Реформи Столипіна

Введение

…3.

1. Становлення та розвитку економічних поглядів А. Смита…4.

1.1. Короткий нарис біографії А. Сміта. Його головні работы…4.

1.2. Історичні умови формування ідей А. Смита…5.

1.3. Методологія А. Смита…6.

2. Соціально-економічні концепції А. Смита…8.

2.1. Введення у роботу А. Смита «Багатство народу » …7.

2.2. Теорія поділу праці та обміну денег…11 2.3.Теория стоимости…13.

2.4.Учение про прибыли…14.

2.5. Теорія продуктивного і непродуктивного труда…15.

2.6. Відтворення громадського капитала…16.

2.7. Вчення про заробітної плате…16 2.8. Земельна рента…17.

Заключение

…19 Список використаної літератури …20 Введение.

Ім'я великого шотландця Адамом Смітом включно однаково чтится усіма сучасними учеными-экономистами, хоч яким різних точок зору де вони дотримувалися. Його книга «Дослідження про природу і причини багатства народів» (1776 р) назавжди вписала його ім'я до історії економічної думки. Ця книга коштувала йому дев’ятирічного віку повного самітництва і принесла славу «батька економічної науки».

Основою наукової теорії Адамом Смітом включно було прагнення вчених подивитись людини із трьох сторон:

— з позицій основі моралі й нравственности,.

— з позицій громадянських і государственных,.

— з позицій экономических.

Він спробував пояснити економічних відносин людей саме з урахуванням особливостей їх натури, вважаючи, що людина — істота, егоїстичне від природи, та його мети цілком може суперечити інтересам окружающих.

Та все-таки примудряються якимось чином співпрацювати друг з іншому задля загального добра й особистої вигоди кожного. Отже, існують якіто механізми, що забезпечують таку співпрацю. І їх виявити, можна зрозуміти, як влаштувати економічних відносин більш рационально.

На відміну від своїх попередників він зумів зрозуміти й довести, що багатство нації створюється у сільському господарстві торгівлі, але усіма видами виробництв, що у економіці. Саме тому Сміт дуже багато писав про розмежування праці, оскільки вбачав у ньому джерело зростання добробуту кожного народу світу .

Він тільки дав відповідь і питання, чому поділ праці і обмін так неухильно супроводжують історії человечества.

Великий шотландець показав, що обмін товарами відбувається тоді навіть тільки тоді ми, що він вигідний обидва боки. Це була революційна для свого часу ідея, і до цього часу вона нелегко засвоюється людьми малознайомими з економікою .

До Сміта на міна й торгівлю дивилися відповідно до жартівливою твердженням античних греків: «Ринок — це спеціально відведений місце, де люди можуть обманювати одне одного». Інакше кажучи, вважалося, що у будь-яку угоді один бік виграє, іншу відповідно обов’язково програє .

Сміт довів, що у насправді існує універсальна вигода для всіх, хто входить у обмін товарами.

Ця вигода — економія учасниками обміну своєї праці. Іншими словами, людина погоджується на обмін тільки тоді ми, коли вважає, що витратив на виготовлення отдаваемого товару менше, що його довелося б на виготовлення того товару, що він хоче выменять.

Якщо обмін відбувається і його учасники вільні у виборі партнерів, і узгодженні цін, такий обмін — благо всім його його учасників і країни у целом.

Перешкоджати зростанню багатства країни може лише нерозсудливість її правителей.

Якщо ж влади заважають людям трудитися, створювати заощадження і вкладати в комерційної діяльності, то країна процвітати: «Щоб підняти держава із дуже низькою щаблі варварства до вищого щабля добробуту, потрібні лише світ, легкі податків і толерантність в управлінні, решта зробить природний плин речей .».

I. Становлення та розвитку економічних поглядів А. Смита.

1. Короткий нарис біографії А. Сміта. Його головні работы.

