Дослідження еволюції визначення та трактування конкурентоспроможності підприємства

Однією з важливих характеристик підприємства в умовах глобалізації визначається показник рівня конкурентоспроможності підприємства, підтримання конкурентних переваг на ринку. Для сучасного стану ринкового середовища, в якому функціонують підприємства, характерними є нестабільність макроекономічних та мікроекономічних чинників розвитку, у зв’язку з чим особливої ваги набуває формування конкурентних переваг діяльності одних підприємств порівняно з іншими. Одним із головних завдань на шляху розбудови Україні ефективного функціонуючої ринкової економічної системи є вирішення складних питань забезпечення вітчизняного ринку високоякісними конкурентоспроможними товарами, а, і вихід з ними на міжнародний ринок.

В сучасних умовах високий рівень конкурентоспроможності підприємства залежить насамперед від високого рівня конкурентоспроможності продукції. Насамперед, конкурентоспроможність — одна з головних складових успіх у будь-якого підприємства. Термін «конкурентоспроможність» може бути застосований до продукції чи товару, підприємства (виробника), галузі (національної економіки). Кожна з цих категорій має суттєві відмінності та характерні риси, які підтверджують правомірність такої їх диференціації. Конкурентоспроможність підприємства досягається за рахунок створення конкурентних переваг у порівнянні з іншими підприємствами конкурентами, тобто за рахунок тих самих методів, що й конкурентоспроможність продукції, зважаючи на те що ці поняття схожі та не розривні між собою. Узагальнюючими для цих категорій є те, що вони відображають здатність об'єкту дослідження ефективно виконувати свої функції в умовах формування конкурентного середовища.

Аналіз наукових праць і публікацій свідчить, що науковці більше висвітлюють проблему підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства, ніж її забезпечення. З цих питань у світі щороку видаються десятки наукових праць, журналів, їх розробляють сотні наукових підрозділів, постійно проводяться міжнародні та національні конференції, симпозіуми. І хоча механізм забезпечення конкурентоспроможності розроблений ще недостатньо повно, його теоретична, методологічна й практична значимість уже широко визнана, оскільки наука і практика відчувають потребу в нових ідеях.

Теоретичні проблеми забезпечення конкурентоспроможності завжди посідали чільне місце у системі наукових досліджень практично усіх економічних шкіл і течій. Слід урахувати й те, що в економічній науці, на нашу думку, ще чітко не сформувалася методологія формування системи управління конкурентоспроможністю підприємств.

У процесі зародження знаходяться проблеми конкурентоспроможності, які визначаються окремими течіями та напрямами, що розвиваються на власних методологічних засадах або конкурують між собою.

Сьогодні виникають нові відносини між виробниками та споживачами продукції, коли виробник має постійно піклуватися про пошук тих переваг, які забезпечують йому належний рівень конкурентоспроможності відносно конкурентів. Однак, неефективна робота українських підприємств в умовах конкуренції, невизначеність концептуальних підходів до трактування поняття" конкурентоспроможність", та практичних питань управління конкурентоспроможністю підприємства потребує проведення серйозних досліджень в цій сфері. Для формування системи управління конкурентоспроможністю підприємств в умовах ринкової економіки необхідні: ретельний аналіз існуючих точок зору; критичне осмислення існуючих у світі підходів до конкурентоспроможності.

Багато авторів у своєму розумінні цієї категорії базуються на теорії конкурентної переваги М. Портера, у відповідності до якої конкурентоспроможність підприємства, як відносна категорія, може бути оцінена у межах груп підприємств, які належать до однієї галузі [1].

Одне з найпоширеніших визначень, що дає М. Єрмолов: «Конкурентоспроможність виробника являє собою відносну характеристику, яка відображає відповідності процесу розвитку даного виробника від виробників-конкурентів яка за ступенем задоволення своїми товарами чи послугами конкретної суспільної потреби, так і за ефективністю виробничої діяльності"[2]. Тобто підприємству потрібно знайти, а реалізувати такі конкурентні переваги, використання яких дозволить йому досягти високого рівня конкурентоспроможності та підтримування його протягом тривалого періоду часу.

