Фізична підготовка та виховання допризовної молоді

Зміст Вступ Розділ 1. Особливості фізичної підготовки допризовної молоді в сучасних умовах Розділ 2. Методи та організація досліджень Розділ 3. Результати власних досліджень та їх обговорення Висновки Список використаних джерел Вступ Фізичне виховання є важливою частиною підготовки юнаків до почесного обов’язку кожного справжнього мужчини — служби в Збройних Сил України. Фізичне виховання є також особливим елементом навчання майбутніх воїнів — захисників нашої Вітчизни.

Мета фізичного виховання полягає в тому, щоб допризовники набули фізичної загартованості, необхідної для оволодіння зброєю та бойовою технікою і перенесення фізичних навантажень, нервово-психологічних напружень, несприятливих чинників бойової діяльності.

Фізичне виховання відіграє важливу роль у формуванні молодого покоління, зміцненні і збереженні його здоров’я, підготовці до майбутньої професійної діяльності та захисту Батьківщини.

Фізичне виховання дітей і молоді України є важливим компонентом гуманітарного виховання, спрямоване на формування у них фізичного та морального здоров’я, удосконалення фізичної і психічної підготовки до ведення активного життя, професійної діяльності та захисту Батьківщини.

Система фізичного виховання дітей і молоді України базується на принципах індивідуального і особистісного підходу, пріоритету оздоровчої спрямованості, широкого застосування різноманітних засобів і форм фізичного вдосконалення.

Стратегічними цілями фізичного виховання дітей і молоді є формування у них фізичного, морального та психічного здоров’я, усвідомленої потреби у фізичному вдосконаленні, розвитку інтересу і звички до самостійних занять фізкультурою і спортом, набуття знань і вмінь здорового способу життя.

Фізичне виховання дітей і молоді реалізується через фізкультурну освіту, фізичну підготовку, спортивне тренування, самостійні заняття та участь у масових фізкультурно-оздоровчих і спортивних заходах.

Загальними завданнями фізичної підготовки та виховання є:

1) розвиток і постійне вдосконалення фізичних якостей — витривалості, сили, швидкості, спритності;

2) зміцнення здоров’я, загартування організму і підвищення його стійкості до впливу несприятливих чинників бойової діяльності, удосконалення особистої фізичної підготовки, набутої на заняттях з фізичної культури;

3) оволодіння прийомами рукопашного бою, надання допомоги товаришеві, а також навичками прискореного руху, плавання та подолання різноманітних перешкод;

4) виховання у майбутніх воїнів цілеспрямованості, сміливості, рішучості, ініціативи, винахідливості, наполегливості, витривалості, психічної стійкості, впевненості у своїх силах тощо.

Фізичне виховання має сприяти вихованню дисциплінованості, колективізму, товариської взаємодопомоги і формуванню стройової виправки та підтягнутості.

Чимало з цих завдань і цілей повинно вирішуватись безпосередньо на уроках фізичної культури з першого класу, а для юнаків 10−11-х класів починають діяти ще й вимоги «Програми допризовної підготовки молоді», у якій передбачено окремий розділ — «Прикладна фізична підготовка». Це ускладнює, але й доповнює шкільний курс загальної фізичної культури. У випускних класах більше уваги приділяється загальнофізичній підготовці юнаків (допризовників) — одному із важливих чинників прикладної фізичної підготовки. Програмою цієї підготовки передбачається: подолання перешкод, метання гранати в ціль, рукопашний бій, спортивна гімнастика, рухові ігри.

Вправи цих розділів розвивають витриманість і самовладання, швидкість у діях і швидкість рухових реакцій, силу і силову витривалість.

Фізична підготовка є важливою складовою частиною допризовної підготовки молоді. Її роль ще більш посилюється з перспективою створення професійної армії, оскільки основним витоком комплектації війська буде українська молодь. Фізична підготовка спрямована на формування у юнаків міцного здоров’я, високого рівня розвитку фізичних якостей (сили, витривалості, швидкості і спритності), набуття прикладних умінь та навичок.

Сучасні форми і методи ведення бойових дій потребують всебічного розвитку особистості військовослужбовця, у тому числі і його фізичного розвитку.

Особливу гостроту питання фізичного виховання передбачає сьогодні, у вік науково-технічної революції, забезпечуючи максимум швидкості і зручності при мінімумі рухів. Різке зниження фізичних навантажень, недостатня рухлива активність учнів призводить до гіподинамії - «рухливого голоду», в той час коли оволодіння складною технікою, виконання бойових дій потребує різнобічної фізичної підготовки майбутнього воїна.

Аналіз досвіду роботи шкіл, наукових досліджень, популярної педагогічної літератури показує, що молоді люди призвані на військову службу, слабко підготовлені фізично. Таке становище роз’яснюється перш за все тим, що учбові плани середніх загальноосвітніх шкіл передбачають лише дві години занять з фізичного виховання за неділю. Крім цього, до цих пір не налагоджені систематичні заняття з дітьми і підлітками, які мають відхилення у стані здоров’я, не відпрацьована система оздоровчих заходів для юнаків, у яких медична комісія під час обстеження і приписки їх до призовних ділянок виявила різні захворювання.

