Балансовый рахунок 20 з нового плані счетов

Міністерство освіти і у справі молоді республіки Карелия.

Петрозаводський Державний Университет.

Юридичний факультет.

Реферат по судової бухгалтерії на тему:

Рахунок 20: «Основне производство».

з нового плані счетов.

Виконав студент IV курсу очного отделения.

Скопець Павло Сергеевич.

Петрозаводськ 2002.

Содержание Содержание 2 Новий план рахунків: перша «примірка» 3 Рахунок 20 «Основне виробництво» з нового плані рахунків 11.

Новий план рахунків: перша «примерка».

Те, чого багато чекали насторожено, сталося. Наказом Мінфіну РФ від 31.10.2000 № 94н затверджений новий план рахунків бухгалтерського обліку, і визначено, що перехід до його застосування дозволяється здійснити протягом 2001 року у мері готовності организаций.

У цілому нині повторилася історія дев’ятирічній давності: замість радикального зміни плану рахунків, із зміною системи кодування, відмовою від активнопасивних рахунків, відмежуванням управлінського обліку, і багатьох інших, що характеризує сучасний облік, Мінфін обмежився деякими косметичними заходами. Але, з урахуванням непідготовленості Росії до бухгалтерським новаціям, навіть те, що є, достатньо виникнення проблем.

Справді, раніше вимоги що регламентують бухгалтерський облік документів (наприклад, ПБУ 9/99, 10/99) було неможливо бути, у повною мірою реалізовані через застарілого лічильного плану, нині навпаки — новий план рахунків моментально зостарив значну частину нормативної бази — від Положення ведення бухгалтерського облік і звітність до низки ПБУ. Особливі складності мають бути з коректуваннями оподатковуваних баз для обчислення податків на майно, прибуток, додану стоимость.

Зміст новшеств.

При порівнянні з колишнім планом рахунків нововведені синтетичні рахунки можна класифікувати за такими ознаками: за ознакою новизни об'єкта обліку (вводять у в зв’язку зі необхідністю відбивати об'єкт обліку, котрій у колишньому плані рахунків був відсутній рахунок будь-якого порядку) — 14 «Резерви під зниження вартості матеріальних ценностей».

Причина появи: вимоги пункту 11 Положення по бухгалтерського обліку «Облік матеріально-виробничих запасів «(ПБУ 5/98), затвердженого наказом Мінфіну РФ від 15 червня 1998 р. N 25н, определяющего:

«Материально-производственные запаси (крім устаткування щодо встановлення і малоцінних і швидкозношувані предмети), куди ціна протягом року, або які морально застаріли чи частково втратили своє початкове якість, позначаються на бухгалтерському балансі наприкінці звітного року за ціною можливої реалізації, якщо вона нижче початкової вартості заготовления (придбання), з зарахуванням різниці у цінах на фінансові результати организации».

На рахунку відбиваються також резерви під зниження вартості інших засобів в обороті: незавершеного виробництва, готової продукції, товарів хороших і т.п.

Необхідність застосування визначено також міжнародним стандартом «Знецінення активів» (МСФО 36), мета якого у встановленні процедур, які забезпечують максимальну обачність при оцінки активів, відображених у балансі. за ознакою підвищення порядку рахунки (у колишньому плані рахунків облік здійснювався на рахунках другого порядку) ;

59 «Резерви під знецінення капіталовкладень у цінних паперів» (застосовувався субрахунок 82−2);

63 «Резерви по сумнівним боргах» (82−1);

81 «Власні акції (частки)» (субрахунок «Власні акції, викуплені в акціонерів» до рахунку 56 «Грошові документи»). за ознакою способу угруповання інформації (відбиток руху коштів було організовано на скасованих рахунках з іншим порядком закриття рахунків) ;

90 «Продажі» (у колишньому плані рахунків відповідні операції відбивалися на рахунках 46, 80).

91 «Інші доходи і» (у колишньому плані рахунків операції відбивалися на рахунках 47, 48, 80).

Момент переходу. Звісно, найзручніше перейти нового план рахунків за станом 01.01.2001. Якщо ряд об'єктивних обставин не дозволяють це (зайнятість на складанні річного звіту, складність розробки технічного завдання зміну системи комп’ютерного опрацювання даних, недолік методичної літератури та т.п.), доцільно приурочити перехід до початку нового кварталу. І тут зміна облікової політики у протягом року припустимо по підставі, передбаченому пунктом 4 статті 6 закону «Про бухгалтерський облік», тобто. у зв’язку з зміною нормативних актів органів, здійснюють регулювання бухгалтерського учета.

Тим, хто працює неквапливо слід пам’ятати, що й формальний переклад залишків з рахунку старого плану рахунків на рахунки нового, здійснений заключними проводками 2001 року, достатній, щоб можна вважати вимоги наказу Мінфіну перехід до нового счетному плану протягом 2001 року выполненными.

Облікова політика. Задля більшої синтетичного обліку лише рахунків плану недостатньо. У робочому плані необхідно визначення субрахунків для бухгалтерського обліку вибуття майна (основних кошти, нематеріальних активів та інших.), обліку сум ПДВ сплачених (належних до сплати) по роботам і послугам, розрахунків у іноземних валютах, операцій із дочірніми чи залежними організаціями, договорів простого товариства ін. Особливе увагу доцільно приділити організації урахування витрат: можливо застосування порядку угруповання витрат у розрізі статей чи об'єктів обліку витрат за рахунках 20−29, а угруповання за основними елементами здійснювати на аналогічних рахунках 30−39. У цьому взаємозв'язок забезпечується через так звані відбиті рахунки, дублюючі лише суми не враховуючи раніше врахованих группировок.

