Інтерактивні технології на уроках світової літератури

ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ НА УРОКАХ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ І. Інтерактивні технології на уроках світової літератури

1.1 Суть інтерактивного навчання

1.2 Застосування інтерактивних методів навчання як один із шляхів підвищення ефективності уроку світової літератури

РОЗДІЛ ІІ. Методика здійснення інтерактивного навчання на уроках світової літератури

2.1 Структура інтерактивного уроку

2.2 Методичні рекомендації для впровадження інтерактивних технологій на уроках світової літератури

ВИСНОВОК СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТКИ ВСТУП Метою державної Національної програми «Освіта» («Україна ХХІ ст.») є виведення освіти в Україні на рівень розвинутих країн світу, що можливо лише за умов відходу від авторитарної педагогіки і впровадження сучасних педагогічних технологій. Саме цим зумовлена зараз увага педагогів, методистів до інновацій [4,40].

Термін «інновація» означає оновлення процесу навчання, який спирається, головним чином, на внутрішні фактори. Запозичення цього терміну пов’язане з бажанням виділити мотиваційний бік навчання, відмежуватися від чергових «переможних методик», які за короткий час повинні дати максимальний ефект незалежно від особливостей класу та окремих учнів, їхніх бажань, здібностей тощо[8,26].

Поняття «технологія» виникло у світовій педагогіці також як протиставлення існуючому поняттю «метод». Недолік методу полягає в його негнучкості та статистичності. Широкого поширення термін «технологія» («технологія в освіті») набув у 40-х рр. і був пов’язаний із застосуванням нових аудіовізуальних засобів навчання. У 60-х рр. поняття «технологія освіти» розглядалося під кутом зору програмного навчання і використання обчислювальної техніки у навчанні [8,27].

Педагогічні інновації пов’язані сьогодні із застосуванням інтерактивних (від англ. interвзаємний, actдіяти) методів у навчальній та виховній діяльності вчителя, в управлінській діяльності керівника навчального закладу."Інтерактивний" означає: здатність взаємодіяти в процесі бесіди, діалогу з чимось (комп'ютером), або кимось (людиною). Отже, інтерактивне навчання — це насамперед діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія вчителя та учня. Які ж основні характеристики інтерактивну ?

Передусім — це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності. Вона передбачає конкретні завдання. Одне з них — створення комфортних умов навчання, за яких кожен учасник процесу відчуває свою інтелектуальну спроможність. Це робить продуктивним і сам процес навчання. Суть інтерактивного навчання: навчальний процес організований так, що всіх учасників залучено до процесу пізнання, формування висновків, створення певного результату, де кожен робить індивідуальний внесок, обмінюється знаннями, ідеями, способами діяльності.

Уроки світової літератури — це напружена, науково організована й результативна праця всіх учнів у співтворчості з учителем, яка розвиває творчі здібності учнів; сприяє здобуванню знань учнями самостійною роботою думки; диференціює та індивідуалізує процес навчання; стимулює роботу з додатковою літературою; розвиває аналітичне мислення, вміння робити узагальнення; формує в учнів навички самооцінки та самоконтролю своєї навчальної діяльності[5].

Виходячи з вище сказаного обрана тема кваліфікаційної роботи: «Інтерактивні технології на уроках світової літератури»

Мета: розкрити сутність використання інноваційних технологій на уроках світової літератури та розробити методичні рекомендації для їх впровадження.

Виходячи із мети мною були поставлені слідуючі завдання:

1. З’ясувати загальну суть інтерактивного навчання;

2. Розкрити шляхи вдосконалення сучасного уроку світової літератури;

3. Розглянути структуру і методику інтерактивного навчання;

4. Розробити методичні рекомендації для впровадження інтерактивних технологій навчання на уроках світової літератури, які є джерелом формування духовно багатої творчої особистості, будівника майбутнього нашої країни.

РОЗДІЛ І. Інтерактивні технології на уроках світової літератури

1.1 Суть інтерактивного навчання Сьогодні педагогіка співробітництва найбільш відповідає принципам гуманізації та демократизації освіти, активізації пізнавальної діяльності, забезпечує партнерську діяльність вчителя і учнів, спрямовану на розв’язання системи суспільно та особистісно найважливіших навчальних і життєвих проблем. При такому підході учень є співавтором уроку, основна ж стратегія вчителя полягає у виявленні його індивідуальних здібностей і нахилів та створення сприятливих умов для подальшого їх розвитку.

У досягненні цієї мети дуже допомагає впровадження інтерактивних технологій навчання.

Перш ніж перейти до ґрунтового розгляду інтерактивних навчальних технологій та інтерактивного уроку спробуємо з’ясувати загальну суть інтерактивного навчання і порівняємо його із загальновідомими, традиційними підходами до навчання. Виходячи з мети, яку поставили перед собою, скористаємося підходами, запропонованими Я. Голантом ще в 60-х рр. ХХ ст., і охарактеризуємо три основні моделі навчання, що існують у сучасній школі. Я. Голант виділяв активну та пасивну моделі навчання залежно від учнів у навчальній діяльності. Зрозуміло, що термін «пасивна» є умовним, оскільки будь-який спосіб навчання обов’язково передбачає певний рівень пізнавальної активності суб'єкта — учня, інакше досягнення результату, навіть мінімального, неможливе. У такій класифікації Я. Голант скоріше використовував «пасивність» як визначення низького рівня активності учнів, переважно репродуктивної діяльності за майже повної відсутності самостійності і творчості.

До цієї класифікації додамо інтерактивне навчання як певний різновид активного, який має свої закономірності і особливості.

1. Пасивна модель навчання Учень виступає в ролі «об'єкта» навчання, повинен засвоїти й відтворити матеріал, переданий йому вчителем, текстом підручника тощо — джерелом правильних знань. До відповідних методів навчання належать методи, за яких учні лише слухають і дивляться (лекція-монолог, читання, пояснення, демонстрація й відтворювальне опитування учнів). Учні, як правило, не спілкуються між собою і не виконують якихось творчих завдань.

2. Активна модель навчання Такий тип навчання передбачає застосування методів, які стримують пізнавальну активність і самостійність учнів. Учень виступає «суб'єктом» навчання, виконує творчі завдання, вступає в діалог з учителем. Основні методи: самостійна робота, проблемні та творчі завдання (часто домашні), запитання від учня до вчителя і навпаки, що розвивають творче мислення.

Термін «інтерактивна педагогіка» відносно новий, його ввів 1975 року німецький дослідник Ганс Фрінц. Лінгвістичне тлумачення слова, представлене в іншомовних словниках, свідчить, що поняття «інтерактивність» прийшло до нас з англійської мови «inter» — взаємо-, act — діяти, отже можна пояснити як взаємодію учнів, перебування їх у режимі бесіди, діалогу, спільної дії. Інтерактивним є метод, у якому той, хто навчається, є учасником, який щось здійснює, говорить, управляє, моделює, пише, малює тощо, тобто не виступає слухачем, спостерігачем, а бере активну участь у тому, що відбувається, власноруч створюючи це[12].

Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається тільки шляхом постійної, активної взаємодії всіх учнів. Учитель і учень є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання. Учитель виступає як організатор процесу навчання, консультант. Результатів навчання можна досягти взаємними зусиллями учасників процесу навчання. Учні беруть на себе взаємну відповідальність за результати навчання.

У навчанні старших учнів вчителі віддають перевагу лекційним заняттям, що лише інколи перериваються спонтанними обговореннями певної проблеми грою, розігруванням рольової ситуації.

Сучасний учень — це продукт інформаційного суспільства. Воно відрізняється різноманітністю, рухливістю й мінливістю. Кожен із школярів — яскрава особистість, яка характеризує особа індивідуальним рівнем інтелектуального розвитку і стилем уміння (сприймання, запам’ятовування, дослідження…). Інтенсивне навчання необхідне для забезпечення індивідуальних потреб дитини у навчанні[11].

Дещо змінивши слова великого китайського педагога Конфуція, можна сформулювати кредо (великого) інтерактивного навчання: «Те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу і чую, я трохи пам’ятую. Те, що я бачу, обговорюю, я починаю розуміти. Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок. Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром».

Мозок не тільки отримує інформацію, а й обробляє її. Щоб ефективно обробити інформацію, необхідно заподіяти як зовнішні, так і внутрішні чинники. Коли ми обговорюємо проблеми з іншими, ставимо запитання, що їх стосуються, наш мозок працює набагато краще. В літературі описані результати дослідження, коли викладач, пояснюючи матеріал невеликими частинами, блоками, пропонував учням обговорити між собою кожну таку частину, а потім продовжував пояснення. В результаті такого пояснення засвоєння матеріалу було вдвічі більшим, ніж під час засвоєння пояснення.

Сьогодні вже доведено, що учні мають різні стилі навчання. Вони сприймають інформацію за допомогою органів слуху, органів зору й органів чуття. Досить часто один із цих способів отримання інформації домінує, й людина використовує його постійно.

Наприклад, в учнів у яких є слух основним способом сприйняття інформації, можна назвати аудіалами. Досить часто такі учні не ведуть конспектів. Вони бажають навчатися, прослуховуючи лекції, брати участь у дискусіях.

Візуали сприймають інформацію за допомогою зору. Вони люблять вести конспекти; люблять коли використовуються наочні посібники. Під час занять вони зазвичай мовчазні.

Кінестетики навчаються завдяки особистій участі у процесі. Під час занять вони можуть бути неспокійними і метушливими доти, доки не зможуть порухатись або самостійно щось зробити.

Звичайно, не багато учнів є чистими візуалами чи аудіалами. І для того, щоб задовольнити потреби різних учнів, навчання може бути надзвичайно різноманітним.

Зміна позиції вчителя у навчанні, якої потребує інтеракція, викликає сумніви, відображені в запитаннях.

Чи можливо учням зосередитись на змісті матеріалу, адже інтеракція потребує від них постійного виконання дій та операцій.

Така небезпека реальна. Результатів інтерактивного навчання можна досягти тільки за умови проведення рефлексій як завершення будь-якої інтерактивної технології.

Інтерактивне навчання завжди ставить на багато конкретніші й вужчі завдання, оскільки свідомі вчителі розуміють: учні здатні запам’ятати набагато менше інформації, ніж забути. Засвоєння учнями змісту освіти відбувається за принципом: краще менше, але реально, на доступному рівні компетентності.

Якщо ми застосовуємо навчання в малих групах, як можна уникнути створення груп, які будуть неефективно використовувати навчальний час і не досягнути необхідних результатів.

Особливу увагу вчитель повинен надавати процесу формування груп, провести чіткий інструктаж відносно процедури і завдань групової діяльності, розподіл ролей, вдало підібрати завдання.

Не потрібно зловживати груповою діяльністю, щоб не знизити інтерес учнів працювати індивідуально.

Оскільки в інтерактивних вправах ми часто спираємось на досвід (пізнавальний і життєвий) учнів, залучати його в процесі обговорень і дискусій, чи не може статися так, що інформація, яку треба засвоїти, буде спотвореною?

Така небезпека справді є, проте переваги інтерактивного навчання будуть набагато більшими. Учитель завжди може за допомогою традиційних методів ще раз повернутися до основних теоретичних положень навчального матеріалу.

Чи завжди учні задоволені інтерактивним навчанням?

Звичайно, ні. Чим менш активним було їхнє попереднє навчання, тим складніше вони переходи муть до інтеракції. Вони можуть стати в позицію спостерігача або навпаки, працюючи у групі, намагатися всю роботу зробити індивідуально. Деякі скаржитимуться — це зайва витрата часу, що не можливо індивідуально працювати плідно і творчою. Проте інтеракцію потрібно вводити поступово, учні звикатимуть і зможуть оцінити переваги такого навчання.

Чи не потребує інтерактивне навчання значно більшої підготовки і розвинутого творчого потенціалу вчителя, ніж традиційний урок?

Спочатку «так». Але коли набудуться навички до підготовки інтерактивних уроків, то вчитель уже бачитиме, повертаючись до викладання теми, як можна зробити це навчання інтерактивним.

Інтеракція підходить для будь-якого змісту, оскільки жоден предмет не можна викладати, залишаючи дитину в пасивній позиції у процесі навчання.

1.2 Застосування інтерактивних методів навчання як один із шляхів підвищення ефективності уроку світової літератури Одним із кроків підвищення ефективності уроку є впровадження інтерактивних технологій навчання. О.І. Помешун та Л. В. Пироженко визначили умовну робочу класифікацію цих технологій за формами навчання (моделями), у яких реалізуються інтерактивні технології. Вони розподіляють їх на чотири групи залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів:

— інтерактивні технології кооперативного навчання;

— інтерактивні технології колективно-групового навчання;

— технології ситуативного моделювання;

— технології опрацювання дискусійних питань.

Інтерактивні технології кооперативного навчання.

Парна і групова робота організовується як на уроках засвоєння, так і на уроках застосування знань, умінь та навичок. Це може відбуватися одразу ж після викладу вчителем нового навчального матеріалу, на початку нового уроку замість опитування, на спеціальному уроці, присвяченому застосуванню знань, умінь та навичок, або бути частиною повторювально-узагальнюючого уроку.

Технології колективно-групового навчання До цієї групи належать інтерактивні технології, що передбачають одночасну спільну (фронтальну) роботу всього класу.

Обговорення проблеми в загальному колі. Це загальновідома технологія, яка застосовується, як правило, в комбінації з іншими. Її метою є прояснення певних положень, привертання уваги учнів до складних або проблемних питань учнів до складних або проблемних питань у навчальному матеріалі, мотивація пізнавальної діяльності, актуалізація опорних знань тощо.

Технології ситуативного моделювання.

Модель навчання у грі - це побудова навчального процесу за допомогою включення учня в гру.

Використання гри в навчальному процесі завжди стикається з протиріччям: навчання є завжди процесом цілеспрямованим, а гра за своєю природою має невизначений результат (інтригу). Тому наше (педагогів) завдання при застосуванні гри у навчанні полягає у підпорядкуванні гри, визначеній дидактичній меті.

Ігрова модель навчання покликана реалізувати ще й комплекс цілей: забезпечення контролю виведення емоцій; надання дитині можливості самовизначення; надихання і допомога розвитку творчої уяви; надання можливості зростання навичок співробітництва в соціальному аспекті; надання можливості висловлювати свої думки.

Учасники навчального процесу, за ігровою моделлю, перебувають в інших умовах, ніж у традиційному навчанні. Учням надається максимальна свобода інтелектуальної діяльності, яка обмежується лише означуваними правилами гри. Учні самі обирають власну роль у грі, висуваючи припущення про ймовірний розвиток подій, створюють проблемну ситуацію, шукають шляхи її розв’язання, беручи на себе відповідальність на обране рішення. Вчитель в ігровій моделі виступає як: інструктор, суддя, тренер, головуючий, ведучий.

Технології опрацювання дискусійних питань Дискусії є важливим засобом пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання. Вони значною мірою сприяють розвитку практичного мислення, дає можливість визначити власну позицію, формує навички відстоювати свою думку, поглиблює знання з обговорю вальної проблеми. Сучасна дидактика визнає велику освітню і виховну цінність дискусій.

Комп’ютерні технології навчання Останні технічні досягнення часто знаходили застосування в учбовому процесі, і персональний комп’ютер у цьому сенсі не є виключенням. Вже перші досліди його застосування у навчально-виховному процесі показали, що використання обчислювальної техніки дозволяє істотно підвищити ефективність процесу навчання, поліпшити облік і оцінку знань, забезпечити можливість індивідуальної допомоги викладача кожному учневі у вирішенні окремих задач.

Комп’ютер є могутнім засобом для обробки інформації, представленої у вигляді слів, чисел, зображень, звуків і т.п. Головною його особливістю є можливість настроювання (програмування) на виконання різного роду робіт, пов’язаних з отриманням і переробкою інформації.

Застосування обчислювальної техніки у навчально-виховному процесі відкриває нові шляхи в розвитку навиків мислення і уміння вирішувати складні проблеми, надає принципово нові можливості для активізації навчання. ПК дозволяє зробити аудиторні і самостійні заняття більш цікавими, динамічні і переконливими, а величезний потік інформації, що вивчається, легко доступним[3].

Особливістю інтерактивного навчання є підготовка молодої людини до життя і громадянської активності в громадянському суспільстві і демократичній правовій державі на заняттях з будь-якого предмета шкільної програми. Це вимагає активізації навчальних можливостей учня замість переказування абстрактної «готової» інформації, відірваної від їхнього життя і суспільного досвіду. Уроки також повинні надати учням основні пізнавальні та громадянські вміння, а також навики і зразки поведінки.

Уроки мають захоплювати учнів, пробуджувати в них інтерес та мотивацію, навчати самостійному мислення та діям. Ефективність і сила впливу на емоції і свідомість учнів у великій мірі залежить від умінь і стилю роботи конкретного вчителя.

РОЗДІЛ ІІ. Методика здійснення інтерактивного навчання на уроках світової літератури

2.1 Структура інтерактивного уроку Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроків. Як правило, структура таких занять складається з п’яти елементів:

а) мотивація;

б) оголошення представлення теми та очікування навчальних результатів;

в) надання необхідної інформації;

г) інтерактивна вправа — центральна частина заняття;

д) підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.

Розглянемо кожен з цих елементів ґрунтовніше, аналізуючи його методику відтворення в рамках уроків світової літератури.

Мотивація.

Мета цього стану — сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до обговорюваної теми. Мотивація є своєрідною психологічною паузою, яка дає можливість учням насамперед усвідомити, що вони зараз почнуть вивчати інший (після попереднього уроку) предмет, що перед ними інший вчитель і зовсім інші завдання. Крім того, кожну тему можна реально вважати засвоєною, якщо вона (тема) стала основою для розвитку в особистості суб'єкта пізнання власних новоутворень. Отже, суб'єкт навчання може бути максимально налаштований на ефективний процес пізнання, мати в ньому особистісну, власну зацікавленість. Усвідомлювати, що і навіщо він зараз робитиме.

Мотивація чітко пов’язана з темою уроку, вона психологічно готує учнів до її сприймання, налаштовує їх на розв’язання певних проблем.

Цей елемент уроку має займати не більше 2 хвилин часу.

Оголошення, представлення теми та очікування навчальних результатів.

Мета цього етапу полягає в тому, щоб забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти на уроці і чого від них чекає вчитель. Напередодні уроку пишу на дошці те, чого я очікую від них на уроці. Але на окремих уроках до визначення очікуваних результатів залучаю і учнів. Це також дуже важливий етап уроку, тому що учні (не усвідомивши чого від них очікують) можуть сприйняти навчальний процес як ігрову форму, не пов’язану з навчальною діяльністю. Формулювання очікуваних результатів інтерактивного уроку має відповідати таким вимогам:

* це мають бути очікувані результати діяльності учнів, а не вчителя;

* формулювати треба таким чином: «Після цього уроку учні зможуть …»

Таким чином, формулювання результатів під час проектування уроку є обов’язковою і важливою процедурою. Тому що правильно сформульовані, а потім досягненні результати — це 90% успіху. Однак, досягти результатів у інтерактивній моделі ми зможемо, тільки залучивши до діяльності учнів. На такому уроці дуже важливо нагадати учням, що наприкінці уроку ми будете перевіряти наскільки вони досягли таких результатів. Зразковою є та ситуація, коли після уроку учень не тільки знає, розуміє, чого він досяг, а й чого він хотів би досягнути на наступному уроці. Цей елемент уроку має займати теж 2 хв.

Надання необхідної інформації

Мета цього елементу, етапу уроку — дати учням достатньо інформації, для того щоб на її основі виконувати практичні завдання, але за мінімально короткий час. Це може бути міні-лекція, читання роздаткового матеріалу, виконання домашнього завдання, опанування інформації за допомогою технічних засобів навчання або наочності. Для економії часу на уроці і для досягнення максимального ефекту уроку можна подавати інформацію для попереднього домашнього вивчення. Ця частина уроку займає близько 10−15% часу.

Інтерактивна вправа — центральна частина заняття.

Їх метою є засвоєння навчального матеріалу, досягнення результатів уроку. Інтерактивна частина займає приблизно 25 хв. На цьому етапі уроку вчителю бажано дотриматись такої послідовності:

* інструктування (де вчитель розповідає про мету вправи, правила, послідовність дій і кількість часу на виконання завдань; запитання чи все учням зрозуміло;

* залежно від того, яку тут застосовуємо технологію, об'єднуємо учнів або розподіляємо ролі;

* далі йде виконання вправи, де вчитель виступає як організатор, помічник, ведучий дискусії;

* презентація результатів.

Підбиття підсумків уроку Вчителю варто задуматись над тим, що підбиття підсумків уроку — це дуже важливий етап інтерактивного заняття. Саме тоді пояснюється зміст проробленого; підводиться риска під знаннями, що повинні бути засвоєні, і встановлюють зв’язок між тим, що вже відомо, і тим, знадобиться їм у майбутньому.

Функції підсумкового етапу уроку:

— прояснити зміст опрацьованого;

— порівняти реальні результати з очікуваними;

— проаналізувати, чому відбулося так чи інакше;

— зробити висновки;

— закріпити чи відкорегувати засвоєння;

— намітити нові теми для обміркування;

— установити зв’язок між тим, що вже відомо, і тим, що потрібно засвоїти, навчитись у майбутньому;

— скласти план подальших днів.

Під підсумками уроку мається на увазі процес, зворотний інструктажу. Іншим терміном для цього стану є «рефлексія» — здатність людини до самопізнання, вміння аналізувати свої власні дії, вчинки, мотиви й зіставляти їх із діями та вчинками інших людей. Мета рефлексії: згадати, виявити й усвідомити основні компоненти діяльності - її зміст, тип, способи, проблеми, шляхи їх вирішення, отримати результати.

Важливим фактором, що впливає на ефективність рефлексії в навчанні, є різноманітність її форм, і відповідність віковим та іншим особливостям дітей. Рефлексія не повинна бути лише вербальною — це можуть бути малюнки, схеми, графіки.

Рефлексія тісно пов’язана з іншою важливою для уроку дією — постановкою мети. Формулювання учнем мети свого навчання передбачає її досягнення і наступу усвідомлення способів досягнення поставленої мети. В цьому випадку рефлексія не лише підсумок, а й старт для нової освітньої діяльності і її нової мети.

Стадії підсумкового стану уроку:

1) установлення факторів (що відбулося?);

2) аналіз причин (чому це відбулося?);

3) планування дій (що нам робити далі?).

2.2 Методичні рекомендації для впровадження інтерактивних технологій на уроках світової літератури На кожному уроці я маю бачити перш за все дитину з її потребами та інтересами, вміннями та талантами, дослідженнями та оригінальністю… Тому на своїх уроках ефективно використовую інтерактивні технології.

Робота в малих групах дає змогу учням набути навичок, необхідних для спілкування та співпраці. Вона стимулює роботу в команді. Ідеї, вироблені в групі, допомагають учасникам бути корисним одне одному. Висловлювання думок допомагає їм відчути особисті можливості та зміцнити їх.

Для цього я об'єдную учнів у малі групи, розподіляю завдання між групами. Вони мають за короткий час (як правило, 3−10 хв.) виконати це завдання та представити результати роботи своєї групи. Більшість завдань слід опрацьовувати саме в малих групах або парах, тому що учням краще висловитися в невеличкій групі. Робота в малих групах дає змогу заощадити час уроку, бо зникає потреба вислуховувати кожну людину у великій групі.

Робота з малими групами має певні правила:

1. Об'єднати учнів у малі групи (4−6 осіб).

2. Ознайомити їх із ролями, які вони можуть виконувати.

* Спікер (керівник групи):

* Секретар:

* Посередник:

* Доповідач:

3. Дати кожній групі конкретне завдання та інструкцію щодо організації групової роботи:

* можна починати висловлюватися спочатку за бажанням, а потім по черзі;

* необхідно дотримуватись одного з правил активного слухання, коли хтось говорить, усі слухають і не перебивають. Намагатися обговорювати ідею, а не особи учнів, які висловили цю ідею;

* утримуватися від оцінок та образ учасників групи;

* намагатися в групі дійти спільної думки, хоча в деяких випадках у групі може бути особлива думка і вона має право на існування.

4. Виділити час на виконання групової роботи. Під час групової роботи надати кожній групі потрібну допомогу.

5. Запропонувати групам представити результати роботи.

6. Прокоментувати роботу груп.

Наприклад в 7 класі при вивченні теми «Фольклорні балади про Робін Гуда».

Кожна група отримує картку, що має 12 клітинок (вищий бал).

Оголошуються «тарифи»:

Переказ змісту балади вперше — 2 б.

Переказ окремих епізодів, додатки — 1—2 б. (залежно від якості та емоційності переказу).

Переказ епізоду з балади за особами — 3 б.

Вдале запитання щодо характеру героя — 1 б.

Відповідь на запитання — 1 б.

Групи виступають по черзі, брати можна за 1 раз тільки одну окрему картку.

Відповівши, групи закривають клітинки на картці або окремими картками, або зеленими фішками.

Обов’язково підбиваємо підсумки, визначаємо внесок кожного члена групи.

Однією з форм роботи в малих групах є робота в парах. Я використовую різні варіанти роботи:

* ставиться учням питання для дискусії або гіпотетичної ситуації. Після пояснення питання або фактів, наведених у ситуації, даю учням небагато часу для того, щоб продумати можливі відповіді або рішення самостійно;

* об'єдную учнів у пари, визначаю, хто з пари починатиме висловлюватись, вони обговорюють свої ідеї одне з одним. Краще зразу визначити час на висловлювання кожного з учасників пари і спільне обговорення. Це допоможе учням від початку звикнути до чіткої організації роботи в парах. Вони мають досягти згоди щодо відповіді або рішення.

Кожна пара обмінюється своїми ідеями та аргументами з усім класом, що допомагає провести дискусію.

Наприклад, при вивченні теми 8 клас «Читання та аналіз уривку «Двобій Ахілла з Гектором»

Визначити, які епітети використовує Гомер відносно Зевса, Афіни, Аполлона, Ахілла, Гектора. Які порівняння зустрічаються в прочитаному уривку? Випишіть ці художні засоби в зошит.

1 параЗевс

2 пара — Афіна

3 пара — Аполлон

4 пара — Ахілл

5 пара — Гектор

— Зевс — темнохмарний, хмаровладний (2), егідодержавний.

— Афіна — ясноока (2).

— Аполлон — дальносяжний (2), дальносяйний.

— Ахілл — богосвітлий (7), прудконогий (5), ясний, бездоганний, богоподібний.

— Гектор — впокірник коней, божистий, шоломосяйний (4), осяйливий.

Висновки. Крім різних художніх означень, боги та герої мали так звані постійні епітети, які неодноразово використовувалися лише з певними іменами. Наприклад, у даному уривку Зевс двічі названий хмаровладним, Афіна тричі - ясноокою, Аполлон — дальносяжним, по відношенню до Ахілла сім разів згадується епітет богосвітлий та п’ять — прудконогий, Гектор чотири рази називається шоломосяйним.

Ці художні означення вказують на найбільш яскраву, на думку автора, особливість героя: Афіна має ясні очі, уособлюючи мудрість, Ахілл — син богині та улюбленець богів — тому він богосвітлий. Гектор — шоломосяйний, бо мав шолома з чистого золота. Постійні епітети походять з фольклору, та зустріти їх у поемах Гомера не дивно, тому що, перш ніж стати літературним твором, ці сюжети існували у народних переказах та міфах.

«Мозковий штурм» дуже ефективний та добре відомий інтерактивний метод колективного обговорення, що широко використовується. Він спонукає виявляти свою уяву та творчість шляхом вираження думок усіх учасників, допомагає знаходити декілька рішень щодо конкретної проблеми.

Порядок проведення:

1. Пропонується учням сісти так, щоб вони почувалися зручно таневимушено.

2. Визначаються основні правила.

3. Повідомляється їм проблема, яку треба вирішити.

4. Учасникам по черзі висловлюють свої ідеї.

5. Не вносяться в ідеї ніякі корективи.

6. Учасників треба спонукати до висування нових ідей, додаючи при цьому свої особисті.

7. Намагатися не допустити глузування, коментарів або висміювання яких-небудь ідей.

8. Продовжувати доти, доки будуть надходити нові ідеї.

9. На закінчення обговорити та оцінити запропоновані ідеї.

Правила проведення «мозкового штурму», які можна запропонувати учням:

1. Під час «висування ідей» не пропускайте жодної. Якщо ви будете судити про ідеї та оцінювати їх під час висловлювань, учасники зосередять більше уваги на захисті своїх ідей, ніж на спробах запропонувати нові та більш досконалі.

2. Необхідно заохочувати всіх до висловлення якомога більшої кількості ідей. Варто заохочувати навіть фантастичні ідеї. (Якщо під час «мозкового штурму» не вдається отримати багато ідей, це можна пояснити тим, що учасники піддають свої ідеї самоцензурі - двічі подумають перед тим, як висловити.)

3. Кількість ідей слід заохочувати. Врешті-решт, кількість породжує якість. В умовах висування великої кількості ідей учасники мають змогу дати політ уяві.

4. Спонукайте всіх учасників розвивати або змінювати ідеї інших. Об'єднання або зміна раніше висунутих ідей часто спричинює висунення нових, що перевершують попередні.

5. У класі можна повісити такий плакат:

* Кажіть усе, що спаде вам на думку.

* Не обговорюйте і не критикуйте висловлювань інших.

* Можна повторювати ідеї, запропоновані кимось іншим.

* Розширення запропонованої ідеї заохочується.

Більшість дилем (тобто суперечливих питань) можна вирішувати, застосовуючи метод розв’язання проблем, що складається з кількох етапів:

Аналіз проблеми. Що трапилося? Чому? Хто в ній задіяний? Хто може бути зацікавлений у її розв’язанні? Якої інформації мені бракує й де її можна отримати?

Пошук розв’язання проблеми. Які способи її розв’язання? У чому їх переваги й недоліки? Які шанси і загрози вони несуть?

Вибір розв’язання. Яке розв’язання найкраще з точки зору загальноприйнятих цінностей, наприклад справедливості, а також інших критеріїв, наприклад низьких коштів або простоти? Які труднощі можуть з’явитися в процесі його реалізації? Якими будуть наступні кроки під час запровадження його в життя? Хто може ускладнити або унеможливити його? На кого можна розраховувати як на союзників?

Для закріплення вивченого матеріалу в 5 класі за темою «Казки братів Грімм «Пані Метелиця» можна використати цей метод.

Наприклад:

Ми говоримо: «Казка братів Грімм „Пані Метелиця“ і разом із тим: „Пані Метелиця“ — народна казка». Чому так?

Очікувана відповідь

«Пані Метелицю» дійсно склав німецький народ, але записали й обробили казку німецькі вчені — брати Грімм.

— Яким чином казка пов’язана з нашим реальним життям? (Кожному потрібно працювати, бути щирим та доброзичливим, щоб мати успіх.)

Метод «Займи особисту позицію» корисний під час проведення в класі дискусії на суперечливу тему. Як проблеми слід використовувати дві протилежні думки, які не мають правильної відповіді.

Це корисна вступна вправа для демонстрації різних думок із досліджуваної теми; дає учням можливість висловити свою точку зору і наприкінці уроку оцінити засвоєння цієї теми.

Порядок проведення:

1. Розмістити плакати в протилежних кінцях кабінету. На одному з них написати «згоден», на іншому — «не згоден».

2. Вивісити правила проведення вправи й обговоріть їх .

3. Попросити учасників стати біля відповідного плаката залежно від їхньої думки щодо обговорюваної проблеми.

4. Довільно вибрати кілька учасників і попросити їх обґрунтувати свою позицію.

5. Після викладу різних точок зору запитати, чи не змінив хто-небудь з учасників своєї думки і чи не хоче перейти до іншого плаката. Вони мають обґрунтувати причини свого переходу.

6. Запропонувати учасникам назвати найбільш переконливу причину протилежної сторони.

Правила проведення вправи:

1. Говоріть по черзі. Не перебивайте один одного.

2. Не сперечайтесь одне з одним. Наводьте нові причини або ідеї.

3. Перейти від одного плаката до іншого можна в будь-який час. Будьте готові висловити причини зміни своєї позиції.

4. Вислухайте причини та ідеї інших. Якщо вас запитають, будьте готові відповісти, які інші причини або ідеї вам найбільше сподобалися.

Інтерактивна вправа «Займи позицію» при вивченні теми 5 клас «Літературна казка»

(Діти виявляють свою позицію, піднімаючи руки або займаючи місця біля плакату або напису на дошці; думка обґрунтовується тими, хто бажає.)

Метод «Мікрофон» дає змогу кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

Уявіть, що у вас в руках мікрофон і саме вам потрібно висловити думку. Тому інші учні не можуть говорити, кричати з місця, оскільки право говорити має тільки той, у кого «символічний» мікрофон.

При вивченні теми 5 клас «Література і фольклор — скарбниця духовних багатств людства».

Інтегрована вправа «Мікрофон»

Продовжте одну з фраз.

* література і фольклор — скарбниця духовного багатства людства, тому що…

* на уроці мені найбільше запам’яталося… (…мене найбільше вразило…)

* Я зрозумів (зрозуміла), що…

Розігрування ситуації за ролями (програвання сценки). Мета цього методу: визначити ставлення до конкретної ситуації або проблеми, набути досвіду шляхом гри.

Рольова гра імітує реальність призначення ролей, які вам дісталися, та дає змогу діяти «як насправді». Ви можете розігрувати свої ситуації, в яких ви вже побували. Вона допомагає навчитися через досвід та почуття.

В ході рольової гри учасники «розігрують у ролях» певну проблему або ситуацію.

Імітація: учні реагують на конкретну проблему в рамках заданої програми. Хоча ці два підходи мають різноманітні характеристики, вони доповнюють один одного і мають на меті: подальший розвиток уяви і навиків критичного мислення; сприяння висловленню суджень та думок; виховання в учнів спроможності знаходити і розглядати альтернативні можливості дій; виховання співчуття до інших людей.

Порядок проведення:

1. Якщо рольову гру використовують у навчальному процесі, то така драматична вправа потребує ретельної підготовки. Початкові вправи мають бути простими з наступним ускладненням.

2. Не чекайте відшліфованої гри з самого початку. Дайте учням можливість провести рольову гру та імітувати історичні й сучасні ситуації. Змінюйте види діяльності. (Додаток 1)

Висновки освіта інтерактивний навчання література Реформування освіти в Україні передбачене не тільки інструктивними листами Міністерства освіти і науки, але й самим часом, дійсністю. Із розвитком комп’ютеризації, телебачення, наше суспільство втрачає читача художньої літератури. Проблема удосконалення уроку світової літератури дискутується стільки ж, скільки існує ця дисципліна, бо урок є основною ланкою навчально-виховного процесу.

На уроках світової літератури в учнів формуються найважливіші соціально-моральні уявлення й орієнтири, вивчення літератури сприяє вихованню суспільно зрілої, активної, творчої особистості. Одним із головних завдань нинішнього учителя літератури є формування особистості через виховання кваліфікованого читача.

В наслідок цього виникає необхідність удосконалення методики викладання літератури в цілому, зокрема ж — оптимізації методичних прийомів і форм шкільного аналізу художнього тексту, спрямованих на досягнення цілісності сприймання шкільного курсу літератури, побудови системи уроків, що допомагає простежити духовне зростання учнів .

В процесі кваліфікаційної роботи були виконанні такі завдання: була з’ясована загальна суть інтерактивного навчання; розкриті шляхи вдосконалення сучасного уроку світової літератури; розглянуто структуру і методику інтерактивного навчання; а також розроблені методичні рекомендації для впровадження інтерактивних технологій навчання на уроках світової літератури.

Аналізуючи все вище сказане, відмітимо, що на уроках літератури варто використовувати інтерактивні технології, що дадуть максимальний навчальний результат. Критерієм доцільності застосування інтерактивних технологій є їхня ефективність: вони дозволяють за менший термін навчання засвоїти більше інформації, сприяють прискореному оволодінню програмовим матеріалом, тому з’являється більше часу на закріплення і практичне застосування знань, умінь і навичок.

Список використаних джерел

1. Гін А. Прийоми педагогічної техніки: Зворотній зв’язок / А. Гін. — Луганськ: Навч. книга «Янтар», 2000. — С.28.

2. Гін А. Безкровна атака: Технологія проведення навчального мозкового штурму / А. Гін // 3авуч (Перше вересня).- 2000. — № 8. — С.7−8.

3. Дементієвська Н.П. Комп’ютерні технології для розвитку учнів та вчителів / Н.П. Дементієвська, Н. В. Морзе // Інформаційні технології і засоби навчання: Зб. наук. праць / За ред. В. Ю. Бикова, Ю. О. Жука. — К.: Атака, 2005. — С. 76 — 95.

4. Довідник учителя зарубіжної літератури/[Авт.-упоряд. В.Л.Федоренко]. — Х.: Веста: Ранок, 2006.-384 с.

5. Зарубіжна література. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів 5−12 кл. / За ред. Д. С. Наливайка. — К.:Перун, 2005.-112 с.

6. Ісаєва О. Інтерактивні форми та види робіт при вивченні зарубіжної літератури в школі / О. Ісаєва // Всесвітня література та культура в навч. закладах України. — 2002. — № 3. — С.53−55.

7. Ковбасенко Ю.І. Зарубіжна література: Підручник для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл. [підручник]/ Ю.І. Ковбасенко, Л. В. Ковбасенко.-К.:Грамота, 2008.-384 с.

8. Макрідіна Л. О. Використання сучасних технологій у педагогічній діяльності/ Л.О. Макрідіна // Початкова школа. — 1995. — № 7. — С. 26−30.

9. Мартинець А. М. Нові педагогічні технології: інтерактивне навчання / А. М. Мартинець // Відкритий урок. — 2003. — № 7−8. — С.28−31.

10. Мірошниченко Л. Ф. Методика викладання світової літератури в середніх навчальних закладах [підруч. для студентів-філологів] / Л.Ф. Мірошниченко. — К.: Ленвіт, 2000. — 240с.

11. Півень Л. М. Активізація пізнавальної діяльності школярів шляхом використання інтерактивних методів навчання / Л. М. Півень. — Миколаїв: 2003. 36 с.

12. Пометун О. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання: [наук.-метод. посібник] / О. Пометун, Л. Пироженко. — К.: А.С.К., 2004. — 192 с.

13. Сиротенко Г. О. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання / Г. О. Сиротенко. — X.: Основа, 2003. — 80 с.

14. Токмань Г. Сучасні навчальні технології та методи викладання літератури / Г. Токмань // Дивослово. — 2002. — № 10. — С. 39−45.

15. Хорошилова А. В. Усі уроки зарубіжної літератури 8 клас / А. В. Хорошилова. — Х.: Основа, 2008.-368 с.

16. Шуляр В.І. Методика літератури: Інтерактивне навчання. Тлумачення понять/ В.І. Шуляр //Зарубіжна література в школах України. — 2005. — № 8. — C. 56−58.

17. Щербина Л. Упровадження інтерактивних технологій на уроках літератури /Л.Щербина //Дивослово. — 2005. — № 2. — C. 23−26

Додаток 1

Інсценування до уроку «Давньогрецький театр та його особливості»

(8 клас) Виступ Мельпомени і Талії з розповіддю про давньогрецький театр.

Учениці, що виконують ці ролі, заздалегідь підготовлені і можуть мати костюми, характерні для давньогрецької трагедії.

Мельпомену зображували високою жінкою на котурнах, у вінку з виноградного листя, в театральній мантії, з трагічною маскою в одній руці і з мечем або палицею в іншій.

Талія виглядала як дівчина у легкому вбранні із скіпетром або пастушою палицею у правій руці, з плющовим вінком на голові.

Мельпомена. Вітаємо вас, юні друзі, шанувальники театру!

Талія. Добридень, юні, веселі, нерозважливі хлопці та дівчатка!

Мельпомена. Сьогодні ми завітали до вас не випадково. А от чи здогадалися ви, хто ми такі?

(Відповіді учнів.)

Талія. А чи знаєте ви, чому ми так виглядаємо?

(Припущення учнів щодо вбрання та атрибутів муз.)

Мельпомена. Отже, якщо учні ___ школи так добре знають про нас, муз, мабуть, можна розповісти їм і про серйозніші речі.

Талія. І про цікавіші! І про веселіші!

Мельпомена. Ми розповімо вам про виникнення давньогрецького театру, про його облаштування, про те, як відбувалися вистави.

Талія. А все починалося зі свята! Улюблений бог давніх греків Діоніс постійно потребував свят, розваг, веселощів. А давні греки вміли веселитися. Тричі на рік вони влаштовували свята на честь бога Діоніса: у грудні («Малі Діонісії»), у січнілютому («ленеї») та у березніквітні («Великі Діонісії»). Але драми ставилися лише під час «Великих Діонісій» та «леней». Перша постановка відбулася 534 р. до н. е.

Мельпомена. Театр у житті давніх греків відігравав значну роль. Під час постановок вистав припинялося життя міста, і усі громадяни не тільки із великим задоволенням йшли до театру, а й вважали це своїм обов’язком. якщо у бідних не вистачало грошей на білети, вони отримували спеціальну допомогу — субсидію.

Талія. Як же організовувалось свято? Керівником дійства, до якого готувалися заздалегідь, був хорег — забезпечений громадянин міста, від щедрості якого залежала пишність постановки та її успіх. Вибір хору й акторів теж був його обов’язком.

Мельпомена. Постановки п'єс відбувалися у межах змагання між трьома поетами, які спочатку виступали також у ролі музиканта і балетмейстера. В Афінах, наприклад, журі складалося з 10 громадян, по одному представникові з кожного афінського округа. Саме журі визначало переможця, ім'я якого увічнювалося на мармурових табличках. Інші учасники теж отримували нагороди, але переможцем вважався лише один із трьох поетів.

Талія. Як виглядав театр давніх греків?

Одна з найважливіших відмінностей давньогрецького театру від сучасного полягає в тому, що гра відбувалася просто неба, при денному світлі. Відсутність даху і використання природного освітлення пов’язані були також і з величезними розмірами грецьких театрів, які значно перевищували розміри навіть найбільших сучасних театрів. Наприклад, афінський театр міг умістити 17 тисяч людей, а театр міста Мегалополя в Аркадії — 44 тисячі глядачів.

В Афінах вистави спочатку відбувалися на одному з міських майданів, де для глядачів були споруджені дерев’яні помости. Після того, як вони одного разу розвалилися під час гри, з цією метою почав використовуватися південний скелястий схил Акрополя, до якого прикріплювалися дерев’яні сидіння.

Мельпомена. Зверніть увагу на план театру.

Основна частина театру — орхестра (майданчик перед сценою де грали актори), де розміщувався хор і жертвенник богу Діонісу; театр (місце для глядачів), де у першому ряду було розташоване місце для жреця бога Діоніса; скена (споруда, розташована позаду орхестри, де перевдягалися актори).

На початку V ст. до н. е. дерев’яні лави були замінені кам’яними. Орхе-стра, на якій розташовувалися хор і актори, набула форми підкови. В еллінські часи актори вже грали на високій кам’яній естраді — проскенії.

Талія. Якими були актори давнього театру? Спочатку головною фігурою дійства був хор, що складався з 12−15 чоловік. У піснях хору засуджувалися або вихвалялися діяння героїв. Приблизно з VI ст. до н. е. з хору виділився драматичний актор, за часів Есхіла акторів стало уже двоє, а Софокл увів ще й третього артиста.

Мельпомена. Усі ролі виконували лише чоловіки. Актори повинні були не тільки добре промовляти слова п'єси, а й співати і танцювати. Актори носили на обличчі маски, які змінювалися не тільки під час зміни ролі, а навіть під час виконання однієї ролі, якщо герой знаходився під впливом різних почуттів. Необхідність збереження маски була зумовлена величезними розмірами грецького театру, адже міміку актора було б погано видно глядачеві. Щоб збільшити свій зріст, актори носили взуття на високій підошві — котурни. Одяг трагічних акторів був надзвичайно пишним, прикрашеним різнокольоровими вишивками. Актори комедії були вдягнені звичайно.

Додаток 2

Розробка уроку на тему «Філософсько-моральний конфлікт драми Кальдерона «Життя — це сон» (9 клас) Мета: поглиблювати знання про бароко як художній напрям; ознайомлювати з творчістю Педро Кальдерона; навчати працювати в групі, висловлювати та ілюструвати цитатами з тексту свою точку зору на події драми.

Обладнання: портрет Педро Кальдерона.

Тип уроку: засвоєння нових знань і формування на їх основі вмінь та навичок.

Що таке життя? Омана!

Що таке життя? це сон.

це ілюзій всіх полон, Чорна тінь і страховіття;

Все життя — це лиш сновиддя, а сновиддя — тільки сон.

Кальдерон

(Тут і далі — переклад М. Литвинця) ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань Робота над кросвордами, підготовленими учнями вдома Варіант 1

1. Король, батько головного героя драми Кальдерона. (Басиліо)

2. Герцог з країни Московія. (Астольфо)

3. Принц щомиті душив у собі… (звіра).

4. Найблагородніший учинок Сигізмундо. (Прощення)

5. Ім'я тюремника, слуги. (Клотальдо)

6. «Що таке життя?» (Омана) Ключове слово: напрям у мистецтві. (Бароко) Варіант 2

1. Місце ув’язнення головного героя п'єси Кальдерона. (Вежа)

2. Ким був для принца сон? (Учителем)

3. Ім'я принцеси, претендентки на трон. (Естрелья)

4. Герцог з країни Московія, претендент на трон. (Астольфо)

5. Що відчув Сигізмундо до Росаури? (Кохання)

6. Титул Сигізмундо. (Принц)

7. Ім'я головного героя драми Кальдерона. (Сигізмундо)

8. «Все життя — це лиш… (сновиддя)».

9. Слуга та тюремник Сигізмундо. (Клотальдо)

10. Композиційний прийом, що дозволяє розкрити внутрішній світ героя. (Монолог) Ключове слово: назва драми Педро Кальдерона. («Життя — це сон»)

ІІ. Робота над темою уроку

1. Філософсько-моральний конфлікт драми (робота в групах) Творчість Педро Кальдерона де ла Барки, безсумнівно, є вершиною не лише іспанської, а й європейської літератури доби бароко. його п'єси вражають і захоплюють не лише стильовою довершеністю, а й надзвичайною філософською глибиною і цілим спектром морально-етичних проблем, які ми спробуємо визначити на прикладі п'єси «життя — це сон». Працюватимемо в групах.

(Об'єдную учнів у робочі групи. Кожна група отримує підготовлений заздалегідь матеріал для опрацювання, узагальнює опрацьовану інформацію та презентує її класові. Запропонований групою висновок учні записують до зошитів.)

1 група. Фольклорно-міфологічна основа п'єси П. Кальдерона «Життя — це сон»

Саме у п'єсі «життя — це сон» акумульовано всю складність та багатозначність проблем, які постійно постають перед людиною і які вона будь-що прагне осягнути. Мотиви й образи цього твору мають складні зв’язки із тогочасним культурним контекстом і сягають своїм корінням древніх релігійних легенд, фольклорних сюжетів, філософських концепцій та конкретно-історичних фактів. Провідний мотив п'єси — усамітнення принца, виховання дитини поза зовнішнім світом — запозичений із легенди про Варлаама і Йоасафа, яка була своєрідною європейською інтерпретацією давньосхідної легенди про життя Будди. історія про Варлаама та Йоасафа була надзвичайно популярною в Європі в епоху Середньовіччя. В Іспанії побутували її переклади латиною, а на території східних слов’ян був поширений грецький список.

Про популярність цього сюжету в іспанській літературі свідчать твори, які з’явилися ще до Кальдерона. це п'єса лопе де Веги «Варлаам і Йосафат», однойменний роман Енріке Суареса, п'єса Хуана де Арсе Солорсано. історія про Варлаама і Йоасафа потрапила до Іспанії і слугувала «exemplum» — повчальним прикладом. Вона фігурувала в проповідях, а 1602 року була опублікована в збірнику Педро Альфонсо «Disciplina clericales». Очевидно, Кальдерон знав усі варіанти цієї легенди, оскільки був священиком і першим драматургом Іспанії ХVІІ ст.

Цей сюжет прийшов у Європу з арабських збірників, куди він потрапив з давньоіндійської мови. Детально подорож легенди з індійської літератури до європейської, а також різні її варіанти в національних літературах простежує і. Франко у своїй статті «Про Варлаама і Йоасафа та притчу про Єдинорога». Грецький варіант легенди розповідає про життя царевича Йоасафа, якого батько, могутній індійський цар Авенір, бажаючи запобігти пророцтвам гороскопа, виховує в палаці, оточивши найкращими слугами. царевич повинен був ніколи не зазнати горя й страждань, не міг вийти з палацу, а найголовніше — не повинен був дізнатися про існування християнської віри. За легендою Йоасаф згодом став сподвижником християнства, а сама легенда стверджує пріоритет християнства.

У п'єсі Кальдерона діють і складні міфологічні образи, запозичені з іспанських казок, наприклад Гіпогриф, що є поєднанням коня і грифона. Грифон — це образ, запозичений із античної міфології (грифонів запрягали в колісницю Аполлона). Міфологічні образи — аврора, Флора, Паллада — також використані Кальдероном у драмі.

2 група. Пророцтво про долю Сигізмундо та його справжня доля У Кальдерона сюжет легенди набуває зовсім іншого змісту. акцент перенесено з релігійного на моральний аспект і повчальний (виховний) зміст. і в індійській легенді, і в п'єсі Кальдерона відгороджують принца від світу, щоб запобігти здійсненню астрологічних пророцтв, тобто змінити долю, послану небом. Усі намагання протистояти долі зазнають поразки. За легендою, батько піклується про добробут сина згідно власних уявлень про щастя й добробут, своїх вірувань. У п'єсі — усе навпаки. Батько приносить у жертву життя й добробут сина заради спокою й добробуту свого народу. Безперечно, на світогляд Кальдерона справила вплив поширена в ХVІІ-ХVІІІ ст. у Західній Європі філософія раціоналізму Рене Декарта, згідно з якою обов’язок перед державою і народом ставився вище за особисті інтереси.

Знаючи про пророцтво та зробивши свої висновки, Сигізмундо говорить (хорнада третя, сцена чотирнадцята):

Двір Полонії преславний, Той, що править так чудово, Свідком будь, уважно слухай, Що твій принц тут скаже далі.

Те, що визначило небо

І на голубім скрижалі

Бог перстом своїм накреслив В тайних знаках незгладимих На стількох листах блакитних Літерами золотими,-;

Зроду-віку не обманить;

А обманить той, хто хоче Осягнути задля злого Те провіщення пророче.

Батько мій, аби жорстокість Відхилить мою невинну, Обернув мене на звіра, На страхітливу людину.

Та якби велінням долі

(За своїм єством звитяжний,