Короткий опис історії виникнення і розвитку ботанічних садів та флористичних досліджень на Кременеччині

КОРОТКИЙ ОПИС ІСТОРІЇ ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТКУ БОТАНІЧНИХ САДІВ ТА ФЛОРИСТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ НА КРЕМЕНЕЧЧИНІ

Ботанічний сад — науково-дослідницький та культурно-просвітницький заклад, в якому здійснюється накопичення колекцій флори з метою її вивчення, збереження, культивування й акліматизації, пошук і добір рослин, перспективних для створення зелених насаджень і здійснення інших видів господарської діяльності, проводиться робота щодо збереження генофонду рослинного світу. У ботанічних садах створюються ділянки рідкісних і звичайних рослин, а також місцевої природної флори.

Ботанічні сади займають особливе місце серед наукових і науково-освітніх ботанічних установ. Своєрідність ботанічних садів полягає насамперед у тому, що незалежно від профілю і конкретних завдань, які вони ставлять перед собою, неодмінним, невід'ємним елементом їх завжди є колекції живих рослин. У деяких ботанічних садах кількість живих рослин обчислюється багатьма тисячами видів і різновидів. Рослини збирають для наукових, демонстраційно-освітніх і навчальних цілей в різних зонах земної кулі як в дикій природі, так і серед культивованих форм. Колекції живих рослин, які є осередком видового різноманіття рослинних багатств місцевої та іноземної флори, розміщуються на території ботанічного саду в певній системі на основі систематичних, ботаніко-географічних, екологічних та інших угруповань.

Науково-дослідні завдання ботанічних садів надзвичайно різноманітні і складаються з вивчення питань акліматизації, систематики, географії, фізіології рослин і т. д.

Найважливіше місце займає інтродукційних робота. Ця галузь наукових досліджень у тій чи іншій мірі має місце у всіх ботанічних садах світу. Деякі з них, особливо з числа тропічних і субтропічних, до яких на Україні відноситься Нікітський, інтродукційну роботу розглядають як своє головне завдання.

У ботанічних садах розробляються прийоми агротехніки, визначаються найбільш оптимальні умови зростання рослин, вивчаються проблеми морфології, фізіології та екології рослин. Останнім часом окремими садами (Бруклін, Арнольд-Арборетум (США)) розпочато вивчення і генетичних проблем. Є ботанічні сади, які переважно експонують лікарські рослини, продовжуючи тим самим старовинні традиції середньовічних аптекарських садів. До таких садів, зокрема, слід віднести відомий ботанічний сад фармацевтичного факультету Паризького університету, заснований в 1882 р. Найбільш великим з подібних садів є організований в Москві в 1946 р. ботанічний сад лікарських рослин Московського фармацевтичного інституту. Деякі ботанічні сади колекціонують тільки декоративні рослини — в Зангергаузене (Німеччина), Палланзе (Італія), Дергеме (Англія), Тромзе (Норвегія) та ін., мають місце ботанічні сади-дендрарії - в Сочі (Росія), Терверене. (Франція), Прухоніце (під Прагою) і в Словенських Млинянах (Словаччина). Іноді ботанічні сади-дендрарії експонують колекції деревних порід, цінних в лісівництві, — у Керніке (Польща), в Корн-Ель-Он-Дзи-Хедсене (США) та ін.

Створені ботанічні сади-альпінетуми з колекціями високогірних альпійських рослин (у Берні - Швейцарія, Монтре — Франція та ін.), ботанічні сади, що демонструють викопну флору (в Джілабао — США та ін), сади з експозиціями культурних рослин (у Рідинзі - Англія тощо), ботанічні сади з експозиціями тропічних і субтропічних рослин в грунтових умовах (в Сухумі, Батумі - Росія), Моледаде-Куба, Вести-Мільє - Італія та ін.).

Вже один цей огляд показує, наскільки різноманітні можуть бути експозиції різних ботанічних садів, аж до створення колекцій рослин надзвичайно вузького профілю. Деякі з ботанічних садів за родом своєї діяльності є установами навчально-допоміжними — сади при Ленінградському, Чернівецькому, Одеському, Київському та Горьківському університетах, а також численні ботанічні сади старих університетських центрів Європи — Гейдельберга, Галля, Палермо та ін.

З таких сучасних садів необхідно відзначити ботанічний сад Гарвардського університету в США. Поряд з проведенням науково-дослідної та навчально-виховної роботи ботанічними садами ведеться велика робота і з пропаганди ботанічних знань серед населення. Ця друга сторона діяльності має не менш важливе значення. У ботанічних садах є численні навчально-дослідні ділянки, на яких проводиться повсякденна виховна робота. Іноді в садах влаштовуються спеціальні тематичні виставки та експозиції, наприклад з показом різних прийомів озеленення, методів вирощування рослин і т. д.

