Технологічні і соціальні функції документного фонду

Технологічні і соціальні функції документного фонду

План Вступ

1. Соціальні функція

2. Технологічна функція Висновок Глосарій Список використаної літератури

Вступ

Документні фонди виконують ряд загальних завдань і функцій. Наприклад, рукописні, депозитарні фонди в бібліотеках виконують ту ж функцію, що й архіви. Бібліотечний фонд є в будь-якій іншій документній системі (в архіві, музеї та ін.). В той же час в бібліотеці може бути музей книги (музейний фонд), архів, інформаційний центр та ін. Різниця між ними полягає в тому, що кожний Документний Фонд підкорюється завданням тієї установи, в якому він функціонує. Наприклад, книга існує перш за все для читання, але поміщена в музейний фонд вона стає експонатом, що призначений не для читання. Будучи частиною експозиції, книга підкорюється правилам експозиційної діяльності.

Найважливіший системоутворюючий елемент бібліотеки — її документний фонд. Стосовно до бібліотечного фонду поняття документ вимагає особливих пояснень. З всього різноманіття в бібліотеці збираються лише документи портативні (нестаціонарні, мобільні) як правило неаутентичні (тобто.несучі інформацію не своїм носієм, а зафіксованою на ньому знаково-кодовою системою) виконують початкову функцію актуальної, оперативної, а не ретроспективної пам’яті; первинні, документологічні, концептографічні(с.р. орган науково-технічної інформації).

1. Соціальна функція Головною підсистемою Документного фонду є бібліотечний фонд — це систематизована сукупність документів, що відповідають задачам, типу, профілю бібліотеки, а також документним потребам її користувачів і призначена для використання і зберігання документів протягом усього часу, поки вони представляють для користувачів реальну чи потенційну цінність.

Соціальне призначення бібліотеки — збір, зберігання і надання документів користувачу. Звідси її онтологічна функція — комунікаційна, тобто забезпечення зв’язку між документом і користувачем. Наявність бібліотеки — об'єктивна необхідність існування будь-якого соціального інституту, соціальний закон його успішної діяльності.

Ряд фахівців вважає, що бібліотека виконує інформаційну функцію. Більш того, стверджують, що ця функція — найголовніша. Проте інформацію несе документ, навіть не фонд і тим більше не бібліотека. Якщо інформаційну функцію вона і виконує, то опосередковано, тобто за допомогою документів, складових бібліотечного фонду. Функція ж бібліотеки як системи саме комунікаційна: з'єднати користувача з документом, в якому міститься необхідна інформація. Що користувач з цією інформацією зробить: чи засвоїть її, чи використає - на благо або в шкоду, — за це бібліотека не відповідає. Її завдання — документ з потрібною інформацією знайти, надати, всіляко полегшити користування ним, і тільки! У окремому випадку на прохання користувача і в межах своєї компетенції бібліотекар може узяти на себе відповідальність роз’яснити вміст документа, оцінити його, порекомендувати скористатися іншими джерелами з того ж питання.

Правильніше вважати, що бібліотека виконує функцію інформаційної підтримки обслуговуваного інституту. Її цільове призначення полягає в тому, щоб надавати користувачам допомогу в задоволенні всіляких інформаційних потреб, що охоплюють всі сторони їх буття, соціалізації і самореалізації, будь то (само) освіта, само (навчання), само (виховання), здоров’я, а також бізнес, політика, управління, розваги. Іншими словами, вона виконує допоміжно — виробничу, допоміжно — освітню, допоміжно — наукову і інші функції. Бібліотеці належить провідна роль в сприянні культурному прогресу і інформатизації суспільства.

У всі тисячоліття свого існування бібліотека виконувала просвітницьку функцію, залучаючи населення до всього знання, виробленого людством у всіх сферах: науці, мистецтві, літературі, політиці, економіці, моралі, світогляді і так далі. Бібліотека здійснює функцію соціалізації, полегшуючи особам адаптацію в суспільстві завдяки інформуванню по широкому кругу питань, що стосуються його життєзабезпечення і соціальної пристосованості. Приватний прояв цієї функції - цінностно — регулятивна. Вона орієнтує особу в соціальних цінностях, їх ієрархії в кожен історичний період, в кожному конкретному соціумі.

