Особливості банківського кредитування фармацевтичних організацій

Зміст

• Вступ
• 1. Теоретичні аспекти кредитування
• 1.1 Сутність кредиту
• 1.2 Форми кредиту
• 1.3 Види кредитування
• 1.4 Основні етапи кредитування
• 2. Особливості банківського кредитування фармацевтичних організацій
• 2.1 Принципи кредитування фармацевтичних організацій
• 2.2 Оцінка кредитоспроможності аптек-позичальниць
• 2.3 Переваги та недоліки кредитування аптек
• 2.4 Доцільність отримання кредитів аптечним підприємством
• 3. Організаційно-економічна характеристика ПП «Конекс»
• 3.1 Організаційно-правова характеристика підприємства
• 3.2 Організаційна структура управління
• 3.3 Організаційно-економічна характеристика
• 4. Розробка інвестиційного проекту і його обгрунтування
• 4.1 Цілі і завдання впровадження інвестиційного проекту
• 4.2 Розрахунок і обгрунтування витрат на реалізацію інвестиційного проекту
• 4.3 Економічне обгрунтування передбачуваного ефекту від впровадження інвестиційного проекту
• 5. Оцінка економічної ефективності інвестиційного проекту
• 5.1 Аналіз грошових потоків і основних критеріїв ефективності інвестиційного проекту
• 5.2 Аналіз основних критеріїв ефективності інвестиційного проекту
• Висновки
• Список використаної літератури

Вступ

Перехід України до ринкової економіки, підвищення ефективності її функціонування, створення необхідної інфраструктури неможливо забезпечити без використання і подальшого розвитку кредитних стосунків.

Без кредитної підтримки неможливо забезпечити швидке і цивілізоване становлення організацій.

Об'єктивна необхідність кредитування організацій обумовлена особливостями кругообігу капіталу, якими є: постійне утворення грошових резервів, різна тривалість обороту засобів в господарстві, тісне переплетення готівкового і безготівкового обороту, відособлення засобів в рамках економічних суб'єктів. В процесі кругообігу засобу в одних господарських ланках вивільняються, а у інших виникає потреба в їх використанні.

За допомогою кредитного механізму організації отримують кошти, необхідні їм для нормальної роботи.

Мета роботи — проаналізувати процес кредитування фармацевтичних організацій як юридичних осіб в комерційному банку. Вивчені теоретична і документарна сторони процесу. Розглянуті актуальні питання в кредитуванні аптек. Вивчений фінансовий стан аптечного підприємства та проаналізований інвестиційний проект.

1. Теоретичні аспекти кредитування

1.1 Сутність кредиту

Нині кредит має величезне значення. Він вирішує проблеми, що стоять перед усією економічною системою. Так за допомогою кредиту можна здолати труднощі, пов’язані з тим, що на одній ділянці вивільняються тимчасово вільні грошові кошти, а на інших виникає потреба в них. Кредит акумулює капітал, що вивільнився, тим самим, обслуговує прилив капіталу, що забезпечує нормальний відтворювальний процес.

Джерелом позикового капіталу служать, по-перше, грошові кошти, що вивільняються з кругообігу: засоби, призначені для відновлення основного капіталу (тобто амортизаційний фонд); частина оборотного капіталу, що вивільняється в грошовій формі у зв’язку з неспівпаданням часу продажу товарів і купівлі сировини, палива, матеріалів; капітал, тимчасово вільний впериод між вступом грошових коштів від реалізації товарів і виплатою заробітної плати.

Іншим джерелом позикового капіталу виступають грошові доход і накопичення особистого сектора. Треба відмітити, що починаючи з 50−60-х років ХХ століття в наявності тенденція посилення залучення грошових заощаджень громадян. Цьому сприяли, в першу чергу, поліпшення соціально-економічного положення розвинених країн і зміни в структурі споживання.

Третім джерелом позикового капіталу виступають грошові накопичення держави, розміри яких визначаються масштабами державної власності і доль валового національного продукту.

Таким чином, можна зробити висновок, що тимчасово вільні грошові кошти, що виникають на основі кругообігу промислового і торгового капіталу, грошові накопичення особистого сектора і держави утворюють джерела позикового капіталу.

Ціною позикового капіталу є відсоток. На відміну від ціни звичайних товарів і послуг, що є грошовим вираженням вартості, відсоток є оплатою споживчої вартості позикового капіталу. Джерелом відсотка є доход, отриманий від використання кредиту.

Особливе місце займає в сучасних умовах комерційний кредит постачання товарів однією компанією інший на умовах відстрочення платежу.

У сучасних умовах кредитною угодою можна назвати будь-яку економічну або фінансову операцію, що призводить до виникнення заборгованості одного з учасників. Погашення заборгованості робиться боржником в грошовій формі одноразово або на виплат, причому в загальну суму платежу, окрім боргу, включається надбавка у вигляді відсотка.

1.2 Форми кредиту

Кредит виступає в двох головних формах: комерційного і банківського, які розрізняються по складу учасників, об'єкту позик, динаміці, величині відсотка і сфери функціонування.

Комерційним кредитом називають кредит, що надається одним функціонуючим підприємцем іншому у вигляді продажу товарів з відстроченням платежу.

Комерційний кредит оформляється векселем, його об'єктом є товарний капітал. Він обслуговує кругообіг промислового капіталу, рух товарів з сфери виробництва в сферу споживання. Особливістю комерційного кредиту є те, що позиковий капітал тут злитий з промисловим. Мета комерційного кредиту — прискорити реалізацію товарів і отримання прибутку.

Розміри цього кредиту обмежені величиною резервних кредитів промислових і торгових капіталів. Передача цих капіталів можлива тільки в напрямах, визначених умовою угоди: від підприємця, на підприємстві якого роблять засоби виробництва, до підприємців, на підприємствах якого вони споживаються, або від підприємця, що виробляє товари, до торгових фірм, що реалізовують їх.

