Поточна дебіторська заборгованість підприємства: визнання, класифікація, особливості обліку

РЕФЕРАТ

«Поточна дебіторська заборгованість підприємства: визнання, класифікація, особливості обліку»

Структура та обсяг курсової роботи: Курсова робота складається зі вступу, чотирьох питань, висновків, списку використаної літератури і додатків. Основний текст курсової роботи викладено на 37 сторінках. Курсова робота містить 14 таблиць, 3 рисунка, 5 додатків. Список використаної літератури складається з 40 найменувань, Актуальність теми полягає в тому, що облік поточної дебіторської заборгованості є важливим аспектом в діяльності підприємств, від якого залежить фінансова стабільність підприємства.

Ключові поняття роботи — дебіторська заборгованість, резерв сумнівних боргів, безнадійна дебіторська заборгованість,, інвентаризація.

Метою курсової роботи — дослідити і розкрити особливості методики обліку дебіторської заборгованості; розглянути класифікацію порядок визнання і оцінки дебіторської заборгованості і резерву сумнівних боргів; показати особливості документального оформлення дебіторської заборгованості та відображення її за допомогою рахунків бухгалтерського обліку.

Предметом дослідження є теоретичні і практичні питання обліку поточної дебіторської заборгованості та документальне оформлення відповідних операцій.

Об'єктом дослідження виступає Товариство з обмеженою відповідальністю «Омега», основним видом діяльності є виготовлення обладнання і комплектуючих для металургійних підприємств. Для проведення дослідження були викостані наступні документи ТОВ «Омега»: статут, первинні документи, дані облікових регістрів, форми звітності, та інша необхідна документація.

Методи дослідження: монографічний метод, описовий, розрахунковий і метод узагальнення.

Практичні результати дослідження. В курсовій роботі розглянуто: економічну сутність дебіторської заборгованості, її класифікацію, порядок визнання та оцінку. Досліджено особливості обліку операцій з формування резерву сумнівних боргів. Детально розглянуто документальне відображення дебіторської заборгованості в первинних документах, облікових регістрах та узагальнення інформації в фінансовій звітності. Досліджено порядок інвентаризації дебіторської заборгованості.

Рік виконання курсової роботи: 2014 — 2015рр.

Рік захисту курсової роботи: 2014р

ЗМІСТ ВСТУП

1. Визнання, оцінка та класифікація поточної дебіторської заборгованості

2. Облік поточної дебіторської заборгованості та резерву сумнівних боргів

3. Інвентаризація поточної дебіторської заборгованості

4. Відображення поточної дебіторської заборгованості в облікових регістрах та фінансовій звітності

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП В сучасних умовах господарювання наявність у підприємства значних розмірів дебіторської заборгованості знижує ліквідність його активів, негативно впливає на фінансову платоспроможність, а також відволікає зайві грошові кошти. Так, за товари, роботи, послуги, які надані покупцю з відстрочкою платежу, підприємство-продавець після закінчення звітного періоду має сплатити податки державі, заробітну плату працівникам, розрахуватися за орендну плату, матеріали тощо. Якщо оплата за надані товари своєчасно не надійшла, підприємство вимушене перетворювати власні високоліквідні активи у грошові кошти з метою здійснення розрахунків щодо зобов’язань та запобігання банкрутства. Крім того відбувається погіршення оборотності грошових коштів (швидкості обертання коштів) збільшується кредиторська заборгованість. Погіршення платоспроможності підприємства ставить під загрозу можливість обслуговувати свою поточну діяльність та вчасно розраховуватись по боргах і як наслідок призводе до погіршення результатів діяльності.

Тому належна організація обліку дебіторської заборгованості сприяє ефективному управлінню її розмірам і термінами на підприємстві та посиленню контролю за своєчасним здійсненням розрахунків.

На ефективність обліку та контролю діяльності підприємства значною мірою впливають створена організаційна структура, якість підготовки облікової інформації, професійний рівень фахівців, належна оцінка отриманих даних, які обумовлюють прийняття управлінських рішень. Бухгалтер під час ведення обліку і здійснення податкових розрахунків на підприємстві має орієнтуватися у методологічних розбіжностях різних законодавчих баз, які регулюють дві економіко-правові системи — обліково-аналітичну та податкову.

Основною метою курсової роботи є розгляд особливості оцінки та визнання дебіторської заборгованості та резерву сумнівних боргів згідно з чинним законодавством, детальний розгляд системи організації обліку на підприємстві та розробка пропозицій, щодо її удосконалення.

Об'єктом дослідження є дебіторська заборгованість на прикладі ТОВ «Омега», основним видом діяльності є виготовлення обладнання і комплектуючих для металургійних підприємств. Для написання курсової роботи були дослідженні нормативно-правові документи, первинні документи, облікові регістри, фінансова звітність.

Предметом дослідження є сутність, класифікація, облік дебіторської заборгованості та облік резерву сумнівних боргів.

При написанні курсової роботи були використані методи дослідження:

1. Спостереження. Наукове дослідження процесу організації обліку виникнення, сплати або списання дебіторської заборгованості, документальне оформлення всіх операцій стосовно дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги.