Бібліотека має можливість здійснювати рекреаційну функцію, надаючи користувачам розважальну літературу, організовуючи вечори відпочинку, гуморини і тому подібні розважальні заходи. Виконання цієї функції радикально відрізняє бібліотеку від інших документально-комунікаційних систем типа архівів, органів науково-технічної інформації.

Прагматична функція бібліотеки дозволяє їй бути коштовною підмогою для користувачів при рішенні ними будь-яких виробничих, учбових, ділових, управлінських і тому подібних питань. Діяльність бібліотек підкоряється потребам користувачів, внаслідок чого сутнісні функції кожними з них виявляються по-особливому при незмінності головною — документально — комунікаційною.

Залежно від вигляду і типу, специфіки вирішуваних бібліотекою завдань і інформаційних потреб її користувачів на передній план виступають ті або інші функції, і тоді останні грають допоміжну роль або зникають взагалі. Важко, наприклад, чекати, що академічна бібліотека, у відмінність, скажімо, від бібліотеки будинку відпочинку, стане виконувати розважальну функцію, хоча як короткочасне дозвілля учений і може зацікавитися гумористичною публікацією або кросвордом. Навпаки, від сільської бібліотеки неправомірно вимагати, щоб вона задовольняла наукові запити, проте виконання нею культурно-просвітницькій функції, так само як і інших функцій (допомога навчанню, вихованню дітей, домоводству, садівництву і огородництву), цілком можливо.

2. Технологічна функція бібліотека документний технологічний соціальний Технологічне функціонування бібліотеки представляє собою комплекс взаємозв'язаних циклів, від яких залежить перетворення предметів праці (документів, інформації, знання); формування бібліотечного фонду та довідково-бібліографічного апарату, обслуговування користувача та ін. цикли поділяються на процеси (наприклад, моделювання — комплектування — облік — обробка — розміщення фонду та ін.), а процеси — на етапи, процедури, стадії, операції, приймання. Бібліотечна технологія — це ціле направленні, послідовно здійснювальні дії з документами або свідчення про них для реалізації цілей та зміст бібліотечної діяльності. Останнім часом у бібліотечній діяльності все ширше впроваджуються комплексна автоматизована технологія.

В організаційній та плановій структурі бібліотечного приміщення виділяються три зони: служебна, читацька та документно-депозитарних. У першій здійснюються технологічні процеси формування фонду та довідково-бібліографічного апарату, методична та наочна робота, управління персоналом. Також місце технічних, господарських служб. Друга зона може включати в себе від одного десятка читацьких приміщень: аванзалів, загальних та галузевих читацьких залів, каталожних приміщень, абонентських та ін. Структурні підрозділи з підсобними фондами при них можуть бути не тільки загальними та галузевими, але з сформованими за іншим принципом, наприклад по виду документа (зал періодичних видань, зал мікрофільмів), по категорії користувачів (юнацький абонемент, професорський зал, студентська бібліотека).

Залежно від виду бібліотеки встановлено мінімальний фонд, необхідний для її відкриття і оптимальний необхідний для її раціонального функціонування. Максимум не встановлюється для бібліотек які виконують меморіальну функцію (наприклад функцію архіву).

Питання про необхідність концентрації в одному місці безлічі документів набуває особливої ??гостроти в умовах інформатизації суспільства, коли потрібна інформація може бути викликана на екран дисплею з територіально видалених баз даних.

Однак уточнення поняття «документ» дозволяє обґрунтувати правомірність існування бібліотек в технотронну еру: стосовно моменту відтворення змісту документ можна розділити на синхронний (існуючий на екрані, в радіодинаміку в момент відтворення з матриць — вихідного машино сприймаючого документа, одночасно і зберігаючись на ньому і діахронний тобто існуючий безвідносно до акта його відтворення або використання.

При територіальному рознесенні діахроного (базового) і синхронного (відтвореного) документа створюється враження зникнення обох, а з ними і бібліотеки як документально-комунікаційної системи. Але це не більше ніж ілюзія, оскільки документ і комунікація зберігаються, видозмінюються лише їх форми. При трансляції документа існує і місце його постійного знаходження, тобто найчастіше бібліотека — громадська чи особиста, а бібліотекар — посередник між документом і користувачем. Змінюється лише форма посередництва.

