Страхування майна громадян

СТРАХУВАННЯ МАЙНА ГРОМАДЯН

СТРАХУВАННЯ БУДІВЕЛЬ Будівлі за ступенем важливості належать до пріоритетного майна. Знищення або пошкодження будь-якої будівлі завдає її власникові величезних збитків. Тому кожний власник будівлі чи будівель повинен заздалегідь подбати про те, щоб у разі виникнення таких збитків мати змогу покрити їх. У пригоді тут можуть стати грошові заощадження та страхування. При цьому страхування має переваги, які полягають у тому, що зобов’язання за договором страхування починають виконуватися з моменту його укладення. А для нагромадження значних заощаджень потрібний тривалий час. Тому страхування будівель відіграє велику роль у захисті економічних інтересів громадян, які можуть зазнати матеріальних збитків унаслідок непередбачуваних подій.

У сучасних умовах фізичні особи, власники будівель або повнолітні члени їхніх родин, а також особи, які тимчасово користуються або розпоряджаються будівлями на законних підставах, можуть бути страхувальниками й укладати договори добровільного страхування.

До переліку об'єктів, що підлягають страховому захисту, належать різні споруди: житлові, садові й дачні будинки, господарські (сараї, погреби, гаражі) та зовнішні (тротуари, тераси, огорожі, ворота) будівлі, зведені на постійному місці, у тому числі й ті, під заставу яких страхувальник одержав кредит в установі банку. Одночасно з будівлями приймається на страхування додаткове обладнання до них (газопровід, водяні, газові лічильники, грати на вікнах тощо). Договором можна передбачити страхування цивільної відповідальності страхувальника та членів його родини за шкоду, яка може бути заподіяна при користуванні (розпоряджанні) будівлями. При цьому страхувальник має право вільно вибирати об'єкт страхування, а саме, він може застрахувати:

усі будівлі, які розташовані на його земельній ділянці;

окремі будівлі (лише житловий будинок або гараж);

окремі конструктивні елементи (тільки вікна, двері або дах);

будівлі, зведення яких не закінчено.

Винятком з переліку об'єктів страхування є будівлі, що підлягають знесенню, дуже старі, аварійні, а також ті, що містяться в зоні, якій загрожують обвали, зсуви, повені або інші стихійні лиха, якщо про це оголошено в установленому порядку. У рамках страхування будівель не підлягає страхуванню рухоме майно, що там перебуває.

Відповідальність страховика зі страхування будівель полягає у відшкодуванні збитків, що виникли внаслідок стихійного лиха (буря, ураган, блискавка, злива, град, обвал, зсув, сель, вихід підґрунтових вод, осідання ґрунту, повінь, землетрус); нещасного випадку (пожежа, вибух, аварія опалювальної системи, водопровідної або каналізаційної мережі, проникнення води із сусіднього приміщення, викид газу); неправомірних дій третіх осіб.

Страхування будівель не передбачає відшкодування збитків, що виникли через гниття, знос, ураження домовим грибком; конструктивні недоліки будівель, які були відомі страхувальникові до настання страхового випадку; навмисні дії страхувальника; ведення військових дій, виникнення громадських заворушень, конфіскацію майна, екологічні катастрофи.

Договір страхування укладається на підставі усної або письмової заяви страхувальника терміном на 1 рік або на кілька місяців.

Укладати договір страхування починають з таких дій:

уточнюють факт належності будівель особі, з якою укладається договір;

з’ясовують, оголошено чи ні в даній місцевості про загрозу обвалу, повені або іншого стихійного лиха. Якщо про таку загрозу оголошено, договір не укладається (крім поновлення на ще один строк);

обов’язково оглядають будівлі у присутності страхувальника;

з’ясовують, чи забезпечені будівлі (особливо садові, дачні будинки) належним доглядом (постійне проживання, систематичне відвідування, нагляд родичів, сусідів і т. ін.);

дають страхову оцінку будівель, щоб правильно визначити страхову суму.

При укладанні договору страхування будівель насамперед важливо визначити їх вартість, тобто дати відповідну страхову оцінку. На підставі страхової оцінки визначають розмір страхової суми, страхового платежу, а в разі знищення або пошкодження будівель — розмір збитку та страхового відшкодування. Крім того, правильність визначення страхової оцінки впливає на загальні фінансові результати страховика.

Для визначення вартості будівель страховики користуються послугами експертів або відповідними оцінними документами бюро технічної інвентаризації, органів комунального господарства, що їх має кожний власник будівель. Оцінні документи складають на підставі інвентаризаційних документів (поверхових планів, опису будівель і т. ін.). При оцінюванні будівель використовуються оцінні норми, під якими розуміють вартість у грошових одиницях певної одиниці вимірювання (метра квадратного, метра кубічного, метра погонної довжини) нової будівлі. В оцінних документах зазначається первісна та дійсна вартість будівель. Первісна вартість — це вартість нової будівлі, обчислена згідно з існуючими в даному регіоні оцінними нормами. Дійсна вартість обчислюється відніманням від первісної вартості суми зносу.

У страховій практиці застосовують кілька варіантів визначення страхової оцінки будівель.

Варіант І - страховою оцінкою може бути дійсна вартість будівель на день укладення або поновлення договору.

Варіант JI — передбачає визначення страхової оцінки із застосуванням відповідних ринкових цін, що склалися на будівлі в даному регіоні (тобто первісної вартості). У такому разі реалізується принцип повноти страхового захисту. Коли б не існувало страхування на базі ринкової вартості, страхувальникові довелося б самостійно нести витрати, які перевищують дійсну вартість при відбудові будівель.

