Рівень розвитку і розміщення електронно-машинного будування України

Міністерство освіти і науки України Київський національний Торговельно-Економічний університет Кафедра менеджменту зовнішньоекономічної діяльності

Курсова робота з РПС на тему:

" Рівень розвитку і розміщення електронно-машинного будування України"

Київ 2011

План Вступ

1. Соціально-економічна суть, структура і значення електронно-машинного будування в господарстві України

2. Передумови розвитку і розміщення

3. Сучасний стан розвитку

4. Територіальна структура: основні центри, промислові вузли, райони

5. Проблеми і перспективи розвитку електронно-машинного будування України Висновки Література Вступ Курсова робота описує сучасний рівень розвитку і розміщення електронно-машинного будування України. Вважаємо, що саме ця тема є одна з найбільш актуальною в наш час. Тому що, по-перше, рівень розвитку цієї галузі є одним з показників розвитку економіки країн. По-друге, українські товари цієї галузі є неконкурентноспроможними з імпортною технікою. Український ринок представлений вітчизняною продукцією тільки на 10−15%, що дає стимул для виробника покращувати і розширувати своє виробництво. По-третє, розвиток цієї галузі є перспективним для українських підприємців. Вчетверте, незважаючи на тяжке становище вітчизняного виробника, обсяги ринку цієї галузі є надзвичайно високими і швидко збільшуються.

Метою роботи було проаналізувати конкурентноспроможність вітчизняних товарів електронно-машинного будування, визначити основні проблеми галузі та методи їх подолання, описати основні тенденції ринку та галузеву структуру, об'єднати весь матеріал по цьому питанню в одну роботу, для полегшення пошуку даних по цій галузі.

Основне проблемне питання, яке вирішує курсова робота, стосується рівня конкурентноспроможності вітчизняних товарів, частка національного виробника на ринку, здатність підприємств збільшити свою долю на українському ринку.

В курсовій роботі я користуюсь статтями економічних та бізнес журналів, підручниками та монографіями, які описують моє питання, глобальною мережею Internet, де можна простежити останні події і зміни в необхідній мені галузі.

Для вивчення данної мені галузі, у роботі я використовував такі методи, як галузевий метод (поділ об'єкту на окремі галузі та підгалузі господарського характеру), історичний метод (в роботі наведений розвиток галузі), метод порівнянь (зроблені порівняння об'єма виробництва за останні роки), метод статистичних спостережень (в курсовій присутні статистичні данні, на основі їх побудовані графіки та діаграми), математичний метод, регіональний метод та інші.

Отже, робота містить всю основну інформацію по моєму питанню і має деяке наукове значення.

1. Соціально-економічна суть, структура і значення електронно-машинного будування в господарстві України Машинобудівний комплекс охоплює два десятка спеціалізованих галузей. Він є основою важкої індустрії й відіграє вирішальну роль у створені матеріально-технічної бази. В сучасних умовах машинобудуванню належить винятково важлива роль у прискоренні науково-технічного прогресу. Випускаючи знаряддя праці для різних галузей народного господарства, машинобудування реалізує досягнення науково-технічного прогресу і забезпечує комплексну механізацію та автоматизацію виробництва.

Одним з найпотужніших ринків машинобудівного комплексу є електронно машинний ринок. Зацікавленість, як експертів-аналітиків, так і трейдерів к проблемі розвитку цього ринку в останні роки підігрівається швидкістю збільшення мереж супермаркетів та спеціалізованих магазинів, які займаються реалізацією цієї продукції. Торгівля цим видом продукції розвивається більш високими темпами порівняно з іншими групами товарів. Становище окремих країн на цьому ринку зумовлює інтенсивність розвитку новітних технологій, визначає місце та роль країни в науково-технічному прогресі, становище і впливовість у сучасному світі. Тому стан розвитку цієї галузі є надзвичайно важливим для економіки України.

Галузь електронно-машинного будування склалася під дією цілого ряду умов та факторів. Основним з них є науково-технічний прогрес, наявність кваліфікованих кадрів, монополізація ринку збуту, розвиток корпоративності.

Виробництво зосереджене в районах високої технічної культури, кваліфікованої робочої сили і достатньої забезпеченості трудовими ресурсами.

Галузь відзначається мінімальною металомісткістю. Більшість підприємств займається складанням виробів з деталей, що надходять з різних регіонів України та із-за її меж за кооперацією.

Український ринок електронно-машинного будування представлений такими підприємствами як «Росток», «Маяк», «Дніпро», «Більшовик», «Буревесник», «Електронмаш», «Квант», «Арсенал», «Рейнфорд», «Норд», «Кристал». Але на вітчизняному ринку побутової електротехніки останніми роками домінують зарубіжні бренди. Представлена продукція таких відомих фірм світу, як Агdо, «Атлант», Агіston, Воsch, Вгаun, «Брест», Саndy, DeLоnghі, Еlесtгоluх, Іпdesit, LG, Рhіlірs, Samsung, «Снайге», «Стинол», Теfаl, Rowenta, Whiг1роо1, Zanussi; з’явилась продукція і таких «нових» брендів, як Аskо, Наіег, Vеstеl, Fаgог, Ufesa, Vіtек.