Нині фірми активно використовують цю форму реалізації своєї продукції - продаж з відстроченням платежу, що говорить про обмеженість платоспроможності дрібних і середніх фірм, про зростання вартості товарів, про кредитні обмеження. Відстрочення платежу використовують не лише дрібні, але і великі фірми, виступаючи і як кредитори, і як позичальники.

Треба відмітити, що комерційний кредит має обмежені можливості, оскільки його можна отримати не у всякого кредитодавач, а лише у того, хто робить сам товар. Він обмежений по розмірах (тимчасовим вільним капіталом), має короткостроковий характер, а позичальник часто потребує довгострокового кредиту.

Обмеженість комерційного кредиту долається банківським. Банківський кредит надається грошовим капіталом, банками і іншими кредитно-фінансовими установами підприємцям у вигляді грошової позики. Об'єктом банківського кредиту виступає грошовий капітал.

Позичальником може бути фірма, держава, особистий сектор, а кредитором — кредитно-фінансові установи. Метою кредитора є отримання доходу у вигляді відсотка. Кредитодавач надає позиковий капітал позичальникові на умовах зворотності, терміновості і сплати відсотка.

Банківський кредит долає межі комерційного кредиту, оскільки він не обмежений напрямом, термінами і сумами кредитних угод. Сфера його використання ширша: комерційний кредит обслуговує лише звернення товарів, банківський кредит — і накопичення капіталу, перетворюючи на капітал частину грошових доходів і заощаджень усіх шарів підприємства.

Заміна комерційного векселя банківським робить кредит еластичнішим, розширює його масштаби, підвищує забезпеченість. Банки гарантують кредитоспроможність позичальникам.

Динаміка банківського і комерційного кредиту різна.

банківське кредитування фармацевтичний інвестиційний Об'єм комерційного кредиту збільшується зростанням виробництва і товарообігу і скорочується з їх зменшенням. Пропозиція і попит на нього зростає в періоди промислового підйому і зменшується під час криз. Під впливом криз виробництво і реалізація товару скорочується, а попит на банківський кредит для сплати боргів зростає. В період пожвавлення і підйому збільшується попит на банківські позики. Таким чином, можна побачити двоїстість банківського кредиту: з одного боку він виступає як позика кредиту, коли позичальник використовує його для збільшення об'єму функціонуючого капіталу, з іншого боку — у вигляді позики грошей — платіжних засобів, необхідних для погашення боргових зобов’язань.

1.3 Види кредитування

Ринок кредитування в Україні представлений широко. Банки створюють усі нові і нові програми кредитування, адже надання кредиту — прекрасна можливість для банку отримати прибуток від грошей, отриманих дешевше чим процентна ставка за кредитом від вкладів.

Кредит юридичним особам може бути виданий одноразовим траншем, може бути оформлена кредитна лінія з лімітом видачі або з лімітом заборгованості. Також може бути оформлений овердрафт.

Терміновий кредит — це можливість разового отримання грошових коштів на визначений кредитним договором термін, в течії якого, Банку сплачуються усі платежі, що належать, по обслуговуванню боргу.

Повернення кредиту (основного боргу) здійснюється по графіку рівними або нерівними частками, або одноразовим погашенням кредиту після закінчення встановленого терміну, виходячи з наданих Клієнтом техніко-економічного обґрунтування суми кредиту і інших документів.

Сплата відсотків робиться щомісячно, не пізніше за останній робочий день місяця, або в день погашення частини основного боргу.

Кредити Позичальникові - юридичній особі надаються тільки у безготівковому порядку шляхом зарахування грошових коштів на банківський рахунок, у тому числі при наданні коштів на оплату платіжних документів і на виплату заробітної плати.

Кредитна лінія з лімітом видачі - це надання кредиту позичальникові декількома траншами, погашення кожного траншу і подальше надання нового, причому сукупна сума усіх траншей не може перевищувати обумовленого договором ліміту видачі. Кредитна лінія з лімітом видачі не поновлюється.

Кредитна лінія з лімітом заборгованості - це поновлювана кредитна лінія, що дозволяє організації-позичальникові отримати декілька траншей у міру оплати кожного з них відповідно до кредитного договору і гасити ці транші по графіку, причому поточна заборгованість не може перевищувати ліміт заборгованості, обумовлений договором. Щоб не плутатися в поняттях і точно визначитися, яка кредитна лінія потрібна, можна звернутися в організацію, що надає допомогу в отриманні кредиту.

Овердрафт — вид короткострокового кредитування, який надається для оперативного проведення платежів за відсутності або недостатності грошових коштів на розрахунковому рахунку клієнта у рамках встановленого ліміту. Зазвичай розмір овердрафту складає 20−50% від щомісячних оборотів по розрахунковому рахунку.

Видача кредиту робиться автоматично при недоліку або відсутності грошових коштів на розрахунковому (поточному) рахунку. Подібна послуга надається найбільш надійним клієнтам банку за договором, в якому встановлюється максимальна сума.

Це дозволяє клієнтові своєчасно розв’язати проблему проведення платежу в період тимчасової відсутності або недостатності грошових коштів на розрахунковому рахунку, здійснювати видачу поновлюваних кредитів без додаткового оформлення документів.

1.4 Основні етапи кредитування

До основних етапів (кроків) кредитування відносяться:

o Розгляд заявки на кредит і особисті контакти фахівців банку з передбачуваним позичальником.

o Аналіз кредитоспроможності можливого позичальника і оцінка якості заявки.

o Підготовка кредитного договору, оформлення кредиту.

o Погашення кредиту і контроль над виконанням умов кредитного договору.

Перший етап: складання кредитної заявки

Для отримання кредитної заявки, необхідно звернутися у вибраний банк до кредитного експерта. Багато банок розміщують зразок кредитної заявки на сайті, у тому числі перелік необхідних документів для оформлення кредиту.

