Планування виробничих витрат і собівартості продукції вівса на площі 120 га в умовах ТОВ агрофірма «Ольвія»

Вступ

Сільське господарство є однією з основних галузей народного господарства, оскільки виробництво продуктів харчування — перша умова життя безпосередніх виробників. Водночас воно є сировинною базою легкої та харчової промисловості. Попит на с/г продукцію постійно зростає, оскільки збільшується кількість населення, особливо міського. У сільському господарстві як і в інших галузях суспільного виробництва, відбувається постійний розвиток і вдосконалення продуктивних сил і на цій основі зростає ефективність с/г праці, що дає змогу з меншою кількістю робочої сили виробляти більше продукції.

Сільське господарство — одна з головних галузей матеріального виробництва, що має важливе значення для постачання продовольства населенню та сировини для промисловості.

Однією з галузей сільського господарства є рослинництво. Рослинництво забезпечує населення продуктами харчування, тваринництво — кормами, харчову, переробну і легку промисловість — сировиною, зовнішню торгівлю — експортними товарами. Воно охоплює цілий ряд галузей: зернове господарство, цукрово — бурякове виробництво, вирощування олійних культур, картоплі, городини, кормових та інших культур. Овес є однією із основних культур, що вирощується у рослинництві. [Л3]

Овес займає важливе місце у сільському господарстві країни. Він дозріває на літніх посівах на зелений корм в суміші з викою або горохом для осіннього використання. Завдяки своєму хімічному складу овес являє собою незамінний концентрований корм для коней, для годівлі рогатої худоби, особливо молодняку. Овес — дуже хороший корм і для домашньої птиці. На корм тваринам використовується також солома і полова вівса, за поживними властивостями більш цінні, ніж у інших зернових культур.

Білок цієї культури перетравлюється на 78−83%, а за своєю біологічною цінністю перевищує білки кукурудзи, ячменю і навіть пшениці. Зерно вівса, порівнюючи з іншими хлібними злаками, містить більше жиру та клітковини. По вмісту вітамінів овес перевищує інші зернові культури.

Зерно вівса є дуже добрим кормом для тварин, особливо для коней. Воно має тонічну властивість. Використовують на корм зерно в цілому, розмеленому, дробленому та плющеному вигляді. Крім основного кормового, зерно вівса має ще й продовольче значення. Продукти, виготовлені харчовою промисловістю з вівса («Геркулес», толокно, галети, кави та ін), мають велике значення в дієтичному і дитячому харчуванні завдяки гарній засвоюваності білків, жиру, крохмалю і вітамінів. У хлібопекарської промисловості вівсяну муку застосовують тільки у вигляді домішки до пшеничного або житнього борошна (не більше 20%). Особливо велику цінність в харчовому відношенні представляє голозерний овес, зерно якого містить значно більше білка, жиру і крохмалю, ніж зерно пленчатого вівса.

Метою написання даного курсового проекту є:

— планування виробничих затрат і собівартості виробництва вівса на площі 120 га в умовах ТОВ агрофірма «Ольвія»;

— закріплення на практиці знань з предмету «Планування та організація виробництва».

Для написання даного курсового проекту будуть використовуватися такі методи: аналіз, статистичний, економіко — математичний, балансовий, нормативний, програмноцільовий, екстраполяції, спостереження, розрахунковий, узагальнення, синтез.

Розділ І. Природно — економічна характеристика господарства

Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма «Ольвія» створена у 1999р. у с. Бовбасівка Хорольського району Полтавської області. Керівником агрофірми, від її заснування і на сьогоднішній час, був і залишається, Медвідь Володимир Андрійович. Агрофірма продовжує активно вести свою діяльність та проникає на нові ринки реалізації своєї продукції.

Агрофірма «Ольвія» розташована у пiвденно — захiднiй частині Полтавської області. Площа агрофірми становить 1015 га. Землі агрофірми «Ольвія» розташовані у с. Бовбасівка Хорольського району, поблизу с. Трубайці, Єньки, Кулики, Вереміївна, Тройняки. Лежить у межах Полтавської рівнини. Ґрунти переважно чорноземи, місцями глеюваті, пiщанi. Поверхня рівнинна, різко виражений степовий характер. Поблизу знаходяться культурно розвинені містами обласного підпорядкування — Кременчук, Миргород, Лубни. Недалеко автомобільна траса республіканського значення Київ — Харків — Довжанський. Відстань шосейними дорогами від м. Хорола до м. Полтава — 106 км, до м. Кременчук — 90 км, до м. Лубни — 25 км, до м. Миргород — 40 км.

Клімат помірно — континентальний з м’якою зимою i сухим теплим латом. Середня багаторічна температура повітря становить 7,0 — 7,2 ?С. Середня температура січня — 6−7 ?С, липня + 20−21 ?С. Сума ефективних середньодобових температур становить 2765 — 2795? С. Тривалість вегетаційного періоду 199 днів. Абсолютний максимум + 38? С, абсолютний мінімум — 36? С.

Середньорічна сума опадів у межах 515 мм. Сума опадів за період з температурою вище + 10? С становить 280 мм.

Основу рельєфу становлять плоскі степові вододіли, розділені широкими і глибокими долинами. На території розміщені багаті запаси мергелю і діабазу, кварцових пісків і гіпсу, торфу, а також будівельні піски і суглинки, які використовуються для виробництва цегли. Корисні копалини: глина, торф, пісок, мінеральна вода. Ґрунти різноманітні за своїм походженням і родючістю. Більшу частину території становлять чорноземи типові мало гумусні і їх змиті різновидності. Механічний склад їх — легко — і середньо суглинкові .

Вміст гумусу — 4,2 -4,4%. Реакція ґрунтового розчину близька до нейтральної. Крім того, територію району складають опідзолені ґрунти і їх змиті різновидності (7,6%), лучно-чорноземні і лучні в різній мірі солонцюваті ґрунти .

Поблизу протікає 15 річок протяжністю понад 10 км, загальна довжина яких становить 263 км. Найбільші річки — Хорол (протяжністю по району 40 км), Рудка (протяжністю 22 км), Сула (протяжністю -20 км), Єньківка (16 км).

Експертні запаси підземних вод становлять 176,4 млн. куб. м., з них — випробуваних і затверджених — 41,8 млн. куб. м.

