Наркотики — ліки чи...?

РЕФЕРАТ

на тему:

Наркотики — ліки чи???

Під наркоманією мається на увазі загальна назва хвороб, що виявляються через потяг до постійного прийому у зростаючих кількостях наркотичних лікарських засобів і нарко­тичних речовин унаслідок стійкої психічної та фізичної залеж­ності від них з розвитком абстенції при припиненні їх прийому.

Наркоманія серед підлітків-наболілий факт. Усе починаєть­ся просто: для веселощів у компанії чи заради інтересу пробуєть­ся перша сигарета «з начинкою» або приймаються таблетки. Яка перша реакція організму? Відторгнути отруту! І не потрібно говорити, що це цікаво і весело. Спочатку, можливо, буде і весе­ло, і цікаво, але потім настають не найприємніші хвилини, коли нудить, болить голова, важко керувати власним тілом.

Залежно від якості компанії, проба наркотиків може продов­житися, і непомітно,! з повним усвідомленням того, що «коли за­хочу, тоді й кину», підліток розуміє, що кинути він уже не в змозі. Впоратися власними силами з наркотичною залежністю не вдається практично нікому, а звернутися за допомогою до батьків страшно, тому що таке зізнання може спричинити скандал, кри­ки, істерики тощо. У результаті цього підліток заходить у тупик: не приймати наркотики він уже не може, до того ж, потрібні гроші, щоб їх здобувати. Звідси випливає злочинність. Неповнолітній наркоман починає виносити з будинку цінні речі (добре, якщо вчасно оговтаються батьки) і продавати їх за безцінь, потім «бра­ти» те, що погано лежить в інших. При потребі організму в новій дозі підліток через розпач і болі, що мучать його, іде на злочин.

Вище описана проста схема того, як стають наркоманами. Але в кожного підлітка завжди перед першою пробою наркотику є вибір, він може відмовитися, не боячись виявитися в очах од­нолітків боягузом. Адже відстоювання власних поглядів й ідей це не боягузтво. А от «слабинка», страх виглядати «білою воро­ною», саме і е слабість та боягузтво.

Утім, щоб людина не стала наркоманом, дуже багато чого залежить від виховання. Факторами ризику є особистісні й со­ціальні фактори. До соціальних, як уже було сказано вище, нале­жать ті умови, у яких безпосередньо реалізується формування особистості. Під особистісними розуміють особливості протікан­ня нервових процесів, темпераменту, характеру, рівня психічно­го розвитку, поглядів, установок, цінностей і т. д.

До особистісних факторів належать такі:

* обтяжена алкоголізмом чи психічними захворюваннями спадковість, що прослідковується майже в третини хворих;

* підвищена сугестивність, наслідуванняяк правило в осіб із рисами психічного інфантилізму і помірною розумовою відста­лістю (констатується в 60% хворих);

* розлади поведінки з невротичними реакціями, часто на тлі наслідків помірного органічного ураження головного мозку;

* риси емоційної нестійкості, підвищеної збудливості або замкнутості;

* психічні розлади з відхиленнями потягів;

* деякі хронічні соматичні захворювання, що послабляють нервово-психічну діяльність (туберкульоз, патологія печінки й ін.);

* перехідний період, що важко протікає, -13−16 років;

* відсутність чи недостатність позитивних мотивацій у пе­ріод формування особистості, прагнення реалізувати тільки най­ближчі цілі, які. пов’язані з почуттям задоволення і не вимага­ють зусиль;

* почуття самітності, непотрібності, ізоляції і розчарування. До соціальних факторів належать такі:

* рання поява шкідливих звичок, зокрема, прилучення до алкоголю;

* часті застілля, які спостерігає чи в яких бере участь ди­тина;

* важкі й постійні конфлікти в сім'ї, алкоголізм батьків, не­повна сім'я (останнє зустрічається майже в одній третині ви­падків);

* відсутність належної уваги з боку батьків або, навпаки, над­мірна опіка;

* вживання психоактивних засобів у найближчому оточенні конформної молодої людини;

* залежність від компанії, у якій випивають чи вживають психоактивні речовини;

* емоційний стрес у сім'ї, навчальному закладі, на роботі;

* низьке задоволення від життя.