Приклад переліку основних документів, необхідних для отримання кредиту (для юридичних осіб):

1. Заява-анкета на надання кредиту, анкети поручителів.

2. Фінансові документи:

· Фінансова звітність (баланс, форма № 2) на дві останні звітні дати з додатками (розшифровка дебіторської і кредиторської заборгованості), податкова декларація по сплаті податків на доходи з відміткою податкового органу або підтвердженням відправки (при використанні спрощеної системи оподаткування, сплаті податку на поставлений доход) за останній звітний період.

· Список основних засобів (найменування, модель, рік випуску, вартість придбання, ринкова вартість).

· Складська довідка про розмір ТМЦ (товари, готова продукція, сировина, напівфабрикати) в цінах придбання.

· Виручка по відвантаженню, щомісячна (по напрямах діяльності).

· Виручка по оплаті, щомісячна.

· Згорнута оборотно-сальдова відомість.

· Список дебіторів і кредиторів з вказівкою найменування контрагента, суми, дати виникнення і дати погашення.

· Довідка про наявність грошових коштів на розрахунковому рахунку і в касі, включаючи векселі і інші цінні папери.

· Документи про накладні (постійних) витрати підприємства: заробітна плата, оренда, комунальні послуги, податки, транспортні витрати, зв’язок, реклама, представницькі витрати.

· Копії договорів з основними покупцями і постачальниками (3−4 договори).

· Копії інших договорів, що істотно зачіпають фінансовий стан позичальника (пайової участі у будівництві, підряду, кредиту, позики, простого товариства і т.д.)

3. Інформація про обслуговуючі банки і платіжну дисципліну:

· Інформація про відкриті розрахункові/поточні рахунки, відкриті у банках на території України (додаток до Балансу).

· Довідка з обслуговуючих банків про відсутність/наявності позикової заборгованості; відсутності/наявності картотеки № 2.

· Довідки з обслуговуючих банків про рух засобів по розрахункових рахунках.

4. Засновницькі документи, що встановлюють права:

· Копії засновницьких документів, документів про реєстрацію, перереєстрацію з відміткою реєструвального органу.

· Копія свідоцтва про постановку на податковий облік.

· Копія інформаційного листа територіального органу статистики про облік в ЕДРПОУ.

· Копія свідоцтва про привласнення ОКПО.

· Копії ліцензій на право ведення певних видів діяльності, патентів і дозволів.

· Копії рішень/наказів про призначення на посади виконавчого органу (директора, генерального директора, президента або виконавчого директора згідно із Статутом) і головного бухгалтера.

· Копії паспортів керівника, головного бухгалтера і засновників.

· Договори оренди або документи, що встановлюють право, на об'єкти, що орендуються підприємцем або належать йому (у разі, якщо стосунки оформлені договором), — нерухомість, транспорт, устаткування.

5. Документи по запоруці, у тому числі копії документів, що підтверджують права власності на пропоноване в заставу майно (мають бути завірені печаткою і підписом клієнта):

· устаткування (договори, накладні, акти прийому-передачі, платіжні документи);

· автотранспорт (копії ПТС, свідчення про реєстрацію, паспорти власника);

· нерухоме майно (свідоцтво про державну реєстрацію прав власності, довідка з БТІ про технічну інформацію об'єкту нерухомості, документи-підстави, вказані у свідоцтві про державну реєстрацію прав власності, інші документи на додаткову вимогу, згідно з юридичним висновком);

· товар в обороті (складська довідка, накладні, платіжні документи).

6. Додатково можуть бути запрошені документи:

· для виробництва — калькуляція собівартості вироблюваної продукції (декілька основних позицій);

· при фінансуванні проекту — дані за проектом (техніко-економічне обгрунтування проекту, дані аналізу ринку по вибраному напряму діяльності);

· у разі цільового фінансування — документи, що підтверджують витрачання кредитних коштів (договори, кошторис і ін.).

· Будь-які інші документи, які можуть сприяти ухваленню рішення про надання кредиту (рахунки-фактури, контракти, митні декларації, договори поручительства і т.п.).

Для посвідчення копій наданих документів банк може запросити їх оригінали.

Заповнені кредитна заявка і супровідні документи надаються кредитному експертові для аналізу на предмет надійності і фінансової стійкості позичальника.

Після отримання документів фахівець банку проводить попередню бесіду з потенційним позичальником. Усні відповіді дозволяють дізнатися додаткову інформацію про клієнта, підприємство, про прошений кредит, погашення кредиту, забезпеченості кредиту, інформацію про стосунки клієнта з іншими банками, причину вибору саме цього банку.

На підставі аналізу і перевірки отриманих фактів, кредитним комітетом банку приймається рішення про подальший розгляд заявки або відмову.

Другий етап: аналіз кредитоспроможності можливого позичальника і оцінка якості заявки

При ухваленні позитивного рішення проводиться ретельний аналіз кредитоспроможності позичальника на основі системи показників і дається оцінка кредитного ризику.

Кредитоспроможність характеризує фінансовий стан клієнта, що склався, який дає можливість банку зробити правильний висновок про ефективність його роботи, здатність погасити кредит (включаючи відсотки) у встановлені кредитним договором терміни.

Визначення кредитоспроможності клієнта є комплексною якісною оцінкою фінансового стану, що дозволяє прийняти обгрунтоване рішення про видачу кредиту, а також доцільність продовження кредитних стосунків з позичальником.

За результатами аналізу встановлюється рейтинг (клас) підприємства, на підставі якого визначають умови надання кредиту (розмір, термін, форма забезпечення, процентна ставка).

Для підприємств (організацій), віднесених до першого класу, банк може відкрити кредитну лінію, кредитувати по контокорентному рахунку, видавати в разовому порядку бланкові (довірчі) кредити без забезпечення із стягуванням зниженої процентної ставки на строк до 60 днів.