В цілому природно-ресурсний потенціал характеризується достатньо високим рівнем екологічної чистоти та відсутністю факторів дії непереборної сили (за винятком випадків градобоїв, буревіїв, смерчів, заморозків в окремих місцях в окремі роки).

Станом на 01.01.13 у ТОВ агрофірма «Ольвія» працювало 32 особи. Організаційна структура ТОВ лінійно — функціональна, на чолі з директором Медвідь В.А.

Рис. Структура управлінського персоналу ТОВ агрофірма «Ольвія»

ТОВ агрофірма «Ольвія» займається тільки рослинництвом.

Машинно-тракторний парк в сільському господарстві, сукупність машин, необхідних для механізації роботи по обробітку сільськогосподарських культур. Машино — тракторний парк складається з наступних груп: трактори (самохідні шасі) як універсальний енергетичний засіб; сільськогосподарські машини, що агрегатуються з ними (плуги, сівалки, борони, культиватори, косарки, різні збиральні не самохідні машини та інші); самостійно працюючі збиральні машини; стаціонарні машини з індивідуальним або груповим приводом робочих органів; транспортні машини. Відповідно до вимог комплексної механізації сільськогосподарські машини, що входять до складу Машино — тракторного парку об'єднують в комплекси для обробітку окремих сільськогосподарських культур з врахуванням особливостей виробництва в різних природно-кліматичних зонах. У ТОВ агрофірмі «Ольвія» нараховується 61 машина.

До земельних ресурсів належать землі, що використовуються або можуть бути використані для сільського чи лісового господарства, містобудування та ін. В Україні сільськогосподарські угіддя становлять 70% площі всіх земель. Серед них орні землі займають в середньому 55% площі, а в окремих областях понад 80%. Більша частина всіх сільськогосподарських угідь і 60% орних земель припадає на чорноземні ґрунти.

Найбільші площі займають землі сільськогосподарського призначення. Значна частина припадає на населені пункти. В населених пунктах 80% земель становлять присадибні ділянки. Землі лісогосподарського призначення становлять 11,6%.

Для раціонального використання земельних ресурсів треба запобігати несприятливим фізико-географічним процесам. Земельні ресурси — сукупний природний ресурс поверхні суші як просторового базису розселення і господарської діяльності, основний засіб виробництва в сільському та лісовому господарстві. Охорона земельних угідь — сукупність науково обґрунтованих заходів, спрямованих на ліквідацію надмірного вилучення земельних фондів із сільськогосподарського обігу внаслідок промислового, транспортного, міського і сільського будівництва та видобутку корисних копалин, запобігання підтопленню, заболоченню засобом гідротехнічного й меліоративного будівництва, підвищення фізико-хімічних властивостей, знищення в них отруйних хімічних речовин при застосуванні мінеральних добрив та засобів захисту рослин від шкідників і хвороб, запобігання забрудненню ґрунту відходами промислового виробництва, паливом і мастильними матеріалами при виконанні сільськогосподарських робіт, захист від водної та вітрової ерозії.

Таблиця 1 Склад і структура земельних угідь ТОВ агрофірма «Ольвія»

Проаналізувавши вихідні дані з таблиці 1, ми можемо зробити висновок, що загальна земельна площа на протязі трьох років залишилася сталою і становить 1037га. У 2012р. с/г угіддя становлять 1015га із загальної площі, що на 20га менше ніж у 2010р. Відповідно, якщо зменшились с/г угіддя, то зменшилась і рілля (порівнюючи з 2010р.) на 20 га і у 2012р. становить 912,26га. Сінокоси залишилися незмінними протягом трьох років та становлять 102,7га.

На основі даних господарства розраховуємо рівень освоєння та рівень розораності землі у 2012 році за допомогою формул:

Рівень освоєння = S _{с/г призначення} / S _{загальну площу} * 100 (1)

Рівень освоєння = 1015/1037*100 = 97,87

Рівень розораності = S _ріллі / S _{с/г призначення} * 100 (2)

Рівень освоєння = 912,26/1015*100 = 89,88

Спираючись на вихідні дані ми розрахували рівень освоєння землі (1), який становить 97,87%, це означає, що найбільша часина землі використовується безпосередньо для с/г призначення. Також, визначили рівень розораності у 2012р. становить 89,88%, це означає, що переважно вся площа (912,26га) зайнята під вирощуванням с/г культур та незначна частина (102,7га) під сінокосами. Оскільки показники високі, то вони свідчать про ефективне використання землі у ТОВ агрофірма «Ольвія», бо більшість землі зайнято під с/г культурами. Посівна площа — площа, зайнята посівами сільськогосподарських культур.

Урожайність сільськогосподарських культур — середній розмір певної продукції рослинництва з одиниці фактично зібраної площі даної культури.

Валовий збір сільськогосподарських культур — показник, що характеризує загальний обсяг продукції землеробства з усієї посівної площі.

У господарстві ТОВ агрофірма «Ольвія» вирощується велика кількість продукції, зокрема, зернові.

Проаналізувавши дані з додатку 1 ми можемо стверджувати, що у 2012р. площа під пшеницею становить 250га, що на 69га більше ніж у 2010р, та на 37га більше ніж у минулому році. Урожайність у 2012р. порівняно з 2010р. також зменшилась (-10,63ц/га)і становить 19,92ц/га, порівняно з 2011р урожайність зменшилась на 1,56ц/га. Відповідно, якщо зменшилась урожайність, також і зменшився валовий збір (порівняно з 2010р.) на 548га і нині він становить 4981ц. Порівнюючи даний показник з 2011р то валовий збір зменшився на 405ц. По кукурудзі на зерно площа також, збільшилась (+77га порівняно з 2010р. і 2011р) та становить 180га. Урожайність у 2012р. становить 64,28ц/га, що на 17,08ц/га більше ніж у 2010р., та на 43,28ц/га більше ніж у минулому році. Якщо, збільшилась урожайність та площа, відповідно, і збільшився валовий збір, який становить 11 570ц, що на 6708ц більше ніж у 2010р, та на 9407ц більше ніж у 2011р. По ячменю озимому ми можемо стверджувати, що площа під культурою, у 2012р. порівняно з 2010р, зменшилась на 24га і становить 18га. Урожайність під культурою у 2012р. становить 16,89ц/га, що менше, порівняно з 2010р майже втричі. Спираючись на те, що площа та урожайність під культурою зменшилась, валовий збір становить 304ц, що також менше на 1676ц. Площа під ярим ячменем, у 2012р становить 149га, що на 36га менше ніж у 2010р, та на 55га менше ніж у минулому році. Урожайність по даній культурі спадає, та 2012р вона становить 12,64ц/га. Валовий збір, на основі площі та урожайності, становить 1883ц, що на 2348ц менше ніж у 2010р, та на 1136ц менше, ніж у 2011р. Площа під соняшником у 2012р становить 120га, що менше порівняно з 2010р. на 50га, та на 122га менше ніж у 2011р. Урожайність по даній культурі у 2012р становить 18,28ц/га, що на 4,81 більше порівняно з 2010р, та на 4,93ц/га більше, ніж у 2011р. Валовий збір по соняшнику становить 2193ц, що на 97ц менше ніж у 2010р, та на 1037ц менше, ніж у минулому році. Соя у 2010р. господарстві не вирощувалась. У 2011р. соя вперше вирощувалась у господарстві на площі 15га. У 2012р площа під культурою становить 57га, що на 42га менше ніж у 2011р. Урожайність у 2012 р. становила 21,05ц/га, що на 12,38ц/га більше ніж у 2011р. Валовий збір, на основі збільшення площі та урожайності, також зріс (+1070ц у 2011р.) та становить 1200ц. Загальна площа під с/г культурами у 2012 році становить 774 га, що на 93 га більше порівняно з 2010 роком.