В Україні страхова сума визначається окремо для кожної будівлі, що приймається на страхування, за домовленістю страхувальника зі страховиком, але не може перевищувати дійсної вартості будівлі (страхова оцінка). Коли договір укладено на страхову суму, що менша за страхову оцінку, страховик несе пропорційну відповідальність, тобто страхове відшкодування виплачується у розмірі, меншому від заподіяних збитків, пропорційно до відношення Страхова сума / Дійсна вартість будівлі

Якщо страхувальник має намір збільшити страхову суму в період дії договору страхування (через інфляційне зростання вартості будівлі, у зв’язку з прибудовою до останньої або в разі страхування не на повну вартість), укладається додатковий договір на термін, що залишився до кінця чинності основного договору. При цьому загальна страхова сума за основним та додатковим договорами не повинна перевищувати дійсної вартості будівель.

Страхові платежі визначають за розміром страхової суми, терміном страхування та ступенем ризику з одночасним використанням граничних розмірів тарифних ставок: на будівлі в сільській місцевості - від 0,2 до 0,45% страхової суми; на будівлі в міській місцевості - від 0,18 до 0,4% страхової суми. Якщо страховий платіж становить значну суму, страхувальникові може бути надане право сплатити її як одноразово, так і частинами: у два або три строки. Сплата можлива готівкою — представникові страховика або безготівкове — через бухгалтерію підприємства, де працює страхувальник. При сплаті платежу готівкою страхувальник одночасно одержує страхове свідоцтво певної форми. Для того щоб сплатити платіж безготівкове, страхувальник подає доручення до бухгалтерії підприємства, яка має утримати платіж із його заробітної плати та перерахувати на рахунок страховика в установі банку. Страхове свідоцтво видається страхувальникові в обумовлений договором термін після надходження платежу на рахунок страхової компанії. У разі неперерахування страхового платежу за страхувальника, який подав доручення, договір страхування вважається таким, що не відбувся.

Договір страхування набирає чинності з наступного дня, якщо він сплачується готівкою, або з дня надходження його на рахунок страховика — у разі безготівкового розрахунку. Такий порядок вступу договорів у силу стосується договорів, які укладаються вперше чи поновлюються на новий строк після закінчення дії попереднього договору, а також додаткових договорів, укладених у зв’язку зі збільшенням страхової суми. Дія договору страхування припиняється через такий строк, на який його було укладено, у день, що передує числу, з якого договір набрав чинності. Водночас припиняється дія додаткового договору. Якщо страхувальник не сплатив чергової частини платежу, дія договору припиняється наступного дня після числа, зазначеного у страховому свідоцтві для сплати платежу. Дія такого договору може бути поновлена, якщо протягом певного (передбаченого його умовами) терміну, з дня, визначеного для сплати чергового платежу, страхувальник звернувся із заявою про поновлення договору, страховик оглянув будівлі і за час прострочки сплати страхового платежу не сталося страхового випадку.

Передбачається також умова дострокового розірвання договору страхування з ініціативи страхувальника (наприклад, втрата права власності у разі продажу або дарування будівель і т. ін.). Тоді, якщо за період страхування не було страхового випадку, страхувальникові повертається частка сплаченого платежу. Обчислюється вона пропорційно до невикористаного строку, за який страховик має нести відповідальність, зі зменшенням на певну суму, використану для ведення справи страхової компанії. У разі зміни страхувальником будівель (замість проданих будівель придбані інші) укладається новий договір. Страховий платіж обчислюють тоді на підставі характеристики нових будівель з урахуванням невикористаної частки платежу за попереднім договором.

Щоб заохотити страхувальників до подальшої співпраці, страховики передбачають різні пільги. Постійним страхувальникам, які протягом кількох років безперервно укладали договори страхування будівель, може бути наданий пільговий строк для укладення нового договору. Такий договір, незалежно від дня сплати страхових платежів, вважається поновленим і набирає чинності з дня закінчення дії попереднього договору. Якщо в такий пільговий строк станеться страховий випадок, а договір страхування не поновлено, страхове відшкодування виплачується згідно з умовами, установленими попереднім договором. При цьому постійним страхувальникам, які за час страхування не отримували страхового відшкодування, у разі поновлення договорів можуть надаватися знижки в певному розмірі від страхового платежу.

Укладений договір страхування свідчить про те, що в разі настання страхового випадку страхувальникові буде відшкодовано збиток. Оперативне вирішення питання про виплату страхового відшкодування створює сприятливі передумови для швидкого відновлення майнового стану страхувальника, що його він мав до страхового випадку. А тому, якщо страховий випадок настане, страхувальник має вжити заходів щодо зменшення збитків, завданих страховим випадком; повідомити протягом доби компетентні органи (залежно від події - пожежний нагляд, органи міліції і т. ін.); письмово повідомити про будь-який випадок страховика; дати змогу представникові страховика оглянути пошкоджені будівлі, не виконуючи робіт з їх відновлення. У разі невиконання страхувальником зазначених вимог страховик має право не виплачувати страхового відшкодування.

Обов’язки страховика:

прийняти та зареєструвати заяву страхувальника про знищення або пошкодження будівель;

запросити особу, відповідальну за заподіяну шкоду (якщо така є), для складання страхового акта;

скласти страховий акт;

при потребі про інформацію, пов’язану зі страховим випадком, зробити запит до компетентних органів або самостійно з’ясувати причини та обставини страхового випадку;

обчислити суму збитку та страхового відшкодування;

виплатити страхувальникові страхове відшкодування;

на суму виплаченого страхового відшкодування пред’явити винній особі (якщо така є) регресний позов.

Розмір заподіяного страхувальникові збитку та страхового відшкодування визначається на підставі страхового акта.

На кожний страховий випадок, внаслідок якого було знищено або пошкоджено будівлі, страховик складає акт певної форми, в якому беруть участь страхувальник або повнолітній член його родини, двоє свідків та винна особа (якщо така є).

У страховому акті, що складається на місці страхової події, у результаті ретельного огляду пошкодженої (знищеної) будівлі подається характеристика випадку, який стався; зазначаються розміри будівлі та будівельні матеріали її конструктивних елементів; наводяться відомості про розмір знищених або пошкоджених будівель; перелічуються роботи з рятування будівель; констатується наявність залишків знищеної або пошкодженої будівлі, придатних для подальшого використання.