Для вирішення цієї проблеми виникла потреба у проведенні наукового дослідження, яке визначить педагогічні передумови фізичного виховання та підготовки допризовників до умов сучасної військової служби.

Актуальність теми дослідження. Служба в Збройних Силах України є почесним обов’язком кожного громадянина нашої держави. Вона у порівнянні з іншими видами соціально-значущої практики, характеризується високою динамічністю, великою фізичною і психічною напруженістю, швидкою зміною видів діяльності. Особливість військової служби полягає в суворій реґламентації, чіткій організації, високій дисципліни, що базується на вимогах статутів та наказів.

З метою успішної підготовки допризовної молоді до служби в Збройних Силах України і, зокрема, швидкого їх входження в умови військової діяльності на початковому етапі, в школах, гімназіях, ліцеях, професійних навчально-виховних та вищих навчальних закладах введений обов’язковий предмет — фізична підготовка.

Об'єкт дослідження — процес фізичної підготовки та виховання допризовної молоді.

Предмет дослідження — особливості фізичного виховання юнаків 16−18 років, які проживають на території Волинської області.

Мета дослідження полягає в науковому обґрунтуванні і експериментальній перевірці фізичного виховання допризовної молоді, яка проживає на території Волинського краю.

Розділ 1. Особливості фізичної підготовки допризовної молоді в сучасних умовах У системі фізичного виховання допризовної молоді особливе місце займає фізична підготовка. Рівень розвитку її компонентів — сили, швидкості, витривалості, гнучкості, на думку більшості дослідників, позитивно впливає на фізичне та психічне здоров’я молодого покоління.

Значна увага в дослідженнях різних авторів приділена змісту і структурі фізичної підготовки юнаків 16−18 років, її спрямованості та організації.

Проте, як зазначають А.С. Вільчковський, Л. В. Волков, Т. Ю. Круцевич, О. С. Куц, Б. М. Шиян та інші, нові соціальні, економічні та екологічні умови, які виникли за останній час в Україні, потребують вивчення цілої системи педагогічних впливів і методичних положень, які б забезпечували підвищення працездатності та поліпшення здоров’я саме молодих людей.

Більшість авторів стверджує, що у фізичному вихованні допризовної молоді на сучасному етапі, не враховуються нові наукові положення, а розроблена і рекомендована для впровадження в практику система оцінки розвитку фізичних здібностей не сприяє їх корекції і реалізації виховних та оздоровчих завдань у процесі занять фізичною культурою, які висунуті такими державними документами, як Закон України «Про фізичну культуру і спорт (1993 р.)», Цільова комплексна програма «Фізичне виховання — здоров’я нації (1998 р.)», «Концепція фізичного виховання у системі освіти України (1997 р.)».

Проте питання, пов’язані з комплексним вихованням фізичних здібностей молоді юного віку, які є основою підвищення рівня їх фізичного та психологічного здоров’я, не знайшли свого наукового обґрунтування, що в значній мірі гальмує підвищення ефективності фізичного виховання майбутніх захисників нашої Вітчизни.

Фізична підготовка — один з найважливіших параметрів, який характеризує стан фізичних якостей і здоров’я людини. За останнє десятиліття в Україні склалась критична ситуація відносно функціонального стану допризовної молоді. Дані призовної комісії військових комісаріатів свідчать про те, що для служби в Збройних Силах України не придатний кожен п’ятий допризовник. Так за даними старшого лікаря призовної комісії Луцького міського військового комісаріату: «…в період весняного призову 2010 року в Луцькому МВК на військово-лікарняну комісію пройшли медичне обстеження 1078 чоловік. З них визнали придатними до служби в Збройних Силах України 882 чоловіка. Визнані непридатними в мирний час, обмежені придатністю у військовий час 143 чоловіка, з виключенням з військового обліку 4 чоловіка, на додаткове обстеження було направлено 188 чоловік…».

Роль фізичного виховання та основних форм спрямованих на прищеплення фізичної культури є надзвичайно важливою. Технічний прогрес, стрімкий розвиток науки й зростання кількості нової інформації, роблять навчальний процес молодої людини дедалі більш інтенсивним, напруженим. Відповідно зростає значення фізичної культури як засобу оптимізації режиму життя, активного відпочинку, збереження та підвищення працездатності юнаків протягом всього періоду підготовки до служби. Поруч із засобами фізичної культури забезпечується загальна і спеціальна фізична підготовка з урахуванням реальних умов служби майбутнього захисника України.

Встановлено, що для успішного виконання професійних прийомів і дій військовослужбовців десантних підрозділів необхідні високі показники швидкості і силової витривалості (А.А. Сафонов, 1986), військовим операторам, морським піхотинцям, льотчикам — загальна витривалість (Н.П. Воронов, 1983; В.І.Іванов, 1997), екіпажам самохідних артилерійських гармат — швидкісно-силова і спеціальна витривалість (А.С. Манкуєв, 1986; В. А. Зельницький, 1997), наводчикам — швидкість, сила, координація рухів (І.А. Дерій, 1983).

