Клінічне спостереження. 
Хірургічне лікування запальних і спайкових процесів черевної порожнини у підлітків із використанням струменевого гідроскальпеля

Хворий З., 18 років, госпіталізований у хірургічне відділення через 36 годин від початку хвороби. З анамнезу відомо, що за два роки перед тим він переніс операцію в ЦРЛ з причини деструктивного апендициту та місцевого перитоніту. Проводилось дренування черевної порожнини — три доби, а в подальшому виділення продовжувались ще дві доби. Упродовж 10 діб після операції мав дисфункції випорожнень та дискомфорт у черевній порожнині, які проявлялись підсиленим буркотанням з помірними болями, що потребувало прийому препаратів. На 10-ту добу виписаний з лікарні в задовільному стані. Проводилась два рази на рік протиспайкова терапія, яку переносив добре. За добу до початку больового синдрому мав погрішність у харчуванні, був у дорозі, а тому невчасно звернувся по медичну допомогу. При госпіталізації загальний стан середнього ступеня тяжкості, температура — 37,9 °С, частота серцевих скорочень — 118 за 1 хвилину, частота дихання — 28 за 1 хвилину. Язик обкладений білим нальотом, сухий. Шкірні покриви блідо-рожеві. Скарги на блювання, переймоподібні абдомінальні болі, відсутність випорожнень і відходження кишкових газів.

струменевий гідроскальпель спайковий запальний Після очисної клізми відійшли залишки калу і вийшла незміненою вода. Живіт асиметричний, майже не бере участі у диханні, при пальпації визначається болючість у правій половині черевної порожнини. Праворуч від пупка конгломерат помірної щільності, болючий, а глибока пальпація неможлива. Оглядова рентгенографія черевної порожнини: чаші Клойбера у верхніх відділах, нижня частина черевної порожнини без повітря. За даними УЗД, перистальтика кишечника відсутня, вільна рідина в порожнині малого тазу. Діагноз «гостра непрохідність кишечника спайкового генезу». Операція. Серединна лапаротомія. При ревізії встановлені множинні площинні та шнуроподібні спайки. Виражений спайковий процес у правій половині — місце апендектомії, а також заворот петлі тонкої кишки на відстані 60 см від ілеоцекального кута на 180° без некрозу. Великий чепець у повному обсязі брав участь у спайковому процесі. За допомогою струменевого гідроскальпеля проведено розділення спайок, що дозволило запобігти значній частині механічних пошкоджень стінки кишки при розділенні спайок (рис. 2, 3). Розділений спайковий процес, пошкодження стінки кишечника не було. Враховуючи, що великий чепець брав участь у спайковому процесі, останній відділений та видалений разом зі спайками — субтотальна резекція. Черевна порожнина промита — показань для дренування немає, та пошарово ушита наглухо. Косметичні шви на шкіру. Після операції переведений у відділення інтенсивної терапії. Перистальтика кишечника відновилась на 3-тю добу. У хірургічне відділення переведений на 5-ту добу. На 10-ту добу виписаний з клініки.

Таким чином, метод хірургічного лікування з використанням для розділення запального чи спайкового процесу струменевого гідроскальпеля має щадну, нетравматичну дію на судини, стінку кишки чи очеревину при розділенні запального процесу та спайок, що сприяє більш адекватному відновленню стану кишечника, зменшенню набряку, як наслідок — раннє відновлення перистальтики після хірургічного лікування, а в подальшому відсутність абдомінальних дискомфортних проявів недуги.

Резекції кишечника проведені у 5 (7,35%) хворих, із яких у 3 (4,41%) — з причини дивертикулу Меккеля — сегментарна резекція 10—15 см, а у двох (2,94%) пацієнтів внаслідок странгуляції виникла необхідність у проведенні сегментарної резекції ішемізованої тонкої кишки обсягом 25—35 см. Усім хворим після проведення резекції виконана декомпресія привідного та відвідного відділу кишечника з подальшим накладенням анастомозу «кінець в кінець» дворядним швом.

Усі хворі після лікування виписані з клініки. Оглянуті через шість місяців та 1 рік, скарги відсутні.