Деякі автори, трактуючи конкурентоспроможність підприємства, простежують зв’язок з такою ознакою конкуренції, як суперництво, боротьба за досягнення найкращого результату. Так, М. Гельвановський вважає, що конкурентоспроможність це володіння властивостями, які створюють конкурентні переваги для підприємства[3]. При цьому підприємство має піклуватися проте, щоб постійно покращувати свої властивості, щоб завжди бути попереду конкурентів, тому що кожна властивість, яка дає перевагу, рано чи пізно буде перейнята конкурентами.

Під конкурентоспроможністю розуміють також «можливості підприємств запропонувати товар, який відповідає певним вимогам покупця, тобто визначеної якості, у необхідній кількості, у необхідні терміни та за більш сприятливих умов постачання, ніж конкуренти» [4].

З цим підходом можна погодитись, тому що однією із складових, що забезпечує рівень конкурентоспроможності підприємства, є конкурентоспроможність продукції, яка користується попитом на неї з боку споживачів. Але це визначення більшою мірою підходить для товару, а не для підприємства, тому що воно пов’язує отримання переваг підприємства тільки за рахунок виробництва конкурентоспроможного товару, а конкурентоспроможність підприємства передбачає досягнення переваг над конкурентами у ефективності використанні ресурсів, що знаходить відображення у таких показниках, як якість продукції, прибутковість та продуктивність.

Увідповідностідоіншогопідходуконкурентоспроможністьпідприємстватрактується як" рівень його компетентності відповідно до інших підприємств-конкурентів за такими параметрами, як технологія, практичні навички, знання персоналу, рівень стратегічного і поточного планування, якість системи управління та виробництва, якість продукції, комунікації"[6]. Це трактування містить більш конкретний характер, визначаючий критерії оцінки, однак за своєю суттю обидва підходи є близькими та базуються на позиції зіставлення підприємств, що конкурують чи за відмінностями процесу розвитку, чи за рівнем компетенції.

А. Градов та інші визначають конкурентоспроможність підприємства як її порівняльну перевагу по відношенню до інших підприємств даної галузі у державі чи за її кордонами" [7]. Позитивним у такому підході єте, щовінпередбачаєвикористанняперевагивиробниканетількинавнутрішньому ринку, а й на зовнішньому. Негативною стороною визначення є незрозумілість того, в яких сферах підприємство досягає переваг.

Переважна більшість вчених трактують конкурентоспроможність як комплексну характеристику діяльності підприємств, яка базується на аналізі різних аспектів виробничо-господарської діяльності, що дозволяє визначити сильні сторони підприємства у конкурентній боротьбі.

Всі вище згадані підходи не відображають у повній мірі всієї глибини категорії конкурентоспроможності та мають ряд недоліків, а саме: при оцінці конкурентоспроможності підприємства має бути врахований такий важливий момент, як ступінь адаптації підприємства до змін, що відбуваються у зовнішньому середовищі, це має дозволити підприємству реально визначити свої сильні та слабкі сторони; для оцінки конкурентоспроможності важливо не тільки спрогнозувати місце, яке буде займати підприємство у галузі серед конкурентів на основі аналізу, а й визначити загальний ста галузі та рівень її прибутковості, щоб знати, на які результати може розраховувати підприємство при розгортанні власного виробництва та виходу на ринок продукції; диференціація продукції та диверсифікація виробництва підприємствами галузі ускладнює порівняльну оцінку рівня їхньої конкурентоспроможності. Інший підхід у дослідженні та оцінці конкурентоспроможності підприємства базується на глибокому вивченні процесів, що протікають у внутрішньому середовищі підприємства, та тих, які відображають його взаємовідносини із зовнішнім середовищем.

