Другий рік життя: перше півріччя

Я — незалежна особистість.

Вашому синочку або донечці виповнився рік. «Найстрашніше — позаду» , — вітають вас друзі та родичі. Та ви й самі так думаєте. Закінчилися, нарешті, проблеми з пелюшками і підгузниками, безперервна опіка і догляд за малям. Малюк підріс, він уже говорить, бігає, грається. «Тепер буде легше» , — заспокоюють вас. І дійсно, на перший погляд, ваша робота начебто й полегшується. Але це тільки на перший погляд…

Фізичний розвиток На другому році життя малюка темпи його росту дещо сповільнюються — свого напруженого розвитку вимагає вже розумова сфера. Щодо збільшення маси тіла, то цей показник в середньому сягає 30−50 г за тиждень або близько 1−1,5 кг за півріччя. Пригадаємо, що за весь перший рік маля набуло в масі до 7 кг! Часом вашу тривогу може викликати той факт, що за місяць малюк «зовсім» не «набрав маси». Якщо ваша дитина — «згусток енергії», то своєю рухливістю, жвавістю, грайливістю вона безумовно «розплачується» тією кількістю енергії, яка вкладається у недостатній масі тіла. Нічого хворобливого в цьому не шукайте. Час наздожене своє. І маса тіла, особливо її збільшення з місяця в місяць, не має такого суттєвого значення, якщо малюк почуває себе добре, цікавиться оточенням, «росте» у психологічному та соціальному планах, добре їсть і спокійно спить.

Зріст маляти збільшується за перше півріччя другого року життя на 3−5 см, причому тепер цей процес поступово сповільнюється. Іноді впродовж кількох місяців його показник може не змінюватися, що також відповідає індивідуальному темпу розвитку саме вашого малюка. Іноді батьки запитують, чи не замало білкової їжі отримує дитина, оскільки вона «чомусь» не росте. Якщо ви годуєте маля згідно його вікових потреб (про це можете дізнатися в свого лікаря), то тут справа не в харчуванні, а у спадковості. Очевидно й ви, будучи таким самим дитям, мали схожі темпи росту. Та й зріст батьків також буває різним. Тому й, здавалося б, одного віку малюки, а вже зі своїми особливостями в рості.

Щоби визначити, чи правильно розвивається дитина, поряд із масою та довжиною спеціалісти завжди оцінюють і пропорційність тіла. Наприклад, вважається, що окружність грудей є більшою від окружності голови на стільки сантиметрів, скільки років малюку. Чим менша дитина, тим більша в неї голова й коротші кінцівки. І дійсно, давайте звернемо увагу: тільки-но дитя підіймається на ноги, тіло його відразу видається непропорційним — з великою головою, погано розвиненими ручками, кривенькими ніжками, вузенькими плечиками і грудьми та неадекватно великим животиком. Але заспокойтеся, це «гидке каченя» у вас на очах, разом із набуттям навичок ходи, поступово ставатиме красенем чи красунею. І лише за рік-два тренування в ходінні ситуація суттєво зміниться: фігура стане досить стрункою, з відносно довгими ногами та руками, коротким тулубом і достатніх розмірів голівкою.

Однак є в цьому періоді життя й свої труднощі. Малюк, який навчився ходити, бігати і долати перешкоди, з властивою людині цікавістю може потрапити в різні небезпечні ситуації. Якщо ви залишите табуретку біля тумбочки з телевізором, він може вилізти не тільки на табуретку, але й на телевізор. Коли забудете переносну драбину біля полиці з книгами, маля може піднятися і на неї, звичайно, наражаючи себе на небезпеку не тільки падіння з висоти, але й нервового стресу від раптового переляку. Тому не залишайте дитину на самоті, особливо в однорічному віці.

Потурбуйтеся про здоров’я На другому, а найбільше третьому році життя відбувається окостеніння хребта і кінцівок, хоча в повному об'ємі цей процес займає триваліший період. Але вже з раннього віку, починаючи з дворічного віку, необхідно стежити за поставою дітей, достатнім об'ємом їх рухів.