Поштовхом до вживання наркотиків можуть стати як один, так і декілька з перелічених вище факторів. Від поєднання факторів ризику, так само як і від різновиду наркотичної речо­вини, віку, у якому починається вживання, залежить складність протікання наркоманії. Дослідження показали, що більше поло­вини наркоманів — особи молодші 30 років, з них до 12% дівчат.

З історії наркотиків

Опійна наркоманія — одна з найбільш давніх в історії людства. Вона пов’язана з прийомом препаратів, виго­товлених з маку, а також самого маку.

Морфій був виділений з опію в 1806 роцізробив це військо­вий хімік Сеген, що служив у наполеонівській армії. Однак у роз­витку морфінізму винний (якщо взагалі можна говорити про «про­вину» вченого — навіть жартома) не стільки він, скільки англієць Вуд, що запропонував уводити морфій підшкірно. У 1875 році з’явився і сам термін «морфінізм». Що ним тоді позначали? По-перше, хворобливе звикання до морфію, що виникло внаслідок його прийому як знеболюючого препарату. По-друге, хворобли­ве звикання до морфію, що з’явилося в результаті лікування депресій. По-третє, хворобливе звикання будь-якого іншого по­ходження (цікавість, наслідування моді тощо). Іншими словами, спочатку люди приймали морфій з якоїсь причини (іноді серйозної), потім потрапляли в рабство до морфію, уже не могли без нього існувати, постійно збільшуючи дозу морфію, і незаба­ром гинули від самого морфінізму чи від факторів, пов’язаних із ним. Опійна наркоманія розвивається винятково швидко. Мор­фіністи швидко худнуть, старіють, зникає статевий потяг, пору­шується пам’ять, різко знижується творча продуктивність, з’яв­ляється так звана півняча хода, швидко розвиваються захворю­вання печінки й нирок. Вони дуже швидко стають на шлях пра­вопорушень, тому що їм потрібна все більша доза наркотиків.

Існує наркоманія, пов’язана із вживанням препаратів коноплі, що росте в багатьох частинах світу. У ній містяться речовини, які називають каннабіноїдами, що викликають яскраві галюцинації. Гашиш, анаша, маріхуана-це наркотичні речовини (мають безліч синонімів), що знаходяться в різних видах конопель (іноді гаши­шем й ін. називають і самі коноплі).

На відміну від опійної наркоманії, при якій дуже сильна фізична залежність, при наркоманії, пов’язаній з уживанням конопель, на перший план виходить психічна залежність, а фізична незнач­на, тому наркоман може легко відмовитися від прийому анаші без усяких консультацій з лікарями, якщо, звичайно, він уже не втягся в прийом цього наркотику. У цьому випадку він буде праг­нути до збільшення дози наркотику, що викликає той же ефект, що колись викликала мала дозайого очікує посилення апатії, порушення соціальних зв’язків, зведення всіх життєвих інтересів тільки до одного-де б дістати наркотик.

Якщо опійна і гашишна наркоманія відома давно, то наступні два різновиди наркоманії з’явилися порівняно недавно і пов’я­зані із синтезуванням препаратів.

При прийомі, наприклад, великих доз деяких синтетичних ліків з’являється стан рухового й емоційного збудження з приємним самопочуттям. Такий стан триває 3−5 годин, змінюючись апа­тією, різким зниженням настрою, почуттям розбитості й ін., зму­шуючи наркоманів знову приймати ці препарати. Наркоманія розвивається швидко, наркомани різко худнуть, шкіра стає сірою, западають очі, періодично з’являються невмотивовані страхи та переслідування.

Здавна описувалися кофеїністи і теїсти-особливо багато їх серед ув’язнених. Кофеїністи вживають, як кажуть, кінські дози кави, а теїсти — чаю. Це загалом легка форма наркоманії, хоча тут і звикання є, і абстиненція… Помирають кофеїністи і теїсти від хвороб серця і судин-адже прийом величезних доз стиму­ляторів не може пройти безслідно.

У наш час кофеїністів і теїстів стало явно менше: їх витиснули інші види наркоманії. Нинішні наркомани використовують різні хімічні стимулятори, застосовувані в медичній практиці. Фізич­ної залежності від прийому хімічних стимуляторів майже не бу­ває, зате психічна залежність сильна. Більшість подібних нарко­манів перестають приймати наркотики самі, без усякого медич­ного втручання, варто їм тільки захотіти.