Виручка від реалізації продукції - це сума грошей, що надійшла на рахунок підприємства, чи в касу за реалізовану продукцію (виконані роботи, надані послуги). [Л2] Виручка є основним джерелом грошових надходжень і фінансових ресурсів суб'єктів господарювання. Її обсяг та строки надходження безпосередньо впливають на фінансовий стан і платоспроможність підприємств. Від своєчасності та повноти надходження виручки залежить не лише внутрішнє виробниче відшкодування витрат та оплата факторів виробництва, необхідних для здійснення нового циклу виробництва, але і своєчасність та повнота виконання податкових зобов’язань, а також ліквідація іншої кредиторської заборгованості. Безпосередній вплив на виручку від реалізації продукції (робіт, послуг) здійснює обсяг виробництва товарної продукції. Збільшення обсягу випуску товарної продукції і підвищення її якості за асортиментом, що відповідає попиту споживачів, сприяє росту обсягу виручки, оскільки така продукція реалізується за вищими цінами.

Таблиця 2 Грошові надходження від реалізації продукції ТОВ агрофірма «Ольвія»

Проаналізувавши одержані дані з таблиці 2 ми можемо стверджувати, що у 2010р. грошові надходження від реалізації такі с/г продукції мають такий вигляд. Виручка від реалізації озимої пшениці становить 375, 6 тис. грн, або 28,50% від загальної кількості. Грошові надходження від реалізації кукурудзи на зерно склали 202,6 тис. грн або 15,38%. Виручка від продажу озимого ячменю у 2010 році склала 140,6 тис. грн або 10,67%.

Грошові надходження від реалізації ячменю складають 244,4 тис. грн, або 18,55%. Соняшник був реалізований на 291,8 тис. грн, або 22,15%. Виручка від реалізації сої склала 46,9 тис. грн, або 3,55%. Виручка від реалізації іншої продукції рослинництва становила 3,8 тис. грн (0,29%). Грошові надходження від послуг наданих господарством складають 12 тис. грн (0,91%). Загальна кількість реалізованої продукції у 2010 році становить 1317,7 тис.грн. Реалізована продукція у 2011р. порівняно з 2010 роком має такий вигляд. Грошові надходження від реалізації озимої пшениці у 2011р. в порівнянні з 2010р. збільшилась на 8,7 тис. грн і становить 384,3 тис. грн, або 22,61% від загальної кількості. Виручка від реалізації кукурудзи на зерно навпаки зменшилась на 18,7 тис. грн і складає 183,9 тис. грн, або 10,82%. Озимий ячмінь у 2011р. не вирощувався у господарстві. Грошові надходження від продажу ярого ячменю практично не змінились (+0,1тис.грн) і складає 14,38%. Реалізація соняшнику у 2011р. збільшився на 592,1 тис. грн і складає 883,9 тис. грн (51.99%). Насіння сої взагалі у 2011р. не вирощувалося. Виручка від реалізації іншої продукції рослинництва у 2011 році складає 3,5 тис. грн (0,20%), що на 0,3 тис. грн менше ніж у попередньому році. Послуги в господарстві не надавалися. Загальна сума виручки від реалізації всієї с/г продукції у 2011 році становить 1700,1 тис.грн., що на 382,4 тис.грн. більше порівняно з минулим роком.

У 2012р. порівняно з 2011р. грошові надходження від реалізації виглядають так. Грошові надходження від реалізації озимої пшениці у 2012р. порівняно з 2011р. збільшилась на 137,4 тис. грн і складає 521,7 (20,67%). Виручка від реалізації кукурудзи на зерно збільшилась на 571,9 тис. грн і складає 755,8 тис. грн (29,94%). Озимий ячмінь був реалізований на суму 45,5 тис. грн (1,8%). Виручка від реалізації ярого ячменю у 2012 році, порівняно з 2011 роком збільшилась на 44,3 тис. грн і складає 200,2 тис. грн (7,93%).

Грошові надходження від реалізації соняшнику у 2012р. порівняно з 2011 роком збільшились на 71,2 тис. грн і нині становить 955,1 тис. грн (37,83%). Соя реалізована на суму 28,8 тис. грн (1,15%). Реалізація іншої продукції рослинництва у 2012 році складає 17,4 тис. грн (0,68%), що на 13,9 тис. грн більше ніж у минулому році. Послуги у господарстві не надавалися. Загальна виручка від реалізованої продукції у 2012 році складає 2524,5 тис.грн., що на 824,4 тис.грн. більше порівняно з 2011 роком.

Порівнявши дані 2012р. і 2010р. отримали такі результати. Виручка від озимої пшениці у 2012 р. збільшилась на 146,1 тис.грн. Грошові надходження від продажу кукурудзи на зерно збільшились на 553, тис.грн. Реалізація озимого та ярого ячменю зменшилась на 95,1 тис. грн та 44,2 тис. грн відповідно. Виручка від реалізації соняшнику, навпаки, збільшилась на 663,3 тис.грн. Реалізація сої збільшилась на 18,1 тис.грн. Виручка від продажу іншої продукції рослинництва збільшилась на 13,6 тис.грн. Грошові надходження від послуг наданих господарством у 2012 році, порівняно з 2010 роком зменшилась на 12 тис.грн. Виручка від реалізації всієї с/г продукції у 2012 році порівняно з 2010 роком збільшилась на 1206,8 тис.грн.

