Фінансова звітність підприємства

КурсоваДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Оцінка фінансового стану підприємства Міжнародна практика розробила певні методи аналізу фінансової звітності, які ґрунтуються на різноманітних абсолютних та відносних типових показниках, що дають можливість не тільки проводити аналіз статей балансу підприємства, але і робити порівняльний аналіз по ряду підприємств окремої галузі господарства або таких, що займаються аналогічними видами… Читати ще >

Фінансова звітність підприємства (реферат, курсова, диплом, контрольна)

ЗМІСТ ВСТУП

1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

1.1 Склад і елементи фінансової звітності

1.2 Нормативна база обліку фінансової звітності

1.3 Виправлення помилок, відображення змін та впливу інфляції у фінансовій звітності

2. ПОРЯДОК СКЛАДАННЯ І АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

2.1 Порядок складання фінансової звітності на підприємстві

2.2 Оцінка фінансового стану підприємства ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДОДАТКИ

ВСТУП Тема фінансових результатів завжди буде актуальною, адже в діяльності будь-якого підприємства прибуток відіграє головну роль. Він є основним джерелом інтенсивного і інноваційного розвитку підприємства, реконструкції виробництва, модернізації його матеріально-технічної бази, покращення соціальних стандартів, рушійною силою розвитку підприємств, регіонів, держави тощо.

Роль прибутку як фінансового ресурсу характеризується саме його використанням на розширення підприємництва. В умовах ринку стабільні позиції мають тільки ті підприємства, що постійно розвиваються.

Бухгалтерська фінансова звітність підприємств являє собою систему узагальнених показників, які характеризують підсумки господарсько-фінансової діяльності підприємства за минулий період (місяць, квартал, рік). Вона складається підрахунком, групуванням і спеціальною обробкою даних поточного бухгалтерського обліку і є завершальною його стадією.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

Порядок надання фінансової звітності користувачам визначається чинним законодавством.

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:

— придбання, продажу та володіння цінними паперами;

— оцінки якості управління;

— оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання;

— регулювання діяльності підприємства;

— інших рішень.

Фінансова звітність повинна задовольняти потреби тих користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб.

Головні вимоги до звітності — це реальність, ясність, своєчасність, єдність методики звітних показників, порівнянність звітних показників з минулими.

Крім того, звітність підприємства служить також джерелом інформації не тільки зовнішніх, але й внутрішніх користувачів. За даними звітності може бути зроблено детальний аналіз показників фінансового стану і платоспроможності підприємства, його майнового стану, дана оцінка ефективності використання фінансових і матеріальних ресурсів та ін.

фінансовий звітність прибуток інфляція

1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

1.1 Склад і елементи фінансової звітності

Фінансова звітність — це бухгалтерська звітність, яка містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Фінансова звітність повинна задовольняти потреби тих користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуання конкретних інформаційних потреб.

Головні вимоги до звітності - це обов’язковість подання, державна регламентація, своєчасність складання і подання, простота, зрозумілість і загальна доступність, достовірність, єдність методики звітних показників, порівнянність звітних показників за різні періоди, доречність, раціональність.

Порядок надання фінансової звітності користувачам визначається чинним законодавством.

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів у:

придбанні, продажу цінних паперів і володінні ними;

участі в капіталі підприємства;

оцінці якості управління;

оцінці здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання;

забезпеченості зобов’язань підприємства;

визначенні суми дивідендів, які належить розподілити;

регулюванні діяльності підприємства;

інших рішеннях.

Фінансова звітність має задовольняти потреби користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їхніх конкретних інформаційних потреб.

Фінансові звіти містять статті, склад і зміст яких визначаються відповідними положеннями (стандартами).

Стаття наводиться у фінансовій звітності за умови відповідності таким критеріям:

існує вірогідність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, пов’язаних із цією статтею;

оцінка статті може бути достовірно визначена.

Фінансова звітність складається з Балансу, Звіту про фінансові результати, Звіту про рух грошових коштів, Звіту про власний капітал і Приміток до звітів.

До фінансової звітності включають показники діяльності філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів підприємства.

Баланс — звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал.

Звіт про власний капітал — звіт, що відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Звіт про фінансові результати — звіт про доходи, витрати та фінансові результати діяльності підприємства у звітному періоді.

Звіт про рух грошових коштів — звіт, що відображає надходження й витрату грошових коштів у результаті діяльності підприємства у звітному періоді.

Примітки до фінансових звітів — сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію та обґрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачено відповідними П (С)БО.

Елементами фінансових звітів є активи, зобов’язання, власний капітал, доходи й витрати.

Елементи фінансових звітів формують статті фінансової звітності.

Користувачі фінансової звітності - це фізичні або юридичні особи, яким необхідна інформація про діяльність підприємства для прийняття рішень. Для вищих організацій звітність є базою вивчення роботи підвідомчих підприємств, основою для координації діяльності підвідомчих установ, планування виробництва на майбутній період. Фінансово-кредитні органи використовують звітні дані для контролю за дотриманням підприємствами фінансово-кредитної дисципліни, правильністю нарахування сум, що підлягають сплати до бюджету, та аналізу ефективності використання отриманих кредитів і коштів цільового фінансування. Керівникам підприємств і виробничих підрозділів дані звітності позволяють проаналізувати результати господарської діяльності та вжити необхідні заходи з їх покращення.

Складання фінансової звітності переважно за квартал не забезпечує оперативності управління, а інформація, яка міститься у фінансовій звітності, є недостатньої для прийняття дієвих рішень вищим управлінським персоналом. Це зумовлює необхідність використання внутрішньої бухгалтерської та управлінської звітності для задоволення потреб користувачів у детальнішій інформації. Форми названих видів звітності затверджуються Наказом про облікову політику підприємства.