Кредитування позичальників другого класу здійснюють на звичайних умовах, за наявності відповідних форм забезпечення (запоруки майна, поручительства, гарантії, страхування ризику непогашення кредиту і т.д.).

Надання кредиту позичальникам третього класу пов’язане для банку з великим ризиком неплатежу, і якщо кредит надається, то в основному під дуже високі відсотки.

Третій етап: оформлення кредиту

Оформлення кредитної угоди відбувається шляхом укладення кредитного договору між кредитором і позичальником.

Кредитний договір — це письмова угода між комерційним банком і позичальником, по якому банк зобов’язується надати кредит на погоджену суму на певний термін і за встановлену плату (відсоток). Позичальник зобов’язується використати і повернути видану банком позику, а також виконати усі умови договору. Кредитний договір містить наступні основні розділи:

I. Загальні стани (чи предмет договору).

II. Надання кредиту

III. Плата за користування кредитом

IV. Порядок розрахунків

V. Обов’язки і права сторін. Відповідальність за порушення умов договору.

VI. Передача прав і обов’язків за договором

VII. Вирішення суперечок

VIII. Порядок набуття чинності, місце виконання, зміна і припинення договору

IX. Завершальні положення

X Підпису сторін

Договір про надання кредиту складається тільки у письмовій формі. Договір складається в двох екземплярах: один зберігається у банку, інший знаходиться в організації.

Для контролю за виконанням умови договору і ходом погашення кредиту формується кредитне досьє, що містить усю інформацію по кредитній угоді і необхідні відомості про позичальника.

Четвертий етап: погашення кредиту і контроль над виконанням умов кредитного договору

Будь-яка програма кредитування передбачає кредитний моніторинг, спрямований на зниження ризику кредитора.

Кредитний моніторинг включає систему спостереження за погашенням кредитів, розробку і вжиття заходів, що забезпечують рішення поставленої задачі.

2. Особливості банківського кредитування фармацевтичних організацій

2.1 Принципи кредитування фармацевтичних організацій

Банківське кредитування фармацевтичних організацій на різні потреби здійснюється при суворому дотриманні принципів кредитування, які є основою, головним елементом системи кредитування, оскільки відбивають суть і зміст кредиту, а також вимоги об'єктивних економічних законів, у тому числі і в області кредитних стосунків.

Принципами кредитування є:

o зворотність;

o терміновість;

o забезпеченість позик;

o цільове використання;

o диференційований характер кредиту;

o платність.

Зворотність кредиту обумовлена тим, що банки мобілізують для кредитування тимчасово вільні грошові кошти підприємств, установ і населення. Ці засоби не належать банкам і зрештою використовуються власниками по прямому відтворювальному призначенню. Головна особливість таких засобів полягає в тому, що на першу вимогу кредиторів вони мають бути відновлені в їх господарському обороті (окрім термінових депозитів, цільових вкладів, товарних сертифікатів і так далі). Використання банками грошових коштів, що не належать їм, спонукає їх до обережного надання позик позичальникам. Цим пояснюється підвищений інтерес банків до ліквідності активів своїх клієнтів і вибору тих з них, які постійно мають залишки грошових коштів на банківських рахунках.

Джерелами погашення кредитів у фармацевтичних організацій можуть виступати: виручка від реалізації продукції, товарів; грошові кошти третіх осіб в погашення дебіторської заборгованості; оформлення нових кредитів в інших банках і так далі

Терміновість кредитування є необхідною формою досягнення зворотності кредиту. Принцип терміновості означає, що кредит має бути не просто повернений, а повернений в строго певний термін, тобто конкретне вираження чинника часу. Отже, терміновість є тимчасова визначеність зворотності кредиту.

У сучасних умовах, говорячи про забезпеченість позик, слід мати на увазі наявність у організації юридично оформлених зобов’язань, що гарантують своєчасне повернення кредиту: заставного зобов’язання, договору-гарантії, договору-поручительства. Вони виступають вторинними джерелами погашення позик.

Цільовий характер банківських позик обумовлений тим, що позикові кошти надаються на певні потреби.

Останніми роками актуальність цільового кредитування зросла, оскільки деякі фармацевтичні організації використовують банківські позики на споживчі потреби, включаючи купівлю будинків, квартир і легкових автомобілів.

Диференційована кредитування означає, що комерційні банки не повинні однозначно підходити до питання про видачу кредиту своїм клієнтам, що претендують на його отримання. Кредит повинен надаватися тільки тим організаціям, які в змозі його своєчасно повернути. Тому диференціація кредитування повинна здійснюватися на основі показників кредитоспроможності. Оцінка кредитоспроможності фармацевтичних організацій, що просить кредит, що проводиться банками до укладення кредитних договорів, дає їм можливість певною мірою підстрахувати себе від ризику несвоєчасного повернення кредиту і, отже, передбачити дотримання організацією принципу терміновості кредитування. Своєчасність повернення кредиту знаходиться в тісній залежності не лише від кредитоспроможності позичальників, але і від забезпеченості кредиту.

Принцип платності кредиту означає, що кожна фармацевтична організація повинна внести банку певну плату за тимчасове запозичення у нього для своїх потреб грошових коштів. Реалізація цього принципу на практиці здійснюється через механізм банківського відсотка.

Ставка банківського відсотка — це ціна кредиту. Розмір процентної ставки встановлюється угодою сторін і фіксується в кредитному договорі.

Банку платність кредиту забезпечує покриття його витрат, пов’язаних з втратою відсотка за залучені в депозити чужі кошти, витрат за змістом свого апарату, а також отримання прибутку.

