Міжнародні пасажирські перевезення

Міжнародні пасажирські перевезення

ВСТУП міжнародний пасажирський перевезення Сучасний етап розвитку економіки України пов’язаний з переходом до ринкових відносин, характеризується підвищенням соціальних, організаційних, екологічних та технологічних вимог щодо функціонування і розвитку транспортного комплексу. Схильність до співробітництва в різних галузях суспільного виробництва і соціальній сфері викликає необхідність удосконалення міжнародних перевезень та зміцнення позицій вітчизняного перевізника на транспортних ринках. Економічна криза на транспорті, як і в інших галузях, у значній мірі є наслідком намагання створити у стислі терміни самостійну національну маршрутну систему, на теренах якої значна кількість транспортних підприємств і перевізників сьогодні не в змозі ефективно функціонувати, що перешкоджає формуванню спільного ринкового простору. У сучасному світовому поділі виробництва відсутні приклади навіть серед розвинених держав, щоб транспортні системи були відокремлені і не базувались на інтеграційних принципах. Ігнорування цього факту, недостатність законодавчої, нормативно-правової, технологічної та інформаційної бази міжнародних перевезень призводить до того, що Україна, яка знаходиться на перехресті головних транспортних напрямків Євроазійського континенту, що мають тисячолітню історію, не повністю реалізує ці переваги в розвитку національної транспортної системи на мережі міжнародних транспортних коридорів.

Розвиток міжнародних пасажирських перевезень Міжнародні пасажирські перевезення характеризуються показниками матеріальних, трудових, фінансових ресурсів та доходів, і вони майже не поступаються вантажним перевезенням. Наприклад, у Франції в 2008 р. кількість автобусів становила біля 75% від кількості вантажних автомобілів.

Таким чином, вирішення нагальних проблем автомобільного транспорту безпосередньо впливає на міжнародні перевезеня пасажирів. Розвиток міжнародного туризму, ділових, культурних, спортивних, науково-технічних та інших видів міжнародних зв’язків, кількісне і якісне збільшення транспортних засобів (ТЗ), удосконалення шляхів сполучення і організації перевезень сприяють зростанню їх обсягів.

Одночасно, слід наголосити на тому, що мало уваги приділяється технологічному та правовому забезпеченню міжнародних пасажирських перевезень. Це пов’язано з тим, що, перш за все, пріоритет на сьогодні набули завдання розширення географії перевезень, вдосконалення їх організації, підвищення інтенсивності використання транспортних засобів.

Туризм і пасажирські перевезення. Основою міжнародних пасажирських перевезень є туризм та перевезення пасажирів на регулярних автобусних лініях.

Розподіл обсягів міжнародних перевезень всіма видами пасажирського транспорту у світі в 2009 р. представлений на рис. 1.1.

Якщо в 1990 р. всіма видами транспорту перевозилося 280 млн. пас., то в 2009 р. цей показник збільшився тільки на 6,5 млн. пас. Викликає інтерес нерівномірність розподілу обсягів міжнародних перевезень у світі. Якщо за цей же період обсяги перевезень в Європі, Африці, США скоротились на 1−3%, що свідчить про стабільність міжнародних транспортних зв’язків, то в Південно-Східній Азії та районах Тихого океану вони зросли з 14,2 до 23,2 млн. пас.

Валютні надходження від транспортної складової міжнародних зв’язків досить суттєві і складають біля 30% від загальної суми валютних надходжень, що становить щорічно 4 млрд. дол. США.

Еволюція перевезень Роль міжнародного автобусного транспорту серед інших видів транспорту в історичному контексті суттєво змінювалась. Це пояснюється тим, що даний вид транспорту відноситься до популярних і недорогих видів сполучення. Проте до середини 60-х років він не користувався великою популярністю з причини обмеженості супутнього сервісу та комфортності поїздки. Але вже починаючи з 1966 р. міжнародний автобусний транспорт отримує поштовх до розвитку: збільшується довжина регулярних маршрутів, які проходять по території 2−3 країн. Таким чином, поступово складається стабільний ринок міжнародних транспортних послуг з перевезення пасажирів, який поряд з розширенням системи міжнародних маршрутів характеризується облаштуванням їх сучасними автостанційними терміналами, розширенням кола надання супутніх послуг.