Зазначені дані є базою для розрахунку суми збитку. Визначити суму збитку та страхового відшкодування — найскладніша та найвідповідальніша робота страховика, що передбачає такі послідовні етапи:

установлення факту загибелі або пошкодження будівель;

визначення причини завданого збитку та вирішення питання про наявність страхового або нестрахового випадку;

визначення ступеня знищення або пошкодження будівель.

При оцінюванні ступеня знищення або пошкодження будівлі розрізняють тотальний та частковий збиток.

Тотальний збиток, або знищення будівлі, констатується тоді, коли вартість відновлюваних робіт з урахуванням вартості залишків та витрат, понесених страхувальником з метою запобігання збиткам або їх зменшення, перевищує дійсну вартість будівлі. Залишки від знищених будівель та окремих конструктивних елементів беруться до уваги лише в тому разі, коли вони придатні для подальшого використання за призначенням, і враховуються за кількістю будівельного матеріалу (цегли, каменю, пиломатеріалів, шиферу і т. ін.), що його можна одержати при розбиранні зруйнованої будівлі або окремої її частини.

Розмір тотального збитку визначається:

при повному знищенні будівлі без залишків будівельних матеріалів, придатних для будівництва, — як сума вартості (оцінки) будівлі з урахуванням суми зносу та витрат з рятування будівлі;

якщо будівлю знищено, але є залишки будівельних матеріалів, придатних для будівництва, — як різниця між сумою вартості будівлі (з урахуванням суми зносу) та витрат з її рятування і сумою вартості залишків матеріалів (із сумою зносу) з урахуванням їх знецінення внаслідок страхового випадку. Сума збитку набирає такого вигляду:

3=В-І+Р-Б, де В-первісна вартість будівлі;

І - сума зносу;

Р — витрати з рятування будівлі;

Б — вартість залишків, придатних для будівництва.

При частковому збитку (пошкодженні будівель) основою для визначення втрат є вартість відновлення (ремонту) будівлі з урахуванням суми зносу та вартості залишків від пошкоджених (знищених) конструктивних елементів. Вартістю відновлення будівлі є витрати, необхідні для того, щоб привести будівлю до стану, коли вона буде придатною для експлуатації", аналогічно тому, в якому будівля перебувала до настання страхового випадку.

Вартість відновлення пошкодженої будівлі визначається одним із способів: використанням одиничних розцінок на заміну чи відновлення конструктивних елементів, на підставі яких розроблено оцінні норми в даній місцевості, або використанням відсоткового співвідношення (питомої ваги) вартості окремих конструктивних елементів до загальної вартості будівель. Метод розрахунку вартості відновлення будівлі страховик обирає самостійно з огляду на характер, ступінь та обсяг пошкоджень, складність конструкцій даної будівлі та наявність відповідної технічної та оцінної документації.

Розмір суми збитку є вихідним показником для розрахунку суми страхового відшкодування. Оскільки будівлі страхуються за системою пропорційної відповідальності, обсяг страхового відшкодування залежить не лише від нарахованої суми збитку, а й від розміру суми, на яку застраховано будівлю. Тому сума страхового відшкодування визначається залежністю де 3 — сума збитку;

С — страхова сума за договором;

О — страхова оцінка.

Якщо будівлі застраховані на повну вартість, то відбувається повне відшкодування збитку.

Приклад. При дійсній вартості 32 000 грн. житловий будинок був застрахований на суму 20 000 грн. Через настання страхового випадку вартість відновлювальних робіт з урахуванням зносу досягла 1400и грн. У такому разі страхувальник отримає страхове відшкодування в сумі 8750 (14 000 — 20 000: 32 000). Якби страхова сума становила 32 000 грн., то страхувальник отримав би 14 000 грн.

Страхове відшкодування виплачується страхувальникові протягом обумовленого договором терміну (двох, трьох днів) після одержання всіх необхідних документів.

Подальша дія договору страхування залежить від розміру виплаченого страхового відшкодування. У разі виплати страхового відшкодування в повній страховій сумі дія договору припиняється, а якщо виплачено лише частину страхової суми, — дія договору продовжується до кінця зазначеного в ньому строку, у розмірі різниці між страховою сумою та сумою виплаченого страхового відшкодування.

Операції зі страхування будівель характерні для всіх розвинених країн. Так, страхування охоплює майже всі види нерухомого майна. Але кожна країна має свої особливості щодо організації проведення цього виду страхування.

У Швейцарії будівлі забезпечуються страховим захистом у разі настання пожежі, блискавки, вибуху, стихійного лиха, падіння літальних апаратів; пошкодження внаслідок ламання; затоплення (усі види аварій). При страхуванні житлових будівель від стихійних лих застосовується франшиза: у розмірі 10% від страхового відшкодування або в абсолютній сумі, мінімальний розмір 200 франків, а максимальний

2000 франків. Страхові премії сплачуються за тарифними ставками, розмір яких залежить від ступеня ризику, наприклад враховуються тип будівель, їх конструктивні особливості (плоскі дахи, обігрів через підлогу або стелю, наявність інших обігрівальних установок).

Страховий захист будівель у Великій Британії має свої організаційні особливості, пов’язані з багатовіковою традицією страхової справи. Страхування поширюється на самі будівлі, на зовнішні частини власності (доріжки, під'їзні дороги, тераси; комунікації під землею, на якій розташовані будівлі), а також на всі комунікації, що ведуть до кожної будівлі, на її технічне обладнання.

Стандартним полісом страхування будівель обумовлюється конкретно кожний вид ризику: вогонь, блискавка, вибух, збитки, що є наслідком викрадення майна. Проти кожного індивідуального ризику зазначаються винятки з відповідальності страховика.