Існує наркоманія, обумовлена прийомом снодійних препа­ратів. Отут можливі будь-які форми наркоманії (ноксирононаркоманія, седуксенонаркоманія і т. д.), тому що видів снодійного багато. Звичайно цей різновид наркоманії зустрічається в полі-наркоманів. Фізична і психічна залежності отут не виражені, тому такі наркомани виліковуються самі.

Однією з найдавніших є кокаїнова наркоманія. У кокаїністів часті галюцинації, підвищення настрою, переоцінка своїх мож­ливостей, що сусідять з апатією, втратою апетиту, виснажен­ням, безсонням, згасанням фізіологічних потягів. Кокаїн швид­ко руйнується в організмі, тому кокаїністи змушені вживати його часто.

Великий внесок у вивчення дії кокаїну вніс тоді ще маловідо­мий лікар з Відня Зиґмунд Фрейд (1856−1939). У 1883 році май­бутній засновник знаменитої теорії психоаналізу переніс важку депресію. Щоб побороти її, він випив трохи розчину кокаїну і швидко відчув поліпшення настрою і наростання працездатності. У 1884 році Фрейд видав книгу, присвячену кокаїнізму, у якій описав дію кокаїну.

У середині XX сторіччя й особливо в 1960;1970;ті роки хвиля кокаїнізму захлиснула США і Канаду. У Болівії й інших латино­американських країнах вирощують коку, перепродують її пере­купникам, які нелегально ввозять кокаїн у країни Північної Аме­рики, а потім і Європи. Молодь нюхає кокаїн, ковтає, вводить в ін'єкціях і опускається на соціальне й інтелектуальне дно. Трагедія для всіх: і для багатих країн Півночі, молодь яких спотворює себе кокаїном, і для бідних країн Півдня, що перетворилися для всіх у ненависне джерело наркотиків.

В Україні й Росії, на щастя, кокаїнізм рідкий, але в останні 2−3 роки застосування кокаїну зросло. А в країнах Північної Америки кокаїнізм велика проблема.

У Мексиці росте особливий кактус, з якого одержують алка­лоїд за назвою мескалін. Там же виростає гриб, з якого виго­товляють псилоцибін. З колоска жита приготували напівсинте­тичний наркотик ЛСД. Усі ці три отрути поєднує одне: вони ви­кликають галюцинації. Прийом псилоцибіну, мескапіну, ЛСД та інших галюциногенів легко призводить до особливої наркоманії, що протікає без фізичної залежності, а психічна залежність, як правило, несильна. Під час прийому галюциногенів збільшуєть­ся артеріальний тиск, підвищується температура, з’являються галюцинації і марення, супроводжувані страхом. У такому стані наркомани становлять соціальну небезпеку.

У кожних ліків своя історія з усіма наслідками, що виплива­ють з неї. Але страшно, якщо ліки, призначені для лікування важких хвороб, використовуються непідготовленими людьми для руй­нування власного організму. І трагедії тоді не уникнути.

Треба знати, що життя наркомана нетривале — за офіцій­ними даними, воно на 10−15 років коротше середньої трива­лості життя населення. Часто причиною смерті стає самогуб­ство, до якого, за даними досліджень, тяжіє майже 80% хво­рих наркоманією.

Наркотичні речовини, їх вплив на стан здоров’я

За своєю дією наркотики різні. Деякі з них викли­кають фізичну і мозкову активність, другі заспокоюють психічну діяльність, треті викликають галюцинації, четверті - глибоку депресію, загострюють почуття страху і самітності. Під дією де­яких наркотиків сильно змінюється сприйняття простору і часу, тому велика ймовірність «не помітити» автомобіль, що мчить, чи впасти звідки-небудь. Деякі приймають наркотики для того, щоб угамувати біль, другі - щоб розслабитися, треті - щоб, навпа­ки, сконцентруватися, зібратися, четверті - щоб втекти від на­сущних проблем, знайти душевну рівновагу. Незалежно від при­чин, що змусили людину приймати психотропні засоби, насам­перед кожному необхідно усвідомити собі, що наркотики-це омана, яка дарує букет приємних станів спочатку, а потім прихо­дить розплата.