Таким чином, для підвищення готовності молоді до опанування найважливіших військових спеціальностей вимагається фізична підготовка вже в умовах навчання юнаків в закладах освіти, різних типів. Крім цього, потрібно завчасно відбирати молодь з певним розвитком фізичних якостей і фізичної підготовленості у визначенні військової спеціальності.

З іншого боку юнаки-призовники повинні до 16−18 річного віку досягнути такого рівня фізичної підготовленості, який забезпечував би їм швидку адаптацію до служби в Збройних Силах..

Зниження негативного впливу навколишнього середовища (забруднені водойми, загазоване повітря) на юнаків можливе за допомогою комплексу різноманітних заходів і, зокрема, методів психологічної і педагогічної і фізичної реабілітації. Ефективним засобом мобілізації резервних можливостей людини, формування різноманітних пристосувальних реакцій організму, підвищення ефективності його функціонування і несприятливих умовах радіаційного забруднення є систематичні заняття фізичними вправами, оптимальна рухова активність. У зв’язку з цим, важливою науковою задачею в сучасних умовах є розробка оптимальних параметрів рухової активності і дозування фізичних навантажень для допризовної молоді. [5].

Фізична підготовка юнаків допризовного віку вимагає, насамперед розробки педагогічних умов, які дозволяють ефективно виховувати фізичні якості в процесі навчальних занять.

Зміст цих умов складають три основні положення:

1. При вихованні фізичних якостей слід, перш за все, забезпечити комплексність і відповідну послідовність виконання вправ вибіркового спрямування;

2. Фізичні вправи вибіркового спрямування повинні виконуватися за визначений час, із певною інтенсивністю;

3. Між виконанням фізичних вправ установлюються інтервали відпочинку, які сприяють відновленню організму після навантаження. [6].

Комплексність виконання фізичних вправ забезпечує, перш за все, належний рівень всебічної фізичної підготовки, сприяє підвищенню позитивних емоцій.

Такий підхід передбачає проведення занять з фізичної підготовки з використанням програмового матеріалу в процесі навчання бігу, стрибкам, метанням і т.д.

Аналіз й узагальнення педагогічної практики фізичного виховання допризовної молоді дозволило в процесі проведення педагогічного експерименту забезпечити таку послідовність виконання вправ, спрямованого впливу на виховання фізичних якостей: гнучкість, спритність, швидкість, які розвивається в підготовчій частині заняття, та швидкісно-силові можливості, сила і витривалість, на які впливають в основній частині заняття.

Таким чином, уроки фізичної виховання в старших класах будуються на основі загальноприйнятих вимог і передбачають виконання вправ комплексного характеру і в певній послідовності.

Час виконання вправ вибіркового спрямування визначався, перш за все, тим, які фізичні здібності необхідно розвивати у відповідності до навчальної програми і завдань конкретного уроку.

Так, при розвитку швидкості вправи виконувалися з максимальною інтенсивністю протягом 12−15 сек. Дані здібності в юнаків допризовного віку ефективно можуть виховуватися тільки при виконанні короткочасних навантажень з максимальною інтенсивністю. [7].

Силові здібності вимагають дещо іншого часу при їх вихованні. Вправи виконувались у швидкому або середньому темпі з малими та середніми навантаженнями, які становлять 20 — 40% від максимальних зусиль, тобто 2% відповідної ваги.

При вдосконаленні спритності або навчанні техніки рухів вправи виконувалися, як правило, першими в два етапи:

— перший етап характеризувався просторовою точністю і координацією рухів, коли швидкість виконання вправ не мала значення;

— другий етап відрізнявся просторовою точністю та координацією рухів, які виконувалися з максимальною точністю за найкоротший час.

При вихованні витривалості використовувалися ігрові вправи, які виконувалися човниковим способом з короткими інтервалами відпочинку. Крім цього, використовувалися вправи у вигляді бігу від 500 до 800 метрів із середньою інтенсивністю.

При вихованні рухливості в суглобах — тривалість виконання вправ залежала від того, на які суглоби було спрямовано педагогічну дію. У процесі виконання ігрових вправ фізичні навантаження диференціювалися таким чином: плечові суглоби — 20−30 разів, кульшовий суглоб — 15−25 разів, пеперековий суглоб — 25−30 разів. [8].

Швидкісно-силові можливості удосконалювались проявом максимальної сили в короткий проміжок часу, що вимагало виконання таких вправ, як стрибок в довжину або метання гранати, протягом 2 — 3 сек. Розроблені методичні положення дозволяли нормувати фізичне навантаження у відповідності до особливостей вікового розвитку молоді 16−18 років.

Інтервали відпочинку і їх характер після виконання фізичних вправ, які вимагали проявів різних фізичних здібностей, визначався функціональними можливостями молодого організму.