Конкурентоспроможність підприємства — система, яка складається з безперервно взаємодіючих факторів та характеризує ступінь реалізації потенційних можливостей підприємства щодо придбання та підтримки протягом тривалого періоду часу конкурентної переваги[8].

При такому підході основний акцент робиться на здатності підприємства привести своє внутрішнє середовище у відповідність до зовнішніх умов, забезпечуючи підтримку та розвиток наявних, а також створення нових конкурентних переваг. Конкурентоспроможність при цьому виступає не тільки як результат, але і як процес, який представляє собою системну категорію, що потребує детального дослідження. Узагальнюючи сутність категорійного апарату, в цій галузі дослідження, вважаємо за доцільне звернути увагу на найбільш вдалі, на нашу думку, термін, які характеризують відмінності конкретних категорій, а саме конкурентоспроможність та конкурентоспроможність підприємства [9], табл. 1. Складність конкретизації поняття «конкурентоспроможність» та «конкурентоспроможність підприємства» виходить із його особливостей, які були виділені в сучасній економічній літературі різними вченими:

• — конкурентоспроможність підприємства — це відносне поняття і має різний рівень по відношенню до різних конкурентів;
• — автори визначають трактування цих понять як завоювання частки міжнародного конкурентного ринку шляхом зосередження уваги для удосконалення зовнішньоекономічної діяльності;
• — автори визначають що конкурентоспроможність підприємств як результат ефективної господарської діяльності за умов конкурентного ринку;
• — розглядається як комплексна порівняльна характеристика підприємства, яка відображає сутність конкурентних переваг його діяльності над іншими підприємствами конкурентами;
• — представники російської економічної школи, вважають що конкурентоспроможність підприємства
• — це система економічних категорій, елементами якої є конкурентоспроможність продукції та фінансова конкурентоспроможність;
• — підвищення продуктивності використання усіх наявних ресурсів;
• -з позиції маркетингової складової, як наявність ефективного маркетингового комплексу, іміджу, торгової марки;
• — науковці розглядають конкурентоспроможність підприємства як результат людського капіталу.

Таблиця 1. Трактування різними вченими-економістами термінів «конкурентоспроможність» та «конкурентоспроможність підприємства».

Розглянувши та узагальнивши зміст різних трактувань поняття" конкурентоспроможність" та «конкурентоспроможність підприємства», пропонуємо таке визначення: конкурентоспроможність підприємства — це здатність підприємства до реалізації конкурентних переваг, які дозволяють йому ефективно розвиватися порівняно з іншими підприємствами на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Відмітимо, що конкурентоспроможність підприємства нерозривно пов’язана із процесом змін, тобто із процесом реконструкції. Але здійснення змін також має свої особливості. Підприємство повинно постійно підтримувати безперервні удосконалення, може забезпечуватися різними методологічними підходами і характеризуватися різноманітними способами досягнення, використовувати весь набір видів діяльності, які взаємодіють в процесі створення, виробництва і реалізації продукції. Отже, для будь-якої економічної системи конкурентоспроможність є важливою складовою розвитку суспільства, виступає об'єктом пильної уваги науковців, кожному із етапів розвитку продуктивних сил відповідає своє бачення економічної природи конкурентоспроможності.

