплинути на підприємництво з’являються нові галузі і вмирають старі, технічні удосконалення швидко поширюються і інколи призводять до «смерті» використовуваних товарів. Своєчасне врахування нових тенденцій і досягнень стає життєво необхідним.

Для підприємства це дуже важлива складова ефективної роботи, так як галузь птахівництва напряму залежить від витрат на спожиті енергоресурси. І тільки найновітніша техніка і обладнання дозволять збільшити рентабельність підприємства.

На маркетингові рішення значною мірою впливають події, що відбуваються у політичному середовищі. Маркетологи мають добре знати і вміло застосовувати положення основних законів та законодавчих актів, що стосуються інтересів підприємства, споживачів та суспільства загалом.

Останнім часом сільське господарство отримує все більше допомоги і сприяння від держави. Все більше приймається законів на спрощення ведення бізнесу.

Фактори культурного оточення враховують духовний розвиток споживачів і суспільства — це традиції, звички, спосіб життя, релігія, національні особливості, традиції, суспільні норми та багато інших чинників.

Також сприятливий для нас фактор, так як безпосередні споживачі - жителі України здавна звикли тримати птицю і, зрозуміло, мало хто уявляє життя без яєць і м’яса птиці. А при умові, що все менше залишається домашніх господарств, і все більшу роль відіграють птахофабрики — це позитивна тенденція для нас.

Отже, як підсумок, можна сказати, що оточуюче середовище є загалом сприятливим для майбутнього підприємства. Це забезпечується:

§ допомогою держави у даній галузі

§ зростаючою потребою населення в продукції підприємства

§ ефективністю виробництва при застосуванні новітніх технологій

§ незначній залежності від постачальників

§ великому виборі ринків збуту, аж до постачання за кордон

§ можливості залучення великої кількості потенційних посередників (супермаркети, магазини і т.і.)

3. Система нужд та потреб, на задоволення яких працює фірма

Нужди — відчуття недостачі будь-чого, яке відноситься як до окремих осіб так і до організацій. Нужди можна класифікувати відповідно до характеристик особистості чи організації. Для людини характерні:

1. біологічні

2. соціальні

3. культурні

4. економічні

5. політичні

Нужди здійснюються еволюційно, поступово, тому що це характеристики особистості чи фірми.

Потреби — нужда, яка набрала вигляд конкретного товару.

Навколо кожної нужди формується множина потреб, що конкурують між собою в процесі прийняття рішень про купівлю.

Потреби є динамічними характеристиками, змінюючись революційно. Цьому сприяють декілька груп факторів:

§ внутрішні фактори самої фірми (технологічне вдосконалення фірми, підвищення рівня персоналу, зміна економічного стану)

§ зовнішні фактори:

1. Зміна характеристик споживача (підвищення вимог споживача до властивостей та якості товару)

2. Дії конкурентів

3. Зміна характеристик елементів оточуючого середовища

4. Науково-технічний розвиток Динаміка змін потреб визначається темпи та напрямки конкурентної боротьби, зміни системи товарообороту, зникнення нужд та потреб.

Система нужд та потреб створює рівень задоволення особистості чи організації. Незадоволений або мотивується на пошуки нового товару, або деградується.

Тому систему нужд і потреб слід розглядати як потужний механізм мотивації в системі менеджменту.

При дослідженні клієнтурних ринків, на задоволення яких буде працювати наше підприємство ми зупинилися на такій класифікації нужд і потреб:

— біологічні

— економічні

— фізичні

До біологічних нужд відносяться:

· нужда у їжі

· рівень поживних речовин у жовтку і білку яйця

· властивості шкарлупи

· тривалість зберігання яєць при різних температурних режимах

· тривалість зберігання гусячихтушок

· властивості м’яса птиці

Економічні нужди:

· вартість певної кількості яєць, тушок

· вартість певної кількості яєць і тушок залежно від їх розміру (класу)

· особливі умови продажу

· упаковка Фізичні нужди:

· розміри яєць і тушок

· зовнішній вигляд продукції

· міцність шкарлупи яєць Виходячи з перелічених нужд, визначаємо потреби:

— Для рівня поживних речовин у жовтку і білку яйця виникають потреби у:

o Вмісту великої кількості амінокислот

o Вмісту протеїну, білків, жирів, вуглеводів

o Вмісту вітамінів

— Для тривалості зберігання яєць при різних температурних режимах:

o Потреба у тривалому збереженні яєць при кімнатній температурі

o Збереження з допомогою холодильника

— Для властивостей м’яса птиці:

o Зовнішній вигляд продукції

o Колір м’яса

o Наявність терміну придатності

— Для вартості певної кількості яєць, тушок

o Доступні ціни для споживача

o Можливість економії при купівлі більшої кількості

— Для упаковки:

o Привабливий естетичний вигляд

o Картонні коробки

o Пластмасові коробки

o Лотки

— Для розмірів яєць і тушок:

o Великі яйця

o Маленькі яйця

o Великі розміри тушок

o Менші тушки

— Для міцності шкарлупи яєць

o Товщина шкарлупи

o Вміст кальцію у шкарлупі

4. Товари та товарний асортимент

Товар — засіб задоволення певної потреби, тобто все те, що може задовольнити нестатки або потребу і пропонується на ринок з метою привернення уваги, придбання, використання.

Підприємство вироблятиме товари широкого вжитку — товари, призначені для власного споживання, а не для подальшої переробки.

Підприємство буде виробляти таку продукцію:

— яйця

— м'ясо птиці

— продукція з відходів виробництва (пір'я, пух, сухі тваринні корми, гусячий послід). У господарстві розводять гусей великої сірої та білої італійської порід.

Велика сіра порода створювалася методом схрещування роменських і тулузьких, наступним добором та підбором помісей великої живої маси з високою яйценосністю і гарними м’ясними якостями.

Основні показники продуктивності:

Несучість за рік яйцекладки — 60 штук; маса яєць — 175 г.; жива маса у 52 — тижневому віці: самців — 6−7 і самок 5,5−6,3 кг; збереженість дорослої птиці - 97−99%. Рекордні показники продуктивності:

несучість за рік яйцекладки — 85 шт.; маса яєць у 52 тижні ;

220 г.; жива маса у 52-тижневому вівці: самців — 9,5 і самок ;

9,1 кг.

Італійська біла порода.

Невелика голова, шия середньої довжини, широка і глибока грудина, на животі - невелика подвійна складка шкіри. Пір'я біле, ноги і дзьоб — оранжеві. Печінка жирна вагою 350−400 г. Гуси цієї породи використовуються у якості основи для виведення спеціалізованих батьківських ліній.

Основною продукцією нашого підприємства ВАТ «Гусачок» будуть яйця та м’ясо птиці. Яйце — в основному білковий продукт, дуже високої харчової і біологічної цінності, оскільки у ньому містяться всі поживні речовини, які потрібні для життєдіяльності людини. До складу гусячого яйця входять білки (12, 7%), жири (11,5%), вуглеводи (0,6−0,7%), мінеральні речовини (1,0%), вода (74%), вітаміни D, Е, каротин, В1, В2 В6, РР, холін. Енергетична цінність 100 г. гусячих яєць — 157 ккал., або 657 кДж. За поживністю яйце можна прирівняти до 40 г. м’яса або 200 г. молока.

На підприємствах масового харчування для приготування страв використовують гусячі яйця і продукти їх переробки: меланж і яєчний порошок.

Яйця гусячі харчові залежно від терміну зберігання, якості і маси поділяються на дієтичні, які надходять і реалізуються до 7 діб після знесення, і столові, що надходять через 7 діб після знесення. Столові яйця залежно від способу і терміну зберігання поділяються на свіжі, холодильникові і вапновані.

До свіжих належать яйця, які зберігалися при температурі від 1 до 2 °C не більше ЗО діб після знесення; холодильникові - це яйця, які зберігалися при температурі від 1 до -2°С понад ЗО діб; вапновані - це ті, що зберігалися у розчині вапна, незалежно від терміну зберігання.

Дієтичні яйця мають міцний, ледь помітний жовток, який знаходиться в центрі, не переміщається. Білок щільний, просвічується. Повітряна камера нерухома, висотою не більше 4 мм. Залежно від маси дієтичні яйця поділяють на І і II категорії. На кожному дієтичному яйці має бути штамп, де вказуються число, місяць знесення, вид і категорія.