2. Опис. В роботі описані всі вимоги та стандарти, яким повинен відповідати облік дебіторської заборгованості та резерву сумнівних боргів.

3. Аналіз. Виявлення тенденцій протікання різних видів діяльності підприємства, аналіз особливого впливу дебіторської заборгованості на підприємство, а також аналіз наслідків, що випливають з порушення нормального обороту коштів на підприємстві. Виявлення закономірностей, що виникають та постають у процесі визнання заборгованості сумнівною або безнадійною.

4. Узагальнення. Узагальнення всіх економічних показників ефективної діяльності підприємства.

Інформаційною базою написання курсової роботи є законодавчі та нормативні документи України, праці вітчизняних і закордонних вчених з питань обліку дебіторської заборгованості, спеціалізовані періодичні видання, первинні документи, облікові регістри та форми звітності досліджуваного підприємства.

1. Визнання, оцінка та класифікація поточної дебіторської заборгованості

поточний дебіторський заборгованість фінансовий Дебіторська заборгованость та розкриття її у фінансовій звітності підприємства в Україні формується згідно з П (С)БО 10 «Дебіторська заборгованість».

За економічною сутністю дебіторська заборгованість — це складова оборотного капіталу, що являє собою вимоги до фізичних чи юридичних осіб щодо оплати товарів, продукції, послуг. Збільшення дебіторської заборгованості означає вилучення засобів з обороту, що, у свою чергу, вимагає додаткового фінансування.

Дебіторською вважається заборгованість підприємству різних інших підприємств та осіб, що виникла на певну дату, а дебітори — це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їхніх еквівалентів або інших активів. [8]

Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод, а її сума може бути достовірно визначена, що зображено на малюнку 1.1. [23]

Поточна дебіторська заборгованість за одержані виробничі запаси, виконані роботи та послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, робіт і послуг.

Для організації обліку розрахунків з дебіторами на підприємстві треба визначитися з її класифікацією згідно з чинним законодавством. Так, обов’язковим в Україні є поділ дебіторської заборгованості відповідно до п. 4 П (С)БО 10 на довгострокову та поточну, який залежить від нормального операційного циклу і терміну погашення заборгованості. [8]

Рис. 1.1 Критерії визнання дебіторської заборгованості

Визначення дебіторської заборгованості і її класифікація зображено на малюнку 1.2. 23]

Рис. 1.2 Класифікація дебіторської заборгованості

В бухгалтерському балансі дебіторську заборгованість відображають по її видам. Облік дебіторської заборгованості при розрахунках з покупцями ведеться по ціні реалізації продукції.

З метою складання фінансової звітності дебіторська заборгованість класифікується за такими ознаками:

— зв'язком з нормальним операційним циклом (нормальний операційний циклпроміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отримання коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг);

— терміном погашення;

— об'єктами, щодо яких виникли зобов’язання дебіторів;

— своєчасністю оплати боржником дебіторської заборгованості.

За першими двома ознаками виділяють довгострокову та поточну дебіторську заборгованість (табл. 1.1). [35]

Таблиця 1.1

Класифікація дебіторської заборгованості

Довгострокова дебіторська заборгованість — сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після 12 місяців з дати балансу. До такої дебіторської заборгованості відноситься заборгованість орендаря за фінансовою орендою, за довгостроковими позиками, наданими юридичним та фізичним особам.

Поточна дебіторська заборгованість — сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу. Поточною дебіторською заборгованістю вважається також сума дебіторської заборгованості, яка продовжується більш як один рік, але очікується, що вона буде погашена в ході нормального операційного циклу підприємства. [35]

В деяких випадках (по спеціальним завданням чи при виникненні сумніву в можливості утримання боргу) необхідно визначити реальність дебіторської заборгованості. Остання може бути реальною, сумнівною і безнадійною.

Для визначення реальності боргу необхідні підтвердження дебітора, дані про існування боржника, документальне обґрунтування боргу і дані про його тривалість.

Сумнівною називається заборгованість, по якій пред’явлені позови і претензії (спірні борги, дебітори по претензіям).

Безнадійною називається заборгованість по якій немає перспектив отримання, через що вона буде списана у збиток. Сюди відносяться борги, утримати які відмовились судово-арбітражні органи; борги, по яким сплинув строк позовної давності, борги відповідних підприємств і безвісті зниклих чи незаможних осіб, борги, що не мають документального обґрунтування для пред’явлення позову, недостачі понад норми природного збитку при відсутності винного.

Дебіторська заборгованість, з точки зору її реальності, може бути проаналізована тільки шляхом використання первинних документів і даних аналітичного бухгалтерського обліку. [35]

Дебіторська заборгованість за об'єктами, щодо яких виникають зобов’язання дебіторів, класифікується як:

— дебіторська заборгованість, пов’язана з нормальною діяльністю підприємства з реалізації продукції, товарів, робіт, послуг;

— дебіторська заборгованість, що не пов’язана з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг, а виникає внаслідок здійснення інших операцій.

