Аналіз і прогнозування економічного потенціалу підприємства

Тема Аналіз і прогнозування економічного потенціалу підприємства

ЗМІСТ ВВЕДЕННЯ Розділ І. Теоретичні основи аналізу економічного потенціалу підприємства Сутність економічного потенціалу підприємства та його властивості

Види економічного потенціалу підприємства Методи аналізу економічного потенціалу підприємства Розділ ІІ. Аналіз економічного потенціалу підприємства «Горсвет»

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства «Горсвет»

2.2. Аналіз економічного потенціалу підприємства «Горсвет»

2.3. Побудова квадрату потенціалу Розділ ІІІ. Прогнозування економічного потенціалу

3.1 Зарубіжний досвід прогнозування економічного потенціалу

3.2 Інформаційні технології в сфері планування і прогнозування економічного потенціалу підприємства ВИСНОВОК СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВВЕДЕННЯ Проблема підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняного виробництва, наявність конкретних переваг, що виступають гарантом тривалого та ефективного функціонування підприємства в ринкових умовах пов’язана з якісною реалізацією потенціалу підприємства. Забезпеченість держави необхідними їй ресурсами є однією з ключових складових економічної безпеки країни. Ресурсне забезпечення відіграє провідну роль у зростанні економічного розвитку держави, її політичній та економічній незалежності та формуванні економічного потенціалу загалом.

В умовах формування ринкових відносин важливу роль у стабільній роботі підприємства відіграють їх ресурси, що становлять основу його економічного потенціалу. Залежно від джерел формування ресурсного потенціалу та ефективності його використання залежать економічні показники діяльності підприємства, зокрема такі як обсяги діяльності, доходи, витрати, прибуток, і т.д. Незважаючи на те, що поняття економічний потенціал часто трапляється у сучасній науковій літературі ні в нашій країні, ні за кордоном немає загальноприйнятого визначення чи комплексних досліджень даної категорії. Існують істотні розходження у визначенні змісту реальних процесів, а саме що виражає категорія «потенціал». Все це відповідно ускладнює розробку методів його кількісної оцінки, аналізу використання та розвитку. Важливість вивчення проблеми потенціалу полягає у розкритті його суті, складу, співвідношення та взаємозв'язку з іншими категоріями.

Актуальність теми з практичної точки зору полягає в тому, що потенціал розвитку будь-якого підприємства визначає результати його діяльності за певний період, отже надає власникам можливість зіставити свої очікування із запланованими результатами, оцінка фінансово-економічних показників стає переконливим аргументом доцільності функціонування будь-якого підприємства. Ефективне функціонування підприємства в умовах розвитку ринкових відносин пов’язане із забезпеченням оптимального співвідношення між затратами та результатами його діяльності, знаходження більш раціональних форм застосування капіталу. Успішна реалізація названих умов залежить від форм ресурсного забезпечення та характеру його використання, тобто від економічного потенціалу підприємства.

Предметом дослідження є теоретичні і методологічні проблеми планування, використання економічного потенціалу підприємства.

Об'єкт дослідження: комунальне підприємство «Горсвет».

Метою роботи є розробка і обґрунтування рекомендацій з вдосконалення планування й організації використання економічного потенціалу підприємства .

Відповідно до поставленої мети дослідження визначений ряд конкретних завдань:

— описати соціально-економічну сутність економічного потенціалу підприємства;

— вивчити склад і провести аналіз факторів, які впливають на підвищення ефективності використання економічного потенціалу підприємства;

— надати характеристику підприємства, на матеріалах якого виконується курсова робота;

— визначить вартість економічного потенціалу КП «Горсвет»;

— побудувати «квадрат потенціалу»;

Інформаційною основою дослідження є дані фінансової звітності КП «Горсвет», нормативно-правова база, різноманітні навчальні посібники, підручники, монографії економістів, періодичні видання, інтернет-ресурси.

Розділ І. Теоретичні основи аналізу економічного потенціалу підприємства

1.1 Сутність економічного потенціалу підприємства та його властивості

Дослідженням економічного потенціалу підприємства займалися такі видатні вчені, як Абалкін Л.І., Краснокутська Н. С. [5], Білоусов Р.А., Волкова О. М., Горбунов Е. П., Ігнотовський П.А., Євдокімов Ф.І., Лапин Е. В. 13], Ковальов В. В., Сосненко Л. С. [15], Лукінов І.І., Марушков Р. В., Мочалов Б. М., Гунина И. А. [13], Олексюк О.І., Рєпіна І.М., Федонін О.С. та ін. У зв’язку з чим теорія містить різні погляди авторів щодо сутності, змісту та структури економічного потенціалу підприємства. Це обумовлено тим, що вивченням потенціалу науковці почали займатися відносно недавно та дослідники виділяли якусь одну із його рис.

Так, наприклад, автори пропонували визначати економічний потенціал підприємства й взагалі вважають, що необхідно його розглядати як: джерело росту національного доходу й економічної моці країни; результат розвитку продуктивних сил суспільства; показник максимальних виробничих можливостей галузі, підприємств, об'єднань, ресурсів; засіб задоволення суспільних потреб; найважливіший фактор росту національного багатства країни; критерій оптимальності планів виробництва матеріальних благ, використання ресурсів і національного багатства.