У процесі фізичної підготовки методом виховання вольових якостей молоді і послідовне формування їх компонентів досягалося за рахунок поступового ускладнення вправ, подолання труднощів і перепон при їх виникнення.

При цьому необхідно відзначити, що такі компоненти волі, як рішучість, сміливість, витримка досить добре формуються в юнаків у тому випадку, коли вони знаходяться в колективі ровесників, що дозволяє ефективно застосовувати методи колективної дії на окремих учнів в процесі змагань між відділеннями.

При формуванні цих якостей у хлопців 16−18 років конкретизувалася мета фізичної підготовки, застосовувалися різні засоби, форми і методи проведення занять, що підвищувало їх емоційну забарвленість, дотримувався принцип доступності на основі розробленої навчальної програми і використовувався ефект змагання.

Важливим моментом у системі фізичної підготовки є нормативні вимоги, які зазначені у програмі з фізичної культури і якими варто керуватися на всіх заняттях з фізичної підготовки молоді (див. табл. 1).

Важливою складовою частиною фізичної підготовки допризовної молоді є навики та вміння виконувати наступні вправи, а саме:

ь підтягування на перекладині;

ь біг на 100 метрів;

ь крос на 3 000 метрів;

ь метання гранати;

ь марш-кидок на 5 000 метрів;

ь човниковий біг 10×10 метрів;

ь комплексна силова вправа Оцінки виконання цих нормативів зведено в таблицю 2.

Вимоги до фізичної підготовки юнаків допризовного віку, а також врахування біологічних та психологічних особливостей цієї вікової групи визначають наступні особливості методики занять з фізичного виховання:

1. Груповий та індивідуальний методи організації учнів випускних класів, під час розв’язання освітніх завдань і фронтальний, позмінний та індивідуальний методи — при роботі над спеціальним розвитком рухових якостей. Це дає можливість забезпечити високий рівень загальної фізичної підготовки, поєднати навчання сучасної техніки рухів з цілеспрямованим тренуванням для розвитку рухових якостей, щоб успішно складати учбові та навчальні нормативи.

2. Роздільне проведення занять для юнаків і дівчат. Така організація навчальної роботи визначається відмінністю в їх анатомофізіологічних та психологічних особливостях. Так в 17 років зріст юнаків більший, ніж у дівчат в середньому на 10 см, життєва ємність легень (ЖЄЛ) — на 1000 см, а сила — в 2−2,5 раза і т.д. Різними є їх схильності в руховій діяльності: в юнаків переважає інтерес до атлетизму і витривалості, у дівчат — до пластичних рухів.

3. Широке використання змагального методу, що визначається досить високим рівнем фізичного розвитку, який наближається до даних дорослої людини, прагнення до фізичної досконалості. Змагальний метод застосовується у вигляді «прикидок» з окремих видів рухів на техніку і на результат, контрольних перевірок, а також внутрікласних спортивних змагань. [9].

Змагання як частина навчального процесу є могутнім стимулом безперервного фізичного вдосконалення і дають можливість своєчасно викривати недоліки в технічній, тактичній, фізичній і вольовій підготовленості. Якщо змагання організовані правильно, вони сприяють формуванню колективізму, почуття гордості за свій клас і свою школу та інші високі моральні якості.

4. Подальше поглиблення знань про значення фізичних вправ та інших засобів фізичного виховання для систематичного використання їх в режимі дня. Таке поглиблення знань можливе завдяки загальному освітньому рівню старшокласників та нагромадженому досвіду.

Знання про важливість рухового режиму, про спортивне тренування, загартування, про використання фізичних вправ для активного пояснення вчителя і особливо коли читають відповідну літературу.

Учитель фізичної культури в старших класах, забезпечуючи загальну організацію педагогічного процесу та його методичну спрямованість, широко використовує актив груповодів, поділяє клас на декілька підгруп, деталі більше індивідуалізує і, в окремих випадках, спеціалізує навчання, враховуючи при цьому схильності, що себе виправдали, фізичні дані та загальний рівень знань учнів старших класів.

Структура уроку в старшому шкільному віці мало чим відрізняється від структури заняття в середньому шкільному віці. Але більш високі вимоги до фізичної підготовленості допризовників, їх фізичні дані дають можливість значно збільшити навантаження. Уроки фізичного виховання набувають більш вираженого тренувального характеру із характерними завданнями: удосконалюючи техніку виконання видів руху, більше розвивати силу, спритність, швидкість та інші рухові якості. Час на спеціальний розвиток цих якостей в основній частині уроку збільшується до 12−15 хвилин. [10].

Розділ 2. Методи та організація досліджень Для вирішення завдань, що адекватні об'єкту, предмету, меті та задачам дослідження, застосовувались наступні методи досліджень: теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел, анкетування, антропометричні методи, педагогічне тестування, педагогічні спостереження, педагогічний експеримент, методи математичної статистики.