— дебіторську заборгованість, пов’язану з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг, поділяють на;

— дебіторську заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги;

— векселі, одержані в забезпечення дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги.

Поточна дебіторська заборгованість, пов’язана з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг, представлена в Балансі у складі оборотних активів окремими статтями зазначених різновидів.

Дебіторську заборгованість, не пов’язану з реалізацією продукції, робіт, послуг, складають:

— дебіторська заборгованість за виданими авансами;

— дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом;

— дебіторська заборгованість з нарахованих. доходів;

— дебіторська заборгованість із внутрішніх розрахунків.

Зазначені види поточної дебіторської заборгованості (в тому числі поточної частини довгострокової заборгованості), що не пов’язані з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг, відображуються у Балансі як окремі статті.

Довгострокова дебіторська заборгованість представлена:

— заборгованістю за майно, що передано у фінансову оренду;

— заборгованістю, забезпеченою довгостроковими векселями;

— іншою довгостроковою заборгованістю. Залежно від своєчасності оплати дебіторську заборгованість поділяють на:

— дебіторську заборгованість, термін оплати якої не настав (нормальна);

— дебіторську заборгованість, не оплачену в термін (прострочена);

— дебіторську заборгованість, за якою минув строк позовної давності (безнадійна). [28]

Початок обліку дебіторської заборгованості, як і облік будь-якого іншого сегменту обліку починається з визначення і вивчення нормативної бази яка регулює порядок та правильність здійснення обліку. Знання та розуміння нормативних джерел дозволяє приймати вірні та законодавчо обґрунтовані рішення.

Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», національні стандарти бухгалтерського обліку не повинні суперечити міжнародним міжнародним. Але на відміну від українських П (С)БО, МСФЗ не передбачають єдиного стандарту, що регулює облік дебіторської заборгованості.

Отже основним документом що регламентує розкриття інформації про дебіторську заборгованість щодо її обліку та розкриття у фінансовій звітності підприємств Україні є П (С)БО 10 «Дебіторська заборгованість».

Також питання щодо обліку дебіторської заборгованості регулюється міжнародними стандартами, серед яких: МСФЗ 1 «Подання фінасових звітів», МСФЗ 32 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка».

Дія П (С)БО 10 не поширюється тільки на бюджетні установи, всі інші юридичні особи зобов’язані керуватися його вимогами.

Отже дебіторську заборгованість регламентують чинні в Україні нормативні документи:

1. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність Україні"від 16.07.99р. № 996-ХІІ із змінами і доповненнями.

2. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань, господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99р. № 291 (зі змінами і доповненнями).

3. Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 29.12.00р. № 356.

4. Національне положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1"Загальні вимоги до фінансової звітності", затверджений наказом Міністерства фінансів України 07.02.2013р. № 73 (зі змінами і доповненнями).

5. — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 10 «Дебіторська заборгованість», затверджений наказом Міністерства фінансів України № 237 від 08.10.99 р. (зі змінами і доповненнями).

6. — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 11 «Зобов`язання» затверджений наказом Міністерства фінансів України № 20 від 31.01.2000 р. (зі змінами і доповненнями).

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності в Україні. Крім цього в ньому визначено такі поняття, як «зобов'язання». Відповідно до Закону України № 996 від 16.07.99 р. підприємство (організація) самостійно визначає облікову політику на рік, де відображаються основні засади організації та ведення обліку на підприємстві.

План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств і організацій та Інструкція № 291 про його застосування встановлюють позначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність та рух активів, капіталу, зобов’язань і фактів фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків та бюджетних установ) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності. План рахунків бухгалтерського обліку є переліком рахунків і схем реєстрації і групування на них фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку. Згідно Інструкції № 291 для обліку зобов’язань призначений клас 5 «Довгострокові зобов’язання» і 6 «Поточні зобов’язання» Плану рахунків, склад яких відповідає структурі довгострокових та поточних зобов’язань.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» регламентується на законодавчому рівні. Це П (С)БО визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності. Норми цього П (С)БО застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків).

Методичні рекомендації по застосуванню реєстрів бухгалтерського обліку спрямовані на узагальнення у регістрах бухгалтерського обліку (крім регістру позабалансового обліку) методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов’язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій та інших юридичних осіб (крім банків і бюджетних установ), їх філій, відділень, представництв незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності (далі - підприємства), на накопичення аналітичних даних про склад і рух активів, капіталу і зобов’язань, доходів, витрат, фінансових результатів.

Форма бухгалтерського обліку як певна система регістрів бухгалтерського обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них повинна обиратися підприємствами самостійно з додержанням єдиних засад бухгалтерського обліку та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних. [28]

Цей перелік можна доповнювати і іншими нормативними документами, які прямо або опосередковано регламентують облік дебіторської заборгованості в Україні.

2. Облік поточної дебіторської заборгованості та резерву сумнівних боргів Поточна дебіторська заборгованість включає всі вимоги підприємства до інших юридичних і фізичних осіб щодо грошей, товарів чи послуг. Можна визначити два головних види поточної дебіторської заборгованості: товарну і нетоварну (неопераційну).