В етимологічному контексті слово «потенціал» має латинське походження і означає «приховані можливості». В словнику іншомовних слів визначено, що — «це міць, сила» .

В загальному розумінні «потенціал» розглядається як «засоби, запаси, джерела, які є в наявності й можуть бути мобілізовані для досягнення певної мети, здійснення плану, вирішення якого-небудь завдання; можливості окремої особи, суспільства, держави в певній області» .

В кінці 80-х років ХХ ст. в Українському Радянському Енциклопедичному словнику було представлено визначення «потенціалу» як економічної категорії. Це є «…сукупність економічних ресурсів і можливостей …, які можуть бути використані для досягнення цілей соціально-економічного розвитку суспільства». Інакше, це ступінь можливого прояву якої-небудь дії, якої-небудь функції.

Аналіз свідчить, що категорія «економічний потенціал підприємства» сучасною економічною наукою трактується неоднозначно. На думку більшості дослідників, економічний потенціал є узагальнюючим показником. У ньому поєднуються природні, виробничі, науково-технічні, соціально-культурні властивості економічної системи. Величина економічного потенціалу підприємства визначається масштабом, ступенем досконалості та структурою продуктивних сил. На підставі критичного аналізу сучасних концепцій визначення сутності економічного потенціалу Лапін Є. В. пропонує авторське визначення поняття «економічний потенціал підприємства» «як максимально можливий обсяг виробництва матеріальних благ і послуг в умовах, що забезпечують найбільш ефективне використання за часом і продуктивністю наявних економічних ресурсів» .

Стосовно підприємства, «економічний потенціал» розглядається як одна із важливіших динамічних характеристик діяльності підприємства, яка одночасно відображає стан підприємства щодо вимог зовнішнього й внутрішнього середовища та використовується для оцінки його роботи. Інакше кажучи, підприємства використовують свій економічний потенціал як інструмент адаптаційного процесу, завдяки чому воно трансформується відповідно до мінливого зовнішнього (й/або внутрішнього) середовища.

Будучи основою для прийняття управлінських рішень, економічний потенціал підприємства розглядається науковцями, як узагальнений показник, що характеризує розвиток виробничих сил та виробничих (й/або невиробничих) відносин. Його величина залежить від: оптимального сполучення певної кількості та якості окремих видів економічних ресурсів, які залучені у господарську діяльність; рівня організації виробництва й праці; ефективності системи управління підприємством.

Проблема аналізу економічного потенціалу підприємства є украй актуальною, оскільки економічний потенціал суспільства характеризує лише загальний стан, загальні закономірності розвитку, не розкриваючи при цьому характер процесів, що протікають безпосередньо на підприємствах. Для побудови прогнозів і розробки стратегій розвитку, складання планів, ухвалення ефективних управлінських рішень необхідно мати в своєму розпорядженні об'єктивну інформацію про стан і тенденції розвитку економічного потенціалу підприємства. Однією з проблем аналізу потенціалу підприємства слід вважати відсутність єдиного визначення даної категорії.

Дана економічна категорія розглядається з різних позицій, і відповідно, має різні підходи до аналізу економічного потенціалу підприємства. Аналіз економічного потенціалу, за своєю суттю, потрапляє в розряд комплексного. Звідси виникає необхідність обґрунтовування відправних методологічних принципів комплексного аналізу і вибору методики оцінки економічного потенціалу підприємства.

У зв’язку з цим актуальне значення набувають наступні аспекти даної проблеми:

— виділення поняття і основоположних факторів, що характеризують економічний потенціал підприємства;

— теоретичне обґрунтовування підходів і принципів комплексного аналізу економічного потенціалу;

— розвиток методики оцінки економічного потенціалу підприємств.

Залежно від системи економічних відносин економічний потенціал представляє наступне: в плановій економіці - виробничу потужність господарюючого суб'єкта (тобто спільну роботу виробничих ресурсів (матеріальних і трудових) по випуску продукції). Об'єктом аналізу економічного потенціалу підприємства можна розглядати його виробничу потужність, але при цьому слід враховувати, що в основі розрахунку виробничої потужності знаходиться схема технологічного процесу, індивідуальна продуктивність устаткування, а також тимчасова складова, тобто дається оцінка тільки виробничого комплексу. Фінансовий, інвестиційний, соціальний і інші чинники залишаються зовні сфери обліку. Тоді як при визначенні величини економічного потенціалу облік цих складових необхідний. В цьому випадку підприємство розглядається не тільки як виробнича система, а більш повно, як система, здатна розвиватися і адаптуватися до тих, що змінюються умовах зовнішнього середовища.

В ринковій економіці - економічний потенціал зводиться до поняття «бізнес», «оцінка бізнесу». Дійсно якщо розглядати бізнес як підприємницьку діяльність, взаємозв'язок його з економічним потенціалом очевидний. Аналізуючи ці поняття, можна виявити значну кількість спільних моментів і визначити існуючі між ними відмінності:

— поняття «економічний потенціал» і «оцінка бізнесу» стали актуальними лише в період переходу до ринкового господарювання, що пов’язано з появою різних форм власності;

— як оцінка бізнесу, так і оцінка економічного потенціалу підприємства припускають застосування загальних підходів і методик, якими можна добитися комплексної оцінки всього економічного потенціалу підприємства;

— обидва поняття представляють ресурси підприємства;

— одиницями вимірювання потенціалу підприємства і бізнесу є вартісні показники;

— не дивлячись на те, що теоретичні підходи до оцінки бізнесу загальновизнані, практичне проведення його оцінки в умовах високої невизначеності, як і у разі оцінки економічного потенціалу, є однією з найскладніших задач.