Яйця поділятимуться за класом і способом упаковки на такі види:

На упаковку наклеюють етикетку, що містить такі реквізити:

назву продукції;

назву підприємств виробника;

кількість штук яєць;

інструкції для зберігання.

v Яйце гусяче. С2 (біл.) — 2 категорія (вага 175г), в коробці - 12 лотків, на лотку — 30 шт.

v Яйце гусяче. С1 (біл.) — 1 категорія (вага150 г.), в коробці - 12 лотків, на лотку — 30 шт.

v Яйце гусяче. С0+ (біл, кор) + - відбірне (вага 140−160 г.), в коробці - 12 лотків, на лотку — 15 шт.

v Яйце гусяче. КоКо-10-к. С1 (біл) — 1 категорія (вага 175 г.), в коробці - 30 упаковок, в упаковці - 10 шт., упаковка — картон.

v Яйце гусяче. КоКо — Жовтяки (біл.) — відбірне (вага 140 г.), в коробці - 20 упаковок, в упаковці - 10 шт., упаковка — картон.

М’ясо птиці

Підприємство здійснює погрузочно-розгрузочні роботи, а також доставку товару в межах України.

Сучасна технологія виробництва харчових яєць здійснюється в умовах:

v використання високопродуктивних гібридів;

v вміст гібридів в клітинних батареях з механізованими і автоматизованими виробничими процесами;

v годування птаха повноцінними сухими комбікормами;

v забезпечення заданого мікроклімату і диференційованого світлового режиму;

v ефективного ветеринарно-профілактичного забезпечення збереження птаха;

v цілорічного виробництва продукції.

Сучасна технологія вирощування гусенят

Для вирощування гусенят приміщення готують завчасно. Пташник ретельно очищають від старої підстилки й посліду; підлогу, вікна, інвентар миють теплою водою із додаванням спеціально призначених для цього дезінфікуючих засобів. Для дезінфекції взуття перед входом у приміщення ставлять ящик із килимком чи тирсою, змоченими спеціальним розчином. У пташнику повинно бути тепло, сухо й чисто. У гусенят дуже рідкий послід, тому спочатку підлогу засипають гашеним вапном із розрахунку 0,3−0,5 кг на 1 м² його площі, потім застилають підлогу сухою, чистою, без цвілі підстилкою завтовшки 10−25 мм. Для вирощування однієї голови віком до 1−3 тижнів потрібно 1,5 кг підстилки, 4−9 тижнів — 5,0 кг. У разі утримання гусенят підстилка промокає швидше, ніж коли вирощують курчат або індичат, тому її треба міняти частіше.

У перші дні життя гусенят годують із лотків, висота бортиків у яких — 15−20 мм. За вільного доступу до годівниць фронт годівлі для молодняку повинен становити: у віці 1−9 тижнів (у разі годівлі сухими кормами) — не менше 2,5 см, вологими — 5,0 см; 10−27 тижнів, відповідно, — 2,5 та 10,0 см. Кількість годівниць має бути такою, щоб під час споживання корму вся птиця могла вільно розміститися біля них. Відстань між годівницями та напувалками — не менше 2 м.

Приміщення перегороджують на кілька однакових секцій. Висота перегородок між секціями повинна сягати 0,6 м. Під час вирощування молодняку важливу роль відіграє щільність його посадки. У тісних приміщеннях утруднений підхід до напувалок та годівниць спричиняє відставання в рості та розвитку птиці; підстилка швидко забруднюється; надмірна вологість повітря негативно впливає на стан здоров’я пташенят.

Щільність посадки молодняку гусей міняють із віком птиці. Протягом перших дев’яти тижнів гусенят у пташнику треба розміщувати з розрахунку чотири голови на м2 площі підлоги, після 10−27 тижнів — три голови на мІ. Порушення норм щільності посадки молодняку є однією з причин нерівномірного розвитку птиці й спалаху різних захворювань.

Тому слід дотримуватися таких вимог:

· вирівнювати гусей за живою масою (слабких відокремлювати й годувати окремо, доки їхня жива маса досягне середньої по групі);

· зменшувати щільність посадки в разі погіршення мікроклімату, висота перегородок для гусенят добового-дев'ятитижневого віку повинна бути не менше 0,6 м, для старших — не менше 1,2 м;

· не допускати змішування птиці однієї групи з іншою. Під час вирощування молодняку гусей рекомендують підтримувати оптимальну температуру під брудером у таких межах: у віці

до одного тижня — 30…28°С, два-три тижні - 28…26°С, чотири тижні - 24…22°С, п’ять-дев'ять тижнів — 20…18°С. Вимірюють температуру в пташнику на висоті 10−12 см від підлоги і на відстані 0,8−1,0 м від джерела тепла.