Література

• 1. ПригожинА. Организационнаядиагностика/ПригожинА.-Маркетинг.-1997.-№ 4.-С.98-
• 2. Ермолов М. О. Чем отличается конкурентоспомсобность фирмы от конкурентоспособности товара/ М. О. Ермолов// Какпродатьваш товарнавнешнем рынке.-М.:Мисль, 2001. С.228−241
• 3. ГельвановскийМ. Конкурентоспособностьнамикро-, мезо, макроуровневомизмерении/М. Гельвановский, В. Жуковская // РЭЖ — 2005.-№ 3. С. 67−70.
• 4. ЛіщишинО.І.Довідникекономістапідприємця (терміниринковоїекономіки)/О.І.Ліщишин, С. В. Мятолич.- Львів:Б.в., 2002. 176 с.
• 5. Енциклопедичнийсловникбізнесмена:менеджмент, маркетинг,інформатика/[підзаг.ред.М.І. Молдованова]. — К.: Техніка, 2006. — 856 с.
• 6. КобиляцькийЛ.С.Управлінняконкурентоспроможністю:[навч.посібник]/КобиляцькийЛ.С.- К.: Зовнішняторгівля, 2003. — 304 с.
• 7. ФатхутдиновР.А.Конкурентоспособность:экономика, стратегия, управление/ФатхутдиновР.А. -М.: ИНФРАМ.- 2000. — 312с.- (Серия «Высшееобразование»).
• 8. МироновИ.Г.Вашаконкурентоспособность/МироновИ.Г.-М.:Издательство"Альфа-Пресс", 2004. 160 с.
• 9. Портер М. Конкуренция/ ПортерМ. -М.: Издательскийдом «Вильямс», 2001. — 495с.
• 10. ВасиленкоВ.О.Стратегічнеуправління / ВасиленкоВ. О. — К. :ЦУЛ, 2003. -396с.
• 11. ШершньоваЗ.Є.Стратегічнеуправління:[навч.посіб.]/З.Є.Шершньова, С. В. Оборська.-К.: КНЕУ, 1999. -С.66−84.
• 12. ДолжанськийІ.З.Конкурентоспроможністьпідприємства:[навч.посіб.]/І.З.Должанський, Т. О. Загорна. — К.: Центрначальної літератури, 2006. 384 с.
• 13. ГринькоТ.В.Факториконкурентоспроможностіпідприємств/Т.В.Гринько//Державата регіони.- 2004. -№ 2.-С.50−53.
• 14. ЯрошенкоС.П.Резервипідвищенняконкурентоспроможностіпідприємства/ЯрошенкоС.П.- Суми: Козацькийвал, 1998. — 249 с.
• 15. ЧернегаО.Б.Управлениеконкурентоспособностьювусловияхтрансформацииэкономических отношений /ЧернегаО. Б./ НАНУкраины. Ин-тэкономикипром-сти. — Донецк, 1999. 447 с.
• 16. ДиканьВ.Л.Обеспеченияконкурентоустойчивостипредприятий:монография/ДиканьВ.Л.- Х. :Основа, 1995. — 160с.
• 17. АлексеевС.Б.Теоретическиеаспектыконкурентоспособностипредприятий/С.Б.Алексеев// Економіка:проблемитеоріїтапрактики. Дніпропетровськ:ДНУ, 2004. Вип.191:в4т.Т.ІІ.-С.614−619.
• 18. Результати та ефективність // Економіка підприємства: [підручник / за заг. ред. С. Ф. Покропивного]. -К. :КНЕУ, 2001. 526 с.
• 19. Карпенко Є. М. Методологические подходы коценкиуровня конкурентоспособности предприятий/Є.М.Карпенко// Регіональніперспективи. — 2000. № 2−3.-С. 256−259.
• 20. СавчукО. Системнийпідхіддоаналізуконкурентоспроможностіпромисловоговиробництва/ О. Савчук// Економіст.-М., 2001. № 12. С.58−61.
• 21. ВоронінГ.О.Конкурентоспроможністьпромисловихпідприємств/Г.О.Воронін//Економіст.- М., 2004.-№ 6. -С.18.
• 22. НємцовВ.Д.Стратегічнийменеджмент:[навч.посіб.длястуд.вищ.навч.закладів]/В.Д Нємцов, Л. Є. Довгань. -К.: ТОВ"УВПК"УксОб", 2004. 559 с.
• 23. КачалинаЛ.М.Конкурентоспособныйменеджмент/КачалинаЛ.М М.:ИздательствоЭксмо 2006. 464 с.