Будь який різновид наркотиків, будь то ЛСД, амфетаміни, гашиш чи мескалін, впливають на головний мозок, прискорюю­чи чи блокуючи передачу сенсорних сигналів, або порушуючи роботу деяких нервових центрів.

Багаторазове вживання наркотиків викликає фізичну чи пси­хологічну залежність, тобто звикання. При фізичній залежності недоодержання дози наркотику викликає синдром абстенції, аж до смертельного результату. Психологічна залежність вира­жається в бажанні прийняти наркотик, щоб повторити те задо­волення, яке він приносить.

Наркотики мають здатність викликати звикання, тому зара­ди досягнення бажаного ефекту наркоман повинен вводити чи приймати дози по зростаючій.

Амфетамін — сильний збудливий засіб, після закінчення дії якого може наступити занепад сил.

На початку амфетаміни додають упевненість, створюють вра­ження фізичного благополуччя. Велика доза внутрішньовенної ін'єкції амфетаміну викликає гостру фізичну насолоду, потім на­стає «творча ейфорія», період, коли хочеться писати, малювати, пекти, діяти, розмовляти. У цей же час виникає ілюзорне почут­тя переваги над іншими. Тривале вживання амфетамінів часто призводить до розладу психіки: людина стає параноїдально підозрілою, вона залякана і невпевнена в собі, будь-який різкий і несподіваний жест вона може сприйняти як погрозу. Крім того, вона «хворіє» маревними ідеями, що можуть супроводжуватися слуховими галюцинаціями.

Кокаїн — сильний збудливий засіб, що викликає ейфорію. Має вигляд білого порошку, тому ще його називають «снігом». Досить швидко викликає психологічну залежність. Людина, перебуваючи під дією цього наркотику, почуває себе дуже впевне­ною, діяльною, вона повна сил і оптимістичних сподівань. Але незабаром оптимізм змінюється занепокоєнням і дратівливістю, може супроводжуватися слуховими галюцинаціями.

Нейродепресанти — гнітюче діють на головний мозок: за­гальмовується реакція, спостерігається нечіткість мислення, плутаність мови. Нейродепресанти впливають на організм так само, як і алкоголь: людина тимчасово звільняється від внутрішніх комплексів, але значно знижується її фізична активність і розу­мова діяльність.

Барбітурати і транквілізатори — за дією схожі на нейро-депресанти. Барбітурати приймаються за призначенням лікаря як заспокійливі й снодійні засоби. Передозування препарату ви­кликає кому.

Опій — анастетик центральної дії, є сильним знеболюючим засобомЛДей наркотик досить швидко викликає фізичну і пси­хічну залежність, змушуючи надалі збільшувати дозу.

Морфін, кодеїн-активні компоненти опіуму. Діють на го­ловний мозок, блокуючи сигнали, що надходять із центрів болю, одночасно збуджують центри задоволення.

Героїн — за мінімально короткий термін (менше місяця) ви­кликає фізичну залежність. Внутрішньовенна ін'єкція наркоти­ку викликає потужний спалах насолоди, що триває не більше 10 секунд, потім — почуття задоволення і благополуччя.

Галюциногени і психоделітики — збудливі засоби, які загострюють сприйняття навколишнього світу: кольори стають яскравішими й різкішими, звуки — голоснішими й гармонійні­шими. Для досягнення ефекту галюцинацій вимагаються ве­ликі дози.

Маріхуана, гашиш — найбільш розповсюджені наркотики. Мають цілий комплекс дій: галюциногенні, ейфоричні й збуд­ливі. Великі дози можуть викликати необумовлену агресивність. У малих дозах наркотики дають відчуття розуміння себе і ото­чення, гармонії зі світом і природою. Маріхуана змінює тимча­сове і просторове сприйняття. Вона впливає на серцево-су­динну систему, погіршує пам’ять.

При отруєнні (особистому неприйнятті, передозуванні) наркотиками з’являється запаморочення, слабість, нудота і блю­вота, долає сонливість. При великому передозуванні людина впадає в глибокий сон, несвідомий стан, що закінчується па­ралічем Дихального центру і зупинкою серця. У потерпілого помічається синюшність губ, блідість, поверхневе дихання і різке звуження зіниць.

При наданні першої допомоги хворого варто терміново дос­тавити в лікарню, при зупинці дихання — провести реанімаційні заходи.