Все це сприяє пропаганді ботанічних знань серед широких мас населення і виховує любов до природи.

На території Тернопільської області відомо 4 установи, які мали статус ботанічних садів:

• — «Галицький ботанічний сад лікарських рослин» площею 28,3 га, заснований рiшенням виконавчого комітету Тернопільської обласної ради вiд 26.12.1991 р., № 303 при Тернопільській медичній академії ім. І.Я. Горбачевського у с. Драганівка Тернопільського району. На даний час земельна ділянка під ботанічний сад не використовується, створені протягом 1991;1995 років колекції лікарських рослин втрачені;
• — «Почаївський ботанічний сад лікарських рослин» місцевого значення площею 30,0 га, заснований рішенням Тернопільської обласної ради від 25.04.1996 р., № 90 при Почаївському вищому професійному училищі за адресою Кременецький район, м. Почаїв. На сьогодні недіючий, колекції лікарських рослин втрачені;
• — «Лановецький зооботсад» малого приватного підприємства «Екос» площею 10,0 га, заснований рішення Тернопільської обласної ради від 25.04.1996 р., № 90 у смт. Ланівці Лановецького району. Тепер недіючий.

Кременецький ботанічний сад заснований у 1806(7) році на площі 4, 5 га (на сьогодні понад 200 га) при Вищій волинській гімназії у м. Кременці. Постановою Ради Міністрів Української РСР № 37 від 17.03.1990 року відновлено статус ботанічного саду та постановою КМ України від 12 жовтня 1992 Ч. 584 Кременецький ботанічний сад оголошено об'єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а з 01.01.2001 року на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.05.2000 року № 246-р його передано до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України.

При всьому різноманітті й відмінності завдань науково-дослідної та культурно-освітньої роботи, що проводиться ботанічними садами, в усіх них є одна спільна риса, що проходить через всю історію розвитку садів, — тенденція до збагачення місцевої флори новими рослинами. Ця особливість визначається самим істотою діяльності будь-якого ботанічного саду — колекціонуванням в умовах відкритого та закритого ґрунту представників рослинного світу самих різних зон земної кулі.

Зародження ботанічних садів відноситься ще до епохи феодалізму. Вже в V ст. при численних монастирях середньовічної Європи виникають так звані «аптекарські» сади або «городи». Перші ботанічні сади мали невеликі розміри. Рослинні колекції в них були представлені розміщеними в грядках (городи) лікарськими, отруйними, пряними рослинами, що застосовувалися в середньовічній медицині, і деякими видами декоративних.

Аптекарські городи, облаштовані при монастирях, а потім при госпіталях, були прототипом експозицій корисних рослин в сучасних ботанічних садах. Незначні розміри, звичайно не перевищували декількох сотень квадратних метрів, робили порівняно просту планувальну структуру ботанічного саду того часу. Експозиції рослин у цьому випадку представляли собою невеликі прямокутні ділянки зі звичайними грядками. Аптекарським городом спочатку був і один з найстаріших в нашій країні Кременецький ботанічний сад, заснований в 1806(7) р.

Починаючи з XIV ст. монастирські аптекарські городи поступово перетворюються на медичні сади, в діяльності яких вже можна відзначити принципово нові риси. На відміну від середньовічних монастирських садів вони мали не лише вузкопрактичне значення, а поклали початок роботі з первинної інтродукції рослин, зібрання місцевих і чужоземних рослини, їх опису та приведенню в певну систему. Пристрій ботанічних садів як наукових установ відноситься до епохи Відродження. Цьому значною мірою сприяло широке поширення в ту пору наукових знань і, зокрема, природознавства. Перші ботанічні сади наукового профілю виникають в Італії на самому початку XIV ст. (Салерно — 1309 г.), де порівняно з іншими країнами Європи на той час склалися найбільш сприятливі суспільно-історичні передумови для формування нових суспільно-економічних відносин, для створення та подальшого розквіту нової гуманістичної культури і, зокрема, блискучого розквіту науки і мистецтва.