Разом з тим, між цими поняттями існують і відмінності. Так, в процесі аналізу економічного потенціалу слід враховувати, що всі елементи потенціалу знаходяться в більшій залежності, ніж компоненти, досліджувані при оцінці бізнесу, для яких характерний структурний підхід. Окрім цього, можуть виникнути відмінності в цілях оцінки, що полягають в тому, що оцінка економічного потенціалу частіше за все проводиться для визначення власних можливостей підприємства з метою підвищення ефективності управління підприємством і подальшого оптимального використовування (реалізації) виявленого і оціненого потенціалу.

В ході ресурсного підходу, економічний потенціал розглядається як сукупність використовуваних у виробництві продукції ресурсів, засобів і предметів виробництва. В даному випадку аналізується тільки ресурсна складова економічного потенціалу. Ресурси є основою розвитку економічного потенціалу будь-якого підприємства. Із закономірності систем виходить, що в результаті взаємодії всіх ресурсів, що становлять систему, в процесі діяльності починає діяти ефект цілісності, тобто з’являються нові властивості, якими кожний окремий вид ресурсу не володіє. Оцінка зводиться до визначення вартості доступних ресурсів, а рівень використовування визначається відношенням отриманого результату до об'єму застосованих для цього ресурсів.

Можна також виділити результативний підхід, який визначає економічний потенціал як здатність підприємства освоювати, переробляти наявні ресурси для задоволення суспільних потреб. Результат діяльності підприємства визначається наявністю у нього будь-якого виду потенціалу і його умілим використовуванням. Здатність розвитку соціально-економічної системи ототожнюється з поняттям «економічний потенціал». Як тільки організація починає підтримувати наявний економічний потенціал в стійкому стані і, можливо, розвивати його, вона одержує стійку конкурентну перевагу. Аналіз в даному випадку зводиться до того, що аналізується і оцінюється максимальна кількість благ, яке підприємство може виготовити при певній кількості і якості ресурсів.

Економічний потенціал підприємства розглядається і з погляду резервів поліпшення виробничо-господарської діяльності економічного суб'єкта (резервний підхід). Резерви — це невикористані можливості підвищення ефективності виробництва, посилення дії чинників, сприяючих зростанню ефективності господарювання, і усунення негативного впливу інших чинників. Виявлення резервів в такому розумінні і визначення реальних шляхів і термінів їх мобілізації є основними задачами економічного аналізу потенціалу підприємства.

Поняття «економічний потенціал підприємства» також можна сформулювати наступним чином — це «сукупна здатність підприємства, використовуючи достатню кількість і якість ресурсів, досягати стану

рівноваги" .

Не дивлячись на різноманітність інтерпретацій даного поняття, можна відзначити ряд загальних моментів.

По-перше, категорію «економічний потенціал» загалом для комерційної організації не можна обмежити певними, чітко вираженими рамками. Необхідний індивідуальний підхід до розробки методики оцінки складових економічного потенціалу для конкретного підприємства.

По-друге, як правило, в структурі економічного потенціалу виділяють майнові, фінансові, трудові ресурси, а так само маркетингові можливості організації по просуванню і збуту продукції. Ці складові можна визначити базовими для дослідження і оцінки економічного потенціалу, доповненої індивідуальними складовими для тієї або іншої організації у відповідності з зовнішніми і внутрішніми чинниками, що визначають діяльність організації.

По-третє, рівень економічного потенціалу визначається стратегічною метою, що стоїть перед конкретною організацією. В менеджменті головна мета або місія організації характеризується безліччю підцілей. Для досягнення кожної підцілі використовується сукупність різних потенціалів організації: трудових, ринкових, фінансових, виробничих, організаційних і інших. Пріоритет тих або інших складових визначається виходячи з безлічі чинників зовнішнього середовища і внутрішньовиробничих чинників, що чинять вплив на економічний потенціал у відповідності з різними цілями організації.

Одним з чинників, що впливає на формування складових економічного потенціалу, є галузева приналежність підприємства. Наприклад, економічний потенціал машинобудівного підприємства в більшій мірі визначається виробничим потенціалом, а для компаній по виробництву програмних продуктів — інтелектуальним. З другого боку, інші чинники, такі як масштаб організації, територіальне розташування, етап життєвого циклу різних систем організації, сезонна складова, мотивація персоналу до досягнення тієї або іншої мети і підцілей організації здійснюють істотний вплив на значущість тих або інших складових економічного потенціалу. Задача економістів, аналітиків зрозуміти, визначити головні складові економічного потенціалу конкретної організації і, по можливості, дати їм адекватну оцінку для допомоги керівництву у виконанні головної місії організації.

Таким чином, поняття економічного потенціалу так само багатозначне, як і наука управління організацією. Тому визначити головні складові економічного потенціалу для конкретного підприємства так само складно, як визначення основної мети організації.