Операції називаються товарними, якщо йдеться про оплату продукції (яка має натурально-речову форму), робіт та послуг. Тобто товарна дебіторська заборгованість виникає внаслідок звичайної операційної діяльності підприємства, яка може передбачати продаж товарів, виконання робіт та надання послуг.

Розрахунки з покупцями та замовниками належать до товарних відповідно до визначення.

Покупці — це фізичні абоюридичні особи, які купують товари (роботи, послуги).

Замовники — це учасники договору, на підставі замовлення яких виготовляється конкретна продукція, надаються послуги, виконуються роботи іншим учасником договору.

Нетоварна (або неопераційна) дебіторська заборгованість виникає від іншої діяльності підприємства (тобто операцій інших, ніж продаж товарів, виконання робіт або надання послуг). Нетоварна дебіторська заборгованість відображається в обліку під відповідними назвами і не входить до складу товарної дебіторської заборгованості. [36]

Для обліку товарної та нетоварної поточної дебіторської заборгованості використовують такі рахунки 3-го класу Плану рахунків бухгалтерського обліку:

1) Рахунок 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» призначається для обліку товарної дебіторської заборгованості. За дебетом відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг, яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори, що підлягають перерахуванню до бюджету та позабюджетних фондів і включені до вартості реалізації. За кредитом відображається сума платежів, які надійшли на рахунки підприємств. Відображається у звітності: Баланс (ф. № 1), рядок 161.

2) Рахунок 37 «Розрахунки з різними дебіторами» призначено для обліку розрахунків за поточною дебіторською заборгованістю з різними дебіторами за авансами виданими, за відшкодування завданих збитків, за позиками членів кредитних спілок та за іншими операціями, строк оплати яких припадає на поточний або наступний господарський рік. За дебетом відображається при виникненні (збільшенні) поточної дебіторської заборгованості. За кредитом відображається погашення чи списання дебіторської заборгованості. Відображається у звітності: Баланс (ф. № 1), рядки 170 — 210.

3) Рахунок 38 «Резерв сумнівних боргів» призначений для обліку резервів за сумнівною дебіторською заборгованістю, щодо якої є ризик неповернення. За дебетом відображається списання сумнівної заборгованості. За кредитом — створення резерву сумнівних боргів. Відображається у звітності: Баланс (ф. № 1), рядок 162. [38]

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію (товари, роботи, послуго) являє собою заборгованість покупців та замовників за надану їм продукцію (товари, роботи, послуги). Вона визнається активом одночасно з вигнанням доходу від реалізації продукції', товарів, виконання робіт, надання послуг та оцінюється за первісною вартістю (п. 6 П (С)ЬО 10 «Дебіторська заборгованість»).

Для обліку поточної дебіторської заборгованості за продукцію (товари, роботи, послупі) Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженим наказом Мнфіну від 30.11.99 р. № 291. призначено рахунок 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками». Його використовують для узагальнення інформації' про розрахунки з покупцями і замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи, надані послуги, окрім заборгованості, забезпеченої векселем, з також для узагальнення інформації про розрахунки з учасниками промислово-фінансових груп (ПФГ). [28]

За дебетом рахунку 36 відображають продажну вартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) (у тому числі на виконання бартерних контрактів), яка включає ПДВ, акцизи та інші податки, збори (обов'язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджету та позабюджетних фондів і включені до вартості реалізації; за кредитом — суму платежів, яка надійшла на рахунки підприємства в банківських установах, у касу та інші види розрахунків.

До рахунку 36 передбачено такі субрахунки:

1) «Розрахунки з вітчизняними покупцями» ;

2) «Розрахунки з іноземними покупцями» ;

3) «Розрахунки з учасниками промислово-фінансових груп (ПФГ)';

4) «Розрахунки за гарантійним забезпеченням»

В таблиці 2.1 відображені типові бухгалтерські записи за рахунком 36. [22]

Таблиця 2.1

Типові бухгалтерські записи за рахунком 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками»

Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками повинен забезпечити отримання даних про заборгованість, строк сплати за якою ще не настав, а також заборгованість, несплачену в строк.

Аналітичний облік повинен бути організований таким чином, щоб своєчасно надавати управлінцям необхідну повну інформацію про стан розрахунків з дебіторами з метою оптимізації її обсягу та забезпечення своєчасного погашення.

Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками ведеться за кожним покупцем і замовником, за кожним пред’явленим до сплати рахунком, за кожною операцією. З цією метою підприємство може вести картки аналітичного обліку на кожного дебітора або накопичувальну відомість довільної форми.

Синтетичний облік дебіторської заборгованості можна представити у вигляді господарських операцій та проводок до них (Додаток Д).

По-перше, поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг. [35]

Продаж товарів, робіт або послуг вітчизняним покупцям та замовникам відображається на рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» (табл. 2.4).

