Прийняття управлінських рішень

Переклад ДОУ в статус автономного установи визначає корінні зміни у всіх сферах його діяльності і в першу чергу в процесі управління. Тепер кожен керівник сам визначає, що і як робити. Одна з важливих управлінських функцій керівника — грамотне прийняття рішень. Ваші рішення — те, що ви обрали як важливе і правильне, роблять великий вплив на життя педагогічного колективу. Ці рішення визначають вашу поведінку в сьогоденні й у перспективі вони стають основою ваших ціннісних орієнтацій. Тобто цінності - це вибір того, що на вашу думку є важливим і вартим. Моделюючи процес прийняття рішень керівник-менеджер повинен мати чітке уявлення про основні елементи моделей, а саме, в чому полягає суть проблемної ситуації, що вимагає рішення, про час ухвалення рішення, розташовувати достовірною інформацією про об'єкт, про ресурсах, необхідних для реалізації рішень, про зовнішні і внутрішніх факторах середовища, знати альтернативні варіанти вирішення проблеми і, нарешті, мати чітке уявлення про критерії оцінки результатів прийнятих рішень. Якість ухвалених управлінських рішень багато в чому визначається якістю організації процесу прийняття управлінського рішення.

Прийняття управлінського рішення.

Проблема.

Формулювання оцінки: можливості, обмеження, витрати, рівень ризику.

Аналіз зовнішніх сприятливих можливостей і ризиків.

Аналіз внутрішніх сильних і слабких сторін.

Виявлення альтернатив вирішення проблеми і їх оцінка.

Критерії оцінки: можливості, обмеження, витрати, рівень ризику.

Прийняття управлінського рішення — це результат свідомого вибору одного з декількох наявних варіантів чи альтернатив дій, спрямованих на вирішення проблеми, що представляє собою керівництво до дії на основі розробленого проекту або плану роботи (Виноградов В.Н.). Слід підкреслити, що ключовим моментом процесу прийняття рішення є розробка повного спектру варіантів вирішення проблеми.

Таблиця 1.

Етапи прийняття управлінських рішень.

Ось чому так важливо залучити до участі в процесі прийняття рішення якомога більше представників різних груп, чиї інтереси зачіпає дана проблема, наприклад, батьків, вихователів, дітей, обслуговуючий персонал і т.п. Це може бути здійснено шляхом надання об'єктивної інформації з даної проблеми як особистісно, так і віртуально. Основою альтернативного варіанту управлінського рішення є виявлення домінування інтересів однієї групи. Наступний за цим необхідний етап — порівняння, узгодження, пошук компромісів між варіантами можливих рішень і, нарешті, однозначний вибір одного з кількох варіантів на основі прийнятих в ДОУ критеріїв оцінки (показників).

Процес прийняття рішень дуже непростий, як це може здатися на перший погляд. У кожній установі розробка і прийняття управлінських рішень мають свої особливості.

Однак існує загальна процедура, характерна для будь-якого процесу прийняття управлінських рішень, де б він не здійснювався. У табл. 1 представлений алгоритм прийняття управлінських рішень, розроблений Виноградовим В.Н.

В умовах, коли установа самостійно здійснює фінансово-господарську діяльність, змінюються ціннісні підстави прийняття управлінських рішень. Ціннісні підстави визначаються характером системи, в рамках якої працюють директор (завідувач) та педагогічний колектив, ведеться виховно-освітня робота з вихованцями дитячого садка, робота з батьками. І якщо раніше це була педагогічна система, то зараз, в умовах фінансово-економічної самостійності, відбувається становлення освітньої системи. Розглянемо більш детально, що собою являє кожна з названих систем.

Педагогічна система розглядалася як безліч взаємопов'язаних структурних і функціональних компонентів, підпорядкованих цілям виховання, освіти і розвитку майбутнього покоління (Н.В. Кузьміна). Її елементами були мета, педагог, вихованець, зміст і методи навчання. Це система досягнення мети за допомогою освітнього процесу, що лежить в основі професійної діяльності традиційного педагога-вихователя. Для такого педагога були характерні віра в «високі» цілі освіти та ентузіазм як основа педагогічної творчості. Завідувач ДНЗ, приймаючи управлінські рішення в рамках цінностей даної системи, виступав як «педагог», який діє у відповідності з «вищими» цілями виховно-освітнього процесу. Провідними цінностями для нього були служіння державі та суспільству, творчість педагога, розвиток особистості вихованця, науковість і фундаментальність змісту освіти, здоров’я-зберігаючі технології навчання та гарантованість досягнення поставленої мети. Орієнтація керівника ДОП на ці цінності спонукала його до прийняття управлінських рішень, відповідних ідеалам освіти, які в сучасному суспільстві найчастіше виявляються незатребуваними. Звідси неминучий конфлікт керівника і колективу із зовнішнім світом. У подібних випадках керівник і педагогічний колектив говорять про деградацію зовнішнього середовища, нездатності вихованців засвоїти необхідний зміст, а найчастіше — про відсутність у вихованців інтересу до пропонованого їм змістом занять, про нерозуміння батьками «високої місії дошкільного освітнього закладу по вихованню всебічно розвиненої та гармонійної особистості «.

Фінансова самостійність ДОУ припускає опору керівника дошкільного закладу на цінності освітньої системи. Згідно із Законом «Про освіту» «…система освіти РФ представляє собою сукупність взаємодіючих:

• — Спадкоємних освітніх програм і державних освітніх стандартів різного рівня і спрямованості;
• — Мережі реалізують їх освітніх установ незалежно від їх організаційно-правових форм, типів і видів;
• — Органів управління освітою і підвідомчих їм установ і організацій «.

Освітня система — це сукупність організаційних, кадрових, методичних, фінансових, матеріальних та інших умов, що забезпечують якісне здійснення освітнього процесу.

У даній системі метою є не дитина і не педагог, а якість освітнього процесу. Цінності цієї системи виживання, ефективна діяльність і розвиток освітньої установи як освітньої організації. Замість керівника-педагога, керуючого в рамках ДОУ реалізацією педагогічної ідеї, проекту, програми, фінансово-економічна самостійність передбачає менеджера, професійно забезпечує ефективну роботу та розвиток ДОП в умовах існуючої нормативної правової бази. Менеджер — це найнятий засновником ДОУ професійний управлінець, здатний забезпечити умови організації освітнього процесу як провадження по створенню конкурентоспроможного на ринку продукту — освітньої послуги. Таким менеджером повинен бути фахівець з економічною освітою, знає педагогіку настільки, щоб розуміти професійних педагогів і ставити перед ними педагогічні завдання.

Таблиця 2.

Порівняльна характеристика педагогічної та освітньої систем.

Цінностями освітньої системи є результативність як динамічний виробництво різноманітних освітніх послуг, ефективність як здатність досягти максимального рівня освітніх послуг при мінімумі витрат і якість як висока затребуваність освітніх послуг з боку суспільства. І якщо критеріями оцінки управлінських рішень у педагогічній системі були актуальність, інноваційність, гуманістична, науковість і т.п., то в освітній системі це — затребуваність, реалістичність, технологічність, прибутковість і т.п. У табл. 2 представлена порівняльна характеристика педагогічної та освітньої систем. [15, C. 9−15].