Потенціал підприємства характеризується типовими для будь-якої економічної системи властивостями. Перша з них — цілісність. Вона означає, що всі елементи потенціалу служать загальній меті, що стоїть перед системою. Цілісність потенціалу забезпечується реалізацією в процесі керування його формуванням і використанням наступних принципів: спільності і єдності цільової функції для економічного потенціалу і для кожного його елемента; спільності критерію ефективності функціонування і розвитку елементів економічного потенціалу і самого потенціалу в цілому.

Другою рисою економічного потенціалу підприємства є складність. Вона виявляється у наявності різноманіття його компонентів і зв’язків між ними, що визначають внутрішню будову й організацію потенціалу підприємства як єдине ціле.

У якості третьої характерної риси економічного потенціалу слід зазначити взаємозамінність, альтернативність його елементів. Так, збільшення маси основних фондів при одночасному підвищенні рівня їхньої автоматизації значно зменшує потребу у такому елементі економічного потенціалу, як робоча сила. Використання більш прогресивних технологічних процесів і принципів організації виробництва зменшує потребу в інших елементах економічного потенціалу. Найбільш характерними особливостями взаємозамінності елементів економічного потенціалу є регламентованість і періодичність. Перша особливість виявляється в тому, що елементи можуть теоретично необмежено заміняти один одного доти, поки один з них не звернеться в нуль. Друга властивість взаємозамінності елементів — її періодичність, що означає, що взаємозамінність не є безупинною ні по своїх кількісних характеристиках, ні в часі.

Четвертою характеристикою економічного потенціалу підприємства є взаємозв'язок і взаємодія його елементів. Вона являє собою загальний економічний закон відповідності між основними елементами продуктивних сил суспільства. Іншими словами, між речовинними, особистими і нематеріальними факторами виробництва існує об'єктивно обумовлений кількісний і якісний взаємозв'язок, виражена мірою їхньої відповідності, співвідношення. Взаємодія між елементами потенціалу в процесі виробництва продукції досягається встановленням зв’язків між ними, що забезпечують їх спільне погоджене функціонування, у результаті яких утворяться нові якості, не властиві об'єктам взаємодії. Тому елементи економічного потенціалу підприємства здатні взаємно доповнювати один одного, тобто їхній вплив інтегральний.

П’ятою характерною ознакою економічного потенціалу можна назвати його здатність до сприйняття інновацій в якості елементів новітніх досягнень науково-технічного прогресу. Особливість розвитку економічного потенціалу як системи полягає в тому, що сила, потужність його елементів, гнучкість внутрішньої структури останніх, а також форми взаємозв'язків між ними певним чином позначаються на віддачі економічного потенціалу, на його пристосованості до розвитку шляхом безпосереднього і систематичного використання нових наукових ідей.

Шостою характерною рисою економічного потенціалу є його гнучкість. Вона свідчить про можливості переорієнтації виробничої системи на випуск нової продукції, використання інших видів матеріалів і т.д. без корінної зміни її матеріально-технічної бази. Вимоги до підвищення гнучкості економічного потенціалу обумовлюються посиленням нестабільності ринкової ситуації, зростанням коливань обсягу і структури попиту, різким прискоренням темпів науково-технічного прогресу в промисловому виробництві. Як наслідок, безупинно розширюється номенклатура продукції, що випускається. Підвищення гнучкості економічного потенціалу сприяє значній економії живої й уречевленої праці в процесі виготовлення продукції, має велике соціальне значення.

Відзначимо ще одну характеристику економічного потенціалу — його потужність. Вона являє собою кількісну оцінку продуктивної здатності потенціалу підприємства. Потужність потенціалу, будучи об'єктивно визначена, показує місце конкретного господарського підрозділу в галузевому і народногосподарському потенціалах. Вона служить також важливою сполучною ланкою між виробничим потенціалом, науково-технічним і економічним потенціалом суспільства. У цьому полягає особлива роль даної характеристики.

Розглянуті характерні риси економічного потенціалу підприємства виявляються з різною контрастністю в різних умовах. Це визначається тими вимогами, що у різні періоди пред’являються до потенціалу суспільним виробництвом.

Вони історичні і визначаються наступними моментами: темпами розвитку науково-технічного прогресу, ринком ресурсів, соціально-економічними цілями розвитку суспільної системи і внутрішніх особливостей економічного потенціалу як складної і динамічної системи.

1.2 Види економічного потенціалу підприємства Класифікація видових проявів економічного потенціалу підприємства здійснюється за такими напрямами:

— за об'єктами дослідження;

— за ступенем реалізації;

— за сферою реалізації;

— за принципом ієрархії;

— за функціями управління.

Схема 1.1 Класифікація видових проявів потенціалу підприємства За об'єктами дослідження виділяють ресурсну та результатну концепції потенціалу підприємства. Ресурсна концепція розглядає потенціал як сукупність ресурсів підприємства, оцінка яких здійснюється за вартістю їхнього залучення.

У рамках результатної концепції потенціал підприємства може розглядатися як здатність господарської системи освоювати, переробляти ресурси для задоволення суспільних потреб і створення певного результату.

Наступним рівнем класифікації є поділ потенціалу підприємства за ступенем використання можливостей підприємства на фактичний (поточний, реалізований, досягнений у даний момент) і перспективний (стратегічний, орієнтований на досягнення довгострокових цілей).