Таблиця 2.2

Типові бухгалтерські прведення з обліку продажу товарів, робіт, послуг

Дебіторська заборгованість, що не пов’язана з реалізацією продукції, робіт, послуг, обліковується на рахунку 37 «Розрахунки з різними дебіторами» (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Розрахунки з різними дебіторами та відповідні їм облікові рахунки

Аналітичний облік на субрахунках ведеться за кожним дебітором, за видами заборгованості, термінами її виникнення й погашення. Розглянемо особливості обліку на цих субрахунках. [31]

Розрахунки за виданими авансами. Для обліку розрахунків за авансами, виданими іншим підприємствам, використовується субрахунок 371 «Розрахунки за виданими авансами». За дебетом субрахунку 371 обліковуються суми виданих авансів, а також суми, сплачені за рахунками за виконані роботи за проміжними рахунками. За кредитом субрахунку 371 обліковуються суми, погашені зарахуваннями при розрахунках за поставлені матеріали, товари, виконані роботи, суми авансів, які повернені постачальниками та підрядниками як невикористані, тощо.

Розрахунки з підзвітними особами. У процесі діяльності підприємства мають місце господарські операції, пов’язані з видачею грошей підзвітним особам. Службовці отримують грошові кошти для різних цілей — закупівлі запасів, матеріалів, товарів, поїздок у відрядження та ін. Видача готівки проводиться з каси підприємства за умови повного звіту конкретної підзвітної особи за раніше виданими під звіт сумами.

Для обліку підзвітних сум у бухгалтерському обліку використовується рахунок 372 «Розрахунки з підзвітними особами».

За дебетом субрахунка обліковуються суми, видані під звіт:

Д-т 372 «Розрахунки з підзвітними особами»

К-т 30 «Каса».

За кредитом рахунка 372 обліковуються витрачені суми:

а) на відрядження:

Д-т 91 «Загальновиробничі витрати» — за відрядження цехового персоналу, Д-т 92 «Адміністративні витратами» — за відрядження загальногосподарського персоналу.

б) на господарські витрати:

Д-т 20 «Виробничі запаси»

Д-т 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» — на вартість придбаних запасів або оплачених витратах на їх перевезення, зберігання Д-т 15 «Капітальні інвестиції» — при оплаті витрат на капітальне будівництво, придбання основних засобів та нематеріальних активів К-т 372 «Розрахунки з підзвітними особами».

Щодо кожного авансового звіту визначається результат використання авансу. Якщо сума авансу перевищує витрати, невикористана сума повертається у касу:

Д-т 30 «Каса»

К-т 372 «Розрахунки з підзвітними особами».

Якщо ж сума фактичних витрат перевищує суму авансу, перевитрата повертається підзвітній особі з каси:

Д-т 372 «Розрахунки з підзвітними особами»

К-т 30 «Каса».

Аналітичний облік розрахунків із підзвітними особами організується у розрізі особових рахунків і щодо кожної авансової суми окремо. [31]

Розрахунки за претензіями. Виникнення розрахунків за претензіями на підприємстві пов’язане з нестачею товарів при постачанні, отриманням товарів невідповідної якості, помилковим списанням банком грошових коштів з розрахункового рахунка та ін.

Розрахунки за претензіями обліковуються на субрахунку 374 «Розрахунки за претензіями» За дебетом відображаються: розрахунки за претензіями до постачальників та підрядників, за кредитом — відображається списання сум претензій (грошових коштів — при зарахуванні претензійних сум, витрат — якщо постачальники відмовляються від претензій або суд відхиляє претензії).

Підставою для записів операцій на субрахунку 374 є акти приймання вантажів, рішення арбітражних органів, письмове погодження постачальників на задоволення претензій, а також виписки банку на суми, що надійшли в порядку задоволення претензій. Аналітичний облік розрахунків за претензіями ведеться за кожним дебітором окремо. [28]

Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків. Бухгалтерський облік розрахунків за відшкодуванням підприємству завданих збитків у результаті нестач і втрат від псування цінностей здійснюється на субрахунку 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків». Регламентується Порядком визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. № 116.

За дебетом цього субрахунка відображаються суми виявлених нестач, а за кредитом — списання цих сум. Одночасно суми невідшкодованих нестач обліковуються на забалансовому субрахунку 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей», на якому ведеться аналітичний облік за кожним боржником окремо. [31]

Після встановлення конкретних винуватців суми списуються із забалансового субрахунка.

Аналітичний облік розрахунків за відшкодуванням завданих збитків ведеться за кожним дебітором окремо.

Розрахунки з іншими дебіторами. На субрахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» ведеться облік дебіторської заборгованості, яку не було відображено на інших рахунках та субрахунках, а саме: усі види розрахунків з працівниками (крім розрахунків з оплати праці та з підзвітними особами), розрахунки за орендними операціями, розрахунки, пов’язані зі здійсненням спільної діяльності, розрахунки з реалізації необоротних активів та запасів (крім реалізації, пов’язаної з основною діяльністю) та інші розрахунки.

За дебетом субрахунка 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» відображається виникнення дебіторської заборгованості, за кредитом — її погашення чи списання.