Також, на основі вихідних даних ми визначили коефіцієнт спеціалізації, який розраховується за формулою:

К_с= 100 / (УУт (2і - 1)), де (3)

К_с — коефіцієнт спеціалізації; Ут — частка товарної продукції окремих галузей; і — порядковий номер частки товарної продукції у ранжирному ряді. Розрахунок коефіцієнта спеціалізації ТОВ агрофірма «Ольвія»:

К_с= 100 / (37,83*(2*1−1)+29,94*(2*2−1)+20,67*(2*3−1)+7,93*(2*4−1)+1,8*(2*5−1)+1,15*(2*6−1)+0,68*(2*7−1)=100 / 324,2= 0,31

Даний коефіцієнт свідчить про те, що агрофірма має середній рівень спеціалізації, тобто агрофірма має дві найбільш ліквідні продукції - це соняшник (37,83%) та кукурудза на зерно (29,94%). Отже, ТОВ агрофірма «Ольвія» має соняшниково-кукурудзяний напрямок господарства.

Господарська діяльність — будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов’язана з виробництвом та обміном матеріальних і нематеріальних благ, що виступають у формі товару.

Аналіз господарської діяльності — комплексне вивчення результатів практичної роботи підприємств (фірм) за певний період, оцінка ефективності діяльності з метою виявлення резервів та визначення шляхів діяльності й надання необхідної інформації для оперативного керівництва різними ланками діяльності, одержання передбачених планом (бізнес-планом) показників. Завдання аналізу господарської діяльності полягає в обґрунтуванні реальності плану.

Таблиця 3 Аналіз господарської діяльності ТОВ агрофірма «Ольвія»

Провівши аналіз господарської діяльності у таблиці 3, протягом останніх трьох років ми можемо сказати, що в загальному ми бачимо збільшення рівня всіх показників. Виробництво валової продукції, у порівняльних цінах, у 2012р становило 1032,95 тис. грн, це на 75,68тис.грн (+7,91%) більше порівняно з 2010р., та на 328,96тис.грн більше ніж у 2011р. Виробництво валової продукції на одного працівника у 2012р. становило 54 365,79грн, що на 9452,21грн (14,81%) менше ніж у 2010р. та на 7433,12грн більше ніж у 2011р. Виробництво валової продукції на 100га с/г угідь у 2012р становило 1017,69грн, що на 92,79грн більше ніж у 2010р, та на 328,31грн більше ніж у минулому році. Дані показники означають, що збільшилось виробництво продукції. Валовий дохід у звітному 2012 році становив356,2 тис. грн, що на 158,7 тис. більше порівняно з 2010р. (+80,35%) та на 19,5 тис. грн менше порівняно з минулим роком.

Виручка від реалізації продукції у 2012р становить 2524,5 тис. грн (+91,58%), що на 1206,8 тис. грн більше ніж у 2010р, та на 725,4тис.грн більше ніж у 2011р. Виручка на 100га с/г угідь у 2012р становить 248,72тис.грн (+95,37%), що на 121,41 тис. грн більше ніж у 2010р, та на 82,24тис.грн більше ніж у минулому році. Дані показники визначають суму коштів отриманих від реалізації продукції протягом останніх трьох років.

Фондовіддача у 2012р становила 2,41грн (+95,93%), що на 1,18грн більше ніж у 2010р, та на 0,98грн більше ніж у минулому році. Збільшення даного показника свідчить про ефективне використання основних виробничих фондів. Чистий прибуток становить, у 2012р 203 тис. грн, що на 177 тис. грн більше ніж у 2010р, та на 75 тис. грн більше ніж у минулому 2011 році.

Збільшення даного показника є ефективним, оскільки прибуток господарства збільшується. Дебіторська заборгованість у господарстві у 2012р. становить 91 тис. грн (26,39%), що на 19 тис. грн більше ніж у 2010р., та на 103 тис. грн менше ніж у минулому році. Зниження даного показника ефективно впливає на діяльність господарства, оскільки зменшується сума заборгованості інших господарств перед ТОВ агрофірма «Ольвія», та збільшується сума коштів у господарстві.

Кредиторська заборгованість у 2012р становить 37 тис. грн (+131,25%), що на 21 тис. грн більше як у 2010р так і у 2011р. Зростання даного показника не є позитивним для господарства, оскільки збільшується сума кредитів. Середня заробітна плата 1 робітника у 2012р склала 1876,83грн (+14,14%), що на 252,5грн більше ніж у 2010р, та на 87,41грн більше ніж у минулому році. Рівень рентабельності у 2012р становить 8,35%, тобто, на кожну вкладену гривню ми отримуємо 8коп. прибутку. Даний показник збільшився на 2,37% більше ніж у 2010р, та зменшився на 8,62% порівняно з минулим роком.

Розділ ІІ. Фактичний стан виробництва і собівартості продукції рослинництва протягом останніх трьох років

Овес посівний або Овес звичайний — однорічна трав’яниста рослина роду овес, родини злакові. Вирощується головним чином на корм худобі, в першу чергу коням, бикам і коровам, використовується в кулінарії та медицині.

На сучасну рівні розвитку зернового господарства України особливої уваги заслуговують удосконалення структури виробництва зерна та суттєве збільшення зборів фуражного.

Серед зернофуражних культур важливе місце належить вівсу, який має велике значення при вирощуванні молодняку і при відгодівлі тварин. Овес широко використовується на зелений корм, сіно і силос, особливо в суміші з однорічними бобовими культурами. Білок цієї культури перетравлюється на 78−83%, а за своєю біологічною цінністю перевищує білки кукурудзи, ячменю і навіть пшениці. Зерно вівса, порівнюючи з іншими хлібними злаками, містить більше жиру та клітковини. По вмісту вітамінів овес перевищує інші зернові культури.

Зерно вівса є дуже добрим кормом для тварин, особливо для коней. Воно має тонічну властивість. Використовують на корм зерно в цілому, розмеленому, дробленому та плющеному вигляді. Крім основного кормового, зерно вівса має ще й продовольче значення. Такі дуже поживні й корисні для організму людини продукти його переробки, як толокно, пластівці, крупа «Геркулес», галети тощо, широко застосовуються в дієтичному та дитячому харчуванні.