Сильними сторонами представлених на українському ринку фірм-виробників електропобутової техніки є:

— відносно тривалий період роботи на даному ринку України;

— продукти за своїми технічними та якісними характеристиками задовольняють українського споживача;

— постійна робота з каналами збуту дозволяє, у свою чергу, постійно підтримувати «бажаний» інтерес до самої техніки з боку продавців;

— техніка фірм-виробників присутня в усіх великих містах України.

Слабкі сторони окремих фірм-виробників:

— при однакових технічних функціональних характеристиках роздрібна ціна більша за ціну конкурентів;

— недостатньо уваги щодо просування техніки каналами торгівлі;

— несформований імідж техніки тощо.

В Україні чітко виділяються кілька сегментів ринку побутової електротехніки:

Елітна техніка, представлена такими компаніями, як Міеlе, Gaggenau, Крреrbusch, Іmрегіаl, АЕG.

Техніка бізнес-класу, наприклад, торгові марки Агіstоn, Воsсh, Еlесtгоlих, LG Еіесtгоnics, Sіеmеns, Whігрооl, Zаnussі.

Техніка економ-класу, наприклад, Sаmsung і Іndesit.

Техніка низької цінової категорії, наприклад, Stinо1 і Агdо.

Найбільш широко на українському ринку представлена техніка бізнес-класу для людей із середнім і високим рівнем доходів. Представників елітного сектора вітчизняного ринку небагато: Міеlе, Gаggеnаu, Кррегbusch, Іmрегіаl, АЕG. Своєрідна риса елітної техніки — більші, ніж у масової, технічні можливості.

Співвідношення імпортної і вітчизняної продукції в 2007;2010 рр. імпортна техніка — 70−75%, вітчизняна — 30−25% (у грошовому вираженні). Але це співвідношення останніми роками змінюється на користь імпортної техніки. За даними Держкомстату України, ввезення більшості побутових пристроїв в Україну порівняно з 2007 р. збільшується щорічно на 50−60%. В основному співвідношення змінюється через те, що обсяги продаж імпортної техніки зростають швидше.

Діаграма № 1 Обсяг українського ринку електропобутової техніки в динаміці, млн грн

1- І кв. 2009р.

2- ІІ кв. 2009р.

3- ІІІ кв. 2009р.

4- IV кв. 2009р.

5- I кв. 2010р.

6- II кв. 2010р.

7- III кв. 2010р.

8- IV кв. 2010р електроний машинний будування виробництво Зростання ринку побутової техніки в Україні (як можно побачити з графіку) останніми роками обумовлене збільшенням споживчої активності населення. Особливе зростання продаж відмічається у сегментах вмонтованої кухонної техніки, телевізорів з плоским екраном великої діагоналі, домашніх кінотеатрів, DVD-плеєрів. Іншою причиною зростання ринку с програми споживчого кредитування, розроблені деякими банками, а також введення в мережах, що торгують побутовою електротехнікою, дисконтних і накопичувальних карт.

Отже, в пункті було зазначено важливість і актуальність вибраної теми, описано основні тенденції ринку, перераховано основних виробників, які представляють Україну в галузі електронно-машинного будування, зазначено основний спектор роботи цієї галузі.

2. Передумови розвитку і розміщення Розміщення електронно-машинних підприємств здійснюється науково обґрунтовано. При виборі місць розміщення конкретних підприємств враховуються різні чинники і умови. Електронно-машинне будування належить до галузей так званого «вільного розміщення», оскільки воно незначною мірою залежить від таких чинників, як природне середовище, наявність корисних копалин, води і т. д. Тут варто враховувати лише наявність рівнинних місць (бажано не придатних до розвитку сільського господарства) для розміщення самого підприємства та будівництва під'їзних шляхів до нього.

Визначальну роль при розміщенні конкретних машинобудівних підприємств відіграють техніко-економічні, споживчі і трудоресурсні чинники.

Розміщення сучасних електронно-машинобудівних підприємств України безпосередньо залежить від техніко-економічної специфіки їх виробництва, насамперед від таких його особливостей, як конструктивна складність виробів, широкий розвиток спеціалізації і кооперування. Обмеження розміщення нових машинобудівних підприємств у великих містах створює сприятливі передумови для розташування їх у середніх, малих містах і навіть у селищах міського типу. Тут доцільно розміщувати невеликі спеціалізовані підприємства та окремі цехи. Розміщення названих підприємств стимулює розвиток галузей виробничої і соціальної інфраструктури, забезпечує працевлаштування населення, вирішує інші соціальні проблеми. Наприклад, галузі точного машинобудування, зокрема виробництво приладів, інструментів і механізмів, електронне і радіотехнічне машинобудування відзначаються мінімальною металомісткістю й зорієнтовані на райони високої технічної культури, наявність науково-дослідної бази і висококваліфікованих кадрів. Більшість підприємств цих галузей займається складанням виробів з деталей і вузлів, що надходять з різних регіонів як України, так і з-за кордону за кооперацією.