Внутрішня бухгалтерська звітність передбачає надання оперативної релевантної інформації відповідно до вимог управлінського персоналу. Така звітність складається бухгалтером-аналітиком, її подання законодавчо не регламентовано.

Управлінська звітність складається управлінцями різних рівнів на основі даних внутрішньої бухгалтерської звітності та містить оцінку результатів діяльності, прогнози щодо напрямів розвитку підприємства. Така звітність систематизує інформацію для прийняття оперативних управлінських рішень з метою координації розвитку підприємства. Вона повинна задовольняти потреби в інформації, чітко визначеній за галузями діяльності та сферою компетенції і відповідності кожного управлінця.

Вимоги до змісту, періодичності та порядку подання звітності для управління повинні визначати самі менеджери; саме від них, як користувачів, залежить структура відображень у звітності даних. А якість внутрішньої бухгалтерської та управлінської звітності, як і якість її аналізу, оцінка результатів цього аналізу від рівня кваліфікації управляння. При цьому менеджеру необхідна не лише економічна освіта, розуміння бухгалтерського обліку, а й знання основ техніко-економічного планування, статистики, аналізу господарської діяльності, фінансового менеджменту, стратегічного управління тощо.

Лише правильне формулювання вимог до звітності дозволяє керівництву підприємства отримати необхідні дані для прийняття управлінських рішень, спрямованих на збереження та раціональне використання матеріальних і трудових ресурсів, грошових коштів.

Порівнюваність інформації характеризує можливість користувачам звітності порівнювати:

— фінансові звіти підприємства за різні періоди;

— фінансові звіти різних підприємств.

Таке порівняння дозволяє оцінити динаміку розвитку підприємства, визначити його місце на ринку.

Передумовами порівнюваності є наведення відповідної інформації попереднього періоду і розкриття інформації про облікову політику підприємства та її зміни. Для забезпечення порівнюваності у кожному фінансовому звіті необхідно наводити всю числову інформацію за попередній період способом, який дозволяє співставити її з даними за звітний період. Якщо, наприклад, класифікація статей у фінансових звітах змінилася, то відповідні суми за попередній період необхідно перекласифікувати для забезпечення їх порівнюваності із звітним періодом. При цьому у примітках до фінансових звітів треба пояснити характер будь-якої перекласифікації, вказати її суму і причину. Інформація, подана у фінансових звітах, повинна не тільки відображати результати попередньої діяльності, але й бути корисною для прогнозування розвитку діяльності підприємства на наступні періоди.

Суб'єкти підприємницької діяльності відповідно до Закону «Про бухгалтерських облік і фінансову звітність в Україні» повинні надавати:

— Річну фінансову звітність: Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал, Примітки до річної фінансової звітності.

— Квартальну фінансову звітність: Баланс, Звіт про фінансові результати.

Суб'єкти малого підприємництва та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності складають лише спрощену форму річної звітності - Баланс і Звіт про фінансові результати.

Строки подання фінансової звітності (квартальної і річної) для всіх підприємств встановлені Кабінетом Міністрів України у Порядку подання фінансової звітності. Відповідно до цього документу квартальна звітність подається не пізніше 25-го числа місяця, наступного за звітним кварталом. Річна — не пізніше 20-го лютого наступного за звітним року. Фінансова звітність (квартальна і річна) подається:

— До державних органів статистики;

— В органи, до сфери управління яких належить підприємство;

— До інших державних органів (за наявності асигнувань з бюджету);

— Трудовим колективам за їх вимогою;

— Власникам (засновникам) відповідно до установчих документів.

При підготовці річного звіту керівництво підприємства повинно усвідомлювати відповідальність за складений звіт. Керівництво повинно розглядати цей звіт не як чергову звітність перед ще одним контролюючим державним органом, а як звіт про результати діяльності перед власниками підприємства. При підготовці фінансової звітності велике значення має дотримання вимог значимості та суттєвості інформації. Крім того, фінансова звітність повинна складатися із дотриманням вимог національних або міжнародних стандартів фінансової звітності, встановлених принципів організації обліку та звітності на підприємствах.

Всі звіти обов’язково підписуються керівником і головним бухгалтером підприємства.

Фінансова звітність повинна об'єктивно висвітлювати необхідну користувачам інформацію про фінансовий стан і результати господарської діяльності підприємств, проведені коригування, виправлення облікових даних, причини їх здійснення. Також необхідним є дотримання принципу повного висвітлення, тобто фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій і подій, здатну вплинути на рішення, які на її основі, незалежно від того, відповідно до яких стандартів складається фінансова звітність.

1.2 Нормативна база обліку фінансової звітності

Загальні вимоги до фінансової звітності містяться в П (С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». Незважаючи на подібність вимог П (С)БО України та Міжнародних стандартів фінансової звітності щодо складання та подання фінансової звітності, існують відмінності у їх положеннях. Згідно з П (С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» баланс — це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання та власний капітал. Зміст і форма Балансу та загальні вимоги до розкриття його статей встановлюються П (С)БО 1.

Національні стандарти бухгалтерського обліку України розроблялися з урахуванням змісту МСФЗ. Але П (С)БО та МСФЗ не можуть бути ідентичними, зважаючи на особливості ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Відповідно до П (С)БО 1 Баланс має таку структуру:

АКТИВ

1) необоротні активи

2) оборотні активи

3) необоротні активи, утримувані для продажу та групи вибуття ПАСИВ

4) власний капітал

5) довгострокові зобов’язання

6) поточні зобов’язання

7) Зобов’язання, пов’язані з необоротними активами, утримуваними для продажу та групами вибуття Кожен розділ має статті, для правильного заповнення, яких потрібно розуміти їх зміст. Так, активом вважаються ресурси, які контролюються підприємством у результаті минулих подій. Використання ресурсів призведе до отримання економічної вигоди в майбутньому. Зобов’язаннями є заборгованість підприємства, яка виникла в наслідок подій, що відбулися, та погашення якої призведе до зменшення ресурсів підприємства, що вміщують у собі економічні вигоди. Дані поняття слід чітко розмежувати. Саме тому не дозволяється проводити об'єднання дебіторської та кредиторської заборгованості в Балансі.

