Бухгалтерський облік

Вступ Процеси економічної інтеграції, створення та функціонування єдиного економічного простору, міжнаціональних корпорацій, вільних економічних зон, спільних підприємств, реалізації спільних проектів вимагають уніфікації порядку надання фінансової інформації про підприємства в усьому світі. Для цього були створені Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО), які визначають загальні правила і процедури бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності з метою забезпечення користувачів корисною ін.-формацією для прийняття ними економічних рішень.

МСБО мають характер рекомендацій, вони не домінують над місцевими Положеннями з бухгалтерського обліку. Але якщо фінансові звіти випускаються не тільки для внутрішнього використання, а призначені для акціонерів, кредиторів, широкої громадськості, вони мають відповідати Міжнародним стандартам. Активізація стратегічного курсу України на інтеграцію зі світовим економічним простором, залучення іноземних інвестицій, формування відкритої економіки, стратегічним призначенням якої є сприяння підвищенню ефективності і конкурентоспроможності, потребують нових підходів до побудови бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік є мовою ділового спілкування учасників бізнесу усіх країн світу. Він виконує функцію фінансового центру управлінської інформаційної системи, одним із завдань якої є створення бази, необхідної для аналізу, інтерпретації та використання інформації з метою прийняття оптимальних управлінських рішень. Успішна реалізація цієї функції можлива лише за умови забезпечення високого рівня професійної підготовки фахівців економічного спрямування, які б володіли досвідом обліку у зарубіжних країнах — партнерах, вміли інтерпретувати дані фінансової звітності різних країн та використовувати облікову інформацію для прийняття управлінських рішень.

1. Загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку Бухгалтерський облік — це система збирання, вимірювання, обробки, інтерпретації та передачі інформації про господарську діяльність підприємства, установи, організації внутрішнім і зовнішнім користувачам для прийняття оптимальних рішень. Принципи — це базові концепції, що лежать в основі відображення в обліку та звітності господарської діяльності підприємства, його активів, зобов’язань, капіталу, доходів, витрат, фінансових результатів. Відомо, що облікові системи формувалися в різних країнах чи групах країн під впливом національних особливостей їхнього економічного й політичного розвитку. Історично формувались і принципи бухгалтерського обліку. Проте процес економічної інтеграції у світовому масштабі, інтернаціоналізація економіки, бізнесу привели до необхідності інтернаціоналізації та стандартизації обліку, який є мовою бізнесу. Інформаційне взаєморозуміння є важливою передумовою бізнесу, економічної інтеграції країн. Виходячи з цього, світова практика виробила принципи бухгалтерського обліку, загальноприйняті для всіх країн. Назвемо найважливіші з них. Принцип автономності підприємства — кожне підприємство (фірма) розглядається як самостійна господарська одиниця, відокремлена від своїх власників та інших підприємств. Рахунки підприємства мають бути відокремлені від рахунків його власників. Зобов’язання та кошти власника не повинні відображуватись в обліку й звітності підприємства.

Принцип безперервності діяльності — означає, що підприємство постійно функціонує й продовжуватиме в майбутньому свою діяльність необмежений період часу. Виходячи з цього, господарські засоби включаються до балансу за їх фактичною собівартістю, а не за ринковою ціною. У звіт про прибутки включають доходи й витрати, зумовлені нормальною поточною діяльністю підприємства.

Принцип двосторонності полягає в тому, що засоби підприємства відображають у двох напрямах: з одного боку — за їх речовим складом, а з іншого — за джерелами їх формування, що може бути виражене формулою:

Принцип грошового вимірювання означає, що в бухгалтерському обліку відображають явища, дані, які можуть бути виражені в грошовому вимірі.

Принцип собівартості. У бухгалтерському обліку відображають собівартість (первісну, історичну тощо) засобів, а не їх ринкову вартість.

Принцип нарахування регулює момент визнання доходів і витрат. Згідно з цим принципом доходи й витрати відображають в обліку в тому періоді, в якому вони були нараховані, тобто зроблені чи здійснені, незалежно від того, коли фактично було отримано чи сплачено гроші. Альтернативним методом є касовий метод, за яким доходи визначають з часу надходження грошей, а витрати — з моменту сплати грошей.