Ця галузь машинобудування вирізняється високою трудомісткістю, високим рівнем кваліфікації робітників та інженерно-технічних працівників. Складність виробництва машин вимагає не лише великих трудових витрат, а й розміщення заводів поблизу або безпосередньо в центрах зосередження науково-дослідних і конструкторських баз. Таким чином, як було зазначено вище, розміщуються галузі верстатоі приладобудування, електронного, електротехнічного та ін.

Також має вплив на розміщення підприємств, що виробляють продукцію електронно-машинного будування споживчий чинник. Він немає великого впливу, адже цей товар не потребує швидкої реалізації і може бути доставлений з будь-якого населеного пункта в інший. Але все ж таки більшість підприємств розміщуються в великих містах або поблизу них для більш зручної реалізації своєї продукції.

Вплив названих чинників необхідно розглядати у їх сукупності, тому що електронно-машинне будування одночасно орієнтуються і на електротехнічні чинники, і на споживача, і на трудові ресурси. Це пов’язане з тим, що виробництво сучасних машин вимагає не лише наявності металу, а й високої кваліфікації працюючих та наявності платоспроможного споживача. Розвинута транспортна система регіону є передумовою спеціалізації і кооперування підприємств цієї галузі.

Правильне розміщення названих підприємств стимулює розвиток галузей виробничої і соціальної інфраструктури, забезпечує працевлаштування населення, вирішує інші соціальні проблеми.

3. Сучасний стан розвитку Якщо розглянути обсяг виробництва продукції електронно-машинного будування на внутрішній ринок, то можна побучити такі результати. Наприклад, обсяг виробництва продажу ринку холодильників у 2000 році становив $ 80−90 млн. Доля вітчизняної продукції становила 35−37% у грошовому виразі (у кількісному виразі відсоток цієї продукції буде більшим), імпортної - 63−67%. Дохід порівняно з 99 роком суттєво не змінився.

Продаж вітчизняних холодильників скоротився на українському ринку у 2000 году: за даними Держкомстату, з 450 тис. холодильників, що випустив практично єдиний вітчизняний виробник — ЗАО «Норд» (загальне виробництво усіх інших — не більше 3% обсягів виробництва «Норда»). На українському ринку було реалізовано приблизно 170 тис. холодильників за даними Держкомстату. За данними ж виробника на вітчизняному ринку продано біля 250 тис. холодильників вітчизняного виробника.

На українському ринку представлені холодильники майже 20 торгових марок: «Норд», «Атлант», «Стинол», «Снайге», ARDO, Indesit, Iberna, LG, Samsung, Ariston, Zanussi, Candi, Whirlpool, Electrolux, Bosh, Siemens, Liebherr та інші. Вітчизняний «Норд» є традиційним лідером у сегменті дешевих холодильників. Такий холодильник непогано виглядає і поряд з холодильниками з дальнього зарубіжжя — має привабливий дизан, зручний, надійний, торгова марка досить відома споживачам. Але вже у середній ціновій категорії лідером є білоруський «Атлант». Тому за словами Олега Дрюпіна, голови відділу маркетингу ЗАО «Норд» зараз готується випуск і активна рекламна компанія нової моделі вітчизняного холодильника, що буде позиціонуватись дещо дорожче.

Діаграма № 2 Зміна в кількості виробництва холодильників за період незалежності України Як бачимо з діаграми, в кількості виробництва холодильників не відбулися настількі кардинальні зміни, як з іншими товарами електронно-машинного будування.

На вітчизняному ринку побутових пральних машин переважають автоматичні пральні машини (ПМА) барабанного типу. Незважаючи на порівняно високу вартість, вони дозволяють заощаджувати користувачам час і сили, а також вони значно зручніші у використанні внаслідок повної автоматизації поцесу прання.

В 2010 році виробництво побутових пральних машин збільшилось на 10−15% порівнянно з 2009 роком. Об'єм продажу у 2010 році - $ 55−60 млн. Доля вітчизняної продукції у грошовому виразі - 10−15%, імпортної 85−90%.

Пральні машини в Україні виробляють такі підприємства, як «Электробытприбор» (Маріуполь) — торгові марки Донбас і Десна, АО «Старт» (Мелітополь) — Таврія, Каховський єлектромашинобудівний завод — «Малютка», завод «Электродвигатель» (м. Ужгород) — «Марічка», Київське авіаційне ПО ім. Антонова — Либідь," Онікс" (Миколаїв) — «Агат», СП «Фаворіт» (Київ) — «Фаворит», і знов таки АО «Норд» (Донецьк) — марка Норд IF та деякі інші.