Наступним елементом фінансової звітності (згідно з П (С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності») є Звіт про фінансові результати. Загальні вимоги до розкриття статей даного звіту, а також форма та зміст звіту визначаються вимогами П (С)БО 1.

Міжнародними стандартами також передбачено складання Звіту про фінансові результати, але звітна форма, встановлена МСФЗ 1 «Подання фінансової звітності», має іншу назву — Звіт про прибутки і збитки. Крім назви, згадані звіти відрізняються за формою та змістом.

Згідно з П (С)БО 1, Звіт про фінансові результати складається з чотирьох розділів :

1. Фінансові результати

2. Сукупний дохід

3. Елементи операційних витрат

4. Розрахунок показників прибутковості акцій Звіт про фінансові результати дає змогу користувачам, як зовнішнім, так і внутрішнім, оцінити результати діяльності підприємства в минулому, його прибутковість, можливість ефективно використовувати ресурси або ступінь ризику недосягання очікуваної рентабельності діяльності. Якщо актив забезпечує економічні вигоди протягом кількох звітних періодів, то витрати відображаються у Звіті про фінансові результати на основі систематичного та раціонального їх розподілу (наприклад, у вигляді амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

Фінансові результати в Звіті визначаються та відображаються у розрізі звичайної та надзвичайної діяльності. В свою чергу доходи, витрати та фінансові результати від звичайної діяльності складаються на підставі цих показників від основної діяльності та інших доході і витрат, податку на прибуток. Згорання доходів та витрат підприємства у звіті не дозволяється, крім випадків, передбачених відповідними положеннями (стандартами). Дані про непрямі податки, вирахування з доходу, собівартість, витрати і збитки наводяться у дужках.

Вимогами П (С)БО 1 передбачено що, для формування інформації для заповнення розділу 3 «Розрахунок показників прибутковості акцій» даного Звіту слід застосовувати положення П (С)БО 24 «Прибуток на акцію». П (С)БО 24 визначає методологічні засади формування інформації про чистий прибуток на одну просту акцію та її розкриття у фінансовій звітності. Норми П (С)БО 24 повинні застосовувати відкриті акціонерні товариства.

П (С)БО 24 «Прибуток на акцію» встановлює порядок визначення чистого прибутку (збитку) на одну просту акцію, розрахунку скоригованого чистого прибутку на одну просту акцію та обчислення необхідних для цього показників.

У Примітках до річної фінансової звітності, згідно з П (С)БО 24 «Прибуток на акцію», за кожним класом простих акцій наводиться інформація про: чистий прибуток на одну просту акцію, визначений у результаті перерахунку; скоригований чистий прибуток на одну просту акцію, визначений у результаті перерахунку; узгодження сум, використаних як чисельники при обчисленні чистого прибутку на одну просту акцію, з сумами чистого прибутку (збитку) за певний період; вплив розбавляючи потенційних простих акцій на середньорічну кількість простих акцій в обігу; операцій з простими та потенційними простими акціями, які були здійснені після дати балансу.

Порівнюючи П (С)БО 24 «Прибуток на акцію» та МСФЗ 33 «Прибуток на акцію», є схожість положень даних документів. Але МСФЗ 33 містить більш деталізовані дані щодо переліку суб'єктів підприємницької діяльності, які повинні дотримуватись вимог МСФЗ 33, види дивідендів на привілейовані акції, які необхідно вираховувати з обчисленого чистого прибутку для визначення базисного прибутку на акцію, умови визнання акцій розбавляючи ми або ж нерозбвляючими.

Розбіжності між П (С)БО 24 та МСФЗ 33 стосуються визнання подій, які впливають на кількість акцій при здійсненні перерахунку чистого прибутку на акцію. У П (С)БО 24 такими подіями визначаються зменшення (збільшення) номінальної вартості акцій (дроблення (консолідація) акцій); злиття підприємств. У МСФЗ 33 уточнюються, що такі зміни в кількості акцій можуть відбуватися без відповідної зміни загальної вартості акцій (тоді й необхідно буде проводити перерахунок).

Таким чином, основними відмінностями вимог П (С)БО та МСФЗ щодо порядку заповнення Звіту про фінансові результати є перелік статей Звіту, їх оцінка та визнання.

Для оцінки активності діяльності підприємства та з метою управління наявними господарськими засобами, всі грошові потоки поділяються на вхідні та вихідні - надходження та видатки. Вони відображаються у Звіті про рух грошових коштів (ф. № 3). В Україні порядок складання та подання даного Звіту до відповідних органів, користувачам встановлено П (С)БО 1 «Звіт про рух грошових коштів».

МСФЗ також передбачено складання Звіту про рух грошових коштів. Розглянемо відмінності між вимогами П (С)БО 1 та МСФЗ 7 щодо складання даного звіту.

Слід відмітити, що П (С)БО і МСФЗ передбачають складання Звіту з використанням прямого та непрямого методів. Разом з тим МСФЗ має рекомендаційний характер і містить детальніші пояснення щодо змісту окремих статей, можливих причин розходження чи невідповідності, виділення окремих статей Звіту.