Анаболіки

До анаболіків відносяться препарати, синтезовані на базі чоловічого статевого гормону тестостерону. Вони підси­люють процес анаболізму (прискорюють реакції обміну речо­вин, що йдуть на побудову тканин, зокрема, м’язової, зменшу­ючи одночасно складні реакції обміну, що полягають у розпаді складних органічних речовин). У результаті баланс обміну ре­човин стає позитивним, причому в першу чергу стимулюється білковий обмін. Анаболіки ніби підсилюють живлення м’язів, сприяючи таким чином збільшенню м’язової маси. Тому в не­великих дозах анаболічні стероїди застосовуються в медицині при лікуванні сильно виснажених хворих, при регенеративних процесах, що мляво протікають, при захворюваннях кісткової тканини тощо. Але навіть помірні дози анаболіків часто викли­кають небажані реакції.

Унаслідок прийому анаболіків можуть проявитися нудота, блювота, запаморочення, підвищення артеріального тиску, втрата апетиту, дратівливість, агресивність, порушення серцевої діяль­ності, ураження печінки й нирок. У молодих людей нерідко спос­терігається зниження вироблення сперматозоїдів, імпотенція, може навіть розвинутися пухлина передміхурової залози. У дівчат порушується менструальний цикл, спостерігається огрубіння голосу, ріст волосся за чоловічим типом й інші порушення. Особ­ливо небезпечне застосування анаболіків підлітками: крім пере­лічених ускладнень, у них може передчасно припинитися ріст.

Ще одна небезпека, пов’язана із прийомом анаболіків, це те, що вони викликають звикання, як і наркотики. Справа в тому, що працездатність, яка підвищилася під впливом стероїдів, че­рез якийсь час падає, що змушує приймати анаболіки знову й знову, постійно збільшуючи дозу, що особливо небезпечно, тому що спричиняє гормональний дисбаланс, порушення багатьох функцій організму. Припинення ж прийому анаболіків призво­дить до глибокої депресії.

Антибіотики

Слово «антибіотик» походить від латинських «ан­ти» — проти і «бю"-життя. Антибіотиками вважаються речови­ни, що вибірково пригнічують життєві функції деяких мікроор­ганізмів. У наш час відомо більше ста видів антибіотиків, але лише деякі з них застосовуються в медицині, адже антибіотики є отрутою не тільки для мікроорганізмів, але і для організму людини загалом.

Довгий час, та й зараз ще теж, антибіотики вважалися панацеєю від усіх хвороб і призначалися при найменших озна­ках будь-якої інфекції. Сьогодні вже доведено, що їхня дія у нас в Організмі те саме, що ефект «випаленої землі». Крім найсильніших алергійних реакцій, що виникають під дією пре­паратів цієї групи, антибіотики впливають, на життя і здоров’я пацієнта, що використав їх.

От лише окремі приклади негативного впливу антибіотиків:

* стрептоміцин може викликати порушення слухового і вес­тибулярного апаратів;

* біоміцин викликає порушення в органах травлення;

* левоміцетин гальмує кровотворення, що вкрай небезпеч­но для життя людини, коли її організм і так заражений інфек­цією;

* антибіотики активно пригнічують життєві функції клітин, які виробляють протеїн (білковий будівельний матеріал зарод­ка), і тому деякі матері, що вживали в період вагітності антибіо­тики, народжували на світ нежиттєздатних дітей або виродків.

Уже народжена дитина також може постраждати, одержуючи антибіотики з материнським молоком. Як з’ясувалося, на матір і дитину мають шкідливий вплив усі препарати (без винятку) цієї групи. От лише кілька прикладів:

* діти, чиї матері застосовували циклофсатин, страждають порушенням структури кісткової тканини, тобто її розм’якшен­ням;

* аміноглюкозиди і тетрацикліни ушкоджують кістки малят і їх зуби: їм загрожують хвороби ясен, карієси (50 відсотків таких людей до 30 років постають перед необхідністю вставляти штучні зуби);

* «популярний» антибіотикстрептоміцин, що належить до тієї ж категорії, впливає на мозкову діяльність маляти і надовго дестабілізує мовні функції;

* септран викликає поступове збільшення білірубіну в ки­шечнику немовляти, що може призвести до важкого кишкового розладу, порушення діяльності органів травлення і загрожує життю дитини;

* пеніцилін викликає найсильнішу алергію в 16 відсотків не­мовлят. А також порушує діяльність кишечника.