Більшість українських підприємств виробляють машини активаторного типу. Машини барабанного типу випускають тільки АО «Норд» та СП «Фаворіт». «Крупним» вітчизняним виробникам у 2010 році не вдалося збільшити обсяг виробництва. В той же час за твердженням головного менеджера СП «Фаворіт» її компанія збільшила виробництво пральних машин майже у 2 рази.

Треба зауважити, що виробництво більш сучасних машин є більш прибутковим зараз і цей ринок увесь час розширюватиметься через збільшення доходів споживачів (на скільки — з’ясувати фактично неможливо, бо «Норд» і «Фаворит» не афішують свої прибутки). До того ж цікаво, що, не дивлячись на жорстку конкуренцію, машин активаторного типу в багатьох регіонах України не вистачає. Причиною є дуже слабо розвинута ділерська сіть. Магазини в регіонах часто подолгу не закупають пральні машини через те, що грошей для повної чи часткової передоплати вони не мають, а під реалізацію цей товар не дають.

Спеціалісти вважають, що попит цими роками буде збільшуватись ще й через те, що почалася хвиля заміни старої техніки, що вже відпрацювала свій термін, на нову.

Діаграма № 3 Зміна в кількості виробництва пральних машин за період незалежності України.

Взагалі на ринку пральних машин в Україні більшість марок — іноземні виробники. Це можна побачити з наступної діаграми:

Діаграма: № 4 Обсяг продажу пральних машин, різних виробників.

Щодо аудіо-відео техніки, то обсяг продажу 2010 року — $ 175−185млн. Доля вітчизняної продукції не перевищує 1−1,5% у кількісному виразі .

Іноземні вироби завозяться безмитково як запчастини. Обсяг продажу зараз не збільшується, бо така техніка служить в Україні 10−15 років і час массової заміни ще не настав.

Телевізори користуються найбільшим попитом у споживача. Зараз вони забезпечують торговим організаціям 60−70% виручки. У 2010 році було продано майже 400 тис. імпортних апаратів. А вітчизняних телевізорів заводи виробили лише 40 тис., з яких кольорових — лише 23 тис., що на 30% менше порівняно з 99 роком. Продавалися вони важко, в основному в регіонах. Більшість столичних операторів торгувати такою технікою не бажали і не бажають.

Зовнішній вигляд та технічні параметри цієї техніки фактично не змінилися за останні 10−15 років.

Найбільшими вітчизняними виробниками телевізійної апаратури в Україні є «Фотон» (м. Сімферополь), Львівський ВАТ «Концерн Електрон» («Електрон»), ВО «ТОПАЗ» та ін. Якщо на початку 90-х років в Україні виробляли 4,5 млн телевізорів, то сьогодні — трохи більше 100 тис. Частка вітчизняних марок телевізорів на українському ринку, таких як «Електрон», «Орізон» або «Берізка» не перевищує 10%.

Діаграма № 5 Зміна в кількості виробництва телевізорів за період незалежності.

З діаграми видно, що виробництво телевізорів в Україні дуже постраждало від розпаду СРСР. Українським виробникам необхідно направити зусилля для покращення цієї підгалузі, адже на вітчизняному ринку домінують телевізори іноземного виробництва. Необхідно зауважити, що деякі позитивні зрушення в цьому питанні все ж таки є. Нещодавно силами спеціалістів ОАО «Елміс», заснованого на базі «Київський радіозавод» було розроблено перший український аналогово-цифровий телевізор під торговою маркою Elmis. Розмір першої партії був 1000 штук, але підприємство в майбутньому планує розширити підприємство. Але як зазначає директор підприємства Анатолій Гойнік, випуску вітчизняної продукції заважає контрабандний ввіз дешевих деталей. Це робить неконкурентноспроможними українських виробників.

У наступній таблиці бачимо обсяги українського ринку аудіі відіотехніки класу hi-fi і high-end (у роздрібних цінах), млн USD.

Таблиця № 1 Обсяги українського ринку аудіі відіотехніки

На графіку видно, що з кожним роком обсяг українського ринку аудіоі відіотехніки high-end і hi-fi збільшується, а це значить, що збільшується купівельна спроможність українців.

Починаючи з 2005 р., в Україні діють виробничі лінії найвідоміших зарубіжних фірм по збиранню телевізорів, відеомагнітофонів, плеєрів тощо. Нині в Україні працюють лінії, на яких офіційно збирають апаратуру імпортних марок — Sony, Philips, Samsung, LG та ін. Усе виробництво є сертифікованим, що свідчить про досить високу якість кінцевого продукту.