Метою складання Звіту про рух грошових коштів є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та детальної інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентів за звітний період. Звіт складається для оцінки спроможності підприємства генерувати грошові кошти та їх еквіваленти, для прийняття правильних рішень керівництвом підприємства та власниками щодо діяльності господарюючих суб'єктів. Показник грошових потоків використовується як індикатор фінансової стійкості підприємства (показник оцінки потенціалу внутрішніх джерел фінансування) та як індикатор прибутковості (показник фактичної та потенційної прибутковості підприємства).

Звіт про власний капітал містить інформацію про складові власного капіталу і види (причини) змін (збільшення/зменшення) капіталу. Вказівки щодо форми, рекомендації зі складання та подання Звіту знаходяться в П (С)БО 1.

За відсутності різниці в назві та вимогах щодо заповнення Звіту, що розглядається, між П (С)БО та МСФЗ, еквівалентом Звіту про власний капітал можна було б вважати окремий компонент фінансової звітності (за МСФЗ 1 «Подання фінансових звітів») «Звіт про зміни у власному капіталі». Суттєвими відмінностями Звіту про власний капітал і Змін у власному капіталі є менший обсяг останніх, відсутність у них інформації щодо виправлення помилок та внесення змін, не пов’язаних зі зміною облікової політики підприємства. Положення МСФЗ 1 «подання фінансових звітів» носять більш рекомендаційний характер порівняно з вимогами П (С)БО 5 «Звіт про власний капітал».

Під Примітками до річної фінансової звітності слід розуміти сукупність показників і пояснень, які забезпечують деталізацію та обґрунтування статей фінансових звітів, а також іншу інформацію, яка передбачена відповідними П (С)БО. Якщо для підприємства не передбачена обов’язковість оприлюднення річної фінансової звітності, то ним надається додаткова інформація, яка передбачена окремими пунктами деяких П (С)БО.

МСФЗ 27 «Консолідовані фінансові звіти та облік інвестицій у дочірні підприємства» містить ряд уточнень інформації, наведеної в П (С)БО 20 (додаток У).

Отже, МСФЗ містить, на відміну від П (С)БО, роз’яснення щодо порядку врегулювання відмінностей, які виникають при складанні консолідованої звітності.

Основними відмінностями між положеннями П (С)БО 23 «Розкриття інформації щодо пов’язаних сторін» і МСФЗ 24 «Розкриття інформації щодо пов’язаних сторін» є наведення МСФЗ 24 детальнішого, ніж в П (С)БО 23, переліку суб'єктів підприємницької діяльності, які належать і не належать до пов’язаних сторін; розгляд ситуацій, коли пов’язаність сторін так чи інакше може чинити вплив на діяльність підприємства, що є зв’язаною стороною. Слід також відмітити різницю в методах оцінки активів і зобов’язань в операціях пов’язаних сторін між МСФЗ і П (С)БО. Так, МСФЗ 24 не передбачає оцінку за балансовою вартістю, але допускає наявність інших методів поряд з першими трьома, які визначені в П (С)БО 23 «Розкриття інформації щодо пов’язаних сторін».

МСФЗ 24 «Розкриття інформації щодо пов’язаних сторін» також передбачено можливість сукупного розкриття інформації про статті, подібні за характером (за виключенням випадків, коли окреме розкриття є необхідним для розуміння впливу операцій зв’язаних сторін на фінансову звітність підприємства, яке їх подає).

Норми П (С)БО 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва» поширюються на всі підприємництва, які відповідають критеріям віднесення до розряду суб'єктів малого підприємництва, а також представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності.

1.3 Виправлення помилок, відображення змін та впливу інфляції у фінансовій звітності

Порядок виправлення помилок, внесення та розкриття інших змін у фінансовій звітності в Україні регулюється П (С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах». Норми цього стандарту застосовуються для юридичних осіб всіх форм власності (крім бюджетних установ).

Дата балансу — дата, на яку складено баланс підприємства (звичайно датою балансу є кінець останнього дня звітного періоду). Наприклад, баланс підприємства складається на 31.03, 30.06, 30.09, 31.12 звітного року.

Облікова оцінка — попередня оцінка, яка використовується підприємствами для розподілу витрат і доходів між відповідними звітними періодами.

Подія після дати балансу — подія, яка відбувається між датою балансу та датою затвердження керівництвом фінансової звітності, підготовленої до оприлюднення, яка вплинула чи може вплинути на фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Орієнтований перелік подій після дати балансу наведено в додатку до П (С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах».

У П (С)БО 6 розглядаються помилки двох видів:

1) Ті, що допущені під час складання звітів у попередніх періодах;

2) Ті, що відносяться до попередніх періодів.

Виправлення помилок у фінансовій звітності здійснюється відповідно до розділу 2 П (С)БО 6 у наступному порядку (рис. 1.1.)

Рис. 1.1. Порядок виправлення помилок у фінансової звітності

Сума коригування допущеної суттєвої помилки, яка належить до попередніх періодів, відображаються у Звіті про власний капітал, який складається за формою, наведеною в додатку до П (С)БО 5 «Звіт про власний капітал»:

— За статтею «Нерозподілений прибуток» на початок звітного року (графа 8);

— Ряд. «Виправлення помилок»;

— Ряд. «Інші зміни».

Крім того, у П (С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» визначається вплив подій дати балансу на дані бухгалтерського обліку та фінансову звітність господарюючих суб'єктів, розглядаються випадки необхідності коригувань необхідних активів і зобов’язань та методи здійснення коригувань, наводиться інформація про події після дати балансу, які не вимагають зміни облікових даних і фінансової звітності. П (С)БО 6 передбачено, що якщо події після дати балансу свідчать про наміри підприємства припинити діяльність або просто неможливість її продовження, то фінансова звітність складається без застосування принципу безперервної діяльності. Порядок виправлення помилок і внесення змін до фінансової звітності, яка складається відповідно до вимог міжнародних стандартів, регулюється положенням МСФЗ 8 «Чистий прибуток або збиток за період, суттєві помилки та зміни в обліковій політиці» і МСФЗ 10 «Події після дати балансу». Суттєвими відмінностями П (С)БО 6 від МСФЗ 8 є наступні:

— Вимоги МСФЗ 8 щодо класифікації та розкриття інформації про екстраординарні статті, про певні статті в межах прибутку і збитків від звичайної діяльності;

— Розгляд змісту ретроспективних і перспективних змін в обліковій політиці, порядок їх відображення в обліку та фінансової звітності.