Наукові дослідження вітчизняних вчених, як от А. Г. Железняков, В. И. Сухотський, В.Д. Іовлев, Д. Д. Попов, Г. П. Богданов, Б. М. Шиян, А. А. Нестеров, Л. А. Шеймановський, О. П. Багас, А.С. Вільчковський, Л. В. Волков, Т. Ю. Круцевич, О. С. Куц свідчать, що рівень фізичної підготовленості призовників далекий від оптимального. Внаслідок роботи призовних комісій виявлено, що значна частина юнаків не може бути призвана в Збройні Сили, а ще більша частина молоді не може бути направлена у відповідні роди військ через обмеження в стані здоров’я. За період 2011;2013 рр. щороку до лав Збройних Сил України кожний четвертий юнак призовного віку не був призваний за станом здоров’я.

Сумнозвісна аварія на Чорнобильській АЕС 1986 р. призвела до зниження фізичної підготовленості і здоров’я частини допризовної молоді, що проживає в північних районах Волинської області. Тому виникло протиріччя між вимогами до військово-фізичної підготовленості юнаків і реальним її рівнем.

Дослідження проводилося в чотири етапи із юнаками 16−18 років, які живуть в селах Підгайці, Забороль, Ліпіни Луцького району, а також Прилісне і Старий Чорторийськ Маневицького району.

Мета першого етапу — обґрунтування проблеми і розробка інструментарію досліджень. На цьому етапі вивчались науково-теоретичні і методичні аспекти допризовної підготовки, були визначені мета, завдання, об'єкт, предмет і програма досліджень, відібрані тести для визначення фізичного стану юнаків.

Другий етап досліджень був присвячений проведенню констатуючого експерименту. Його мета полягала у зборі інформації про фізичний стан, інтереси і здоров’я юнаків допризовного віку. Фізичний стан визначався у юнаків за допомогою комплексу педагогічних і фізіологічних тестів. Захворюваність дітей і молоді вивчалась за допомогою аналізу амбулаторних карток. Інтереси юнаків визначались за результатами анкетування. Всього було проаналізовано 377 анкет.

Мета третього етапу полягала в корекції загальноприйнятої методики військової і фізичної підготовки юнаків-допризовників, які проживають на території Волинської області. На основі вивчення рівня фізичного стану юнаків були розроблені адаптовані програми, що передбачали різні засоби фізичного виховання, різне дозування навантажень і самостійність юнаків.

Четвертий етап передбачав експериментальну перевірку ефективності запропонованої нами корекції фізичної підготовки. Всього було залучено 147 чоловік, із яких 70 юнаків склали експериментальну, а 77 — контрольну групи. В експериментальній групі у процесі допризовної підготовки широко використовувалась розроблена корекція фізичного виховання. Заняття в контрольній групі проводилися за традиційною системою. Ефективність запропонованої методики допризовної підготовки визначалась шляхом порівняння фізичного стану юнаків контрольної та експериментальної груп.

Враховуючи низький фізичний стан юнаків, заняття з фізичного виховання допризовників проводилися в два етапи. На першому етапі (підготовчий період) підбір засобів і методів фізичного виховання спрямовувався на вирішення оздоровчих завдань. Головна мета цього етапу — не перевантажити організм юнаків. Особлива увага зверталася на зміцнення стану серцево-судинної і дихальної систем. З цією метою використовувалися вправи оздоровчої і лікувальної фізичної культури, які дозволяли знизити функціональні навантаження, поліпшити обмін речовин та діяльність інших органів і систем. Для підвищення ефективності впливу фізичних навантажень на організм юнакам давалися домашні завдання на засвоєння окремих вправ. Використання засобів фізичного виховання на початковому етапі сприяло відновленню порушених функцій внаслідок факторів, пов’язаних з аварією на Чорнобильській АЕС, і поліпшенню загального стану здоров’я.

На другому етапі (основний період), із збільшенням адаптаційних можливостей організму до умов м’язової діяльності вирішувалися завдання прикладної фізичної підготовки. Основні завдання фізичного виховання цього періоду полягають у розвитку фізичних якостей, підвищенні захисних сил і опірності організму до несприятливих факторів зовнішнього середовища.

Зрозуміло, що часу виділеного на фізичне виховання в програмі допризовної підготовки недостатньо. Як показали наші дослідження цей процес необхідно поєднувати з уроками фізичної культури. Наукові дослідження В. Ф. Новосельського показали, що на кожному уроці в старшому шкільному віці доцільно виділяти 18 хв. для загально фізичної підготовки. Виходячи з цих рекомендацій ми пропонували включати 18-хвилинні навантаження на силу, швидкість, витривалість і спритність. [11].

Програма фізичної підготовки юнаків експериментальних класів включала вправи, спрямовані на розвиток і вдосконалення основних фізичних і спеціальних якостей необхідних для успішної адаптації організму до умов військової служби. До них відносяться засоби із розділу гімнастики (загальнорозвиваючі і прикладні вправи, стрибки, елементи акробатики, вправи на гімнастичних приладах); вправи з обтяженнями (вправи з гантелями, еспандерами, на тренажерах, вправи в обтяжуючих умовах, вправи з власною вагою); легкої атлетики (біг на короткі і середні дистанції, кросова підготовка, метання, подолання смуги перешкод); боротьби з елементами рукопашного бою; плавання; спортивних ігор (футбол, баскетбол, регбі); лижної підготовки; марш-кидки. [12].