Поточна дебіторська заборгованість відображається в Балансі у складі оборотних активів. [31]

На практиці господарювання є звичним явище вчасної несплати заборгованості дебітором, тому відображення повного обсягу дебіторської заборгованості покупців не відображатиме реальної вартості активів підприємства. Оскільки відповідно до принципу обачності активи не повинні бути завищені, П (С)БО 10 передбачено створення резерву сумнівних боргів, котрий забезпечить відображення у балансі чистої дебіторської заборгованості, тобто тієї її частини, яку підприємство очікує отримати.

Сумнівний борг — поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Принцип нарахування та відповідності у бухгалтерському обліку вимагає зіставлення доходів, що виникають від реалізації продукції (робіт, послуг), та витрат, понесених у зв’язку з отриманням цих доходів. Зокрема, збитки за сумнівними боргами покупців виникають у момент продажу їм продукції і повинні бути віднесені на витрати періоду, коли відбулась реалізація. Тому резерв сумнівних боргів розраховується в кінці кварталу або року (регламентується обліковою політикою підприємства) та відноситься на витрати звітного періоду.

Величина резерву сумнівних боргів визначається за одним із методів:

1) застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості;

2) застосування коефіцієнта сумнівності.

Визначена на основі класифікації дебіторської заборгованості величина сумнівних боргів на дату балансу становить залишок резерву сумнівних боргів на ту саму дату.

Перший метод передбачає аналіз рахунків дебіторської заборгованості покупців в розрізі кожного підприємства. Його рекомендується використовувати тим підприємствам, котрі добре проінформовані про платоспроможність своїх покупців (при цьому кількість останніх є невеликою).

Наприклад, згідно облікових регістрів є дані про дебіторську заборгованість покупців ТОВ «Омега» станом на 01.01.2014 року, вони наведені в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Стан дебіторської заборгованості покупців ТОВ «Омега»

Відділом збуту ТОВ «Омега» проаналізовано платоспроможність усіх покупців і виявлено, що ТОВ «Світязь» навряд чи розрахується за своїми боргами, сумнівність визначено у сумі 50%. Тому на суму заборгованості цього підприємства створюється резерв сумнівних боргів у розмірі 15 000 грн.

За методом застосування коефіцієнта сумнівності величина резерву розраховується множенням суми залишку дебіторської заборгованості на початок періоду на коефіцієнт сумнівності. При цьому коефіцієнт сумнівності може розраховуватись такими способами:

1) класифікація дебіторської заборгованості за строками непогашення;

2) визнання питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході;

3) визначення середньої питомої ваги списаної протягом періоду дебіторської заборгованості у сумі дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду за попередні роки.

Суть першого способу зводиться до групування дебіторської заборгованості за строками її непогашення та визначенням коефіцієнта сумнівності для кожної групи.

Для того, щоб встановити коефіцієнт сумнівності, потрібно проаналізувати фактичні суми безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію (роботи, послуги) за попередні періоди.

Безнадійна дебіторська заборгованість — це поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або позовний термін якої минув.

Аналізувати потрібно дані попередніх періодів за один, два або три роки.

Наприклад визначимо резерв сумнівних боргів для ТОВ «Омега», дебіторська заборгованість якого станом на 31.12.2013 року становить 350 000 грн. з наступним розподілом за строками її непогашення:

група 1 (1−30 днів) — 220 000 грн.; група 2 (31 -60 днів) — 100 000 грн.;

група 3 (більше 60 днів) — 30 000 грн.

Залишок резерву сумнівних боргів до складання балансу станом на 31.12.2013 року — 15 000 грн.

Дані про стан дебіторської заборгованості підприємства за попередні три роки наведено у таблиці 2.5.

Таблиця 2.5

Відомості про стан дебіторської заборгованості станом на 31 грудня 2011;2013 рр.

Визначаємо коефіцієнт сумнівності як відношення суми безнадійних боргів певної групи до загального розміру дебіторської заборгованості.

Розрахунок проводиться за наступною формулою:

Кс =? Бдз: ДЗ (2.1)

де Кс — коефіцієнт сумнівності за групою за n-й період;

Бдз — безнадійна дебіторська заборгованість за групою за n-й період;

ДЗ — дебіторська заборгованість за групою за n-й період.

Як правило, коефіцієнт сумнівності зростає із збільшенням строку непогашення дебіторської заборгованості.

Коефіцієнти сумнівності для кожної групи дебіторської заборгованості:

група 1: 8000/720 000=0,011

група 2: 30 000/330000=0,091

група 3: 58 000/180000−0,322

Величина резерву сумнівних боргів станом на 31.12.2013р. розраховується:

220 000×0,011+100 000×0,091+30 000×0,322= 21 180грн.

Отже, з урахуванням залишку резерву сумнівних боргів на дату складання балансу, потрібно нарахувати резерв сумнівних боргів у сумі 6180 (21 180−15 000) грн. Ця операція відобразиться наступною кореспонденцією рахунків:

Дт 944 «Сумнівні та безнадійні борін» — 6180

Кт 38 «Резерв сумнівних боргів» — 6180

Розглянемо приклад розрахунку резерву сумнівних боргів, виходячи з питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації продукції (робіт, послуг) на умовах наступної оплати.

