Теоретичні основи фізичного виховання дітей дошкільного віку

Місце і роль фізичної культури в загальній системі виховання дітей дошкільного віку.

Правильне фізичне виховання дітей — одне з провідних завдань дошкільних установ. Хороше здоров’я, отримане в дошкільному віці, є фундаментом загального розвитку людини. Всесвітня організація охорони здоров’я проголосила найгуманніше гасло за всю історію існування людства: «2000 року — здоров’я кожній людині планети»! При цьому поняття «ЗДОРОВ'Я» піднімає роль фізичної культури на абсолютно новий рівень: вона стає основою формування здорового способу життя людини закладаються в дошкільному віці.

Ні у який інший період життя фізичне виховання не пов’язане так тісно із загальним вихованням, як в перші шість років. В період дошкільного дитинства у дитини закладаються основи здоров’я, довголіття усебічної рухової підготовленості і гармонійного фізичного розвитку. Хвороблива, відстаюча у фізичному розвитку дитина швидше стомлюється, у нього нестійка увага, пам’ять. Ця загальна слабкість викликає і найрізноманітніші розлади в діяльності організму, не лише веде до пониження здатності, але і розхитує волю дитини. Недаремно видатний педагог В. А. Сухомлинський підкреслював, що від здоров’я, життєрадісності дітей залежить їх духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність в знаннях, віра у свої сили.

Тому украй важливо організовувати зайняття фізичною культурою саме в дитинстві, що дозволить організму накопити сили і забезпечити надалі усебічний гармонійний розвиток особистості. Нині у ряді дитячих установ робота по фізичному вихованню ведуть організатори фізичної підготовки. Але у більшості дошкільних установ проведенням занять з фізичної культури як і раніше займаються вихователі.

Теорія фізичного виховання дітей дошкільного віку, маючи єдиний зміст і предмет вивчення із загальною теорією фізичного виховання, в той же час спеціально вивчає закономірності управління розвитком дитини в процесі його виховання і навчання.

Теорія фізичного виховання дітей дошкільного віку враховує можливості працездатності організму, виникаючі інтереси і потреби, форми наочно-дієвого, наочно-образного і логічного мислення, своєрідності переважаючого виду діяльності, у зв’язку з розвитком якої відбуваються найголовніші зміни в психіці дитини і готується перехід дитини до нового вищого ступеня його розвитку. Відповідно до цього теорія фізичного виховання дітей розробляє зміст усіх форм організації фізичного виховання і оптимальною педагогічні умови його реалізації.

Пізнаючи і враховуючи закономірності потенційних можливостей дитини кожного вікового періоду, теорія фізичного виховання передбачає вимоги науково обгрунтованої програми усього виховно-освітнього комплексу фізичного виховання (рухові уміння і навички, фізичні якості, деякі елементарні знання), засвоєння якої забезпечує дітям необхідний рівень фізичної підготовленості для вступу до школи.

В той же час передбачається дотримання строгої послідовності при засвоєнні дітьми програми з урахуванням вікових особливостей і можливості дитини кожного періоду його життя, стану нервової системи і усього організму в цілому.

Перевищення вимог, прискорення темпу навчання дітей, минувши проміжні ланки програми, слід вважати неприпустимим, оскільки це викликає непосильну напругу організму, що завдають шкоди здоров’ю і нервово-психічному розвитку дітей. Із цього приводу академік А. В. Запорожець попереджає про небезпечну позицію прибічників так званої штучної акселерації, прагнучих безрозсудно використати можливості маленької дитини і шляхом надраннього, максимально форсованого навчання доводити його якнайшвидше до високих східців фізичного і духовного розвитку. Фізичне виховання в той же час комплексно вирішує завдання розумового, морального, естетичного і трудового виховання. У усіх формах організації фізичного виховання дітей (зайняття, рухливі ігри, самостійна рухова активність і так далі) увага вихователя спрямовується на виховання мислячої, свідомо діючої в міру своїх вікових можливостей дитини, що успішно опановує рухові навички, уміє орієнтуватися в тому, що оточує, активно долати те, що зустрічається трудності, що проявляє прагнення до творчих пошуків. Теорія фізичного виховання дітей дошкільного віку безперервно розвивається і збагачується новими знаннями, що отримуються в результаті досліджень, що охоплюють різноманітні сторони виховання дитини. Дані досліджень, перевірені в масовій практиці дитячих установ, вводяться в програми, навчальні посібники, підручники і в практичну роботу з дітьми, сприяючи прогресу усього виховно-освітнього процесу. Таким чином, теорія фізичного виховання дітей дошкільного віку сприяє вдосконаленню усієї системи фізичного виховання.

Здійснювати фізичне виховання дітей, це означає:

• 1. Уметь аналізувати і оцінювати міру фізичного здоров’я і рухового розвитку дітей;
• 2. Формулювати завдання фізичного виховання на певний період (наприклад, на навчальний рік) і визначати первинні з них з урахуванням особливостей кожного з дітей;
• 3. Організувати процес виховання в певній системі, вибираючи найбільш доцільні засоби, форми і методи роботи в конкретних умовах;
• 4. Проектувати бажаний рівень кінцевого результату, передбачаючи труднощі на шляху до досягнення цілей;
• 5. Порівнювати досягнуті результати з початковими даними і поставленими завданнями;
• 6. Володіти самооцінкою професійної майстерності, постійно удосконалюючи його.

Встановлена пряма залежність між рівнем рухової активності дітей і їх словниковим запасом, розвитком мови, мисленням. Під дією фізичних вправ рухова активність в організмі зростає синтез біологічно активних з'єднань, які покращують сон, сприятливо впливають на настрій дітей, підвищують їх розумову і фізичну працездатність.

Дитина за своєю природою готова постійно рухатися, в русі він пізнає світ.