Святo Матері

Сценарій Свята Матері.

Учасники заходу: ведучі, читець, історик-народознавець, мати, син, донька. Оформлено книжкову виставку «її величність Жінка». Зал святково прикрашений рожевими і білими квітами (як символ вшанування живої і померлої матері), гілками яблуні, вишні і калиною.

Притишено грає музика (лунають пісні про матір — див. додаток) доки збираються гості свята, поступово музика стихає.

Читець:

Мати моя, мати,.

Стара голубко в сяйві сивини,.

Подвір" я тихе і дідівську хату,.

Казок дніпрових золоті мости,.

Тебе, маленьку, рідну, сивувату,.

Дано повіки в серці пронести. (А.Малишко) Ведуча 1: У пору, коли природа пробуджується до нового життя, коли земля квітує у білому пишному цвітінні, приходить до нас світле і радісне свято. Воно стукає у кожну оселю і, ставши на порозі, нагадує призабуту мудрість віків — звичай вшановувати Материнську Долю.

Ведуча 2: Матінко, мамо, ненько… Що є святішого за ці слова? У всі часи її - прародительку роду людського — звеличували, обожнювали. Бо від малечку і протягом багатьох літ супроводжують нас у житті її ніжна ласка, палка любов і турбота.

Ведуча 1: Традицію пошанування Матері започаткувала у 1910 році американка Анне Джервіс із м. Філадельфії, а 1914 р. президент США Вільсон затвердив її як загальнонародне свято. У Європу воно прийшло після першої світової війни, яка принесла багато бід, страждань, призвела до руйнації моралі. У суспільстві виникла потреба у чистому, шанобливому ставленні до жінки-матері, що завжди було критерієм цивілізованості. Тож повернення до християнської моралі Європа почала з визнання й поширення свята Матері, що відзначається й понині у другу неділю травня. Святкують його і в Україні.

Звучить пісня «Чорнобривці» (Муз. в. Верменича, сл. М. Сингаївського).

Історик-народознавець: У 1929 р. свято Матері відзначив Союз українок у Канаді. А наступного року воно прийшло і в Західну Україну. У цей день молодь клонила голови перед своїми матерями, просила захисту у Богородиці і славила неньку Україну. У церкві правилися молебні на честь матерів, бо це свято співпадало з релігійним святом жінок-мироносиць. Матерів вітали квітами, влаштовували дитячі концерти, вечори поезії, конкурси, вистави.

Ведуча 2: Діти поспішали до рідної домівки, щоб разом із ненькою обійняти яблуню, пригорнути вишневі віти й уклонитися вінку землібарвінку.

Звучить пісня «Смерекова хата* (Муз. П. Дворського, сл. М. Бакая) Подальший діалог подається у вигляді сценки. Слова, які промовляють дійові особи, супроводжуються означеними в ремарках діями Син: Спасибі тобі, земле, за те, що рід людський увічнила, бабусю у вишню возвела, матінку яблунею назвала, а сестру з калиною поєднала.

Донька: Закопаємо ж під дерева кусні хліба…

Син: … покладемо гроші й зерно, щоб у добрі і спокої довіку бути.

Донька: Попросимося до хати, щоб за давнім звичаєм вшанувати любу.

господиню дому хлібом та дарунками.

(Йдуть до хати, відчинивши двері, промовляють):

Донька:

Пороги, пороги, із вас дороги. Дозвольте ступити, матір обійняти, сиву голубоньку поцілувати.

Мати зустрічає дітей, скроплюючи їх свяченою водою.

Мати: Вода до ніг — на долю, вода до рук — на щастя, вода на поріг — щоб у достатку жив наш рід.

Син (подаючи матері хліб і дарунки): Нене-горличко, сива ластівко, сонце яснеє, усміх дня, ви прийміть цей дарунок, матінко.

Донька (даруючи вишиванку): Матусі від сонця й від мене гостинець на стіп покладу, щоб біля вікна. Носіть, моя неба, сама вишила на долю, на міцне здоров’я і на красне життя.

З великою вдячністю приймає мати скромні гостинці і кладе їх на стіп поряд із хлібом.

Мати: Хліб на столі - доля у руці. Щастя вітається, доля не цурається.

Нехай люди бачать, а онуки — вчаться, матір поважають — честь бережуть.

Учасники сценки вклоняються і виходить.

Ведуча 1: Лежить біля синових дарунків доччина вишиванка — блакитне й жовте по білому, оберіг від зурочення і хвороб. Нитки добирались у святкові дні, а сплітались у візерунок у Чистий четвер, щоб мали заступальну силу від лихого ока і слова. Не було у такій вишиванці традиційного чорного кольору, щоб матусі на цьому світі добро творить та до вишні й яблуні ходить.

