Соціальні фактори формування навчально-пізнавальної діяльності інженерів-педагогів у процесі навчання

Реферат на тему:

Соціальні фактори формування навчально-пізнавальної діяльності інженерів-педагогів у процесі навчання Найважливішою характеристикою того чи іншого проміжку життєвого шляху людини є її соціальний статус, тобто об'єктивне положення в системі взаємовідносин з іншими людьми, у суспільстві, що визначає і специфічну позицію особистості по відношенню до навчання на різних етапах життя.

Для першокурсника головним є його новий соціальний статус, відмінний від шкільного. Вчорашній абітурієнт перетворюється в своєрідний інженерно-технологічний об'єкт, яким можна керувати за допомогою зовнішніх впливів, нових технологій, загальних стандартів. На молодших курсах студент прагне до самовизначення, що пов’язано з потребою знайти своє місце в студентському колективі. Дослідники говорять про те, що всі ці зміни потреб пов’язані спочатку з новою соціальною позицією молодої людини, а потім з його позицією в колективі одноліток і, зрештою, з позицією майбутнього члена суспільства [1, 4].

Відомо, що підготовка інженера-педагога залежить від його професійно-педагогічної, зокрема психологічної, спрямованості. Професійно-педагогічну спрямованість психологи трактують як систему особистісних якостей, які визначають стійке, усвідомлене, активно-дійове ставлення до педагогічної праці сьогоднішнього студента. З погляду М.І.Дяченка і Л. О. Кандибовича — це розуміння та внутрішнє сприйняття мети й завдань професійної педагогічної діяльності, ідеалів, настанов, поглядів, що характеризуються «стійкістю (нестійкістю), домінуванням суспільних вузько особистісних мотивів, далекою або близькою перспективою» [2, 274]. Професійно-педагогічну спрямованість дослідники розглядають переважно як систему особистісних якостей, які визначають внутрішнє розуміння мети й завдань педагогічної діяльності та які залежать від характеру провідного мотиву в структурі мотивації майбутнього педагога. Тому необхідна особистісно — орієнтована філософія освіти, яка спрямована на створення належних умов для творчого розвитку психіки студента та задоволення його потреби в самоствердженні, самореалізації і самоактуалізації у навчально-пізнавальній діяльності. І.Зязюн відзначав, що найважливішим у цьому підході є не формування в майбутніх фахівців «окремих нормативних знань, а механізмів самоучіння, саморозвитку, самовиховання з урахуванням максимального вияву індивідуальних здібностей кожного учня» [5, 6].

Ряд учених [1, 4, 6] стверджують, що на формування особистості майбутнього викладача суттєво впливає цикл психологічних навчальних дисциплін та усвідомлення студентами їхньої значущості в професійному становленні. Такий цикл має сприяти студентам у формуванні мотивів і мотивації навчально-пізнавальної та первинної мотивації професійної діяльності, визначенню та усвідомленню ними смислу й кінцевого результату своєї навчально-пізнавальної діяльності та формуванню первинних професійних інтересів, навичок і вміньзастосуванню отриманих професійних знань, навичок і вмінь у навчально-пізнавальній і майбутній професійній діяльностімаксимальній їх самоактуалізації у навчальному процесі та активній життєдіяльності.

З психологічного погляду мета діяльності - це усвідомлення особистістю її майбутніх результатів. Ми будемо виходити із загального положення про те, що при організації навчально-пізнавальної діяльності студентів викладач відтворює досвід пізнавальної діяльності, що становить єдність знань, переконань і практичних дій людини.

У залежності від ступеню розвитку названий якостей у людини створюється уявлення про себе як про особистість. Великі можливості для формування мотивації навчання має і сам процес навчально-виховної роботи у ВНЗ. Головне в цій роботі - постійно створювати умови для того, щоб підвищувати самооцінку студента, переконати його в реальності та здатності робити успіхи в навчанні та дослідницькій роботі, а пізніше і у викладацькій. Особливо велике значення для вирішення цієї проблеми має індивідуальний підхід до студентів, розуміння внутрішнього світу кожного студента, диференційна освіта кожного з них. Важливо так будувати навчальний процес, щоб студент зміг виявити себе самостійною особистістю, яка може оволодіти складними прийомами навчальної роботи, знаннями не лише під керівництвом викладача, але й самостійно.

Психологічні дисципліни мають сприяти актуалізації у студентів потенційних здібностей, навчити ефективно вчитися шляхом формування в них змістовних мотивів і мотивації навчально-пізнавальної і майбутньої професійної діяльності. Все це максимально сприяє перетворенню студентів у інженерів-педагогів, які здатні будуть забезпечити навчально-виховний процес на потрібному рівні.

Ще однією з умов досягнення успіху в навчальній діяльності є перетворення студентів на активні постаті, на суб'єктів активної психічної діяльності. В основі цієї активності лежить свідома мотивація, яка спрямована на активну участь студентів у навчально-пізнавальній діяльності. Ця активність виражається в тому, що майбутні інженери-педагоги усвідомлюють цілі навчання, планують і організовують свою діяльність, виявляють інтерес до професійних проблем і вміють їх розв’язувати.

Детермінантами формування й розвитку пізнавальної активності особистості інженера-педагога є зовнішні (статус особистості студента, форми організації навчальної діяльності) та внутрішні фактори (мотиваційна та інтелектуальна сфера, пізнавальний досвід, індивідуальний темп засвоєння матеріалу), які є психологічними умовами активізації творчої навчально-пізнавальної діяльності.

Експериментальне дослідження, проведене серед студентів Криворізького технічного університету спеціальності «Професійне навчання», дозволило зробити такі висновки: провідними принципами активізації навчально-пізнавальної діяльності є принципи проблемності, педагогічного стимулювання, оптимальності, орієнтації на майбутню професійну діяльність, коли студенти наполегливо й творчо вивчають ряд педагогічних та технічних дисциплін, які знадобляться їм у майбутній діяльності інженера-педагога. При цьому ключовим моментом є сумлінність, посидючість, старанність, працездатність і творча самостійність.

Список літератури.

1. Вітвицька С.С. Активні методи у навчанні педагогічним дисциплінам як фактор підвищення професіоналізму у майбутніх вчителів: Психолого-педагогічні фактори підвищення педагогічної майстерності вчителя-вихователя: Тези Всеукраїнської науково-практичної конференції 16−17 листопада 1995 р. — Житомир: ЖДПУ, 1995. — С. 82 — 84.

2. Дьяченко М. И., Кандыбович Л. А. Психология высшей школы: Изд. 2-е, перераб. и дополн. — Минск: БГУ, 1981.

3. Кондрашова Л. В. Методика подготовки будущего учителя к педагогическому взаимодействию с учащимися. — М., 1990.

4. Система подготовки инженерных кадров в вузе / Денисенко Г. И., Бялик О. М., Босый В. В. и др. — К.: Вища шк., 1987.

5. Сучасна освіта у контексті гуманістичної філософії // Діалог культур: Україна у світовому контексті. Філософія освіти: Зб. наук. праць / Ред. кол.: І.А.Зязюн, С. О. Черепанова, Н. Г. Ничкало, В. Г. Скотний та ін. — Львів: Світ, 1999. — Вип. 4.

6. Терещук Г. В. Педагогічна діагностика ціннісних орієнтацій молоді в процесі її соціального і професіонального становлення // Педагогіка і психологія. — 1996. — № 3. — С. 119 — 12.