Профілактика дифтерії. 
Лікування та профілактика дифтерії

При появі хворих необхідна їх ізоляція і госпіталізація. В осередку проводиться поточна і заключна дезінфекція.

Основу профілактикидифтеріїскладає активна імунізація, яку проводять у плановому порядку всімдітям і далідорослим через кожні 10 років. Специфічна профілактика проводиться за допомогою анатоксина (безпечного, але зі збереженими антигенними властивостями токсину), адже в основі протидифтерійного імунітету лежить нейтралізація дії екзотоксину.

Сучасна система специфічної профілактики, яка використовує багаторічний досвід застосування анатоксину, побудована на принципах багаторазового введення препарату — вакцинація і декілька ревакцинацій, в тому числі дорослого населення. Ревакцинації необхідні в зв’язку з тим, що імунітет поступово згасає і потребує стимулювання. При ревакцинації досягається так званий бустер-ефект, тобто імунна реакція при повторних введеннях препарату виявляється сильнішою, неадекватною невеликим дозам препарату.

Розроблено схема щеплень із застосуванням асоційованого препарату АКДС, в який крім дифтерійного анатоксину включена кашлюкова вакцина і правцевий анатоксин.

У зв’язку з епідеміологічним неблагополуччям дуже скорочений перелік абсолютних протипоказань до проведення вакцинації. При наявності тимчасових протипоказань всіх осіб, котрі підлягають імунізації, розподіляють на 2 категорії. До 1-ї категорії належать діти, які перенесли гострі інфекційні та неінфекційні захворювання, їх вакцинують в поліклініці через 2тиж після одужання, у сумнівних випадках — в умовах стаціонару. Другу категорію складають діти, які мають хронічну соматичну патологію. Щеплення їм проводять в умовах стаціонару або денного стаціонару після консультації імунолога та відповідного спеціаліста. Щеплення роблять через 2 тижні від початку ремісії, після премедикації протягом 2-х днів до щеплення, в день його здійснення і ще 5 днів після нього (антигістамінові препарати у поєднанні з адаптогенами у віковій дозі).

В епідемічному осередку раціонально організувати перевірку стану імунітету. Використання РНГА дозволяє виявити неімунних до дифтерії осіб протягом декількох годин. За цими особами необхідно встановити медичне спостереження з метою раннього виявлення у них клінічних симптомів дифтерії. Контактних, які мають титр проти дифтерійних антитіл нижче від «захисного», слід імунізувати одноразово, а серонегативних — дворазово (з інтервалом 30 днів) АД — анатоксином з наступною ревакцинацією через 6 міс. При наявності протипоказань до імунізації доцільними є превентивна санація, виведення з осередку та спостереження. В епідемічному осередку проводять раннє виявлення, ізоляцію і госпіталізацію хворих, а також пошук бактеріоносіїв. У всіх хворих на ангіну обов’язково беруть мазки з зіва і носа на дифтерійну паличку. Госпіталізувати слід не лише хворих з явною дифтерією, але й підозрілих на цю хворобу. В осередку дифтерії будь-яку ангіну (навіть без бактеріологічного підтвердження) слід розцінювати як дифтерію. Хворі на ГРВІ підлягають обов’язковому обстеженню на наявність дифтерійної палички і за умови її виявлення діагностується дифтерія. В санепідстанцію подають термінове повідомлення. За контактними здійснюють медичне спостереження протягом 7 днів. Воно передбачає щоденний огляд, термометрію, однократне бактеріологічне дослідження на дифтерійне носійство. До одержання результатів декретовані групи підлягають карантину. В дитячих закладах медичний огляд дітей і персоналу здійснює отоларинголог щоденно. Виявлених носіїв токсигенних штамів ізолюють і лікують. Якщо виникли повторні захворювання на дифтерію у дитячому закладі, групу (або весь заклад) роз'єднують на 7 днів. У приміщенні роблять заключну дезинфекцію, а дітей патронують вдома. Носіїв нетоксигенних культур в умовах загальної імунізації не ізолюють. В епідемічному осередку роблять заключну дезинфекцію (білизни, постільних речей, іграшок), використовуючи 1−2% розчин хлораміну, кип’ятіння або пароформалінові камери.

Носіїв токсигенних штамів дифтерійних паличок виявляють планово: у дітей — при вступі до дитячих закладів і в соматичні лікарні, у дорослих — при вступі на роботу у дитячі заклади, у пологові будинки, а також при госпіталізації до ЛОР відділення.

Виявлені носії токсигенних дифтерійних паличок з дозволу епідеміолога можуть лікуватись вдома, а особи з декретованих груп підлягають обов’язковій госпіталізації. Оскільки причинами стійкого бактеріоносійства є зниження опірності організму, а також хронічні захворювання носоглотки, практикують вітамінізацію, ультрафіолетове опромінювання, місцеве лікування й одинолом, лазером, ультразвуком; із загальнозміцнюючих засобів використовують метацил, пентоксил. Обов’язковому бактеріологічному обстеженню на дифтерію підлягають всі хворі з будь-якими нашаруваннями на мигдаликах, в тому числі хворі на ангіну, інфекційний мононуклеоз, захворювання крові тощо.