Основою для визначення страхової суми є дійсна вартість будівель. Більшість договорів страхування укладаються з франшизою в розмірі 50 фунтів стерлінгів при страхуванні всіх ризиків.

СТРАХУВАННЯ ТВАРИН Страхування тварин — вид майнового страхування, який забезпечує страховий захист власникам на випадок загибелі тварин. Нині цей вид страхування не набув належного розвитку на вітчизняному страховому ринку. Але бажання власників тварин заручитися захистом на випадок можливих втрат відкриває широкі можливості для страхових компаній у розвитку такого виду страхування.

Договори добровільного страхування тварин укладаються з фізичними особами, які є власниками тварин.

Характер страхування тягне за собою ряд обов’язкових вимог до укладання договорів.

1. Визначається об'єкт страхування (це можуть бути здорові тварини з певними віковими обмеженнями):

велика рогата худоба, коні - віком від 1 місяця;

свині - від б місяців;

мули та невелика рогата худоба: вівці, кози, віслюки — від одного року;

хутрові звірі: нутрії, кролі - з 45-денного віку;

собаки-від 6 місяців до 10- 12 років;

бджолосім'ї, коти, декоративні птахи: папуги, хом’яки;

екзотичні тварини: мавпи, змії і т. ін.

На страхування не приймаються тварини хворі, виснажені, а також ті, які перебувають у місцевості, де оголошений карантин (крім тварин тих видів, які до даного захворювання несприйнятливі).

2. Такі тварини, як собаки, приймаються на страхування, якщо вони зареєстровані у спілці собаководів-аматорів. Українському товаристві мисливців та рибалок або в Товаристві сприяння обороні України; а бджолосім'ї - після перевірки ветеринарно-санітарного паспорта пасіки (характеристики пасіки, ветеринарно-санітарного стану).

3. Власники тварин зобов’язані суворо додержувати установлених у даній місцевості рекомендацій щодо догляду за тваринами, їх годівлі й утримання, а також вжити всіх заходів, аби попередити їх захворювання та загибель. Тому до укладання договору страховик повинен перевірити, чи можна прийняти на страхування тварин у даному господарстві. Якщо в господарстві не додержують зазначених умов, договір страхування не укладається.

Ризики, пов’язані зі страхуванням тварин, можна поділити на чотири групи.

1. Страхування на випадок загибелі або падежу тварин від хвороб чи стихійного лиха (повінь, обвал, блискавка, буря, ураган, град, землетрус); нещасних випадків (дії електричного струму, замерзання, задушення, отруєння травами, укусу змій або отруйних комах, утоплення, попадання під засіб транспорту, попадання в ущелину та інші травматичні пошкодження).

2. Страхування на випадок вимушеного забою тварини, якщо вона травмована через нещасний випадок і це унеможливлює подальше її використання. Або якщо вимушений забій (за розпорядженням спеціаліста ветеринарної служби) пов’язаний із вжиттям заходів, спрямованих на боротьбу з епізоотією або невиліковною хворобою, що також виключає подальшу можливість використання тварини.

3. Страхування на випадок лікування тварини від хвороби чи травми, одержаної внаслідок нещасного випадку. У даному разі йдеться про непрямі збитки у вигляді додаткових витрат на утримання тварини.

4. Страхування на випадок викрадення або навмисних неправомірних дій третіх осіб.

У страховій практиці існують різні варіанти обсягу відповідальності, але вони різняться між собою кількістю ризиків, щодо яких укладається договір.

Договір страхування укладається на підставі усної або письмової заяви страхувальника, як правило строком на 1 рік, з обов’язковим оглядом тварин, за умови страхування всіх наявних у господарстві тварин даного виду. Коли в господарстві є тварини різних видів (наприклад, велика рогата худоба, свині, кролі), за бажанням страхувальника можуть бути застраховані тварини всіх видів або лише один вид (скажімо, велика рогата худоба).

Страховий захист тварин обмежується територією (житлові та допоміжні приміщення, присадибна ділянка страхувальника), обумовленою як місце страхування, тобто за адресою, зазначеною у страховому свідоцтві.

Якщо тварини не перебувають за місцем страхування, страховий захист припиняється.

Страхова сума встановлюється на кожну тварину окремо, причому її максимальний розмір не може перевищувати ринкової вартості тварини (страхова оцінка). Для всіх тварин одного виду та вікової групи страхова сума має бути однаковою.

Страхування тварин є досить небезпечним ризиком, адже кожний вид тварин потребує різного обсягу страхової відповідальності. Ці та інші фактори зумовлюють використання різних тарифних ставок, розмір яких може становити І - 10% від страхової суми. Водночас, страхування великої рогатої худоби здійснюється за граничними розмірами страхових тарифів — від 2 до 5% від страхової суми; зі страхування коней — відповідно від 3 до 7%.

Страховий платіж страхувальник може сплатити готівкою, представникові страховика одночасно з укладанням договору або безготівкове через бухгалтерію підприємства, де він працює, на рахунок страховика в установі банку. Коли страховий платіж становить значну суму, страхувальникові надається право внести страховий платіж в два або три строки.

Особливість страхування тварин, яка відрізняє цей вид страхування від інших, пов’язана зі строками відповідальності страховика. Так, відповідальність страховика з виплати страхового відшкодування при загибелі тварин від хвороби настає через кілька (наприклад, 10) днів з моменту початку дії договору, тобто після сплати страхового платежу. Таке відстрочення дає змогу уникнути виплат за тварин, які при укладанні договору були хворі і не повинні були прийматися на страхування. Проте це обмеження стосується лише нових та додаткових договорів. Якщо діючий договір поновлено на черговий строк, страховик без будь-якої перерви несе страхову відповідальність. За випадки загибелі або вимушеного забою тварин внаслідок нещасних випадків, стихійного лиха та дії третіх осіб відповідальність страховика починається та припиняється згідно з умовами страхування будівель.

Для постійних страхувальників страхові компанії пропонують різні пільги: знижки сум страхових платежів, додатковий місячний термін для поновлення договору.