Звучить пісня «Мамина вишня» (Муз. А. Пашкевича, сл. Д. Луценка).

Ведуча 2: Окрім дітей, вітали господиню чоловік, рідня, близькі сусіди. Добрим знаком було дістати від чоловіка ложку, корали, або сон-траву, як символ життєвої снаги, надійності і спокою. Та найкориснішим вважалося зібрати вранці росяні пелюстки яблуневого цвіту і потай з-за слини обсипати ними жінку. Це оберігало її від хвороб, возвеличувало у материнстві.

Ведуча 1: Ті діти, що з певних причин не могли приїхати на свято, передавали матері свої вітання, у себе ж дома ставили перед образом Богородиці свічку. І з того, як вона горіла дізнавалися про мамине почування.

Звучить пісня «Росте черешня» (Муз. А.(«ординського, сл. М. Лугова).

Істориж-народознавець: А ще мали за звичай зберігати зрізані у Мамин день яблуневу й вишневу гілочки. Щодо цього є в народі легенда про двох жінок, які мали красу, вроду, гарно співали, але нікому їм було передати все це: дітей-онуків у них не було. Не раз вони звертались до Бога з проханням послати їм діток. З часом таки здійснилося їхнє бажання, але ж як ! Старша, яка могла б бути бабусею, у вишню перетворилася, зі своєї крові ягідки родить і серце у зернятку-камінчику ховає. А молодша, у житті діточками обділена, діждалась їх, як яблунею стала… Певне, люди правду говорять, бо на материнських могилах з’являються цього дня дві гілочки — вишнева. і яблунева, поставлені у склянку з водою та зерном.

Читець: Не треба нам райдуг, не треба нам срібла і злата. Аби тільки ви нас чекали завжди край воріт, Та ми ж переробимо усю вашу вічну роботу, Лишайтесь матусю. Навіки лишайтесь. Не йдіть. (Б.Олійник) Ведуча 2: Запалюють діти свічку й тихенько схиляються над нею з лівого боку — «від серця». Горить вогник і душу зігріває згадка про найріднішу, найдорожчу.

Виходить донька.

Донька: «Ніщо не може розвіяти пам’ять про тебе, мамо. Ти житимеш з нами, допоки горить вогонь і світить сонце, всміхаються діти й квітне калина — донька світла й тепла.

Звучить пісня «Мамо, вечір догора…» (Муз. О. Білаша, сл. Б. Олійника).

Ведуча 1: На превеликий жаль, у Східну Україну це свято не дісталося, бо спіткнулося об колючі дроти концтаборів, об заґратовані вікна тюрем, втопилося у крові розстріляних, у сльозах матерів, очманіло від.

жаху голодомору. Після об'єднання українських земель 1939 р. Матері було взагалі ліквідоване у нашій країні.

Ведуча 2: Доля української матері була набагато тяжчою, ніж доля західноєвропейської. Вона була замучена громадянськими війнами, розкуркуленнями, Сибіром, гул агами, Афганістаном, Чорнобилем. Та.

завжди в неї вистачало мужності нести цей важкий хрест.

Ведуча 1: Українська мамо! 3 твого серця, з твоїх рук, твоїм розумом було зрощене не одне покоління наших героїв. Сьогодні наш народ клонить перед тобою свою голову і співає тобі «Многая літа*.

Читець:

Можеш вибирати друзів і дружину,.

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Можна вибрать друга і по духу брата.

Та не можна рідну матір вибирати.

За тобою завше будуть мандрувати.

Очі материнські і білява хата. (В. Симоненко) Ведуча 2: Рідна мати і рідна Україна — два крила любові, які несуть українську душу крізь віки і не в" януть у вічному польоті, ба тримає їх на світі материнська любов. Одна в них земля і одна доля, одна калинова кров у землі і в тілі, одні діти, які свою матір і Україну і люблять, І гублять. Тільки з жертовної любові і зболеного крику, з синівського лицарства й сльози страдництва прийшло і серцем припало, до України імення — Мати!

Звучить пісня «Мати сіяла сом» (Муз. В. Гилина, сл. Б. Олійника).

Ведуча 1: Материнський образ України встає з полинових степів і глибинної чорноземної скиби, зоріє із зажури озер, що чистими очами довірливо дивляться на світ, виростає недосяжно із карпатських верховин.

Ведуча 2: Стоїть на вершині двох тисячоліть Мати, вища і святіша від усіх богинь, і молиться за дітей своїх, як дві тисячі літ тому на Голгофі стояла на колінах перед розп’ятим на хресті Ісусом Мати Божа і молила Всевишнього помилувати її сина. Воскрес Христос — має воскреснути й Україна, бо один Бог витає над нами і одна Мати любить нас.