Також були направлені іноземні інвестиції у виробництво комп’ютерної техніки. В Україні найвідомішими фірмами є «Квазар-мікро», «МКС», «Noos-Ukrame», «МДМ-Сервіс». У свій час у цих фірм були налагоджені прямі контакти із зарубіжними компаніями-виробниками, що дало їм деякі переваги над рештою при розвитку на цьому напрямі.

Іноземні виробники побутової техніки вкладають великі гроші в рекламу своєї продукції. Це можно побачити у наступній таблиці, де зазначені компанії, які найбільше вклали грошей в Україні на рекламування свого товару.

Таблиця № 2 Найбільші компані-рекламодателі по категорії «Побутова техніка» .

Але на данному етапі розвитку Україна не виглядає інвестиційно привабливою, і тому іноземні вклади в електронне-машинне будування не достатні. Необхідно покращити законодавчу базу, щоб зміцнило довіру інвесторів до української економіки.

На зовнішню торгівлю побутовими електротоварами впливають багато чинників. Це кон’юнктура на внутрішньому та зовнішніх ринках, купівельна спроможність населення, економічний стан суб'єктів господарювання, коливання валютних курсів, політика у сфері захисту внутрішнього ринку тощо. За ціною майже всі українські вироби у галузі побутової техніки конкурентоспроможні. За якістю — тільки деякі марки холодильників і пральних машин. Відсутність нових технологій є головною причиною неконкурентоспроможності великої частини української техніки. Маркетингова та комерційна складові також відстають через некомпетентність значної частини керівників.

Нажаль, українські виробники електронно-машинної продукції не можуть похвалитися великою кількістю продукції створеної на експорт, але все ж таки продукція деяких з них спроможна боротися за своє місце на іноземних ринках. Наприклад, підприємство «Норд» виготовило холодильники на експорт більше 280 тис. агрегатів. Продукція підприємства постачається у 120 країн світу. В Йорданії (Аммані) збудоване його дочірне підприємство плановою потужністю 4,5 тис. холодильників за рік.

Для збільшення експорту електронно-машинної продукції виробникам необхідно поставити її на новий технічний рівень та збільшити її конкурентноспроможність.

4. Територіальна структура: основні центри, вузли, райони Територіальна структура змінюється під впливом техніко-економічних, соціально-політичних і природних факторів. Інтеграція і комплексоутворення в машинобудуванні є причиною ускладнення територіальної структури виробництва, зокрема формування в економічних районах складних функціональних машинобудівних комплексів міжрайонного значення.

Форми зосередження електронно-машинобудівних підприємств можуть бути у вигляді пунктів, центрів, вузлів, агломерацій і районів. Всі вони виступають елементами територіальної структури цього комплексу. Найпростішим за складом є електронно-машинобудівний пункт, в якому розміщується одне або декілька підприємств. Такі пункти знаходяться в Києві, Харкові, Львові, Одесі, Дніпропетровську, Ужгороді, Житомирі, Умані, Ізмаїлі. Питома вага пунктів у загальному виробництві продукцій машинобудівного комплексу незначна.

Внаслідок зосередження підприємств у середніх і великих містах формуються електронно-машинобудівні центри і вузли. Центр — це населений пункт, у якому розміщено кілька підприємств однієї галузі. Найбільшими центрами електронної та радіотехнічної промисловості (виробництво автоматичних систем управління, обчислювальної техніки, радіоапаратури) є Київ, Харків, Дніпропетровськ, Сімферополь, Одеса, Львів, Вінниця, Чернівці; радіоелектронники — Львів (телевізори, магнітофони і кінескопи), Київ, Сімферополь, Сміла (телевізори), Суми (електронні мікроскопи), Одеса (кіноапаратура). Найважливішими центрами виробництва верстатів є Краматорськ, Харків, Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Марганець. Україна є крупним виробником силових трансформаторів, виробництво яких зосереджене в Запоріжжі, а також енергетичного дизелебудування, центрами якого є Первомайськ (Миколаївська обл.), Токмак (Запорізька обл.), Берислав (Херсонська обл.). Взагалі, підприємства енергетичного машинобудування та електротехнічної промисловості концентруються в багатьох містах України, зокрема в Дніпропетровську, Києві, Львові, Полтаві, Мелітополі, Тернополі, Каховці, Хмельницькому, Рівному, Броварах. Кабельне виробництво організоване у Києві, Харкові, Одесі, Донецьку. Електроізоляційні матеріали виробляють у Луганську, Слов’янську, Львові, Первомайську (Житомирська обл.).