При настанні страхового випадку на страхувальника покладаються певні обов’язки (їх невиконання може стати підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування), а саме:

вжити заходів щодо зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку;

у добовий термін заявити про загибель тварини спеціалісту ветеринарної служби;

у разі викрадення тварини, знищення або травмування внаслідок навмисних неправомірних дій третьої особи зробити в добовий термін заяву до органів міліції;

письмово в добовий термін заявити про будь-який страховий випадок страховикові.

Страховик після отримання заяви страхувальника про страховий випадок обов’язково складає страховий акт у визначений умовами страхування термін (1 — 3 дні) у присутності страхувальника або повнолітнього члена його сім'ї та двох свідків. В акті зазначаються вид та вік загиблої тварини, її масть та прикмети, коли загинула (захворіла) тварина, коли і кому про це заявлено, причини та обставини, що призвели до її загибелі (вимушеного забою, викрадення, захворювання), а також визначається сума збитку й страхового відшкодування.

Для установлення факту та причини загибелі тварини страховик користується документами компетентних органів, а саме: висновком спеціалістів ветеринарної служби, довідкою органів гідрометеорологічної служби, пожежного нагляду, міліції, суду.

Сума збитку визначається:

у разі загибелі або викрадення тварини — у розмірі ринкової вартості тварини (страхова оцінка), що склалася в даному регіоні;

при вимушеному забої:

а) щодо великої рогатої худоби, коней, свиней, овець, кіз — у розмірі різниці між ринковою вартістю тварини та вартістю придатного до вживання в їжу м’яса;

б) пушних звірів — у розмірі різниці між ринковою вартістю та вартістю шкурки і придатного до вживання в їжу м’яса. В обох випадках вартість зазначеного м’яса встановлюється на підставі документа організації, котрій продано м’ясо. Якщо спеціалістом ветеринарної служби м’ясо визнане повністю непридатним до їжі, сума збитку визначається так, як за загиблу тварину;

у разі лікування тварини від хвороби або травми — у розмірі вартості лікування, що зазначена в довідці спеціаліста ветеринарної служби.

Крім того, для розрахунку розміру збитку необхідно знати, скільки тварин (особливо свиней, овець, кіз, папуг) було у страхувальника при укладенні договору та в разі настання страхового випадку. Якщо на день загибелі тварини у господарстві страхувальника число тварин даного виду та віку перевищувало кількість застрахованих і не можна встановити, яка саме з них була застрахованою, розмір збитку визначається діленням загальної вартості всіх застрахованих тварин даного виду та віку на фактичну кількість тварин на день страхового випадку.

Страхове забезпечення при страхуванні тварин базується на системі першого ризику. Це означає, що в разі знищення (вимушеного забою, викрадення або лікування) тварини страхове відшкодування виплачується страхувальникові в розмірі суми збитку, але не більшому за страхову суму.

Приклад 1. Громадянин уклав договір страхування корови на страхову суму 400 грн., вартість корови становила 600 грн. Сума збитку внаслідок загибелі була визначена в 600 грн. Страхове відшкодування підлягає виплаті в розмірі 400 грн.

Приклад 2. Громадянин мав договір на страхування чотирьох нутрій, на загальну страхову суму 80 грн., вартість однієї нутрії становила 20 грн. Після укладення договору страхувальник купив ще одну нутрію. Через хворобу одна нутрія загинула. Розмір збитку та страхового відшкодування становитиме 16 грн. (80: 5).

Акт про загибель (вимушений забій) та довідка компетентних органів, що підтверджує страховий випадок, є головними документами, на підставі яких страхувальник отримує страхове відшкодування. Проте страховик може відмовити у відшкодуванні збитку, якщо тварину забито з господарських міркувань (для реалізації м’яса, через старість і т. ін.); страхувальник порушив термін, в який він має подати заяву про страховий випадок; факт страхового випадку не підтверджується компетентними органами; загибель тварини є наслідком військових дій, радіоактивного забруднення, навмисних дій страхувальника або повнолітнього члена його родини.

Незважаючи на те, що страхування тварин має давню історію, цей вид страхування ще й досі лишається незвичним для українського страхового ринку. Проте в різних європейських країнах страхування тварин є досить популярним видом страхування. Особливого розвитку цей вид страхування набув у Великій Британії. Ввіз дорогих порід худоби та екзотичних тварин і прагнення запобігти певним захворюванням тварин спричинилися до появи попиту на страховий захист тварин.

Страхуванням охоплена велика рогата худоба, коні, вівці, свині, коти, собаки. Страховики відповідають за збитки, що виникли внаслідок хвороби, викрадення та нещасних випадків. За додаткову страхову премію до обсягу відповідальності страховика можуть бути включені ризики перевезення морським або повітряним транспортом та деякі хірургічні операції. Страхова сума встановлюється в межах ринкової вартості тварин.

Деякі страхові компанії пропонують комбіновані поліси з єдиною страховою премією, сутність яких полягає в тому, що на страхування приймаються кілька видів тварин. Страховий захист може надаватися у вигляді цілого пакета різних видів страхового покриття.

Нині у Великій Британії спостерігається тенденція до збільшення попиту на страхування котів та собак. У цьому зв’язку страховики пропонують багато видів страхового покриття. Серед них:

плата за послуги ветеринарів;

смерть від хвороби;

смерть від нещасних випадків;

викрадення;

відповідальність перед третіми особами Перший вид страхового покриття передбачає відшкодування витрат на послуги ветеринара, що були надані ним при нещасному випадку або захворюванні тварини. Другий, третій і четвертий види страхового покриття передбачають відшкодування збитків страхувальникові до 500 фунтів стерлінгів унаслідок смерті тварини від хвороби, нещасного випадку або викрадення. Сутність страхового покриття (відповідальність перед третіми особами) полягає у відшкодуванні у межах 1 000 000 фунтів стерлінгів збитків, що їх страхувальник може завдати здоров’ю або майну третьої особи.