Переклад залишків. Залишки по синтетичним рахунках (субсчетам) нового робочого плану формуються за даними про залишках за станом 01.01.2001 на рахунках старого плану з наступній таблиці відповідності: |Старий план рахунків |Новий план рахунків | |01 «Основні кошти» |01 «Основні кошти» | |02 «Зношеність основних коштів» |02 «Амортизація основних засобів» | |03 «Дохідні вкладення |03 „Дохідні вкладення | |матеріальних цінностей“ |матеріальних цінностей» | |04 «Нематеріальні активи» |04 «Нематеріальні активи» | |05 «Амортизація нематеріальних |05 „Амортизація нематеріальних | |активів“ |активів» | |06 «Довгострокові фінансові |58 „Фінансові вкладення“ | |вкладення» | | |07 «Устаткування щодо встановлення» |07 «Устаткування щодо встановлення» | |08 «Капітальні вкладення» |08 «Вкладення у внеоборотные | | |активи» | |10 «Матеріали» |10 «Матеріали» | |11 «Тварини на вирощуванні і |11 „Тварини на вирощуванні і | |відгодівлі“ |відгодівлі» | |12 «МБП» |01 «Основні кошти» | | |10−9 «Інвентар й господарські | | |приналежності» | |13 «Знос МБП» |Закривається кореспонденцією зі | | |рахунком 12* | |14 «Переоцінка матеріальних |Закривається зворотними проводками | |цінностей» | | |15 «Заготовление і придбання |15 „Заготовление і придбання | |матеріалів“ |матеріалів» | |16 «Відхилення вартості |16 „Відхилення вартості | |матеріалів“ |матеріалів» | |19 «Податок на додану вартість |19 „Податок на додану вартість | |по придбаним цінностям“ |по придбаним цінностям» | |20 «Основне виробництво» |20 «Основне виробництво» | |21 «Напівфабрикати власного |21 „Напівфабрикати власного | |виробництва“ |виробництва» | |23 «Допоміжні виробництва» |23 «Допоміжні виробництва» | |25 «Загальновиробничі витрати» |25 «Загальновиробничі витрати | |26 „Загальногосподарські витрати“ |26 „Загальногосподарські витрати“ | |28 „Шлюб у виробництві“ |28 „Шлюб у виробництві“ | |29 „Обслуговуючі виробництва та |29 „Обслуговуючі виробництва та | |господарства“ |господарства“ | |30 „Некапитальные роботи“ |08 „Вкладення у внеоборотные | | |активи“ | | |10−9 „Інвентар й господарські | | |приналежності“ | | |20 „Основне виробництво“ та інших. | |31 „Витрати майбутніх періодів“ |97 „Витрати майбутніх періодів“ | |36 „Вжиті етапи по |46 „Вжиті етапи по | |незавершеним роботам“ |незавершеним роботам“ | |37 „Випуск продукції (робіт, |40 „Випуск продукції (робіт, | |послуг)“ |послуг)“ | |40 „Готова продукція“ |43 „Готова продукція“ | |41 „Товари“ |41 „Товари“ | |42 „Торговельна націнка“ |42 „Торговельна націнка“ | |43 „Комерційні витрати“ |44 „Витрати продаж“ | |44 „Недоліки звернення“ |44 „Витрати продаж“ | |45 „Товари відвантажені“ |45 „Товари відвантажені“ | |50 „Каса“ |50 „Каса“ | |51 „Розрахунковий рахунок“ |51 „Розрахункові рахунки“ | |52 „Валютний рахунок“ |52 „Валютні рахунки“ | |55 „Спеціальні рахунки банках“ |55 „Спеціальні рахунки банках“ | |56 „Грошові документи“ |50−3 „Грошові документи“ | |57 „Переклади їсти дорогою“ |57 „Переклади їсти дорогою“ | |58 „Короткострокові фінансові |58 „Фінансові вкладення“ | |вкладення“ | | |60 „Розрахунки з постачальниками і |60 „Розрахунки з постачальниками і | |підрядчиками“ |підрядчиками“ | |61 „Розрахунки по авансам виданими“ |60 „Розрахунки з постачальниками і | | |підрядчиками“ | |62 „Розрахунки з покупцями і |62 „Розрахунки з покупцями і | |замовниками“ |замовниками“ | |63 „Розрахунки за претензіями“ |76−2 „Розрахунки за претензіями“ | |64 „Розрахунки по авансам отриманим“ |62 „Розрахунки з покупцями і | | |замовниками“ | |65 „Розрахунки по майновому і |76−1 „Розрахунки по майновому і | |особовому страхуванню“ |особовому страхуванню“ | |67 „Розрахунки по позабюджетним |68 „Розрахунки із податків і зборів“ | |платежах“ | | |68 „Розрахунки з бюджетом“ |68 „Розрахунки із податків і зборів“ | |69 „Розрахунки із соціального |69 „Розрахунки із соціального | |страхуванню і забезпечення“ |страхуванню і забезпечення“ | |70 „Розрахунки з персоналом за оплатою |70 „Розрахунки з персоналом за оплатою | |праці“ |праці“ | |71 „Розрахунки з підзвітними особами“ |71 „Розрахунки з підзвітними особами“ | |73 „Розрахунки з персоналом по іншим |73 „Розрахунки з персоналом по іншим | |операціям“ |операціям“ | |74 „Розрахунки щодо виділеного на |79−3 „Розрахунки за договором | |окремий баланс майну“ субсчет|доверительного управління“ | |"Розрахунки за договором довірчого| | |управління» | | |74 «Розрахунки щодо виділеного на |58−4 „Вклади за договором простого | |окремий баланс майну“ субсчет|товарищества» | |"Розрахунки за договором простого |75−2 «Розрахунки із виплати доходів» | |товариства" |76−3 «Розрахунки за належними | | |дивідендів та інших доходах» | | |80 «Вклади товаришів» | |75 «Розрахунки з засновниками» |75 «Розрахунки з засновниками» | |76 «Розрахунки з різними дебіторами і |Рахунки 60−75 | |кредиторами» |76−4 «Розрахунки по депонованим | | |сумам» | |77 «Розрахунки державним і |75 „Розрахунки з засновниками“ | |муніципальним органом» | | |78 «Розрахунки з дочірніми |58 „Фінансові вкладення“ | |(залежними) товариствами» |60 «Розрахунки з постачальниками і | | |підрядчиками» | | |62 «Розрахунки з покупцями і | | |замовниками» | | |66 «Розрахунки по короткотерміновим | | |кредитів і допомог» | | |67 «Розрахунки за довгостроковими | | |кредитів і допомог» | | |75 «Розрахунки з засновниками» | | |76 «Розрахунки з різними дебіторами і | | |кредиторами» | |79 «Внутрішньогосподарські розрахунки» |79 «Внутрішньогосподарські розрахунки» | |80 «Прибули і збитки» |99 «Прибули і збитки» | |81 «Використання прибутку» |99 «Прибули і збитки» | |82 «Оціночні резерви» |63 «Резерви по сумнівним боргах"| | |59 «Резерви під знецінення | | |капіталовкладень у цінних паперів» | |83 «Доходи майбутніх періодів» |98 «Доходи майбутніх періодів» | |84 «Нестачі і причини |94 «Нестачі і причини | |цінностей» |цінностей» | |85 «Статутний капітал» |80 «Статутний капітал» | |86 «Резервний капітал» |82 «Резервний капітал» | |87 «Додатковий капітал» |83 «Додатковий капітал» | | |98−2 «Безплатні надходження» | |88 «Нерозподілена прибуток |84 «Нерозподілена прибуток | |(непокритий збиток) |(непокритий збиток)» | |89 «Резерви майбутніх витрат і |96 «Резерви майбутніх витрат» | |платежів» | | |90 «Короткострокові кредити банків» |66 «Розрахунки по короткотерміновим | | |кредитів і допомог» | |92 «Довгострокові кредити банків» |67 «Розрахунки за довгостроковими | | |кредитів і допомог» | |93 «Кредити банків до працівників» |66 «Розрахунки по короткотерміновим | | |кредитів і допомог» | | |67 «Розрахунки за довгостроковими | | |кредитів і допомог» | |94 «Короткострокові позики» |66 «Розрахунки по короткотерміновим | | |кредитів і допомог» | |95 «Довгострокові позики» |67 «Розрахунки за довгостроковими | | |кредитів і допомог» | |96 «Цільові фінансування і |86 «Цільове фінансування» | |надходження» | |.