За сферою реалізації потенціал можна розглядати як ринковий (зовнішній) і внутрішній. Зовнішній характеризує можливості підприємства, орієнтовані на ринок, і визначається потенційним обсягом попиту, незадоволеним сформованою ним пропозицією. Підприємство має обмежений вплив на зовнішній (ринковий) потенціал через складність, динамічність, непередбачуваність зовнішнього середовища. Внутрішній потенціал представлений ресурсами та компетенціями, які дозволяють реалізувати ринкові шанси, що надаються.

Класифікація проявів потенціалу за принципом ієрархії від потенціалу підприємства як системи глобального рівня до потенціалів бізнес-одиниць як підсистем нижчого рівня, які визначають разом з тим ефективність реалізації сукупних можливостей за рахунок адитивного та синергічного ефекту.

Правомірно розглядати також потенціал підприємства за функціональними напрямками його формування та використання. У цьому випадку виділяють: маркетинговий потенціал (здатність маркетингової системи підприємства забезпечити його постійну конкурентоспроможність); виробничий потенціал (здатність виробничої системи забезпечити випуск продукції в обсязі, що відповідає потенціалу попиту); фінансовий потенціал (здатність фінан­сової служби забезпечити основні ланки ланцюжка «збут — виробництво — закупівлі» фінансовими ресурсами за прин­ципом найбільш ефективного їхнього розподілу); організаційний потенціал (здатність менеджменту створити ефективну систему взаємодії між усіма елементами потенціалу).

1.3 Методи аналізу економічного потенціалу підприємства Проблема аналізу економічного потенціалу виявляється недостатньо опрацьована на галузевому рівні, особливо на рівні окремого підприємства. В деяких публікаціях лише констатується, що питання аналізу економічного потенціалу окремих підприємств залишилися в стороні від уваги дослідників.

Для аналізу потенціалу підприємства необхідна система показників, яка враховує фактичну динаміку і теоретичні передумови потенціалу підприємства. На практиці оцінити конкретний потенціал підприємства складно через те, що необхідний детальний аналіз теперішнього стану підприємства і його майбутніх можливостей.

Аналіз потенціалу підприємства представляє собою цілеспрямований процес визначення у грошовому виразі вартості об'єкта з урахуванням потенційного доходу, який має місце в певний проміжок часу в умовах конкурентного ринку.

Є. В. Лапін виділяє наступну типологію принципів, концепцій та методів аналізу економічного потенціалу підприємства (табл. 1.1.).

Таблиця 1.1 Принципи, концепції та методи аналізу економічного потенціалу підприємства

Спектр застосування методів аналізу вартості бізнесу (економічного потенціалу підприємства) можна згрупувати відповідно до описаних вище підходів (табл. 1.2.). Кожен із указаних методів має багато модифікацій. Обраний підхід до аналізу вартості бізнесу і його конкретний метод повинні спиратися на достовірну інформаційну базу та бути обґрунтованим з огляду на специфіку об'єкта й умови його функціонування.

Таблиця 1.2 Методи аналізу вартості бізнесу (економічного потенціалу підприємства)

Під оцінкою економічного потенціалу підприємства розуміється визначення величини економічних ресурсів, якими володіє і розпоряджається підприємство, і економічного результату їх ефективного використання. Оцінка економічного потенціалу підприємства може проводитися в натуральному і вартісному виразах.

Оцінка економічного потенціалу підприємства в натуральному виразі припускає визначення кількості економічних ресурсів, якими володіє підприємство, і кількості продукції, робіт і послуг, які можуть бути виготовлені підприємством при якнайповнішому і ефективному використанні цих ресурсів. При цьому оцінка потенціалу підприємства проводиться з використанням натуральних вимірників.

Оцінка економічного потенціалу підприємства у вартісному виразі припускає визначення вартості активів підприємства і величини економічних вигод, які воно може отримати в майбутньому. Оцінка економічних ресурсів підприємства і економічних вигод проводиться з використанням вартісних показників і вимірників.

Вартісній оцінці підлягають наступні види активів підприємства, що формують його економічний потенціал і задіяних у виробничій сфері: нематеріальні активи; капітальні інвестиції; основні засоби; довгострокові фінансові інвестиції; виробничі запаси; незавершене виробництво; людський капітал, залучений на підприємство для здійснення виробничої і управлінської діяльності.

Вартісною оцінкою економічного потенціалу є сукупність доходів, одержуваних підприємством від використання його активів по всіх напрямах виробничо-фінансової діяльності. Критерієм вартісної аналізу потенціалу підприємства є величина новоствореної вартості і її складові елементи.

До складу доходів і надходжень грошових коштів, що визначають економічну оцінку потенціалу підприємства по результату його реалізації, входять: прибуток від операційної діяльності; доходи за вирахуванням витрат від фінансової діяльності; амортизаційні відрахування від вартості нематеріальних активів і основних засобів підприємства; доходи від залученого підприємством людського капіталу, отримані у формі основної і додаткової заробітної платні виробничого персоналу з урахуванням відрахувань на соціальні потреби (відрахування до Пенсійного фонду, соціального страхування, страхових внесків на випадок безробіття і т.д.).

Економічний потенціал підприємства оцінюється у вартісному виразі:

а) як сума доходів підприємства, одержаних протягом терміну корисного використання відповідних видів економічних ресурсів з урахуванням чинника часу. Чинник часу враховується за допомогою дисконтування прогнозованих по роках розрахункового періоду доходів підприємства, що є результатом реалізації економічного потенціалу;

б) як середньорічна величина економічної аналізу потенціалу підприємства — диференційований по окремих його елементах.

