Метод К.П. Бутейко

Подих — це життя. Справедливість твердження навряд в когонибудь викликає заперечення. Справді, якщо твердої їжі організм може коштувати кілька місяців, без води — за кілька днів, то без повітря — лише кілька минут.

Пріоритетність процесу дихання не для життя робить здатність у потрібний досконало володіти цим процесом майже головною здатністю людини творити дива зі своїми організмом, позбуватися хвороб, ставати здоровим. Це віддавна довели індійські йоги, які можуть опинитися обходитися без дихання значно довше, ніж звичайні люди.

З допомогою дихання можна вводити організм у стан порушення (як це робиться в бойових мистецтвах Сходу) і максимального розслаблення (йоги здатні вводити себе у стан клінічної смерти).

Наша із Вами завдання — другого плану: навчитися розслаблювати себе, допомогти організму у відновленні систем органів, що у постійному напряжении.

Збільшенню стану стресу і перенапруги значною мірою сприяє м’ясна їжа. На жаль, відмови від неї більшість росіян — справа неблизького майбутнього, хоча доведено, що й «дуже злі «хижаки (вовки, тигри, леви та інших.), використовуючи продукти рослинного походження, стають спокійнішими і уравновешенными.

Є багато різновидів дихальної гімнастики. Нині найбільш популярними є: парадоксальне подих по О.Н. Стрельникової, поверхове подих по К. П. Бутейка, рідкісне і глибоке подих у системі йогів, метод Фролова (тренажер Фролова).

У принципі, дихальна гімнастика, розроблена О.Н. Стрельникової, ні, скоріш, звичайна гімнастика, що складається з багаторазово повторюваних фізичних вправ, супроводжуваних неправильним диханням, диханням навпаки — парадоксальним. І лікувальний ефект тут досягається скоріш не завдяки неправильного, шумового, непостійного подиху, а завдяки многочисленным, порой доходить за кілька сотень движениям.

Натомість, щоб навчити людини (ще й хворого) правильному плавного подиху через носа цікавими й без шуму, О. Н. Стрельникова змушує її здійснювати протиприродні дії: замість видиху — вдих. Я порівняв б такою варіант дихання із неправильним сном. Тобто. якщо вночі людина не спить, а днем спить, таке життя навряд можна назвати нормальной.

Упевнений, якщо парадоксальне подих почнуть виконувати люди, страждають на гіпертонію 2 і трьох стадії, хворих із вертебробазилярной недостатністю, з на аневризм аорти та інші серйозними захворюваннями, або від такий гімнастики очікується жалюгідних результатов.

А лікувальний ефект, який часом досягається з допомогою гімнастики О.Н. Стрельникової (численними фізичними і дихальними вправами), можна досягнути іншими засобами всього кілька хвилин (до речі, може покоя).

Вважаю, як і застосовувати методику О.Н. Стрельникової, то тут для дуже обмежене коло людей. Практичний досвід показує, що лікування методом парадоксального дихання сягає лише 60−65%. У зв’язку з цим, якщо дотримуватися заповіді «Лікуй, але з шкодь «(Гіппократ), то метод парадоксального дихання О.Н. Стрельникової через високого відсотка негативних результатів не можна запровадити у лікувальної практике.

Зовсім інша річ — вольова ліквідація глибокого дихання (ВЛГД), автором якого є К. П. Бутейка. У лікарської практиці лікування методом Бутейка становила 80−85%. Той самий відсоток ефективності лікування спостерігалося й за проведенні наукових досліджень р. Новосибірську. Найбільші успіхи досягнуто лікуванні пацієнтів із захворюваннями функціонального характеру органів дихання, СБС, желудочнокишкового тракту. З найменшої ефективністю закінчували курс хворих із змінами органічного характеру (атеросклероз, сечі і жовчно-кам'яна хвороби, деформуючий остеоартроз, остеоходроз хребта і др.).

Головна складність застосування методу Бутейка у тому, що хворими людьми змушені виявляти максимум вольових докладає зусиль до досягнення результату, але це далеко ще не всім буде до силам.

Є в методу ВЛГД й негативні боку. Практика показує, що з тривалих (півроку і більше) заняттях поверховим диханням поступово починають знижуватися функціональні здібності легких майже з усіх спирометрическим показниками. Порівняйте можу навести ходьбу короткими шашками, яка за півроку — рік призведе до атрофії м’язів ніг і достойна людина не зможе виконувати звичайну ходьбу широкими шагами.