ж Адам Сміт народився у квітні 1723 г. у місті Керколди в Шотландії. Син митного чиновника. Здобув вищу освіту в університетах Глазго (з 1737 по 1740 г.) і Оксфорда (з 1740 по 1746 г.). У 1748 г. почав читати публічні лекцій з літератури і природному праву в Единбурзі. У 1751 г. займає кафедру логіки в Глазговском університеті, в 1752 р. — там-таки кафедру моральної філософії; знайомиться з Девідом Юмом. Вперше публікується в 1755 г. У цьому року у лекціях до кількох свої основні економічних идей.

Весна 1759 г. ознаменувалася виходом друком у у Лондоні книжки «Теорія моральних почуттів », заклала основи популярності Сміта як філософа. З 1759 по 1763 рік він посилено займається правом, отримує ступінь доктора прав. Тоді робить начерки кількох підрозділів книжки «Багатства народів ». У лютому 1764 р. їде до Франції. Знайомитися з Вольтером, спілкується з Гельвецием, Гольбахом, Дідро, Д’Аламбером, розвиває свої і філософські взгляды.

Березень 1776 г. — поява у Лондоні «Багатства народів «- головного праці А. Смита.

З 1778 г. він — митний комісар в Единбурзі, і з 1787 г. — ректор університету у Глазго.

У 1786 г. А. Сміт тяжко захворів. На його вимогу виконувачі духівниці спалили його рукописи. 17 липня 1790 р. А. Сміт умер.

А. Сміт був яскравої та різнобічно розвиненою особистістю. Досить сказати, що він одержав базову освіту у двох найпрестижніших університетах світу. Його інтереси були обмежені лише економікою чи філософією, він мав широкими науковими пізнаннями за іншими областях: наприклад, отримав ступінь магістра мистецтв, і доктора прав. З іншого боку, А. Сміт спілкування з найкращими людьми свого часу, що у велике мірою сприяло формуванню його взглядов.

Створення свого економічного системи він поставив головна мета наукової праці й исканий.

1.2. Історичні умови формування ідей А. Смита.

Свого вищого розвитку класична буржуазна політична економія досягла в працях британських учених А. Сміта і Д. Рікардо, коли Великобританія була найпередовіша стосовно економіки країною. Британія мала щодо високорозвиненим сільське господарство, швидко зростання промисловістю, вела активну зовнішню торгівлю. Капіталістичні відносини отримали ній велике розвиток. Тут виділилися основні класи буржуазного суспільства: буржуазія, робочі, землевладельцы.

Разом про те розширення капіталістичних відносин сковывалось численними феодальними порядками. Буржуазія бачила головного ворога в дворянстві і було зацікавлена науковий аналіз капіталістичного способу виробництва, щоб виявити перспективи громадського развития.

Отже, у Великій Британії у другій половині ХVIII століття склалися сприятливі умови для злету економічної думки, яким було творчість А. Сміта і Д. Рикардо.

1.3. Методологія А. Смита.

У основу своїх поглядів А. Сміт поклав ідею природного порядку. Він виходив речей, що, надаючи одна одній послуги, обмінюючись і його продуктами, керуються прагненнями до особистої вигоді. Але, переслідуючи особисту вигоду, кожна людина, вважав він, сприяє інтересам всього суспільства — зростанню продуктивних сил. У зв’язку з цим він говорить про «невидимою руці «, який управляє складним взаємодією господарської діяльності индивидуумов.

Економічна життя, за Смітом, розвивається і незалежно від волі покупців, безліч їх свідомих устремлінь. Це й дозволило їй зробити висновок про визначення економічних явищ, стихій по до об'єктивним законам. Проте, керуючись такими поглядами, А. Сміт не зміг відобразити історично минущого характеру засобів виробництва: він розглядав економічні категорії як вічних, а чи не історичних законов.

САМІ Як і представники класичної школи, А. Сміт прагнув проникнути у внутрішнє фізіологію суспільства і цьому сенсі широко користувався методом логічного абстракції. Проте важливою завданням політичної економії він вважав необхідність показати конкретну картину економічної життя, виробити рекомендації для економічної політики. Досягнення цього він зводив до системи поверхневі явища без зв’язку його з внутрішнім способом дослідження, яким мав у першому випадку. Це призвело до певного дуалізму його методологии.

Через війну економічна система А. Сміта успадкувала все протиріччя його методу дослідження. І яскравим прикладом цього є двоїстість трактування вартості. Своє впливом геть економічні погляди А. Сміта надасть недостатню розуміння їм історичних процесів заміни одних економічних відносин іншими. 2. Соціально-економічні концепції А. Сміта 2.1. Введення у роботу А. Сміта «Багатство народів «.

Ще набагато раніше написання книжки свого життя Сміт це й чітко сформулював її головну ідею: «А (аби держава із дуже низькою щаблі варварства до вищого щабля добробуту (потрібен лише світ (легкі податків і толерантність під управлінням; решта зробить природний хід вещей"(.

Сміт розпочинає своє розповідь в «Багатстві народів» з разючого питання (Всі учасники ринку (як знаємо (подгоняемы прагненням «зробити гроші» собі - «поліпшити своє становище"(як виражається Сміт (Постає запитання: як ринкове суспільство не розв’язує руки зацікавленим лише у собі(жадібним лише до наживи людям грабувати своїх громадян? На такий небезпечної антисоціальної основі(як прагнення поліпшити лише власне становище (може виробитися нормальне соціальне устройство?

Відповідь вводить нашій самий центральний механізм ринкової системи — в механізм конкуренції(Кожному (помышляющему лише про поліпшення свого становища (а не про людей (протистоїть над ринком натовп людей той самий мотивацією (Через війну кожне дійову особу на сцені ринку вимушено прийняти ціни (запропоновані конкурентами (.

Під час такої конкуренції(каже Сміт (виробник (який намагатиметься запросити більше (ніж інші аналогічні виробники (зможе знайти покупця (Не зуміє знайти роботу той (хто затребувана більше встановленої ринку праці плати (А господар (який хотів би заплатити менше (ніж його конкуренти (зможе знайти працівників (Таким чином (ринковий механізм дисциплінує учасників: покупці самі набавляют ціну (конкуруючи коїться з іншими покупцями (і тому можуть об'єднатися проти продавців (Продавці повинні змагатися з іншими продавцями і тому можуть нав’язати покупцям свою волю (.

У ринку є ще одне важливе функція (Сміт показує(як ринок видає товари (які хоче суспільство (у тому кількості(якого жадає суспільство (так (щоб віддавав які би там не було наказу (Припустимо (споживач хоче більше горщиків і від сковорідок (що було запропоновано (Публіка раскупит горщики (і цього їх ціна підніметься (Навпаки (сковородный бізнес виглядатиме сумно: так як сковородники постараються позбутися своєї продукції(ціни на всі «бідні» сковорідки упадут (.

Далі наберуть чинності відновлені сили (Піднімаються ціни на всі горщики — встають і прибутку горшечного бізнесу; падають цінується сковорідки (падають і чистого прибутку (І знову починає працювати прагнення «поліпшенню"(Підприємець в успішному горшечном бізнесі почне розширювати виробництво (найме більше робочих (більше приміщень (більше капітального устаткування (словом — почне набувати чинники виробництва (А власники злощасного сковородного бізнесу скорочувати чинники виробництва: звільняти робочих (віддавати земельні ділянки (скорочувати капиталовложения (.

Отже (виробництво горщиків збільшиться (а сковорідок скоротиться (чого став і хотіла публіка (Тиск ринку ніби Невидимої Рукою (користуючись чудовим вираженням Сміта) спрямовує егоїстичні дії людей на суспільно корисну стежку (Так система конкуренції переводить егоїстичне поведінка до суспільно корисної результату (Невидима Рука — це слово характеризують весь процес — утримує суспільство на правильному шляху (забезпечуючи його виробництвом потрібних суспільству товарів хороших і услуг (.

Ця ілюстрація Сміта цікава й сьогодні(Чимало економістів зайняті ретельним вивченням того (як працює Невидима Рука (Інакше (щоб він працювала завжди: є у області(де Невидима Рука зовсім не від використовує свого впливу (У кожній ринкової системи (наприклад (продовжує грати своєї ролі традиція (яка використовує і неринкові способи винагороди — наприклад (чайові(І на бізнесах продовжує існувати командна система (та й державна влада себе виявляє(- наприклад, у оподаткуванні(З іншого боку (ринкова система має не може надати суспільству того (що ні то, можливо закуплено приватно (національну оборону чи і порядок (Сміт це знав і підтвердив (що це послуги повинні видаватись державою (З іншого боку (ринок який завжди відповідає етичним і навіть естетичним критеріям суспільства (або ж поставляє товари (вигідні для (але шкідливі для споживання (Отже (віддамо належне найглибшій проникливості Сміта (показав своєму поколінню й оснащено всім наступним (що ринкова система — могутня сила (забезпечує регулярне постачання суспільства всім необходимым (.

Він довів також (що цю систему саморегулируется (Прекраснейшее слідство існування ринку на тому (що вона сама собі сторож (Якщо чиїнибудь ціни (заробітну плату чи прибутку за встановлені всім межі(сила конкуренції їх відтіснить (Існує потішний парадокс (Ринок (найвищу точку економічної свободи (є і найсуворішим економічним доглядачем (До королю можна звертатися зі апеляцією — до ринків ж апелювати невозможно (.

Оскільки ринок саморегулируется (Сміт був проти державного втручання у справи конкуренції, та прибутковості(Тому «лессэ фер» стало фундаментом його філософії(яким було і сьогодні є в консервативних економістів (Проте відданість Невидимої руці зробила Сміта стандартним консерватором (Він обережний (не готовий лягти кістками (аби запобігти державного втручання (Понад те (в «Багатстві народів» є безліч ядучих зауважень щодо «низьких і хижацьких методів"(якими користується клас підприємців (і полягає щире співчуття до долі робочого людини — дуже популярна позиція у той епоху! Консерватором Сміта робить — й у він збігаються з сучасними мислителями — переконання (що систему «природною свободи"(джерело якої в свободі економічної(зрештою користь всьому обществу (.

Крім послідовної ринкової системи (ж Адам Сміт зумів по-новому побачити і те (що систему «національної свободи» — ринкова система (надана сама собі(- зростатиме й що багатство нації(що має є цю систему (буде постійно увеличиваться (.

Що породило цього зростання? Як і раніше (мотивація залишалася звичайній: поліпшення свого становища (жага прибутку (бажання «зробити гроші"(Це означало (кожен підприємець постійно намагався збільшити свій капітал (збільшити багатство підприємства; своєю чергою (це призводило тому (кожен підприємець прагнув збільшити продаж (щоб отримати більше прибыли (.

Але як було зазначено збільшити продаж до епоху (коли реклами (як її зараз уявляємо (ще було? Сміт відповідав: поліпшити производительность (Рассмотрим докладно факторы, способствующие підвищенню рівня производства, которым А. Сміт приділяв особливе внимание.

2.2. Теорія поділу праці та обміну денег.

У «смитовской «концепції зростаючого багатства народів поділ праці грає центральну роль (як з незабутнього описи шпилькової фабрики:

«Одна особа висмикує дріт (інший її випростує(третій ріже (четвертий загострює(п’ятий размалывает верхівку (щоб було надіти її у голівку; приготування голівки вимагає двох чи трьох різних операцій; окремо — надягання; окремо — побілка; і навіть завернути їх у папір — теж особлива специальность (((.

Я бачив маленьку фабрику подібного типу (де працювало лише 10 осіб; окремі виробляли по дві-три різні операції(Але хоча вони були бідними і тому дуже добре забезпечені потрібними машинами (їм було запропоновано (при намаганні(друкувати близько 12 фунтів шпильок в день (Фунт — це чотири тисячі середнього розміру шпильок (Отже (10 осіб не могли зробити до 48 тисяч шпильок щодня (((Якби все так вони працювали окремо і, незалежно друг від друга (((вони не зробили і двадцяти (а хтось сам не зміг і одной"(.

Як зробити (щоб розподіл праці набув значного поширення? Сміт вважає цю найбільш важливим метод (описаний їм у розповіді про фабриці шпильок (Ключ до всього — машини (Поділ праці - і(отже (його продуктивність — збільшується (як у роботі бере участь машина (Таким чином (кожна дедалі ширша фірма (природно (повинна вводити дедалі більше машин (щоб поліпшити продуктивність своїх працівників (Тим самим було ринкова система стає величезну силу для нагромадження капіталу (переважно у вигляді машинного парку й оборудования (.

Поділ праці займає ключове місце у економічної системі А. Сміта. Основоположне значення цієї елемента А. Сміт мотивував, уперших, тим, що розмежування праці причина, стимулюючої продуктивність. Він вважає, що розмежування праці підвищує продуктивність трьома способами: збільшенням спритності кожного окремого робочого; заощадженням часу під час переходу від однієї виду до іншого; стимулюванням винаходу і виробництва машин, які полегшують і які знижують людський труд.

А розвиток виробництва визначає все добробут страны.

По-друге, вона бачила загальну сукупність індивідів, егоїстичних по своїй суті, і єдиним ланкою, яке з'єднує в систему, вважав розподіл праці, що виник через природної схильності людини до обмену.

Теоретично поділу праці А. Сміт відобразив тенденцію до розвитку машинного виробництва. Він стверджував, що міра виробництва та споживання продуктів визначається двома головними чинниками: часткою населення, зайнятого продуктивною працею, і їх рівнем продуктивності труда.

Будучи об'єктивним спостерігачем, він відобразив процес перетворення робочого в спеціалізовану машину, різке погіршення умов його. Щоб перервати таку тенденцію, що загрожує виродженням великої кількості населення, А. Сміт погоджувався навіть звернутися до допомоги держави, хоча у принципі був проти його у экономику.

Проте А. Сміт не помічав принципової відмінності між поділом праці всередині мануфактури і поділом праці суспільстві, між підприємствами і галузями. Усі суспільство уявлялося йому гігантської мануфактурою, а розподіл праці - загальної формою співробітництва индивидов.

Тема грошей органічно пов’язані з темою поділу праці, т.к. у А. Сміта гроші виступали як засіб обміну («великого колеса звернення »).

А. Сміт підкреслював стихійне виникнення як специфічного товару. Він виводив гроші й кредит з потреб виробництва та звернення, чи бачив їх підпорядковану роль. Але А. Сміт недооцінював зворотне вплив грошово-кредитних чинників виробництва. Слабкою місцем концепції грошей і заниження інших своїх функцій. Кредит ж А. Сміт розглядав лише як активізації капитала.

Підсумовуючи, можна сказати, що багато що в А. Сміта, як і теорії поділу праці, і у теорії грошей, правильно, і зараз. Проте головним помилкою А. Сміта стало припущення, що розмежування праці виникло через обміну, а чи не навпаки. Концепція ж немає грошей, його трактування їх виникненню в результаті дії стихійних сил обміну, розуміння як товару є серйозне досягнення економічної науки аналізованого периода.

2.3. Концепція стоимости.

У основу свого дослідження А. Сміт поклав трудову теорію вартості, вважаючи закономірним визначення вартості витраченим і обмін товарів, відповідно, — укладеної них кількістю праці. Їм була спроба аналізу реальної системи товарно-грошового обміну і ціноутворення у умовах капіталізму вільної конкуренции.

А. Сміт визначив і розмежував споживчу і мінову вартість товару. «Слово „вартість “ , — писав Пауль, — має дві різних значення: іноді воно означає корисність якогось предмета, інколи ж можливість придбання інших предметів, яку дає володіння даним предметом. Першу може бути споживчої вартістю, другу — мінової вартістю » .

У цьому для А. Сміта характерно визначення вартості лише кількістю праці, але у аналізі ціни товару він коливається між різними визначеннями мінової вартості: 1. Вартістю товару є витрачений у виробництві працю. 1. Вартістю є працю, який то, можливо куплений товар.

Такий стан вірно лише за умов простого товарного виробництва. При капіталізмі має місце протилежне явище: кількість праці, овеществленное товару, внаслідок операції купівліпродажу одержує у своє розпорядження більше праці. А. Сміт виявляє, що у обміні при капіталістичних формах господарства загальний закон еквівалентності товарів втрачає чинність. Він дійшов висновку, що у умовах капіталізму робочий час перестає бути постійної мірою, регулюючої вартість товару. Тож умов капіталізму йому довелося сконструювати іншу теорію, за якою вартість товару утворюється шляхом складання зарплати, прибутків і ренти, що припадають на одиницю товару. Але це теорія не враховувала постійний капитал.

Раціональним зерном в концепції вартості А. Сміта стало розуміння, що обсяг вартості визначається не фактичними витратами праці окремого товаровиробника, а тими витратами, які у середньому необхідні даного стану виробництва. Він зазначав також, що кваліфікований і складна праця створює в одиницю часу більше вартості, ніж некваліфікований та простий, і то, можливо зведений до останньому у вигляді коэффициентов.

Про подальший розвиток А. Смітом теорії вартості свідчило розмежування природною та ринкової цін товару, причому перша розумілася спочатку як грошовий вираз вартості. А. Сміт писав, що природна ціна товару «хіба що є центральну ціну, до котрої я постійно тяжіють ціни всіх товарів ». Тим самим він поклав початок дослідженню конкретних чинників, викликають відхилення цін від стоимости.

А загалом, як зазначалось погляди А. Сміта на співвідношення між вартістю та прибутками характеризуються двоїстістю і суперечливістю, що є наслідком дуалізму його методологии.

2.4. Вчення про прибыли В теорії зарплати А. Сміт правильно вказував, що з створеного і обумовленою кількістю цієї роботи вартості товару робочому в вигляді і щодо оплати зусилля дістається лише певна частина. Решта доданої працею вартості є прибуток підприємця. Деяку суму з цього прибутку він повинен на деяких випадках віддати у ролі земельної ренти чи створеного відсотка, якщо використали позиковий капітал. А. Сміт називав прибутком всю відмінність між доданої працею вартістю і заробітною платою й у варіанті розумів додаткову вартість. У другий трактуванні розумів під прибутком залишок після сплати ренти, а також відсотка, і тоді прибутком називав, по суті, підприємницький дохід. Розміри прибутку, на думку А. Сміта, визначалися розмірами ужитого до справи капіталу, а чи не вагою і складністю праці за нагляду й управління, як визначали прибуток його попередники. Але відразу він говорив, що прибуток — це особливий елемент підтримки виробництва, закономірний результат продуктивності капіталу й винагороду капіталістів право їх діяльність, працю й ризик. І тут подвійна трактування викликала явне протиріччя. Теоретично й інші недоладності: якщо прибуток породжується неоплаченим працею, вона мусить бути пропорційна кількості застосовуваного праці, а чи не употребленному капіталу. Попри певні вади на теорії А. Сміта, вона досить прогресивної. Так, автор зазначав тенденцію прибутку до зниження, вказував, що більше низька в розвинених капіталістичних країнах. З іншого боку, не слід забувати, що А. Сміт жив більш 200 років як розв’язано, і потрібно ставитися для її поглядам з пониманием.

2.5. Теорія продуктивного і непродуктивного труда А. Сміт прагнув з’ясувати, які види праці сприяють збільшенню багатства нації. Проблема зберігає свою значення донині. Для її вирішення він розділив працю на продуктивна і непродуктивний. Продуктивною А. Сміт вважав працю, створює додаткову вартість, що пояснював з прикладу робочого мануфактури, працю якого збільшує вартість матеріалів, з яких він працює, на вартість утримання робочого і вільного прибутку власника виробництва. Праця ж, який оплачується з доходу, А. Сміт називав непродуктивною. Відомий його приклад із слугою, якого містять з доходів господаря будинку і праця якого створює вартості. Проте А. Сміт паралельно висуває іще одна принцип поділу продуктивного і непродуктивного праці. Де перший втілюється в продукті, що має будь-якої тривалість життя чи служби, а другий ніде не закріплюється. Насправді це основна умова перестав бути обов’язковим: досить взяти види праці, які представляють продовження сфери виробництва, у сфері (транспорт), і запровадження утрачає будь-який сенс. Але таке трактування праці дозволяє А. Сміту зробити сміливі зауваження, що працю государя, чиновників, юристів, армії й т.п. непродуктивна. Подальша логіка веде до того що, що із зменшенням частки непродуктивних працівників у суспільстві швидше зростає його добробут. Така думка вкотре підтверджує, що А. Сміт схилявся прогресивної буржуазії ХVIII века.

2.6. Відтворення громадського капитала.

Взгляд А. Сміта на нагромадження капіталу був навіяний поглядами фізіократів. У його уяві нагромадження капіталу відбувається після перетворення додаткової вартістю перемінний капітал, споживаний робітниками. А громадський капітал повністю складається з змінного, тобто. до рук робочих є заробленої платою. Тут А. Сміт не так ототожнює величину виробничого капіталу з величиною його частину, що йде утримання продуктивної праці. Теорія ж відтворення громадського капіталу в Сміта виходить з теорії від вартості. Вартість у А. Сміта розпадається втричі частини: зарплатню, прибуток із капіталу і ренту за землеволодіння, тобто. полягає з доходів. Отже, постійний капітал там був відсутній. І його ігнорування заплющувало А. Сміту можливість аналізу процесу відтворення, т.к. те, що вироблялося протягом року, щороку й споживалося. Проте А. Сміт виходить із глухого кута, розрізняючи валовий і чистий дохід. Якщо під першим вона розуміє весь річний продукт, вироблений населенням цієї країни, то під чистим — ті частини, яку жителі можуть зарахувати до своєму споживчому запасу. У результаті Сміта виходить, що у ціну товару входить як дохід, а й авансований капітал. Отже, помилка А. Сміта у тому, що він ототожнює вартість всього річного провадження з новоствореної протягом року вартістю. Якщо воно являє собою лише продукт закінчення року, то перша укладає у собі вартість коштів виробництва, зроблені раніше. А. Сміт допустив й інших прорахунків, що випливають із його розуміння вартості. Наприклад, по А. Сміту, у галузі, що виконує предмети споживання, у дохід входить як ціна, і продукт. Або трактування особистого доходу як фонду особистого споживання без згадування про його частину, що йде розширення виробництва. Попри перелічені недоліки, для свого часу ця теорія мала дуже прогресивне значення. Випадання ж постійного капіталу під час аналізу відтворення згодом назвуть «догмою Сміта » .

2.7. Вчення про заробітної плате Определяя зарплатню, А. Сміт розглядав два стану суспільства: при простому і капіталістичному товарному виробництві. У разі першого він вважав зарплатню що дорівнює вартості виробленого товару. При другому способі виробництва він зазначає, що робочий не отримує вартість всього продукту своєї праці, тому А. Сміт і розрізняє різні суми зарплати. Нижчу кордон зарплати А. Сміт називає фізичним мінімумом, стверджуючи, подальше зниження вартості робочої сили призведе до вимиранню «раси цих робочих ». Але він вважав, що стихійний ринковий механізм утримує природну (середню, нормальну) зарплату, котра ще кілька вище фізичного мінімуму. Значне ж підвищення цієї зарплати зумовлює зростання населення, що збільшить конкуренцію серед робітників і знову призведе до їх зниження зарплати. У противному ж разі за зменшенні заробітної плати, отже, народжуваності виникне конкуренція серед підприємців, що відновить середню зарплатню. Таке розуміння відповідало загальному уявленню А. Сміта про роль вільного ринку на встановленні певного економічного рівноваги. А. Сміт підкреслює значної ролі, яку відіграє зарплата у житті держави, поділяючи країни втричі групи: прогресуюче стан суспільства, коли зарплата росте, і становище робочих поліпшується; регрессирующее, коли зарплата падає, і становище робочих ставати плачевним; стаціонарне, коли вести залишається нерухомій, а матеріальне становище робочих є важким, але постоянным.

А. Сміт надавав велике значення високої заробітної плати (особливо «подетальной »), кажучи, що вона стимулює робочих до більш продуктивної праці. І категорично протестував з Мальтусом, який вважав злидні робочих неминучою. Отже, основною чеснотою теорії А. Сміта було те, що вона сприяла рухатися шляху до добробуту суспільства на целом.

2.8. Земельна рента А. Сміт виділяв ренту як винятковий дохід землевласника, піддаючи сумніву, що рента — це лише відсоток із капіталу, витрачений землевласником на поліпшення землі, т.к. землевласник отримує ренту і поза землі, не котрі піддавалися поліпшенню. Так А. Сміт відокремив ренту від орендної плати, довівши, що прибуток із капіталу є лише надбавкою до початкової ренті. Отже, лише земельна рента у А. Сміта є відрахування з продукту, який був затрачено на обробку землі. Але через дуалізму своєї методології А. Сміт бачить у ренті також винагороду землевласника за право користуватися землею. У поглядах А. Сміта трапляються й дещо елементи физиократической теорії: рента є «твір природи, який залишається з відрахуванням і відшкодуванням всього те, що вважатимуться твором людини ». З сказаного видно, що А. Сміт назву ренті точного визначення, хоча у його теорії було багато правильних ідей думок. Наприклад, він зазначав, що розбіжності у ролі ділянок землі може бути причиною освіти диференціальної ренти.

Заключение

В ХVIII — ХIХ ст. політична економія розвивалася, як наука про багатство, тому видається цілком природно, що на посаді вихідного пункту свого вчення А. Сміт вибрав розподіл праці. Разом із тим він не розрізняв товарну і натуральну вартість, вважав працю із єдиним джерелом споживчої вартості, бачив у людині природну схильність до обміну і ін. Попри ці недоліки, А. Сміт сягнув у своєму аналізі закономірностей капіталізму дуже істотні результатів: йому вдалося знайти загальний принцип економічної системи капіталізму — вартість будівництва і дати їй своє знамените визначення як «дійсного мірила «мінової вартості всіх товарів. Він вніс свій внесок й у розвиток методології: а також аналіз і індукцією широко використовував синтез і дедукцію, тобто. йшов основі раніше сформульованих положень від простого до складного і далі до цілого. А головною заслугою А. Сміта, економіста мануфактурного періоду, стало створення першої цілісної економічної системи з урахуванням суми знань, нагромаджених на той час у суспільному розвиткові. І розглядаючи роботи А. Сміта я з висот сьогодення, ми віддаємо належне тієї грандіозної роботі, що він виконав і плодами якої ми користуємося по сьогодні. Тому ми можемо цілком обгрунтовано назвати А. Сміта класиком економічної думки. Проте А. Сміт не завершує розвитку класичної школи. Він став зі своєю головною економічним твором безпосередньо напередодні промислового перевороту. Об'єктом дослідження А. Сміта був капіталізм, ще який одержав своєї адекватної виробничо-технічної бази на вигляді машинної індустрії. Ця обставина певною мірою і це зумовило відносну нерозвиненість самою економічною системи А. Сміта. Але теорія послужила вихідним пунктом на подальше розвитку на працях Д. Рікардо, а потім й інших великих економістів. Отже, соціально-економічні погляди А. Сміта є жодну з вершин економічної думки ХVIII століття.

Список литературы

:

Антология економічної класики. М. 1991 р. Т.1. Анікін А. У. ж Адам Сміт. М. 1968 р. ж Адам Сміт і сучасна політична економія / Під ред. М. А. Цаголова. М. 1979 г. Світова історія економічної думки. М. 1988 р. Т.2. Афанасьєв У. З. Етапи розвитку буржуазної політичної економії (нарис теорії). 2-ге вид. М. 1985 р. Реуэль А. Л. Історія економічних навчань. М. 1972 р. Історія економічних навчань / Під ред. У. А. Жамина. М. 1989 р. Історія економічних навчань / Підручник для економічних спеціалізованих вузів. М. 1983 р. З. Фішер, Р. Дорнбуш, Р. Шмаленди. Економіка. М. 1993 р, П. Самуэльсон Економіка. М. 1992 р. Т.2. Євсєєв М. П. Економіка. М. 1988 г.