Проблема виміру величини економічного потенціалу дуже важлива як у теоретичному, так і практичному плані. Знання виробничих потенціалів підприємств дозволяє визначити сумарний потенціал галузі і народного господарства, створює основу для забезпечення спряженості суміжних підприємств і виробництв. Значення виробничих потенціалів підприємств необхідні для виявлення витрат виробничих ресурсів (величин його елементів), що вимагаються для оптимізації народногосподарських чи галузевих темпів і пропорцій розвитку, визначення напрямків інвестиційної політики. Величина економічного потенціалу являє собою характеристику матеріальних умов відновлення продукції і підвищення її якості і може бути основою для прогнозування обсягів промислового виробництва.

Найбільш уніфікованим і універсальним вимірником елементів економічного потенціалу, практика це підтверджує, є їхня вартість. Порівнянність показників потенціалу в грошовій оцінці в часі і просторі дозволяє виявити динаміку і структуру виробничих потенціалів підприємств і територіальних утворень, розходження і тенденції їхньої диференціації по цьому показнику, а також по ефективності використання економічного потенціалу. У цьому випадку сума вартостей елементів буде характеризувати величину усього економічного потенціалу підприємства. Таким чином, визначення величини потенціалу зв’язано насамперед з оцінкою вартості його елементів.

Оцінка економічного потенціалу за вартісним критерієм дає можливість встановити як працює підприємство чи досягаються поставлені цілі і як зміни в процесі управління впливають на повноту використання ПП і його ефективність. Вона здійснюється за допомогою таких формул:

1. Потенціал виробничих фондів підприємства (ФП) визначається за формулою:

ФП = Ф * Неф (1.1.)

де Фсередньорічна вартість основних виробничих фондів;

Нефнормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень

2. Потенціал оборотних засобів підприємства (ОП) визначається за формулою:

ОП = М * Км (1.2.)

де Мнормовані оборотні засоби;

Кмкоефіцієнт витягу.

3. Потенціал нематеріальних активів підприємства визначається за формулою:

НП = ?(На*Неф) (1.3.)

де Нанематеріальні активи.

4. Потенціал технологічного персоналу підприємства Пп визначається:

ПТП = Ч * А * Нт (1.4.1.)

де Ч — чисельність персоналу;

А — оцінка одиниці живої праці.

Нт — коефіцієнт реалізації потенціалу технологічного персоналу, що приймається на рівні нормативу ефективності капітальних вкладень.

А = Пп * (?Фо/?Пп) (1.4.2.)

Пп — продуктивність праці одного працівника;

Фо — збільшення фондоозброєності праці одного працівника у базовому періоді;

Пп — збільшення продуктивності праці одного працівника у базовому періоді.

5. Виробничий потенціал підприємства визначаємо за формулою:

ВП = ФП + ОП +НП + ПТП (1.5.)

6. Повний потенціал підприємства визначаємо за формулою:

ПП = ВП + Ві +Ву + Пб + Св пр (1.6.)

де Ві - інноваційні витрати;

Ву — витрати на управління;

Пб — прибуток балансовий;

Св пр. — повна собівартість товарної продукції

Оцінка вартості потенціалу — упорядкований, цілеспрямований процес визначення в грошовому виразі вартості об'єкта з врахування потенційного і реального доходів, який має місце в певний проміжок часу за умов конкретного ринку.

квадрат потенціал інформаційний економічний

Розділ ІІ. Аналіз економічного потенціалу підприємства «ГОРСВЕТ»

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства «Горсвет»

Досліджуване в роботі комунальне підприємство «Горсвет» знаходиться за адресою 95 026, Автономна республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Набережна, будинок 65.

Ідентифікаційний код юридичної особи комунального підприємства «Горсвет» в Єдиному Державному реєстрі підприємств та організацій України 3 347 632.

Організаційно-правова форма власності - комунальне підприємство. Форма власності - комунальна.

Місцем державної реєстрації виступає виконавчий комітет сімферопольської міської ради Автономної республіки Крим. Дата реєстрації 11.03.2001.

Органом державної реєстрації юридичної особи виступає також Головне управління статистики Автономної Республіки Крим, розташоване за адресою м. Сімферополь, вул. Ушинського 6. Підприємство зареєстроване в Єдиному Державному реєстрі підприємств та організацій України, про що є дані в Довідці за номером -09.2.6−19/2679 (додаток Б).

На підприємстві «Горсвет» здійснюється тільки один вид діяльності - розподіл електроенергії.

Підприємство є також платником ПДВ, про що є відповідне свідоцтво Державної податкової інспекції у м. Сімферополі № 869 401. Індивідуальний податковий номер платника 33 476 301 288.

Підприємство підпорядковується управлінню міського господарства Сімферопольської ради Автономної республіки Крим. Засновником КП «Горсвет» є Сімферопольська міська Рада. Підприємство керується у своїй діяльності чинним законодавством України, автономної республіки Крим та рішеннями Сімферопольської міської Ради.

Підприємство уповноважене представляти інтереси міста в межах функцій і завдань, визначених Статутом. Підприємства створене з метою ефективного використання комунального майна.