Крім того, що антибіотики завдають шкоду, вони викликають ще й залежність. Раз спробувавши позбутися болю за допомо­гою антибіотиків, людина вже не в змозі відмовитися, настає звикання до певного виду препаратів, у хід йдуть усе сильніші ліки, організм цілком здорової людини може самозруйнуватися.

Але і це ще не все. «Завдяки» антибіотикам людству загро­жує множинна лікарська стійкість. За прогнозами, якщо наше ставлення до антибіотиків не зміниться, до 2010 року всі відомі їх різновиди перестануть «працювати». Невтримний оптимізм медиків, що народився після перемог, здобутих завдяки анти­біотикам над грізними інфекціями, обернувся здивуванням і три­вогою: антибіотики немов ставали ласим середовищем для бак­терій, ті успішно засвоювали досвід «попередників» і набували все новий і новий захист від ліків.

У деяких країнах лікарську стійкість набуло до 90% населен­ня. Багато фахівців знаходять пряму залежність між нераціональ­ною терапією, яку призначають лікарі, і неконтрольованим використанням антибіотиків у побуті. На жаль, уже давно ввійшло в звичку при будь-якому нездужанні (нежиті, кашлі, головному болі) приймати антибіотики. Кожен повинен розуміти, якої шкоди зав­дають організму ці препарати. При такого роду захворюваннях краще не використовувати перший антибіотик, що потрапив під руки, а звернутися до препаратів, зроблених на рослинній ос­нові. Ці препарати широкого спектру дії: підвищують імунітет організму і, у той же час, придушують інфекції.

Тим же, кому не вдається цілком відмовитися від антибіо­тиків, слід пам’ятати, що застосовувати їх людині припустимо раз-два на десять років — коли мова йде про справді серйозні інфекції, які загрожують життю людини. У всіх інших випадках застосування антибіотиків є необґрунтованим.

Шлях у нікуди

Усі люди різні, одні більше схильні до пияцтва, ток­сикоманії і наркоманії, інші - менше. Схильність ця криється в особливостях характеру. А він формується сім'єю, вихованням, різними обставинами.

Всі чи майже всі наркомани стверджують, що вони прийма­ють наркотики для зняття стресів. Але чому для однієї людини якийсь фактор перетворюється на стресовий, а для іншої - у джерело бадьорості, радості й творчого натхнення? Це зале­жить від системи цінностей особистості, від її витривалості, інтересів і т. д.

Емоційна безпека знижується не тільки від перевтоми, не­правильного способу життя, не тільки через пияцтво, але і від диспропорційного, суперечливого, важкого характеру. Людина з таким характером і сама для себе є тягарем, і спілкуватися з нею нелегко. Ступінь виразності поганого характеру, форми його прояву, причини — усе це буває різним і часом не піддається визначенню. Але яким би не був поганим характер, яке б поход­ження він не мав-у цих і у всіх інших випадках усе чи майже все залежить від самої людини: від її розуму, стриманості, самокон­тролю, уміння володіти собою. У результаті всякий прояв зовні свого поганого характеру-це прояв внутрішньої розбещеності, небажання контролювати себе.

Кожна жива істота відрізняється не тільки своєю зовнішні­стю, але і неповторним характером, своєю поведінкою. За сотні років з’явилося так багато варіантів людських характерів, що важко зустріти двох людей, повністю схожих одна на одну. Зрозуміло, що в процесі безмежної еволюції виникає ймовірність того, що в силу комбінацій різних несприятливих факторів мо­же відбуватися однобічне нагромадження якихось особистісних властивостейпоєднання останніх може бути дуже сильно виражено.

Таких людей, у яких надмірна виразність певних рис особис­тості заважає їм тривалий час мирно співіснувати з іншими людь­ми і правильно виконувати свої обов’язки, лікарі називають пси­хопатами.

Найчастіше звертають на себе увагу психопати збудливого типу: суть їх зрозуміла — вони лізуть у бійку з приводу і без нього. Бувають психопати хиткого типу. Це слабовільні Істоти, багато хто з них стає п’яницями. Зустрічаються й інші види де­формації особистості.

