Загальна характеристика системи крові. 
Склад і функції крові. 
Поняття про гомеостаз

Кров циркулююча — знаходиться в стані активної циркуляції .

Кров депонована — кров, яка перебуває в депо. Депо крові в організмі: — синуси селезінки та судини з низькою лінійною швидкістю кровотоку (венозні судини шкіри, ШКТ, легень і т.п.).

Органи кровотворення — червоний кістковий мозок, тимус, лімфатичні вузли, селезінка, лімфатичні фолікули травного тракту.

Органи руйнування елементів крові - макрофагоцитарна система організму.

Нервові механізми регуляції забезпечують швидку зміну складу крові за рахунок перерозподілу її елементів (між депо і активною циркуляцією).

Гуморальні механізми спрямовані на стимуляцію гемопоезу й викликають повільні, але надійні зміни складу крові.

Ще раз підкреслимо, що діяльність системи крові спрямована на забезпечення двох результатів (див. вище схему).

Гомеостаз — відносна сталість параметрів внутрішнього середовища організму. Внутрішнє середовище — кров, лімфа, міжклітинна рідина. Вони знаходяться в стані динамічної рівноваги. Підтримання сталості параметрів гомеостазу є необхідною умовою нормального функціонування всіх клітин організму (міжклітинна рідина, в якій існують клітини є частиною внутрішнього середовища)! В клініці стан внутрішнього середовища оцінюють за показниками крові, так як її найлегше отримати для дослідження.

Найважливішими параметрами фізико-хімічного гомеостазу є:

• 1. рН — від'ємний десятковий логарифм концентрації йонів водню (Н⁺). В артеріальній крові його величина складає 7,4, у венозній — 7,35. Сталість рН необхідна для нормального протікання процесів обміну речовин в клітинах (ферменти змінюють свою активність при зміні рН).
• 2. Осмотичний тиск (Росм.) — тиск розчинника на напівпроникну мембрану, якщо вона розділяє розчини з різною концентрацією осмотично активних речовин. Складає біля 7,6 атмосфер (1 атмосфера — 760 мм рт.ст.). Впливає на обмін між плазмою крові та міжклітинною рідиною.
• 3. Онкотичний тиск — частина осмотичного, що створюється білками. Його величина в крові складає 25−30 мм рт. ст. (1/200 від осмотичного тиску). Впливає на обмін води між плазмою крові та міжклітинною рідиною.
• 4. Ізойонія — постійний йонний склад плазми крові. Особливо велике значення має підтримання стійкості концентрації йонів Na⁺ та К⁺ в плазмі крові (концентрації йонів Na⁺ складає 142 ммоль/л, К⁺ — 5 ммоль/л), так як від цього залежить стан всіх збудливих клітин організму. 5. В’язкість крові - визначає величину її внутрішнього тертя та вимірюється у відносних одиницях (в порівнянні з в’язкістю води). В’язкість плазми крові складає 1,7−2,3 й зумовлена наявністю в ній білків. В’язкість крові складає 4,5−5,0. збільшення в’язкості крові в порівнянні з в’язкістю плазми пов’язана з наявністю в ній форменних елементів, перш за все, червоних кров’яних тілець (еритроцитів). В’язкість крові впливає на рух крові по судинам, особливо мікроциркуляторного русла.
• 6. Гематокрит — відсотковий вміст формених елементів в крові. В нормальних умовах складає для чоловіків 40−48%, жінок — 36−42%. Величина змінюється, перш за все, при зміні обміну води. Наприклад, збільшення гематокрита найчастіше є наслідком зневоднення організму. При збільшенні показника зростає в’язкість крові й порушується мікроциркуляція.
• 7. Щільність крові - визначається наявністю в плазмі крові розчинних речовин (щільність плазми складає 1,025−1,034 г/см³) та формених елементів (щільність крові - 1,050−1,060 г/см³).