На вирощування гусенят потрібно брати не пізніше ніж через 24 години з моменту їх вилуплення. Світловий режим є одним із основних чинників у технологічному процесі вирощування гусей. За природного освітлення для забезпечення достатнього світла в приміщеннях пропорція між вікнами й площею підлоги повинна становити 1:10—1:20.

Додаткове електричне освітлення має велике значення для птиці, особливо за осінньо-зимового вирощування молодняку гусей. Що більша відстань від джерела освітлення до об'єкта, то менша потужність променевого потоку. Тому для його збільшення застосовують спеціальні абажури, які відбивають і спрямовують світло.

Найбільш прийнятна технологія вирощування ремонтного молодняку гусей така:

· від добового до чотиритижневого віку — у пташнику на глибокій підстилці або на сітчастій підлозі, з періодичним користуванням вигульного майданчика;

· від 5 — до 26-тижневого віку — в літньому таборі під навісами, бажано біля проточної водойми;

· до 34-тижневого віку гусенят утримують у пташниках для ремонтного молодняку, а потім переводять у приміщення для дорослої птиці.

З 21 — до 60-денного віку гусей можна вирощувати в приміщеннях на сітчастій підлозі з антикорозійним покриттям. Складається вона з окремих знімних поликів розміром приблизно 810×450 мм, які розміщують на каркас із кутника. Кутник (гарячої прокатки) монтують на металеві стійки, які розміщують на відстані 1,5−2 м одна від одної. Сітчасті полики з розміром чарунки 20×20 мм виготовляють із металевих прутів діаметром 5−3 мм. Підлога у пташнику повинна бути бетонною, з нахилом 12° у напрямі центрального проходу для стікання води.

Гусятник розгороджують на секції знімними сітчастими перегородками заввишки 75−100 см. У кожній секції розміщують близько 125 осіб за щільності посадки на 1 мІ площі підлоги.

Вирощування гусенят на м’ясо

Молодняк утримують у приміщеннях на глибокій підстилці, сітчастій підлозі, кліткових батареях, а в теплу пору року від 3-тижневого віку — з дорощуванням у таборах під навісами чи на спеціально обладнаних відгодівельних майданчиках.

У приміщеннях на глибокій підстилці гусенят утримують у секціях по 200−250 голів у кожній щільністю 8−10 голів до 4-тижневого віку, а від 4 — до 9-тижневого — відповідно 100−125 голів та 4−5 голів на 1 мІ площі підлоги. Сітчастий настил у пташниках обладнують на висоті 25−40 см над підлогою. В разі вирощування в кліткових батареях у клітці площею 0,64 мІ розміщують по 12 добових гусенят.

Від добового до тижневого віку їх утримують за цілодобового освітлення з освітленістю 20 лк. Далі світловий день скорочують до 14−16 год. на добу за освітленості 15 лк.

Залежно від віку молодняку в батарейному цеху підтримують температуру: в перші три дні вирощування — 30 °C, на 4−5-й день — 28 °C, 6−7-й — 26 °C, 8−10-й — 24 °C,

11−20-й день -20°С. Відносна вологість повітря має бути 66−75%, циркуляція свіжого повітря — не менше ніж 6−7 мі/год. на 1 кг живої маси птиці.

У перші 3−5 днів гусенят звичайно годують круто звареними яйцями, перетертими з крупою (кукурудза, пшениця, горох), додаючи в цю суміш збиране молоко і подрібнену зелень.

Для вирощування на м’ясо застосовують сухий або комбінований тип годівлі. В умовах промислового підприємства, починаючи з 5-денного віку, гусенятам згодовують сухі повнораціонні комбікорми для першого віку вирощування (1 — 20 днів), у складі яких міститься 20% сирого протеїну та 1172 кДж обмінної енергії. Із 3-тижневого віку гусенят поступово переводять на комбікорм для другого віку вирощування (3 — 9 тижнів), який містить 1172 кДж обмінної енергії та 18% протеїну. На м’ясо їх забивають у віці 9 тижнів із досягненням живої маси 3,8−4,2 кг, оскільки старший молодняк починає линяти, що ускладнює обробку тушки та погіршує її товарний вигляд.

5. Характеристика ринку

Ринок — множина реальних та потенційних покупців і продавців. У широкому розумінні ринок означає певний спосіб організації економічного життя, характерними ознаками якого є: самостійність учасників економічного процесу; комерційний характер їхньої взаємодії; суперництво (конкуренція) господарюючих суб'єктів; формування економічних пропорцій під впливом динаміки цін та конкурентної боротьби; ціни, що складаються на основі попиту та пропонування.

Сегментування ринку — розподіл ринку на групи покупців, кожна з яких може потребувати окремі товари або комплекси маркетингу. В широкому розумінні сегментування ринку — результат того, що потенційні споживачі різнорідні і однакові загальні пропозиції не цікаві для всіх, тому сегментація ринку передбачає розбивку ринку на конкретні групи споживачів, кожна із яких потребує окремих комплексів маркетингу. Для цього необхідно з’ясувати конкретні способи та принципи сегментації ринку, змінні, що визначають напрями сегментування. В основі сегментації є принципи структурування ринку товару залежно від попиту споживачів та навпаки. З одного боку, виробники мають справу з різноманітним споживчим попитом залежно від індивідуальних потреб, рівня доходу, споживчих симпатій, споживчих стереотипів, поведінки. З іншого боку, споживачі мають справу із різноманітними товарами, які мають задовольняти їх потреби.

Основні етапи сегментування ринку:

1. Вибір цільового ринку — пошук ринку, на який підприємство орієнтуватиме свою діяльність. Таким може бути будь-який ринок, визначений за суб'єктивним, товарним, територіальним та іншими принципами.

2. Виявлення можливостей та загроз — визначення чинників, які сприяють або заважають бізнесу компанії на обраному ринку.

3. Диференціація — розподіл ринку на сегменти та диференціювання товарів компанії стосовно кожної групи споживачів та конкурентів. Таким чином утворюються відмітні переваги щодо конкурентів, і компанія надає споживачеві аргументи, що спонукають його купувати певний товар.

4. Адаптований маркетинговий комплекс — розроблення таких маркетингових програм, які є ефективними саме на цьому сегменті ринку.

У результаті сегментування виникають цільові ринки чотирьох рівнів. Сучасні фірми можуть використовувати різноманітні засоби сегментування ринку, складати профілі отриманих сегментів і оцінювати привабливість кожного з них. Ринки складаються з покупців, а покупці різняться за потребами, доходами, навичками та іншими параметрами. Будь-який з цих параметрів можна взяти як основу для сегментування ринку. Єдиного методу сегментування немає. Поділ ринку з використанням різних принципів сегментування за різноманітними параметрами допомагає знайти оптимальний підхід до розгляду ринкової структури.

Для сегментування нашій фірмі необхідно визначити:

— принцип сегментування ринку;

— кількість сегментів, які фірмі доцільно освоїти;

— найвигідніші сегменти.

Основні принципи сегментування для нашої фірми:

— Географічний:

o Регіон: Основними є північні, західні та центральні області України; але поширення продукції включає всю Україні та в перспективі закордон.

o Область: Київська, Кіровоградська.

o Чисельність населення:

o Густота населення:

— Психографічний:

o суспільний клас: нижчий, середній, вищий

o спосіб життя: оптимісти, песимісти, традиціоналісти, естети

o тип особистості: пристрасні натури, любителі бути «як усі», авторитарні натури, честолюбні.

— Поведінковий:

o привід для купівлі: повсякденна покупка, екстрений випадок

o шукані вигоди: якість, сервіс, економія

o статус користувача: не споживає; колишній споживач; потенційний споживач; споживач-новачок; регулярний споживач

o інтенсивність споживання: слабка, помірна, сильна

o ступінь прихильності: ніякий, середній, сильний, абсолютний

o ступінь готовності по купця до сприйняття товару: необізнаний, поінформований, зацікавлений, прагне купити

o ставлення до товару: захоплене, позитивне, байдуже, негативне, вороже.

— Демографічний:

o склад сім'ї, осіб:1−2; 3−4; 5 і більше

o рівень доходів, грн.: менше 500; 500−1000; 400−600; >1000

o рід занять: управлінці, службовці, власники капіталу і підприємств, продавці, робітники, фермери, пенсіонери, студенти, домогосподарки, безробітні

o національність: українець, росіянин, татар, поляк, інші

При доборі цільових ринків ми також врахували особливості споживчого і виробничого ринків.

Споживчий ринок — сукупність окремих фізичних і юридичних осіб, які купують товари і послуги для власного споживання.

Виробничий ринок — сукупність юридичних осіб, які купують товари для їх подальшого перероблювання.

Ринок посередників — ринок, що утворюють підприємства (або/і фізичні особи), які переносять право власності на товар від виробника до споживача. Залежно від того, з ким доводиться працювати посереднику, ринок набуватиме рис промислового або споживчого.

У нашому випадку частка споживчого і виробничого ринків зводиться до мінімуму, так як основні поставки продукції здійснюватимуться за допомогою посередників.

6. Система маркетингової інформації

У сучасних умовах потреба в маркетинговій інформації постійно зростає, і менеджери з маркетингу часто відчувають брак достовірних, актуальних та вичерпних даних. Для того, щоб розв’язати цю проблему, на підприємстві має бути створена система збирання необхідної маркетингової інформації, або маркетингова інформаційна система.

Інформація — це дані, які відібрані та розсортовані в залежності від певних цілей. Інформація знімає стан невизначеності в системі. Будь-який елемент в системі підвищує ефективність своєї діяльності за рахунок зниження стану невизначеності. В процесі обміну інформацією слід зважати на те, що вона може спотворюватися, зникати або не потрапляти до адресата.

Розрізняють такі властивості інформації:

· своєчасність

· достовірність

· повнота

· надмірність

· надійність

Маркетингові структури цілеспрямовано створюють систему маркетингової інформації - постійно діюча система зв’язків, людей, обладнання та методик, які потрібні для збору класифікацій, аналізу, оцінки та розповсюдження актуальної своєчасної інформації з метою використання її для планування і впровадження в життя маркетингових заходів.

Наше підприємство при зборі інформації працювало за такою схемою:

1) Методи збору інформації:

a) Спостереження — ефективний і досить простий метод збору.

b) Експеримент — спеціально організована система взаємодії об'єкту з дослідником, проводиться з метою встановлення причинно-наслідкових зв’язків. Експеримент потребує спеціальних організаційних заходів.

c) Опитування — контакт з цільовою аудиторією з метою з’ясування її відношення до визначених об'єктів, або подій. Займає місце між спостереженням і експериментом.

2) Засоби збору інформації:

a) Анкетування — найбільш поширений спосіб, дуже гнучкий універсальний інструмент збору інформації.

b) Механічні та електронні пристрої

c) Відео — та аудіотехніка

3) Складання плану вибірки

Перелік об'єктів та процесів

7. Постановка маркетингових досліджень

Маркетингові дослідження - систематичне збирання, опрацьовування й аналіз інформації та можливостей, розроблення рекомендацій на підставі цих даних. Як правило, вони передбачають аналіз продажу та маркетингових можливостей, прогнозування продажу, ринкових кривих пропозиції та попиту. Результати маркетингових досліджень фірми використовують при плануванні та контролі діяльності. Такі дослідження часто супроводжуються збиранням і пошуком первинних даних. А потреба в цьому постає або на завершальному етапі дослідження, або за недостатньої кількості вторинних даних для прийняття адекватного рішення.

В нашому випадку підприємство «Гусачок» замовлятиме маркетингове дослідження. В даному розділі ми лише поставимо вимоги до майбутньої розробки.

Основні принципи маркетингового дослідження:

· системність;

· комплексність;

· регулярність;

· об'єктивність;

· точність;

· економічність;

· оперативність.

Маркетингове дослідження починається з визначення його цілей, їх може бути безліч, проте виділяють чотири групи, що легко ідентифікуються:

пошукові — збирання додаткової інформації;

описові — детальний опис окремих фактів і явищ, а також їх взаємозв'язок і взаємовплив;

експериментальні — перевірка маркетингових гіпотез і форм при-чинно-наслідкових зв’язків між попитом й істотними характеристиками товару та споживача;

виправдовувальні — підтверджують об'єктивною інформацією вже сформовану думку, переконання, позицію або погляд керівника фірми.

Після цього розробляють програму або визначають завдання, які потрібно розв’язати для того, щоб досягти поставленої мети (дослідити ринок продуктів харчування):

1) дослідити споживачів певного товару сьогодні й на майбутнє;

2) визначити потенційних і безпосередніх споживачів;

3) дослідити наявність конкурентів сьогодні й у майбутньому;

4) визначити найсильніших конкурентів на ринку;

5) виявити агресивно налаштованих конкурентів і виробити шляхи протидії їм;

6) знайти власну нішу;

7) дослідити макросередовище і визначити його вплив на діяльність підприємства.