Овес пригнічує розвиток деяких хвороб, завдяки чому він помітно поліпшує фітосанітарний стан наступних культур сівозміни і виключає застосування фунгіцидів.

У 2012 році в Україні валовий збір вівса становить 11 814тис. т. (3% світового виробництва, 10-те місце у світі). Питома вага вівса в загальному обсязі зернових по Україні останніми роками становить, приблизно 2−2,3%, хоча раніше цей показник перевищував 3%. Овес аграрії вирощують як допоміжну зернофуражну культуру. Посівні площі, останнім часом, коливаються в межах 500−550 тис. га, а основні регіони вирощування зосереджено в Поліссі та Прикарпатті, хоча овес вирощують у всіх регіонах країни. Найбільше його виробляють у трьох областях: Чернігівській — приблизно 130тис. т щороку, Житомирській — 85−90тис.т і Сумській — 80−85тис.т. Дещо менші обсяги (від 40 до 60тис. т) збирають сільгосппідприємства Волинської, Київської, Рівненської, Полтавської та Хмельницької областей.

За даними Статистичного щорічника державної служби України ми отримали дані щодо вирощування продукції вівса протягом останніх трьох років.

Таблиця 4 Вирощування вівса на території України

Спираючись на одержані дані з таблиці 4 ми можемо стверджувати, що у 2012 році валовий збір вівса становить 11 814 тис.т. (при урожайності 22ц/га), що на 11 946 тис.т. менше порівняно з 2010 роком, та на 1176 тис.т., більше порівняно з 2011 роком.

У 2012 році в Україні валовий збір вівса становить 11 814тис. т. (3% світового виробництва, 10-те місце у світі). Питома вага вівса в загальному обсязі зернових по Україні останніми роками становить, приблизно 2−2,3%, хоча раніше цей показник перевищував 3%. Овес аграрії вирощують як допоміжну зернофуражну культуру. Посівні площі, останнім часом, коливаються в межах 500−550 тис. га, а основні регіони вирощування зосереджено в Поліссі та Прикарпатті, хоча овес вирощують у всіх регіонах країни. Найбільше його виробляють у трьох областях: Чернігівській — приблизно 130тис. т щороку, Житомирській — 85−90тис.т і Сумській — 80−85тис.т. Дещо менші обсяги (від 40 до 60тис. т) збирають сільгосппідприємства Волинської, Київської, Рівненської, Полтавської та Хмельницької областей.

Поступове відновлення виробництва вівса в Україні спостерігається в останні 4−5 років, коли середньорічний врожай культури підвищився до 0,9−1 млн.т. Хоча, порівняно з обсягами виробництва 7-річної давнини, селяни недозбирують, приблизно 1/3 частину. Найбільший обсяг вівса за вказаний період зібрали в 2006 році - 1,12млн.т за врожайності - 20ц/га. Площі збору, того року були, теж найбільшими — майже 560 тис.га.

Найбільший валовий збір зерна одержали аграрії Полтавської області - понад 10,5 млн. т, Вінницької - 4,2 млн. т, Черкаської - 3,7 млн. т, Дніпропетровської, Кіровоградської, Харківської - майже 3,5 млн. т. Збільшено виробництво зерна порівняно з попереднім роком в усіх областях України, зокрема у Харківській у 2,7 разу, Сумській (+89%), Полтавській (+77%) областях. Більшу за інших одержали урожайність зерна аграрії Черкащини (57,2 ц/га), Полтавщини (51,5 ц/га), Вінниччини (49,2 ц/га).

Таблиця 5 Виробництво вівса у Полтавській області протягом останніх трьох років

У Полтавській області, у 2012 році валовий збір становить 11 тис. тонн, з площі 5 тис. га, при урожайності 22 ц/га. Валовий збір вівса у 2012 році становить 11 тис.т., що на 9 тис. т менше порівняно з минулим роком та є ідентичним з валовим збором 2011 року. Зменшення даного показника є негативним, оскільки зменшується кількість виробленої продукції.

За даними Головного управління статистики у Полтавській області ми отримали дані щодо вирощування вівса у Полтавській області та Хорольському районі. У Хорольському районі овес вирощують лише 10 господарств: СВК «Багачанський», ТОВ ОріонМолоко, ТОВ СТ «Зоря», ТОВ «Ковалі», СВК ім. Ватутіна, СТОВ «Тарасівське», СВК «1 травня», ДП ДГ «9 січня», ТОВ «Гая — агро», ФГ «Еліт — Агро».

У господарстві ТОВ агрофірма «Ольвія» дана культура не вирощується.

Таблиця 6 Вирощування вівса у Хорольському районі Полтавської області на протязі останніх трьох років

Проаналізувавши вихідні дані з таблиці 6 ми можемо стверджувати, що овес у 2012 році вирощують лише 5 господарств. СВК «Багачанский» одержав валовий збір вівса 416 ц (при урожайності 27,8 ц/га), що на 280ц менше порівняно з 2010 роком, у 2011 році дана культура в господарстві не вирощувалася. ТОВ Оріон — Молоко отримав валовий збір вівса 842 ц (при урожайності 24,1 ц/га), що на 246 ц менше порівняно з 2010 роком, та на 323 ц більше порівняно з 2011 роком. У ТОВ СТ «Зоря» овес у 2012 та 2011 роках не вирощувався, проте ми маємо валовий збір вівса у 2010 році, що становить 334 ц (при урожайності 16,7 ц/га). У ТОВ «Ковалі» у 2012 році одержано валовий збір вівса в розмірі 861 ц (при урожайності 41,8 ц/га), що на 524,6 ц менше порівняно з 2010 роком, та на 26 ц менше порівняно з минулим роком. У СВК ім. Ватутіна у 2012 році овес не вирощувався, проте у 2011 році валовий збір становить 203 ц (при урожайності 22,6 ц/га), що на 146 ц менше порівняно з 2010 роком. У господарстві СТОВ «Тарасівське» у 2012 та 2011 році овес не вирощувався, проте у 2010 році валовий збір становить 554 ц (при урожайності 19,8 ц/га). У господарстві СВК «1 травня» також у 2012 році овес не вирощувався, але у 2011 році валовий збір склав 178 ц (при урожайності 13,7 ц/га), що на 217 ц менше порівняно з 2010 роком. У господарстві ДП ДГ «9 січня» у 2012 році валовий збір становить 1692 ц (при урожайності 22,3 ц/га), що на 228 ц менше порівняно з 2010 роком, та на 10 ц менше порівняно з минулим роком. У ТОВ «Гая-агро» овес у 2010 та 2012 роках не вирощувався, проте у 2011 році одержано валовий збір 188 ц (при урожайності 16,4 ц/га). У господарстві ФГ «Еліт агро» валовий збір у 2012 році складає 180 ц (при урожайності 15ц/га), що на 36 ц менше порівняно з минулим роком.