Якщо такий центр об'єднує декілька середніх або великих машинобудівних об'єктів, що виступають складовими частинами промислового комплексу міста, то машинобудівний вузол — це система взаємопов'язаних підприємств в одному або декількох поблизу розташованих містах зі спільністю промислового «сервісу». Найчастіше машинобудівні вузли формуються на базі розвитку тих центрів, в яких машинобудування є профілюючою галуззю. Якщо консентрація підприємств електронного машинобудування у вузлах досягає найвищого рівня на основі єдиної інфраструкури, потужної виробничої і наукової бази, тоді виникає суцільний індустріальний ландшафт — машинобудівна агломерація. Електронне машинобудування стає домінуючим, воно визначає економічну і соціальну структуру агломераційного промислового утворення. У машинобудівних вузлах і агломераціях України зосереджено більше двох третіх електронного машинобудування. Вони виступають об'єктивною основою для виділення машинобудівних районів і районних машинобудівних систем. Районні системи є континуальними, тобто до їх складу включаються всі машинобудівні підприємства певного району. Шляхом формування таких систем за сучасних умов можна впорядкувати виробничо-територіальні зв’язки підприємств.

Серед найбільших вузлів виділяються: Харківський, Київський, Дніпропетровський, Запорізький, Одеський, Львівський, Луганський, Краматорський та ряд інших. Такі райони охоплюють значні за площею території. Їх виділяють у межах декількох адміністративних областей, що мають територіальну спільність і характеризуються комплексністю розвитку електронного машинобудування. Це, зокрема, такі райони України: Північно-Східний (Харківський), до якого входять Харківська, Полтавська, Сумська області; Придніпровський (Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська області); Центральний (Київська, Чернігівська, Житомирська, Черкаська області); Західний (Львівська, Івано-Франківська, Волинська, Рівненська, Закарпатська області); Подільський (Вінницька, Хмельницька, Тернопільська, Чернівецька області); Південний (Одеська, Миколаївська, Херсонська області та Автономна Республіка Крим).

К цьому пункту я хочу додати картосхему, на якій зображено основні міста, в яких зосередженно виробництво продукції електронно-машинного будування.

Отже, з метою вдосконалення територіальної організації електронно-машинобудівного комплексу необхідно особливу увагу приділити формуванню районних територіальних систем машинобудівних підприємств, які пов’язаних з міжгалузевими комплексами, що є пріоритетними в період структурних перетворень в економіці України.

5. Проблеми і перспективи розвитку електронно-машинного будування України На початку дев’яностих років минулого сторіччя відбувся різький спад у виробництві електропобутових приладів, таких як пилососи, праски, чайники, холодильники, тощо. Тому було декілька причин. З одного боку, розпад Радянського Союзу призвів до руйнування системи централізованого планування та, відповідно, розриву виробничих відносин. Більш того, через лібералізацію цін на електроносії підвищилась собівартість виробництва. До того ж відбулося значне скорочення потенціального ринку продажу товару: через необхідність проходження митних процедур на кордоні, запровадження ввізних мит, змін у системі оподаткування та валютного режиму, що підвищило ціну на кінцеву продукцію і зменшило її конкурентноспроможність. Якщо звернутися до статистики, то з 2004 по 2010 роки виробництво основних типів електропобутових приладів зменшилося в середньому в 5 разів.

Таблиця № 3 Виробництво електропобутових прилад в (тис. одиниць)

Але, як бачимо, починаючи з 2009 року, відбулося деяке пожвавлення виробництва холодильників, пральних машин, пилососів, плиток, духовок та соковижималок, що свідчить про підвищення як конкурентноспроможності українських виробників, так і про зростання купівельної спроможності населення, яке відновило попит на товари тривалого користування.

Але не зважаючи на це, статистика свідчить, що забезпеченість населення побутовими приладами різко скорочується. Старі прилади виходять з ладу або застарівають морально, тоді як купівля нових приладів — справа серйозна і часто довготермінова. Наступна таблиця показує наявність працюючих товарів (тобто тих, які ще не застарілі згідно з технічними характеристиками) у 2009 та 2010 роках.

Таблиця № 4 Забезпеченість населення товарами тривалого користування (на 100 сімей)

Як бачимо, забезпеченість скоротилась вдвічі, тобто відповідно збільшився потенційний попит на ці товари за умови подальшого зростання доходів на ці товари.

У електронно-машинному будувані, яке визначає розвиток і технічний прогрес інших галузей економіки України, повинна бути здійснена структурна перебудова, по-перше, за рахунок пріорететних напрямків промислової і науково-технічної політики в галузях, що характеризуються високим експортним потенціалом. Однак за останні роки темпи виробництва машинобудівної продукції знижувались. Більшість продукції виявилась неконкурентно спроможною на внутрішньому і зовнішньому ринках через високу її собівартість. Потрібна модернізація машинобудівних заводів, їх технічне переоснащення з використанням сучасних технологій і значне підвищення за рахунок цього якості виробів, їх конкурентноздатність.

Розгортанню власного потужного виробництва побутової техніки в Україні заважає значний процес «сірого» складання, за якого побутова електроніка складається в Україні з привізної комплектації. За таку техніку, зібрану підпільно, не сплачуються податки. Це не дозволяє піднятися легальним українським підприємствам.