СТРАХУВАННЯ ДОМАШНЬОГО МАЙНА Для населення давно стали звичними такі складні та цінні побутові предмети, як телевізори, холодильники, та інші предмети довгострокового користування. Тому природним є намагання власників домашнього майна захистити себе від будь-яких випадковостей. Вирішити ці проблеми можна за допомогою добровільного страхування домашнього майна.

Страхувальниками домашнього майна можуть бути фізичні особи — власники домашнього майна.

Страхуванням охоплюється різне майно, що належить на праві приватної власності страхувальникові і членам його родини, які разом з ним проживають і ведуть спільне господарство. Зокрема, це таке майно: меблі, радіо-, відеоі телеапаратура, електроприлади, килимові вироби, одяг, білизна, взуття, вироби з дорогоцінних металів, предмети домашнього господарства та вжитку, господарський та спортивний інвентар; книги, предмети образотворчого мистецтва тощо. На страхування приймаються не лише предмети домашньої обстановки, побуту та особистого споживання, а й будівельні матеріали, корми, паливо, сільськогосподарські культури, елементи оздоблення та обладнання житлових і господарських приміщень у будинках державного, громадського фонду, житлово-будівельних кооперативів, приватизованих квартир, а також цивільна відповідальність страхувальника за шкоду, яку він може завдати третій особі.

На страхування може прийматися все домашнє майно, яке є в господарстві, окремі групи предметів (наприклад, меблі, одяг, радіо-, те-ле-, відеоапаратура) або окремі предмети (скажімо, лише персональний комп’ютер або телевізор). Особливо цінне майно (вироби з дорогоцінних металів, коштовне, напівкоштовне каміння, картини, колекції, унікальні та антикварні речі тощо) може прийматися на страхування за спеціальним договором.

Численність об'єктів страхування зумовлює наявність великої кількості подій, у разі яких виплачується відшкодування. Страховик відповідає за збитки, що виникли внаслідок зазначених далі причин.

Стихійне лихо: повінь, буря, ураган, злива, град, обвал, зсув, вихід підґрунтових вод, осідання ґрунту, паводок, незвичні для даної місцевості тривалі дощі та великі снігопади, сель, блискавка, землетрус.

Нещасний випадок: пожежа, вибух, аварія опалювальної системи, водопровідної або каналізаційної мережі, проникнення води із сусіднього приміщення, викид газу, раптове зруйнування основних конструкцій житлових або підсобних приміщень. o Викрадення або неправомірні дії третіх осіб. При цьому залежно від конкретних потреб у страховому захисті страхувальник може застрахувати домашнє майно одразу від усіх або кількох зазначених ризиків; ризики можуть також бути згруповані за варіантами, наприклад: 1-й варіант — передбачає відповідальність страховика за відшкодування збитку, що стався внаслідок будь-якого випадку, тобто від стихійного лиха, нещасного випадку, викрадення; 2-й варіант — лише в разі стихійного лиха або нещасного випадку; 3-й варіант-тільки в разі викрадення і т. ін.

Серед такої кількості об'єктів страхування та страхових випадків передбачаються певні обмеження щодо прийняття домашнього майна на страхування та обсягу страхової відповідальності. Так, страхування не поширюється на різні документи, цінні папери, грошові знаки, рукописи, фотознімки, кімнатні рослини, запасні частини, деталі, приладдя до транспортних засобів та інше майно, страхування якого провадиться за іншими правилами. Крім того, не вважаються застрахованими предмети, які використовуються з комерційною чи професійною метою, чи не належать страхувальникові або членам його сім'ї на правах особистої власності (наприклад, речі, що взяті напрокат, у тимчасове користування або на зберігання від інших осіб). Крім того, не приймається на страхування домашнє майно, що перебуває в аварійних або дуже старих будівлях чи в зоні, якій загрожують повені, зсуви, обвали та інші стихійні лиха, з моменту оголошення у встановленому порядку про таку загрозу. У такій зоні домашнє майно приймається на страхування лише в разі, коли страхувальник поновлює договір страхування на новий термін до закінчення терміну дії попереднього договору.

До обсягу страхової відповідальності не включаються збитки, які виникли внаслідок ведення військових дій, введення військового стану, зносу, технічного браку, технічних поломок, перевищення строку експлуатації домашнього майна, навмисних дій страхувальника або члена його родини.

Дія договору страхування у просторі обмежена місцем страхування. Отже, охоплене страховим захистом домашнє майно підлягає страхуванню лише за зазначеною в договорі страхування адресою, тобто за місцем проживання страхувальника або розташуванням садового (дачного) будинка (ідеться про всі житлові та підсобні приміщення або відкриті ділянки садиби). Якщо майно переміщується за іншою адресою, то дія договору страхування припиняється. Проте в певних випадках, обумовлених договором, можливе вільне переміщення майна з місця страхування. Наприклад, майно може бути застрахованим на вулиці, на роботі страхувальника або під час його транспортування (залізничним, автомобільним та іншими видами транспорту) у зв’язку зі зміною страхувальником постійного місця проживання в межах території України, крім випадків, коли законодавством або договором перевезення встановлена відповідальність транспортної установи за цілісність майна, що перевозиться.

Страхова сума кожного застрахованого предмета домашнього майна має відповідати страховій оцінці. Страховою оцінкою може бути погоджена сторонами страхування, дійсна або первісна вартість майна з урахуванням витрат, пов’язаних з його рятуванням або приведенням у порядок під час страхового випадку. За бажанням страхувальника домашнє майно може бути застраховано на повну дійсну (первісну) вартість або на певну частку від цієї вартості. Тільки колекції, картини, унікальні та антикварні речі приймаються на страхування в розмірі їх повної вартості згідно з експертною оцінкою відповідних компетентних органів.

Якщо на страхування приймаються окремі групи майна або окремі предмети, то страхову суму встановлюють, виходячи з вартості кожної групи майна або предмета окремо.