Основні чинники, які сучасні комерційні банки враховують при встановленні плати за кредит:

o базова ставка відсотка по позиках, що надається НБУ;

o середня ставка відсотка за міжбанківським кредитом, тобто за ресурси, що купуються у інших комерційних банків для своїх активних операцій;

o середня процентна ставка, що сплачується банком своїм клієнтам по депозитних рахунках різного виду;

o структура кредитних ресурсів банку (чим вище доля притягнених засобів, тим дорожчим має бути кредит);

o попит на кредит з боку фармацевтичних організацій;

o міра ризику для банку залежно від забезпечення.

Принципи кредитування застосовуються банками як єдиний комплекс основних умов програмування, видачі, використання і повернення позик. Тому банки використовують їх одночасно залежно від приналежності до тієї або іншої стадії кредитного процесу. Ізольоване застосування принципів кредитування може викликати зниження ефективності банківських позик і навіть втрату поворотного характеру кредиту.

2.2 Оцінка кредитоспроможності аптек-позичальниць

Для надання кредиту важливе значення має оцінка кредитоспроможності аптеки-позичальниці.

Кредитоспроможність позичальника — це його здатність залучити позиковий капітал та за конкретних умов кредитування в повному обсязі й у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями виключно грошовими коштами, що генеруються позичальником у ході звичайної діяльності. Кредитоспроможність — поняття більш вузьке, ніж платоспроможність, адже погашення позики — це лише один з видів заборгованості, яку може мати аптека. Платоспроможність, у свою чергу, — це наявність і достатність коштів та їхніх еквівалентів для своєчасного погашення зобов’язань у міру настання терміну їхньої оплати, тобто здатність вчасно та в повному обсязі виконувати планові платежі і термінові зобов’язання, підтримуючи при цьому нормальний ритм господарської діяльності.

Таким чином, кредитоспроможність прогнозує платоспроможність аптеки на строк кредиту, характеризує можливість погашення частини загального боргу, а саме кредитної заборгованості. При цьому джерела погашення — виручка від реалізації продукції, виручка від реалізації майна, що забезпечує кредит, гарантія іншого банку або підприємства, страхове відшкодування. Платоспроможність містить у собі поняття «кредитоспроможність», фіксує неплатежі за попередній період або на певну дату, характеризує здатність і можливість погасити всі види заборгованості. Джерела погашення — виручка від реалізації продукції, виручка від реалізації майна аптеки.

Кредитоспроможність установлюється вітчизняними комерційними банками самостійно на підставі ґрунтовної і виваженої оцінки фінансової діяльності аптеки, проведеної за підсумками порівняльного аналізу балансів, звітів про фінансові результати та їх використання тощо. Аптека-позичальниця повинна мати фінансові передумови для отримання позики і бути спроможною своєчасно повернути наданий їй кредит відповідно до умов кредитного договору.

Головним джерелом інформації про фінансовий стан потенційної аптеки-позичальниці є її звітність: баланс, звіт про прибутки і збитки, звіт про наявність майна, а також розрахунки певних показників, зроблені на підставі цієї звітності. Банк здійснює оцінку фінансового стану аптеки перед наданням їй позики, а в подальшому — щоквартально.

На сьогодні у світовій банківській практиці існує велика кількість підходів до оцінки кредитоспроможності. Простою у використанні є бально-рейтингова оцінка, яка забезпечує комплексний підхід до оцінки кредитоспроможності (використовуються показники, що відображають різні аспекти діяльності позичальника). Вона дозволяє прогнозувати своєчасність здійснення майбутніх платежів, ліквідність і реальність оборотних активів, оцінити загальний фінансовий стан підприємства і його стійкість, а також дає можливість визначити межі зниження обсягу прибутку, в яких здійснюється погашення частки фіксованих платежів.

Методика оцінки позичальника базується на чотирьох групах показників.

І група — попередня оцінка позичальника з метою визначення ринкової його позиції, взаємовідносин з банком у минулому, перспектив розвитку. Показниками цієї групи є:

o Період функціонування аптеки — кількість років з часу державної реєстрації.

o Наявність бізнес-плану характеризує перспективу розвитку аптеки.

o Прибуткова діяльність свідчить про рентабельну діяльність аптеки.

o Погашення позичок у минулому характеризує наявність або відсутність фактів неповернення чи несвоєчасного повернення кредитів.

o Сплата процентів за користування кредитом характеризує наявність або відсутність фактів сплати чи несвоєчасної оплати процентів за користування кредитом.

ІІ група — показники платоспроможності позичальника (табл.1)

o Коефіцієнт загальної ліквідності розраховується як відношення поточних активів до поточних пасивів і характеризує, наскільки обсяг поточних зобов’язань за кредитами та розрахунками може бути погашений за рахунок усіх мобілізованих оборотних активів, чи здатний позичальник взагалі розраховуватися за своїми борговими зобов’язаннями.

o Коефіцієнт термінової ліквідності показує, якою мірою оборотні активи покривають короткотермінові зобов’язання, а саме наскільки короткотермінові зобов’язання (поточні пасиви) можуть бути погашені швидколіквідними активами (грошовими коштами і дебіторською заборгованістю).

o Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, наскільки короткотермінові зобов’язання (поточні пасиви) можуть бути негайно погашені швидколіквідними грошовими коштами та цінними паперами.

Таблиця 1

Показники платоспроможності аптеки

ІІІ група — показники фінансової стійкості (табл.2)

Таблиця 2

Показники фінансової стійкості аптеки

o Коефіцієнт маневреності власних коштів характеризує ступінь мобільності використання власних обігових коштів у порівнянні з власним капіталом.

o Коефіцієнт фінансової стійкості показує питому вагу власного капіталу до залучених на тривалий термін коштів.

o Коефіцієнт фінансової незалежності показує частку власних коштів у валюті балансу аптеки.

o Коефіцієнт автономності показує частку залучених коштів з розрахунку на 1 грн. власних коштів позичальника.

o Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами показує частку власних обігових коштів в оборотних активах аптеки.

