Дійові особи (19): | Звіздар, 4 Пастушків, 2 Анґели, 3 Царі, Ірод, 2 Воїни, Жид, Жидівка, Циган, Біда, Смерть, Чорт. . Звіздар і пастухи заходять до хати. |
Звiздар: | (стукає тричi палицею із звiздою): Слава Богу! Добрi люди, з Вифлеєму ми iдемо. I ступаємо усюди, звiстку радiсну несемо. |
Пастушок 1: | Ми вночi при стадi спали,. і не знали й не гадали, що коїться в небесах. |
Пастушок 2: | Аж тут раптом серед ночi. протираєм соннi очi. і почули — хтось спiває, а на небi зiрка сяє. |
Пастушок 3: | Ми почули спiв анґелiв, Спiв величний, спiв веселий що в вертепi, у яскинi. Божий син родився нинi! |
Всі: | Коляда 1: «Небо і земля» (від «Во Вифлеємі» до «Три славні царі …» включно). . (Заходять царі). |
Цар 1: | Сотні років ми страждали, На Месію всі чекали. |
Цар 2: | Врешті зірка засіяла: Нам дорогу показала. |
Цар 3: | У далекий Вифлиєм Ми оце з дарами йдем. (Входить Жид). |
Жид: | Ох, витаю ясне панство! Які благородні панове, Я щиро вас ради вітати, Я вам прислужитись готовий, Щось можу в дорогу продати. |
Звіздар: | Забирайся, Мошку, з хати, Бо торгу не буде. Нині хочуть святкувати усі чесні люди. (Царі відходять на другий план). |
Жид: | Ну, то купіть собі краму у моїй крамниці. Як Вам будуть тішитися файні молодиці! А як грошей забракує,. то Моісей Якович Вам заборгує. |
Пастушок. | Ти наразі заборгуєш, а потому не даруєш, Людей з хати виганяєш, і маєтки забираєш. |
Пастушок. | Спровадьте жидів з хати, Ми не хочем торгувати. |
Жид: | Що?! Жида гнати? Жида з хати випихати? Щоб до Вас Біда прийшла, Щоб Вам Циган коні вкрав, Щоб Вас Чорт у пекло взяв. |
Чорт: | Ви що, Рiздво святкуєте? Дурнi! Глядiть сюди — я вас навчу як жити! Хiба життя хтось може оцiнити без мене ; Пана людської душi! Краса, добро. Усе це каламуть. Бо лиш тоді життя чогось вартує,. Коли в кишені зайвий гріш. Хіба ж не так? Що дасть добро? Яка від нього рада? Кому? За скільки ти його продаш? У світі золото єдиний бог і влада Йому вклоняються і бідний і багач. |
Пастушки разом: | Боже, Боже, поможи позбутися цієї сатани. (З'являються Анґели). (нечиста сила відходить вбік). |
Анґел (до Чорта): | Йди геть від них, нечиста сило! Мир тобі, українська родино! Хай святиться тут Боже ім'я, Хай панує між Вами щоднини Щире слово і правда свята. Годі смутку, Вам радість звіщаю, Що Месія на землю прийшов! Що в вертепі, у яслах на сіні. Народилося нині Дитя Тож, радійте, сини України, Прославляйте Малятко-Христа! |
Звіздар: | Геть, шубавці, з хати! |
Жид: | Ну-ну-ну. Я Вам, гайдамаки, ще свого докажу. Я про Вас Іроду розкажу. (Мошко виходить і за хвилю входить цар Ірод з воїнами). |
Воїн: | Чого тут шум, чого всiм треба?! |
Ірод: | Що за крики тут у хаті? Я вас хочу запитати; І скажіть же мені,. Що ви за люди? А то зараз всім від мене страшна кара буде. |
Жид: | Яснійший царю, вони слугу твого вірного зобиджають,. І тебе тут зневажають! Кажуть, що іншого царя мають. |
Пастушок 1: | Ти є цар, Та тільки земний, А вродився цар таємний, Що буде понад царями, Над землею, небесами. |
Пастушок 2: | То не цар, то вічний Бог, Що панує без тривог! Ти боїшся того Бога, Бо лиха Твоя дорога! |
Ірод: | (грізно): Що?!! |
Жид: | Мій Царю, вони тут повідають такi вiстi,. що цар свiту народився… У Вифлеємi мiстi! |
Iрод (до воїна): | Який там цар?! Що вiн плете? |
Воїн: | Мiй царю, кажуть що новина ; зродила Дiва Сина. (Здивовано): Месiю начебто ; Царя усього Свiту! Обiцяного в Заповiтi. |
Iрод: | Ха — ха ! Зумiли розсмiшити! |
Воїн: | Царю мій, прийшли зі Сходу мудреці,. котрим відомо, що родився новий Цар, новий земний володар. |
Iрод: | Хто? Що? Месiя? Цар? Чи ти може помилився? Тож зараз же, мершій Поклич зі Сходу мудреців. |
Царі: | Ми царі зі Сходу У твій край приходим, Поклонитись тій Дитині. Що родилась в Палестині. |
Цар 1: | Я — цар Єгипетського роду, де мiй народ з давнiх давен Пророкував i проповiдував, що має народитись Божий Син — спаситель свiту. Побачив я зорю i дари з собою взяв щоб Iсуса привiтав. |
Цар 2: | Я — цар iндiйського народу, Де мiй народ по горах i лiсах блукає,. Рiзних богiв собi шукає. А сьогоднi Анґел менi сповiстив, Що Христос ся народив. I я дари з собою взяв, щоб Iсуса привiтав. |