За 2013 рік ТОВ «Омега» мало чистий дохід на умовах наступної оплати становить 965 000 грн. Для визначення коефіцієнта сумнівності підприємство для спостереження обрало період за попередні три роки (табл.2.6).

Таблиця 2.6

Відомості про дебіторську заборгованість підприємства

Коефіцієнт сумнівності дебіторської заборгованості визначається:

Кс = 56: 2415 = 0,0232

Отже, в 2013 році сума резерву сумнівних боргів повинна бути створена на суму: 965 000×0,0232 = 22 388 грн.

У даному випадку буде зроблено запис:

Дт 944 «Сумнівні та безнадійні борги» — 22 388

Кт 38 «Резерв сумнівних боргів» — 22 388

Розглянемо приклад розрахунку резерву сумнівних боргів, використовуючи третій спосіб визначення коефіцієнта сумнівності.

Для визначення коефіцієнта сумнівності на 31 грудня 2013 року підприємство для спостереження обрало період за попередні 3 місяці. Дебіторську заборгованість згруповано за строками її непогашення у 3 групи (табл. 2.7).

Таблиця 2.7

Відомості про стан дебіторської заборгованості та списання

Коефіцієнт сумнівності відповідної групи дебіторської заборгованості визначається за формулою:

Кс =? (Бдзn: ДЗn): І (2.2)

де Кс — коефіцієнт сумнівності відповідної групи;

Бдзn — фактично списана безнадійна дебіторська заборгованість за n-й період;

ДЗn — дебіторська заборгованість відповідної групи на кінець nго періоду

І - кількість місяців.

Розрахуємо коефіцієнти сумнівності:

група 1: (15:700+20:900):3=0,015 (1,5%)

група 2: (20:650+30:750+10:850):3=0,027 (2,7%)

група 3: (35:500+35:600):3=0,042 (4,2%)

Величина резерву сумнівних боргів на кінець звітного періоду поточного року визначається: 900×0,015+850×0,027+450×0,042= 55,35 (тис. грн.)

Зауважимо, що метод нарахування резерву сумнівних боргів, а також спосіб розрахунку коефіцієнта сумнівності підприємство обирає самостійно і фіксує в наказі про облікову політику. Залишок резерву сумнівних боргів на дату балансу не може бути більшим, ніж сума дебіторської заборгованості на ту саму дату.

За різними методами отримано різні розміри резерву. Отже, вибір методу досить сильно впливає на кінцеві показники, тому перед вибором методу потрібно ретельно проаналізувати ситуацію на підприємстві.

Для обліку резерву сумнівних боргів планом рахунків бухгалтерського обліку передбачено Рахунок 38 «Резерв сумнівних боргів». Незважаючи на те, що даний рахунок відноситься до третього класу він є пасивним.

На рахунку38 «Резерв сумнівних боргів» ведеться облік резервів за сумнівною дебіторською заборгованістю, щодо якої є ризик неповернення.

Основні вимоги до визнання та оцінки резерву сумнівних боргів викладенівП (с)БО 10 «Дебіторська заборгованість».

За кредитом рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів» відображається створення резерву сумнівних боргів у кореспонденції з рахунками обліку витрат, за дебетом-списання сумнівної заборгованості в кореспонденції з рахунками обліку дебіторської заборгованості або зменшення нарахованих резервів у кореспонденції з рахунком обліку доходів (табл. 2.8 [31]).

Аналітичний облік на рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів» ведеться в розрізі боржників або за строками непогашення дебіторської заборгованості.

Таблиця 2.8

Типові бухгалтерські записи по рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів»

Відображення у бухгалтерському обліку формування резерву сумнівних боргів та списання дебіторської заборгованості (табл. 2.9). [34]

Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів.

Таблиця 2.9

Основні бухгалтерські прведення по рахунку 38 «Резерв сумнівної заборгованості»

У разі відшкодування раніше списаної заборгованості роблять такі бухгалтерські записи:

1. Отримано кошти від безнадійного боржника Дт 311 «Поточні рахунки в національній валюті»

Кт 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»

2. Списано дебіторську заборгованість з позабалансового рахунку (якщо вона ще там обліковується) Кт 071 «Списана безнадійна заборгованість»

3. Віднесено суму відшкодування на доходи періоду Дт 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»

Кт 719 «Інші доходи від операційної діяльності»

В цьому випадку відшкодування безнадійного боргу не призведе до зміни чистої реалізаційної вартості у балансі. [32]

3. Інвентаризація поточної дебіторської заборгованості

Згідно ст. 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», для забезпечення достовірності даних у річній фінансовій звітності підприємства зобов’язані проводити інвентаризацію активів і зобов’язань.