Заняття з переважною спрямованістю на розвиток фізичних якостей проводилися за загальною схемою, що складалася з трьох частин: підготовчої, основної і заключної. Обов’язковість такої структури обумовлена психофізичними закономірностями функціонування організму під час виконання м’язових навантажень. Послідовність розвитку фізичних якостей була такою: спочатку вправи на швидкість, потім силу, а в кінці - на витривалість. При групових формах роботи послідовність роботи юнаків дещо змінювалася залежно від місця проведення, кількості інвентаря та обладнання. [13].

Ефективність розробленої методики допризовної підготовки перевірялася шляхом порівняння результатів виконання тестових вправ юнаками експериментальної і контрольної груп (табл.3).

Таблиця 3.

Рівень фізичної підготовленості юнаків експериментальної та контрольної груп після педагогічного експерименту.

Результати показують, що молодь допризовного віку експериментальної групи мають вищий рівень фізичної підготовленості ніж контрольної.

Розділ 3. Результати власних досліджень та їх обговорення Проаналізуємо результати досліджень, і визначимо реальний фізичний стан допризовної молоді, яка проживає на території Волинської області.

Важливим показником стану організму допризовників є фізичний розвиток, який визначався вимірюванням довжини, маси тіла і обсягу грудної клітки (табл. 4).

фізична підготовка допризовна молодь Таблиця 4.

Рівень фізичного розвитку допризовників, які проживають в різних екологічних умовах.

Наші дослідження показують, що фізичний розвиток допризовників різних екологічних зон вірогідно не відрізняється (Р>0,05). Водночас спостерігається тенденція зниження ваго-ростових показників у юнаків, які проживають на території Маневицького району. Маса тіла у допризовників з Луцького району на 6,57 (16 років) і 1,65 (17 років) кг більша ніж у їх ровесників з Маневицького району. Обсяг грудної клітки теж — відповідно на 4,57 і 2,23 см. Індекс Кетле та індекс пропорційності оптимальніший у юнаків з Луцького району.

Важливою умовою готовності юнаків до служби в Збройних Силах є високий рівень фізичної підготовленості. Результати проведених нами досліджень дали можливість констатувати, що за показниками сили, швидкості, витривалості, спритності і гнучкості юнаки, які проживають на території Маневицького району значно відстають від своїх ровесників з Луцького району (табл. 5).

Таблиця 5.

Рівень фізичної підготовленості допризовників, які проживають в різних екологічних умовах.

Рівень фізичної підготовленості допризовної молоді у відповідності до Державних тестів і нормативів оцінки фізичної підготовленості населення України, невисокий і має значну розбіжність. Найвищий бал (чотири) отримали юнаки 16 років за результати бігу на 100 м. На три бали оцінені результати бігу на 100 м школярами 17 років і стрибки в довжину з місця юнаками 16 років. Показники підтягування (молодь 16 років) і стрибків у довжину (молодь 17 років) оцінені на 2 бали. Човниковий біг 4?10 м, нахил вперед з положення сидячи, біг на 2000 м (молодь 17 років) і підтягування (молодь 17 років) виконані на 1 бал. І, нарешті, в середньому жодного бала не набрали юнаки 16 років за результатами бігу на 2000 м. Такий стан вказує на низьку фізичну підготовленість юнаків, які проживають в Маневицькому районі і певну невідповідність Державних тестів їх фізичним можливостям.

Низьку фізичну підготовку цих юнаків підтверджують також результати медичних оглядів (табл. 6).

Таблиця 6.

Кількість придатних і не придатних юнаків до військової служби.

Аналіз результатів медичних оглядів районного військкомату Маневицького району щодо придатності до військової служби юнаків показує, що в період з 2006 року по 2011 рік постійно зменшується кількість придатних до військової служби юнаків (на 29,16%) і значно збільшується кількість непридатних (на 350%).

Ці дані опосередковано свідчать про демографічну кризу в країні. Так з 2006 по 2011 роки кількість допризовників тільки по одному районі зменшилася на 135 чоловіків (21,49%). Поряд із зменшенням загальної кількості допризовників збільшується відсоток непридатних до військової служби: 2006 — 1,31%, 2007 — 1,47%, 2008 — 2,8%, 2009 — 3,34%, 2010 — 5,52% і 2011 — 7,16%. Подібне спостерігається в області в цілому (табл. 7).

Таблиця 7.

Динаміка захворювань призовної молоді Волинської області (з розрахунку на 1000 обстежених).

Як показують статистичні дані з 2005 по 2011 роки, кількість хвороб суттєво збільшилась. Зокрема, хвороби ендокринних залоз зросли на 84,0%, ревматизм в активній фазі - на 130,2%, бронхіальна астма — на 26,35%, виразка шлунку та 12-палої кишки — на 24,54%, гастрит, дуоденіт, розлад шлунку — на 250,3%, розлади печінки, жовчного міхура і підшлункової залози — на 213,48%. Кількість неврозів, психопатій та інших психічних розладів і хронічних ревматичних хвороб серця зменшилась, відповідно, на 88,96 і 86,99%.