* Можливо, Мінфін РФ надалі уточнить порядок закриття рахунків 12 і 13. Поки ж ми залишається зовсім мало, як довіритися останнім роз’ясненням керівника департаменту методологію обліку і звітності, доведеним листом від 19.10.2000 р. N 16−00−13−07: «предмети з терміном корисного використання понад 12 місяців, незалежно від своїх вартості, повинні ставитися до основних засобів, а предмети з терміном корисного використання менш 12 місяців враховуватимуться стосовно порядку, встановленому для обліку материалов».

Змін в найменуванні і порядок використання раніше застосовуваних забалансових рахунків не произошло.

Угруповання в аналітичному обліку. При формуванні залишків на рахунках нового робочого плану необхідно враховувати, що інструкцією до плану рахунків у випадках пропонується трохи інакша, менш регламентована, ніж раніше, аналітична угруповання об'єктів обліку. Тому побудова аналітичного обліку треба будувати з галузевих особливостей й потреби в інформації для звітності конкретної организации.

Особливості переходу протягом року. Перехід до нового робочому плану рахунків після завершення кварталу має особливості, зумовлені тим, що рахунки 46, 47, 48 чинного плану рахунків щомісяця закриваються списанням фінансового результату, а рахунок 88 використовується для списання витрат, вироблених з допомогою чистий прибуток. Коректний переклад залишків у своїй можлива лише шляхом відновлення сум руху коштів у згаданих рахунках з 01.01.2001 на початок місяці початку новому робочому плану. Наприклад, під час перекладу залишків за станом 01.07.2001 за кредитами «нового» рахунки 90−1 «Виручка» буде відбито величина кредитового обороту за рахунком 46, сформованого із 01.01.2001 р. по 30.06.2001 р. включно. Щоб спочатку забезпечити таку можливість доцільно відбивати операції у «старих» рахунках 46, 47, 48, 88 та інших., маючи через нову схему бухгалтерських проводок.

Виняток із плану рахунків 46, 47, 48. Відмова від рахунків обліку реалізації обумовлений введенням на дію ПБУ 9/99 і ПБУ 10/99, якими майорять усі доходи і доходи витрати організації класифікуються у двох напрямах: доходи (витрати) зі звичайних видам роботи і інші надходження (витрати). Якщо, слідуючи старому плану рахунків, доводилося застосовувати відбиття: доходів (витрат) від видів діяльності - рахунок 46,.

операционных доходів (витрат) — рахунки 47, 48, 80,.

внереализационных доходів — рахунок 80, нині схема синтетичного обліку спрощується — доходи і, пов’язані зі звичайними видами діяльності б’ють по рахунку 90 «Продажі», інші доходи і (операційні, позареалізаційні), крім надзвичайних, враховуються на рахунку 91 «Інші доходи громадян та расходы».

Порівняльні схеми бухгалтерських проводок.