Предметом діяльності підприємства вступають наступні роботи та послуги (всього в статуті двадцять три різних напрямки господарської діяльності), а саме:

— Комплексне обслуговування міського зовнішнього освітлення;

— Реконструкція мереж зовнішнього освітлення;

— Капітальний ремонт мереж зовнішнього освітлення;

— Розвиток і вдосконалення мереж зовнішнього освітлення;

— Виробництво електровимірювальних робіт на мережах зовнішнього освітлення;

— Розробка, виготовлення та надання технічних умов для розвитку та реконструкції мереж освітлення;

— Проектування внутрішніх інженерних мереж, систем і споруд;

— Проектування зовнішніх інженерних мереж, систем і споруд;

— Монтаж конструкцій зовнішніх інженерних мереж, систем і споруд;

— Пусконалагоджувальні роботи;

— Виробництво електромонтажних та відновлювальних, реставраційних робіт;

— Виробництво та реалізація товарів народного споживання, в тому числі з відходів виробництва через державний, власну та інші торгові мережі.

Майно підприємства є комунальною власністю сімферопольського міської Ради територіальної громади і закріплене за підприємством на праві повного господарського володіння. Підприємство функціонує за рахунок прибутку, отриманого від комплексного обслуговування мереж міського зовнішнього освітлення, відрахувань на здійснення ремонтно-відновлювальних робіт у розмірах встановлених нормативними положеннями в узгодженні із замовниками. Оперативне управління здійснюється управлінням міського господарства Сімферополя. Директор вирішує всі питання діяльності підприємства і підзвітний засновнику.

2.2 Аналіз економічного потенціалу підприємства

Таблиця 2.1 Вихідні дані

1. Потенціал виробничих фондів підприємства (ФП) визначаємо за формулою 1.1:

ФП = Ф * Неф

ФП = 28 749*0,15=4312,35;

7. Потенціал оборотних засобів підприємства (ОП) визначаємо за формулою 1.2:

ОП = М * Км

ОП = 1697,35*0,82=1397,83;

8. Потенціал нематеріальних активів підприємства визначаємо за формулою 1.3:

НП = ?(На*Неф)

НП =17 750,3*0,15=2662,55

9. Потенціал технологічного персоналу підприємства визначаємо за формулою 1.4 і 1.4.1:

ПТП = Ч * А * Нт

А = Пп * (?Фо/?Пп)

А =38,07*(-1,43/(-3,04))=17,91;

ПТП =644*17,91*0,15=1730,11.

10. За формулою 1.5 визначаємо виробничий потенціал підприємства

ВП = ФП + ОП +НП + ПТП

ВП =4312,35+1397,83+2662,55+1730,11=10 096,84

11. Повний потенціал підприємства визначаємо за формулою 1.6:

ПП = ВП + Ві +Ву + Пб + Св пр.

ПП = 10 096,84+1544,15+1587,6+(-727,8)+21 160,9=33 661,69тис.грн.

В результаті проведених розрахунків був визначений повний потенціал КП «Горсвет», який становить 33 661,69 тис.грн. і виявлені фактори, які впливають на його величину. Це середньорічна вартість основних виробничих фондів, нормовані оборотні засоби, чисельність персоналу, вартість одиниці живої праці, фондоозброєність основних виробничих фондів, продуктивність праці одного працівника промислово — виробничого персоналу, інноваційні витрати, витрати на управління.

Таблиця 2.2

Рівень і ефективність використання потенціалу підприємства

Проаналізувавши рівень і ефективність використання потенціалу підприємства бачимо, що показники його економічної діяльності знижуються с кожним роком, так рентабельність основних фондів на 102%, рентабельність використання оборотних засобів на 136%, прибуток на одного працівника на 260%, рентабельність виробництва 115%. Якщо негайно не збільшити їх, це може призвести до фінансової кризи.

Решта проаналізованих показників задовільні, але їх теж необхідно покращувати.

2.3 Побудова квадрату потенціалу

Для побудови квадрату потенціалу скористаємося звітністю КП «Горсвет» і аналогічного підприємства КВП «ДВК».

Таблиця 2.3

Взб=100-(8−11,16)*100/8(2−1)=60,5

Вмен=100-(7−9,35)*100/7=66,42

Вмарк=100-(7−9,5)*100/7=64,28

Вфін=100-(13−21,7)*100/13=33,01

В результаті проведених розрахунків одержали значення координат для побудови квадрату потенціалу.

Рис. 2.1 Квадрат потенціалу КП «Горсвет»

Розділ ІІІ. Прогнозування економічного потенціалу

3.1 Зарубіжний досвід прогнозування економічного потенціалу

Прогнозування в США вважається однією з найважливіших форм регулювання економіки. На сучасному етапі велика увага приділяється забезпеченню надійного прогнозування.

Прогнозні розробки виконують державні підрозділи різного рівня, дослідницькі організації, комерційні прогнозні фірми, приватні промислові, банківські та торговельні корпорації. Прогнозуються економіка на світовому рівні, розвиток окремих країн і груп країн, економіка США в це лом, її галузі та регіони, штати, округи, міські райони, окремі фірми, то Варну ринки. Здійснюється прогноз окремих аспектів розвитку.