В однорічної дитини проходить вдосконалення серцево-судинної і дихальної систем, зокрема, сповільнюється частота пульсу (від 140−160, як було в новонароджених, до 120−125 ударів за хвилину), збільшується об'єм крові, що викидається із серця з одним скороченням, розширюється об'єм легень і сповільнюється частота дихання (у нормі частота дихання у віці 1−1,5 року сягає 30−35 дихальних рухів за хвилину). Таке поступове вдосконалення систем організму одночасно призводить і до ймовірності легкого порушення функцій.

Багато турбот приносить батькам і прорізування зубів. До одного року в малюка з’являється звичайно 8 зубів, до півторарічного віку їх кількість подвоюється — 4 різці й 4 корінних, а до двох років додається ще 4 передніх зуба. Повністю прорізування так званих молочних зубів завершується лише в 2,5 роки. Звичайно діти переносять цей процес хворобливо, з розладами сну, порушенням апетиту, стають вередливими. І тут треба бути особливо делікатним і витриманим, перетерпівши капризування впродовж 2−3 днів, поки біль не вщухне. Можна також порекомендувати, тільки, звичайно, коли малюк здатний це виконати, полоскання порожнини рота теплим розчином шавлії. Якщо не допомогти дитині в ці важкі дні, а навпаки, кричати, соромити і карати за капризи та плач, то розлади сну та апетиту можуть стати в неї постійними й навіть перерости в нервові захворювання.

Необхідно враховувати деякі особливості віку однорічного дитяти. З одного боку, малюк уже тягнеться до самостійності, а з іншого — як би усвідомлює свою повну залежність від дорослих, насамперед, від матері. Разом із цим, можуть часто виникати навіть казуси. Наприклад, дитина щойно на вимогу мами виконувала ті або інші дії, але коли з таким самим проханням звертається до неї незнайома людина, в малюка нічого не вдається. Він ще надзвичайно тісно пов’язаний зі своїми вихователями, тобто з вами. Але таке буде продовжуватися недовго.

" Ложку за тата, ложку за маму…" .

Харчування у віці з року до півтора також має деякі особливості. Чим вони зумовлені? В малюка після першого року життя відбувається подальший розвиток та вдосконалення центральної нервової системи, урізноманітнюються смакові сприйняття. Свого розвитку сягає друга сигнальна система, тому в дитини вже може формуватися рефлекторна фаза секреції шлункового соку. Наявність зубів також «допомагає» урізноманітненню меню. Розвиток жування дозволяє вашому малюку отримати «свою» гімнастику для щелеп та насолоду для шлунка.

До півторарічного віку режим харчування, тобто кількість прийомів їжі, залишається таким самим, як і у другому півріччі життя — 5 разів. Добовий об'єм спожитої їжі для дітей від 1 до 1,5 року становить в середньому 1000−1200 мл.

Що ж стосується розподілу добового раціону впродовж дня, тут також є свої особливості. За п’ятиразового харчування малюка їжа за калорійністю (тобто енергетичною цінністю, яку вона несе) має розподілятися наступним чином: перший сніданок — 20%, другий сніданок — 10−15%, обід — 30−35%, підвечірок — 10−15%, вечеря — 20%.

Практично, малюк може їсти все, що і дорослі члени сім'ї. Поступово переходьте в харчуванні маляти від споживання перетертих продуктів до їжі шматочками. Настав час надати перевагу сирим, не протертим овочам і фруктам. Гострі та екстрактивні речовини (майонез, кетчуп, часник, цибуля, редька, петрушка тощо) також вводьте у харчування поступово, проте в невеликих кількостях, аби не викликати відрази до цих продуктів. Так, є люди, яким з дитинства не сподобалася, скажімо, цибуля, і вони «обминають» її все життя. Бажано обмежити споживання солодощів (цукерки, шоколад, морозиво) та борошняних виробів. Хоча цукор є необхідним у харчуванні дитини, однак його кількість не повинна перевищувати 50 г на добу. Всім відомо, що надмірне споживання цукру призводить до зниження апетиту і сприяє в подальшому розвитку паратрофії та ожиріння. З кондитерських виробів можна запропонувати маляті мармелад, пастилки, повидло, варення чи фруктові карамельки. Якщо дитя добре переносить мед, додавайте потрошки і його. Але запам’ятайте, що кондитерських виробів дитині варто споживати не більше 10−15 г на добу. І найкраще їх давати як приправи до каш, запіканок, млинців тощо. Не привчайте дитя до солодощів! Поговоріть зі своїми друзями і родичами, щоб вони не приходили до вас у гості з цукерками чи шоколадом — для маляти. Шоколад і шоколадні цукерки не те що не дуже корисні, а просто шкідливі для дітей раннього віку (до трьох років життя). Вони не тільки алергізують малюків, але й викликають збудження нервової системи — діти стають дратівливими, погано сплять, капризують. Краще приймайте в подарунок фрукти чи якусь цікаву іграшку.

Щодо борошняних виробів, — надайте перевагу хлібу з житнього чи пшеничного борошна грубого помелу. Саме такі продукти особливо багаті на вітаміни групи В і рослинні білки.

Намагайтеся, аби малюк привчився їсти сам, користуючись ложкою, виделкою і чашкою, вмів самостійно сидіти за столом, хоч і в спеціальному крісельці.

Вже в цей час можуть з’явитися капризування, пов’язані з їжею. Щоб їх уникнути, не варто фіксувати увагу дитини на тому, що вона не з'їла, наприклад, порції каші. Краще замінити її іншою стравою.

Спроби перебільшити можливості дитини, примушуючи спожити всю порцію їжі, покладену їй на тарілку, визначену за вашим особистим рішенням, часто призводять лише до нервового зриву, появи невротичного захворювання — анорексії (відмови від їжі), що згодом несприятливо позначиться на розвитку вищої нервової діяльності з виникненням розладів сну.

Спи, мій маленький, спи…

В однорічної дитини нічний сон повинен становити 10−12 годин. Крім того, протягом першого півріччя дитя має потребу спати ще й два рази на день по 1,5−2 години.

Багато батьків стикається з проблемою вечірнього засинання. Діти вкладаються спати іноді лише після прикрикування на них, часто вони збуджені й не можуть відразу заснути. Тут вчені пропонують наступну схему. Необхідно виробити свій «ритуал» підготовки до сну: спершу це гігієнічні заходи, далі - перевдягання в нічний одяг, особлива розмова з малюком і, нарешті, побажання йому «На добраніч». Після цього малюк повинен звикнути, що ви відійдете від його ліжечка і підете до своєї кімнати. В разі необхідності, цей «ритуал» повторюється доти, поки дитина не засне. Можна також проявити свою ініціативу, наспівувати під власну мелодію кращі дитячі вірші. Це не тільки допомагає спокійному засинанню, але і дає дитині інформацію для осмислення життя.

Посієш звичку — пожнеш характер В ранньому віці, який триває від року до трьох, у психіці дитини закладається основний фундамент майбутнього «розумного» існування. І все це відбуватиметься за вашої суттєвої допомоги. Саме через дорослих малюк відкриває для себе весь оточуючий світ, вчиться спілкуватися, пізнає нові речі та людей, починає усвідомлювати своє власне «я». В цьому віці формуються перші симпатії до інших, здатність любити, довіряти. Іноді з’являються прояви самостійності, наполегливості, а то й впертості. Такому росту і розширенню сфери пізнання малюк зобов’язаний… ходінню. Адже перед ним відкрився цілий світ. Замкнутий простір колиски уже не обмежує його, а все довкола таке цікаве і нове!

Якщо ви вирішили розпочати виховання маляти, то приготуйтеся, що іноді вас чекатиме розчарування, тільки в жодному випадку не дратуйтеся. У вашої дитини є домінуюча роль пізнання через зір. Скажімо, якщо ви попросите малюка подати вам певну річ, яка знаходиться досить далеко від нього, то він спочатку обов’язково покрокує в напрямку, що ви загадали. Але якщо раптом на траєкторії руху з’явиться інша «цікавість», то це неодмінно відверне увагу дитини. Вона переключається на нову домінанту, і ваше прохання відразу забувається. Це нормально! І не вважайте таку ситуацію дефектом виховання чи проявом непослуху. Все буде чудово, тільки дещо згодом.