Також МСФЗ 8 «Чистий прибуток або збиток за період, суттєві помилки та зміни в обліковій політиці» визначено, що підприємству, у випадку припинення діяльності слід розкривати інформацію про характер припиненої діяльності, дату, форму (продаж, закриття) припинення діяльності, прибуток (збиток) від припинення відповідних операцій і принципи облікової політики, використаної для оцінки величини згаданих результатів.

П (С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» від МСФЗ 10 «Події після дати балансу» має наступні відмінності:

— Вимагається обов’язкове розкриття інформації про дату затвердження фінансових звітів до випуску та про те, хто дав дозвіл на затвердження;

— Передбачено, що об'єднання великих компаній після дати балансу або вибуття великого дочірнього підприємства; істотні придбання і продаж активів або експропріація значної кількості активів урядом; зміни ставок податків або податкових законів, прийнятих або оголошених після дати балансу, не вимагають коригувати фінансову звітність, але вони є настільки важливими, що не розкриття інформації про них вплинуло б на здатність користувачів фінансової звітності належно оцінювати та приймати рішення. Але на відміну від МСФЗ 10, П (С)БО 6 містить приблизний перелік подій після дати балансу.

Порядок коригування фінансової звітності, яка оприлюднюється, на вплив інфляції та загальні вимоги до розкриття інформації про неї у Примітках до річної фінансової звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 22 «Вплив інфляції».

За значного рівня інфляції в державі, звітність про результати операційної діяльності та фінансовий стан у національній валюті без її перерахунку не є корисною. Тому виникає необхідність здійснення перерахунку показників фінансової звітності. У системі МСФЗ прийнятий стандарт, призначений для визначення порядку коригування форм фінансової звітності за функціонування та складання підприємством звітності в умовах гіперінфляції - МСФЗ 29 «Фінансова звітність в умовах гіперінфляції», призначений для будь-якого підприємства, яке складає звітність у грошовій одиниці країни в умовах гіперінфляції. Не дозволяється подавати інформацію, яка підлягає висвітленню згідно з МСФЗ 29, у вигляді додатку до перерахованих фінансових звітів. Але, згідно з МСФЗ, необхідність здійснення перерахунку фінансових звітів за порядком, передбаченим цим стандартом, є питання суджень. Наведемо основні відмінності у положеннях П (С)БО та МСФЗ щодо складання звітності в умовах інфляції.

Суттєвим є визначення МСФЗ 29 «Фінансова звітність в умовах гіперінфляції» порядку коригування звітів, складених у історичній вартості, порядок вибору, розрахунку та використання загального індексу цін (тоді як у П (С)БО наводиться лише визначення індексу інфляції), але в МСФЗ не визначено порядок коригування статей Звіту про власний капітал.

П (С)БО 22 «Вплив інфляції» поширюється на ті господарюючі суб'єкти, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність. Відповідно до цього стандарту коригуються показники річної звітності, але тільки в тих випадках, коли кумулятивний приріст інфляції становить більше 90%.

Кумулятивний приріст — визначається добутком індексів інфляції за період, що складається з трьох останніх років, включаючи звітний.

Індекс інфляції - визначається та оприлюднюється центральним органом виконавчої влади в галузі статистики — Держкомстатом.

Основна концепція даного П (С)БО полягає у тому, щоб навести всі показники фінансової звітності у зіставному грошовому вимірнику на дату коригування шляхом застосування коефіцієнта коригування. Коригуються показники річної фінансової звітності, які визначаються за даними записів на рахунках бухгалтерського обліку. Тобто підприємство спочатку, як завжди, складає річну фінансову звітність на підставі даних регістрів і рахунків бухгалтерського обліку, а після цього коригуванням її показників за методикою, визначеною П (С)БО 22 «Вплив інфляції», коригує звітність.

Датою коригування є дата на яку складається фінансова звітність за рік, в якому кумулятивний приріст інфляції перевищує 90% (31 грудня звітного року). Результати коригуються в регістрах, і на рахунках бухгалтерського обліку не відображаються.

Коефіцієнт коригування є показником, отриманим шляхом ділення індексу інфляції на дату балансу (кінець звітного року) та індексу інфляції на дату визнання (переоцінки) відповідної статті звітності.

Для різних видів операцій, показників різних форм фінансової звітності застосовуються неоднакові методики коригування.

У примітках (поясненнях) до скоригованої фінансової звітності зазначається: факт коригування; сума коригування амортизації основних засобів; розрахунок коригування собівартості реалізованої продукції (робіт, товарів, послуг); індекси інфляції на дату коригування та її показники протягом поточного та попереднього звітних періодів, які були використані для коригування фінансової звітності.

2. ПОРЯДОК СКЛАДАННЯ І АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

2.1 Порядок складання фінансової звітності на підприємстві

Для заповнення статей Балансу використовуються дані залишків за рахунками синтетичного обліку з обліку активів, зобов’язань і власного капіталу.