Принципи реалізації. Згідно з цим принципом доходи від реалізації продукції, робіт, послуг обліковують, коли виконано договірні зобов’язання й надіслано рахунок клієнтові. Іншими словами, час реалізації та визначення доходу від реалізації є момент відвантаження продукції й переходу права власності на неї від постачальника до клієнта.

Принцип консерватизму (передбачливості, обережності). Згідно з цим принципом доходи обліковують, коли можливість їх отримання стає цілком визначеною подією, фактом, у той час як витрати та втрати повинні відображатися, коли їх здійснення є ймовірною, можливою подією. В основу цього покладено принцип оцінки об'єктів обліку, який дає змогу уникнути завищення оцінки активів і доходів, а також недооцінки зобов’язань і витрат.

Принцип матеріальності, або суттєвості, означає, що в бухгалтерському обліку відповідно до вимог загальноприйнятих принципів мають бути відображені всі важливі, суттєві події, господарські операції. Водночас незначні, несуттєві події та факти можуть бути відображені в обліку та звітності з відхиленням від загальноприйнятих принципів.

Принцип відповідності — це розмежування доходів і витрат між періодами та узгодження (відповідності) доходів звітного періоду з витратами, завдяки яким одержано ці доходи. Він має велике значення в правильному визначенні фінансових результатів звітного періоду.

Принцип постійності вимагає від підприємства застосування обраної облікової політики впродовж тривалого часу. Зміни обраних методів обліку та оцінювання мають бути обґрунтовані й докладно описані в додатку до фінансової звітності.

Принцип періодичності, або облікового періоду, визначає можливість і необхідність поділу безперервної діяльності підприємства на звітні періоди для складання необхідної звітності й виявлення результатів діяльності.

Принцип превалювання сутності над формою означає, що операції та події мають обліковуватись і подаватись у звітності відповідно до їх економічної сутності, а не лише на підставі юридичної форми.

Принцип повноти висвітлення: у фінансовій звітності підприємства має відбиватися вся необхідна інформація про фактичні та потенційні результати господарських операцій і подій, які можуть вплинути на рішення, що приймаються на її основі.

2. Оцінка запасів (витрачених та залишку) методами середньозваженої та ідентифікованої собівартості

За міжнародними стандартами бухгалтерського обліку (стандарт № 2) у країнах ринкової економіки застосовують кілька методів оцінки запасів.

Перше надходження — перший видаток (ФІФО).

Середньозважена собівартість.

Останнє надходження — перший видаток (ЛІФО).

Ідентифікована собівартість конкретної партії.

За методом середньозваженої собівартості витрачені та реалізовані запаси, а також їх залишок на кінець звітного періоду оцінюють за середніми цінами з урахуванням залишку матеріалів на початок звітного періоду та їх надходжень за звітний період. Середня вартість одиниці може розраховуватись як загалом за звітний період, так і після кожного наступного надходження певного виду запасів. Метод ідентифікації викликає необхідність обліку надходження матеріалів та їх зберігання за конкретними партіями. Відпущені матеріали, а також їх залишок на кінець періоду оцінюють за цінами конкретних партій. Застосування цього методу можливе за умов незначної номенклатури матеріалів або товарів, що використовуються на підприємстві. За системи періодичного обліку запасів собівартість фактично витрачених чи реалізованих матеріалів визначають загалом за звітний період на підставі інвентаризації та оцінки залишку на кінець періоду, а також інформації про надходження матеріалів за період та їх залишку на початку періоду. За системи постійного обліку запасів вартість ви-значають за кожною партією відпущених зі складу матеріалів. Зазначмо, що різні методи оцінки дають неоднакові результати щодо собівартості списаних на виробництво чи реалізацію матеріалів та їх залишку на кінець звітного періоду. Отже, методи оцінки суттєво впливають на витрати й фінансові результати діяльності підприємства. Зрозуміло, держава повинна регулювати це питання. Фірми самостійно обирають методи оцінки товарно-матеріальних запасів, і їхній вибір залежить насамперед від ринкової кон’юнктури. Якщо визначилася тенденція до зростання цін на товари чи матеріали, то фірми надають перевагу методові ЛІФО. У період значних інфляційних процесів держава може на певний час заборонити застосування цього методу оцінки. І, навпаки, якщо є тенденція до зниження цін, то підприємства надають перевагу методові ФІФО. Найменш ризикованим є метод середньозваженої собівартості. Разом з тим підприємства повинні дотримуватися загальноприйнятого принципу обліку — постійності облікової політики. Це стосується й застосування методів оцінки запасів. Прийняті методи оцінки запасів не повинні змінюватися впродовж року чи більшого періоду, а їх зміна повинна бути обґрунтованою. Про це обов’язково зазначають у додатках чи пояснювальній записці до річної фінансової звітності.

3. Практична частина Задача 1

Корпорація має наступну інформацію про придбання та використання матеріалів за місяць.

Таблиця 2.1 — Вихідні дані про рух матеріалів

1. Визначити собівартість витрачених матеріалів і залишок на 31 грудня, використовуючи метод ФІФО, ЛІФО та середньозваженої оцінки за двох умов:

а) корпорація застосовує систему постійного обліку запасів;

б) корпорація застосовує систему періодичного обліку запасів.

Відобразити операції в обліку.

Розв’язок:

а) корпорація застосовує систему постійного обліку запасів:

1. Метод середньозваженої оцінки

2. Метод FIFO

3. Метод LIFO

б) корпорація застосовує систему періодичного обліку запасів

1. Метод середньозваженої оцінки

2. Метод FIFO

3. Метод LIFO

2. Метод періодичного обліку запасів FIFO

Задача 2

Початкова вартість обладнання — 250 000 $. Нормальний строк експлуатації - 5 років. Очікувана вартість при ліквідації обладнання — 10 000 $. Кошти амортизаційного фонду можуть вкладатися у 3% цінні папери. Відсотки за інвестиціями сплачуються 1 раз на рік. Обладнання придбано для виробничих цілей з метою виготовлення 1 500 000 од. продукції.

Розрахувати суму амортизації за такими методами:

1) рівномірної амортизації - прямолінійного списання;

2) дегресивної (прискореної) амортизації;

— суми чисел років (кумулятивний);

— зниження залишку;

3) прогресивної (уповільненої) амортизації:

— амортизаційного фонду;

— ануїтету;

4) суми одиниць продукції (виробничий).

Розв’язок:

Розрахунок суми амортизації методом рівномірної амортизації.

Собівартість придбаного верстата становить:

1 спосіб: (250 000 — 10 000) / 5 = 48 000 $.

2 спосіб: ((250 000 — 10 000) * 20) / 100 = 48 000 $.

бухгалтерський облік собівартість амортизація Таблиця 2.4.1 — Розрахунок суми амортизації методом рівномірної амортизації

Метод суми чисел років (кумулятивний). Сума чисел років: 1 + 2 + 3 + +4 + 5 = 15

Норма дорівнює в 1-му році 5/15; в 2-му році 4/15; у 3-му році 3/15; у 4-му році 2/15; у 5-му році 1/15.

Таблиця 2.4.2 — Розрахунок суми амортизації методом суми чисел

Метод зниження залишку.

Таблиця 2.4.3 — Розрахунок суми амортизації методом зниження залишку

Метод подвоєного зниження залишку.

Річна норма амортизації 20% подвоюється і становить 40%.

Таблиця 2.4.4 — Розрахунок суми амортизації методом подвоєного зниження залишку

Метод амортизаційного фонду.

Річна сума амортизації становить (250 000 — 10 000) / 6,6 = 36 363,63 $

Таблиця 2.4.5 — Розрахунок суми амортизації методом амортизаційного фонду

Відсоток на залишок амортизаційного фонду розраховується таким чином:

36 364 * 3% = 1090,90 $; 72 727,26 * 3% = 2181,80 $; 110 214,26 * 3% = 1157,37 $; 148 859,26 * 3%= = 1129,06 $.

Метод ануїтету.

$

Таблиця 2.4.6 — Розрахунок суми амортизації методом ануїтету

42 000 * 3% = 2100 $; 201 567 * 3% = 6047 $; 151 681 * 3% = 4550 $; 100 299 * 3% = 3008 $; 47 375 * 3% = 1423 $.

Метод одиниць продукції.

(250 000 — 10 000) / 1500 000 = 0,16 $ на одиницю продукції.

За 1 рік виготовлено 90 000 од., 2 рік — 85 000 од., 3 рік — 55 000 од., 4 рік — 75 000 од., 5 рік — 45 000 од.

Таблиця 2.4.7 — Розрахунок суми амортизації методом одиниць продукції

Задача 3

Дебіторська заборгованість корпорації «А» на кінець року становила 48 000 $, а несплати за попередні три роки — 6%, 4%, 8%.

Нарахувати резерв сумнівних боргів на кінець року та урахувати залишок резерву у розмірі 400 $. В кінці січня наступного року списати за рахунок резерву сумнівний борг у сумі 1 500 $.

Здійснити розрахунки, написати бухгалтерські проводки.

Розв’язок:

Наприкінці року підприємство створює резерв для сумнівних боргів з віднесенням його на витрати за елементом «Витрати за сумнівними боргами» і резерв для сумнівних боргів у звітному році розраховується таким чином:

48 000 $ * (6% + 4% + 8%) = 8640 $

Цей розрахунок стосується всієї дебіторської заборгованості. Тому береться до уваги залишок резерву на кінець року. Сума донарахування резерву становить:

8640 $ - 400 $ = 8240 $

1) Д-т рах. «Витрати за сумнівними боргами»

К-т рах. «Резерв для сумнівних боргів»

2) В кінці наступного року списано за рахунок резерву сумнівних боргів борг у сумі 1 500 $.

Д-т рах. «Резерв для сумнівних боргів»

К-т рах. «Дебіторська заборгованість»

Висновок Важливим атрибутом ринкової економіки в розвинутих зарубіжних країнах є економічна інтеграція. Яка сприяє поглибленню процесу концентрації та централізації капіталу в рамках міжнародного економічного простору, розповсюдженню корпоративної форми бізнесу. Сучасному рівню інтеграційних процесів властива інтернаціоналізація економіки, стратегічним призначенням якої є сприяння підвищенню ефективності та конкурентоспроможності, а також привабливості для інвесторів.

У процесі функціонування зарубіжні компанії, фірми здійснюють фінансові інвестиції. Фінансові інвестиції - це вкладення коштів однієї компанії в цінні папери та капітал інших компаній з метою забезпечення приросту капіталу, отримання додаткових доходів, зміцнення партнерських взаємовідносин.

До короткострокових інвестицій відносяться інвестиції, які легко реалізуються за своїм характером та призначаються для утримання протягом не більше одного року. Іншими словами, короткострокові інвестиції є вигідним розміщенням тимчасово вільних грошових коштів терміном менше одного року.

Чистий прибуток, отриманий корпорацією, використовується на виплату дивідендів та інші цілі, передбачені статутом корпорації та законодавством країни. Серед них — створення спеціальних резервів :

— фінансового (легального) резерву;

— статутного резерву;

— деяких факультативних резервів.

Розмір фінансового резерву регулюється державою. Можливі випадки, коли корпорація може реінвестувати всю суму чистого прибутку задля розширення господарської та фінансової діяльності

Список використаної літератури

1. Бутинець Ф. Ф., Горецька Л. Л. Бухгалтерський облік в зарубіжних країнах. Житомир: Рута, 2002.

2. Голов С. Ф., Костюченко В. М. Бухгалтерский облік за міжнародними стандартами .- К.: Лібра, 2001.

3. Губачова О. М. Облік в зарубіжних країнах: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. «Укркоопосвіта», 1998.

4. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку 2001: зі змінами та доповненнями / Пер. з англ. за ред. С. Ф. Голова — К.: Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України, 2001.

5. Кочерга С. В., Пилипенко К. А. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах. — К.: Центр навчальної літератури, 2005.

6. Лучко М. Р., Бенько І.Д. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах: Навчальний посібник. — К.: Знання, 2006.

7. Литвин Н. Б. Облік у зарубіжних країнах: Навчальний посібник. — К.: Атака, 2007.

8. Облік у зарубіжних країнах: Навч.-метод. посіб./ред. В. І.Єфіменка.—К.:КНЕУ, 2005.

9. Панков Д. А. Бухгалтерский учет и анализ в зарубежных странах: Учебное пособие — Мн: ИП «Экоперспектива», 1998.

10. Ткач В. И., Ткач М. В. Международная система учета и отчетности. — М.: Финансы и статистика, 1991.