Ще один момент, який завжди турбує батьків, — капризування. Цікавлячись усім на світі, малюк подорожує вашою домівкою і раптом помічає, що чомусь в одну кімнату його не пускають. Яка реакція? Певно, спершу це буде спроба все ж таки туди потрапити — силоміць відчинити двері, посунути засув. Якщо це все не спрацьовує, тоді - вимогливий крик. Не допомогло. Далі слідують плач, галас, а часом і справжня істерика. Як будемо поводитись? Одні батьки (або бабусі з дідусями, що буває частіше) кидаються до забороненого куточка і відкривають дитині простір для освоєння. Інші - наполягають на своєму і навіть лупцюють чадо. Як вчинити краще? Вирішувати вам конкретно у своїй родині. Але, напевно, не варто виховувати у власній домівці тирана. Малюк повинен знати, що є межі дозволеного. Тільки в жодному разі не доводьте це силою. Краще скористайтеся здатністю дитини переключатися, спробуйте відволікти увагу від забороненого місця.

Розуміють однорічні діти і необхідність навичок охайності. Їх вже можна привчати до горщика, але робити це треба спокійно, ненав’язливо. Головне, щоби дитина правильно сприймала ваші вимоги. Вона вже й сама починає передчувати настання цих потреб. Спочатку вся напружується, наче застигаючи в одній позі, обличчя може червоніти або, навпаки, бліднути, часто діти починають плакати, кажучи, що вони хочуть «пі-пі» або «ка-ка». І не завжди на початках їм вдається втриматися. Це необхідно враховувати і не карати малюка за перші невдачі. Важливо, щоби він відчував настання потреби в сечовипусканні або випорожненні, адже іноді сфінктери сечового міхура і прямої кишки в дітей формуються із запізненням, отже поява навичок охайності також запізнюється. До 2,5 років таке запізнення ще не повинно хвилювати батьків.

Поговори зі мною, рідний Ваш малюк уже звик до того, що ви багато і часто розмовляєте з ним. Після того, як йому виповнився рік, кожне ваше слово, кожна фраза, сказана вами, набувають особливого значення. Адже саме період від одного до трьох років є визначальним для всього подальшого психічного розвитку дитини, а особливо — розвитку мови. Якщо зараз маля не чутиме рідної мови, не буде мати можливості практикуватися у вимовлянні спочатку окремих слів, фраз, а пізніше — невеликих речень, то в подальшому це може проявитися труднощами у шкільному навчанні.

Дитина вже знає окремі слова. Називає речі своїми іменами. В неї формується словник понять. Причому, із величезної кількості значень одного слова вона вибирає далеко не все, а лише окремі властивості, найхарактерінші для даного предмета, найчастіше ті, з якими вперше познайомилася (якщо це собака, то цілком реальний Бобик, що живе вдома, і ніякий інший). Лише набагато пізніше маля вивчить і зрозуміє, що собака — це тварина на чотирьох лапах, волохата, яка вміє гавкати тощо. Причому, таким словом можна називати усіх схожих тварин.

Дитя має вже великий досвід пізнання світу: достатньо визначені уявлення про батьків, їжу, навколишній світ, іграшки. Воно послідовно навчається пов’язувати образ предмета з певним поєднанням звуків, що неодноразово називають батьки. Тому дуже важливо, аби батьки, розмовляючи із своєю дитиною, вживали слова так, як прийнято в літературній мові. «Дитяча мова» та пестливо-зменшені назви на зразок «бібі», замість «машина», чи «цяця», а не «іграшка», що вживаються батьками, по-перше, не полегшують малюку розуміння сказаного (як іноді помилково вважається), а по-друге, — стають на заваді формування активного, правильного словника дитини, якій доведеться спілкуватися з іншими людьми. Адже, оволодіваючи мовою, малюк вивчає повністю нові для себе слова і пізніше, якщо він засвоїть саме такі назви предметів, його доведеться перевчати.

Отже, дитина знає в середньому від 30−40 до 100 слів, але вживає їх досить рідко. Малюк вже досить добре розуміє мову дорослих. Після півторарічного віку різко зростає об'єм його як активного, так і пасивного словника. До двох років дитя розуміє практично всі слова, якими дорослі означають навколишні предмети, свої і чужі дії. Однорічним дітям для їх мовного та інтелектуального розвитку вже можна показувати малюнки нескладного змісту, привчати до осмислення ситуацій, зображених на них, до вираження словесно їх прямого і прихованого значення.