Слабкі сторони окремих вітчизняних виробників:

— при однакових технічних функціональних характеристиках розд рібна ціна більша за ціну конкурентів;

— недостатньо уваги щодо просування техніки каналами торгівлі;

— несформований імідж техніки тощо.

У перспективі необхідно розширити асортимент продукції машинобудування, інтенсифікувати процеси оновлення машинобудівного продукції й технічного переоснащення галузей промисловості. Чільне місце має належити створенню високоефективних машин і їх систем для всіх галузей і сфер господарства. Розвиток приладобування повинен бути зумовлений тим, що потреби України в основних видах продукції галузі задовольняються неповністю.

До перспектив можно також віднести виробництва нових сучасних кінескопів, чим займається СП «Ніконд» (спільно з Литвою).

Можливостями як вітчизняних, так і зарубіжних фірм з виробництва і збуту електропобутової продукції можуть стати:

— зростання соціального рівня життя і, як наслідок, збільшення в країні кількості купівельно спроможних людей;

— зміна смаків споживача;

— належна відсутність місцевого виробника високоякісної побутової техніки;

— розробка програми щодо забезпечення демонстрації продуктів та премій для заохочення торговельних посередників.

Ризики, що можуть чекати суб'єктів цього ринку:

— ризик зниження цін з боку інших виробників; - зростання митних тарифів;

— інфляція;

— жорстока конкуренція;

— банківські ризики.

У перспективі електронно-машинне будування повинно зайняти більш вагоме місце як у структурі промисловості, так і у формуванні експорту України. Спеціалізацію і кооперування виробництва необхідно орієнтувати на вітчизняні підприємства, створювати замкнуті цикли виробництв у середині країни.

Сучасна стратегія державної промислової політики України в галузі електронно-машинобудування передбачає зростання темпів випуску наукоємної продукції високого технологічного рівня, освоєння нових конкурентоздатних зразків техніки, підвищення якості й ефективності виробництва з орієнтацією на потреби внутрішнього ринку та збільшення експортного потенціалу.

Отже, сучасний стан на ринку не є одним з найкращих, але я вважаю, що для покращення виробництво необхідно в перспективі впровадити в життя такі пункти:

По-перше, захистити виробника українського від виробника російського, а особливо від виробника білоруського, який збиває ціни на холодильники (за допомогою мита, квот, ліцензій, сертифікатів якості, інше).

По-друге, змінити податкову систему так, щоб вигідніше було виробляти, а не торгувати (замінити ПДВ на податок з обороту, наприклад). На мою думку це підніме все виробництво, чого українській економіці зараз дуже не вистачає. Хоча вже всі навчилися ухилюватись від податків, у торгівлі для цього і можливостей більше і результат краще.

По-третє, можна запровадити податкові пільги, але з точки зору держави то не є доцільним, бо підгалузь і так перспективна.

Вчетверте, можна допомогати заводам знайти інвестора, надавати допомогу спеціалістів (наприклад маркетологів) .

З усіх альтернатив я вважаю необхідним:

Для розвитку вітчизняного виробництва аудіо-відео-техніки:

· Відповідальним державним службовцям запропонувати провідним світовим виробникам відкрити в Україні спільне підприємство для виробництва аудіо-відео-техніки за умови пільгового оподаткування.

· Директорам сьогоднішніх заводів, що виробляють цю техніку, розгорнути кампанію по залучення інвестицій під нові технології.

Для розвитку і підвищення конкурентоспроможності вітчизняного виробництва холодильників та пральних машин:

· Створити штат державних консультантів з маркетингу, до яких вільно могло б звернутися будь-яке підприємство.

· Всебічно розглянути можливі наслідки запровадження мита (чи квот) на товари з близького зарубіжжя, на які зараз діє митна ставка 0%.

· Профспілкам намагатися добитися певних податкових пільг для галузі.

Отже, дійсно, зараз в нашій країні є багато проблем, які стосуються цієї галузі, багато факторів, які заважають розвитку електронно-машинному будуванню, але не зважаючи на це, присутні деякі перспектив, які в майбутньому потребують реалізації вітчизняним виробником, для подальшого функціонування.

Висновки Засилля товарів закордонного виробництва на ринках України висунуло жорсткі умови до підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції та її виробників.

Конкурентоспроможність формується під впливом великої кількості чинників різноманітного походження, які по-різному впливають на неї. Чинники, які безпосередньо впливають на конкурентоспроможність виробу, є чинниками 1-го порядку. Це насамперед якість та ціна виробу. Вони завершують багатоярусну «піраміду», акумулюючи численні чинники непрямого впливу на конкурентоспроможність, тобто чинники другого, третього та подальших порядків. В міру відхилення від верхівки піраміди вплив чинників послаблюється, а взаємозв'язки стають більш складними і різноманітними. В сучасних умовах великого значення набули такі чинники, як маркетингова та комерційна складові споживчої вартості виробу, наприклад, фірмова марка, реклама, сервісне обслуговування, система продажу тощо. Важливим для споживача є також своєчасність виробництва та збуту на ринку.