Таким чином, стан здоров’я допризовників, які проживають на території Маневицького району, досить низький. За період з 2006 року кількість захворювань постійно збільшується. Найвищий зріст захворювань спостерігався в період з 2007 року по 2009 рік.

Як показало опитування, досить великий контингент допризовників Маневицького району (48,3%) не бажають служити в армії. Дещо менша частина (41,4%) тих, хто відповів, що хоче служити в армії, а для 10,3% опитаних було все рівно — служити чи не служити. Все це вказує на низьку мотивацію для підготовки до служби в армії у більш ніж половини опитаних (57,8%) — Маневицького району і (57,3%) — Луцького району.

Успішність спрямованої підготовки допризовника до служби в армії в певній мірі залежить від засвоєння вимог і задач, що ставляться до нього. На питання: «Чи знаєте Ви вимоги, які ставляться до фізичної підготовки призовника?», тільки 25,6% опитаних Маневицького району і 24,8% Луцького району відповіли позитивно. Потрібно зауважити, що знання про вказані вимоги, за словами респондентів, в більшій мірі отримані від вчителя фізичної культури (8,3%) і (8,7%), викладача допризовної підготовки (7,8%) і (8,1%), батьків (0,9%) і (1,7%) і старших друзів (9,3%) і (9,8%).

Цілеспрямованою підготовкою до служби в армії самостійно займаються 12,4% і 14,7% опитаних. Про допомогу спорту в підготовці допризовників до служби в армії вказали 48,4% і 52,8% юнаків. 88% і 69% опитаних юнаків вважають, що на підготовку до служби в армії одних тільки уроків фізичної культури і допризовної підготовки недостатньо, 17,4% і 28,2% переконані, що досить; 38% і 42% вважають, що вони готові служити в армії; 32,3% і 39,8% - що не готові.

Таким чином, педагогічний експеримент показав досить високу ефективність запропонованої нами корекції фізичної підготовки допризовників, що є основою для широкого її впровадження у навчальний процес навчально-виховних закладів освіти.

Дотримання методичних вимог дасть можливість, в свою чергу, оволодіти контрольними якісними показниками рівня фізичної культури допризовника:

1. Знання теоретичних основ фізичного тренування та уміння застосовувати їх в практиці самостійної і колективної фізичної підготовки.

2. Знання медико-біологічних основ фізичного тренування та уміння застосовувати їх при реалізації фізичної активності і при діагностиці свого стану.

3. Знання основних положень біомеханіки рухів людини та уміння аналізувати техніку фізичних, в тому числі спортивних вправ.

4. Переконання в особистій і загальносрціальній необхідності систематичної фізичної активності.

5. Володіння руховими уміннями і навичками в межах вікових нормативів.

6. Досягнення рівня фізичної підготовленості, передбаченого віковими нормативами.

7. Знання не менше 300 фізичних вправ загальнорозвиваючого характеру, не менше 200 вправ (спрямованих на розвиток силових якостей), не менше 200 — для розвитку гнучкості та профілактики порушень постави і захворювань хребта, не менше 50 засобів тренування витривалості, володіння техніко-тактичними прийомами 5 видів спортивних ігор і 10 інших видів спорту (включаючи легку атлетику). [15].

8. Уміння користуватись тренажерами і організовувати з їх допомогою самостійне фізичне тренування.

9. Систематично здійснювати фізичне тренування (не менше 3-х разів на тиждень) і заняття іншими формами оздоровчої і загальнозмінюючої фізичної активності.

10. Не палити і не вживати алкоголю.

Висновки Фізична культура — частина загальної культури особистості, одна з сфер соціальної діяльності, спрямована на зміцнення здоров’я, розвиток фізичних здібностей молодої людини. Фізичне виховання молоді сприймається як невід'ємна, найважливіша частина загального виховання допризовної молоді України. Очевидною є величезна роль, яку відіграє фізкультура, спорт і фізичне виховання у людському житті, житті суспільства і цілої країни. [17].

Підготовка до служби в Збройних Силах — це дуже складна і цілеспрямована діяльність. В ній тісно взаємопов'язані процеси навчання і виховання. Готовність до військової служби, в кінцевому варіанті, є результати їх впливу на особистість юнака. Аналіз науково-методичної літератури показує, що фізична підготовка є важливою складовою частиною підготовки молоді до служби в Збройних Силах України.

Служба в Збройних Силах вимагає розвитку сили, витривалості, швидкості і спритності, саме тих якостей, за якими юнаки, які проживають на території Маневицького району мають найбільше відставання. Зрозуміло, що цій категорії юнаків потрібно буде служити в армії і вимоги до них не будуть нижчі ніж до інших. Та й не потрібно, на нашу думку, з допризовників, які проживають на території Маневицького району робити другосортних солдатів, а в майбутньому і можливо людей. Значно кращий і перспективніший є інший підхід: розробити оптимальні засоби, методи і прийоми підвищення їх фізичного стану.