ІV група — показники надійності (табл.3)

Таблиця 3

Показники надійності аптеки

o Коефіцієнт забезпечення кредиту характеризує наявність, обсяг та якість забезпечення повернення кредиту (дорівнює 2, коли щодо забезпеченням повернення кредиту є гарантії уряду України або гарантії банків; 0,5 — оформлене поручительство або страхування ризику; 0,1 — аптека не користувалася кредитами в минулому).

o Оборотність дебіторської та кредиторської заборгованості оцінюється шляхом порівняння з попереднім періодом

o Оборотність товару оцінюється шляхом порівняння з попереднім періодом.

Згідно з рекомендацією НБУ позичальники можуть бути поділені банком за рейтингом надійності на п’ять класів (табл.4):

Таблиця 4

Характеристика класів аптек-позичальниць

o клас, А — фінансова діяльність позичальника дуже добра, що свідчить про можливість своєчасного виконання зобов’язань за кредитними операціями, зокрема погашення основної суми боргу та відсотків за ним відповідно до умов кредитної угоди;

o клас Б — фінансова діяльність позичальника цієї категорії близька за характеристиками до класу А, але ймовірність підтримування її на цьому рівні протягом тривалого часу є низькою. Позичальники (контрагенти банку), віднесені до цього класу, потребують більшої уваги через потенційні недоліки, що ставлять під загрозу достатність надходжень коштів для обслуговування боргу;

o клас В — фінансова діяльність позичальника задовільна і потребує більш детального контролю. Надходження коштів і платоспроможність позичальника свідчать про ймовірність несвоєчасного погашення кредитної заборгованості в повній сумі і в строки, передбачені договором, якщо недоліки не будуть усунені;

o клас Г — фінансова діяльність позичальника незадовільна, і спостерігається її нестабільність протягом року; є високий ризик значних збитків; імовірність повного погашення кредитної заборгованості та відсотків за нею є низькою;

o клас Д — фінансова діяльність незадовільна, є збитки; кредитна операція не забезпечена ліквідною заставою (або безумовною гарантією), імовірність виконання зобов’язань з боку позичальника / контрагента банку практично нульова.

На основі значення інтегрованого показника, отриманого внаслідок проведеного аналізу системи основних показників діяльності, банком визначається клас надійності аптеки-позичальниці і приймається рішення про доцільність видачі їй кредиту.

2.3 Переваги та недоліки кредитування аптек

Кредит — слово начебто відоме. Ми стикаємося з кредитами споживчими в житті повсякденної і регулярно чуємо про кредити для бізнесу, як в ЗМІ, так і в розмовах з партнерами і колегами, але наскільки потрібний кредит малому підприємству, зокрема аптечному, — питання дуже неоднозначне.

Формально, кредит (лат. creditum — заїм, у свою чергу це поняття утворене від латів. credere — довіряти) — поняття дуже просте: це позика на умовах платності, зворотності і терміновості, тобто ми займаємо у когось щось на певний термін із зобов’язанням віддати і заплатити за це деяку ціну.

На ділі навіть саме відношення до кредитів — річ емоційна. Так, наприклад, при опитуванні відвідувачів на сайті Bankir.ru з’ясувалося, що лише половина аудиторії відноситься до кредитів позитивно, просто як до необхідного інструменту. Ще майже чверть рахують їх двигуном прогресу.21% респондентів не люблять відчувати себе боржниками, а решта 5% вважає кредити абсолютним злом.

Так що ж таке кредит для нас — зло, користь або повсякденна необхідність?

Передусім, говорячи про кредит, треба сказати, що різновидів кредитів на сьогодні дуже багато, причому кредит — це зовсім не обов’язково банківський інструмент. Насправді, найбільш приватний різновид кредиту — це кредит комерційний, і з ним працюють практично усі аптеки, навіть не завжди розуміючи, що це різновид кредиту. Відповідно до Цивільного кодексу комерційний кредит надається у вигляді авансу, попередньої оплати, відстрочення і розстрочки оплати товарів, робіт або послуг, якщо інше не встановлене законом, тобто, беручи товар з відстроченням платежу або на реалізацію, аптека вже притягає кредит або, здійснюючи передоплату, надає його.

Що ж в кредиті хорошого і що поганого? З одного боку, кредитні кошти збільшують активи аптечного підприємства, що дозволяє підвищити доходність аптеки і збільшити швидкість зростання бізнесу. З іншої - кредит як частина позикових коштів збільшує фінансові риски аптеки, що може привести до серйозних проблем.

Яка в цілому зараз ситуація з кредитами для малого бізнесу в Україні? Кредитування малих підприємств в Україні відбувається як у білій, так і в сірій зоні. «Білі» кредити — це в першу чергу кредити банківські, і їх видається малому і середньому бізнесу близько 300 тис. щорічно на суму більше 1 трлн. грн.

Середня ставка за такими кредитами на сьогодні варіюється залежно від умов і цілей залучення засобів, наявності забезпечення, кредитної історії і поточного фінансового стану позичальника від 15 до 23%, хоча нерідко наявність прихованих платежів підвищує реальну вартість таких кредитів ще на 7−12%, а залучення запоруки або поручительств може додати ще 15−20%.

Якщо 300 тис. кредитів в рік розділити на 5,606 млн підприємств середнього і малого бізнесу, що діють в Україні (за даними Національного інституту системних досліджень проблем підприємництва на 2009 р.), то з’являється розуміння, що це дуже незначне число, і аналіз показує, що багато в чому низька активність російських підприємств по залученню засобів — «заслуга» наших банків, не дуже орієнтованих на діалог з підприємцями.

Крім того, якщо говорити власне про аптечний бізнес, то необхідно відмітити нерозуміння банками його специфіки, хоча деякі з банків (наприклад, Промбизнесбанк, Кредит Європа Банк) і намагаються створювати спеціалізовані відділи по роботі з роздробом і конкретно з фармрозницей, проте їх ефективність доки невисока.