Відомо, що в другій половині 70-х років міжнародні автобусні перевезення зазнали суттєвого спаду, який був викликаний наслідками енергетичної кризи. Однак вже на початку 80-х років міжнародний автобусний транспорт набуває популярності серед населення розвинених країн, особливо Європи та Америки. Це пояснюється, перш за все, тим, що виробництво міжнародних автобусів наближається по комфортності до залізничних вагонів, легкових автомобілів і літаків, а за окремими показниками їх перевершує, а саме: автобуси обладнуються зручними кріслами з відкидними сидіннями, кондиціонерами, радіоприймачами, барами, телевізорами, громадськими вбиральнями, засобами телекомунікаційних технологій тощо. Разом з тим, конструкція сучасних міжнародних автобусів за бажанням пасажирів дозволяє здійснити їх переобладнання для тривалого відпочинку. Місткість автобусів, як правило, коливається в межах від 40 до 70 пасажирів, а тому такі автобуси обладнуються потужними економічними двигунами і характеризуються високими швидкостями пересування, що значно підвищує конкурент-носпроможність автомобільного транспорту в порівнняні з іншими видами. Це дозволяє органічно поєднувати швидкість доставки пасажирів до місця призначення з супутньою можливістю для пасажирів з салону оглядати пам’ятки і місцевість, по якій вони проїжджають.

В організації системи міжнародних автобусних маршрутів накопичено певний досвід і в порівнянні з іншими видами транспорту мають місце давні традиції. Наприклад, траса автобусного маршруту може бути прокладена через невеликі міста, що робить його доступним та зручним для сімейних пасажирів і людей похилого віку. Супроводження пасажирів міжнародних автобусів кваліфікованими стюардами та гідами дозволяє спростити процедуру митного та прикордонного контролю.

Координація перевезень На організацію міжнародних автобусних маршрутів суттєво впливає координація роботи різних видів транспорту. На рис. 1.2. показано розподіл обсягів перевезень за видами транспорту в різних країнах світу. Наприклад, якщо в Канаді для пересування в міжнародному сполученні пасажир віддає перевагу автомобільному (73%) та авіаційному транспорту (24%), то в Австрії понад 92% міжнародних пасажирів користуються лише автомобільним транспортом.

Доведено, що вибір пасажиром того чи іншого виду транспорту залежить від певних причин, серед яких можна назвати: географічне розташування країни; економічний рівень розвитку; стан і наявність транспортних засобів, а саме літаків, суден, залізничних вагонів, автомобілів та автобусів. Розглянемо на прикладі Франції використання пасажирами різних видів транспорту для поїздок в Австрію, Великобританію, Грецію, Іспанію, Італію, Марокко, Німеччину, Португалію, Туніс, Швейцарію (рис. 1.3). До відкриття тунелю під Ла-Маншем транспортні зв’язки Франції з Великобританією характеризувалися рівнозначним використанням всіх видів транспорту: залізничний, легковий автомобільний, автобусний, повітряний та морський транспорт опановували обсяги перевезень в межах 20% кожний. Після введення в експлуатацію тунелю пасажири віддають перевагу автомобільному транспорту.

Рис. 1.2. Розподіл обсягів перевезень за видами транспорту, %:

1 — морський; 2 — авіаційний; 3 — залізничний; 4 — автомобільний

Транспортні зв’язки між Францією та країнами, які знаходяться на значній відстані (Марокко та Туніс) реалізуються на 80% повітряним транспортом. Разом з тим, міжнародні перевезення пасажирів в Італію, Португалію та Німеччину здійснюються переважно легковими автомобілями (від 50 до 60% загальних обсягів перевезень).

Нерегулярні перевезення Міжнародні автобусні перевезення характеризуються не тільки кількісним зростанням, але й постійними якісними змінами, які виражаються в різноманітності застосування технологій перевезень. Відомо, що традиційним видом міжнародного туризму є автобусні перевезення, програма яких складається з врахуванням повного закріплення транспортних засобів за туристичними групами. Але даний вид транспортного обслуговування, поряд з перевагами для туристів, на відміну від комбінованих режимів руху регулярних сполучень, у більшості випадків є неефективним.

Рис. 1.3. Використання різних видів транспорту французькими туристами, %: 1 — залізничний; 2 — автомобільний; 3 — автобусний; 4 — повітряний; 5 — морський; 6 — інші

Особливістю сучасного транспортного обслуговування туристів є використання автобусів для перевезення пасажирів в умовах регулярних перевезень. Як підтвердження данної тенденції розглянемо діяльність однієї з провідних англійських автобусних фірм Wallace Arnold, яка на основі вивчення попиту на турпоїздки збільшила обсяги екскурсійно-туристичних перевезень у 2007 р. на 30% за рахунок пасажирів, які використовували для свого пересування регулярні автобусні міжміські та міжнародні маршрути. Тобто організація перевезень здійснюється комбіновано, як за технологією нерегулярних, маятникових, так і за технологією маршрутних регулярних перевезень. Ці ж прогресивні технології знайшли застосування у провідних туристичних фірм Німеччини, таких як Till, ITS, завдяки чому в 2009р. обсяг перевезень як на туристичних, так і на регулярних міжнародних маршрутах суттєво зріс.

Про ефективність взаємодії різних видів транспорту при міжнародних перевезеннях пасажирів свідчить той факт, що за матеріалами Асоціації міжнародних перевізників Фінляндії із 1,1 млн. фінляндських пасажирів, що виїхали в 2009 р. за кордон, біля 100 тис. чоловік здійснили комбіновані поїздки «літак-автобус» .

Динаміка міжнародних пасажирських перевезень Німеччини на протязі 2005;2009 pp. показує, що використання різних видів транспорту пасажирами в міжнародному сполученні є стабільним (рис. 1.4).

У 2009 р. кількість комбінованих поїздок у загальному обсязі перевезень зросла у порівнянні з 2005 р. з 28,4% до 32,7%. Наприклад, в 2009 р. автобусний транспорт для міжнародних перевезень використали 12,5 млн. громадян Німеччини, які здійснили 20,8 млн. поїздок. З цієї кількості: 12,1 млн. поїздок — добові екскурсії, 4,9 млн. — поїздки тривалістю від 2 до 4 діб і 3,8 млн. поїздок — понад 5 діб. Розподіл поїздок за тривалістю наведений на рис. 1.6.

Пріоритетність розвитку міжнародних перевезень пасажирів з використанням різних видів транспорту пояснюється ще й тим, що провідні транспортні фірми країн Західної Європи будують свою комерційну діяльність на принципах координації. Так, об'єднання управлінь залізниць 14 європейських країн фінансує діяльність автобусних компаній у Західній Європі, узгоджуючи розклади руху на європейських автобусних лініях з розкладами на залізницях.

2005р.

2009р.

Використання різних видів транспорту пасажирами Німеччини при міжнародних перевезеннях:

1 — автомобільний; 2 — залізничний; 3 — повітряний; 4 — автобусний; 5 — морський; 6 — інші види Рис. 1. Розподіл німецьких туристів за кількістю поїздок:

І - 1 поїздка; | - 2 поїздки; Q — З поїздки Кількість діб

— за кордон ——;

Рис І.6. Розподіл поїздок за тривалістю:

Регулярні перевезення Міжнародним автобусним сполученням пов’язано багато міст у країнах Західної Європи та Америки. За даними 2009 р. діяло 350 міжнародних регулярних автобусних маршрутів довжиною від 300 до 5000 км. Найбільш розвиненою є система регулярних маршрутів у країнах Західної Європи, основні з яких представлені в табл. 1.1.

У Західній Європі існує два основних офіційних розклади міжнародних автобусних маршрутів: Autobus і Europabus. Europabus представляє собою звід розкладів туристичних автомобільних підрозділів управлінь залізниць 14 західноєвропейських країн. Мережа маршрутів союзу близько 80 тис. км.

Autobus бувзведеним розкладом руху автобусів європейських соціалістичних країн і видавався спільно Болгарією, Угорщиною, Польщею, Румунією, СРСР і Чехословаччиною. Крім Europabus, у Західній Європі існують регулярні автобусні маршрути, які експлуатуються незалежно.

Таблиця 1.1

Конкуренція з боку залізничних і авіаційних регулярних пасажирських ліній, а також легкового транспорту і туристичного бізнесу змушують західноєвропейських учасників союзу Europabus пристосовуватись до швидкоплинних обставин. В умовах такої конкуренції перевагою регулярних автобусних маршрутів Europabus є не тільки швидке і комфортне перевезення пасажирів, але і можливість здійснення поїздки з пізнавальною метою: пасажири обслуговуються кваліфікованими гідами, які володіють як мінімум двома іноземними мовами, в той час як на експресних маршрутах перевага надається тільки перевезенням без врахування супутнього обслуговування.

Документом, що регламентує роботу автобусів на міжнародних регулярних маршрутах, є розклад руху, де визначається не тільки інформація щодо прибуття автобусів на автостанції, але й вартість проїзду. За наявності особливих комерційних умов (знижок або надбавок) вказують і їх. У кінці розкладу міститься посилання на пункти можливого замовлення квитків.

Інтеграція транспортної системи України. Вищенаведені тенденції розвитку міжнародного автомобільного транспорту мають місце при здійснені міжнародних перевезень в Україні. Аналіз пасажирських маршрутних систем міжнародного сполучення показує, що ефективне функціонування транспорту в сучасних умовах визначає не тільки економічний розвиток країни, але й задоволення нагальних потреб мільйонів людей і сприяє розвитку міжнародного співробітництва та зв’язків.

Розподіл перевезень за видами транспорту в Україні свідчить, що на автомобільний транспорт припадає понад 85% обсягів пасажирських перевезень. В Україні кількість маршрутів за останні 10 років зросла бі-льше ніж у 10 разів, а обсяги перевезень пасажирів збільшились з 0,5 млн. до 6,0 млн. пас. на рік (рис. 1.8). Маршрутна система регулярного автобусного сполучення в 2009 р. складалась з 190 маршрутів і забезпечувала сталий зв’язок з 15 країнами Європи, не враховуючи країн СНД. Це такі країни як Польща, Словаччина, Румунія, Угорщина, Чехія, Болгарія, Югославія, Німеччина, Австрія, Туреччина, Великобританія, Латвія, Естонія, Греція, Франція тощо. Найбільш розвинена маршрутна система створена з Республікою Польща, Словаччиною, Угорщиною, Румунією, Чехією та Німеччиною. У 2000 р. на регулярних автобусних маршрутах виконувалось 384 рейси. Наприклад, між Україною і Польщею щоденно 20 українськими та 26 іноземними перевізниками здійснюється 138 рейсів на 67 автобусних маршрутах.

Розглянемо розподіл попиту на перевезення за регіонами. Пріоритетними залишилися зв’язки України з Російською Федерацією та країнами СНД (28,2%). Друге місце за інтенсивністю займають країни Європи і Близького Сходу, відповідно 22,1%. Це пояснюється скрутним економічним станом населення, становленням ринкових відносин, що призвело до появи шоп-туризму. Але, як показують прогнозні розрахунки, в найближчі 10 років важливим напрямком у розвитку пасажирських перевезень буде Центральна Європа, адже сьогодні обсяг перевезень у цьому регіоні досягає 14%.

Рис. 1.8. Розподіл кількості міжнародних маршрутів, автобусів та обсягів перевезень:

N — кількість маршрутів; Q — обсяг перевезень Особливе занепокоєння транспортників викликає забезпечення перевезень транспортними засобами (рис. 1.9). У найближчому майбутньому українські перевізники в основному будуть використовувати автобуси іноземного виробництва, у зв’язку з тим, що Україна поки що знижує випуск транспортних засобів, а міжнародний автобус існує тільки у варіанті експериментального зразка, який створений на Львівському автобусному заводі.

Розвиток міжнародних автомобільних пасажирських перевезень характеризує той факт, що за післявоєнний період гарантійний термін доставки пасажирів до місця призначення на території Західної Європи зменшився з 24−48 год. до 18−36 год. Як показує аналіз, це стало можливим завдяки реконструкції та розвитку інфраструктури європейського дорожньо-транспортного комплексу. Ось чому, згідно з «Програмою створення і функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні», витрати при її реалізації компенсуються перевагами, отриманими від інтеграції дорожньо-транспортного комплексу в Європейську транспортну систему. Враховуючи те, що проектування і будівництво залізниць значно дорожче, і на них передбачена тільки реконструкція, звертають на себе увагу значні обсяги фінансування робіт, які необхідно провести на автомобільних шляхах (рис. 1.10).

Рис. 1.9. Зміна кількості автобусів, що використовуються для міжнародних перевезень Рис. 1.10. Розподіл витрат на облаштування міжнародних коридорів для залізничного та автомобільного транспорту: а) реконструкція; б) будівництво

У Програмі наголошується, що актуальність створення та функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні зумовлена необхідністю її інтеграції в міжнародну транспортну систему з метою залучення додаткових обсягів перевезень та валютних надходжень, наближення до міжнародних стандартів перевезень пасажирів та вантажів, енергетичних та екологічних показників роботи транспорту. Крім того, досягається збільшення частки експортного потенціалу України на міжнародному ринку шляхом підвищення конкурентоспроможності українських перевізників.

В основу створення національної мережі міжнародних транспортних коридорів покладені принципи міжнародної транспортної політики, прийняті в Європейському Економічному Співтоваристві (ЄС), які включають: політичні аспекти, соціальний прогрес, комерційні аспекти, тарифну політику, організацію перевезень, розвиток інфраструктури і сервісу, перетин державного кордону, технічні і технологічні проблеми, лібералізацію і гармонізацію транспортного ринку, екологічні вимоги та безпеку перевезень тощо. Досвід показує, що перехід на ці принципи має здійснюватись поетапно, в залежності від прийняття в Україні відповідної законодавчої і нормативної бази. Таким чином, створення транспортних коридорів та входження їх до міжнародної транспортної системи визнано пріоритетним загальнодержавним напрямком розвитку дорожньо-транспортного комплексу.

До першочергових заходів Програми включено такий важливий розділ як «Законодавча та нормативно-правова база». У цьому напрямку Україна ратифікувала або погодила лише 20 з 50 головних міжнародних документів.

Висновки Наведений аналіз дозволяє зробити висновок. Оскільки в Україні не існує єдиного загальноприйнятого критерію щодо побудови міжнародної маршрутної системи пасажирських перевезень, вдосконалення її здійснюється диференційовано і ефективність системи визначається вітчизняними та зарубіжними експертами лише на основі порівняння показників роботи транспорту в різних країнах світу.