Рівень фізичного стану допризовників невисокий і вимагає спеціального комплексного впливу, а саме цілеспрямованого використання фізичних вправ, які підвищують силу, витривалість і спритність, ефективне використання їх на заняттях з фізичної культури, допризовної підготовки, а також в режимі дня учня: шкільних та позашкільних заходах і особливо в період літніх табірних зборів.

Фізичне виховання допризовників, які проживають на території Волинської області необхідно проводити поетапно. На першому етапі (підготовчий період) підбір засобів і методів фізичного виховання спрямовувався на вирішення оздоровчих завдань. На другому етапі (основний період) вирішувались завдання прикладної фізичної підготовки, в основі якої лежав розвиток фізичних якостей, підвищення захисних сил і опірності до зовнішнього середовища. Оздоровчий ефект досягається за допомогою застосування середніх і великих фізичних навантажень.

Корекція методики фізичного виховання юнаків вірогідно підвищує їх фізичний розвиток, фізичну підготовленість та загальну успішність, що свідчить про її ефективність і можливість використання у практиці допризовної підготовки.

Список використаних джерел.

1. Богданов, Г. П. Физические загрузки для развития выносливости и быстроты в беге / Г. П. Богданов // Физ. культура в школе. — 1977. — № 8. — С. 15.

2. Волков Л. В. Методика виховання фізичних здібностей учнів. — К.: Рад. школа, 1989. — 102 с.

3. Глушко Г., Іванов В. Організація та методика розвитку рухових якостей учнів допризовного віку // Фізичне виховання в школі. — 2000 — № 3.

4. За матеріалами зведених звітів про результати державного тестування фізичної підготовленості населення м. Луцька у 2006;2011 роках.

5. Волков Л. В. Теория и методика детского и юношеского спорта. — К.: Олимпийская литература, 2002. — 210 с.

6. Гужаловский А. А. Темпы роста физических способностей как критерий отбора юных спортсменов // Теория и практика физической культуры, № 9, 1979. — с. 32−33.

7. Єрьоменко О.Н. Специфіка початкового етапу спортивної підготовки юних легкоатлетів 10−11 років, які проживають у зоні посиленного радіоекологічного контролю. Автореф… канд. наук з фізичного виховання і спорту. К., 1999. — 18 с.

8. Железняков А. Г. Развитие выносливости к марш-броску у юношей 15−17 лет на уроках физической культуры: автореф. дис. канд. пед. наук / А. Г. Железняков. М., 1980. — 23с.

9. Новосельский В. Ф. Методика урока физической культуры в старших классах: учебно-методическое пособие — К.: Радянська школа, 1989. — 128 с.

10. Стакионене В. П. Педагогические основы физического совершенствования школьников. Автореф… док. пед. наук, Вильнюс, 1969. 46 с.

11. Силла Р. П. Оптимальна доза рухової активності для молоді. Гігієнічні основи фізичного виховання підлітків. — Таллінн, 1975. — с.143−151.

12. Сембрат С. В., Волков Л. В. Фізична підготовка щколярів: особливості розвитку фізичних здібностей дітей старшого шкільного віку. -К.: Знання України, 2003. — 31с.

13. Шиян Б. М. Методика фізичного виховання школярів. — Львів: ЛОНМІО. 1996. — 232 с.

14. Шиян Б. М. Теорія і методика фізичного виховання школярів / Богдан Михайлович Шиян. — Частина 2. — Т.: Навчальна книга — Богдан, 2002. — 248 с.

15. Антропова М. В. Фізіолого-гігієнічні аспекти навчального навантаження старшокласників // Збірник наукових праць. -М.: Педагогіка, 1986. — С.187.

16. Бака М. М. Готовий до захисту Батьківщини // Фізична підготовка допризовника. -М.: Фізкультура і спорт, 1987. — С.221.

17. Лебедєва Т.М., Глезіров В. І. Шляхи оптимізації рухової активності підлітків // Теорія і практика фізичної культури, 1986. -№ 1. — С.27−30.

18. Платонов В. М. Теорія і методика спортивного тренування. -К.: Вища школа, 1984. — С.352.

19. Сухарєв А.Г. Теоретичні основи гігієнічного нормування рухової активності підлітків // Гігієнічні основи фізичного виховання підлітків. — Таллін, 1985. — С.160−164.

20. Теория и методика физического воспитания. Учебник для институтов физ. культуры Под общ. ред. Л. П. Матвеева и А. Д. Новикова. Изд. 2- е, Т. ПМ.: Физкультура и спорт, 1996, — С. 139 — 194.

21. Физическая активность человека Бальсевич В. К., Запорожанов В. К.: Здоров’я, 1987, — С. 194- 197.

22. Основи теорії і методики фізичного виховання За ред. М.Є. Догадіна: Посібник для студентів фак. фіз. виховання пед. Інститутів — К.: Рад. школа, 1997. — С.214, 218−219, 227- 230.