Цар 3: | Я — цар грецького народу, я не боюсь нiчого зроду, Де мiй народ по морю гуляє. i Бога — Зевса величає. А на Сходi зоря засiяла. і дорогу менi показала. I я дари з собою взяв, щоб Iсуса привiтав. |
Iрод: | Що ж, ідіть, ідіть у Вифлиєм. І царю вклоніться, А назад вертатемите; сюди поверніться. Вкажете мені путь Куди йти треба Бо вклонитись йому У мене велика потреба. (Царі виходять). |
Iрод: | Відколи я вчув оцю новину, Що новий цар народився, Не маю спочину. Я не можу цього знести! Я зітру цього Месію, Бо трон мій царський забрати він не сміє! Воїни! Всіх дітей в краю зібрати, Всіх дволітніх постинати! Кожен хлопчик до двох літ Хай загине! — Так зробіть! А між ними певно й він, Знайде свій смертельний згин. |
Воїн: | Твiй наказ святий для нас, ми виконуєм в цей час. |
Iрод: | І мале дитя в яскині. мусите знайти ще нині! Бо інакше — всім вам смерть! |
Смерть: | О! Хтось закликує за мною, готова я усiх стесать косою! |
Iрод: | Смерте люба, Смерте мила, ти завжди мені слудила, всіх косила ворогів, всіх кого я повелів. А тепер скоси Того, що в вертепі народився, З Пречистої воплотився. |
Всі: | Коляда 3: «Не плач Рахиле» . |
Iрод: | Гей солдати мої вірні! |
Воїн: | Ми тут, царю! |
Iрод: (до воїна): | Ну то що? Всi дiти вбитi? |
Воїн: | Так, мiй царю! |
Анґел 1: | Не тішся, Iроде лукавий, Що задумав, Ти, лукавий? Вигубити люд весь правий? Ні! Не вдасться це, проклятий ; Ти не будеш панувати, А царем буде дитятко, Вифлеємське отрочатко. Знай же, Іроде, лукавий Ось тобi — новина: Межи дiтьми, не вбито Божого Сина! |
Iрод:(з розпачем). | Що?!! Бунт, зрада!!! (і, оговтавшись,). О Смерте, Смерте моя мила, Ти всякий бунт у зародку душила! Прилинь, махни косою раз i вдруге, Нехай не будуть в свiтi добрi люди! |
Смерть: (немов відлуння). | О-го-го-го! Нi синку, їх нам не здолати. Ходім зі мною в темряви і вічності палати. Бо мале дитя в яскині. Має владу в світі нині,. Мушу я йому служити, А тебе я маю вбити. |
Чорт: (захекано): | Пройшов я тисячі доріг, стоптав я тисячі чобіт, аж поки долетів сюди. (Нюх, нюх) Ха-ха О, тут вже чую грішну душу! Її з собою взяти в пекло мушу! (приступає до Ірода). |
Iрод: | Гей, сторожа! |
Смерть: | (відганяє косою солдатів). — Вона вже не поможе. |
Iрод: | О Смерте, Смерте моя мила! Зостав мене, я жити хочу ; Усю тебе я озолочу! |
Смерть: | Вiд мене не вiдкупишся ти злотом, вражий сину, — пiшли зi мною в домовину! |
Чорт: | Ходім, ходім, мiй любий царю, тебе в смолi я покупаю! |
або Чорт: | Пішли зі мною в пекло,. там нам буде тепло! (Смерть косою за шию забирає Ірода, Чорт підштовхує його ззаду рогачем). |
Анґел 1: | Поборено зло, лютий цар вiдступив Звалив його спiльний до волi порив Хай згода й любов помiж вами панує. Хай справами вашими серце керує. Хай злоби i заздростi згине отрута, Щоб Iрод нiколи не змiг повернутись! А нинi ми разом Iсуса вiтаймо. I славу во вiки Йому заспiваймо. |
Всі: | Коляда 4. |
Жид: | Я вiншую вас як жид: Хай ся грiш у вас держит, Най від вас уся біда біжить. Най сі доє молоко Від корови й від бико, Хай ся кури вам несут, хай яйце знесе когут. А за тую віншину — дайте щось, бо я вже йду. |
Жидiвка: | Я вiншую як жидiвка: хай буде у вас горiлка. Як горiлки в вас нема, то купiть собi вина ! |
Пастух: | Достить, жиде, брехати, лахмани пускати, Мусиш на наше свято хоч раз заколядувати. |
Жид: | Капітулювати? А хто буде за ті інтереси доляри давати? (Жида довго вмовляють, врешті пропонують гроші і він починає колядувати) Пішов я та й колядувати Ступив я до чужої хати; А там їли-попивали, А мені ніц не давали: Бідний я, бідний я. У п'єцу пироги варили Під п'єцом голубці студили; Я ся ближче присував, По одному витягав, В торбу клав, в торбу клав. Та мені того було мало ; Пішов я в комору по сало, Та ще сала не дістав, Як мя господар злапав; Так мя справ!!! Так мя справ!!! |
Анґел: | Прощавайте, мир в цій хаті. Щасливі будьте і багаті,. Майте волю добру, гожу Тільки вірте в ласку Божу Ласка Божа вас спасе Край і нарід піднесе! |
Пастух: | Ми на тому добрі люди коляду кінчаєм, Щастя-долі цьому дому Щиро всі бажаєм! |