Інвентаризація дебіторської заборгованості полягає у виявленні за відповідними документами її залишків і ретельній перевірці обґрунтованості сум, які обліковуються на рахунках. Члени інвентаризаційної комісії встановлюють терміни виникнення дебіторської заборгованості, її реальність, осіб, винних у пропущенні термінів позовної давності, перевіряють вжиті заходи зі стягнення заборгованості. 21]

Механызм проведення інвентаризацією поточної дебіторської заборгованості, полягає впрведенні наступних дій:

— бухгалтерія повинна направити Акти звірки взаєморозрахунків (додаток Ж) усім контрагентам, з якими у підприємства відбувались господарські операції з вимогою підтвердити або заявити свої заперечення по сумам заборгованості або переплати на протязі установлених строків (як правило 3−10 робочих днів). Якщо відповіді на цей запит контрагент не на дає на протязі встановленого строку, то суми вказані в Акти звірки взаєморозрахунків вважаються узгодженими;

— узгоджені Акти звірки взаєморозрахунків або акти з запереченнями пред’являються інвентаризаційній комісії для вивчення;

— в разі не узгодження сум між контрагентами, постачальник повинен надати копії документів, що підтверджують виникнення боргу перед ним (видаткові накладні з підписами про отримання матеріальних цінностей, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, рахунки-фактури), а покупець — надати документи з оплати або повернення товарно-матеріальних цінностей (чеки, платіжні доручення з відміткою банку про переведення коштів, виписки банку або видаткові накладні, що підтверджують про повернення товарів);

— на рахунках обліку розрахунків з покупцями і замовниками, іншими дебіторами повинні залишатися лише погоджені суми. В окремих випадках, коли до кінця звітного періоду розбіжності не усунені або залишились не з’ясованими, розрахунки з дебіторами відображаються кожною стороною у своєму балансі в сумах, що випливають із записів у бухгалтерському обліку і визнаються нею правильними. Зацікавлена сторона зобов’язана передати матеріали про розбіжності відповідним органам для винесення рішення;

— суми за розрахунками з установами банків, фінансовими й податковими органами мають бути погоджені з ними. Залишення в обліку неврегульованих сум за цими розрахунками не допускається;

— до акта інвентаризації розрахунків додається довідка про дебіторську заборгованість, щодо якої термін позовної давності минув, із зазначенням осіб, винних у цьому, а також назви й адреси дебіторів, суми, причини, дати і підстави виникнення заборгованості.

— при інвентаризації стану розрахунків із працівниками підприємства перевіряються звіти підзвітних осіб за виданими авансами із врахуванням їх цільового призначення; виявляються невиплачені суми заробітної плати, які підлягають депонуванню, а також суми та причини виникнення перевиплат працівникам; обґрунтованість відображеної в бухгалтерському обліку заборгованості за недостачами та крадіжками. [28]

Загалом специфіка проведення інвентаризації дебіторської заборгованості полягає в тому, що перевірка здійснюється за допомогою прийомів документального контролю [15]:

1) прийоми перевірки окремого документу: формальна перевірка; арифметична перевірка; нормативно-правова перевірка;

2) прийоми перевірки декількох документів, що відображають одну і ту ж або взаємопов'язані операції: зустрічна перевірка; взаємний контроль;

3) прийоми перевірки документів, що відображають рух однорідних цінностей: контрольне порівняння; відновлення кількісно-сумового обліку; хронологічна перевірка.

Специфікою процесу інвентаризації дебіторської заборгованості є необхідність перевірки поряд з суто бухгалтерською інформацією відповідності здійснених операцій законодавчо-правовим нормам.

Особливу увагу інвентаризаційна комісія приділяє перевірці дат виникнення і строків погашення поточної дебіторської заборгованості, простроченій заборгованості, а також оцінці поточної дебіторської заборгованості.

Результати інвентаризації розрахунків оформляються актом інвентаризації розрахунків з покупцями постачальниками та іншими дебіторами (далі — типова форма № інв-17), яка складається в одному примірнику, підписується членами інвентаризаційної комісії та передається до бухгалтерії. У разі коли за результатами інвентаризації виявлено дебіторську за якою минув термін позовної давності, до акта інвентаризації додається довідка, в якій зазначаються особи, винні в пропущенні терміну позовної давності поточної дебіторської заборгованості, а також назви та адреси дебіторів, суми, причини, дати та підстави виникнення заборгованості. [15]

Загальний строк позовної давності для правовідносин, що регулюються законодавством України, визначено Цивільним кодексом України і становить три роки, але в окремих випадках може встановлюватись спеціальна позовна давність, менша або триваліша порівняно із загальною (від 1 до 10 років).

Для міжнародних договорів можуть бути встановлені інші правила, які відповідають Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів АCONF6315, яка ратифікована Україною. Відповідно до неї строк позовної давності становить 4 роки. [39]

Поточна дебіторська заборгованість належить до активів підприємства та включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю, згідно п. 7 П (С)БО 10 «Дебіторська заборгованість». Оскільки чистою реалізаційною вартістю дебіторської заборгованості є сума поточної дебіторської заборгованості за вирахуванням резерву сумнівних боргів (згідно п. 4 П (С)БО 10), то для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.

При цьому підприємству слід визначити сумнівну та безнадійну дебіторську заборгованість. Нагадаємо, що згідно з пунктом 4 П (С)БО 10: