Наукові основи безпеки життєдіяльності. 
Концепція ризику

Науково-технічний прогрес та безпека цивілізації

Кількість катастроф техногенного та природного походження, зростання числа соціальних небезпек, пов’язаних з економічними і політичними суперечностями і негараздами характерні для останніх років XX і початку XXI століття.

Вихід з цього становища полягає у реалізації комплексу заходів, спрямованих на мобілізацію державних структур та громадськості на те, щоб створити матеріальні засади, підготувати відповідні людські ресурси і, найголовніше, змінити спосіб мислення та поведінки людини заради безпеки свого існування.

У 1992 р. у Ріо-де-Жанейро відбулася конференція ООН присвячена Концепції сталого розвитку світового співтовариства. Україна заявила про підтримку Концепції ООН про сталий людський розвиток.

Метою Концепції ООН є створення умов для збалансованого безпечного існування кожної окремої людини сучасності і наступних поколінь.

Економіка, стабільність державних кордонів, суспільні цінності розглядаються як засоби досягнення цієї мети. Оголошена концепція ООН «Про сталий людський розвиток», сучасний незадовільний стан безпеки людей в Україні вимагають суттєвих змін у всіх ланках системи освіти держави, в її установах та органах управління, що дасть змогу освіті бути випереджаючою на шляху розв’язання проблеми безпеки людини як умови стійкого розвитку людства. Законодавчою базою для реалізації цих завдань є прийняття нових законів, що стосуються захисту населення від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, прийнятих Верховною Радою, проект закону «Про концепцію сталого розвитку в Україні» .

Зниження техногенно-екологічних ризиків, захист населення і територій від надзвичайних ситуацій є для України першорядним завданням, оскільки економіка її десятиліттями формувалася без урахування об'єктивних потреб та інтересів народу, належної оцінки екологічної можливості певних регіонів.

Статистика свідчить про те, що рівень смертності, травматизму, аварій і катастроф в Україні набагато перевищує аналогічні показники розвинутих країн. Незважаючи на те, що в останні роки спостерігається чітке зниження рівня травматизму та загибелі людей на виробництві, загальний рівень каліцтва та смертності людей працездатного віку залишається надзвичайно високим. За темпами вимирання людей Україна входить в першу десятку країн світу, а дитяча смертність в ній найвища в Європі. За результатами Всеукраїнського перепису населення, що відбувся у грудні 2001 p., чисельність співвітчизників скоротилася майже на 4 млн.

У такій ситуації зрозумілим є те, що кожна людина і, безперечно, людина з вищою освітою повинна усвідомлювати важливість питань безпеки у своїй життєдіяльності. Зважаючи на це, «Безпека життєдіяльності» відноситься до рекомендованих навчальних дисциплін, які вивчаються в усіх вищих навчальних закладах країни в циклі професійної та практичної підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів молодшого спеціаліста та бакалавра.

Наслідки або ж кількісна оцінка збитків, заподіяних небезпекою, залежать від багатьох чинників, наприклад, від кількості людей, що знаходились у небезпечній зоні, кількості та якості матеріальних (в тому числі і природних) цінностей, що перебували там, природних ресурсів, перспективності зони тощо.