Вважаю, що метод ВЛГД можна використовувати при гиперфункции органів подиху і на стадії загострення захворювань тих органів прокуратури та систем, мають гладку мускулатуру, впливаючи її у накопиченням СО2 у крові та у легенях — це СБС, шлунково-кишкового тракту, желче і мочевыводящие протоки, тобто. при таких станах, як нежить, риніт, гайморит, фронтит, синусит, фарингіт, ларингіт, бронхіт, пневмонія, стенокардія, мігрень, пов’язана з спазмами судин, желудочнокишкові кольки, підвищену артеріальний тиск та інших. Особливо відзначу, що методом К. П. Бутейка зі 100% ефективністю знімаються спазми пологових шляхів під час сутичок у породілей. Жінки позбуваються сильних і болісних болю. Період пологів значно полегшується і сокращается.

Методом поверхового дихання можна скористатися, як ви перебуваєте у запиленому чи загазованому місцях, в задушливому приміщенні. Адже за глибокому подиху пил осідає в бронхах чи навіть легких. Виводити їх із організму вже складно. Дихальний апарат, власне, виконує функцію пилососа, тобто. людина вдихає забруднене повітря, а видихає його чистим, залишаючи в бронхиолах чи альвеолах легких бруд, виводити що дуже складно. Той самий механізм спрацьовує, і при ОРЗ.

Спочатку інфекція перебуває у носоглотці, але натомість глибокого дихання опускається в трахею, бронхи, легкі. У разі від глибини дихання великою мірою залежить, чи отримає людина трахеїт, бронхіт чи пневмонію. Тому, за появу ГРЗ слід терміново переходити на постійне поверхове дыхание.

Самій сприятливою навантаженням на дихальний апарат людини, поза всяким сумнівом, є тисячоліттями перевірене подих у системі йогів — глибоке рідкісне, без шуму й, природно, через ніс. Йоги стверджують: хто рідко дихає, той довго живе. І ще: щоб бути здоровим, людина має виконувати від 40 до 60 глибоких дихальних вправ на добу. Теорія йогів говорить: Прана — космічна, життєва енергія, що йде від поверхні Сонця, повинна накопичуватися в сонячному сплетенні людини, потрапляючи до нашого організму через повітря з допомогою глибокого дихання. Багаторічний практичний лікарський досвід показує, що лікування диханням у системі йогів сягає 95−96%. Це дуже високий показатель.

Правильне подих — це подих через носа цікавими й без шуму. На жаль, багато хто вважає, що з дихання призначений і писок (хоча навіть елементарне знання анатомії та фізіології людини дає змогу стверджувати, що ніс є першою органом дихального апарату, а рот — першим органом травлення). У зв’язку з цим, фахівці з подиху кажуть так: «Якщо людина дихає через рот, її потрібно годувати через ніс ». Ось на таку помилку допускають люди. Деякі людей взагалі замислюються з того, як вони дихають. Деякі вважають, тобто майже завжди дихають через ніс, насправді найчастіше вдихають повітря ротом. Втім, кожен легко може перевірити себе. Залишившись кімнаті самотужки, заклейте губи пластиром. Якщо за кілька днів ви з’явиться потреба у подиху через рот, отже ваші дихальні шляху негаразд і дихайте ви неправильно.

Що у цьому випадку робити? Навчатися правильно дихати! Так, так, вчитися все решту життя. Звісно, перебудуватися відразу практично неможливо, тим паче, що вдома, ні з дитсадку, ні у школі, ні з інституті основам правильного дихання не обучают.

Отже, носове подих стимулює закінчення всіх органів, перебувають у носоглотці. Тому не випадково, скажімо, йоги попереджають: якщо діти ні дихати через ніс, то ми не отримають досить розумового розвитку. Напевно, багато хто звертали увагу, як виглядають розумово відсталі діти: рот вони завжди відкритий, нижня щелепу відвисає …

І чим само кепсько подих із гамом. Шумовий ефект — показник те, що дихальний апарат працює із перевантаженням, з напругою. Зазвичай, усе веде до патологічним змін дихальної системи, та був — СБС і шлунково-кишкового тракту. Цю взаємозв'язок стверджують і дослідження доктора К. П. Бутейка. У зв’язку з цим із допомогою дихання можна дозувати і контролювати фізичні навантаження. Наприклад, під час рівного, спокійного дихання можна виконувати фізичні вправи навіть по інфаркту міокарда. До речі, подібну практику давно існує у клініках високорозвинених стран.