Ведуча 1: Тож подбаймо, щоб у триєдиній любові - до Матері-Богородиці, Матері-Батькіащини та Матері Земної - виростали наші діти і внуки — нащадки давньої української слави. Нехай в їхніх серцях не знайдеться місця злобі І зневірі, пануватимуть лише Добро, Справедливість і Милосердя.

Читець:

Скільки б не судилося страждати,.

Я благословлятиму завжди.

День, коли мене родила Мати.

Для життя, для щастя, для біди. (В. Симоненко).

Ведуча 1: Все в житті минає - і добре, і зле. Забуваються старі події, поступаючись спогадам. Та пам’ять про матір жива доти, доки живуть її діти. У спадок вони передадуть її своїм дітям. На цьому тримається рід. На цьому стоїть земля. Бережіть матерів, хай будуть вони огорнені вашою вдячною шанобливістю, спокоєм за своїх дітей, хай ніколи не зазнають самотності.

Ведуча 2: Віриться, що День Матері увійде в наші оселі без казенних промов і декларацій, як найзворушливіше і найсімейніше свято, щоб залишитися назавжди.

Ведуча 1: Нехай кожний із нас в цю другу неділю травня назве світле ім°я своєї мами і не пошкодує ні гарних слів, ні гарних справ для неї - низько вклониться їй, як початкові свого життя. Нехай не залишиться поза увагою жодна матір, а матері, що втратили дітей своїх на війнах, чи постраждали при інших трагічних обставинах, відчують увагу і піклування громадськості. Нехай достойно вшановуватиметься старість, а на цвинтарі не буде жодної забутої могили.

Читець:

Стоїть переді мною мати.

Така, як бачив я малим…

Сміються очі, як блавати*.

Крізь молодого жита дим. (Д. Павличко).

*Блавати — волошки (діалектне).

Ведуча 2: І сьогодні на нашому святі ми вшановуємо жінок-матерів, вітаємо з Днем Матері, бажаємо щастя й добраприйміть низький уклін за лагідні руки і серце ласкаве, хай хороше буде вам у житті.

Вручаються квіти всім жінкам у залі.

Звучить пісня «Рідна мати моя» (Муз. П. Майбороди, сл. А. Малишка).

Популярні українські пісні про матір:

А льон цвіте… (Муз. І.Сльоти, сл. В. Юхимовича).

Голуба колиска (Муз. О. Яковчука, сл. С. Реп" яна).

Два кольори (Муз. О. Білаша, сл. Д. Павличка).

Душі криниця (Муз. О. Морозова, сл. В. Крищенка).

Мамина вишня (Муз. А. Пашкевича, сл. Д. Луценка).

Мамині рушники (Муз. В. Телюка, сл. В. Кулика).

Мамині очі (Муз. Д. Немченка, сл. М. Багрія).

Мамо, вечір догора… (Муз. О. Білаша, сл. Б. Олійника).

Мати сіяла сон (Муз, В. Тилика, сл. Б. Олійника).

Рідна мати моя (Пісня про рушник) (Муз. П.Майбороди. А. Малишка).

Родина (Муз. О. Злотника, сл. В. Крищенка).

Росте черешня (Муз. А.Горчинського.сл. М. Лукова),.

Смерекова хата (Муз. П. Дворського, сл. М. Бакая).

Хата моя, біла хата (Муз. А. Пашкевича, сл. Д. Луценка).

Чорнобривці (Муз. В. Верменича, сл. М. Сингаївського).

Список літератури:

Берегиня людства «День матері //Календар знаменних І дат '94. 2 квартал. — К., 1994. — С. 29−34.

Гоян Я. Сповіді перед матір'ю //Укр. культура. -1992.-№ 7-С.2−3.

Калкіна Л.І. Домашні обереги //Укр. мова і літ. в школі.-1991.-М7.-С.44−47.

Лепша !. Уклін тобі, мамо! //Родослоа,-і991.-№ 10.-С. 4−7.

Павличко Д. Три поезії //Вітчизна,-1976.-№ 2. — С.7.

Рулняк Л. Поцілуймо натруджену руку: У неділю львівська громада урочисто відзначила Свято Матері //За вільну Україну.-1991.-15 трав.

С праздником матери! 8 Мая — День Матери: [Краткая история праздника] //Лит. газ.-1994.-11 мая.

Сердюк П. О. Рідна мати моя…: Лірично-інтимні і патріотичні мотиви образу.-К.: Знання, 1991.-48 с.-{Сер. 6. СвІт культури, № 2}.

Скуратівський В. Т. Берег дитинства //Рад.шк.-1991.-№З.-С.21−25.

Твір про маму //Освіта.-1991 .-25 черв.

Черлений О.і. І молитву сотворили в Івано-Франківську та Львові: А по всій Україні?..//Україна.-1991.-М 18.-С. 2−3.