економічний земельний собівартість затрата

Розділ ІІІ. Планування виробничих витрат і собівартості продукції рослинництва

3.1 Посівна площа, урожайність, валове виробництво продукції рослинництва

При плануванні посівних площ сільськогосподарських культур на підприємстві виходячи з:

— потреби конкретних видів продукції рослинництва;

— конкурентоспроможності (ефективності) окремих культур;

— обмежень у сівозмінах, земельних, трудових, фінансових і матеріальних ресурсах.

Обчислюючи планову потребу в продукції рослинництва, ураховують:

Попит на продукцію певного виду, асортименту та якості на ринку. Основними напрямами реалізації продукції рослинництва можуть бути:

— реалізація продукції за договорами з переробними, сільськогосподарськими, заготівельними, торгівельними та іншими організаціями. При цьому особливу увагу приділяють виконанню державних замовлень (за їх наявності) на продукцію;

— поставки за міжгосподарською кооперацією;

— експорт продукції;

— поставки відповідно до бартерних договорів;

— реалізації на міських ринках, у власних магазинах, ларьках, населенню.

2. Внутрішньогосподарські потреби в продукції рослинництва:

— створення основних і страхових насіннєвих і фуражних фондів, а також задоволення потреби в кормах і насінні особистих господарств населення;

— видача і продаж продукції працівникам відповідно до чинного в господарстві положення про оплату праці;

— виділення в рахунок оплати за земельні та майнові паї;

— виділення для громадського харчування у фонд допомоги;

— використання для переробки на підсобних промислових виробництвах господарства.

Для зони господарства ТОВ агрофірма «Ольвія» судячи з рекомендацій науково-дослідних установ і багаторічного досвіду підприємства, напрям виробництва (зерновий) є прийнятним.

Вирішуючи питання планування посівної площі слід виходити з того, що пріоритетними тут мусять бути підходи, націлені на забезпечення реальних потреб підприємства в продукції рослинництва. Бездумне дотримання вимог сівозмін, запроваджених переважно ще в часи планово-адміністративної економіки, може привести до того, що частина вирощеної продукції так і не знайде свого споживача, або навпаки, потреби споживачів повністю не будуть задоволені. Але й ігнорувати сівозміни також не можна.

Важливість обґрунтованого планування врожайності сільськогосподарських культур випливає з того, що з нею безпосередньо пов’язано багато інших питань виробничо-фінансової діяльності господарств: розміри і структура посівних площ, рівень товарності виробництва, система агрохімічних заходів, продуктивність праці, собівартість і рентабельність виробництва продукції. Потребу господарства в продукції рослинництва необхідно визначити маючи на увазі ефективність виробництва окремих її видів, попит на неї і вимоги сівозмін.

Спираючись на те, що дана культура у ТОВ агрофірма «Ольвія» не вирощується, то я порекомендувала б овес посівний сорту «Скакун» — однорічна трав’яниста рослина роду овес, родини злакові. Вирощується головним чином на корм худобі, в першу чергу коням, бикам і коровам, використовується в кулінарії та медицині. Я вважаю, що саме цей сорт найкраще підходить для вирощування у ТОВ агрофірма «Ольвія», оскільки цей сорт менше зазнає хвороб та його менше споживають шкідники. Даний сорт застосовується переважно для:

— корм для худоби безпосередньо як зелений корм, сіно, сінаж, часто у суміші з ярою викою, горохом, чиною;

— кулінарія, виготовлення різаних та шліфованих круп, вівсяних пластівців, галети, вівсяне печиво, сурогат кави, вівсяне молоко — замінник молока;

— медицина — вівсяні крупи і борошно мають велику кількість легкозасвоюваних, багатих на незамінні амінокислоти білків, вуглеводів, жирів, вітамінів групи В, тому їх широко застосовують у дієтичному та дитячому харчуванні.

Отже, найкращим сортом посівного вівса є «Скакун», оскільки даний сорт є стійким від хвороб та шкідників. Урожайність даного сорту становить 29,7 ц/га. [Л1].

Плановий валовий збір розраховуємо за такою формулою:

Вз = S * У (4)

де: Вз — валовий збір;

S — площа під культурою, га;

У — урожайність культури, ц/га.

Розраховуємо валовий збір вівса згідно з даними технологічної карти.

Таблиця 7 Планування посівних площ, урожайності та валових зборів вівса у ТОВ агрофірма «Ольвія»

Проаналізувавши вихідні дані з таблиці 4 ми одержали такі результати. На плановій площі, яка становить 120 га, та при урожайності 29,7 ц/га ТОВ агрофірма «Ольвія» отримає 3564 ц валового збору вівса.

3.2 Планування потреби в насінні та його вартості

Потребу в насінні планують, виходячи з посівних площ і вагових норм його висіву. Якщо при складанні річного плану господарства можна користуватися усередненими для культур нормами висіву насіння, то в планах госпрозрахункових підрозділів, робочих планах з проведення посіву застосовують індивідуальні норми. Ці норми враховують кількість зерен на 1 га, які забезпечують оптимальну густоту рослин, що залежить від сорту, строків і способу посіву, якості насіння, ґрунту, попередників, забезпеченості поживними речовинами тощо. Умови можуть відрізнятись не лише у виробничих підрозділах, а й на окремих ділянках земель, що зумовлює відповідне визначення норм висіву насіння.

Заміну сорту певної культури планують з появою нових продуктивніших районованих сортів порівняно з тими, що їх вирощують. У таких випадках передбачають придбання насіння в спеціалізованих насінницьких господарствах чи науково-дослідних установах. Сортооновлення періодично передбачають для всіх сільськогосподарських культур з урахуванням прийнятого порядку ведення насінництва. Л5]

Потребу в насінні розраховують за формулою:

П_н= S * Н_в (5)

П_н — потреба в посівному матеріалі, ц;

S — площа;

Н_в — норма висіву насіння.