Основні запис у обліку організацій, здійснюють промислову і іншу виробничу діяльність: |Проводки у колишньому плане|Проводки з нового плані |Зміст операції | |рахунків |рахунків | | |Дп 20 Кт 10, 13, 23, |Дп 20 Кт 10, 23, 60, |Формування | |60, 69, 70, 76 |69, 70 |собівартості у частині | | | |прямих витрат | |Дп 20 Кт 25, 26 |Дп 20 Кт 25, 26 |Формування | | | |собівартості у частині | | | |непрямих витрат | |Дп 40 Кт 20 |Дп 43 Кт 20 |Випуск готової | | | |своєї продукції склад | |Дп 43 Кт 10, 13, 70, |Дп 44 Кт 10, 60, 69, 70|Формирование | |60, 69, 76 | |комерційних витрат | |Дп 62 Кт 46 |Дп 62 Кт 90−1 |Виручка по відвантаженої | | | |продукції | |Дп 46 Кт 40 |Дп 90−2 Кт 43 |Виробнича | | | |собівартість | | | |відвантаженої продукції | |Дп 46 Кт 43 |Дп 90−2 Кт 44 |Списання комерційних | | | |витрат | |Дп 46 Кт 68 |Дп 90−3 Кт 68 |Нарахування ПДВ | |Дп 46 Кт 80 |Дп 90−9 Кт 99 |Списання прибутку по | | | |закінченні місяці | |Дп 81 Кт 68 |Дп 99 Кт 68 |Нарахування податку | | | |прибуток | |Дп 80 Кт 81 |Дп 90−1 Кт 90−9 |Реформація після закінчення| | |Дп 90−9 Кт 90−2 |року | | |Дп 90−9 Кт 90−3 | | |Дп 80 Кт 88 |Дп 99 Кт 84 |Списання | | | |нерозподіленого | | | |прибутку |.

Основні запис у обліку організацій, здійснюють торгову діяльність: |Проводки у колишньому плане|Проводки з нового плані |Зміст операції | |рахунків |рахунків | | |Дп 20 Кт 10, 13, 23, |Дп 20 Кт 10, 23, 60, |Формування | |60, 69, 70, 76 |69, 70 |собівартості у частині | | | |прямих витрат | |Дп 20 Кт 25, 26 |Дп 20 Кт 25, 26 |Формування | | | |собівартості у частині | | | |непрямих витрат | |Дп 40 Кт 20 |Дп 43 Кт 20 |Випуск готової | | | |своєї продукції склад | |Дп 43 Кт 10, 13, 70, |Дп 44 Кт 10, 60, 69, 70|Формирование | |60, 69, 76 | |комерційних витрат | |Дп 62 Кт 46 |Дп 62 Кт 90−1 |Виручка по відвантаженої | | | |продукції | |Дп 46 Кт 40 |Дп 90−2 Кт 43 |Виробнича | | | |собівартість | | | |відвантаженої продукції | |Дп 46 Кт 43 |Дп 90−2 Кт 44 |Списання комерційних | | | |витрат | |Дп 46 Кт 68 |Дп 90−3 Кт 68 |Нарахування ПДВ | |Дп 46 Кт 80 |Дп 90−9 Кт 99 |Списання прибутку по | | | |закінченні місяці | |Дп 81 Кт 68 |Дп 99 Кт 68 |Нарахування податку | | | |прибуток | |Дп 80 Кт 81 |Дп 90−1 Кт 90−9 |Реформація після закінчення| | |Дп 90−9 Кт 90−2 |року | | |Дп 90−9 Кт 90−3 | | |Дп 80 Кт 88 |Дп 99 Кт 84 |Списання | | | |нерозподіленого | | | |прибутку |.

Порядок обліку в організаціях роздрібної торгівлі у частині відображення операцій із торгової націнкою змін не претерпел.

Основні записи при выбытии активів. |Проводки у колишньому плане|Проводки з нового плані |Зміст операції | |рахунків |рахунків | | |Дп 47 Кт 01 |Дп 01 субрахунок «Вибуття |Списання вартості | | |основних засобів» Кт 01|выбывающего об'єкта | |Дп 02 Кт 47 |Дп 02 Кт 01 субрахунок |Списання суми | | |"Вибуття основних |накопиченої амортизації| | |коштів" | | |Дп 47 Кт 23, 60 |Дп 91−2 Кт 23, 60 |Списання витрат, | | | |що з выбытием | | | |основних засобів | |Дп 10 Кт 80 |Дп 10 Кт 91−1 |Оприбуткування деталей, | | | |вузлів і агрегатів | | | |розібраного і | | | |демонтованого | | | |устаткування, придатних| | | |на ремонт інших | | | |об'єктів основних | | | |коштів | |Дп 62 (50, 51) Кт 47 |Дп 62 (50, 51) Кт 91−1 |Віддзеркалення заборгованості| | | |покупця (оплати) по | | | |відпущеними основним | | | |засобам | |Дп 47 Кт 68 |Дп 91−2 Кт 68 |Нарахування ПДВ у | | | |продажною ціні основних| | | |коштів | |Дп 47 Кт 80 (Дп 80 Кт |Дп 01 субрахунок «Вибуття |Списання фінансового | |47) |основних засобів» Кт |результату від вибуття | | |91−1 (Дп 91−2 Кт 01 |основних засобів. | | |субрахунок «Вибуття | | | |основних засобів») | | | |Дп 91−9 Кт 99 (Дп 99 Кт|Списание сальдо інших | | |91−9) |прибутків і витрат за | | | |місяць (загалом рахунку| | | |91) | | |Дп 91−1 Кт 91−9 |Закриття рахунки 91 по | | |Дп 91−9 Кт 91−2 |закінченні звітного | | | |року |.

Аналогічно відбивається вибуття тих матеріальних цінностей, врахованих на рахунку 03 «Дохідні вкладення матеріальних цінностей» і 04 «Нематеріальні активы».

Операції, пов’язані з продажем іншого майна (крім який обліковується на рахунках 01, 03, 04) віддзеркалюється в рахунку 91 без використання субрахунків для обліку вибуття. Наприклад, реалізація матеріалів супроводжуватиметься проводками:

Дп 62 Кт 91−1 Віддзеркалення заборгованості покупця по відпущеними материалам;

Дт 91−2 Кт 10 Списання вартості реалізованих материалов;

Дт 91−2 Кт 68 Нарахування ПДВ у продажною ціні материалов.