Після визначення мети маркетингового дослідження, розроблення програми його здійснення необхідно зібрати і проаналізувати дані про зовнішнє середовище. З метою якнайбільшої конкретизації інформації слід збирати первинні та вторинні дані (у разі потреби їх може бути й більше).

Первинні дані — інформація про стан ринку і всі його елементи з перших вуст. Виробниками й носіями первинної маркетингової інформації є споживачі.

Вторинні дані — інформація з так званих вторинних джерел (статистичні довідники, періодика, теле-, радіопередачі тощо) стосовно одного з елементів ринку, наприклад споживачів. Первинні дані, як правило, достовірніші, проте дорожчі, до того ж їх важче збирати й опрацьовувати.

Принципові переваги первинних даних:

· збираються з огляду на цілі дослідження (застарілу інформацію не збирають і не використовують);

· методологія збирання даних контролюється і відома компанії;

· результати доступні для компанії, яка може забезпечити їх таємність для конкурентів;

· відсутні суперечливі дані з різноманітних джерел;

· надійність може бути визначена за бажанням;

· якщо повторна інформація не відповідає на всі запитання, то збирання і аналіз первинних даних — єдиний спосіб одержати необхідні дані.

Недоліки первинних даних:

· для збирання інформації потрібно багато часу й коштів;

· окремі види інформації неможливо отримати (наприклад, дані про перепис);

· обмежений характер підходу компанії до збирання первинної інформації;

· неспроможність фірми збирати дані.

Незалежно від того, чи вистачає вторинної інформації для прийняття рішення, первинні дані слід збирати лише після того, як зібрано вторинну інформацію. Щоб визначити загальну цінність вторинної інформації, дослідник має порівняти її переваги та недоліки.

Переваги вторинної інформації:

· багато її видів значно дешевші, оскільки не потрібно збирати нові дані (це стосується, зокрема, матеріалів фірм, галузевих публікацій, урядових видань, періодичної преси);

· інформацію зазвичай збирають й аналізують швидко (матеріали фірм, галузеві й урядові видання, монографії, періодичні публікації, що зберігаються в бібліотеках);

· часто існує кілька джерел інформації, що дає змогу виявляти різноманітні підходи, одержувати великі обсяги інформації і порівнювати одержані дані. Скориставшись лише первинною інформацією, фірма отримає обмежений обсяг даних;

· джерела інформації (наприклад, урядові) можуть містити дані, які фірма не може одержати;

· інформація, узята з незалежних джерел, як правило, достовірна; вона стає у пригоді тоді, коли потрібний попередній аналіз. Пошук вторинної інформації також часто допомагає дослідникові конкретизувати завдання перед збиранням первинних даних. Крім того, завдяки вторинній інформації можна отримати різнобічне уявлення про досліджувані проблеми.

Недоліки вторинної інформації:

· невідповідність інформації цілям дослідження через неповноту та надто загальний характер;

· застарілість даних;

· невідомість методології збирання даних. Ступінь достовірності зібраної, проаналізованої та рекомендованої інформації може виявитися недостатнім; тому слід самостійно визначати, чи збиралися дані об'єктивно, без перекручувань. Це особливо важливо, коли дослідник зацікавлений у результатах. Тому варто вивчати не лише кінцеві результати, а й фактичні дані;

опублікування не всіх результатів досліджень, що часто пов’язано з небажанням фірми надати інформацію конкурентам;

отримання суперечливих даних, тому, можливо, постане потреба у збиранні нової (первинної) інформації;

ненадійність в окремих випадках отриманої інформації, оскільки більшість досліджень неможливо повторити.

Збирання первинної інформації.

Для цього використовують такі методи: опитування, спостереження, фокусування, експерименту, імітації. Методи опитування. Під час опитування інформацію збирають, контактуючи з людьми особисто, телефоном або через листування. За допомогою цього методу можна довідатися про ставлення споживачів до фірми чи товару, отримати дані про минулі покупки й характеристику їх споживачів. Проте точність опитування залежить від щирості відповідей опитуваних. Усі відповіді заносять до анкети.

Особисте опитування

Особисте опитування відбувається віч-на-віч; цей метод гнучкий, орієнтований на одержання великої кількості відповідей, знижує невизначеність. Водночас він дорогий; до того ж інтерв'юер може нав’язати опитуваним своє ставлення до товару або створити певні умови під час опитування, а це іноді позначається на правильності відповідей.