З цього випливає, що незалежно від конкретного найменування (медіа тека, довідково-інформаційний фонд і т. п.) бібліотека збережеться в сутності до тих пір, поки існує документ в якому б то не було вигляді і необхідність його просторово — часового кумулювання, використання, а також потреба в посереднику між документом і користувачем.

Якщо в ролі хранителя і (або) посередника виступає сам користувач, що володіє методами пошуку, відбору, організації та зберігання потрібних йому документів, має місце повернення до особистої бібліотеки, здійснений на якісно новій професійній та технічній основі.

Принципово на які-небудь інші характеристики документа, який може бути представлений у фонді бібліотеки, обмежень не накладається ні з точки зору галузі знання, ні точки зору галузі матеріальної конструкції, носія, способів запису і тому подібне. Ці обставини зумовлюють, з одного боку, безуспішність численних спроб теоретично обґрунтувати історичну приреченість бібліотек, а з іншого — зобов’язують бібліотекарів уважно стежити за появою всіх нових видів документів і оперативно включати їх у свої фонди.

Висновок Зміст бібліотечної діяльності полягає в наданні користувачем по їх запитах бібліотечних продуктів, а також бібліотечних, бібліографічних, інформаційних послуг. Користувач має право на вільне отримання будь-якої не конфіденційної документованої інформації.

Як будь-яка документальна система бібліотека будує свою діяльність на загальних принципах. Проте вони інтерпретуються в кожній конкретній системі, у тому числі і у бібліотеці, по своєму.

Принцип доцільності виступає у бібліотеці у вигляді вимоги конгруентності - прагнення до того, щоб функціонування бібліотеки відповідало вирішуваним нею соціальним завданням, а також інформаційним потребам обслуговуваних нею користувачів. Між завданнями бібліотеки і інформаційними потребами її користувачів існує взаємозв'язок.

У ряді випадків бібліотека в змозі здійснювати свою діяльність безвідносно до запитів своїх абонентів. Так, дитяча, учбова, наукова, ділова або технічна бібліотека в змозі формувати свої фонди і будувати обслуговування виходячи їх тих цілей і завдань, які сформульовані в її статуті (положенні). Подібна бібліотека задовольняє лише такі запити і потреби, які знаходяться в руслі її інтересів.

У інших випадках на перше місце ставляться інтереси користувачів, і бібліотека підлаштовує свою діяльність під них. Активно впливають на постановку роботи користувачі масових бібліотек. Профіль діяльності таких і інших типів бібліотек теж значною мірою визначається інфопотребами користувачів — без їх урахування вони перестануть бути затребуваними і відімруть. Інфопотребами істотно коригуються завдання кожної бібліотеки. У своїй сукупності бібліотеки країни здатні задовольняти практичні будь-які інформаційні потреби — по будь-якій темі, будь-якій галузі значення.

Конгруентність забезпечується диференціацією бібліотечних користувачів залежно від особливостей їх інформаційних потреб, складу характеру, рівня підготовленості і інших параметрів, а також індивідуальним підходом до кожного користувача або групи користувачів.

Глосарій

Список використаної літератури

1. Гордукалова Г. Ф. Документальний поток социальной тематики как обьект библиографической деятельности: Учеб. пособие.- Л., 1990. С. 5−23, 43 — 70, 99 — 102.

2. Дубров А. П., Красикова О. Л. Использование цитат-анализа для изучения и формирования иностранного журнального фонда академических библиотек // Организация и ресурсы информационно-библиотечного обслуживания специалистов й ученых: Сб. на-уч. тр. /СО ГПНТБ. — Новосибирск, 1995. С. 71−87.

3. Кушнаренко Н. Н. Документоведение: Учебник.-2-е изд., перераб и доп, — К., 2000. С. 119 — 148.

4. Лабушевська Л. Наукометричні методи оцінки галузевого документального інформаційного потоку // Вісник Книжкової палати.- 1998. — № 7. С. 19−21.

5. Налимов В. В., Мульченко 3.М. Наукометрия: Изучение развития науки как информационного процесса. — М., 1969. С. З-36.

6. Столяров Ю. Н. Документние ресурси: Программа курса для специальности «Документационное обеспечение управления» /МГУК.- М., 1997.-12 с.

7. Швецова-Водка Г. М. Типологія документа: Навч. посіб. для студ. ін-тів культури /РДІК.- К., 1998. — С. 6 — 25.