Рахунок 20 «Основне виробництво» з нового плані счетов Что таке основне виробництво? Під основним виробництвом у бухгалтерському обліку розуміється процес створення вартості нову продукцію (робіт, послуг). Звідси двоїста природа рахунки 20 «Основне виробництво», з одного боку це суто калькуляционный рахунок, дозволяє сконцентрувати витрати, пов’язані з виробництвом готової продукції (робіт, послуг); з інший — матеріальний, бо в ньому показується незавершене обробкою і залишається в цехах основного виробництва чи навіть готову продукцію, ще здане складу. Цей рахунок виник лише у ХІХ столітті з розподілу рахунки «Товари». Річ у тім, що подвійна бухгалтерія народилася торгівлі, і промислові підприємства лише запозичували її. Багато десятиліть куплені промисловим підприємством матеріали записувалися до дебет рахунки «Товари», процес виробництва, у обліку не відбивався, а готову продукцію вважалася товаром і враховувалася на тому ж рахунку. Він трактувався лише як матеріальний. На початку ХІХ століття його поділено втричі рахунки. Якщо йдеться про виробництві послуг, тоді це рахунок стає лише калькуляционным. На відміну багатьох рахунків за рахунком 20 «Основне виробництво» кінцеве сальдо не виводиться (Д — До = ± Ск), а вносять у дебет рахунки (Сп + Д — Ск = До). Це з тим, у процесі виробництва, протягом звітного періоду, будь-коли відома фактична собівартість готової продукції. І тільки після закінчення звітний період, після інвентаризації незавершеного виробництва (виявлення кінцевого сальдо за рахунком 20 «Основне виробництво») можна визначити фактичну собівартість виробленої продукції. Великі особливості виникають і з веденням рахунки 20 «Основне виробництво» в підприємствах комунального харчування. У попередній Інструкції щодо застосування плану рахунків говорилося, що у рахунку 20 «Основне виробництво» враховуються витрати підприємств громадського харчування з випуску власної продукції (у частині сировини й матеріалів). У нової Інструкції цю пропозицію відсутня. Тим самим було підприємства комунального харчування отримують унікальну можливість: Або дотримуватися з уже сформованої практики; Або враховувати продукти, що перебувають у кухні, на рахунку 41 «Товари». Останній порядок краще завжди, коли функції кухарі й комірника суміщені ніби одна особа. Та й у тому випадку, коли цих функцій різні, слід просто до рахунку 41 «Товари» відкрити субрахунок «Сировина й готову продукцію з виробництва». Облік сировини й готової своєї продукції кухні підприємств комунального харчування методологічно правильніше вестися рахунку 20 «Основне виробництво». Облік цих об'єктів на рахунку 41 «Товари» неправомірне за такою причини. У пункті 3 ПБУ 5/98 сказано: «товари — частина матеріально виробничих запасів організації, придбана або отриманий з інших юридичних та фізичних осіб і призначена на продаж чи перепродажу без додаткової обробки* (підкреслено нами — ред.). З ПБУ 5/01, яке починаючи з звітності 2002 року, це додавання виключено. Для підприємств комунального харчування рахунок 20 «Основне виробництво» він був суто матеріальним інвентарним рахунком, і всі спроби зробити його калькуляционным завжди терпіли фіаско. Прямі й опосередковані витрати Наприклад, до прямим належать витрати, котрі відповідно до Інструкції чи ж у відповідність до професійним судженням головного бухгалтера ставляться відразу в дебет рахунки 20 «Основне виробництво»; непрямими можна припустити витрати, які, за тими самими міркувань, ставляться на інші рахунки, звані промежуточно-операционные рахунки, з наступним їх списанням чи дебет рахунки 20 «Основне виробництво» чи дебет рахунки 90 «Продажі». З методологічної погляду можна припустити два підстави для розподілу витрат на прямі й опосередковані: Прямі витрати — це кошти, спрямовані на конкретну продукцію, непрямі — спрямовані на три «види продукції. Тому, якщо підприємство виробляє одна частка продукції, то ми все видатки прямими; Прямі витрати — те, що вихоплює виріб, входить у нього, а непрямі — це, які з’являються і формуються за звітний період, незалежно від цього, скільки та яких виробів виробляється, і виробляються взагалі. Нині починає виявляти перевагу друга, більш реалістична трактування. Це означає, що коли для підприємства виробляється лише такого роду продукцію, однак з’являються і прямі, й опосередковані витрати, одні (прямі) — прямо входять у собівартість продукції, та його величина буде обумовлена кількістю вироблених виробів; інші (непрямі) не залежать від виробленого обсягу готової продукції (орендної плати, амортизація тощо. п.). Звідси прямі часто ототожнюють зі змінними, а непрямі — з постійними. Найчастіше цього ототожнення достатньо аналітичних розрахунків. Проте задля бухгалтера вирішальне значення має тут вміння зрозуміти дилеми: які витрати беруть у собівартість, а які списують з цього приводу прибутків і збитків; які витрати, які у склад собівартості продажів, можна спочатку з цього приводу 20 «Основне виробництво», і потім, відкорегувавши раніше зроблені записи, списати належну частку на рахунки 43 «Готова продукція» і 90 «Продажі». У цьому сальдо незавершеного виробництва на рахунку 20 «Основне виробництво» включатиме ті частини витрат, які ставляться до незавершеною продукції. І тут, збільшуючи сальдо рахунки 20 «Основне виробництво», бухгалтер збільшує і підсумок активу, а, отже, збільшує величину прибутку, зокрема і оподатковуваної. Якщо ж, відповідно до облікову політику, непрямі витрати відразу списуються на рахунок 90 «Продажі», то сальдо рахунки 20 «Основне виробництво» у складі собівартості незавершеного виробництва включає не лише прямі витрати. Воно менше, аніж у попередньому разі, і, отже, величина активу так менше. Звідси менший прибуток і прибуток звітний період, оскільки непрямі витрати повністю списані з допомогою даного звітний період. Що таке виробничий шлюб? Шлюб — це втрати, у разі — це втрати у виробництві. Існують теоретично два правила у тому, як списувати втрати від шлюбу: правило Шера — усі втрати від шлюбу суть виробничі витрати, вони, так чи інакше, неминучі у кожному підприємстві, щодо одного менше, й інші більше, отже, вони є органічну частина собівартості готової продукції; правило Ганта — втрати взагалі, а тим паче втрати від шлюбу що неспроможні трактуватися як витрати і жодного ставлення до собівартості готової продукції вони мають. У нашій країні прийнято правило Шера, і вартість забракованих виробів і витрати на исправимому шлюбу потрапляють у дебет рахунки 20 «Основне виробництво» і, отже, втрати від шлюбу входять у склад собівартості готової продукції. Сума цих втрат є дебетове сальдо рахунки 28 «Шлюб у виробництві», тобто. це величина втрати, що її вдалося відшкодувати. Основні списання із рахунку 20 По дебету рахунки 20 «Основне виробництво» збираються витрати, пов’язані з виробленням готової продукції, виконанням робіт і наданням послуг. Це одного боку, калькуляційна функція, з іншого — материально-инвентарная, позаяк у виробничих цехах завжди (або «майже завжди) є незавершене виробництво. Неминуче усунення цих функцій створює певні проблемы:

1. як протягом звітний період прибуткувати готову продукцію за собівартості, коли саме фактична собівартість готової продукції то, можливо обчислена тільки після завершення звітного периода;

2. як списувати собівартість готових виробів, виконаних робіт чи наданих послуг, що вони реалізуються безпосередньо з виробничих цехів. Ці дві проблеми породжують три способу списання витрат із рахунку 20 «Основне виробництво». 1. Прямий спосіб Протягом звітний період рахунок 20 «Основне виробництво» кредитується на суму відпускає складу готової продукції. Оскільки фактична собівартість в останній момент відпустки невідома, остільки застосовуються умовні ціни, як яких виступають, зазвичай, планова собівартість, тобто. запис: Дебет 43 «Готова продукція» Кредит 20 «Основне виробництво». Супроводжуються оцінкою по планової собівартості і всі готові вироби, які мають складі враховуватися за цим самим умовним (плановим) цінами. З цих самих плановим цінами готову продукцію буде списуватися із рахунку 43 «Готова продукція» в дебет рахунки 90/2 «Собівартість продажів» чи 45 «Товари відвантажені». І потім того, як у рахунку 20 «Основне виробництво» буде виявлено сальдо, бухгалтер зможе визначити фактичну собівартість готової продукції, що має був списати в дебет рахунки 43 «Готова продукція». Сказане проілюструємо прикладом. Приклад. Початкова сальдо за рахунком 20 «Основне виробництво» становила 5 000 крб., на дебет рахунки протягом звітний період списала 55 000 крб., при цьому водночас з цього приводу 43 «Готова продукція» було оприбутковано цінностей на 40 000 крб., їх на 30 000 крб. було понад це водночас продано. Через війну інвентаризації величина незавершеного виробництва — кінцеве сальдо по рахунку 20 «Основне виробництво» становило 19 000 крб. Покажемо на записях:

1. Дебет 43 Кредит 20 — оприходована яка з цехів основного виробництва складу готову продукцію 40 000 крб. (оцінка дана по планової себестоимости).

2. Дебет 90/2 Кредит 43 — списана реалізована готову продукцію 30 000 крб. — оцінка дана по планової — себестоимости.

3. Дебет 43 Кредит 20 — 1 000 крб. Виявлено фактична собівартість виробленої готової продукції. Вона становила 41 000 крб. (5000+55 000−19 000). Це зобов’язує бухгалтера відкоригувати запис 1, збільшивши в 1000 крб. Це означає, якби облік вівся у реальному масштабі часу, й у кожному окремо взятому випадку можна було б відразу ж потрапляє визначити фактичну собівартість, то запис 1 було б показано відразу ж на обсязі 41 000 крб., проте допущений розрив у часі. Перша запис дається в умовної (планової) оцінці, а наступна коригує її. Звідси поблизу адміністрації з’являються великі змогу маніпулювання фінансовим результатом. Варто завищити залишок незавершеного виробництва та відразу ж потрапляє виросте прибуток, занизити — і прибуток у звітності відразу зменшиться. Припустимо, що обсяг незавершеного виробництва становила 21 000 крб. тоді фактична собівартість готової продукції дорівнюватиме 39 000 крб. (5 000 + 55 000 — 21 000). І, отже, замість додаткової корректировочной запис у 1000 крб. буде зроблено сторнировочная корректировочная запись.

1. Дебет 90/2 Кредит 43 — 750 крб. Оскільки три чверті готової продукції реалізовано, те з 1 000 крб. відхилень фактичної собівартості від планової — 750 крб. списується із рахунку 43 «Готова продукція» з цього приводу 90/2 «Собівартість продажів». Через війну сальдо рахунки 20 «Основне виробництво» показує фактичну собівартість незавершеного виробництва. Сальдо рахунки 43 «Готова продукція» показує залишок готової своєї продукції складі по фактичної собівартості. Причому у аналітичному обліку сумарний вартісної залишок має становити не 11 000 крб., а 10 000 крб., бо коллация повинно бути по планової, а чи не по фактичної собівартості. Теоретично було б проводити коллацию за рахунком у сумі 11 000 крб. (чи 9 000 крб.), якщо робилася сторнировочная запис, але нинішнього разі довелося б, усе відхилення розносити в кожному найменуванням готової продукції, що, звісно, можливо. Найгірший через трудомісткості варіант, коли з кожному найменуванням коригується прихід, витрата пального й залишок виробів. Трохи краща, коли коригується лише залишок, оскільки це менше трудомістка процедура. З свого боку ми дотримуємося погляду, що аналітичного обліку краще вести по планової собівартості, як і і поточний облік синтетичний. Тим більш, що наприкінці звітний період його порівняно легко і відкоригувати і її дані вже й по фактичної собівартості. І, нарешті, пригадаємо, що дебетовый оборот рахунки 90/2 «Собівартість продажів» — тепер показує реальну собівартість проданої готової продукції. 2. Проміжний спосіб З попереднього прикладу ми бачили, що це складності урахування витрат на виробництво пов’язані з неможливістю вести поточний облік по фактичної собівартості, як і вимагають засадничі принципи бухгалтерського обліку. Надаючи таку величезну значення які виникають у цьому випадку отклонениям, бухгалтери розробили варіант, пов’язані з використанням рахунки 40 «Випуск продукції (робіт, послуг)». І наше приклад у разі прийме наступний вид:

1. Дебет 43 Кредит 40 — 40 000 крб. — оприходована готову продукцію, яка із виробництва по планової себестоимости;

2. Дебет 90/2 Кредит 43 — 30 000 крб. — списується реалізована готову продукцію по планової себестоимости;

3. Дебет 40 Кредит 20 — 41 000 крб. — списується фактична собівартість випущеної готової продукции;

4. Дебет 43 Кредит 40 — 250 руб.