Формально найбільший «кредитодавець» України, Ощадбанк, в «Кредитній політиці Ощадбанку України в поточних економічних умовах» визначив аптеки в список пріоритетних галузей кредитування, проте гнучкість і клієнтоорієнтованість Ощадбанку така низька, що отримання в нім кредитів — питання проблематичне в принципі.

В результаті значна частина ринку кредитування малого бізнесу на сьогодні знаходиться в «сірій зоні» ринку (тобто здійснюється фізичними або юридичними особами в приватному порядку в неконтрольованому державою процесі) і частина — в зоні небанківських мікрофінансових організацій, активне зростання яких впродовж останніх семи років показало їх перевагу в умінні «зрозуміти» малого підприємця.

Крім того, оскільки ринок кредитування малого бізнесу в Україні ще в процесі формування, то реальні ставки за кредитами, що видаються різними банківськими і небанківськими структурами, варіюються від 6 до 730% річних, і вибір схеми кредитування вимагає ретельного розрахунку і детального вивчення умов кредитного договору.

Якщо говорити про комерційний кредит, то і його залучення не такий простий процес: з одного боку, якщо аптека унаслідок дефіциту обігових коштів закуповує фармпрепарати на умовах відстрочення платежу, то дистриб’ютор вимушений збільшувати їх відпускну ціну, закладаючи туди свої риски, а з іншої - далеко не кожна аптека може отримати відстрочення, оскільки можливості тиску на постачальників у незалежних аптек і невеликих аптечних мереж дуже обмежені, а великі дистриб’ютори не схильні збільшувати свою дебіторську заборгованість.

Крім того, багато виробників лікарських засобів і БАД не мають такого об'єму обігових коштів, як оптовики-дистриб'ютори, і дуже обмежені в можливості надання відстрочення або розстрочки платежів.

2.4 Доцільність отримання кредитів аптечним підприємством

Отримати кредит аптеці зараз або складно, або дорого (а іноді і складно, і дорого разом). Чи так треба це в принципі? Відповідь тут насправді досить проста: все залежить від ринку.

На зростаючому ринку залучати позикові кошти можна і треба, оскільки, займаючи консервативну позицію і відмовляючись від кредитів, аптека знижує свої показники ефективності і неминуче перетвориться на аутсайдера ринку.

Досить відмітити, що зараз стандартний бізнес-план по відкриттю аптеки має на увазі залучення до 60−70% позикових коштів від суми інвестицій. Це обумовлено лише бажанням отримати швидку окупність власних засобів, вкладених у бізнес (оскільки рентабельність аптечного бізнесу останніми роками не можна назвати дуже високою за українськими мірками), і на практиці вірогідність банкрутства такого аптечного підприємства складає більше 50%. Тому не рекомендується перевищувати показник позикових коштів в 30%. У свою чергу на ринку нестабільному або такому, що падає, залучення кредитів має бути обмежене до мінімуму, оскільки поєднання ринкових ризиків і ризиків фінансових — річ дуже небезпечна і безглузда.

3. Організаційно-економічна характеристика ПП «Конекс»

3.1 Організаційно-правова характеристика підприємства

Компанія ТОВ «Аптека «Фарма-плюс» успішно працює з 1995 року. Компанія має мережу аптек, оптовий склад і клініку. Метою діяльності підприємства є отримання прибутку шляхом задоволення потреб громадян, підприємств, установ, організацій у сфері послуг, робіт і товарів. Предметом діяльності підприємства є: Роздрібна торгівля фармацевтичними і медичними товарами, оптова торгівля фармацевтичними і медичними товарами, діяльність лікувальних установ, лікарська практика, стоматологічна практика, інша діяльність по охороні здоров’я.

Підприємство є комерційною організацією, що створеною без обмеження терміну дії, має статус юридичної особи і діє на підставі статуту, засновницького договору і законодавства України.

Статутний капітал підприємства складається з номінальної вартості долей його учасників. На момент реєстрації статутний капітал визначений учасниками у розмірі 12 тисяч гривень. Кількість учасників підприємства рівна шести. Долі кожного учасника в статутному капіталі розділені порівну.

Підприємство має право здійснювати, від свого імені, інші юридичні дії, придбавати майнові або інші права, може створювати філії, дочірні підприємства. Підприємство є комерційною організацією. Оперативною діяльністю підприємства керує одноосібний виконавчий орган — директор Олександр Миколайович Мудрий. Найвищим органом підприємства є загальні збори учасників підприємства. Кожен учасник підприємства має на загальних зборах учасників підприємства число голосів, пропорційне його долі в статутному капіталі підприємства. До виняткової компетенції Учасників Підприємства відносяться:

o зміна розмірів Статутного капіталу Підприємства;

o затвердження річних звітів і бухгалтерських балансів Підприємства, розподіл прибутків і збитків;

o визначення основних напрямів діяльності Підприємства;

o визначення загального порядку використання фондів і прибутку Підприємства, покриття збитків;

o створення, реорганізація і ліквідація філій і представництв Підприємства;

o вирішення питань про прийняття нових учасників Підприємства.

Виконавчим органом Підприємства є дирекція, очолювана генеральним директором, підзвітним у своїй діяльності Учасникам.

Генеральний директор:

o розпоряджається майном Підприємства, включаючи грошові кошти;

o відкриває і закриває рахунки Підприємства у фінансово-кредитних установах, підписує фінансові документи;

o здійснює повсякденне керівництво діяльністю підприємства;

o від імені Підприємства укладає угоди;

o без доручення діє від імені Підприємства, представляє його інтереси в усіх установах і організаціях.

Генеральний директор несе відповідальність за результати роботи Підприємства перед учасником Підприємства.

Контрольним органом Підприємства є ревізійна комісія, що створюється учасником підприємства з числа представників трудового колективу Підприємства і самого учасника.

Майно підприємства складають основні фонди і обігові кошти, а також інші матеріальні цінності і фінансові ресурси.