Прогнозні дослідження стають більш глибокими, застосовуються різноманітні методи та новітні засоби електронно-обчислювальної техніки.

Більшість макроекономічних прогнозів розробляється за допомогою п’яти головних методів. До них відносяться: методи експертних оцінок, економічних індикатор, моделі динамічних рядів, економетричне моделювання, модель «витрати — випуск» .

У США виділяються три рівня організації прогнозних досліджень-ний: прогнозування і системі державного регулювання; внутрішньо-фірмове прогнозування; комерційне прогнозування. На рівні державного регулювання виділяють два основних види державних підрозділів: федеральні і штатів; місцеві органи влади.

Широкий розвиток регіонального та галузевого прогнозування спостерігається в США, воно дозволяє уточнити і оптимізувати загальнодержавні прогнози і програми з регулювання виробництва. Кожне велике підприємство (фірма) прагне точніше визначити свої перспективи. Тому прогнозуванням займаються в університетах і на дослідних станціях, широко використовуючи економіко-мате-автоматично методи і ЕОМ.

Американські дослідники всі прогнози поділяють на три великі групи. В основу розробки прогнозів першої групи покладені екстраполяційні методи, тобто перенесення сформованої тенденції на майбутнє. Такий прогноз (проекція) припускає, що в майбутньому розвиток відбуватиметься за тим самим закономірностям, що і в сьогоденні. Основою розробки прогнозів другої групи є максимальна точність наступу подій у майбутньому. При прогнозуванні використовується безліч методів, включаючи економіко-математичні.

При розробці прогнозів третьої групи виникає необхідність у формуванні моделі ідеального майбутнього. Це своєрідна системна мета, яка може бути орієнтиром для суспільства, підприємства в майбутньому його розвитку.

У Великобританії прогнози виробництва та щорічні баланси продовольства складаються з урахуванням внутрішніх потреб, зовнішніх ринків і рівня світових цін.

У Франції при прогнозуванні використовуються два важливіших підходу: екстраполяція сформованих тенденцій, графічні методи та моделювання майбутнього розвитку. У всіх країнах прогнозування стає складовою частиною загальнодержавних і міждержавних цільових програм.

Французька система планування — своєрідний продукт ринкової економіки. Разом з розвитком національного ринку вона пройшла через три великих етапи планування. Перший етап відноситься до післявоєнного періоду. З 1945 до 1960 р. для Франції було характерно директивне планування, перейняте в колишньому СРСР. В кінці 60-х років було здійснено перехід до індикативного планування, що дозволяє координувати позиції держави і приватного бізнесу. На початку 90-х років у Франції стало розвиватися стратегічне планування у зв’язку зі зближенням ринку Франції з національними ринками західних країн.

Напрями стратегічного розвитку розробляються у вигляді цільових державних програм і супроводжуються комплексом різних фінансових пільг і преференцій, що стимулюють їх реалізацію.

Серед найважливіших засобів досягнення намічуваних цілей у Франції слід виділити заохочення розвитку конкуренції. Для розвитку конкуренції держава заохочує створення малих підприємств. Їм надається сприяння в отриманні довго-і короткострокових кредитів, підвищення кваліфікації управлінського персоналу. Надаються податкові пільги, комерційна інформація. Створюються законодавчі гарантії щодо запобігання банкрутства.

Вплив держави на виробництво здійснюється, через систему держзамовлення не тільки в державному секторі, але і в ринковому. Система держзамовлення іменується у Франції системою державних ринків. Управління держпідприємствами здійснюється на принципах контрактації. Плановий контракт, укладений державою зі своїми підприємствами, виступає як форма управління державним сектором. Держзамовлення можна розглядати як метод взаємодії з ринковим сектором економіки.

Але Франції здійснюється державне управління цінами. Держава регулює в основному ціни на енергоносії, громадський транспорт, телефон, тарифи на проїзд автошляхами, на продукцію та послуги монополістів (виробників і продавців), а також на продукти харчування, житло, медичну допомогу і на інші товари та послуги, що мають соціальне значення. Використовуються різні методи регулювання: пряме встановлення цін, укладення угод про рівень цін із спілками підприємців виходячи з динаміки та індексів цін на окремі види продукції та ін

Всі великі японські фірми мають планові відділи; підготовка плану централізована, планування здійснюється зверху — вниз. Тимчасової горизонт планування зазвичай дорівнює п’яти рокам, горизонт прогнозування — п’ятнадцяти років. Процес планування в більшості випадків включає чотири стадії: формулювання передумов, уточнення проблем, довгострокову стратегію, середньострокові і короткострокові плани.

Особливо слід підкреслити, що в Японії, як і у Франції, існує система загальнонаціонального прогнозування, іноді її називають індикативним плануванням.

Загальновизнано, що основою японського бізнесу є планомірність, тобто всі дії будь-якого підприємства (організації) обов’язково здійснюються за строгого плану. Будь-яке дію включає три операції: планування, сама дія і контроль. Багато дослідників стверджують, що країна буквально закутана мережею планів і план у Японії не суперечить ринку. Велика увага приділяється всіх видах планів, особливо стратегічних, орієнтованим на досягнення великих цілей і розвиток на довгостроковій основі. Довгострокове планування в Японії початок прискорено впроваджуватися з 1950 р. У 1956 р. був прийнятий перший п’ятирічний план економічного розвитку країни.