5. Дебет 90/2 Кредит 40 — 750 крб. — доводиться до фактичної собівартості планова собівартість готової продукції як проданої, і що залишилася складі. Основне гідність цього варіанту зводиться до наочності. З рахунки 20 «Основне виробництво» списується готову продукцію вже з фактичної собівартості, тобто. на відміну за попередній варіант і з дебету, та за кредитом рахунок показує тепер обертів лише у оцінці, він перестає бути змішаним, коли з дебету фіксувалися фактичні витрати, а списання за кредитами проводилося по планової собівартості. Сума відхилень виявлялася на счете-экране 40 «Випуск продукції (робіт, послуг)», вона природно виникала як різницю між оборотом готової продукції, даному у двох оцінках: за кредитами — по планової собівартості, по дебету — по фактичної собівартості. Загальна сума відхилень списується відразу ж потрапити (у частках) і до 43 «Готова продукція», і до 90/2 «Собівартість продажів». Якщо величина незавершеного виробництва становитиме 21 000 рублів, то цьому випадку мають виникати такі проводки (див. схему 1): Схема 1. [pic] І тут ми маємо самі правильні і тому найбезглуздіші записи, пов’язані із відображенням операції 4: Річ у тім, що записуючи економію по дебету рахунки 40 «Готова продукція», ми закриваємо ці гроші, що потрібно було, але отримуємо запис за кредитами рахунків 43 «Готова продукція» — у нашій прикладі 250 крб. і 90/2 «Собівартість продажів» — 750. Ці кредитові записи позбавлені здорового глузду, бо створюється ілюзія, що у 250 крб. вибувала готову продукцію, чого не було, але в 750 крб. збільшується прибуток, чого, природно, також було. Тож у цьому разі розумно зробити такі записи (див. схему 2): Схема 2 [pic] І тут рахунок 40 «Випуск продукції (робіт, послуг)» закривається традиційної записом, а дебетові обертів за рахунками 43 «Готова продукція» і 90/2 «Собівартість продажів» доводяться до фактичної собівартості, фіктивні обертів на цих рахунках, які виникають при традиційному варіанті — виключаються. У житті часто вдаються до сторнировочной записи, що дозволяє правильно відбити кредитові обертів, але спотворює оборот дебетовый по рахунку 40 «Випуск продукції (робіт, послуг)». І тому складається сторнировочная запис: Дебет 43 «Готова продукція «Дебет 90/2 «Собівартість продажів «Кредит 40 «Випуск продукції (робіт, послуг)». І тут рахунок 40 «Випуск продукції (робіт, послуг)» відбиває обертів по фактичної собівартості, й розмір планової собівартості зникає зовсім. 3. Пряма реалізація готової продукції та послуг Ми розглядаємо варіант, коли готову продукцію не складується, а продається безпосередньо з цеху основного виробництва. (Що ж до послуг, то вони, природно, реалізуються і враховуються саме в спосіб.) Наші приклади у разі приймуть вид (див. схему 3): [pic] Схема 3. І тут виникає лише одне запис, якої припускаються після закінчення звітний період, коли вже обчислена фактична собівартість проданої готової продукції і/або наданих послуг. У разі планова собівартість з метою бухгалтерського обліку не потрібна. Що таке незавершене виробництво? Для бухгалтера важливо розглядати незавершене виробництво з чотирьох точок зору: 1) із технологічної — це — цінності, що у переробці. Зазвичай це, передусім, матеріали, перебувають у власності організації, і який зі складу передаються (списуються) до цеху. Передбачається, що це, що у цеху, піддається опрацюванні та переробці. Готова продукція з цеху мусить бути передано складу; 2) з допомогою юридичної — це — цінності, які перебувають матеріальної відповідальності поблизу адміністрації цехів. У цьому які форми матеріальної відповідальності вона використовує — окреме питання. Проте важливо відзначити, що це трактування ширше попередньої, позаяк у тому випадку у складі незавершеного виробництва включаються і матеріалів, прийняті цех, хоча вони не розпочато переробкою, вже готову продукцію, якщо ще не встигли передати складу; 3) з економічної — це вкладений капітал, частина обігових коштів, яка, як очікується, повинна, ставши готової продукцією, перетворитися на гроші. Швидкість цієї метаморфози залежить як від технологічних можливостей виробництва, і від економічної кон’юнктури; 4) з бухгалтерської — це сальдо рахунки 20 «Основне виробництво». Витрати за виробництвом продукції відбиваються по дебету рахунки 20 «Основне виробництво». Дебетовый оборот даного рахунки деяких галузях промисловості (видобувної, енергетичній й т.п.), які мають незавершеного виробництва, є фактичну собівартість випущеної готової продукції. Однак у багатьох галузях промисловості, мають незавершене виробництво, враховані протягом місяця на рахунку 20 «Основне виробництво» витрати відповідають фактичної собівартості випущеної продукції через наявність та залишків незавершеного виробництва. (У деяких галузях (наприклад, доменному виробництві) через незначні обсяги і загальну стабільність незавершеного виробництва він приймається до уваги.) Перш ніж визначити видатки випущену (здану складу) готову продукцію, необхідно відокремити їхнього капіталу від витрат, які стосуються незавершеного виробництву, позаяк у протягом місяця ці витрати враховуються разом у дебету рахунки 20 «Основне виробництво». Звідси собівартість випущеної готової продукції (З) визначають по формулі: З = НПн + З — НПк, Де НПн — незавершене виробництво початку місяці; З — фактичні видатки виробництво продукції протягом місяця; НПк — незавершене виробництво наприкінці місяці. Визначення незавершеного виробництва дано у пункті 63 Положення по ведення бухгалтерського обліку, і бухгалтерської звітності: «Продукція (роботи), не пройшла всіх стадій (фаз, переділів), передбачених технологічним процесом, і навіть вироби неукомплектованные, які пройшли випробування та програмах технічної приймання, ставляться до незавершеного виробництву». Значимість незавершеного виробництва розраховують удвічі етапу: 1. Визначення натурних залишків цінностей, що у виробництві, на кінець місяця. 