Особливості заповнення ф. № 1:

— дебіторська заборгованість, яка пов’язана з продажем продукції, робіт, послуг (незалежно від строку погашення), та інша дебіторська заборгованість, строк погашення якої не перевищує 12 місяців з дати, на яку складається баланс, повинна бути відображена в розділі 2 «Оборотні активи» Балансу, в іншому випадку — в розділі 1 «Необоротні активи». Такий же підхід застосовується до кредиторської заборгованості перед постачальниками, підрядниками та іншими кредиторами за отримані запаси, обладнання та інші об'єкти необоротних активів, надані послуги;

— грошові кошти, які не можуть бути використані протягом 12 місяців з дати балансу внаслідок певних обмежень (наприклад, блокування рахунків), відображається як інші необоротні активи (розділ 1 активу Балансу);

— аванси, перераховані забудовником підряднику, включаються до статі «Незавершене будівництво»;

— до статті «Довгострокові фінансові інвестиції» інвестори асоційованих, дочірніх і спільних підприємств у рядку 1030 наводять суму фінансових інвестицій, яка, відповідно до П (С)БО 12 «Фінансові інвестиції», має обліковуватися за методом участі в капіталі. Всі інші фінансові інвестиції наводяться у рядку 1035;

Наступним елементом фінансової звітності є Звіт про фінансові результати. Звіт про фінансові результати дає змогу користувачам, як зовнішнім, так і внутрішнім, оцінити результати діяльності підприємства в минулому, його прибутковість, можливість ефективно використовувати ресурси або ступінь ризику недосягання очікуваної рентабельності діяльності. Якщо актив забезпечує економічні вигоди протягом кількох звітних періодів, то витрати відображаються у Звіті про фінансові результати на основі систематичного та раціонального їх розподілу (наприклад, у вигляді амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

Для складання Звіту про фінансові результати використовують обороти за рахунками витрат і доходів.

Для заповнення Звіту про фінансові результати використовують обороти рахунків класу 7 «Доходи і результати діяльності», 8 «Витрати за елементами», 9 «Витрати діяльності». Особливостями заповнення Звіту про фінансові результати (ф. № 2) є наступні:

— генеральні підрядні організації для визначення чистого доходу вартість виконаних субпідрядниками робіт не вираховують. Вартість таких робіт відображається у складі виробничої собівартості;

— виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу собівартість супутньої продукції, яка відпускається на сторону, та на вартість супутньої продукції у вартості можливого використання, яка встановлюється безпосередньо на підприємстві. Виробнича собівартість (прямі матеріальні витрати) продукції та елемент «Матеріальні витрати» не включає вартість зворотних відходів, одержаних під час виробництва. До виробничої собівартості включаються втрати від браку з технологічних причин у межах передбачених норм (технічно неминучий брак). Втрати від браку з інших причин (перевищення норм, постачальники, працівники) включаються до інших операційних витрат;

— сума всіх витрат операційної діяльності у розділі 1 може не співпадати з сумою за елементами операційних витрат (розділ 3 форми № 2), наприклад, на суму зміни залишків напівфабрикатів власного виробництва, незавершеного виробництва, готової продукції, у зв’язку з різницею щодо включення собівартості товарів, що вибули. Собівартість товарів не включається до елементів витрат розділу 3, якщо вони відображаються у розділі 3. при цьому ТЗВ, включені до первісної вартості (собівартості) товарів і запасів, мають бути відображені в сумі відповідних елементів витрат операційної діяльності (матеріальні, оплата праці, амортизація тощо). До розділу 3 не включаються собівартість (еквівалент за курсом НБУ) реалізованої іноземної валюти та собівартість (балансова вартість) реалізованих матеріальних цінностей;

— сума витрат за економічними елементами визначається за вирахуванням тих витрат, які є собівартістю продукції (робіт, послуг) допоміжних та обслуговуючих виробництв і господарств, що спожита в основному або в іншому допоміжному та обслуговуючому виробництвах підприємства.

При застосуванні наведеної класифікації грошових потоків слід мати на увазі, що віднесення руху коштів до відповідної діяльності залежить, в першу чергу, від характеру основної господарської діяльності підприємства.

Для складання Звіту про рух грошових коштів використовують показники Балансу, Звіту про фінансові результати та дані аналітичного обліку за рахунками обліку активів і зобов’язань.

У Звіті про рух грошових коштів не відображаються: внутрішні зміни у складі грошових коштів; не грошові операції (отримання активів шляхом фінансової оренди, бартерні операції, придбання активів шляхом емісії акцій). Звіт про рух грошових коштів може складатися із використанням наступних методів:

1. Прямого, коли в звіті розкриваються основні грошові надходження і витрати в кореспонденції з рахунками з обліку розрахунків з контрагентами (покупцями, постачальниками, банківськими установами, бюджетом, органами соціального страхування, найманими працівниками та ін.).

2. Непрямого, при використанні якого сума прибутку (збитку) за звітний період до оподаткування коригуються на зміни на початок і кінець звітного періоду залишків виробничих запасів, дебіторської і кредиторської заборгованості, що з’явилася за результатами операційної діяльності, доходів і витрат майбутніх періодів, а також на обороти не грошових статей (амортизація необоротних активів, курсові різниці) та інших статей фінансової звітності, пов’язаної з рухом коштів від інвестиційної діяльності.

П (С)БО 1 передбачає застосування непрямого методу складання Звіту про рух грошових коштів для визначення руху грошових коштів у результаті операційної діяльності. При використанні непрямого методу чистий прибуток до оподаткування зводиться до проміжного показника операційного доходу до обліку впливу змін в оборотних засобах. Це досягається за допомогою наступних, найбільш розповсюджених коригувань: відновлюються суми амортизаційних відрахувань, відсотків до сплати, збитку від реалізації основних засобів та інших довгострокових активів, як раніше зменшували величину прибутку; виключається дохід від інвестицій, а також суми зменшення оціночних резервів, які раніше були віднесені в кредит рахунку прибутків та збитків.

У випадку застосування непрямого методу вихідною величиною є чистий прибуток (збиток) компанії за звітний період (рік). Як базовий показник можна використати також чисті грошові надходження та виплати від операційної діяльності. Орієнтовний порядок обчислення результатів руху грошових коштів за непрямим методом наведено на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Порядок обчислення результату руху грошових коштів від операційної діяльності

Рух грошових коштів у результаті інвестиційної та фінансової діяльності при складанні Звіту про рух грошових коштів згідно з вимогами П (С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів» визначається за допомогою прямого методу.

Схему розрахунку грошових потоків, отриманих у результаті інвестиційної діяльності, наведено на рис. 2.2.

Рис. 2.2. Порядок обчислення надходжень та виплат у рамках інвестиційної діяльності

Рис. 2.3. Порядок врахування надходжень та виплат у межах фінансової діяльності

Звіт про рух грошових коштів завершується розрахунком змін у величині фонду фінансових ресурсів та визначенням його обсягу на звітну дату. Для цього розмір фонду на початок звітного періоду коригується на суму надходжень та виплат від діяльності підприємства за звітний період.

Особливостями заповнення ф. № 3 «Звіт про рух грошових коштів» є наступні: Прибуток (збиток) від бартерних операцій обчислювати не слід; Показник зміни забезпечень визначається як різниця між показником на кінець звітного року (графа 4) і показником на початок звітного року (графа 3) за рядком 1520 форми № 1 «Баланс» (якщо там не створено забезпечень для інвестиційної та фінансової діяльності). За зобов’язаннями, які виникли в підприємства внаслідок минулих подій, обов’язково створюються забезпечення; Зміни оборотних активів визначаються різницею між даними Балансу на кінець і на початок року у рядках 1195 (без включення показників у рядках 1160, 1165 та інших не операційних оборотних активів, які визначаються вибірково) і наводяться однією сумою у відповідній графі - або 3 «Надходження» або 4 «Видаток» при визначенні цієї різниці не враховується зміна дебіторської заборгованості з поточного податку на прибуток і зменшення дебіторської заборгованості за іншими платежами до бюджету внаслідок зарахування кредиторської заборгованості за поточним податком на прибуток;

— При визначенні змін поточних зобов’язань (рядок 100) не слід враховувати показники, зазначені в рядках 1600, 1610, 1690 ф. № 1 «Баланс» і зобов’язання за операціями, не пов’язаними з операційною діяльністю, які визначаються шляхом вибірки з аналітичного обліку. Потрібно виключити зміни в зобов’язаннях, які є наслідком не грошових операцій інвестиційної та фінансової діяльності (погашення зобов’язання, наприклад, за сировину передачею основних засобів, акцій), або внаслідок виправлення помилок у зобов’язаннях за минулі роки; не враховується сума зміни зобов’язання з поточного податку на прибуток і зменшення зобов’язань за іншими платежами до бюджету внаслідок зарахування дебіторської заборгованості за поточним податком на прибуток.

У рядку 3190 наводиться сума несплачених грошових коштів у порядку погашення зобов’язань за коригування позиками, облігаціями, фінансовою орендою. Сплачений коштами податок на прибуток відображається у рядку 3115. Звіт про власний капітал містить інформацію про складові власного капіталу і види (причини) змін (збільшення/зменшення) капіталу. За відсутності різниці в назві та вимогах щодо заповнення Звіту, що розглядається, між П (С)БО та МСФЗ, еквівалентом Звіту про власний капітал можна було б вважати окремий компонент фінансової звітності (за МСФЗ 1 «Подання фінансових звітів») «Звіт про зміни у власному капіталі».

Суттєвими відмінностями Звіту про власний капітал і Змін у власному капіталі є менший обсяг останніх, відсутність у них інформації щодо виправлення помилок та внесення змін, не пов’язаних зі зміною облікової політики підприємства. Положення МСФЗ 1 «подання фінансових звітів» носять більш рекомендаційний характер порівняно з вимогами П (С)БО 1.

Користувачі звітності потребують правильної та повної оцінки фінансового стану підприємства за рік. За цих умов суттєво зростає роль такої складової річного бухгалтерського звіту як Примітки.

Процес складання приміток умовно можна поділити на три основні етапи:

1) Аналіз вимог до змісту приміток, встановлених діючими нормативними актами;

2) Вибір необхідних розділів, «інформаційних блоків» Приміток; збір, обробка інформації для включення до обраних розділів; вибір форми надання інформації, підготовка графічного матеріалу;

3) Заключні процедури.

У розділі «Облікова політика» в примітках до річної фінансової звітності необхідно описати принципи оцінки статей звітності та методи обліку щодо окремих статей звітності.

При прийняття рішення при необхідність розкриття певного аспекту облікової політики підприємство повинно враховувати, чи допоможе розкриття інформації користувачам зрозуміти вплив операцій та подій, наведених у звітах, на результати діяльності та фінансовий стан. Серед аспектів облікової політики може міститися інформація про: визнання доходів; принципи консолідації, включаючи дочірні підприємства; об'єднання підприємств; спільні підприємства; визначення та амортизацію матеріальних та нематеріальних активів; будівельні контракти4 інвестиційну власність; оренду; витрати на наукові дослідження та розробки; запаси; податки, включаючи реструктуризовані; витрати на оплату праці; визначення грошових коштів та їх еквівалентів; облік за умов інфляції.

Крім того, затверджено типову форму фінансової звітності № 5 «Примітки до річної фінансової звітності». Дані цієї звітності призначені для деталізації та розкриття змін, які відбулися з активами, зобов’язання, власним капіталом підприємства за звітний період, змісту та призначення отриманих (чи нарахованих) доходів, проведених витрат. Форма № 5 «Примітки до річної фінансової звітності» складається з десяти розділів.

Для заповнення розділів форми № 5 «Примітки до річної фінансової звітності» бухгалтеру слід використовувати дані аналітичного обліку. Підприємства, для яких обов’язковість оприлюднення річної фінансової звітності та консолідації звітності встановлена законодавством, крім форми № 5, наводять всю іншу інформацію, розкриття якої передбачено всіма П (С)БО.

2.2 Оцінка фінансового стану підприємства Міжнародна практика розробила певні методи аналізу фінансової звітності, які ґрунтуються на різноманітних абсолютних та відносних типових показниках, що дають можливість не тільки проводити аналіз статей балансу підприємства, але і робити порівняльний аналіз по ряду підприємств окремої галузі господарства або таких, що займаються аналогічними видами діяльності. Такі співставлення звичайно проводяться не тільки за звітний період, але і за ряд років, що відображає доволі тривалий період діяльності підприємства. Це дозволяє визначати тенденції розвитку підприємства на перспективу, що має велике значення в практичній діяльності, оскільки підприємства здійснюють як довгострокове, так і середньострокове та поточне планування своєї діяльності.

Основними методами аналізу звітності є наступні:

— читання звітності;

— горизонтальний аналіз;

— вертикальний аналіз;

— трендовий аналіз;

— розрахунок фінансових коефіцієнтів.

Читання звітності - це вивчення абсолютних показників, представлених у звітності. Шляхом читання звітності визначають майновий стан підприємства, коротко-, і довгострокові інвестиції, джерела фінансування власного капіталу, оцінюються зв’язки між постачальниками і покупцями, виручка від діяльності та прибуток звітного року.

Горизонтальний аналіз — дозволяє визначити абсолютні і відносні зміни різних статей звітності у порівнянні з попереднім роком, півріччям чи кварталом.

Для визначення змін у господарській політиці підприємства більш, ніж за два послідовних роки, застосовується аналіз тенденцій розвитку (аналіз тренду), який є варіантом горизонтального аналізу.

Аналіз тенденцій розвитку передбачає використання індексів. При розрахунку індексів значення базисного року приймається за 100%. Відповідно до цього розраховуються індекси для інших років. Базисним роком обирається той рік, показники якого є типовими, характерними для здійснення підприємницької діяльності за нормальних умов. При цьому слід обирати тільки значимі показники.

На відміну від горизонтального аналізу, що показує динаміку статей фінансової звітності за ряд років, вертикальний аналіз є аналізом внутрішньої структури звітності. При проведенні такого аналізу ціла частина приймається за 100% і обчислюється питома вага кожної її складової. Такими цілими частинами може бути валюта балансу (Актив, Пасив), обсяг реалізації у Звіті про фінансові результати. За допомогою цього методу аналізу з’ясовують, яку частку у групі або підгрупі становить конкретна стаття, що дозволяє визначити вплив показника цієї статті на діяльність підприємства.

Оцінити фінансову звітність підприємства допомагають різні фінансові коефіцієнти, які показують фінансові пропорції між різними статтями звітності.

Фінансові коефіцієнти можна умовно поділити на чотири групи:

— показники ефективності виробничої діяльності;

— показники ділової активності;

— показники ліквідності;

— показники фінансової стійкості.

В залежності від конкретних цілей та завдань можна виконати фінансовий аналіз різного ступеня деталізації. Єдиної методики немає, тому аналітики використовують різноманітні набори показників.

У світовій практиці фінансові коефіцієнти як показники діяльності підприємства публікуються в річних звітах компаній. При цьому кожна компанія, звичайно, має свій набір таких коефіцієнтів і їх власну систематизацію. Наприклад, американські фірми найчастіше наводять в річному звіті набір з 10−15 показників.

Найчастіше оцінку фінансового стану проводять за допомогою фінансових коефіцієнтів, розрахованих на підставі показників балансу і Звіту про фінансові результати. За допомогою цього способу вивчаються такі важливі аспекти фінансового стану і результатів діяльності підприємства, як ліквідність, довгострокова платоспроможність, рентабельність.

Проте, перш ніж користуватись інформацією бухгалтерських звітів, треба переконатися в її достовірності, впевнитися у правильності їх заповнення і точності зроблених арифметичних підрахунків при виведенні окремих показників. Узгодженість показників різних форм звітності, в основному, перевіряють зіставленням. Деякі показники входять до різних звітних форм і, отже, при правильному складанні звіту обов’язково повинні збігатися.

Необхідно пам’ятати, що будь-який висновок та найбільш ефективна рекомендація, зроблені за результатами аналізу, можуть бути поставлені під сумнів, якщо документи не перевірені та належним чином не підготовлені.

Дані аналітичної таблиці в додатку Б дозволили зробити наступні висновки:

— обсяг товарної продукції у 2012 році на 5958,88 тис. грн. зріс порівняно з 2011 році, а у 2013 році знизився на 25,5 тис. грн.;

— виручка від реалізації по роках коливається: у 2012 році зросла на 4767,1 тис грн. порівняно з 2011 роком, а у 2013 знизилась на 20,4 тис. грн. порівняно з 2012 роком, причиною чого було зниження обсягів випуску товарної продукції;

собівартість реалізованої продукції у 2012 та 2013 році зросла на 3568,4 тис грн. та на 209,4 тис. грн. відповідно, що є негативним так як обсяг реалізації у 2013 р. знизився 20,4 тис. грн.;

валовий прибуток зріс у 2012 р. на 678,5 тис. грн., що відбулося за рахунок зростання виручки від реалізації і знизився у 2013 р. на 226,4 тис. грн. через зниження виручки і зростання собівартості продукції;

Показати весь текст

Заповнити форму поточною роботою