Приведемо приклад планування потреби та вартості насіння вівса з технологічної карти (додаток 2).

Норма внесення вівса сорту «Скакун» становить 1,4−1,8 ц/га. Оскільки дана культура не вирощується у господарстві, то візьмемо середнє арифметичне даного числа, тобто 1,6ц/га.

Отже, П_н = 120 * 1,6 = 192 ц.

ТОВ агрофірма «Ольвія» потребує 192 ц насіння вівса сорту «Скакун» на площу 120 га.

Вартість насіння визначаємо за такою формулою:

В= П_н *Ц, (6)

де, В — вартість насіння, грн.;

П_н — потреба в насінні, ц;

Ц — ціна насіння, грн.

Ціна на овес 3500 грн/т.

Отже, В=19,2 * 3500 =67 200 грн.

Загальна вартість насіння для ТОВ агрофірма «Ольвія» становить 67 200 грн.

3.3 Планування потреби в добривах, їх вартості, засобів захисту рослин

У процесі планування потреби в добривах сільськогосподарські підприємства застосовують розроблені науково-дослідними установами зональні, диференційовані за типами ґрунтів нормативи (норми внесення гною, азотних, фосфорних і калійних добрив на 1 га посівів для одержання врожаю в певних інтервалах, норми витрат добрив на одиницю продукції для культур, норми виносу азоту, фосфору і калію з урожаєм сільськогосподарських культур). Ці норми мають задовольняти потребу рослин у поживних речовинах, високу окупність використання добрив, забезпечити виробництво доброякісної продукції, розширене відтворення родючості ґрунту, запобігати шкідливій дії добрив на довкілля і якість продукції. Л5] При недостатній кількості мінеральних добрив використовують складні добрива: амофос, нітрофос, діамофос, нітрофоску застосовують у рядки при сівбі. Ці добрива, внесені у рядки в нормі по фосфору 10 кг/га, підвищують на неудобрених полях урожайність вівса на 3−4 ц/га, або більше на 2 ц/га, ніж суперфосфат, внесений у такій же нормі.

Приведемо приклад розрахунку планової потреби та вартості добрив з технологічної карти.

Органічні добрива при вирощуванні вівса не вносяться.

Загальна кількість внесення мінеральних добрив, оскільки органічні добрива не вносяться, для вирощування вівса має такий вигляд:

N=120*60=7200кг

P=120*60=7200кг

K=120*60=7200кг Вартість добрив обчислюємо за формулою:

В_д = Ц * К, (8)

де В_д — вартість добрив;

Цціна за одиницю;

К — кількість добрив.

Ціна за 1ц добрив: N=340 грн., P=620 грн., K=490 грн.

Таблиця 8 Планування потреби та вартості добрив при вирощуванні вівса

Вартість азотних добрив складає 24 480 грн.

Вартість фосфатних добрив складає 44 640 грн.

Вартість калійних добрив складає 35 280 грн.

Загальна вартість мінеральних добрив, які використовуватиме ТОВ агрофірма «Ольвія» становить 104 400 грн.

У плані захисту рослин зазначають обсяги робіт, календарні строки їх виконання, норми витрат препаратів на одиницю робіт (га, т), загальну потребу в цих препаратах, спосіб виконання заходів власними засобами, із залученням спеціалізованих організацій, за допомогою сільськогосподарської авіації, а також вартість цих робіт.

Під час розробки плану використовують таку інформацію: площі сільськогосподарських культур, що потребують захисту від тих чи інших шкідників, хвороб і бур’янів та розміщення їх у полях сівозмін; місткості зерносховищ, овоче-картоплесховищ; карти забур’яненості полів; дані обстеження щодо поширення шкідників і зараженість хворобами культурних рослин на полях у перед плановому році; визначений на основі літніх спостережень і осінніх обстежень прогноз кількості шкідників, що ввійшли в зимівлю; норми витрат хімічних і біологічних препаратів і можливості їх придбання, а також типові чи конкретного господарства технологічні карти виконання робіт, пов’язаних з боротьбою проти шкідників, хвороб та бур’янів.

Загальна потреба у засобах захисту рослин та потреба в добривах визначається за формулою:

П_п = S * Н_в, (7)

де, П_п — планова потреба у засобах захисту, кг;

S — площа, га;

Н_в — норма внесення засобів захисту, кг.

Засоби захисту, під час вирощування вівса не використовують.

3.4 Планування затрат праці та її оплати

План з праці включає такі розділи: розрахунок затрат праці, чисельності та складу працівників господарства і баланс трудових ресурсів; розрахунок планової продуктивності праці та трудомісткості виробництва продукції; план з оплати праці.

Головна мета планування чисельності працівників — визначити необхідну і достатню для виконання виробничої програми підприємства чисельність працівників і забезпечити найбільш повне і раціональне використання трудових ресурсів. Весь персонал сільськогосподарського підприємства, як правило, складається з трьох великих груп: персонал, зайнятий у сільському господарстві; на промислових виробництвах; в обслуговуючих та інших виробництвах.

Залежно від строку роботи в господарстві працівники розподіляються на постійних, тимчасових і сезонних. Постійними вважають працівників, які прийняті на роботу без установлення строку закінчення робіт. До сезонних відносять працівників, яких беруть на роботу в господарства на період сезонних робіт (строком не більше шести місяців), а до тимчасових — прийнятих на строк до двох місяців, а при заміщенні тимчасово відсутніх працівників — до чотирьох місяців. Сюди відносять студентів вищих і середніх навчальних закладів, учнів шкіл, котрих направляють на сільськогосподарські роботи або які працюють у період канікул і в окремі дні, а також осіб, яких залучають для роботи в господарстві за спеціальними договорами з іншими організаціями та підприємствами, пенсіонерів тощо. [Л5]

За характером участі у виробничому процесі робітників розподіляють на основних і допоміжних. Перші безпосередньо виконують технологічні операції виробництва продукції, а другі зайняті забезпеченням основного виробництва усім необхідним (транспортом, інструментами, ремонти тощо). Службовці поділяються на зайнятих безпосередньо в цехах (цеховий персонал) і загальногосподарський персонал. Спираючись на кількість працівників, кількість нормо-змін та тривалість роботи я розрахувала затрати часу, за формулою:

З_ч = К_п*К_нз*7, (9)

де З_ч — затрати часу;

К_п — кількість працівників;

К_нз — кількість нормо-змін;

7 — час роботи.