2. Оцінка вищевказаних натурних залишків в вартісному вираженні. Натурні залишки цінностей визначаються чи основі даних оперативного обліку виробничників чи даних інвентаризації. Оцінка незавершеного виробництва здійснюється працівниками бухгалтерії. Обидва етапу є важкою і дуже складно перевіреній процедурою, носить суб'єктивного характеру. Чим більший буде обсяг незавершеного виробництва наприкінці місяці, тим (за інших рівних умов) буде набагато меншою собівартість випущеної готової продукції і на навпаки. Відповідно до п. 64 Положення ведення бухгалтерського обліку, і бухгалтерської звітності незавершене виробництво може оцінюватися: а масовому і серійне виробництво: — по фактичної чи нормативної (планової) виробничої собівартості; - за прямими статтям витрат; - за вартістю сировини, матеріалів і напівфабрикатів; б) поодинці виробництві - по фактично виробленим затратам. Оцінюючи незавершеного провадження у фактично виробленим затратам з номенклатури статей, якими обчислюється собівартість незавершеного виробництва, виключають статті «Втрати від шлюбу» (крім одиничних виробництв, у яких шлюб виявлено по незакінченому замовлення), «Витрати підготовку й освоєння виробництва» і «Інші виробничі витрати». Оцінюючи незавершеного провадження у нормативної (планової) собівартості використовуються діючі норми витрат матеріальних, трудових та інших ресурсів. З кожної деталі до вузлу вказують діючі норми прямих витрат, на основі яких і було з урахуванням кількості деталей та вузлів визначають падаючі на них нормативні витрати. Непрямі витрати обчислюють зазвичай по кошторисним ставками і з загальному підсумку витрат цеху. Оцінюючи незавершеного провадження у прямим затратам до уваги приймають аж суму прямих витрат (матеріалів, оплати праці, нарахувань на оплату праці та ін.), які стосуються виробам, незавершеним обробкою. Незавершене виробництво може оцінюватися лише вартістю сировини, матеріалів і напівфабрикатів, витрачених на незакінчені вироби. При позаказном способі урахування витрат особливу оцінку незавершеного виробництва, зазвичай, роблять. Його вартість визначається витратами на незакінчені замовлення, тобто. як сальдо рахунки 20 «Основне виробництво». Які може бути методи урахування витрат виробництва? Є кілька методів урахування витрат виробництва продукції. Основні з них можуть називатися: попроцессный (простий), позаказный, попередельный. Попроцессный (простий) метод застосовується під час виробництва обмеженого числа видів продукту, коли відсутня незавершене виробництво (видобуток вугілля, виробництво електроенергії та т. п.). У разі всі затрати, зібрані на рахунку 20 «Основне виробництво», становлять фактичну собівартість випущеної продукції, тобто об'єкти урахування витрат збігаються з об'єктами калькулирования. При позаказном методі об'єктом урахування витрат є окремий замовлення виробництва (одного вироби чи серії виробів). Об'єктом калькулирования собівартості є окремий замовлення. Собівартість одиниці виробів визначається розподілом собівартості замовлення на число виробів на замовленні. Попередельный метод урахування витрат використовується тоді, коли вихідне сировину (матеріали) послідовно перетворюється на готової продукції. Кожен виробничий процес називається переділом і завершується випуском проміжного продукту (напівфабрикату) чи готової продукції. Напівфабрикати використовують у основному задля цілей виробництва, у наступному переділі, але частина їхньої може продаватися набік. Об'єктом урахування витрат при даному методі є переділ. Попередельный метод урахування витрат то, можливо два види: бесполуфабрикатный і полуфабрикатный. У першому випадку рух напівфабрикатів вже з переділу на другий в бухгалтерський облік не відбивається. Прямі витрати враховуються в кожному переділу окремо. Вартість вихідного сировини входить у собівартість продукції лише першої переробки. Собівартість готової продукції включає у собі суму витрат усіх переділів (вартість напівфабрикатів не калькулируется). При полуфабрикатном методі визначається собівартість як кінцевого продукту, а й продукції кожного переділу окремо. Витрати одного переділу передаються наступному переділу по дебету і кредиту рахунки 20 «Основне виробництво» в аналітичних розрізах. Собівартість готової продукції складається з витрат останнього перерозподілу й собівартості напівфабрикатів попередніх переділів, тобто. одні й самі витрати повторюються в собівартості напівфабрикатів кілька разів. Таке нашарування в обліку витрат називається внутризаводским оборотом і виключається при підсумовуванні витрат з підприємству цілому. Великі особливості виникають, коли названі методи реалізуються за умов нормативного методу обліку витрат. У його основу покладено такі принципи: — попереднє складання калькуляції собівартості за кожним видом своєї продукції підставі норм всіх видів витрат; - облік змін і визначення їхнього впливу на собівартість продукції; - облік фактичні витрати виробництва з підрозділом їх у витрати на нормам і отклонениям від норм; - з’ясування умотивованості й аналіз причин відхилень фактичних витрат від норм; - розрахунок фактичної собівартості випущеної продукції як суми нормативної собівартості, змін і відхилень від норм.