Договір страхування укладається на підставі усної або письмової заяви страхувальника, як правило, з можливим оглядом майна, що його здійснює представник страховика у присутності страхувальника, аби впевнитися, що заявлена страхова сума відповідає наявності та вартості майна, яке приймається на страхування. Строк страхування становить здебільшого 1 рік, але можуть бути установлені інші строки страхування згідно з конкретними запитами страхувальника. У такому разі потрібний огляд майна, який здійснює представник страховика у присутності страхувальника, аби переконатися, що заявлена страхова сума відповідає наявності та вартості домашнього майна, яке приймається на страхування. Розмір тарифної ставки встановлюється у відсотках від страхової суми за рік і залежить від обсягу відповідальності страховика, виду домашнього майна, типу будівлі, в якій міститься майно, умов додержання безпеки житла та інших факторів.

Порядок сплати страхових платежів і строки дії договору здебільшого відповідають умовам, які передбачені в разі страхування будівель.

У практиці страхування передбачається надання страхувальникам різних пільг, які можна поділити на такі групи: пільги за беззбиткове страхування та пільги різним групам страхувальників.

Пільги за беззбиткове страхування надаються особам, які протягом двох-трьох років страхували домашнє майно, не одержуючи страхового відшкодування. Таким страхувальникам надається знижка від 10 до 40% страхового платежу.

Пільги, що надаються різним групам страхувальників, також стосуються знижок зі страхових платежів та пільгового терміну для поновлення договору. Знижки зі страхових платежів можуть надаватися окремим страхувальникам:

за комплексність страхування. Умовою отримання такої пільги має бути наявність договорів страхування за іншими видами страхування в одній страховій компанії. Наприклад, окрім договору страхування домашнього майна страхувальник має договір страхування транспортного засобу та договір страхування від нещасних випадків;

за безпеку житла, тобто за використання страхувальниками надійних замків і систем сигналізації житла.

Постійним страхувальникам може надаватися пільговий (наприклад, місячний) термін для укладення нового договору. Новий договір, укладений в обумовлений пільговий термін, незалежно від дня внесення страхових платежів, вважається поновленим і набуває чинності з моменту закінчення дії попереднього договору. Якщо протягом пільгового терміну станеться страховий випадок, а новий договір не буде поновлено, страхове відшкодування виплачується, згідно ч умовами страхування, установленими останнім договором.

Взаємовідносини сторін у разі настання страхового випадку ґрунтуються на виконанні страхувальником та страховиком певних зобов’язань. Страхувальник, аби реалізувати своє право на відшкодування, має діяти так:

вжити заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку;

у разі викрадення майна, знищення або пошкодження його внаслідок навмисних неправомірних дій третьої особи — заявити в органи міліції, у разі пожежі - в органи пожежного нагляду, у разі аварії чи вибуху-у відповідні органи аварійної служби і т. ін.;

негайно (наприклад, протягом трьох днів) повідомити страховикові про будь-який страховий випадок;

подати перелік знищеного, пошкодженого або викраденого домашнього майна страховикові;

зберегти пошкоджені предмети майна або наявні залишки від них та показати їх представникові страховика при складанні страхового акта.

Обов’язки страховика при настанні страхового випадку здебільшого відповідають положенням, що діють зі страхування будівель.

У розрахунку розміру збитку є розглянуті далі особливості.

Розмір збитку визначається окремо за кожним предметом домашнього майна.

Збиток визначається окремо за кожним ризиком знищення або пошкодження домашнього майна (попри одночасність їх страхування), оскільки втрати в обох випадках будуть різні. Адже знищеним майно вважається тоді. коли воно стало цілком непридатним для використання, за початковим призначенням; пошкодженим воно вважається тоді, коли якість предмета погіршилася, але при цьому можливі його відновлення з допомогою ремонту та подальша експлуатація за призначенням.

З огляду на сказане збиток визначається:

у разі знищення майна — у розмірі дійсної (первісної) вартості застрахованого майна з урахуванням залишків (якщо такі є).

Приклад. У результаті пожежі знищено телевізор. Вартість нового телевізора — 500 грн. Знос на день лиха становить 18%. Дійсна вартість телевізора з урахуванням зносу — 410 грн. (500 o 82: 100). Оскільки від телевізора не було залишків, сума збитку становитиме 410 грн.

У разі викрадення — це дійсна або первісна вартість майна.

У разі пошкодження майна — втрачена вартість, що визначається як різниця між дійсною вартістю та вартістю з урахуванням знецінення, тобто втрати якості та цінності майна через страховий випадок.

Приклад. Пошкоджено килимове покриття вартістю 350 грн., знос на день пошкодження — 5%, дійсна вартість — 332 грн. 50 коп. (350 х х 95: 100), знецінення килимового покриття внаслідок страхового випадку становило 10% його дійсної вартості. Сума збитку складе 32 грн. 25 коп. (332,5 o 10: 100).

За такими предметами домашнього майна, як холодильники, комп’ютери, телевізори, магнітофони та інша побутова техніка, сумою збитку є вартість ремонту цих предметів. Вартість ремонту обчислюється за розцінками, що діяли на день страхового випадку і встановлені для відповідних організацій побутсервісу.

Приклад. Пошкоджено холодильник. Його вартість у новому стані 700 грн. Знос на день страхового випадку дорівнює 15%. Вартість ремонту холодильника — 150 грн. Сума збитку становитиме- 127 грн. 50 коп. (150−85: 100).

У разі знищення або пошкодження елементів оздоблення чи обладнання житлових і господарських приміщень — вартість ремонту (відновлення) квартири за розцінками, що діють на день страхового випадку і застосовуються будівельними організаціями з надання послуг населенню. Вартість ремонту включає в себе вартість нових матеріалів (фарби, шпалери, лінолеум, віконне скло і т. ін.) та вартість ремонтних робіт (пофарбування стін, підлоги, обклеювання шпалерами тощо), необхідних для відновлення елементів оздоблення та обладнання квартири.