У реальному житті психопатів зустрічається небагато, найча­стіше бувають хворобливі характери, лише зовні схожі на пси­хопатів. Називаються вони психопатоподібними.

Психопатоподібні розлади проявляються в надзвичайній за­пальності й дратівливості, після чого нерідко виникають слізливість, підвищена сонливість і стомлюваність. Якщо таких людей правильно і вчасно лікувати, усі хворобливі ефекти зде­більшого проходять. Однак їм не можна грати в хокей, футбол, займатися боксом та іншими видами спорту, у яких існує небез­пека травм голови, у свою чергу такі обставини посилюють па­тологічні риси характеру. Якщо ж вони будуть пити горілку чи вживати наркотики, то стан їх різко погіршиться. Саме в психопатоподібних хворих наркоманія виникає швидко, легко і про­тікає дуже важко. Щоб стати запеклим алкоголіком і провести кращу частину життя у витверезниках, таким людям не потрібно пити довго і багато: двох-тритижневе пияцтво остаточно пере­творює їх у пацієнтів психіатрів. Це ж стосується і прийому наркотиків. Від психопатопрдібного порушення вилікуватися можна, але від алкоголізму чи наркоманії, що виникли на тлі цього роз­ладу, лікуватися нелегко.

Психопатоподібні розлади можливі в будь-якому віці, але в дорослих вони нечасті. В основному психопатоподібні розла­ди — сумний привілей дітей і підлітків. У першу чергу вони пов’язані зі струсами чи запаленнями головного мозку. Існує ряд соціальних і біологічних причин, Ідо важко відокремити одну від одної.

Успіхи акушерства, педіатрії й інших медичних наук призве­ли до того, що більшість немовлят, раніше приречених на смерть, нині залишаються живими. Це, звичайно, добре. Од­нак приблизно в третини таких осіб бувають різноманітні пси­хоневрологічні відхилення (у тому числі психопатоподібні), що в остаточному підсумку виліковуються, якщо вчасно і цілеспрямо­вано їх лікувати.

На розвиток дітей ще в утробі матері вкрай шкідливо впли­ває зловживання жінок палінням, алкогольними напоями, різ­ними транквілізаторами, що все більше поширюється в кінці XX сторіччя.

Зараз мало хто вживає в їжу продукти без ядохімікатів — від цього діти також народжуються неповноцінними (у тому числі й з психопатоподібними проявами психічної невитривалості).

Іншими словами, причин прояву психопатоподібних розладів нині більш ніж досить. А це прямий шлях до наркоманії.

У підлітковому віці часто зустрічається синдром дисгармо­нійного статевого розвитку, що ми поділяємо на два основних типи: синдром уповільненого і прискореного статевого розвит­ку. І те, й інше — патологія. Особливо синдром прискореного статевого розвитку як найбільш частий варіант.

Синдром прискореного статевого розвитку за своїми про­явами — психопатоподібний синдром. Він має тимчасовий ха­рактер: закінчився підлітковий період, закінчився статевий роз­виток, і хвороба минула. Але поки не пройшла, ризик стати нар­команом, алкоголіком, повією дуже великий. У силу психопато­подібних проявів такі підлітки шукають надзвичайних відчуттів, їх не зупиняють ні етнічні, ні естетичні, ні ідейні, ні сімейні установки. Саме психопатоподібний синдром у поєднанні з недостат­німи позитивними соціальними впливами і перетворює деяких підлітків на убивць, наркоманів і т. д.

Виникає замкнуте коло: психопатоподібні розлади сприяють появі наркоманії й алкоголізму, а це, у свою чергу, призводить до посилення психопатоподібних розладів. Алкоголь істотно збільшує швидкість загибелі нейронів — приблизно від 33 000 на кожні 100 г. випитого алкоголю. Можливо, у цьому і криється причина різкої розумової деградації деяких алкоголіків. Нарко­тики, алкоголь і токсини впливають на нервову систему й зага­лом на поведінку людини. Тому шукайте вихід, повірте, це мож­ливо, варто тільки захотіти, і рішення цієї складної задачі вия­виться вам під силу. Допоможіть один одному, адже подібне може трапитися з кожним. Адже тільки увага близьких людей часом допомагає вибратися з такої безодні, з якої, здавалося б, не­має шляху назад. Якщо ви сильні - не залишайте слабких на самоті, простягніть їм руку.