З розвитком наукових знань змінювалися і принципи розміщення рослин у ботанічних садах. Правда, до першої половини XVIII ст. експозиції рослин в більшості медичних ботанічних садів були нечисленні, мало відрізняючись від середньовічних монастирських городів. Починаючи з XVI ст., з розвитком університетської життя, кількість ботанічних садів в Італії значно збільшується. Дещо пізніше, у XVII ст., ботанічні сади виникають і в інших країнах Європи: при Паризькому (1635 г.) і Упсальському (Швеція) університетах (1655 р.), в Берліні (1646 р.), Единбурзі (Англія) — Королівський ботанічний сад (1670 р.) та ін. Перший у Росії ботанічний сад при Московському університеті відкритий у 1706 р.

Протягом першої половини XVIII ст. у зв’язку з розвитком лікарської справи і збільшенням потреби у виробництві лікарських засобів кількість аптекарських садів в Росії швидко зростає. Організовуються й інші сади: у Лубнах (Україна) в 1709 р., в Петербурзі у 1714 р. У першій половині XIX ст. новозасновані ботанічні сади як в Росії, так і за кордоном створювалися головним чином як навчальні сади при університетах: Харківському (1804 р.), Вільнюському і Тартуському (1803 р.), Московському (1806 р.), Петербурзькому (1864 р.), Одеському (1867 р.), Глезневінському (Ірландія) та Краківському (1783 р.), Мюнхенському (1820 р.) і т. д.

В Україні є понад 30 ботанічних садів, які підпорядковуються як Національній академії наук України, так й іншим установам.

Детальні наукові дослідження природи Кременеччини пов’язані з ім'ям В. Г. Бессера та припадають на період створення у м. Кременець в 1806(7) році ботанічного саду при Волинській гімназії в м. Кременець. З другої половини ХІХ століття після перенесення Кременецького ботанічного саду до м. Київ проведення досліджень флори та рослинності даного регіону суттєво скоротилися.

Нова хвиля досліджень припадає на довоєнний період ХХ століття з першою спробою відновити діяльність ботанічного саду. У цей період виходить детальна робота S. Macko про рослинність Кременецьких гір. Дані про флору та рослинність Кременецьких гір та околиць м. Кременець наводяться в роботах ряду польських дослідників Koczwara, Gajewski, Motyka, Dyrr, Panek.

У другій половині минулого століття ботанічні дослідження на території Кременецького горбогір'я проводив Б. В. Заверуха, що знайшло відображення у численних його публікаціях про флору та рослинність району дослідження. Інформація про поширення та созологічний статус рідкісних видів рослин представлені у роботах Н. В. Мшанецької та ін.

На початку ХХІ століття дослідження рослинності філіалу природного заповідника «Медобори» здійснив В. А. Онищенко. З’являються повідомлення Н. Шиманської, Н. Сушко, В. Черняка, Г. Синиці, В. Мельника, С. Глінської, про рослини Червоної книги України, що зростають на Кременеччині зокрема й у ботанічному саду.

З моменту відродження Кременецького ботанічного саду в 2001 році наукові ботанічні дослідження знову набувають систематичного характеру. Рідкісним рослинам та угрупованням території Кременецького ботанічного саду присвячені роботи С. Бойко, С. Віхорчук, Т. Чубатої, Л. Онук, Т. Чубатої, І. Скоропляс, Л. Онук, С. Віхорчук, Т. Чубата. Публікується каталог рослин ботанічного саду.

У 2009 році на території Тернопільської області в межах Кременецького та Шумського районів створено Національний природний парк «Кременецькі гори». Наукові працівники парку інтенсивно включилися у природоохоронну роботу на території Кременецьких гір. Результати їх досліджень висвітлені в матеріалах ряду конференцій. Охороні та збереженню рослин Кременецьких гір присвячені роботи В. Мельника, С. Глінської, О. Кагала та ін. Про проблеми заповідних територій розповідається у статті М. Штогрина, А. Оніщук. Таким чином флора та рослинність Кременеччини здавна були предметом наукових досліджень. Велику роль для розвитку ботанічних знань у минулому відіграло заснування в 1806(7) році у м. Кременець ботанічного саду. Наукова діяльність по дослідженню природи рідного краю сьогодні переживає нове піднесення, що пов’язано з відродженням діяльності ботанічного саду, створенням низки заповідних об'єктів на території Кременецьких гір, функціонуванню освітніх закладів природничого напрямку.