Рекомендується з одного боку, спрощений, з іншого — універсальний комплекс дихальних вправ, направлений замінити розвиток поверхового, глибокого, рідкісного дихання, і навіть в розвитку здібності людини затримувати подих як у вдиху, і на видиху, як і стані спокою, і при фізичної нагрузке.

Верхні відділи легких: 5 сік.- видих, розслаблюючи м’язи грудної клітини: 5 сік. пауза, не дихаємо, в максимальному розслабленні, 10 раз.

3 упр. Повне дыхание.

Диафрагмальное і грудне подих вместе.

7,5 сек.- вдих, починаючи з диафрагмального і до грудним диханням: 7,5 сік.- видих, починаючи з верхніх відділів легень і закінчуючи нижніми відділами легких, тобто. діафрагмою: 5 сек. — пауза, 10 раз.

4 упр. Точковий масаж точок носа на максимальної паузі, 1 раз.

5 упр. Повне подих через праву, потім ліву половини носа по 10 раз.

6 упр. Втягування живота.

7,5 сік.- повний вдих: 7,5 сік.- максимальний видих: 5 сік.- пауза, у своїй, утримуючи м’язи живота втягнутими, 10 раз.

7 упр. Максимальна вентиляція легких (МВЛ).

Виконуємо швидких, максимальних 12 вдихів і видихів, т. е.2,5 сек.- вдих: 2,5 сек.- видих протягом 1 хв. Після МВЛ відразу виконуємо максимальну паузу (МП) на видиху, вкрай. Виконується МВЛ 1 раз.

8 упр. Рідкісний дыхание.

(за рівнями) 1- 5 сік.- вдих: 5 сек.- видих: 5 сік.- пауза, виходить 4 дихання на хвилину. Виконувати протягом 1 хв., потім, не припиняючи дихання виконуємо далі інші уровни.

2- 5сек.- вдих: 5 сек.- затримка дихання на вдиху: 5 сік. — видих: 5 сек. — пауза, виходить 3 дихання на хвилину. Виконувати 2 хв. 3−7,5 сек. — вдих: 7,5 сік. — затримка: 7,5 сек. — видих: 5 сік.- пауза, виходить 2 дихання на хвилину. Виконувати 3 хвилини. 4- 10 сік.- вдих: 10 сік.- затримка: 10 сек.- видих: 10 сек.- пауза, виходить 1,5 дихання на хвилину. Виконувати 4 хвилини. І далі, хто скільки витримає. Норма — довести до 1 дихання в минуту.

9 упр. Подвійна затримка дыхания.

Спочатку виконується МП на видиху, потім максимальна затримка (МОЗ) на вдиху. 1 раз.

10 упр. МП сидячи 3−10 раз: МП залишилася в ходьбі дома 3−10 раз: МП залишилася в бігу дома 3−10 раз: МП залишилася в присіданні 3−10 раз.

11 упр. Поверхове дыхание.

Сидячи в зручному становищі щодо максимального розслаблення виконуємо грудне подих. Поступово зменшуємо обсяг вдиху і видиху довівши до невидимого дихання чи дихання лише на рівні носоглотки. Під час такого дихання з’являтиметься спочатку легка нестача повітря, потім середня і навіть сильна, підтверджуючи у тому, що упр. виконується правильно. Перебувати на поверхневому подиху від 3 до 10 мин.

Усі вправи виконуються обов’язково із диханням через носа цікавими й без шуму. Перед виконанням комплексу, й після нього виконуються контрольні виміру: МП — максимальна пауза, пульс, У нормі для дорослих людей МП на задовільно — 30 сік., на добре — 60 сек., на відмінно — 90 сік. Пульс на задовільно — 70 уд/мин., на добре — 60 уд/мин. на відмінно — 50 уд/мин. Дітям середнього і старшого шкільного вікових груп МП залишилася в нормі на 1/3 менше, пульс на 10 уд/мин. більше. Дітям дошкільного й молодшого шкільного вікових груп МП на 2/3 менше, пульс на 20 уд/мин. больше.

Виконувати комплекс вправ бажано на голодний желудок.

Список використаної литературы.

1.Схемы лікування внутрішніх хвороб Паркінсона й синдромів — Іжевськ, 1995.

2.Чиркин А. А., Окостів О.Н., Гончарик Н. А. Діагностичний довідник терапевта. — Мінськ, 1992.

3. Бормаш Ю. М «Людина» — Москва, 1989.

Удмуртский Державний Университет.

Інститут Іноземних Язиков і Литературы.

Кафедра фізичного воспитания.

Метод К. П. Бутейко.

Виконав: студент групи 434.

Безносів В.В.

Іжевськ 2000.