За ціною майже всі українські вироби у галузі електронно-машинного будування конкурентоспроможні. За якістю — тільки деякі марки холодильників і пральних машин. Відсутність нових технологій є головною причиною не конкурентоспроможності великої частини української техніки. Маркетингова та комерційна складові також пасуть задніх через некомпетентність значної частини керівників.

Треба зауважити, що мати всі конкурентні переваги не може жодне підприємство. Однак, якщо підприємство має лише одну конкурентну перевагу, то конкуренти скоріше за все також скоро її отримають і переможуть у конкурентній боротьбі, що і чекає більшість українських виробників.

Але не зважаючи на це, Україна і зараз має конкурентоспроможні товари у галузі побутової техніки. Деякі підгалузі галузі є перспективними для інвестування, інші - ні. Але щоб український ринок прочно завоював вітчизняний виробник треба ще дуже добре попрацювати, адже конкуренти не дрімають, особливо наші сусіди з СНГ. Якщо ніщо не зашкодить галузь буде повільно розвиватися навіть за теперішніх умов.

Я вважаю, що моя робота має деяке значення для подальшого розвитку такої галузі як електронно-машинне будування, адже курсова містить всю основну інформацію про сучасний стан виробництва і стан ринку цієї галузі і є пізнавальною для спеціалістів, які вивчати це питання. Було наведено основні проблеми розвитку галузі і деякі рішення стосовно їх розв’язання. В роботі чітко зазначено підгалузі, які є перспективними для подальшого розвитку. Нажаль, цей процес ускладнюється багатьма чинниками, які присутні на сучасному етапі розвитку України. Виходячи з цього, необхідно зробити все для подолання проблем, які заважають технічному прогресу галузі, адже саме електронно-машинне будування має один з найбільших впливів на розвиток економіки країни та на добробут громадян.

В майбутньому планую проводити нові дослідження ринку і зробити свій вклад в розвиток цієї перспективної галузі української промисловості.

Література

1. Данилишин Б. М. Продуктивні сили економічних районів України / Київ 2008., 520 ст.

2. Державний комітет статистики України. Україна в цифрах у 2010 році

3. Дорогунцов С.І. Розміщення продуктивних сил України / Київ 2008 р., 364ст.

4. Жук М. В. Розміщення продуктивних сил і економіка регіонів України / Київ 2004р., 294ст.

5. Іщук С.І. Промислові комплекси України/ Київ 2009р., 246ст.

6. Качан Е. П. Розміщення продуктивних сил України / Київ 2008р., 553 ст.

7. Мазаракі А.А. Світовий ринок товарів та послуг /КНТЕУ 2005р., 318ст.

8. Стеченко Д. М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика / Київ 2008 р., 374ст.

9. Чернюк Л. Г., Клиновий Д. В. Економіка регіонів (областей) України / Київ 2010 р., ст. 644.

10. Бахрін Е. Retail and technology — инструментарий эффективного анализа рынков бытовой электротехники // Маркетинговые исследования в Украине, № 4 2011, ст. 32−35.

11. Деревянко С. Лидеры бытовой техники // Новый маркетинг № 6 2011р., ст.59−62.

12. Кліменко Д. Товарознавча оцінка якості вітчизняних пральних машин // Вісник КНТЕУ, № 4 2010 ст. 96−102.

13. Ксендз Л. Манящие $ 300 млн. // Компаньон. № 42, 2011 р., ст.58−62.

14. Ксендз Л. Полный кондишн // № 18 Компаньон № 18, 2011 р.

15. Ксендз Л. Холодное предложение // Компаньон. № 20, 2011 р., ст. 57−59.

16. Мовчан В. Офіційна статистика: Побутові прилади — сумна ера для українських виробників // Зеркало рекламы. № 4 2010 р., ст. 48−49.

17. Рыбалко Т. Бытовая техника // Зеркало рекламы. № 4 2010 р., ст. 42−43.

18. Цыганюк А. На высоких нотах // Бизнес № 41, 7 октября 2010 р., ст. 72.

19. Цыганок А. Ответ VIPa по БЫТу // Бизнес № 44, 3 ноября 2011 р., ст. 200−201.

20. Цыганок А. Холодильное лето 2011 // Бизнес № 25, 23 июня 2011 ст. 113−119.

21. Шнайдер Ю. Киевский радиозавод продается. // Деловая столица № 27, 5 ноября 2010р., ст. 1,15.

22. Яблонский С. Киевский телевизор готов. // Деловая столица № 28, 12 ноября 2010 р.

23. В роботі використані дані мережі Internet