Література

• 1. Бойко С. А., Віхорчук С.О., Чубата Т. В., Кричковська В. Р. Колекція природних та рідкісних видів рослин Кременецького ботанічного саду. Міжнародна наукова конференція «Старовинні парки та сади — наукові центри збереження біорізноманіття та охорона історико-культурної спадщини». — Київ: Академперіодика, — 2006 р. — С. 296−301.
• 2. Большая советская энциклопедия. — М.: БСЭ, — т. V, 1950. — С. 637.
• 3. Заверуха Б. В. Нарис рослинності Кременецьких гір та використання рослинних ресурсів // Мат-ли до вивчення природних ресурсів Поділля. — Тернопіль-Кременець, 1963. — С. 95−98.
• 4. Заверуха Б. В. Флора лыно-Подолии и ее генезис. — К.: Наук. думка, 1985. — 192 с.
• 5. Кагало О. О. Обгрунтування необхідності реконструкції насаджень хвойних порід для збереження природної трав’янистої рослинності на степових ділянках північно-західного Поділля // Мат-ли ІІ науково-практичної конференції «проблеми природоохоронного менеджменту територій з інтенсивним веденням господарства, прийнятих до складу національних природних парків» (Кременць, 3−4 жовтня 2013). — Кременець, 2013. — С. 63−67.
• 6. Кременецький ботанічний сад. Каталог рослин. // В. Г. Стельмащук, А.М. Ліснічук, О. А. Мельничук, Л. Л. Онук, Ю.І. Марко, Р. Г. Стиранкевич, С. А. Бойко Природно-заповідні території України. Рослинний світ. Вип. 8. — Київ: Фітосоціоцентр, 2007. — 159 с.
• 7. Мшанецька Н. В. Рідкісні рослини Кременецьких гір та прилеглих територій //Інтродукція і акліматизація рослин на Волино-Поділлі: Мат-ли всеукраїнської наукової конференції. — Тернопіль: Вид-во ТДПУ ім. В. Гнатюка, 1999. — С. 83−86.
• 8. Мельник В.І., Глінська С. О. Перспективи розширення меж територій національного природного парку «Кременецькі гори» // Мат-ли ІІ науково-практичної конференції «проблеми природоохоронного менеджменту територій з інтенсивним веденням господарства, прийнятих до складу національних природних парків» (Кременць, 3−4 жовтня 2013). — Кременець, 2013. — С. 22−26.
• 9. Мельник В.І., Глінська С. О. Сучасний стан популяції Centaurea stricta Waldst. et. Kit. У Кременецьких горах // Мат-ли ІІ науково-практичної конференції «проблеми природоохоронного менеджменту територій з інтенсивним веденням господарства, прийнятих до складу національних природних парків» (Кременць, 3−4 жовтня 2013). — Кременець, 2013. — С. 78−81.
• 10. Мельник В.І. Сад Волинських Афін. Ботанічна наука та освіта у Волинській гімназіїКременецький ліцей (1806−1832) — К.: Фітосоціоцентр, 2008. — 28 с.
• 11. Онищенко В. А. Рослинність природного заповідника «Медобори» та питання її охорони // Роль природно-заповідних територій Західного Поділля та Юри Ойцовської у збереженні біологічного та ландшафтного різноманіття. Збірник наукових праць. — Гримайлів, 2003. — 339−358 с.
• 12. Онук Л. Л., Чубата Т. В. Інтродукція та збереження рідкісних видів рослин ex situ в Кременецькому ботанічному саду / Міжнародна наукова конференція: «Рослинний світ у Червоній книзі України: впровадження Глобальної стратегії збереження рослин» (11−15 жовтня 2010 р.). — Київ. 2010. — с. 313−315.
• 13. Онук Л. Л., Чубата Т. В. Колекція видів природної флори класу Magnoliopsida Кременецького ботанічного саду / Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Біорізноманіття: теорія, практика та методичні аспекти вивчення у загальноосвітній та вищій школі» — Полтава, 2010. — С. 109−111. ботанічний заповідний флора
• 14. Скоропляс О.І., Онук Л. Л., Віхорчук С.О., Чубата Т. В. Представники роду Carlina в колекції Кременецького ботанічного саду. IV Всеукраїнська наукова конференція з міжнародною цчастю для молодих вчених: «Актуальні проблеми дослідження довкілля» (19−21 травня 2011 р.). — Суми. 2011. — с. 154−158.
• 15. Смолій В.А., Федорченко В. К., Цибух В.І. Енциклопедичний словник-довідник з туризму. — Київ: Видавничий Дім «Слово», 2006. — 372 с.
• 16. Соколов М. П. Ботанические сады основа их устройства и планировка. — Москва — Ленинград: Изд — во Академии наук СССР, 1959. — 200 с.
• 17. Черняк В. М., Синиця Г. Б. Рідкісні та зникаючі рослини Тернопільщини з Червоної книги України. — тернопіль: Навчальна книга Богдан, 2008. — 224 с.