Бухгалтерський облік і звітність на підприємстві ведуться за правилами чинного законодавства.

Інвентаризація майна проводиться один раз в рік в останній тиждень листопада, а зобов’язань — один раз в рік в останній тиждень грудня відповідно до Плану інвентаризації, затвердженого директора.

Операційний рік вважається з 1 січня по 31 грудня календарного року.

Отримана після розрахунків з державним і місцевим бюджетами чистий прибуток підприємства використовується на створення резервного фонду, утворення фондів розвитку, соціального і інших фондів, матеріального заохочення працівників підприємства, частина чистого прибутку, що залишилася, розподіляється між учасниками пропорційно їх долі в статутному капіталі.

Основними конкурентами ПП «Конекс» на ринку лікарських засобів є мережа аптек «Авіценна», «Бажаємо здоров’я» і інші.

Основними постачальниками ПП «Конекс» являються ПАО «Аптечні склади Фарма Київ», ООО «Оптима Фарм, ЛТД», ООО «Фалбі» .

Впродовж останніх декількох років роботи досліджуване підприємство постійно вкладало грошові кошти у вивчення споживчого ринку, фінансувало проведення рекламної компанії по просуванню підприємства на ринку.

Оскільки останніми роками на ринку йде жорстка конкуренція, і посередницькі компанії знижують ціни на продукцію, а також зросли ціни на транспортні перевезення і ринок насичений цим товаром, доходність цього ринку знизилася.

3.2 Організаційна структура управління

До складу ПП «Конекс» входять: 40 аптек «Конекс», оптовий склад, і одна клініка «Лікувально-діагностичний центр Конекс». Організаційна структура фірми є лінійною (рис.1), тобто на чолі підрозділу стоїть керівник, що зосередив у своїх руках усі функції управління і що здійснює одноосібне керівництво підлеглими йому працівниками. Його рішення, що передаються по ланцюжку зверху вниз, обов’язкові для виконання нижчестоячими ланками. Він, у свою чергу, підпорядкований вищестоящому керівникові.

Рис. 1. Організаційна структура ПП «Конекс»

Директор підприємства підзвітний засновникам організації. Він керує, відповідно до чинного законодавства, господарської і фінансово-економічної діяльності організації; організовує роботу і ефективну взаємодію усіх структурних підрозділів організації; проводить аналіз діяльності підприємства, вживає заходи по своєчасного коригування її результатів, виявляючи резерви збільшення прибутку.

Заступник по організації фармацевтичної діяльності здійснює контроль за дотриманням структурними підрозділами організації вимог нормативно-правових актів, що регулюють фармацевтичну діяльність; проводить аналіз результатів перевірок аптечних організацій, вживає заходи до усунення виявлених порушень.

Заступник директора з комерційних питань здійснює управління підприємницькою діяльністю підприємства; здійснює контроль за розробкою і реалізацією бізнес-планів і комерційних умов, угод, що укладаються, договорів і контрактів, оцінюючи міру можливого ризику; здійснює аналіз попиту на продукцію, що реалізовується; забезпечує зростання прибутковості, конкурентоспроможності і продуктивності праці; здійснює формування роздрібних цін на закуповувану продукцію.

Завідувач лікувально-діагностичним центром організовує діяльність установи відповідно до законодавства; організовує роботу колективу по наданню своєчасної і якісної лікувально-діагностичної допомоги населенню.

Лінійна структура управління є найбільш прийнятною для цієї фірми, оскільки використовується, в основному, малими і середніми підприємствами, що здійснюють нескладне виробництво, за відсутності широких коопераційних зв’язків між підприємствами.

3.3 Організаційно-економічна характеристика

За даними бухгалтерських документів можна провести порівняльний аналіз економічних показників діяльності підприємства і здійснити розрахунок в таблиці 5.

Таблиця 5

Аналіз економічних показників діяльності ПП «Конекс» за 2010;2012 рр.

Аналізуючи розраховані показники в таблиці 5 можна виявити позитивну динаміку показника виручки від реалізації продукції, так темп зростання з 2010 по 2012 року склав 139,7%, така динаміка могла статися за рахунок підвищення цін на продукцію.

Показник собівартості продукції, за період з 2010 по 2011 рік збільшувався, але за період з 2011 по 2012 рік спостерігається його зниження. Так в 2010 році, він складав 108 669 тис. грн., а в 2011 році він досяг 126 174 тис. грн., а в 2012 році трохи знизився до 126 020 тис. грн. Причиною цього могло послужити, закриття двох аптек 2012 року, а відповідно і зниження об'ємів закуповуваної продукції. За рахунок збільшення виручки від реалізації і зниження собівартості продукції в 2012 році, темп зростання показника валового прибутку досягає 225,4%.

Слід зазначити позитивну динаміку показників середньорічної вартості основних фондів і обігових коштів. Особливо слід зазначити темп зростання середньорічної вартості основних фондів. У 2010 році, цей показник складав 4341,5 тис. грн., а в 2011 він збільшився в 4 рази і склав 17 186, 5 тис. грн., в 2012 році він дорівнював 29 901,0 тис. грн. Отже, темп зростання цього показника склав 688,7%. Такий темп зростання цього показника можна пояснити, тим, що в 2011;2012 роках підприємство відкрило ще один медичний центр, а відповідно і збільшилася вартість основних фондів. Далі розглянь середньорічну вартість обігових коштів. У 2010 році складала 23 604,5 тис. грн., а в 2012 році склав 34 874,0 тис. грн., тобто сталося збільшення цього показника на 47,7%. Така динаміка вплинула на зниження коефіцієнта оборотності обігових коштів, на 15,2% або на 300 тис. грн. За рахунок цього до 2012 року збільшиться час обороту обігових коштів з 62,1 дня в 2010, базовому році до 65,7 дня в 2012 році або на 15,5%.