Наведемо приклад з технологічної карти (додаток 2), затрати праці по операції лущення стерні на глибину 6−8 см:

Кількість працівників — 1 чол.

Кількість нормо-змін — 3,63.

Отже, З_ч =1*3,63*7 = 25,38 люд.-год.

Аналогічно розраховували по всіх технологічних операціях вирощування культури.

Отже, загальна кількість затрат праці по вирощуванні вівса у ТОВ агрофірма «Ольвія» становить 970,05 люд-год.

Розрахунок оплати праці ми здійснювали за рахунок оплати праці по тарифу, яку визначали за формулою:

ОП = К_п*К_нз*Т_с, (10)

де ОП — оплата праці по тарифу; К_п — кількість працівників; К_нз — кількість нормо-змін; Т_с — тарифна ставка.

Наведемо приклад з технологічної карти (додаток 2), розрахунок оплати праці по тарифу, по операції лущення стерні на глибину 6−8см.

Кількість працівників — 1чол.

Кількість нормо-змін — 3,63.

Тарифна ставка (5 розряд) — 89,04 грн.

Отже, ОП = 1*3,63*89,04= 322,80 грн.

Аналогічно розраховували оплату праці по всіх операціях вирощування культури. Розрахунок додаткової оплати праці здійснюємо за допомогою відсотка по кожній доплаті, який знаходили від оплати праці по тарифу:

— підвищена оплата праці: 20% від оплати праці по тарифу;

— доплата за класність: 15% від оплати праці по тарифу;

— доплата за стаж: 13% від суми оплати праці по тарифу, підвищеної оплати праці та доплати за класність;

— нарахування на оплату праці: 37,4% від суми оплати праці по тарифу, підвищеної оплати праці, доплати за класність та доплати за стаж.

Наведемо приклад з технологічної карти (додаток 2), розрахунок підвищеної оплати праці по операції лущення стерні на глибину 6−8см.

Оплата праці по тарифу становить — 322,80 грн.

Підвищена оплата — 20%.

Отже, ОП_п = 322,80*20% = 64,56 грн.

Аналогічно розраховували всі інші види доплат по вирощування даної культури.

Таблиця 8 Розрахунок оплати праці ТОВ агрофірма «Ольвія»

Проаналізувавши одержані дані з таблиці 8 можемо зробити висновок. Загальна оплата праці механізаторів становить 15 006,11 грн., що включає в себе: оплату праці по тарифу — 7159,28 грн., підвищену оплату праці у розмірі 1431,86 грн., доплату за класність — 1073,89 грн., доплату за стаж — 1256,45 грн., та нарахування на оплату праці - 4048,63 грн. Загальна оплата праці інших працівників складає 8192,97 грн., та, також, включає в себе: оплату праці по тарифу — 4969,05 грн., підвищену оплату в розмірі 993,81 грн. та нарахування на оплату праці - 2230,11 грн. Загальна оплата праці механізаторів та інших працівників становить 23 199,08 грн.

3.5 Планування витрат на утримання основних засобів

Ця комплексна стаття витрат крім амортизаційних відрахувань і вартості поточних ремонтів, будівель, споруд, устаткування, машин і обладнання загально бригадного (фермського) та загально галузевого призначення (зерносушарок, лабораторій, ветлікарень, бригадних споруд) включає витрати, пов’язані з використанням цих засобів (паливо і мастильні матеріали, освітлення, опалення, прибирання і т. д.). Витрати на утримання основних фондів загально виробничого призначення планують як за аналогічною статтею прямих витрат; знос малоцінних предметів та предметів, які швидко псуються. При плануванні цих витрат ураховують особливості їх здійснення та використання матеріальних цінностей. Так, у рослинництві на ці витрати відносять спецодяг, спецвзуття, видані безкоштовно польовим сторожам та працівникам, що зайняті на роботах з пестицидами; у тваринництві — це спецодяг і спецвзуття ветеринарним працівникам, сторожам та іншому обслуговуючому персоналу. Його вартість обчислюють з урахуванням норм видачі, строків використання та цін придбання; витрати на переїзди та переміщення (утримання легкових автомобілів і роз'їзних коней, які використовуються для поїздок обслуговуючого персоналу галузі); транспортне обслуговування робіт (перевезення працівників до місця роботи, підвезення води й інвентарю, доставка пального до тракторів і комбайнів); утримання тимчасових споруд (навісів, літніх таборів), витрати на організацію харчування на польових станах.

Приведемо приклад розрахунку амортизації та затрат на ремонт з технологічної карти.

Планування витрат на утримання основних засобів у ТОВ агрофірма «Ольвія» визначатиметься за такою формулою:

А = К_{ум.ет.га}* Н_а, (11)

де, А — амортизація;

К_{ум.ет.га} — кількість умовних еталонних гектарів;

Н_а — норма амортизації.

Отже, А = 693,83 * 13,05 = 9054,47 грн.

Амортизаційні відрахування у ТОВ агрофірма «Ольвія» становитимуть 9054,47 грн.

Затрати на ремонт, розраховуватимуться за аналогічною формулою:

Р = К_{ум.ет.га}* Н_р, (12)

Де, Р — затрати на ремонт;

К_{ум.ет.га} — кількість умовних еталонних гектарів;

Н_р — норма затрат на ремонт.

Отже, Р = 693,83 * 12,60 = 8742,24 грн.

Затрати на ремонт, для ТОВ агрофірма «Ольвія» становлять 8742,24 грн.

Також, на утримання основних засобів відносять витрати пального, які обчислюють на основі формули:

В = К_п * Ц, (13)

Де В — вартість пального;

К_п — кількість пального;

Ц — ціна за одиницю.

Ціна одиниці пального становить 12 грн/кг.

Загальна кількість необхідного пального становить 6630,84 кг.

Отже, В = 6630,84 * 12 = 79 570,08 грн.

Отже, вартість пального для ТОВ агрофірма «Ольвія» становить 79 570,08 грн.

3.6 Планування робіт і послуг

У статті «Роботи та послуги» відображаються витрати на роботи та послуги власних допоміжних виробництв, які забезпечують виробничі потреби та вартість послуг виробничого характеру, наданих сторонніми підприємствами, включаючи плату за воду для зрошення та інші послуги, надані водогосподарськими організаціями (крім робіт та послуг, витрати на які включаються до інших статей).