Багатовимірне шкалування

Іще один поширений метод опитування — багатовимірне шкалування, що має прихований або відкритий характер. За його допомогою фіксують ставлення опитуваних до багатьох характеристик товару і компанії. Подальший комп’ютерний аналіз допомагає узагальнити індивідуальні характеристики й оцінити окремий товар або компанію.

Метод спостереження

За цього методу збирання первинних даних дослідник безпосередньо спостерігає за людьми й обстановкою. Це аналітичний метод, за допомогою якого фіксують нинішню й результат минулої поведінки, часто в реальних ситуаціях. Людей не опитують, їхнє співробітництво необов’язкове.

Метод фокусування

Полягає в цілеспрямованому доборі так званої фокус-групи (6−9 опитуваних), з членами якої всебічно обговорюються проблеми, що цікавлять дослідників. Фокусування має здійснювати фаховий «медіатор», бажано психолог-маркетолог.

Метод експерименту

Це дослідження, під час якого в контрольованих умовах змінюють один або кілька параметрів (наприклад, певний елемент маркетингу — від конструкції упаковки до засобів реклами). Експериментальні дослідження потребують добору порівнянних груп суб'єктів, створення для них різних умов, контролю за змінюваними параметрами і визначення значущості наявних розбіжностей. Мета дослідження — розкрити причинно-наслідкові зв’язки, відкинувши суперечливі пояснення результатів спостереження.

Збирання вторинної інформації

Моніторинг — постійне відстеження чіткого кола вторинної інформації та її систематизація. Цей метод часто використовують у дослідженні засобів масової інформації, для відстеження відвідування театрів, виставок, магазинів, спортивних і політичних заходів. Спосіб спостереження, коли дослідник стає частиною досліджуваної групи (фірми, курсу), не повідомляючи про це інших членів колективу, називається включеним. Переваги такого спостереження перед зовнішнім полягають у тому, що члени групи не відчувають дискомфорту від присутності стороннього, а отже, не змінюють своєї поведінки.

Для нашого підприємства на даний момент проблемними вважаються такі питання:

— вивчення характеристик ринку;

— аналіз розподілу часток ринку між конкурентами;

— вивчення товарів конкурентів;

— прогнозування виходу на ринки нашої продукції.

Для більшої конкретизації крім основних тем доцільно виділити декілька головних підтем:

o Дослідження динаміки зміни цін за останній рік у північних, центральних і західних областях, а також в кожному обласному центрі України

o Дослідження попиту з боку населення за останні 5 років

o Дослідження номенклатури товарів конкурентів і ціни на аналогічні товари

o Проаналізувати частку ринку, що його займають наші конкуренти окремо по областях та великих містах.

8. Розвиток товарної номенклатури та розробка товарів

Розроблення нових товарів дуже актуальне на етапі розвинутих ринкових відносин.

Товарна номенклатура — сукупність всіх асортиментних груп і товарних одиниць, пропонованих покупцям продавцем. Попит на товари залежить від зміни потреб і смаків споживачів, появи нових технологій, скорочення життєвого циклу товарів і загострення конкуренції. Процес розроблення нових товарів складається з восьми етапів.

Схема 1. Етапи процесу розробки нового товару

Для нашого підприємства безумовно важливим етапом є оновлення товарної номенклатури. Це зумовлено двома показниками:

— По-перше, так як основним товаром на підприємстві є яйця і м’ясо птиці, то впровадження нових, ефективніших з точки зору поживності та інших якісних характеристик, порід курей дозволить отримати перевагу над конкурентами.

— По-друге, переважна більшість створюваних нових порід птиці стає все менш вимогливою до умов утримання (площі, температури, годівлі), а також набуває більш ефективних характеристик (збільшується несучість, маса птиці).

Тому, з огляду на сказане вище, підприємство буде оновлювати товарний асортимент. Але цей процес вимагає великих затрат часу, адже впровадження і ефективне існування племінного стада птиці займає багато часу. Тому потрібно ретельно досліджувати предмет нового товару і лише при суттєвих перевагах нових порід птиці починати процес оновлення.

За наведеною вище схемою підберемо новий товар.

Як варіант для розгляду, підприємство планує посилювати свою потужність впровадженням «екзотичної» поки що для України птиці. Перш за все планується запустити цех з вирощування перепелів. Для початку вистачить найбільш відомого і прибуткового представника цього виду — японського перепела.