Страхування домашнього майна здійснюється за принципом першого ризику. Це означає, що страхове відшкодування виплачується за знищене (викрадене або пошкоджене) майно в розмірі суми збитку, але не вищої за страхову суму.

Наприклад, якщо домашнє майно вартістю 10 000 грн. застраховано на суму 5000 грн., то при знищенні цього майна пожежею страхувальник одержить 5000 грн.

Чим ближча страхова сума за договором страхування до дійсної вартості домашнього майна, тим більше гарантій щодо повного відшкодування збитку. Тому власникові майна доцільно страхувати його не в частковій, а в повній вартості.

Страховик виплачує страхове відшкодування на підставі отриманої заяви страхувальника про страховий випадок, переліку знищених, викрадених або пошкоджених предметів домашнього майна, акту про знищення (пошкодження) манна, довідки компетентних органів, як:

підтверджує факт та обставини страхового випадку.

Проте в деяких випадках при виплаті страхового відшкодування враховуються певні обставини.

По-перше, при викраденні (знищенні, пошкодженні) домашнього майна, узятого під охорону органами внутрішніх справ з допомогою засобів сигналізації, від суми страхового відшкодування віднімають суму, що її страхувальник отримав від органів внутрішніх справ. При цьому від суми, сплаченої органами внутрішніх справ, відкидається вартість викрадених предметів, що не були застраховані.

По-друге, навмисне внесення страхувальником до переліку знищеного (пошкодженого, викраденого) майна предметів, які фактично не були знищені (пошкоджені або викрадені), дає підставу страховикові зменшити розмір страхового відшкодування або взагалі відмовити у виплаті відшкодування.

По-третє, страхувальник втрачає право на отримання відшкодування, якщо збиток повністю відшкодовано особою, відповідальною за заподіяний збиток. Якщо збиток не відшкодований винною особою, страховик виплачує страхувальникові відшкодування, а винній особі на суму виплаченого відшкодування подається регресний позов. Найчастіше це стосується випадків пошкодження майна внаслідок пожежі, проникнення води із сусідніх приміщень, а також викрадення майна.

У разі, коли після виплати страхового відшкодування страхувальникові було повернено викрадене домашнє майно, він зобов’язаний протягом визначеного умовами страхування терміну після його повернення повернути страховикові отримане за це майно страхове відшкодування, за винятком пов’язаних з викраденням витрат на ремонт та впорядкування повернених предметів.

У страховій практиці застосовуються комплексні види страхування. Найпоширенішими видами комплексного страхування є комплексне страхування будівель та домашнього майна. Страхування майна на подвір'ї (страхування будівель, домашнього майна, тварин, багаторічних насаджень). Сутність комплексного страхування полягає в тому, що за одним договором вважається застрахованим не один, а кілька видів майна. Основні умови комплексного страхування містять умови конкретних видів страхування, що входять удану комбінацію.

Міжнародний досвід страхування домашнього майна має давню історію. Цей вид страхування доволі поширений у США, Великій Британії, Німеччині, Швейцарії та інших розвинених країнах. Проте для кожної країни характерні певні особливості.

У Німеччині страхування домашнього майна належить до популярних видів страхових послуг, що надаються громадянам. На страхування приймається все майно, котре належить домашньому господарству (включаючи готівку до 1000 марок та цінні-папери). Страховий захист надається від традиційних ризиків: пожежі, стихійного лиха, нещасних випадків. Дія договору страхування не обмежується місцем страхування. Майно вважається застрахованим, як правило, там, де воно розташоване. Складовою частиною договору є страхування цивільної відповідальності страхувальника.

Особливістю страхування домашнього майна у Великій Британії є те, що в усіх полісах відокремлюється цінне майно, а саме: вироби із золота та срібла; картини, твори мистецтва, антикварні речі; настінні та наручні годинники; телевізори, радіоприймачі, відеомагнітофони та записуюче обладнання; фотоапарати. Ліміт відповідальності за такими предметами автоматично покривається страховим полісом у межах 1/3 від загальної страхової суми, проте може бути встановлена фіксована сума.

Страхування здійснюється з установленням франшизи в розмірі 50 фунтів стерлінгів, а також з наданням знижок зі страхових премій, зокрема за безаварійність, для полісотримачів, які не зверталися з позовом відшкодувати збиток протягом двох-трьох років; для страхувальників, які не курять; для страхувальників, як досягли певного віку (надається старшій віковій групі та пенсіонерам).

Достатньо великий досвід в організації проведення страхування домашнього майна має Швейцарія. Страхуванням охоплені всі предмети домашнього майна, а також предмети, якими страхувальник користується на правах оренди або прокату. Відшкодуванню підлягають збитки, завдані пожежею, крадіжкою, пограбуванням, затопленням, стихійним лихом. При відшкодуванні збитків, що виникли внаслідок пограбування поза місцем страхування, страхувальник отримує страхове відшкодування в розмірі не більш як 10 тис. франків, з них на компенсацію готівки передбачається не більш ніж 3 тис. франків. Неодмінною умовою страхування є участь страхувальника у відшкодуванні збитків (франшиза) у розмірі, не меншому за 200 франків.

На особливих умовах підлягають страхуванню такі цінності: вироби з дорогоцінних металів та коштовного каміння, хутро, музикальні інструменти, картини, антикварні речі. Страхова відповідальність поширюється на збитки, що стали наслідком крадіжки, розбійного нападу, пропажі, руйнування, пошкодження. При укладанні договору, за яким страхова сума окремої цінності перевищує 50 тис. франків або загальна страхова сума перевищує 250 тис. франків, страхувальник подає анкету-заяву з докладним описом предметів або їх фотографії. Розмір страхової суми визначається на підставі торговельного чека або письмового підтвердження продавцем вартості предметів.